Зробити пожертву
Укр / Eng
29.04.16

Інформація про великі черги пенсіонерів-ВПО у маріупольських відділеннях Ощадбанку не відповідає дійсності.

Вчора деякі ЗМІ розповсюдили інформацію про те, що у відділеннях Ощадбанку Маріуполя пенсіонери-переселенці годинами стоять у черзі, щоб відкрити пенсійні рахунки у зв’язку із переведенням із 1-го липня пенсійних виплат та виплат соціальної допомоги виключно до цієї установи.

БФ «Право на захист» заявляє, що наразі немає ніяких проблем із чергами при відкритті пенсійних рахунків у відділеннях Ощадбанку м. Маріуполь.

За свідченнями моніторів БФ «Право на захист», які оперативно відреагували на зазначені новини та відвідали центральні відділення банку, працівники цієї фінустанови формують чергу максимально оптимально завдяки обов’язковому попередньому запису через гарячу лінію. Стихійна черга формується лише з числа тих ВПО, які хочуть отримати карту негайно. В основному, це переселенці, які відвідали в цей день Пенсійні фонди, дізналися про необхідність отримання карт і хочуть вирішити питання в цей же день, бо з приїжджають окупованої території лише на один день саме для вирішення таких.

Станом на 9:30-10:00 ранку 29 квітня, у трьох центральних відділеннях Ощадбанку Маріуполя черг немає. Закликаємо не піддаватись на провокації та не поширювати панічні настрої.

27.04.16

Прем’єр-міністру України

Гройсману В.Б.

Віце-прем’єр-міністру України

Розенку П.В.

Міністру соціальної політики України

Реві А.О.

Міністру з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб

Чернишу В.О.

Голові Державної міграційної служби України

Соколюку М.Ю.

Пропозиції громадських організацій до

тексту проекту постанови Кабінету Міністрів України

„Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України

від 1 жовтня 2014 р. № 509”

Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 24 грудня 2015 року №921-VIII внесено важливі зміни до Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі – Закон) та зобов’язано Уряд України протягом трьох місяців з дня набрання ним чинності привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Таким чином, Кабінет Міністрів України повинен був внести відповідні зміни до двох постанов від 1 жовтня 2014 року: “Про облік внутрішньо переміщених осіб” № 509 та “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг” № 505 до 13 квітня 2016 року .

З кінця лютого 2016 року на базі офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини працює робоча група, членами якої є представники Міністерства соціальної політики, Державної міграційної служби, Служби безпеки України, Національної поліції, громадських організацій, які опікуються питаннями внутрішньо переміщених осіб, народний депутат України Наталія Веселова та позаштатані радники Міністерства соціальної політики. В рамках цієї робочої групи були напрацьовані зміни до постанови № 509 від 1 жовтня 2014 року “Про облік внутрішньо переміщених осіб” (далі – Постанова Уряду № 509) задля приведення її у відповідність із оновленим Законом.

Однак на початку квітня стало відомо про альтернативний проект Постанови від Міністерства соціальної политики (далі – проект Постанови), який на думку членів робочої групи значно спотворює суть Закону та звужує права внутіршньо переміщених осіб.

Просимо Вас терміново врахувати наступні зауваження до Проекту Постанови, враховуючи, що наведені нижче напрацювання були сформульовані спільно членами робочої групи, а також розуміючи безпрецедентну важливість для усіх внутрішньо переміщених осіб питань, що регулює Постанова № 509:

Запропоноване у пункті 1 проекту Постанови визначення довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, суперечить положенням Закону та змінює її призначення. Рекомендуємо змінити та викласти абзац 2 пункту 1 проекту Постанови в наступній редакції: “Довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.”

Пропоную викласти пункт 5 у такій редакції: “Відомості про внутрішньо переміщену особу вносяться до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб”. Законом встановлено, що порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 41 Закону). Тобто, це має бути окремий нормативно-правовий акт, що має регламентувати порядок роботи такої бази. Тому, часткове регулювання даного питання (зокрема перелік інформації, яка вноситься до бази) є недоречним у положеннях Постанови Уряду № 509, що регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Виключити абзац 3 пункту 6 «Відомості про малолітніх, неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які переміщуються разом із батьками або членами сім’ї, зазначаються у довідці одного із заявників», оскільки цей пункт суперечить Закону та пункту 4 цього Проекту. Зазначений абзац можна замінити пунктом, згідно з яким діти отримують окремі довідки, як це передбачено ст. 4 Законом.

Положення пункту 6 не містять вказівки на безстроковість довідки, як це передбачено Законом. В пункті 6 виключити абзаци 5, 6, 7, 8 щодо “перереєстрації довідки у місячний термін”. Такий короткий строк може викликати надмірне навантаження на працівників управлінь соціального захисту. Натомість в тексті Постанови № 509 першим пунктом передбачити внесення відповідних змін, а другим пунктом визначити наступне:

“ІІ. Для осіб, які до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 24 грудня 2015 року № 921-VIII, отримали довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка не була скасована і строк дії якої не закінчився на момент набрання чинності цим Законом, факт внутрішнього переміщення підтверджується цією довідкою.

Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, видані до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 24 грудня 2015 року № 921-VIII, які не були скасовані і строк дії яких не закінчився на момент набрання чинності цим Законом, є безстроковими.

Внутрішньо переміщені особи, які отримали довідку, у якій адресою фактичного місця проживання вказано адресу місцезнаходження органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їхніх підрозділів, будь-яких інших приміщень, за якою внутрішньо переміщена особа фактично не проживає, звертаються до уповноваженого органу з повідомленням про фактичне місце проживання для отримання нової довідки протягом шести місяців з дня набрання чинності цією постановою”.

В пункті 71 підпункти 1-14 виключити, оскільки:

По-перше, положення абзацу 1, 4 пункту 71 суперечить вимогам Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”. Зокрема, статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Таким чином, внесення відомостей про місце перебування до довідки, по суті, є порушенням гарантованого права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання на території Ураїни та звужує права внутрішньо переміщених осіб, які можуть проживати за адресою переміщення набагато довше, ніж 6 місяців.

По-друге, відповідно до пункту 25 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру” від 2 березня 2016 р. № 207, реєстрація місця перебування особи здійснюється за заявою особи, що звернулася за захистом в Україні. Відомості про реєстрацію місця перебування вносяться до довідки про звернення за захистом в Україні, зразок якої затверджується наказом МВС. Таким чином, процедура реєстрації місця перебування не відноситься до ВПО та може застосовуватися лише для осіб, які звернулися за захистом в Україні.

По-третє, частиною четвертою статті 6 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України (від 15.04.2014 № 1207-VII) для громадян які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї, забезпечено право, а не обов’язок, у разі їх звернення за місцем їх перебування на оформлення і видачу органами ДМС довідки, що підтверджують місце їх перебування.

Зразок та порядок видачі довідки, що підтверджує місце перебування, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.09.2014 № 997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 жовтня 2014 р. за № 1199/25976.

Такі довідки видаються громадянам у день звернення на підставі паспорта громадянина України чи іншого документа, до якого згідно із Законом України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” вносяться відомості про реєстрацію місця проживання, та письмової заяви, в якій зазначається адреса, за якою громадянину може бути вручена офіційна кореспонденція. При цьому відомості (відмітка) про місце перебування такої особи не вносяться до її паспорта – в такій довідці зазначається адреса, за якою особі може бути вручена офіційна кореспонденція.

Звертаємо увагу, що процедура отримання такої довідки ніяк не співвідноститься з процедурою взяття на облік ВПО і тому не повинна бути визначена в Постанові 509.

По-четверте, пунктом 4 статті 11 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, зокрема, передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції) у разі виявлення факту повідомлення внутрішньо переміщеною особою неправдивих відомостей та/або подання недійсних або підроблених документів, скоєння злочинів або співучасті у злочинах, виїзду особи на постійне місце проживання за кордон повідомляє протягом одного робочого дня орган, що видав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, про такі факти для прийняття в установленому порядку рішення щодо дії довідки.

Даним положенням не визначено, що повідомлення внутрішньо переміщеною особою неправдивих відомостей – це відомості про місце перебування особи.

Питання виявлення факту повідомлення внутрішньо переміщеною особою неправдивих відомостей та/або подання недійсних або підроблених документів, скоєння злочинів або співучасті у злочинах, виїзду особи на постійне місце проживання за кордон, виявляє в процесі своєї роботи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), і ці питання не можуть бути предметом регулювання постанови Уряду № 509.

Крім того, ці питання, відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423 не належить до компетенції Мінсоцполітики.

Це виключна компетенція ДМС, і якщо для своєї роботи для даної структури достатньо повноважень, то Мінсоцполітики не має права ініціювати зміни які, не відносять до її компетенції.

По-п’яте, норми щодо проведення перевірок місця проживання внутрішньо переміщених осіб мають бути виключені з проекту Постанови Уряду № 509, оскільки суперечать Закону. Порядок перевірки ВПО може бути включений до Постанови №505, і відповідно здійснюватися виключно щодо осіб, які отримують адресну грошову допомогу за принципами перевірки будь-яких інших осіб, які отримують соціальну допомогу, наприклад, за принципами, передбаченими Постановою від 21 серпня 2001 р. № 1091 “Деякі питання надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям”, згідно з якою перевірка здійснюється соціальними інспекторами. Відповідно, Державна міграційна служба, Національна поліція не можуть бути залучені у процес перевірки місця проживання внутрішньо переміщених осіб.

Крім того:

абзац 3 пункту 71 видалити, оскільки частиною другою статті 9 Закону передбачено інформування внутрішньо переміщеною особою структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад про зміну місця проживання. Тому, процедура повідомлення ДМС про таку зміну є незаконною. До того ж, відповідні положення пропонуємо передбачити в пункті 7 Проекту Постанови;

абзаци 5-14 пункту 71 видалити, оскільки порядок отримання адресної допомоги регулюється положеннями Постанови № 505, порядок отримання, призначення та поновлення пенсій регулюється спеціальним законодавством та окремими постановами Кабінету Міністрів України, а положення Закону не містить підстав для призупинення виплат. Порядок, затверджений Постановою Уряду № 509 регулює механізм оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та не може поширювати свою дію на такі правовідносини.

абзац 15 пункту 71 викласти у наступній редакції: “Рішення про скасування дії довідки, відповідно до статті 12 Закону, приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Рішення про скасування дії довідки може бути надіслано внітрішньо переміщеній особі на адресу, яка зазначена у довіці як адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції”.

Частину 2 абз 1 пункту 8 викласти у редакції відповідно до пункту 10 статті 4 Закону, а саме “.. у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки ..”

У додатку до Постанови Уряду № 509, яким передбачено форму довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи:

– замість “Відомостей про малолітніх, неповнолітніх осіб, які переміщуються разом із батьками або членами сім’ї” передбачити графу для внесення “Відомостей про законних представників. які супроводжують малолітніх дітей, недієздатних осіб або осіб, дієздатність яких обмежено та осіб, зазначених в абзаці 4 пункту 2 Порядку”;

– виключити графу “Місце для відміток про фактичне місце проживання / перебування (проставляється територіальним підрозділом ДМС або органом реєстрації).

Закликаємо невідкладно врахувати рекомендації та затвердити оновлений варіант Проекту Постанови в якнайшвидші терміни, адже зволікання із приведенням нормативно-правової бази у відповідність до Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” вже призводить до критичних наслідків для внутрішньо переміщених осіб, які не можуть подовжити дію довідки та отримувати соціальні виплати.

З повагою,

Позаштатані радники Міністерства соціальної політики

Громадська організація “Донбас СОС”

Громадська організація “Крим СОС”

БО БФ “Восток-SOS”

БО БФ “Право на захист”

Донецька обласна організація ВГО “Комітет виборців України”

Ресурсний центр допомоги вимушеним переселенцям

Коаліція патріотичних сил Донбасу

Інститут суспільно-економічних досліджень

ГО Всеукраинская организация по делам вынужденных переселенцев

Луганська правозахисна група

Благодійний фонд “СВОЇ”

Громадська ініціатива Луганщини

БО “БФ допомоги батальйону “Донбас”

ГО “Моє місто – Рубіжне”

22.04.16

21 квітня відбувся круглий стіл, присвячений обговоренню ролі третього сектору у вирішенні проблем переселенців. Представники громадських організацій, які безпосередньо працюють із внутрішньо переміщеними особами та знають реальну картину життя переселенців, розповіли про нагальні проблеми ВПО, вказали на недоліки роботи державних структур та презентували ресурс із відомостями про громадські організації, що допомагають переселенцям.

Інтерактивна карта-база даних НУО, яку презентували представники Донецького прес-клубу, наразі містить інформацію про 93 організації, які працюють із переселенцями. Автори ресурсу зауважили, що база буде поповнюватись, а інформація, яку вказують представники громадських організацій під час реєстрації, буде проходити перевірку. База даних має на меті допомогти медійникам в пошуку інформації, громадським організаціям у налагодженні партнерств, міжнародним організаціям — орієнтуватися у розмаїтті українського громадянського сегменту, який надає допомогу ВПО.

Інтерактивна карта-база даних НУО доступна за посиланням.

Представники інших громадських організацій розповіли про основні законодавчі ініціативи, над якими вони працюють, про результати співпраці з владою та приклади ефективної співпраці громадських організацій з різних регіонів України.

Тема «призупинення» дії довідок ВПО та, як наслідок, пенсій та соціальних виплат традиційно викликала великий інтерес у журналістів. В цьому контексті правовий аналітик ВБФ «Право на захист» Олена Виноградова розповіла про результати березневого моніторингу.

«Три перші тижні березня ми моніторили ситуацію з призупиненням довідок та соціальних виплат для ВПО у п’яти східних областях України через інтерв’ю з переселенцями та працівниками пенсійних фондів. Результати моніторингу, на превеликий жаль, показали, що наслідки призупинення виявились для людей дуже трагічними. Черги з тисячі людей, повернення практики видачі талончиків на прийом через два з половиною місяці, ганебні списки з адресами переселенців в інтернеті – все це тільки частина видимих результатів сумнозвісного призупинення. Опитування показало що більшість із тих, хто потрапив у списки СБУ постійно проживали на контрольованій території. Також більшість із тих, кому були призупинені виплати, вказали, що для них неотримання соціальної допомоги від держави є дуже критичним», – розповіла Олена Виноградова.

22.04.16

Упослужному списку голови філії Управління верховного комісара ООН у справах біженців у Дніпропетровську — робота в конфліктах у Руанді, Кенії, Хорватії, Косові, Судані, Іраку. Останній рік він провів в Україні, курируючи підтримку внутрішніх переселенців у Дніпропетровській області. Тиждень поспілкувався із Джеффом Вордлі про те, як вимушене переміщення людей під час конфліктів впливає на соціальну структуру й економіку регіонів та країн, де вони відбуваються, а також про роль УВКБ ООН під час кризи в нашій країні та проблеми, які треба вирішувати в таких ситуаціях насамперед.

Як сьогодні оцінюєте ситуацію з вимушеними переселенцями в Україні?

— У таких обставинах часто відбувається переселення молодих людей. Вони хочуть виїхати, бо мають родини, потребують послуг, шкіл, медичних закладів. А старше населення залишається, бо йому покинути село значно важче. Власне на цьому моменті й відбувається жахливе викривлення соціальної структури: села сильно постраждали, послуг там практично більше немає, а мешканці старі. За звичайних умов цим людям допомагають молодші, їхні родини, а тут самотою вони залишаються безпорадні.

Хоч би що робила влада, міжнародна спільнота чи ООН, повернути до сіл соціальну структуру, яка була там до конфлікту, неможливо, і це найгірше. Конфлікти на кшталт нинішнього створюють довгострокові соціальні та економічні проблеми для країни. У районах, не підконтрольних уряду, взагалі немає вартої уваги економічної активності, що генерувала б робочі місця чи обіг грошей, на які люди жили б. Це дуже депресивний економічний стан.

І, хоча гуманітарна ситуація там наразі не катастрофічна порівняно з іншими регіонами конфліктів у світі, на не контрольованих урядом територіях вона може такою стати. Однозначно не виключений дефіцит продовольства, а також палива на наступну зиму, медичних послуг, медикаментів для населення. Що далі від лінії розмежування і що довше триває економічна блокада без поступу в пошуках політичних рішень, то більша ймовірність серйозних гуманітарних проблем.

Ускладнює ситуацію те, що там не можуть вільно пересуватися агенції ООН та неурядові організації (НУО). Від липня 2015 року, коли вперше було порушено питання акредитації, у нас дуже обмежений доступ до зони вздовж лінії розмежування. І відтоді ми намагаємося знайти якусь формулу взаємодії з тими, хто фактично контролює території, щоб вони дозволили там повну реалізацію програм ООН. Однак наразі така перспектива не вельми ймовірна.

Як, на вашу думку, ці кризи розвиватимуться далі? І в якому часі?

— Якщо говорити про часовий горизонт, то зиму ми щойно пережили, а це завжди сезон, який ілюструє гуманітарну ситуацію найкраще. Цієї зими УВКБ ООН реалізувало масштабну програму допомоги людям обабіч лінії розмежування. Врешті нам дозволили роздавати те, що було, на нашу думку, необхідним у Луганську та Донецьку, і за це ми вдячні. То були вугілля, опалювальні матеріали, одяг та грошова допомога на $6,5 млн. Докладали там зусиль ще й інші донори.

Коли економічна ситуація постійно погіршується, може виникнути дефіцит продовольства, і мені здається, що він уже є. Тож ми виступаємо за те, щоб людям пенсійного віку, які мають право на отримання пенсії (переміщеним чи ні), її виплачували. Що стосується виплат вимушеним переселенцям, то держава закономірно стурбована тим, хто на них претендує. Але, на нашу думку, перш ніж робити якісь екстрені кроки в цьому напрямку, варто провести консультації з ООН. У нас є досвід обліку та реєстрації переміщених осіб, а також відстежування тих, хто справді має право на ці кошти.

Ви моніторите ситуацію із внутрішніми переселенцями не тільки вздовж лінії розмежування, а й по країні. Як можете описати динаміку чисельності, інтеграції порівняно з початком кризи?

— УВКБ ООН спільно з Дніпропетровським національним університетом імені Олеся Гончара провело пілотне опитування серед внутрішніх переселенців із прицілом на значно масштабніше дослідження намірів цих людей (чого вони очікують: повертатимуться додому й за яких умов чи інтегруватимуться на новому місці). Судячи з нього (врахуймо, що воно охопило тільки одну область і може не бути репрезентативним), ми вважаємо, що більшість переселенців хочуть інтегруватися на новому місці. Порівняно з початковими етапами переміщення до Харкова, Дніпропетровська, Запоріжжя та інших місць нині простежується певний потік на захід: великі групи переселенців живуть у Києві, Одесі, їдуть далі. Але схоже, що основний рух уже припинився. І люди, ймовірно, схочуть залишитися там, де живуть зараз. Потрібна якісна програма економічного розвитку, щоб вони змогли працевлаштуватися. Коли запитуєш переселенців на підконтрольних українському урядові територіях, які в них потреби, найпершою вони називають роботу. Друга —житло. Частково це прив’язано до системи реєстрації та, звісно, грошей. Третя — медицина. Вони не отримують достатньої кількості потрібних ліків. Але особливо гостро це питання стоїть у не контрольованих урядом районах, де вже не один місяць чуємо невтішні історії про брак медпослуг та препаратів.

Які можуть бути «довгострокові вирішення» проблем переселенців?

Почати треба з правових аспектів —із визначення переселенця за законом. Слід разом із владою ідентифікувати проблеми, викликані системою реєстрації, і спростити для людей процес поселення.

Потім економічна підтримка. Мандат УВКБ ООН на такі питання не поширюється. Цей аспект вимагає масштабного мислення в дусі плану Маршалла. У таких конфліктах раніше міжнародна спільнота створювала трастові фонди з багатьма донорами й мільярдами доларів допомоги бодай задля якогось відновлення економіки. Але стартова точка цих фінансових вливань — безпека.

Що робить УВКБ ООН у цій кризі й на чому плануете зосередитися цього року?

— Після перших хвиль переселень у 2014-му УВКБ ООН зосередилося на наданні базової гуманітарної допомоги. Переважно це були необхідні речі: ковдри, паливо, кухонні набори, навіть пластикові листи для людей, які жили в пошкоджених будинках. Тоді швидко додалися грошові виплати. Програми роздачі такої допомоги на суму $4~5 млн охопили близько 12 тис. родин.

Торік УВКБ ООН почало активніше підтримувати й розбудовувати громадянське суспільство, яке постало під час кризи. У другій половині 2015-го в нас проходили дві програми грошової допомоги й ми працювали з багатьма національними НУО. У семи з них нам вдалося профінансувати певні роботи. У результаті організації стали міцнішими. Крім того, ми змогли реалізувати понад 20 проектів невідкладної допомоги на всьому Сході, зокрема в районах АТО: вона спрямовувалася на підтримку переселенців і громад, що їх прийняли, на місцевому рівні. Така робота визначається «Моніторингом захисту» — це спільний з нашими партнерами проект, у межах якого ми намагаємося оцінити ситуацію населення й пристосувати до неї наші зусилля, а також відповідно консультувати інші агенції ООН та спільноту НУО щодо проблем, які ще потрібно закрити гуманітарною допомогою.

2016-го намагатимемося зосередитися на довгострокових рішеннях для переселенців, а гуманітарну допомогу в підконтрольних уряду районах дещо обмежуватимемо. Тому я згадував реєстрацію: ми хотіли б активніше повзаємодіяти з урядом, щоб дати людям змогу селитися, де вони хочуть. І взагалі прагнутимемо більше працювати над правовою підтримкою населення. Нині контактуємо з українською НУО «Право на захист», створюється широка мережа моніторингу проблем та юридичної допомоги не тільки на Сході, а й в інших регіонах. Вона має допомагати переселенцям стосовно доступу до їхніх прав, зокрема на виплати, компенсацію завданої шкоди тощо.

На не підконтрольних Україні територіях ситуація настільки нестабільна, що ми змушені там і надалі забезпечувати жителів гуманітаркою, хоча це дуже короткострокове рішення: якогось стратегічного планування немає. Отже, на цей рік ми передбачили таку дворівневу систему допомоги.

Чого хотілося б дужче, то це роботи безпосередньо з громадськими організаціями. Ми вже підписали сім угод про партнерство з національними НУО, яким надаватимемо фінансову підтримку. Це допомагає їм зміцніти. Назву бодай кілька: «Станція «Харків», «Слов’янське серце», Маріупольський союз молоді, Міський центр допомоги в Запоріжжі… Усі ці організації відреагували на потреби переселенців у створенні центрів, де люди діставали б підтримку. Крім того, вони старалися мобілізувати доброчинну допомогу: велика частина її надходила від місцевих. Тепер працюють із нами. Бачимо, що вони могли б брати участь у роздачі коштів безпосередньо найуразливішим категоріям переселенців. І ця фінансова допомога, на нашу думку, вже довела свою ефективність. Маючи більше фінансування, ми могли б розширити ці програми.

Крім того, я вважаю інвестиції в стійкий розвиток громадянського суспільства одними з ключових. На якомусь етапі конфлікт закінчиться, тоді припиниться й міжнародне фінансування. А вони все одно відіграватимуть дуже важливу роль в українському суспільстві, адже створюватимуть мережу соціальної безпеки для людей, які інакше були б покинуті напризволяще

Джефф Вордлі навчавсь у Королівському військово-морському коледжі «Британія» в Дартмуті та Вищій академії ВМФ Військової школи в Парижі. 18 років служив у військово-морському флоті, спеціалізувався на логістиці й адмініструванні. У 1994-му приєднався до Департаменту ООН з підтримки миру, відтак перейшов до Управління верховного комісара ООН з прав людини. Працював під час криз біженців у Руанді, Кенії, Хорватії, після воєн у колишній Югославії, Гвінеї, Косові, Македонії, Пакистані, Ефіопії, Судані, Іраку.

Український тиждень

20.04.16

Для отримання свідоцтва про народження дитини необхідно звернутися до будь-якого відділу РАЦСу на підконтрольній території із заявою про реєстрацію народження дитини та отримати письмову відмову.

Далі батьки дитини (або родичі дитини/представники батьків або родичів дитини/інший законний представник дитини) із отриманою відмовою мають звернутись до будь-якого суду України на підконтрольній території України і подати такі документи:

  • заяву про встановлення факту народження дитини, в якій мають бути зазначені причини неможливості одержання свідоцтва про народження у звичайному порядку (Завантажити шаблон заяви);
  • документи, що підтверджують викладені в заяві обставини;
  • квитанцію про сплату судового збору у розмірі 275,6 грн. (з 1 травня 2016 року – 290 грн.)

Зверніть увагу! НЕ ПОТРІБНО СПЛАЧУВАТИ СУДОВИЙ ЗБІР, ЯКЩО ЗАЯВНИК Є:

  • інвалідом ВВВ та членом сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняною до них особою;
  • інвалідом I та II груп, законним представником дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;
  • особою, віднесеною до I та II категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Справа розглядається невідкладно з моменту надходження заяви до суду.

Суду необхідно надати докази, що підтверджують факт народження дитини. Такими доказами можуть бути документи, показання свідків, висновки експертів тощо.

Суд може прийняти одне із рішень:

  • про встановлення факту народження дитини з зазначенням даних про дату і місце народження особи, про її батьків. З копією судового рішення про встановлення факту народження Вам необхідно самостійно звернутись до відділу РАЦСу за місцем проживання, заявою про поновлення актового запису цивільного стану та паспортом громадянина України.
  • про повернення заяви (у разі неналежної форми заяви, несплати судового збору, подання заяви особою, яка немає на це повноважень або відсутності вказаних у заяві документів). Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню суду, якщо Ви усунете причини, що стали підставою для повернення заяви (наприклад, оформите заяву належним чином, сплатите судовий збір).
  • про відмову (у разі недостатніх доказів). Рішення суду про відмову у встановленні факту народження можна оскаржити в апеляційному суді, в порядку строки встановлені законодавством.

У будь-якому разі, суд зобов’язаний роз’яснити заявнику порядок оскарження рішення та негайно після проголошення видати заявнику копію такого рішення або невідкладно надіслати його до РАЦСу за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження особи.

Для отримання допомоги в складанні заяв чи оскарженні рішень судів у вказаній категорії справ пропонуємо Вам звернутись до мережі наших безкоштовних правових приймалень або мобільних юридичних консультаційних груп.[/vc_column_text]

[/vc_column_text]

20.04.16

“Ленин жил, Ленин жив, Ленин будет жить”.

Вперше я почув це гасло під час навчання в інституті російської мови імені А. С. Пушкін  в Москві у 1980-х роках. У той час я думав, що це було кумедно. Але для України і особливо для її внутрішньо переміщених осіб (ВПО), фраза зовсім не є смішною.

У квітні 2015 року, після того, як Росія відібрала Крим і в Донбасі спалахнув конфлікт, що підживлюється Росією,  український парламент –  Рада – прийняла ряд законів, спрямованих на досягнення “декомунізації країни”. Мета полягала в тому, щоб розірвати історичні зв’язки з Радянським Союзом та прибрати комуністичну символіку з країни. Процес включав в себе припинення відмічання пам’ятних заходів, пов’язаних із Другою Світовою Війною, у радянському стилі, відкриття архівів КДБ, реабілітацію українських націоналістів, очорнення радянського режиму, перейменовування усіх радянсько-названих місць і повалення комуністичних пам’ятників. Крайнім терміном для цього був листопад 2015 року.

У деяких місцях, таких як місто Дніпропетровськ, прогрес на фронті декомунізації йшов повільніше, ніж в інших. Більшість з 5,500 або комуністичних пам’ятників, які залишались в Україні за часів незалежності в 1991 році, були знесені. Проте, головним гальмом в Дніпропетровську є перейменування: проспект Маркса, що знаходиться недалеко від вулиці Леніна, і саме місто (до сих пір) носить назву на честь Григорія Петровського. Глава НКВС, служби державної безпеки, яка передувала КДБ, Петровський зіграв значну роль у деспотичному придушенні українського націоналізму, починаючи з його служби у Леніна.

На початку квітня 2016 року я поїхав в Україну, щоб оцінити роботу HIAS, агентства біженців, для яких я працюю, і поточний стан переміщених всередині країни. Менеджер нашого українського проекту, відомого як “Право на Захист”, сказав мені в Дніпропетровську, що поваленя статуй і перейменування вулиць є лише поверхневим. Уряд повинен піти набагато глибше, щоб дійсно декомунізувати країну і відмінити непотрібні закони, які продовжують терзати населення, особливо одну із найбільш уразливих його груп – вимушених переселенців зі Сходу України.

Набагато більш болючим залишком комунізму, ніж статуї і вуличні знаки є прописка, або внутрішній паспорт, який був впроваджений царем, але згодом була доведена до досконалості в якості методу контролю з боку Рад. Це залишається в силі і до цього дня.

Конфлікт, що триває в Україні спричинив переміщення більш ніж на 1,6 мільйона людей. Це люди, які до сих пір зареєстровані в містах в східній частині країни, які в даний час є непідконтрольними територіями.

Насправді ВПО в Україні є вразливими і безголосими. В результаті системи прописки, незалежно від того, де вони живуть, ВПО не можуть голосувати ні на місцевих або регіональних виборах, ні на парламентських.   Вони можуть голосувати тільки там, де передбачено пропискою. Таке безправ’я є явним порушенням прав людини, згідно з Керівними принципами з питання переміщення осіб всередині країни.

ВПО-пенсіонери  не можуть отримати свої пенсії, якщо вони продовжують жити на непідконтрольній територій, тому що український уряд вважає виконання цих забов’язань (виплат пенсій) закачуванням грошей в економіки територій, окупованих Росією. Для того, щоб отримати пенсію, на яку людина працювала все своє життя, ВПО, прописана на непідконтрольній території, повинна перейти на територію, яка знаходиться під контролем України. Звичайно, ця політика заохочує додаткове переміщення.

Український уряд з підозрою відноситься до деяких пенсіонерів, які продовжують жити на непідконтрольних територіях, стверджуючи, що вони живуть в районах, контрольованих урядом. Останнім часом через такі підозри сотням тисяч ВПО-пенсіонерів “призупинили” виплати пенсій без будь-якої належної правової процедури. Виплати соціальної допомоги також “призупинені” сотням тисяч переміщених осіб, на підставі підозр щодо їхнього фактичного місця проживання. Поки діє система прописки, реєстрація за новою адресю є серйозним викликом для ВПО. Орендодавці, члени сім’ї, друзі і добрі люди, які приймають ВПО в свої будинки, часто відмовляються допомогти ім  у вирішенні зареєструватися за новою адресою через побоювання, що це може вплинути на їхні податки, рахунки за комунальні послуги (як правило, розраховані не так на метр , але за кількістю жителів), і навіть їхнє право власності.

Система прописки використовується в Україні, як перепис використовується в США для розподілу законодавчих округів, а також державних коштів на освіту та інші державні послуги. Якщо ВПО не живе за адресою, вказаною у його прописці, з точки зору уряду, він або вона не живе зовсім. ВПО не голосують, не враховуються для освітніх і соціальних послуг. 1,6 мільйона громадян – примари, яких переслідує радянська політика прописки. Тіло Леніна знаходиться в мавзолеї у Москві, і більшість його бронзових пам’тників повалені, але Ленін живе і, поки український уряд не знищить спадщину прописки, він житиме. І мучитиме ВПО.

Марк Хетфілд, виконавчий директор HIAS, глобальної єврейської організації для біженців, яка здійснює свою діяльність в Україні.

KyivPost

19.04.16

Для отримання свідоцтва про народження дитини необхідно звернутися до будь-якого відділу РАЦСу на підконтрольній території із заявою про реєстрацію народження дитини та отримати письмову відмову.

Далі батьки дитини (або родичі дитини/представники батьків або родичів дитини/інший законний представник дитини) із отриманою відмовою мають звернутись до будь-якого суду України на підконтрольній території України і подати такі документи:

  • заяву про встановлення факту народження дитини, в якій мають бути зазначені причини неможливості одержання свідоцтва про народження у звичайному порядку;
  • документи, що підтверджують викладені в заяві обставини;
  • квитанцію про сплату судового збору у розмірі 275,6 грн. (з 1 травня 2016 року – 290 грн.)

[vc_single_image image=”3235″]Зверніть увагу! НЕ ПОТРІБНО СПЛАЧУВАТИ СУДОВИЙ ЗБІР, ЯКЩО ЗАЯВНИК Є:

  • інвалідом ВВВ та членом сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняною до них особою;
  • інвалідом I та II груп, законним представником дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;
  • особою, віднесеною до I та II категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Справа розглядається невідкладно з моменту надходження заяви до суду.

Суду необхідно надати докази, що підтверджують факт народження дитини. Такими доказами можуть бути документи, показання свідків, висновки експертів тощо.

Суд може прийняти одне із рішень:

  • про встановлення факту народження дитини з зазначенням даних про дату і місце народження особи, про її батьків. З копією судового рішення про встановлення факту народження Вам необхідно самостійно звернутись до відділу РАЦСу за місцем проживання, заявою про поновлення актового запису цивільного стану та паспортом громадянина України.
  • про повернення заяви (у разі неналежної форми заяви, несплати судового збору, подання заяви особою, яка немає на це повноважень або відсутності вказаних у заяві документів). Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню суду, якщо Ви усунете причини, що стали підставою для повернення заяви (наприклад, оформите заяву належним чином, сплатите судовий збір).
  • про відмову (у разі недостатніх доказів). Рішення суду про відмову у встановленні факту народження можна оскаржити в апеляційному суді, в порядку строки встановлені законодавством.

У будь-якому разі, суд зобов’язаний роз’яснити заявнику порядок оскарження рішення та негайно після проголошення видати заявнику копію такого рішення або невідкладно надіслати його до РАЦСу за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження особи.

Для отримання допомоги в складанні заяв чи оскарженні рішень судів у вказаній категорії справ пропонуємо Вам звернутись до мережі наших безкоштовних правових приймалень або мобільних юридичних консультаційних груп.

18.04.16

Для отримання свідоцтва про смерть особи необхідно звернутися до будь-якого відділу РАЦСу на підконтрольній території із заявою про реєстрацію смерті особи та отримати письмову відмову.

Далі родичі померлої особи (або представники родичів) із отриманою відмовою мають звернутись до будь-якого суду України на підконтрольній території України і подати такі документи:

  • заяву про встановлення факту смерті особи, в якій мають бути зазначені причини неможливості одержання свідоцтва про смерть у звичайному порядку;
  • документи, що підтверджують викладені в заяві обставини;
  • квитанцію про сплату судового збору у розмірі 275,6 грн.

[vc_single_image image=”3230″]Зверніть увагу! НЕ ПОТРІБНО СПЛАЧУВАТИ СУДОВИЙ ЗБІР у таких випадках:

  • заявник є інвалідом ВВВ та членом сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняною до них особою;
  • заявник є інвалідом I та II груп, законним представником дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;
  • заявник є особою, віднесеною до I та II категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
  • подається заява про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
  • подається заява про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій

Справа розглядається невідкладно з моменту надходження заяви до суду.

Суду необхідно надати докази, що підтверджують факт смерті особи. Такими доказами можуть бути документи, показання свідків, висновки експертів тощо.

Суд може прийняти одне із рішень:

  • про встановлення факту смерті особи. З копією судового рішення про встановлення факту смерті особи та паспортом громадянина України Вам необхідно самостійно звернутись до будь-якого відділу РАЦСу (наприклад, за місцем проживання) для отримання свідоцтва про смерть особи.
  • про повернення заяви (у разі неналежної форми заяви, несплати судового збору, подання заяви особою, яка немає на це повноважень або відсутності вказаних у заяві документів). Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню суду, якщо Ви усунете причини, що стали підставою для повернення заяви (наприклад, оформите заяву належним чином, сплатите судовий збір).
  • про відмову (у разі недостатніх доказів). Рішення суду про відмову у встановленні факту народження можна оскаржити в апеляційному суді, в порядку строки встановлені законодавством.

У будь-якому разі, суд зобов’язаний роз’яснити заявнику порядок оскарження рішення та негайно після проголошення видати заявнику копію такого рішення або невідкладно надіслати його до РАЦСу за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Для отримання допомоги в складанні заяв чи оскарженні рішень судів у вказаній категорії справ пропонуємо Вам звернутись до мережі наших безкоштовних правових приймалень або мобільних юридичних консультаційних груп.

18.04.16

18 квітня 2016 року відбулась зустріч Міністра з питань окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Вадима Черниша з громадськими організаціями, які опікуються правами внутрішньо переміщених осіб і громадян, які залишились проживати на тимчасово окупованих і непідконтрольних територіях.

В заході взяли участь представники 13 всеукраїнських та регіональних громадських організацій і проектів, зокрема: БФ “Восток СОС”, ВБФ “Право на захист”, ГО “Донбас СОС”, ГО “КримСОС”, ГО “Євромайдан-Крим”, БФ “СВОЇ”, ГО “Центр політичних студій та аналітики “Ейдос”, ГО “Громадська ініціатива Луганщини”, ГО “Інститут суспільно-економічних досліджень”, Єдина служба правової допомоги, Громадянська мережа ОПОРА, проект посилення участі громадянського суспільства у діяльності МСПУ, проект радників з питань ВПО Мінсоцполітики, Ресурсний центр допомоги вимушеним переселенцям.

Під час зустрічі Міністру були передані пропозиції від групи громадських організацій щодо питань, які потребують як термінового врегулювання, так і стосуються вирішення глибинних системних проблем.

З вказаними пропозиціями, а також переліком організацій-розробників можна ознайомитись нижче.

Ми сподіваємося на плідну співпрацю з представниками новоствореного Міністерства та інших центральних органів виконавчої влади. Конкретні дії щодо реалізації запропонованого плану дій зможуть бути найкращою ілюстрацією готовності представників нового уряду працювати заради своїх громадян.

Для термінового врегулювання ситуації з дотриманням прав внутрішньо переміщених осіб та громадян, що проживають на тимчасово окупованій та непідконтрольній уряду України території необхідно:

  1. Припинити практику зупинення дії довідок внутрішньо переміщених осіб та соціальних виплат на підставі інформації, наданої СБУ та Державною прикордонною службою України – ця процедура є незаконною. Перевірка не може бути підставою, для припинення соціальної допомоги або чинності довідки ВПО;
  2. Забезпечити доступ громадянам України, які проживають на тимчасово непідконтрольних Україні територіях Донбасу до пенсійних та соціальних виплат, на які вони мають право відповідно до законодавства, шляхом прийняття відповідного Порядку;
  3. Внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”  від 05.11.2014 № 637 щодо виключення обов’язковості надання довідки про взяття на облік ВПО при оформленні усіх видів соціальної допомоги;
  4. Встановити прозорі, чіткі правила підтвердження інформації, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання або виїхала на постійне місце проживання за кордон;
  5. В найкоротші строки завершити обговорення проекту змін до постанови № 509 від 1 жовтня 2014 року “Про облік внутрішньо переміщених осіб”  та постанови Уряду № 505 від 1 жовтня 2014 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг” із членами робочої групи при Уповноваженій Веровної Ради України з прав людини та подати на розгляд Кабінету Міністрів України проекти постанов, узгоджених з громадськістю та такі, що не звужують права та не дискримінують ВПО;
  6. Скасувати постанову Уряду від 14 березня 2016 р. № 167 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” про проведення усіх соціальних виплат через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” як таку, що звужує права ВПО.

Вирішення системних проблем:

  1. Створити Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб і затвердити Положення про неї;
  2. Розробити та затвердити Державну програму, яка включала б положення щодо:

а) самозабезпечення та самозайнятості внутрішньо переміщених осіб, та осіб, які проживають на території Донецької та Луганської областей;

б) забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом;

в) соціально-психологічної реабілітації та надання допомоги особам, які перебували у полоні або піддалися катуванням, членам сімей зниклих без вісті в районі проведення антитерористичної операції;

г) профілактики, діагностики та лікування інфекційних захворювань, вірусних гепатитів, хвороб, що передаються статевим шляхом, ВІЛ-інфекції/СНІДу в районі проведення антитерористичної операції;

д) фінансування будівництва та відновлення матеріально-технічної бази навчальних закладів і наукових установ, зруйнованої внаслідок бойових дій на сході України, які евакуйовані з тимчасово неконтрольованої території Донецької та Луганської областей;

е) підтримки та національно-патріотичного виховання дітей і молоді, які проживають на тимчасово окупованій території України та на тимчасово неконтрольованій території в районі проведення антитерористичної операції;

ж) освітньо-гуманітарної політики щодо тимчасово окупованої території та території, не контрольованої українською владою в районі проведення антитерористичної операції;

з) медично-соціального забезпечення цивільних осіб, які отримали тяжкі поранення, контузії під час бойових дій в районі проведення антитерористичної операції;

и) стратегію державної інформаційної політики щодо громадян, які перебувають на тимчасово окупованій території та на тимчасово неконтрольованій території в районі проведення антитерористичної операції;

к) інформаційної політики щодо інтеграції внутрішньо переміщених осіб в місцях їх нового проживання;

  1. Розробити програми забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом;
  2. Розробити зміни до законодавства України щодо врегулювання правового статусу місць компактного проживання внутрішньо переміщених осіб та порядку надання у тимчасове користування житлових приміщень у місцях компактного поселення;
  3. Провести аналіз ефективності імплементації постанови Уряду від 8 липня 2015 р. № 505 “Основні напрями розв’язання проблем зайнятості внутрішньо переміщених осіб на 2015—2016 роки”, оновлення за результатами аналізу та затвердження програми щодо працевлаштування ВПО;
  4. Внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 стосовно диференціації розміру адресної допомоги для людей з інвалідністю залежно від групи та підгрупи інвалідності, збільшення розміру адресної допомоги людей з інвалідністю;
  5. Розробити разом з іншими зацікавленними органами влади та громадськими організаціями  нормативно-правовий акт щодо порядку компенсації вартості пошкодженого чи зруйнованого майна в результаті проведення АТО;
  6. Розробити та затвердити механізми громадського контролю за використанням міжнародної кредитної, технічної та гуманітарної допомоги, яка надається Україні для забезпечення потреб громадян, які постраждали внаслідок тимчасової окупації частини її території та проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях

 

Організації-розробники пропозицій:

БФ “Восток СОС”,

ВБФ “Право на захист”,

ГО “Донбас СОС”,

ГО “КримСОС”,

ГО “Громадська ініціатива Луганщини”,

БФ “СВОЇ”,

ГО “Центр політичних студій та аналітики “Ейдос”,

ГО “Інститут суспільно-економічних досліджень”,

Громадянська мережа ОПОРА,

проект радників з питань ВПО Мінсоцполітики,

Ресурсний центр допомоги вимушеним переселенцям.

15.04.16

13 – 14 квітня у м. Святогірськ, Донецької області відбувся семінар «Судовий захист прав внутрішньо переміщених осіб: сучасні виклики та стандарти Ради Європи», організований Апеляційним судом Донецької області за підтримки Проекту Ради Європи «Посилення захисту прав людини внутрішньо переміщених осіб в Україні».

Правовий аналітик ВБФ «Право на захист» Олена Виноградова долучилася до заходу та зробила дві доповіді: перша була присвячена моніторингу змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а друга – проблемам та перспективам законодавчого врегулювання захисту прав ВПО на житло, землю та майно (“HLP rights”) в Україні.