Потребуєте допомоги?Зв’яжіться з нами
15.11.2016

Так сталося, що сьогодні у нашій країні однією з найбільш незахищених верств населення  є люди з особливими потребами, які стали вимушеними переселенцями.

Після свого переміщення велика кількість ВПО, що мають різну групу інвалідності, залишилася наодинці зі своєю бідою. Адже на новому місці, в містах  тимчасового перебування для них виявилися недосяжними навіть ті прості речі, які вдома були доступними.

У неї гарна і відкрита усмішка. Вона гостинна і щиро рада новим знайомствам. Анастасія – інвалід І групи, прикута до візка. Вона одна з тих, хто все життя проводить у боротьбі з недугою та  самотністю, а тепер ще й з державою, за своє право на достойне життя.

У квітні 2015 року Анастасія з мамою були змушені покинути рідну домівку у місті Кіровськ Луганської обл. та переїхати до Кривого Рогу. У багатоповерховому будинку родина орендує квартиру, яка підходить для пересування у візку, адже  не має порогів.

Іноді дівчина по декілька місяців не буває на вулиці, бо до дверей під’їзду ведуть 8 сходинок, які вона не може здолати без сторонньої допомоги. Мама Анастасії – тендітна жінка – вже звикла просити сторонніх людей допомогти знести дочку по сходах. На прохання родини допомогти в установленні пандусу, в УПСЗН пояснили, що це не можливо, бо дівчина не є ні мешканкою Кривого Рогу, ні власницею квартири.

Анастасія за підтримки місцевих журналістів пробувала з’ясувати, чи є у місті соціальне таксі або інший транспорт, яким може користуватися інвалід, прикутий до візка. Адже дівчині потрібно іноді поїхати в УПСЗН, банк чи лікарню. Виявилось, що соціальне таксі фінансується з місцевого бюджету і цього року ВПО не включені до списків тих, кому воно надає послуги. Тобто соціальним таксі можуть користуватися тільки місцеві жителі. Щодо громадського транспорту, то жоден тролейбус, обладнаний пандусом, не має маршруту через  мікрорайон, де мешкає Анастасія. І просити щось, як ми розуміємо,  дівчина не має право, адже вона не є мешканкою Кривого Рогу.

Виникає питання, чи не забула держава, що такі люди живуть у кожному місті? І ким вважаються ВПО на період свого тимчасового переміщення, якщо вони, живучи у містах і селах, на думку державних органів,  не є представниками місцевої громади?

Співробітники Дніпровського офісу БФ «Право на захист» переймаються проблемами Анастасії та намагаються хоч якось їй допомогти. Антипролежнева подушка, передана дівчині, допоможе уникнути пролежневих ран, адже через паралізовану нижню частину тіла вона зовсім позбавлена рухів та більшість часу проводить у візку.

Анастасія – справжній борець.  Маючи початкову вищу освіту психолога, вона мріє наступного року вступити до магістратури Криворізького державного педагогічного університету і вже сьогодні хвилюється, чи буде у неї така можливість і чи є там пандус.

Ми щиро віримо, що ніщо не стане на заваді здійсненню мрії цієї завзятої дівчини!

Допомога надана в рамках проекту «Адвокація та правова допомога ВПЛ», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

Допомога надається найбільш вразливим ВПО та особам, постраждалим від конфлікту, виявленим співробітниками Проекту під час моніторингу.

Comments are closed.

Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial