Зробити пожертву
Укр / Eng
19.02.19

Пропонуємо до вашої уваги моніторинговий звіт «Перетин лінії зіткнення через КПВВ» за січень 2019 року. В основу звіту покладені дані візитів на п’ять контрольних пунктів в’їзду-виїзду (КПВВ) в травні 2019 року. Більше статистичних даних можна знайти за посиланням.

▪ 4 смертельні випадки сталися на КПВВ «Станиця Луганська» на КУУТ.
▪ Ковзке дорожнє покриття було причиною травм на різних КПВВ.
▪  Реконструкція, що триває, продовжує спричиняти незручності на КПВВ «Гнутове» та «Майорське».

Документ можна завантажити англійською та українською мовами.

19.02.19

Пропонуємо до вашої уваги моніторинговий звіт «Перетин лінії зіткнення через КПВВ» за січень 2019 року. В основу звіту покладені дані візитів на п’ять контрольних пунктів в’їзду-виїзду (КПВВ) в травні 2019 року. Більше статистичних даних можна знайти за посиланням.

▪ 4 смертельні випадки сталися на КПВВ «Станиця Луганська» на КУУТ.
▪ Ковзке дорожнє покриття було причиною травм на різних КПВВ.
▪  Реконструкція, що триває, продовжує спричиняти незручності на КПВВ «Гнутове» та «Майорське».

Документ можна завантажити англійською та українською мовами.Today we present the report ‘Crossing the line of contact’ for January 2019. It is based on data collected during  visits to the five entry-exit checkpoints (EECPs) in January 2019. More statistical data can be found on the Eastern Ukraine Checkpoint Monitoring Online Dashboard.

▪  4 fatalities took place on the GCA side of Stanytsa Luhanska EECP.

▪  Slippery roads caused injuries on different EECPs.

▪  The ongoing reconstruction was continuously causing inconveniencesat Hnutove and Maiorske EECPs.

The document can be downloaded in English and Ukrainian.

15.02.19
Олексій Шевченко, монітор Маріупольского офісу БФ “Право на захист розповідає:“Шахтар з Макіївки з 30-річним підземним стажем, шанована людина, мав намір відвідати родичів в Маріуполі. Чи міг подумати 8о-річний пенсіонер, що його сусід, який займається перевезеннями, його обдурить? Чоловік з майже повністю втраченими зором і слухом вирішив покластися на свого знайомого, коли той пообіцяв транспортувати його.

Але замість того, щоб виконати обіцяне, перевізник просто висадив чоловіка на КПВВ “Новотроїцьке”. Перепустки оформлено не було, і сусід вирішив продовжити подорож самостійно. При цьому незначний запас грошей і документи дідуся залишилися в машині перевізника.

Чоловік не мав телефону, до кого звернутися за допомогою він також не знав. Тож не дивно, що від хвилювання у пенсіонера стався гіпертонічний криз. Йому пощастило: медики, які перебували неподалік, встигли повернути його до життя. Тоді я і дізнався, що дідусеві потрібна допомога.

Порадившись з колегою, ми вирішили відвезти його на КПВВ “Мар’їнка”, де можна було звернутися до Координаціонної Групи, а вони, в свою чергу, допомогли б з оформленням документу на перетин. Велика удача, що до наших прохань прислухалися. Їх результатом стало отримання разової перепустки дідусем.

Розуміючи, що у чоловіка немає грошей ні на автобус до родичів, ні на перекус, ми з колегою дали йому трохи із собою і супроводили дідуся в дорогу.

Таке вдале завершення мала ця історія, що почалася з обману.”

[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”7881,7882″]

13.02.19

Михайло Алфімов, монітор Сєвєродонецького регіонального офісу БФ «Право на захист» , приєднується до кампанії #Історії_моніторів:

“Серед наших бенефіціарів іноді трапляються особистості неординарні.

46-річна паломниця подорожувала з Алчевська до Святогірської Лаври, а при спробі перетину КПВВ з’ясувалося, що в паспорті жінки бракувало фото. Через власну неуважність стала заручницею ситуації: відповідно до закону її не могли ні пропустити на контрольовану урядом України  територію, ні випустити назад на непідконтрольну.

Вона змушена була залишитися в наметі ДСНС до з’ясування обставин. Поневіряння жінки розтягнулися надовго: 3 тижні  прожила в наметі, потім – 1,5 місяці в церкві, звідти знову повернулася до намету, де провела ще 3 тижні очікування.

З самого початку цієї довгої історії оточуючі намагалися їй всіляко допомагати. Ми з колегами надали консультацію, потім паломницю доставили y паспортний стіл та пояснили працівникам всі обставини, намагаючись сприяти розв’язанню проблеми. Але жінка наданим шансом не скористалася …

Треба відзначити, що у моєї підопічної був досить складний характер. Подорожні, відпочиваючи в наметі ДСНС та дізнаючись про її  становище, також намагалися допомогти в міру своїх можливостей: втішали, пригощали їжею. Жінка охоче йшла на контакт, але замість подяки у відповідь висловлювала лише невдоволення в обсязі допомоги або критикувала чужі дії. Я також приносив їй їжу, їжею ділилися і службовці на КПВВ. Незважаючи на всю критику, ми всі розуміли, що крім нас їй нема до кого звернутися.

У жінки були родичі, – одні в віддалених районах, інші – поблизу. Вона телефонувала їм, але проходили тижні очікування, і з’ясовувалося, що хтось при смерті, а у когоcь просто немає можливості приїхати. Без фото віруюча залишалася неідентифікованою, а проблема з документами нікуди не дівалася.

Наступні 1,5 місяці жінка провела в церкві поблизу. Але, мабуть і там не знайшла взаєморозуміння, бо змушена була повернутися до  обжитого намету. Була осінь, до настання холодів залишалися лічені дні. Ми продовжували спроби зв’язатися з кимось із родичів, залучили до допомоги знайому жінки. Та ж продовжувала проявляти характер, немов перешкоджаючи зусиллям всіх тих, хто їй співчував. Але будь-яка історія має завершення. Завдяки колективним зусиллям та впливу знайомої на родичів, жінці вдалося оформити документи і покинути намет, що вже став для неї житлом.

Після того як паломницю забрали родичі з Білокуракиного, я зв’язувався з її знайомою, щоб ще раз упевнитися, що незважаючи на складний характер, у жінки все в порядку.”

13.02.19

Понад 10 тисяч внутрішньо переміщених осіб, які мають право голосу на виборах Президента України 31 березня 2019 року,  зареєстровано у м. Бердянськ Запорізької області. Але не всі вони знають своє закріплене Конституцією України право на голосування.

Сьогодні у Бердянському міському центрі зайнятості представники Маріупольського офісу БФ «Право на захист» провели групову юридичну консультацію «Вибори Президента України та порядок зміни місця голосування виборця без зміни виборчої адреси».

Адвокат Сергій  Галемський та юрист Дар’я Субботіна роз’яснили присутнім поняття та правові основи виборів Президента України, порядок тимчасової зміни місця голосування, порядок приймання громадян із заявами про тимчасову зміну місця голосування та порядок розгляду таких звернень.

Присутні цікавилися порядком зміни місця голосування ВПО, Законами України, якими закріплено їхнє право голосу на виборах, розташуванням органів Державного реєстру виборців.

Представники Маріупольського офісу БФ «Право на захист» надали вичерпні відповіді на поставлені запитання, залишили контакти та забезпечили учасників групової юридичної консультації друкованими матеріалами.

[boc_img_gallery columns=”2″ image_ids=”7888,7889″]

12.02.19

Від 31 грудня 2018 року до 25 березня 2019 року особи, чия виборча адреса розташовується на неконтрольованих Урядом України територіях (НКУУТ), можуть тимчасово змінити місце голосування за спрощеною процедурою. А, отже, — узяти участь у виборах Президента України 31 березня. Йдеться про мешканців НКУУТ, які не зареєстровані як внутрішньо переміщені особи (ВПО), та тих, хто зареєструвався як ВПО й мешкає на контрольованій Урядом України території (КУУТ).

Станом на 12 лютого 2019 року цією можливістю скористалися 16 543 особи [i].

Від початку січня монітори БФ «Право на захист» почали інформувати людей, які перетинають лінію зіткнення про можливість реалізувати право на голос. А з 14 до 25 січня 2019 року провели серед мешканців НКУУТ опитування щодо їхньої обізнаності та намірів реалізації виборчого права. На основі результатів ми розробили інфографіку, з якою можна ознайомилися нижче (для збільшення натисніть на мініатюру.

В опитуванні взяли участь 872 особи різного віку та статі, і хоча опитування не є репрезентативним (його результати не можна перенести на все населення НКУУТ), воно демонструє певні тенденції.

Наприклад, з усіх опитаних лише 39% були обізнані щодо можливості проголосувати. Водночас літні люди (60 років і старше) знали про це значно менше, ніж молодші за віком респонденти. Щодо намірів мешканців НКУУТ голосувати, лише 26% опитаних висловили бажання скористатися правом голосу, тоді як 36% ще не визначилися, а 33% не збираються голосувати. Водночас найменше позитивних відповідей (22%) надали респонденти віком 60 та старше, а найбільше (38%) — респонденти віком 18–49 років.

Слід ураховувати, що частина респондентів спочатку не була обізнана про можливість голосувати і відповідала на запитання про наміри одразу після консультації моніторів БФ «Право на захист». І тут показовим є факт, що з 535 таких осіб 118 (22%) висловили бажання скористатися виборчим правом, 213 ще не визначилися (тоді як негативну відповідь надали 177 респондентів, а ще 27 відмовилися відповідати).

Тобто дані опитування однозначно демонструють необхідність розповсюдження інформації про можливість реалізації виборчого права переселенцями та мешканцями непідконтрольної території, які є громадянами України.

Водночас БФ «Право на захист» занепокоєний певними ризиками щодо реалізації права голосування жителів НКУУТ. Перший чинник, який може перешкоджати голосуванню, — фінансовий. Для того, аби реалізувати право на голос, людина має здійснити чотири поїздки (дві — для тимчасової зміни місця голосування й ще дві — у день виборів). Якщо буде оголошений другий тур виборів, процедуру доведеться повторити. Другим чинником є ризик, що представники незаконних збройних формувань закриють прохід через лінію зіткнення у день голосування, а, отже, люди не зможуть потрапити на КУУТ.

[i]  Державний реєстр виборців України[boc_img_gallery columns=”2″ image_ids=”7893,7894″]

12.02.19

Від 31 грудня 2018 року до 25 березня 2019 року особи, чия виборча адреса розташовується на неконтрольованих Урядом України територіях (НКУУТ), можуть тимчасово змінити місце голосування за спрощеною процедурою. А, отже, — узяти участь у виборах Президента України 31 березня. Йдеться про мешканців НКУУТ, які не зареєстровані як внутрішньо переміщені особи (ВПО), та тих, хто зареєструвався як ВПО й мешкає на контрольованій Урядом України території (КУУТ).

Станом на 12 лютого 2019 року цією можливістю скористалися 16 543 особи [i].

Від початку січня монітори БФ «Право на захист» почали інформувати людей, які перетинають лінію зіткнення про можливість реалізувати право на голос. А з 14 до 25 січня 2019 року провели серед мешканців НКУУТ опитування щодо їхньої обізнаності та намірів реалізації виборчого права. На основі результатів ми розробили інфографіку, з якою можна ознайомилися нижче (для збільшення натисніть на мініатюру.

В опитуванні взяли участь 872 особи різного віку та статі, і хоча опитування не є репрезентативним (його результати не можна перенести на все населення НКУУТ), воно демонструє певні тенденції.

Наприклад, з усіх опитаних лише 39% були обізнані щодо можливості проголосувати. Водночас літні люди (60 років і старше) знали про це значно менше, ніж молодші за віком респонденти. Щодо намірів мешканців НКУУТ голосувати, лише 26% опитаних висловили бажання скористатися правом голосу, тоді як 36% ще не визначилися, а 33% не збираються голосувати. Водночас найменше позитивних відповідей (22%) надали респонденти віком 60 та старше, а найбільше (38%) — респонденти віком 18–49 років.

Слід ураховувати, що частина респондентів спочатку не була обізнана про можливість голосувати і відповідала на запитання про наміри одразу після консультації моніторів БФ «Право на захист». І тут показовим є факт, що з 535 таких осіб 118 (22%) висловили бажання скористатися виборчим правом, 213 ще не визначилися (тоді як негативну відповідь надали 177 респондентів, а ще 27 відмовилися відповідати).

Тобто дані опитування однозначно демонструють необхідність розповсюдження інформації про можливість реалізації виборчого права переселенцями та мешканцями непідконтрольної території, які є громадянами України.

Водночас БФ «Право на захист» занепокоєний певними ризиками щодо реалізації права голосування жителів НКУУТ. Перший чинник, який може перешкоджати голосуванню, — фінансовий. Для того, аби реалізувати право на голос, людина має здійснити чотири поїздки (дві — для тимчасової зміни місця голосування й ще дві — у день виборів). Якщо буде оголошений другий тур виборів, процедуру доведеться повторити. Другим чинником є ризик, що представники незаконних збройних формувань закриють прохід через лінію зіткнення у день голосування, а, отже, люди не зможуть потрапити на КУУТ.

[i]  Державний реєстр виборців України

Завантажити інфографіку «Участь жителів непідконтрольних територій у виборах Президента України»

12.02.19

Від 31 грудня 2018 року до 25 березня 2019 року особи, чия виборча адреса розташовується на неконтрольованих Урядом України територіях (НКУУТ), можуть тимчасово змінити місце голосування за спрощеною процедурою. А, отже, — узяти участь у виборах Президента України 31 березня. Йдеться про мешканців НКУУТ, які не зареєстровані як внутрішньо переміщені особи (ВПО), та тих, хто зареєструвався як ВПО й мешкає на контрольованій Урядом України території (КУУТ).

Станом на 12 лютого 2019 року цією можливістю скористалися 16 543 особи [i].

Від початку січня монітори БФ «Право на захист» почали інформувати людей, які перетинають лінію зіткнення про можливість реалізувати право на голос. А з 14 до 25 січня 2019 року провели серед мешканців НКУУТ опитування щодо їхньої обізнаності та намірів реалізації виборчого права. На основі результатів ми розробили інфографіку, з якою можна ознайомилися нижче (для збільшення натисніть на мініатюру.

В опитуванні взяли участь 872 особи різного віку та статі, і хоча опитування не є репрезентативним (його результати не можна перенести на все населення НКУУТ), воно демонструє певні тенденції.

Наприклад, з усіх опитаних лише 39% були обізнані щодо можливості проголосувати. Водночас літні люди (60 років і старше) знали про це значно менше, ніж молодші за віком респонденти. Щодо намірів мешканців НКУУТ голосувати, лише 26% опитаних висловили бажання скористатися правом голосу, тоді як 36% ще не визначилися, а 33% не збираються голосувати. Водночас найменше позитивних відповідей (22%) надали респонденти віком 60 та старше, а найбільше (38%) — респонденти віком 18–49 років.

Слід ураховувати, що частина респондентів спочатку не була обізнана про можливість голосувати і відповідала на запитання про наміри одразу після консультації моніторів БФ «Право на захист». І тут показовим є факт, що з 535 таких осіб 118 (22%) висловили бажання скористатися виборчим правом, 213 ще не визначилися (тоді як негативну відповідь надали 177 респондентів, а ще 27 відмовилися відповідати).

Тобто дані опитування однозначно демонструють необхідність розповсюдження інформації про можливість реалізації виборчого права переселенцями та мешканцями непідконтрольної території, які є громадянами України.

Водночас БФ «Право на захист» занепокоєний певними ризиками щодо реалізації права голосування жителів НКУУТ. Перший чинник, який може перешкоджати голосуванню, — фінансовий. Для того, аби реалізувати право на голос, людина має здійснити чотири поїздки (дві — для тимчасової зміни місця голосування й ще дві — у день виборів). Якщо буде оголошений другий тур виборів, процедуру доведеться повторити. Другим чинником є ризик, що представники незаконних збройних формувань закриють прохід через лінію зіткнення у день голосування, а, отже, люди не зможуть потрапити на КУУТ.

[i]  Державний реєстр виборців України

Завантажити інфографіку «Участь жителів непідконтрольних територій у виборах Президента України»

11.02.19

У моїй практиці є багато історій, якими хочеться ділитися знову і знову. Я вважаю, що саме віра у справедливість надає сил та спонукає до дії. Але іноді необхідно, щоб хтось допоміг відстояти порушені права, підтримав у подальшій боротьбі. Так, мені приємно, коли довготривала кропітка робота має позитивний результат. Як, наприклад, історія з Оксаною Мазурок, з якою ми познайомилися 17 серпня 2017 року.

Оксана сама виховує двох синів. На час нашого знайомства Владиславу виповнилося 5 років, а Ярославу – один рік. Родина перебувала у скрутному матеріальному становищі, адже через те, що молодший хлопчик був народжений на території Російської Федерації, соціальна служба відмовляла Оксані у виплаті допомоги при народженні дитини та вимагала докази того, що Ярослав є громадянином України.

Щоб розв’язати це питання юристи БФ «Право на захист» допомогли жінці звернутися  до Державної міграційної служби України. Але виникла нова проблема: соціальні служби відмовили Оксані у виплаті допомоги при народженні дитини, мотивуючи тим, що вона пропустила строк на звернення по допомогу.

Тож до справи взялися адвокати БФ «Право на захист», які подали позов до суду аргументувавши його тим, що відмова у виплаті допомоги порушує права дитини, адже допомога при народженні дитини є допомогою самій дитині, а не батькам. Незабаром суд виніс рішення, яким строк на звернення допомоги при народженні дитини було поновлено.

Але, навіть маючи рішення суду, соціальні служби знову відмовили у виплаті допомоги. Цього разу пояснюючи це тим, що суд постановив поновити строк на звернення по допомогу при народженні дитини, а не виплатити цю допомогу матері.

Оксана вже майже не вірила в успішне вирішення справи, але нам вдалося переконати її не задаватися та продовжувати боротьбу за свої права. Ми написали велику кількість листів, скарг та звернень до соціальної служби,  Міністра соціальної політики України,  Київської міської адміністрації. Ми підтримували Оксану, а її віра у нас надавала сили для боротьби нам самим.

Аж ось наполегливість дала свої результати.

Нещодавно Оксана отримала лист щодо розгляду заяв та призначення їй допомоги. А тиждень тому нарешті були перераховані кошти на Ярослава.

Тож якщо хтось скаже, що більше немає ні сил, ні сенсу боротися та відстоювати свої права, просто згадайте історію матері-одиначки з двома маленькими дітьми. Історію жінки, яка обрала непростий шлях боротьби та виграла.

Любов Ткаченко, адвокат БФ «Право на захист»

Проект «Правова допомога особам без громадянства»[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”7898,7899″]

08.02.19

Це другий випадок коли оповідач історії з циклу #Історії_моніторів БФ «Право на захист» побажав залишитися невідомим. Поважаючи такий вибір, ділимося з вами душевною розповіддю від першої особи:

“У смт. Новотроїцке проживає пара пенсіонерів, кожен з них має другу групу інвалідності. Дружина страждає від гіпертонічної хвороби, стенокардії, атеросклеротичного кардіосклерозу. Вона і досі здригається і плаче, коли пригадує обстріли 2014 року. Від тих обстрілів вилетіли вікна у будинку, а їм з чоловіком дивом вдалося врятуватися.

Минулу зиму чоловік провів у лікарні, де йому видалили пахову грижу. При обстеженні лікарі виявили кисту правої нирки, однак, її видалити одразу не змогли через нестачу грошей. Обстеження та операція коштують близько 15 тисяч гривень. Ця сума для сім’ї величезна. Якщо вчасно не видалити кисту, можна втратити нирку. Зволікати не можна, оскільки за чей час погіршується стан всього організму.

Зранку чоловік прокидається з опухлим обличчям, незважаючи на те, що пересуватися йому важко, допомагає дружині поратися по дому. Адже у неї проблеми не тільки з суглобами (кожен рух для неї болісний); з кожним днем погіршується зір,  необхідна  заміна кришталика.

Донька, яка проживає у Донецьку, має 3 групу інвалідності через астму, тому допомогти батькам жінка не може. Заощаджень у родини не має. Дохід сім’ї – 2 пенсії, в сукупності менше чотирьох тисяч гривень. Ніяких інших виплат вони не отримують. Родина не може зібрати гроші, яких не вистачає на операцію на нирці. З цінностей – лише старенький автомобіль “москвич”. Тих грошей, що будуть виручені від продажу авто, не вистачить на лікування навіть одного з подружжя. Шкода і боляче дивитися на пенсіонерів, які доживають свій вік у скруті, змушені економити кожну копійку, намагаючись хоч якось вижити.

Розуміючи, що з кожним днем стан здоров’я чоловіка погіршується, з оформленням соціальної матеріальної допомоги зволікати було не можна. Оперативно ми зібрали всі документи, написали звернення.

Напевно, монітори сприймають проблеми підопічних навіть гостріше ніж ті, кому вони надають допомогу. Тож, коли отримали позитивне  рішення – моїй радості не було меж. З нетерпінням бажаю позитивних змін в житті сім’ї і очікую побачити чоловіка після одужання.

Не соромтеся просити про допомогу, якщо від цього залежить ваше життя”.[/vc_column_text]

[/vc_column_text]