Зробити пожертву
Укр / Eng
25.10.17

Родина Н. перемістилася з Макіївки Донецької області до Апостолівського р-ну Дніпропетровської області. Майже три роки батько, мати та дочка орендували маленький будиночок, аж поки сільська рада не надала переселенцям квартиру.

Чи потрібно казати про те, як сильно були раді всі члени родини? Адже своє житло – заповітна мрія кожної людини.

Але квартира, у яку родина мала переїхати, 15 років пустувала, тож наразі вона потребує капітального ремонту та заміни всіх комунікацій. Стан квартири – нульовий цикл. Навіть відсутнє опалення.

Родина розпочала робити ремонт власними силами: вже придбаний та прокладений електричний кабель, засклені вікна. На жаль, грошей катастрофічно не вистачає. Батьки перебиваються тимчасовими заробітками на сезонних польових роботах, тож донька вирішила покинути навчання у школі та вступила до училища, щоб якнайшвидше опанувати професію перукаря, й почати заробляти гроші.

Співробітники Дніпровського офісу БФ «Право на захист» передали родині  електричну плиту та два конвектори, щоб переселенці змогли готувати іжу та не відчували холоду у новій квартирі.

Допомога надана в рамках проекту «Адвокація та правова допомога ВПО», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

Допомога надається найбільш вразливим ВПО та особам, постраждалим від конфлікту, виявленим співробітниками Проекту під час моніторингу.

25.10.17

Віра Олексіївна – пенсіонерка. Разом з дочкою, яка є  інвалідом I групи внаслідок психічного розладу, була змушена залишити місце свого постійного проживання у Докучаєвську та переміститися до м. Вугледар Донецької області.

Родина отримувала соціальні виплати, але з квітня 2017 року всі виплати були призупинені, а довідка ВПО – скасована. У своєму рішенні Управління соціального захисту та Пенсійний фонд посилалися на те, що жінка потрапила до списків осіб, які тривалий час були відсутні за місцем свого проживання.

Опинившись у такій ситуації, Віра Олексіївна була в розпачі, адже родину позбавили всіх доходів, тож наразі вона не мала можливості сплачувати за оренду житла, придбати ліки та купувати їжу.

Тоді жінка  звернулася по допомогу до  Маріупольського офісу БФ «Право на Захист».

Юристи зробили запити та  отримали інформацію про те, що жінка не перебувала на НКУУТ понад 60 днів, тож підстави для скасування соціальних виплат відсутні. До суду юристами було подано чотири позови, про відновлення пенсійних виплат за віком; відновлення пенсійних виплат у зв’язку із втратою годувальника; скасування рішення, щодо відмови у виплаті щомісячної адресної допомоги; та скасування рішення про відмову у виплаті щомісячної грошової допомоги, особі яка проживає з інвалідом I групи внаслідок психічного розладу, який за висновком ЛКК потребує стороннього догляду.

За результатами розгляду справ в суді всі вимоги юристів задоволені, а виплати поновлені.

Юристи БФ «Право на захист» наголошують,  такі справи надзвичайно важливі, адже кожен задоволений позов є підтвердженням того, що постановою № 365 Кабінет Міністрів України значно обмежив гарантовані законом права пенсіонерів, тож такі дії щодо призупинення пенсійних виплат суперечать чинному законодавству.

БФ «Право на захист» закликає переселенців та осіб, які постраждали від конфлікту на Сході, звертатися по безоплатну правову допомогу до юристів та відстоювати за свої права.

24.10.17

Нещодавно співробітники Маріупольського офісу БФ «Право на захист» завітали до Олега*,  мешканця Красногорівки, що розташована у сірій зоні.

Чоловік хворий на ДЦП та має ІІ групу інвалідності. Крім того, з дитинства  в Олега поганий слух: за даними останньої аудіограми він чує лише на 30%.

Востаннє чоловікові вдалося придбати слуховий апарат ще у 2012 році, а тепер він навіть і не сподівається на те, що зможе самотужки зібрати гроші на новий апарат.

Більша частина з трьох тисяч гривень, які вони отримують на двох з матір’ю, витрачається на ліки, тож наразі під сумнівом навіть придбання дров та вугілля для опалення будинку.

Мати Олега жаліється, що без слухового апарату син не чує навіть звуків пострілів, тож не знає, коли треба бігти до сховища і наражає на небезпеку тих, хто намагається йому допомогти сховатися.

Ми щиро сподіваємося, що переданий слуховий апарат дозволить Олегові почути не тільки звуки пострілів, але й всі різноманітні звуки життя.

Допомога надана в рамках проекту «Адвокація та правова допомога ВПО», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

Допомога надається найбільш вразливим ВПО та особам, постраждалим від конфлікту, виявленим співробітниками Проекту під час моніторингу.

*Ім’я змінено.[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5283,5307″]

24.10.17

До юристів БФ «Право на захист» за допомогою регулярно звертаються переселенці, які працювали на неконтрольованій Урядом України території (НКУУТ) та мають право на пільгову пенсію (у тому числі шахтарі, металурги), з проблемами відмови управлінь Пенсійного фонду України (УПФУ) у зарахуванні стажу роботи на такій території до пільгового стажу та призначенні пенсій.

УПФУ відмовляють не зважаючи на те, що на підтвердження пільгового трудового стажу переселенці подають до управлінь разом із заявою про призначення пенсії трудові книжки та довідки про пільговий стаж роботи на підприємствах. Держслужбовці посилаються на неможливість проведення перевірки первинних документів, на підставі яких видано довідки, оскільки архіви підприємств містяться на НКУУТ.

Такі  рішення УПФУ юристи БФ «Право на захист» оскаржують у суді.

Нещодавно за участю юристів Слов’янського офісу БФ «Право на захист» була виграна низка таких справ, дві з яких вже пройшли по всіх судових інстанціях.

Так, рішеннями Слов’янського міськрайонного суду Донецької області (які були залишені без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду) було задоволено позови громадян та зобов’язано УПФУ призначити пільгову пенсію із врахуванням усього пільгового періоду роботи.

«Задовольняючи позовні вимоги, суди у своїх рішеннях зазначають про те, що наданих документів (трудова книжка та уточнюючі довідки з НКУУТ) є достатньо для зарахування пільгового трудового стажу та призначення пенсії, а неможливість проведення перевірки уточнюючих довідок не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії», – зазначає юрист Слов’янського офісу БФ «Право на захист»  Маргарита Оксаніченко.

Але Слов’янське об’єднане УПФУ Донецької області подало по вказаних справах касаційні скарги.

Проте Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження, посилаючись на необґрунтованість скарг управління та відповідність діючому законодавству України висновків Слов’янського міськрайонного суду Донецької області та Донецького апеляційного адміністративного суду. Також було зазначено, що документи були надані громадянами до УПФУ в повному обсязі, а трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Водночас доводи управління про неможливість проведення перевірки уточнюючих довідок були відхилені як такі, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Юристи БФ «Право на захист» закликають переселенців при відмовах УПФУ призначити належну пільгову пенсію відстоювати свої права у суді, оскільки за наявності належно оформленої трудової книжки з записами про періоди роботи, а також уточнюючих довідок підприємств про пільговий характер роботи, необхідно звертатися до суду  та врешті-решт отримувати належні суми пенсії.

Також нагадуємо: строк звернення до суду у таких справах складає 6 місяців від дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, тобто про відмову у призначенні пільгової пенсії.

Ознайомитися з вищезгаданими судовими рішеннями можна за посиланнями:

  1. Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області –

http://reyestr.court.gov.ua/Review/67628074

http://reyestr.court.gov.ua/Review/67410046

  1. Ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду –

http://reyestr.court.gov.ua/Review/68450479

http://reyestr.court.gov.ua/Review/68450461

  1. Ухвали Вищого адміністративного суду України –

http://reyestr.court.gov.ua/Review/69064538

http://reyestr.court.gov.ua/Review/69169844

24.10.17

Щодня КПВВ «Станиця Луганська» перетинають тисячі осіб. Так, за даними Державної прикордонної служби України в середньому в жовтні щодня КПВВ перетинало понад 8 тисяч осіб. Майже половину з цього людського потоку складають особи, які прямують з непідконтрольної території Луганщини. Частина людей після перетину КПВВ прямує далі, вглиб України, проте значна частина залишається у самій Станиці Луганській: тут є всі державні інстанції, банки, нотаріуси, аптеки та крамниці зі значно нижчими (у порівнянні з аналогічними товарами на непідконтрольній території) цінами. Отже, щодня до цього населеного пункту прибувають декілька тисяч осіб. Тому ми змушені констатувати, що Станиця Луганська штучно перетворилася на центр притяжіння людей, в якому, на жаль, недостатньо наявних комунальних сервісів задля обслуговування такої чисельності осіб. Зокрема, це справедливо і щодо ситуації із громадськими вбиральнями.

Зазвичай громадські туалети – не дуже зручна та звична тема для публічного обговорення. Проте у Станиці Луганській це питання є вкрай актуальним, оскільки в ньому поєднуються різні аспекти: забезпечення природних фізіологічних потреб, підтримка санітарно-гігієнічних норм, повага до віку та особливих потреб подорожуючих. І саме тому питання громадських вбиралень, а точніше їхньої відсутності або їхнього неналежного стану, напряму пов’язано із питанням людської гідності. У Станиці Луганській це відчувається особливо критично, оскільки здебільшого тіх, хто прибуває із НКУУТ, це люди похилого віку із вадами здоров’я.
Давайте прослідкуймо шлях подорожуючого із непідконтрольної території, який змушений поводити в численних чергах по декілька годин.

На ділянці  від останнього українського блок-поста  до операційного майданчика КПВВ – місця,  де перевіряють документи – біля модуля ICRC,  установлено п’ять  дерев’яних туалетів. На даний час ці дерев’яні туалети майже заповнені повністю – через велику  кількість перетинаючих лінію зіткнення.

Для подорожуючого, який покінчив з усіма перевірками та потрапив на українську землю,  доступні більш сучасні громадські туалети, що розташовані біля входу до КПВВ. Саме тут було встановлено 8 туалетів, що надані організацією Mercy Corps, 2 з яких пристосовані для осіб з особливими потребами. Проте із 8 туалетів працюють тільки 6. В туалетах відсутні замки з середини. Один з двох туалетів для інвалідів зачинений.

Власне, це всі громадські туалети, які вдалося розшукати у цьому населеному пункті моніторам БФ «Право на захист». Решта хоча і доступна подорожуючим, проте всі вони – невіддільна частина якихось державних інстанцій або закладів громадського харчування, і відвідати їх дозволяється лише у разі обслуговування у цьому закладі.

Отже, найближчий такий туалет розташований в УСЗН у Станиці Луганській, а це близько 500-600 метрів від КПВВ.

Також туалети є у центральному відділенні Ощадбанку, біля Пенсійного фонду та у дворі державної районної адміністрації.

Не мають можливості скористатися вбиральнею особи, які звертаються до Центру зайнятості, адже туалет тут розташований у приміщенні, і призначений він лише для робітників служби.

Приватних платних туалетів у центрі міста на даний час немає.  Обладнане приміщення біля Приват Банку, в якому раніше надавалися послуги громадської вбиральні, на даний час не функціонує.

Отже, у того, хто не є відвідувачем жодної з вище перелічених установ, просто немає жодної альтернативи задля задоволення своїх природних фізіологічних потреб під час перебування у Станиці Луганській, навіть заплативши гроші.

Співробітники БФ «Право на захист» звернулися до місцевої влади із питанням щодо облаштування громадських туалетів. Проте, за словами заступника голови райдержадміністрації, на облаштування подібних споруд грошей до бюджету не закладено.

Іноді здається, що відсутність доступних громадських вбиралень хвилює виключно гуманітарні та правозахисні організації. Питання щодо створення громадського туалету підіймалося  на зустрічі, що відбулася 10.10.2017 за ініціативи УВКБ ООН з представниками місцевої влади та міжнародних організацій, і було визначено як надзвичайно важливе для смт. Станиця Луганська з причин великої кількості осіб, які щодня перетинають КПВВ.

Проте на даний час у БФ «Право на захист» немає жодної інформації щодо намірів місцевої влади та гуманітарних організацій створити громадські вбиральні у смт. Станиця Луганська. Отже, проблема й надалі залишається невирішеною.

БФ «Право на захист» звертає увагу місцевої влади та гуманітарних організацій, які здійснюють свою діяльність у Луганській області, на проблему, що існує, та закликає об’єднати зусилля задля її вирішення, щоб забезпечити повагу до потреб та гідності громадян, які змушені відвідувати Станицю Луганська на регулярній основі.[boc_img_gallery columns=”4″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5276,5299,5300,5301,5302″]

23.10.17

Однією із найбільш численних категорій судових справ, ведення яких забезпечується юристами БФ «Право на захист», є справи, пов’язані із  визнанням протиправними рішень органів соціального захисту населення про відмову у призначенні щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, які володіють житлом у населених пунктах, що знаходяться на лінії розмежування.

Тож ухвала, винесена 10 жовтня 2017 року Вищим адміністративним судом України у справі 242/288/17, є важливою перемогою юристів БФ «Право на захист».

За результатами розгляду справи щодо позовної заяви ВПО з Донецька, яка тепер мешкає в Авдіївці, постановою Селидівського міського суду Донецької області від 11 травня 2017 рок, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення УСЗН військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області про відмову у призначенні переселенці щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі.

Ухвалюючи таке рішення, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що ВПО є власником квартири у м. Авдіївка, яка знаходиться на лінії зіткнення, тому вона має право на адресну допомогу відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі, на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ від 1 жовтня 2014 року.

Попри обґрунтовані рішення обох інстанцій, УСЗН було направлено касаційну скаргу, мотивуючи тим, що  м. Авдіївка знаходиться на підконтрольній території, а отже  адресна допомога таким особам не призначається.

Вищий адміністративний суд України за результатом розгляду касаційної скарги УСЗН у своїй ухвалі констатував, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» м. Авдіївка розташоване на лінії зіткнення, тому доводи касаційної скарги про те, що м. Авдіївка знаходиться на підконтрольній території України не обґрунтовує законність відмови УСЗН у призначенні адресної допомоги.

У зв’язку з чим касаційна скарга УСЗН залишена без задоволення, а постанова Селидівського міського суду та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду залишена без змін.

«Супроводження справи забезпечувала команда Слов’янського офісу БФ «Право на захист», – розповіла Юлія Трало, координатор з питань надання правової допомоги БФ «Право на захист». – Здебільшого людині важко самостійно захищати свої права у суді. Тимчасова невдача, наприклад, у суді першої інстанції, може призвести до зневіри в успіх та відмови від подальшого захисту.  Ми завжди наголошуємо на тому, що у разі отримання відмови в призначенні адресної допомоги через наявність житла на підконтрольній території, ВПО необхідно відстоювати свої права та звертатися за допомогою до юристів. Хочу зазначити, що юридична команда БФ «Право на захист» не тільки проводить  юридичні консультації, але й забезпечує супроводження судових справ на всіх етапах, адже юридичну допомогу надають не тільки юристи, а й адвокати».

БФ «Право на захист» вважає, що значене рішення Вищого адміністративного суду України є важливим для правозахисників, які захищають права переселенців у вказаній категорії справ.

З  рішеннями по справі можна ознайомитися за посиланнями:

Постанова Селидівського міського суду Донецької області

http://reyestr.court.gov.ua/Review/66474899

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду

http://reyestr.court.gov.ua/Review/67658477

Ухвала Вищого адміністративного суду України

http://reyestr.court.gov.ua/Review/69518204

23.10.17

Мати свій власний будиночок це, дійсно, велика вдача. Але жити в необлаштованому, хоча й власному помешканні, неможливо.

Родина К. перемістилася до міста Мерефа з Фащівки Луганської області. У 2014 році під час артилерійського обстрілу чоловіка було серйозно поранено. Тож коли він потрапив у лікарню, почув невтішний висновок – обидві ноги необхідно ампутувати. Подружжя провело у лікарнях довгі місяці, аж поки не були виготовлені протези і чоловік не отримав можливість пересуватися самостійно. Саме тоді чоловік та дружина орендували будиночок у Мерефі, куди нарешті змогли забрати і свою дитину, яка увесь цей час жила у родички.

На початку року родина змогла продати свій будинок та майно у Фащівці, а на отримані  кошти придбати зовсім пустий будиночок на дві кімнати, який до того ж потребує ремонту.

Родина живе на пенсію чоловіка та невелику зарплатню, яку отримує жінка, підробляючи у магазині. Тож коштів, навіть на придбання найнеобхідніших речей, катастрофічно не вистачає.

Співробітники Харківського офісу БФ «Право на захист» вирішили допомогти родині облаштуватися на новому місці та  передали газову плиту й каструлю.

Ми бажаємо родині К. міцного здоров’я та сподіваємося, що незабаром невеликий будиночок у Мерефі стане для них справжнім домом.

Допомога надана в рамках проекту «Адвокація та правова допомога ВПЛ», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

Допомога надається найбільш вразливим ВПО та особам, постраждалим від конфлікту, виявленим співробітниками Проекту під час моніторингу.

20.10.17

І знову історія про паспорт громадянина України.

Відомо, що з 1 жовтня 2016 року згідно з рішенням Верховної Ради України паспорт можуть отримати ті, хто досяг 14-річчя. Нагадаємо, внутрішньо переміщеним особам необхідно звертатися до територіального підрозділу ДМС, розташованого за місцем їхньої реєстрації як ВПО.

Що ж до осіб, які проживають на неконтрольованій Урядом України території Донецької та Луганської областей і не є ВПО, їм необхідно звертатися до територіального підрозділу Міграційної служби України, на який покладено виконання функцій того підрозділу ДМС, що розташований за місцем реєстрації особи й тимчасово не виконує своїх функцій унаслідок АТО.

Нещодавно до Слов’янського офісу БФ «Право на захист» звернувся Максим*.  Хлопець, якому виповнилося 14 років, мешкає з родиною на НКУУТ. Разом з мамою він приїхав до Слов’янська аби отримати паспорт громадянина України.

Мати не змогла буди довго у Слов’янску, адже дома на неї чекала маленька дитина. Тож Максим залишився сам у орендованій кімнаті.

Юнак надав у Слов’янську ДМС пакет всіх необхідних документів, але кожного разу протягом двох тижнів держслужбовці то згадували про відсутність якогось додаткового документу, то вимагали присутності спочатку трьох, а потім – п’яти свідків.

Максиму залишалося лише сфотографуватися, адже без цього він не міг отримати тимчасове посвідчення для перетину ліні розмежування. Сам у чужому місті без чіткого розуміння, коли нарешті він зможе повернутися додому, хлопець звернувся по допомогу до юристів.

Того ж дня Дмитро Ганич, юрист Слов’янського офісу БФ «Право на захист», разом з Максимом завітав до начальника паспортного столу. З’ясувалося, що наданих хлопцем документів достатньо і через два дні питання було вирішене.

Це вже не перший раз, коли складене юристом письмове звернення або просто присутність самого юриста прискорюють вирішення питання. Іноді через різноманітні бюрократичні перепони переселенці та ті, хто постраждав внаслідок конфлікту, не можуть самостійно знайти вихід із ситуації, що склалася. Тож юристи радять звертатися за кваліфікованою юридичною допомогою до БФ «Право на захист» та відстоювати свої права.

*Ім’я змінене.

20.10.17

Під час регулярного моніторингу КПВВ співробітники Маріупольського офісу  БФ «Право на захист» Сніжана Лукашова та Тетяна Воробйова зафіксували на КПВВ «Новотроїцьке» великий наплив машин. Черга з понад 70 машин та 300 осіб у напрямку НКУУТ просувалася дуже повільно через те, що у модулі працювало лише одне вікно. Зі слів людей,  вони чекали у черзі понад 3 години.

Головний зміни пояснив велику чергу тим, що у них не вистачає спеціалістів, адже наразі  проходить ротація і очікується прибуття бійців. Щодо пільгових черг, то пропускають лише інвалідів 1-ї групи, вагітних та осіб з дітьми.

За словами співробітників МЧС, на ніч залишилося 11 людей.

У першу половину дня у мобільному відділенні «Ощадбанку» фізичну ідентифікацію пройшли лише двоє осіб, черги немає. За словами співробітників банку, в середньому за день фізичну ідентифікацію проходять 50 осіб. Нагадаємо, «Ощадбанк» підтвердив необхідність проходження фізичної ідентифікації ВПО-отримувачами соціальних виплат з другої половини жовтня.

Зі сторони КУУТ черга менше і складає не більш ніж 30 авто та 30 людей.

Хочемо нагадати, набрав чинності наказ Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України № 95 від 27.09.2017 “Про внесення змін до Переліку та обсягів товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення”, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2017 р. за № 1242/31110 .[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5279,5289″]