Потребуєте допомоги?Зв’яжіться з нами

Аналіз ризиків у проекті змін до закону «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні»

31.10.2018

18.10.2018 року в Верховній Раді Україні було зареєстровано проект Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні» № 9218. Зазначений законопроект вносить зміни в низку нормативних актів щодо реєстрації осіб, що проживають на території України.

З огляду на зміст ч.1 ст.1 законопроекту, зміни, що запропоновані в законопроекті, охоплюють широке коло осіб. Зокрема, запропоновані зміни стосуються осіб, які звернулися за захистом в Україні, біженців, осіб що потребують додаткового захисту та осіб без громадянства.

Законопроект не стосується питань реєстрації фактів в’їзду та виїзду громадян або осіб без громадянства які в’їжджають та виїжджають з України або бажають продовжити строк перебування в Україні.

Безумовно, запропонований проект містить деякі позитивні норми, які зумовлені змінами та ситуацією в країні. Значна частина цих змін стосується захисту низки прав внутрішньо переміщених осіб, забезпечення повноцінного функціонування територіальних громад, враховуючи формування бюджетів з огляду на кількість осіб, зареєстрованих та проживаючих на території відповідної громади. Але також законопроект містить низку недоліків, які, в разі, якщо вони не будуть усуненні до голосування та введення в дію цих змін, можуть призвести до дуже негативних наслідків, зокрема масових порушень прав деяких категорій осіб, які постійно або тимчасово на законних підставах проживають в Україні.

  1. Права осіб, що звернулися за захистом в Україні (шукачі притулку), біженців та осіб, які потребують додаткового захисту

Щодо статті 1 цього закону, відповідно до неї закон поширюється на Громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Тобто в розумінні статті 1, закон поширюються на всіх іноземців, у тому числі: біженців, осіб які потребують додаткового захисту та шукачів притулку (осіб які звернулися за захистом в Україні).

Постанова № 207 Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року затвердила ПРАВИЛА реєстрації місця проживання відповідно до яких, Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Відповідно до статті 16 проекту закону, для отримання адміністративної послуги необхідно надати заяву та документ, що посвідчує особу та її спеціальний статус.

Що стосується шукачів притулку, які звернулися за захистом та документовані довідкою про звернення за захистом, відповідно до наказу Міністерства Внутрішніх Справ № 649, отримання послуги заздалегідь є неможливою. Довідка не є паспортним документом чи документом який посвідчує особу чи її спеціальний статус. Єдине, що підтверджує довідка-законне перебування особи на території України на певний строк як це відображено у статті 1 вищезазначеного проекту закону.

Отже, іноземець – шукач притулку, який не зміг скористатися адміністративною послугою та зареєструвати своє місце проживання автоматично стає потенціальним порушником статті 203 КУпАП, відповідно до якої на особу накладається адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів громадян.

Проектом закону не передбачено процедура та порядок надання адміністративної послуги реєстрації місця проживання для іноземців, які прибули в України з метою отримання захисту та документовані довідкою про звернення за захистом в Україні.

Що стосується реєстрації місця проживання новонародженої дитини, яка народилася на території України та обидва батьки є шукачами притулку. В даному випадку механізм реєстрації місця проживання дитини у відповідності до статті 16, 22 проекту закону не буде працювати через відсутність механізму реєстрації шукачів притулку який був описаний вище.

Таким чином, порушуються права дитини, яка за своїм походженням є громадянином України, що може мати негативні наслідки, у вигляді неотримання послуг в тому числі медичних, які є обов’язковими для отримання дитиною.

Варто зазначити, що діюче законодавство України не передбачає отримання дозволу на тимчасове або постійне проживання для осіб які звернулися за захистом в Україні або вже отримали статус біженця або особи, що потребує додаткового захисту. Також, у ч. 3 ст.10 Проекту вказано, що реєстрація місця проживання особи здійснюється за умови її зняття з попереднього місця проживання, що для осіб що звернулись за захистом-неможливо.

Також, відповідно до переліку документів, вказаних у п.1.ч.2 ст. 16 Проекту можливість здійснити реєстрацію є лише у осіб, які вже отримали статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, бо довідка по звернення за захистом в Україні не є документом, якій підтверджує громадянство або спеціальний статус, а національні паспорти осіб, які звернулися за захистом знаходяться на зберіганні у територіальних відділах ДМС відповідно до вимог Наказу МВС № 649, тобто у осіб, які звернулися за захистом в Україні є обов’язок зареєструватись відповідно до ч.1.ст.1 Проекту, але не створена можливість це зробити відповідно до переліку документів вказаних у ст. 16 Проекту.

Ст.25 Проекту містить норму, яка вказує однією з підстав для перевірки місця проживання «звернення власника житла, особи, яка зареєстрована за адресою житла, про те, що особа, яка зареєструвала місце проживання за адресою зазначеного житла, не проживає в ньому. Тут відкривається велика можливість корупційних схем, оскільки подальша процедура перевірки з подальшим зняттям з реєстрації у разі неможливості підтвердження (а такий риск має місце у разі, якщо ми кажемо про осіб, що звернулися за захистом, оскільки більшість з них не працевлаштована і не має такої можливості, не знаходиться на обліку в закладах охорони здоров’я та не перебуває на обліку у центрах зайнятості населення. Тобто єдиним документом, якій пов’язує їх з державою Україна фактично є довідка про звернення за захистом в Україні. Офіційно укласти договір оренди житла ці особи теж не мають можливості, оскільки довідка про звернення за захистом не є документом, якій підтверджує особу, громадянство або спеціальний статус особи, а національні паспорти знаходяться на зберіганні у територіальних відділах ДМС.

  1. Права та обовязки осіб без громадянства

На сьогодні законодавством України відсутня процедура визначення статусу особи без громадянства. Особи без громадянства перебувають на території України з неврегульованим правовим статусом та не можуть отримати документ, що посвідчує особу.

Проживаючи на території України без документів, що посвідчують особу, апатриди зіштовхуються з неможливість зареєструвати своє місце проживання відповідно до вимог чинного законодавства.

Законопроектом №9218 пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме виключити такий вид правопорушення, як «проживання громадян України без реєстрації місця проживання», як це наразі передбачено ст. 197 КУпАП. Зазначена пропозиція законопроекту є вкрай важливою для осіб без громадянства, для яких законодавчо не є можливим зареєструвати місце проживання через відсутність документів, що посвідчують особу.

Також законопроект проект №9218 вводить таку категорію правопорушення, як «подання недостовірних відомостей з метою реєстрації місця проживання» (ст. 197-1 законопроекту). Порушення цієї норми тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п’ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо та сама дія, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, на особу буде накладено штраф у розмірі від ста до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.  Наразі не зрозуміло, які саме дії на практиці будуть розглядатися як подання недостовірних відомостей з метою реєстрації місця проживання. Однак існує занепокоєння, що така вкрай вразлива категорія населення, як особи без громадянства будуть піддані штрафним санкціям, намагаючись зареєструвати своє місце проживання, як того вимагає чинне законодавство, проте через відсутність документів, що посвідчують особу, будуть вимушені надати неповні відомості.

Додатково, Законопроект пропонує внести зміни до Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми». Відповідно до чинної редакції  ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» особи без громадянства мають право на отримання допомоги при народженні дитини. Однак ст. 11 Закону передбачає, що для отримання допомоги при народженні дитини необхідно пред’явити паспорт  або  інший  документ, що посвідчує особу, а також свідоцтво  про  народження  дитини.   У такому випадку, особи без громадянства не мають можливості отримати допомогу при народженні дитини, оскільки вони не можуть надати повний пакет документів. Отже, неврегульованість правового статусу  матері є перешкодою для отримання соціального захисту дитиною.

Законопроект пропонує внести зміни до Закону, зокрема до порядку звернення батьками (опікунами) дитини, щоб отримати державну допомогу при народженні дитини. Зокрема, у законопроекті пропонується призначати допомогу батькам при народженні дитини без подання свідоцтва про народження дитини та документів, що посвідчують особу батьків, якщо відомості, необхідні для її призначення, надійшли з Державного реєстру актів цивільного стану громадян під час державної реєстрації народження дитини. Така норма спрощує доступ до зазначеної адміністративної послуги, якщо при реєстрації народження дитини, відомості про батьків були внесені до Державного реєстру актів цивільного стану. Проте, у випадках, коли батьки дитини, не мають документів, що посвідчують особу,  запису про матір та батька дитини вноситься за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров’я, в якому народилася дитина. Отже, зазначена норма законодавства дозволяє зареєструвати народження дитини незалежно від правового статусу її батьків, однак, відомостей про документи, що посвідчують особу батьків у такому випадку не будуть міститися у Державному реєстру актів цивільного стану.

Доки законодавчо відсутнє визначення статусу особи без громадянства в Україні, особи без громадянства залишаються вкрай незахищеними, без можливості реалізовувати та захищати свої права. Отже, необхідно розробити спрощену процедуру реєстрації місця проживання для осіб без громадянства, чого не передбачено у Законопроекті № 9218, а також звільнити дану категорію осіб від санкцій, передбачених ст. 197-1 законопроекту. Додатково, необхідно вдосконалити запропоновану законопроектом систему для отримання державної допомоги при народженні дитини ( згідно із запропонованими змінами до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»), таким чином, щоб особи без громадянства мали змогу отримати державну допомогу при народженні дитини для своїх дітей.

З огляду на все вищезазначене, звертаємось до авторів законопроекту та Комітету з захисту прав людини при розгляді законопроекту виключити вищевказані риски та не допустити винесення на голосування законопроекту до внесення відповідних змін, які б привели його у відповідність до чинного законодавства України та міжнародних норм.

Сімейний кодекс України, доступний за посиланням: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page3

Comments are closed.

Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial