Зробити пожертву
Укр / Eng
29.09.16

До Маріупольського офісу БФ «Право на захист» звернулося подружжя переселенців з проблемою отримання  грошових коштів, які належали спадкодавцю та зберігалися в АТ «Дельта Банк».

Через бойові дії чоловік та дружина залишилися без будинку та змушені були переїхати з с. Широкине Новоазовського району Донецької області до м. Маріуполь.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Юристами Маріупольського офісу БФ «Право на захист» були підготовлені заяви до Директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про виплату на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом гарантовану суму відшкодування за вкладом, розміщеним у банку АТ «Дельта Банк».

Станом на вересень 2016 року родина померлого отримала гарантовані суми відшкодування за вкладом.

Сергій Галемський, юрист Маріупольського офісу БФ «Право на захист»

28.09.16
Кабмін створює реєстр внутрішньо переміщених осіб із даними про їхні потреби. Чи стане це новим витком відносин між державою та ВПО?

 

Уряд вкотре береться за облік переселенців. Не все так лячно та забюрократизовано: ніхто не збирається кликати людей на перереєстрацію, не треба доводити у довжелезних чергах, що виїхали з-під обстрілів на мирну територію. Наявну в Міністерстві соціальної політики базу внутрішньо переміщених осіб удосконалять, наповнять її інформацією про потреби та проблеми конкретних переселенців. Наразі ця база порожня, містить лише дані про ім’я та прізвище людини, звідки вона виїхала та де зараз проживає.

Прем’єр-міністр Володимир Гройсман нещодавно заявив, що база переселенців має відображати загальну картину потреб ВПО. Щоб підкріпити свої слова, глава уряду затвердив «Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб» — це своєрідні правила користування такою базою.

«ЦЕ БУДЕ ГАРНИЙ ІНСТРУМЕНТ»

Що це дасть конкретним людям? Якби це було у перші місяці переїзду громадян з окупованих чи близьких до лінії фронту територій, такий облік став би хорошим інструментом для держави, такою собі підказкою, що далі робити з цими особами: кому надавати пільгові кредити на житло, кому шукати нову роботу, в які регіони спрямовувати більше міжнародної чи державної допомоги тощо. Наразі ці питання здебільшого вирішують неурядові організації. Між іншим, волонтери та правозахисники вимагали від уряду створення такого обліку переселенців ще у 2014 році.

Два роки тому допомогу з розробкою такого реєстру пропонувало Управління верховного комісара ООН у справах біженців. Однак щось не склалося. Грошей у державному бюджеті так і не знайшлося, зрештою існуючу нині систему обліку Міністерство соцполітики створювало за кошти Міжнародної організації з міграції. Саме ця система стане тим повноцінним реєстром, який мав працювати в Україні «позавчора». Наразі база працює в тестовому режимі, а незабаром після появи урядової постанови про правила користування нею має стати повноцінним інформаційним ресурсом, присвяченим проблемам ВПО.

Якщо облік запрацює так, як обіцяє уряд, це стане чи не першим позитивним кроком, котрий держава зробить назустріч переселенцям. У цьому переконана правовий аналітик благодійного фонду «Право на захист» Олена Виноградова: «У принципі добре, що цей нормативний акт було прийнято до того, як база запрацює. Після цього має з’явитися відкритий доступ до неї, буде сайт, де відображатиметься загальна статистична інформація, якою зможуть користуватися всі. Мають бути дані про кількість переселенців, хто де живе, які їхні потреби. Сподіваюся, нічого поганого не станеться. У бюрократичному плані на людей не буде навантаження, мають запрацювати особисті кабінети для переселенців. Будуть агреговані дані по певній місцевості, які там є потреби у ВПО — це дозволить донорам і волонтерам координуватися між собою та вирішувати ті чи інші проблеми. Як держава буде реагувати — тут боюся щось прогнозувати. Якщо працюватиме так, як задекларовано, це буде гарний інструмент».

«ДЕРЖАВА НЕ ЗНАЄ, ДЕ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ЖИВУТЬ І В ЯКИХ УМОВАХ»

Наразі експерти мають єдине питання до оновленої бази: чи справді вона відображатиме потреби конкретних осіб? Якщо так, то як держава збирається цю інформацію отримувати? На думку головного координатора громадської організації «Донбас SOS» Олександра Горбатка, такі дані було б доречно зібрати під час нещодавньої верифікації переселенців, коли перевіряли, чи мають вони законні підстави для отримання соцвиплат.

«Цього, на жаль, не зробили. Ми завжди спізнюємось у цих питаннях на крок. Змусити людей знову пройти через ці бюрократичні кола нереально. І що це дасть? Намалюють ці потреби, але не думаю, що це позитивно вплине на громадян, вони не будуть взагалі реєструватися, бо втомилися від постійних перевірок і незадоволені діями влади, — додає Олександр Горбатко. — Існуючий облік справді треба наповнити проблематикою. Держава на замовлення міжнародних донорів повинна розробити програми, на що ці кошти можна спрямувати. Проте держава не знає, скільки потрібно шкіл, де переселенці живуть і в яких умовах. Тому влада вважає, що є необхідність розповісти про ці потреби. Але якщо це перекласти на наші управління соцзахисту, вони проклинатимуть чиновників, а більше не буде кому цим зайнятися».

ЗАМІСТЬ ВЗАЄМОДІЇ — НЕДОВІРА

За словами Олександра Горбатка, одна з причин, чому облік переселенців так і не запрацював за два з половиною роки конфлікту, — це відсутність стратегічних планів щодо вирішення проблем ВПО. Відповідно немає дієвого механізму підтримки цих громадян, а взаємодії між державою та переселенцями просто не існує. Цей вакуум заповнила недовіра, через що чимало переселенців задумуються про повернення додому.

«Кроки, зроблені владою, дуже маленькі. Слід розуміти, що ось ця допомога переселенцям через певний час закінчиться. Як показує міжнародна практика, такі гроші виділяються на два з половиню роки, тобто на кінець літа наступного року всі ці виплати просто припиняться. Буде так, що люди зневіряться і повернуться на свої території», — резюмує активіст.

На фоні тотальної зневіри оновлений облік переселенців все ж видається маленькою перемогою. Олена Виноградова вважає, що запуск цього ресурсу стане стартом для позитивних змін у відносинах між чиновниками та переселенцями. Бо наразі юридична допомога, соціальні програми, проекти з працевлаштування або надання пільгового житла є результатами роботи не державних, а волонтерських і громадських ініціатив. Та спочатку дочекаймося перших результатів дії нового реєстру.

Інна ЛИХОВИД

28.09.16

Станиця Луганська – одна з найбільш кровоточивих ран на карті Луганщини. Це і є та сама лінія розмежування – безпощадна і жорстока.  Але і тут є життя. Де можливо, люди з надією відбудовують  свої оселі, діти ходять до школи, працює лікарня.  От тільки обстріли…   Але до них вже звикли… Це спершу було страшно, а зараз звикли.

Звичка – це страшна річ. Вона нівелює інстинкт самозбереження, увагу, пильність. Люди становляться заручниками своїх звичок.

У Галини Іванівни будинок прострілений наскрізь, меблі розтрощено. Але їй вже за 75, вона звикла тут жити. Замазала, забілила. Дірки нема. Жити можна. Та про всяк випадок придбала собі гроб та пам`ятник. Стоїть тепер в коридорі. Жінка звикла бути готовою до будь-яких ситуацій…

На так званій нульовці скрізь червоніють таблички «Обережно! Міни». Тут мертва зона. Лише дорогою, чітко в ряд ходять люди між блок-постами, перетинаючи лінію розмежування.  Будинки розтрощено. Лише один красується – його відбудовують, господарі навідуються…  Вони, мабуть, звикли до своєї оселі, до цих багатих лісів. То пусте, що ліси небезпечні, що оселя зруйнована, що навіть після ремонту, тут жити буде неможливо. Неможливо жити на лінії вогню… Але місцеві жителі звикли до свого дому, вони хочуть жити в ньому…

Це місце люди звикли називати ринком. Тут центр торгівлі: овочі, молоко, м`ясо, одяг, посуд… Торгівля щодня. Звичні товари, високі ціни, продавці… Нікого не дивують розбиті вулиці, сліди гусениць на асфальті, снаряди у дворах. До цього звикли…

День селища. На площі багатолюдно. Дитячі колективи на сцені, вітання губернатора, ярмарок…  Все, як і раніше – до того, як з`явилася та лінія, що розмежовує…

Людей багато – поруч Ощадбанк, вони там товпляться, аби оформити картки для соціальних та пенсійних виплат, сваряться за чергу до банкомату. Готівки нема.  Діти стрибають на батуті, грають в різні забавки. Розгорнуто польову кухню, де пригощають кулешем.  Зі сцени лунають пісні. Люди бродять площею. Люди не звикли святкувати. Їм важко. Вони змучені, стомлені… і без готівки у банкоматі.

У святковий день люди йдуть по допомогу. Прямо посеред площі юристи та монітори Сєвєродонецького офісу БФ «Право на захист» надають юридичні консультації, адже люди хочуть боротися за свої права.

Станиця – кровоточива рана на тілі Луганщини. Загоїти її важко. Свято дає надію, але клята звичка! Звичка до обстрілів, до руїн, до існування…

Олена Грекова, керівник Сєвєродонецького офісу БФ «Право на захист», із Станиці Луганської.

 При використанні тексту посилання на БФ «Право на захист» із вказанням автора – обов’язкове.[boc_img_gallery fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”3857,3864,3863,3862,3861,3860,3859,3858″]

28.09.16

Сьогодні був підписаний Меморандум про співробітництво між Запорізьким офісом БФ «Право на захист» та Українською Гельсінською Спілкою з прав людини у Запорізькій області.

За словами Вікторії Саломатіної, керівника Запорізького офісу БФ «Право на захист», співпраця полягатиме у взаємодії щодо надання  юридичної допомоги як переселенцям, так і місцевим жителям, а також буде здійснюватися обмін інформацією.

На фото – співробітники Запорізького офісу БФ «Право на захист» Вікторія Саломатіна та Вадим Стремоухов; координаторка громадської приймальні УГСПЛ у Запорізькій області  Дємєнєва Олена.

28.09.16

Село Пищевик Волноваського району Донецької області. Саме тут знаходиться КПВВ «Гнутове», яке відвідали співробітники Маріупольського офісу БФ «Право на захист» Дар’я Заярна, Віта Кулініч та Ольга Невідома.

Спілкування з внутрішньо переміщеними та постраждалими від конфлікту особами, що перебували на лінії розмежування, було довгим і непростим.

Люди ставили багато різних питань, але найчастіше запитували про можливість прискорення процесу перетину лінії розмежування та подолання гуманітарної кризи.

Перебуваючи на КПВВ наші співробітники не лише відповідали на питання, але й мали можливість поставити їх військовим.

Так, вдалося з’ясувати особливості перевезення через лінію розмежування померлих осіб. За словами військових, перетин лінії розмежування в такому разі можливий за наявності виданого у встановленому порядку свідоцтва про смерть та копії паспорта померлої особи. У разі ж якщо людина померла насильницькою смертю, додатково має бути поданий дозвіл від органів прокуратури.

27.09.16

Наталка* з донькою та сином тепер живуть у невеликому смт. Розівка, що в Запорізької області. Будиночок старенький, але досить міцний. Спочатку їм, колишнім міським жителям, було важко звикнути до сільського будення.

Але, як зауважує жінка, головне, що не стріляють. Діти почали звикати до нового дому, знайшли нових друзів. І все б нічого, і можна сміливо планувати майбутнє, якби не хвороба маленької Яринки. Дівчинці лише п’ять, але страшний діагноз – рак крові – їй встановили вже кілька років тому.

Яринка пройшла курс хіміотерапії, і тепер її  імунна система дуже ослаблена.

«Донька дуже хоче ходити до дитячого садка. Вона весела та активна, їй подобається бути серед однолітків, – розказує мама Наталя. – Але відвідування садочку кожного разу закінчується распіраторними вірусними захворюваннями. Тож Яринка змушена залишатися дома та гратися з братиком, трирічним Максимом. Вона повинна бути під постійним наглядом, бо, залежно від стану, у неї може змінюватися артеріальний тиск. А донька ще дуже маленька і не може своєчасно поскаржитися на погане самопочуття. Щоб попередити критичний  спад або підвищення тиску, лікар порекомендував періодично його вимірювати. А для цого нам потрібний тонометр».

За словами керівника Запорізького офісу БФ «Право на захист» Вікторії Саломатіної, для профілактики та лікування вірусних респіраторних захворювань педіатр також порекомендував Яринці використовувати нібулайзер. За його словами, це підтримає імунну систему дитини та покращить загальний стан здоров’я. Крім того, після перенесеного захворювання дівчинка дуже чутлива до зміни температури. Для того, щоб температура тіла лишалася стабільною протягом ночі, лікар радить використовувати електрогрілку, яка допоможе зберегти здоров’я дівчинки в нормі.

Здається, це не зовсім звичайні подарунки для маленької дівчинки: тонометр, нібулайзер та електрогрілка. Але саме вони допоможуть зберегти найцінніше – здоров’я.

Ми щиро бажаємо Яринці, яка наступного року планує стати першокласницею, міцного імунітету, успіхів у навчанні та багато вірних друзів на новому місці!

Допомога надана в рамках проекту «Адвокація та правова допомога ВПЛ», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

Допомога надається найбільш вразливим ВПО та особам, постраждалим від конфлікту, виявленим співробітниками Проекту під час моніторингу.

 

*Імена членів родини змінені.[/vc_column_text]

[/vc_column_text]

27.09.16

До юристів  Слов’янського офісу БФ «Право на захист» звернувся Євген Миколайович, колишній шахтар, який отримував пенсію по інвалідності за трудовим каліцтвом.

Євген Миколайович був змушений покинути свій будинок у Горлівці та переїхав на контрольовану Урядом України територію.

Вже у Краматорську чоловік  звернувся до УПФУ з заявою про переведення його з пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва на пенсію за віком при пільговому стажі.

На підставі заяви ВПО перевели на пенсію за віком, однак зарахувати пільговий стаж роботи шахтарем у Горлівці та Єнакієво без документального підтвердження йому відмовили, вимагаючи надати довідки з місць колишньої роботи, що підтверджують стаж.

Нами було складено скаргу на рішення УПФУ до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області.  За результатом скарги було прийнято рішення про перерахунок пенсії Євгену Миколайовичу з урахуванням спірного стажу.

Станом на вересень 2016 року переселенцю було виплачено відповідну заборгованість з пенсії.

Маргарита Оксаніченко, юрист Слов’янского офісу БФ «Право на захист»[vc_single_image image=”3917″]

26.09.16

«Завдяки низці адвокаційних заходів на місцях монітори та юристи БФ «Право на захист» мають можливість допомогти людям, які опинилися заручниками обставин, що пов’язані, зокрема, з невідповідністю положень деяких підзаконних актів Закону України «Про забезпечення прав і свобод ВПО».

Так, з березня 2016 року багато внутрішньо переміщених особ перестали отримувати свої пенсії та адресну допомогу. Спочатку виплати зупинялися за списками СБУ щодо ВПО, далі через відсутність штампу міграційної служби на довідках ВПО, в решті-решт запроваджено комісії з питань призначення виплат ВПО та перевірки місць проживання ВПО.

Звертаючись до нас, зневірені люди покладаються тільки на допомогу юристів. Оббиваючи пороги держустанов, вони не отримували конкретних рекомендацій та відповідей, не знали, що їм робити далі, як жити, а головне – за які кошти.

Приємно зазначити, що після втручання співробітників БФ «Право на захист» переселенцям поновлюють виплати, тому що комісія з перевіркою приїздить у запланований час, наступного ж місяця ВПО додають до пенсійних списків на виплату та повертають всю заборгованість.

Звісно, нам приємно бачити результати нашої роботи та чути слова вдячності від тепер уже усміхнених переселенців», – Наталія Шевченко,  співробітник Слов’янського офісу БФ «Право на захист».[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”3911,3912″]

23.09.16

Ви запитаєте, де мій дім? Дивно, але у тепер, у 77 років, мені це важко сказати точно.

Майже все своє свідоме життя я прожила у Донецьку, там працювала, пішла на пенсію. А півтора роки тому новим домом стало це село у Костянтинівському районі і будинок, в якому мешкає мій старший брат. Так удвох і живемо, далі села ніде не буваємо. Пенсію поштарка завжди приносила нам додому.

Коли у березні цього року пенсію не дали, я подумала, що це через фінансові проблеми у державі. Важко зараз усім і треба трошки потерпіти.

Так і терпіли до липня, жили удвох на пенсію брата, поки одного дня я не вирішила звернутися до пенсійного фонду. Там мені сказали, що пенсію я не отримую через відсутність штампу на довідці ВПО, що моя довідка не дійсна, треба оформлювати нову і подавати всі документи наново. Поки дочекалася перевірку, списки на пенсію у вересні вже закрили, тепер доведеться чекати ще місяць. Все б нічого, але ми з братом вже не молоді і, як усім літнім людям, нам потрібні ліки, а вони зараз дуже дорогі.

Ось сьогодні від Наталки (монітор Наталія Шевченко – авт.)  дізналася про грошову адресну допомогу, яку маю отримувати, як переселенка. Тепер знаю, як і до кого по неї звернутися. Погано, що про це мені раніше в УСЗН не розказали. Брат каже: «Сестричко моя, потерпимо ще трошки». Потерпимо, а що нам ще залишається?

 

Записано співробітником Слов’янського офісу БФ «Право на захист» монітором Наталією Шевченко[/vc_column_text][vc_single_image image=”3904″]На фото: будинок, в якому мешкають брат і сестра[/vc_column_text]

[/vc_column_text]

23.09.16

І знову село Тепле Станично-Луганського району, яке  знаходиться за 12 км від лінії розмежування.

Минулого разу під час свого приїзду до села співробітники Сєвєродонецького офісу БФ «Право на захист» монітори Неля Заблоцька-Сєннікова та Дмитро Щербаков познайомилися з Галиною Дмитрівною.

Вона живе сама на крайній вулиці села. І хоча село не дуже велике і відстань від її будинку до центру не більше ніж кілометр, Галина Дмитрівна опинилася майже в повній ізоляції.

«Все життя працювала, не звертала увагу, якщо щось заболить, – розказує жінка. – Та хіба я одна така у селі? Всі працюють, поки є сили. А потім все важче стало ходити. Спочатку – спина, потім – суглоби. Одного разу зрозуміла, що без допомоги вже не можу встати, не те що ходити. Тепер без нього нікуди, –  Галина Дмитрівна показує рукою на стілець за допомогою якого вона зараз пересувається. – Мабуть, я б і змогла якось дійти до магазину, але ж дорога до центру села грунтова та ще й величезними ямами».

Живе жінка тільки за рахунок пенсії, 60% якої вона витрачає на ліки, а залишок – на оплату комунальних послуг та їжу.

Ходунки для дорослих, які отримала Галина Дмитрівна, хоча й не вирішать всі її проблеми, але допоможуть уникнути ізоляції. Адже тепер жінка зможе дістатися центру села, магазину, аптеки, людей.

Ми щиро раді, що змогли хоча б трошки полегшити життя Галині Дмитрівні і бажаємо їй здоров’я та сил.

 

Допомога надана в рамках проекту «Адвокація та правова допомога ВПЛ», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

Допомога надається найбільш вразливим ВПО та особам, постраждалим від конфлікту, виявленим співробітниками Проекту під час моніторингу.