Потребуєте допомоги?Зв’яжіться з нами

Розв’язанням проблеми кадрового голоду, який виник в Україні внаслідок масового виїзду українських заробітчан, можуть стати… біженці з інших країн

01.02.2019

Розв’язанням проблеми кадрового голоду, який виник в Україні внаслідок масового виїзду українських заробітчан, можуть стати… біженці з інших країн. Це підтвердили й результати відкритої зустрічі-знайомства, участь у якій узяли представники українського бізнесу та національних громад, які представляють інтереси біженців та шукачів притулку з різних країн світу. Організатором заходу виступив Благодійний Фонд «Право на захист».

Пересічні українці ще не відчули наслідки тектонічних змін, які спричинила міграція, а от бізнес занепокоївся не на жарт: унаслідок відтоку людей за кордон на ринку праці спостерігається дефіцит робочої сили. Прямо чи опосередковано підтверджують це й дослідження: згідно з результатами огляду Міжнародного валютного фонду, станом на кінець 2018 року за межами України працювало близько трьох мільйонів українців, а це понад 7 % всього населення країни. Та кожна медаль має зворотний бік — і міграція як явище не є винятком. Адже люди не тільки їдуть, але і приїжджають в Україну: зі своїми знаннями, професійними вміннями та трудовим потенціалом. Проте ефективно взаємодіяти з цією категорію населення українське суспільство, влада та бізнес поки не навчились.
Як розповіла на зустрічі юрист БФ «Право на захист» Світлана Бутенко, протягом минулого року експерти організації допомагали в пошуках роботи біженцям та шукачам притулку та надавали юридичні консультації бізнесу щодо працевлаштування цих людей згідно з законодавством. «Ми провели низку досліджень, намагаючись визначити потреби українського ринку праці, — розказала пані Бутенко. — З’ясували, що більшість українських компаній останнім часом зіштовхнулась із проблемами в підборі персоналу — особливо, коли мова йшла про різноробочих, водіїв, вантажників, кухарів. Паралельно ми бачили, як десятки біженців та шукачів притулку не можуть влаштуватися навіть на некваліфіковану роботу через недовіру з боку роботодавців, або нерозуміння, як із цими людьми працювати».
За словами представниці БФ «Право на захист», саме очевидна потреба діалогу та налагодження спільної роботи, яка буде ефективною для всіх сторін, і спонукала організацію до проведення зустрічі, на якій би кожна зі сторін могла б озвучити свої очікування та проблеми.

Культура, релігія та мова — перепони чи переваги?

За даними Державної міграційної служби (ДМС), сьогодні в Україні зареєстровано понад 3 200 біженців або людей, які отримали додатковий захист, та ще понад 5 500 шукачів притулку. Здебільшого це — чоловіки працездатного віку. Найбільша кількість біженців в Україну спостерігається з Афганістану, Сирії, Іраку, Сомалі та, як не дивно, Росії (власне, представники цих громад як найчисельніших і були присутні на заході). Серед них є особи, які отримали вищу освіту в країні свого походження, мали неабиякий досвід роботи. Усі ці знання та вміння вони були б раді використвовувати й тут, в Україні. Але все далеко не так просто, як здається на перший погляд.
Навіть якщо не враховувати законодавчі перепони в процесі їхнього офіційного працевлаштування (це передусім стосується шукачів притулку) в Україні, щодня ці люди стикаються з безліччю інших проблем. Перша з них, це, звісно, мовний бар’єр. Адже переважна більшість біженців та шукачів притулку не володіють українською чи російською мовами на достатньому рівні, що значно ускладнює їхні шанси на успішну соціальну та економічну інтеграцію. Проте, на думку учасників заходу, це не мало б бути непереборною перепоною в пошуках роботи, а навпаки могло б перетворитися на перевагу.

«Більшість із нашої країни — люди, які мають вищу або спеціальну освіту. Це вчителі, лікарі, фармацевти, електрики. Та в Україні вони змушені працювати в торгівлі, — зазначив представник афганської громади Шаєн Мустафа Арман. — Сьогодні 70 % представників нашої спільноти вільно володіють англійською мовою, тож вони могли б бути корисними в тих сферах, де є попит на англомовних працівників. Головне, щоби роботодавець був готовий до такої співпраці».

З першою проблемою тісно переплітається і друга — це неможливість із різних причин довести наявність вищої освіти та в подальшому влаштуватися на роботу за спеціальністю. Річ у тому, що ці люди тікають із власної країни часто-густо без будь-яких документів, а надалі не мають змоги підтвердити або поновити диплом. Наприклад, громадяни Сомалі, які звернулися за захистом в Україні, не можуть це зробити через відсутність посольства їхньої країни в Україні.

Ще однією причиною для непорозумінь із потенційним роботодавцем стає віросповідання та культурні особливості. Так, для біженців-мусульман важливим є дотримання всіх обов’язкових релігійних обрядів — наприклад, молитви протягом дня. Далеко не всі українські компанії дозволяють подібне, водночас не забороняючи «перекури». Також певний супротив та несприйняття з боку можливого керівництва викликає і традиційний одяг. Як зауважила представниця сомалійської громади, жінки, які сповідують іслам, часто змушені пояснювати, що одягаються саме так за власним бажанням, без примусу — і що на поступки, наприклад, щодо носіння хіджабу вони піти не можуть. Крім того, є певні обмеження й щодо колективу та умов роботи. Звісно, це не полегшує таким пошукачам завдання працевлаштування.

Дещо інша ситуація з представниками російськомовної громади. Як правило, основною проблемою для них є саме отримання статусу та необхідних документів. Знайти роботу їм набагато легше, ніж тим, хто не володіє ані російською, ані українськими мовами.

«Люди разные нужны, люди разные важны»(с)

Зі свого боку представники бізнесу ще раз підтвердили: так, в Україні наявний дефіцит кадрів. Навіть більше, як зауважила Вероніка Баутіна, фахівець відділу підбору та оцінювання персоналу мережі АШАН, наслідки трудових міграцій відчутні не тільки глобально та в цілому, але й у межах сезонів. «Наразі ми представлені в 9 містах та працевлаштовуємо понад 6000 співробітників — тож, звичайно, час від часу в нас виникають планові потреби в кадрах. А такі масштаби бізнесу дозволяють нам фіксувати певні тенденції, — зазначила пані Баутіна. — Якщо ми говоримо про лінійний персонал — працівників, то в деяких містах ми навіть спостерігаємо сезонні піки відтоку людей. Особливо це характерно для тих регіонів, для яких трудові міграції є традиційним уже явищем — наприклад, для Львова та Одеси. Але за останній рік цей процес посилився й у таких містах як Чернівці, Запоріжжя та Кривий Ріг».
Такі тренди будуть лише посилюватися, тож роботодавцям уже сьогодні варто переглянути свій підхід до кадрової політики. На думку Вероніки Баутіної, вік, стать, віросповідання чи інші чинники жодним чином не мають впливати на вибір кандидатів. Підтвердженням цих слів є й сам підхід до підбору персоналу в АШАН. Тут працюють співробітники віком від 18 до 77(!) років, 48 % співробітників компанії — жінки. «Крім того ми — єдиний роботодавець, що працевлаштовує людей із синдромом Дауна, а також у нашій команді понад 200 слабочуючих співробітників, — розповіла представниця мережі. — Єдиним критерієм, на який ми орієнтуємось при підборі кадрів — відповідний рівень компетенцій».

Як з’ясувалося під час зустрічі, українські працедавці мають певний попит на працівників, які є представниками інших культур(саме так!) або носіїв конкретної мови. Наприклад, як у компанії «Мир семьи»: «Ми працюємо з дуже різними клієнтами — підбераємо для них домашній персонал, гувернанток, вихователів, кухарів, — розповіла представниця компанії Наталя Косянчук.- Часто наші замовники — це іноземці або українці, які б хотіли, щоби їхня дитина росла, чуючи, наприклад, англійську чи французьку мову. Тому ми залюбки готові розглядати резюме представників різних національностей та культур. Найголовніше, щоби їхні навички та освіта відповідали нашим вимогам. І в цьому випадку саме вільне володіння іншою мовою, може стати їхньою очевидною перевагою».

WIN&WIN?

У підсумку маємо ситуацію, яка за сприятливих умов, підтримці держави та певних зусиль як із боку бізнесу, так і з боку біженців, може перетворитися на співпрацю, у якій свої бонуси отримають усі. Адже лейтмотивом виступів представників громад стало їхнє бажання інтегруватися до українського суспільства, бути корисними для країни, у якій вони планують жити та будувати своє майбутнє. Зі свого боку бізнес запевняє, що компанії готові запрошувати на роботу пошукачів цієї категорії, якщо вони мають необхідні документи та кваліфікацію. Та радіти ще зарано. За словами представників національних громад, часто за пропозицією роботи для біженців та шукачів притулку стоїть елементарне бажання отримати максимальний зиск. Розуміючи, що люди перебувають майже в безвихідній ситуації, роботодавці висувають умови працевлаштування, які порушують КЗпП та права людини.
Тож, чи зможемо ми побудувати систему, у якій біженці зможуть реалізувати свій потенціал та водночас допомогти бізнесу та, якщо не розв’язувати проблему нестачі кадрів, то значно її зменшити, залежить і від соціальної зрілості українського суспільства.

Comments are closed.

Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial