Зробити пожертву
Укр / Eng
20.12.19

16 грудня було нарешті опубліковано рішення Великої Палати Верховного Суду (далі – ВП ВС) у справі №265/6582/16-ц щодо отримання відшкодування за зруйноване під час проведення АТО майно. Це рішення було ухвалене ще 4 вересня, однак всі зацікавлені (як юристи, так і громадяни) з нетерпінням чекали саме повного тексту рішення і правових позицій, які будуть обов’язковими для застосування судами України під час розгляду подібних позовів.
Довгоочікуваною постановою скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які були ухвалені на користь позивача, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Однак при цьому ВП ВС сформулювала правові позиції, які вже зараз можуть використовувати як суди, так і позивачі у подібних справах.
Відразу хочу відзначити, що я не поділяю поширеного враження песимізму від опублікованого рішення, яке, мовляв, ставить хрест на численних справах, у яких позивачі намагаються отримати компенсацію від держави за житло, яке було зруйноване під час артилерійських обстрілів у Донецькій і Луганській областях. Нижче представлений аналіз судового рішення, у якому я спробую аргументувати, чому це рішення не може зумовлювати ухвалення «автоматичних» судових рішень, якими позивачам буде відмовлено в задоволенні їхніх позовів.
Отже, однією з найголовніших відмінностей сотень справ, чий розгляд був зупинений до ухвалення ВП ВС рішення, що аналізується, є те, що у справі №265/6582/16-ц позивач намагався отримати компенсацію за нежитлове приміщення, а саме комерційну нерухомість (будівля магазину непродовольчих товарів). Справи, які супроводжують правозахисники, у тому числі адвокати БФ «Право на захист», зазвичай стосуються житлових приміщень. Таким чином, правовідносини, щодо яких ВП ВС зробила правові висновки, є схожими, але не аналогічними.

У чому ж полягає суттєва відмінність, на яку треба звернути увагу під час судового розгляду справ щодо отримання компенсації за зруйноване житло?
Як зазначила ВП ВС (а також сторони у справі), законодавство України не містить спеціального порядку відшкодування шкоди за пошкоджене внаслідок терористичного акта нежитлове приміщення, а тому стаття 19 ЗУ «Про боротьбу з тероризмом» не створює для позивача легітимних очікувань щодо отримання компенсації отриманої шкоди від держави. При цьому, застосування судом апеляційної інстанції статті 86 Кодексу цивільного захисту за аналогією закону Велика Палата назвала помилковим, оскільки ця стаття «регулює правовідносини, які не є подібними до тих, що розглядалися у справі» (п. 38 Постанови).
Питання щодо того, як тоді ж має застосовуватись аналогія закону, передбачена статтею 10 ЦПК України, залишимо відкритим. Ключовим є той факт, що дійсно у справах про отримання відшкодування за шкоду, завдану нежитловому приміщенню, стаття 85 Кодексу цивільного захисту була застосована за аналогією закону. Однак у справах щодо отримання відшкодування за житлове приміщення про аналогію закону не йдеться – ця стаття застосовується безпосередньо як норма права, що регулює спірні правовідносини, оскільки в ній достатньо детально розписано механізм отримання відшкодування, у тому числі спосіб визначення його розміру.
Розміру відшкодування у постанові, що аналізується, Судом приділено багато уваги. Неодноразово згадується про те, що сума була визначена звітом про оцінку реальної вартості відшкодування, що було критично оцінено Судом. Згідно правового висновку, вказаному у п. 71 Постанови, «держава може бути зобов’язана відшкодувати шкоду, завдану майну, у повному обсязі… за порушення негативного обов’язку не втручатися» у право на мирне володіння майном, передбаченим статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції, тоді як «у разі встановлення факту порушення державою позитивних обов’язків розробити компенсаційні механізми за втручання, зокрема, у право мирного володіння майном і провести об’єктивне й ефективне розслідування факту втручання у це право, відсутні підстави для висновку про те, що така компенсація має передбачати відшкодування реальної вартості пошкодженого (знищеного) майна».
У п. 38.2 Постанови Суд звернув увагу, що припис частини 10 ст. 86 Кодексу цивільного захисту України «не можна застосувати до визначення розміру відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням внаслідок терористичного акта торговельного об’єкта з огляду на відмінність значення для життя людини об’єкта нежитлової та житлової нерухомості». З цим не можна не погодитись, оскільки нежитлова нерухомість і за визначенням, а часто і за значенням дійсно відмінна від житлової, особливо коли зруйнований об’єкт був єдиним житлом особи.

Таким чином, у випадку, якщо внаслідок бойових дій було зруйноване житло фізичної особи, то є всі підстави для використання порядку визначення розміру шкоди, передбаченого ч. 10 ст. 86 Кодексу цивільного захисту, а саме за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна.
По-перше, цей спосіб відповідає вимогам закону (який, як було вже зазначено, використовується не за аналогією, а безпосередньо). По-друге, це позбавляє позивачів зайвих витрат на проведення оцінки. По-третє, стає можливим визначити розмір відшкодування об’єктів, які знаходяться у населених пунктах, куди заборонено або ускладнений доступ відповідних фахівців. І, по-четверте, цей спосіб відповідає озвученій Судом концепції обмеженої (у кількісному виразі) відповідальності держави за порушення своїх позитивних зобов’язань.

Наостанок хочеться звернути увагу на згадану щойно концепцію і не погодитись з її застосуванням вельмишановними суддями.

У пункті 17 Постанови Суд говорить про те, що справа стосується захисту позивачкою не права власності на торгівельний об’єкт і земельну ділянку, на якій він розташований, від посягань з боку держави, а права на отримання за рахунок держави відшкодування шкоди, заподіяної у період проведення антитерористичної операції внаслідок пошкодження під час терористичного акта належного позивачці на праві власності торгівельного об’єкта».
Далі. у пункті 47, Суд визначив дві складові позитивних зобов’язань України у розрізі права на мирне володіння майном у правовідносинах, що розглядалися, а саме:

  1. Щодо права, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, такі позитивні обов’язки згідно з практикою ЄСПЛ можуть передбачати певні заходи, необхідні для захисту права власності, а саме:

47.1.    У матеріальному аспекті: держава має забезпечити у своїй правовій системі юридичні гарантії реалізації права власності (превентивні обов’язки) та засоби правового захисту, за допомогою яких потерпілий від втручання у це право може його захистити, зокрема, вимагаючи відшкодування збитків за будь-яку втрату (компенсаційні обов’язки) (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 3 квітня 2012 року у справі «Котов проти Росії» (Kotov v. Russia), заява № 54522/00, § 113).
47.2.    У процесуальному аспекті: хоча стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює чітких процедурних вимог, існування позитивних обов’язків процесуального характеру відповідно до цього положення визнані ЄСПЛ як у справах, що стосуються державних органів, так і у спорах між приватними особами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Котов проти Росії», § 114).
Саме цими обов’язками й оперує Суд у подальшому тексті Постанови, говорячи про те, що потерпілий (позивач) не має легітимних очікувань щодо отримання компенсації, однак «не позбавлений права вимагати від держави компенсації за це невиконання [неприйняття відповідного законодавства] на підставі статті 1 Першого протоколу до Конвенції» (п. 51 Постанови). Важко уявити у якій саме формі та на підставі яких норм законодавства потерпілі можуть звертатися до національних судів щодо реалізації цього права, зазначеного Судом, у тому числі хто буде представляти державу під час судового розгляду (адже на думку спадає тільки Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України).

Водночас, дозволю собі зазначити, що поряд з обов’язком розробити відповідні компенсаційні механізми, держава зобов’язана гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені Конвенцією (у тому числі на мирне володіння майном). Чи не мав позивач у справі №265/6582/16-ц легітимних очікувань на забезпечення його безпеки і безпеки його майна з боку держави від протиправних посягань з боку третіх осіб? Адже безпека людини та недоторканість власності недвозначно гарантована як Конституцією України, так і Цивільним кодексом України та низкою інших законів.
Як відомо, всі права, гарантовані Конвенцією, розглядаються як рівнозначні, і серед них не може бути більш або менш важливих прав.
У справі Аль-Скейні та інші проти Сполученого Королівства Суд не вперше зазначав, що процесуальне зобов’язання за статтею 2 (право на життя) залишається чинним і в складних, з точки зору безпеки, умовах, у тому числі й в контексті збройного конфлікту. І мова йде не тільки про розслідування і компенсаційні виплати, але й про недопущення порушень прав людини в умовах збройного конфлікту. Обставини цієї справи відрізняються від обставин справи, що розглядалася Судом, однак так само і зобов’язання за статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції мають залишатися чинними в контексті збройного конфлікту.

Також Судом критично оцінено посилання позивача на рішення ЄСПЛ у справі «Айдер та інші проти Туреччини». Так, у п. 55.1 Постанови, Суд зазначив, що “ЄСПЛ встановив порушення статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки агенти держави-відповідача зруйнували домівки і знищили майно заявників, змусивши їх та їхні сім`ї залишити місто, що становить особливо значне та невиправдане втручання у право на повагу до приватного і сімейного життя та житла, а також у право на мирне володіння майном (§ 116-121)”.

Однак при цьому Судом не надано оцінки п. 71 зазначеного рішення. У цьому пункті, який стосується аналізу національного законодавства Туреччини, зазначено, що відповідно до  статті 125 Конституції, «органи влади зобов’язані здійснити відшкодування за всю шкоду, завдану їхніми діями і заходами». У розумінні ЄСПЛ, це означає, що відповідальність держави носить абсолютний характер і має об’єктивну природу, засновану на теорії соціального ризику (social risk). Таким чином, держава може бути притягнута до відповідальності з метою компенсації шкоди тим, хто постраждав від дій невстановлених осіб або терористів, коли держава визнає свою нездатність підтримувати громадський порядок і безпеку або захищати життя людей і власність (п. 71 Рішення ЄСПЛ  «Айдер та інші проти Туреччини).

Формулювання статті 125 Конституції Туреччини є дуже близьким за змістом до статті 56 Конституції України: «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень». Однак чому Велика Палата Верховного Суду не звернула уваги на відповідний висновок з рішення ЄСПЛ, залишається незрозумілим.

Підсумовуючи все вищесказане, можна сформулювати таке:

  1. Негативні для позивачів висновки ВП ВС у справі №265/6582/16-ц не можуть бути застосовані у справах щодо отримання відшкодування за зруйноване житло, оскільки зазначена справа стосується нежитлового приміщення.
  2. Спосіб визначення розміру шкоди, який мають використовувати позивачі у справах про зруйноване житло, зазначено у ч. 10 ст. 86 Кодексу цивільного захисту України, що цілком відповідає висновкам ВП ВС, у тому числі щодо обмеженої відповідальності держави за шкоду, яку завдали не її агенти, а терористи або невстановлені особи.
  3. Під час розгляду справи позивачі мають звертати увагу судів (в контексті статті 1 Протоколу Першого до Конвенції) не стільки на порушення державою обов’язку створити компенсаційний механізм, скільки на те, що держава не забезпечила мирне володіння майном і допустила руйнування житла позивача внаслідок здійснення терористичного акту.
  4. Позивачі у справі мають передати зруйноване житло органам державної влади або місцевого самоврядування як передумову отримання грошової компенсації, хоча цій спірній і важкій у практичному застосуванні нормі Судом не надано детальної оцінки. У будь-якому разі, на мій погляд, позивачі мають довести, що зробили все, що від них залежить, щоб виконати цей обов’язок.
  5. Зазначене рішення не можна вважати таким, що робить засоби національного захисту у справах щодо зруйнованого житла, звідома неефективними.

У вересні я брав участь у публічному заході, присвяченому питанню отримання компенсації матеріальної шкоди за зруйноване майно, під час якого вельмишановна суддя Верховного Суду Ольга Ступак зауважила, що некоректно використовувати термін «негативне рішення», адже кожне рішення ухвалюється на користь якоїсь сторони. Цілком і повністю можна погодитися з цим твердженням і підсумувати, що зазначене рішення Великої Палати Верховного Суду хоч і не ухвалене на користь позивача, однак може бути з користю використане позивачами у низці справ щодо отримання відшкодування за зруйноване житло.

Олег Тарасенко,
Старший стратегічний юрист БФ «Право на захист»,
Адвокат

18.12.19

Від сьогодні під хештегом #покажиблизьким ми будемо публікувати матеріали, що можуть стати в нагоді вам та близьким під час перетину КПВВ.

Ви зможете роздрукувати їх та передати родичам та знайомим, які не можуть скористатися ними онлайн через відсутність доступу до мережі Інтернет або з інших причин. Сподіваємося, ці підказки допоможуть їм в тій або іншій ситуації та пропонуємо відео та листівки для перегляду і поширення. Відео зі схемою кожного КПВВ віднині будуть транслюватися на кожному з них.

Нагадуємо, якщо ви маєте питання, можете звернутися за телефонами гарячої лінії БФ “Право на захист“:
(099) 507 50 90
(094) 905 67 64
(098) 597 64 72
(063) 496 80 88

Або на гарячу лінію UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні для внутрішньо переміщених осіб:
0 800 30 77 11

18.12.19

Від 28 березня електронні дозволи, тобто перепустки до зони проведення Операції об’єднаних сил для перетину лінії зіткнення, стають безстроковими. Правовий аналітик благодійного фонду «Право на захист» Дар’я Дмитренко в ефірі Громадського радіо пояснила, що це означає на практиці.

«Це не нове рішення, перепустки мали б стати безстроковими досить давно. Нарешті ми таки дочекалися цих змін саме до реєстру і до бази даних, вони дозволяють оформлювати нові дозволи та подовжувати старі з необмеженим терміном дії. Всі дозволи, які будуть оформлені після цієї дати, набувають статусу безстрокових. Перепустки, які були дійсні протягом року, можна переоформити за 2 місяці до завершення строку дії, нова перепустка так само матиме статус безстрокової», — розповіла Дар’я Дмитренко.

Повний запис слухайте у прикріпленому посиланні.

14.12.19

Раїсі Андріївні – 82. Вона мешкає у с. Тарамчук і не з чуток знає про труднощі долі та жахи життя на лінії розмежування. Утім, незважаючи на хронічні хвороби (жінка майже не пересувається), розлуку з сином, мізерну пенсію та вщент зруйноване житло, героїня нашої історії завжди знаходить сили посміхатися і сподіватися на краще майбутнє.

Розповідає Руслан Беретелі, юрист БФ «Право на захист»: «Вже котрий рік я працюю в сфері захисту прав людей, що опинилися сам-на-сам зі своїми проблемами на сході України, тож вразити мене дуже важко. Та я не перестаю дивуватися тим, хто не маючи можливості виїхати з зони конфлікту, протистоїть долі та обставинам. Особливо тяжко мешканцям населених пунктів, розташованих далеко на лінії розмежування, до кого не доїжджає гуманітарна допомога. Раїса Андріївна – серед них».

У 2014 році в її будинок поцілив снаряд і зруйнував його. Відтоді жінка змушена не жити – виживати. Магазину в Тарамчуці немає, як і питної води, про медичну допомогу годі і мріяти! В їхньому майже покинутому селі залишилося близько 40 жителів. Прихистили Раїсу Андріївну сусіди по вулиці – дозволили жити в їхньому будинку, та і він напівзруйнований.

«Тарамчук належить до Степненської селищної ради. В Степному багато садиб привели до ладу коштом міжнародних організацій, але, на жаль, дім пані Раїси таке щастя оминуло», ділиться наш колега.

У 2018 році монітори БФ «Право на захист» допомогли Раїсі Андріївні зібрати необхідний пакет документів для отримання грошової допомоги від Агентства ООН у справах біженців (UNHCR). А вже цьогоріч, озброївшись постановою КМУ №947[1], за справу взялися юристи курахівського офісу.  За їхніми словами, ситуацію суттєво ускладнює те, що в Степнянській селищній раді неможливо отримати акт про зруйнування будинку, необхідний  для  подання документів на отримання допомоги. Селищний голова пов’язує це з відсутню фахівців та з тим, що Степне разом із Тарамчуком вже «однією ногою» у Вугледарській ОТГ. Та Раїса Андріївна все ж не лишилася без підтримки. Після спілкування з нашими колегами селищний голова на власному авто відвіз жінку до районного відділу управління соціального захисту населення. На них там уже чекали, тож за один візит пані Раїсі оформили субсидію, довідку ВПО, та прийняли пакет документів на одноразову допомогу. Крім того, розглядається питання призначення їй адресної допомоги.

Не залишилась осторонь і районна рада. Виконувачка обов’язків голови Мар’їнської  РДА Тетяна Збицька допомагає юристам нашої організації розв’язати питання створення комісії для проведення обстеження та видачі актів. Адже отримати акт про зруйнування будинку, окрім Раїси Андріївни, не можуть ще кілька сімей с. Тарамчук.

«Маю надію, що наша праця принесе свої плоди і вже зовсім скоро ця історія матиме позитивне продовження. Ми обов’язково розповідатимемо про майбутні перемоги, а поки ж вирішили не залишати пані Раїсу без уваги і вже готуємо для неї приємний сюрприз до дня Святого Миколая», – підсумовує Руслан Беретелі.

[1] «Порядок надання та визначення розміру грошової допомоги або компенсації постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання»

13.12.19

БФ «Право на захист» у партнерстві з HIAS є клієнтоорієнтованою громадською організацією, що прагне виконати свою місію – зробити Україну кращим місцем для людей, які були вимушені покинути свої домівки: внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та постраждалого від конфлікту населення, біженців та шукачів притулку, осіб без громадянствата таких, що опинилися під ризиком безгромадянства. 2016 рік був важким для всіх груп бенефіціарів БФ «Право на захист». Наші клієнти зіткнулися з різними труднощами, включаючи гуманітарну кризу на сході України, неспроможність уряду приймати важливі рішення та закони і впроваджувати законодавчі та політичні реформи, припинення пенсійних виплат для сотень тисяч пенсіонерів ВПО на сході України та багато іншого.

13.12.19

Ми підготували річний звіт, в якому розповідаємо про наші результати та досягнення за 2017 рік.

2017 рік приніс помітні поліпшеннями в життя наших бенефіціарів, однак викликів, з якими вони стикаються щодня, не зменшилося.

Протягом року ми докладали всіх зусиль для розвитку поточних та запровадження нових проектів.

Ми вважаємо, що зміцнення ролі місцевих партнерів є одним із важливих елементів у вирішенні гуманітарних та правових питань як в Україні, так і в усьому світі.

Дякуємо всім бенефіціарам, урядовим та громадянським організаціям, донорам, іншим міжнародним та вітчизняним зацікавленим сторонам за підтримку.

Ми продовжуватимо працювати над покращенням ситуації в Україні, доки не забезпечимо дотримання прав наших бенефіціарів на всіх рівнях.

13.12.19

До вашої уваги – моніторинговий звіт «Перетин лінії розмежування через КПВВ». В основу звіту покладені дані, зібрані протягом 40 візитів на п’ять контрольних пунктів в’їзду-виїзду (КПВВ) в листопаді 2019 року. Більше статистичних даних можна знайти за посиланням.

  • Постанова КМУ №815 набрала чинності 28 листопада. Зміни, внесені до неї, частково спростили процедуру перетину (зокрема, для дітей до 14 років). Водночас, деякі зміни до постанови суттєво ускладнили її для дітей, старших за 14 років, які ще не отримали паспорт громадянина України. Коли постанову набула чинності, особам з такими дітьми почали відмовляти у перетині лінії розмежування.
  • Реконструкція мосту на КПВВ «Станиця Луганська» офіційно була завершена 20 листопада. Реконструйований міст залишається виключно пішохідним; утім стверджується, що автомобіль швидкої допомоги або малогабаритний автомобіль зможуть проїхати за потреби.
  • Стан модулів на КПВВ «Мар’їнка» погіршується: більшість обігрівачів не працює; майже всі дерев’яні лави зламані.
  • Перебої електропостачання на КПВВ «Мар’їнка» та «Майорське» перешкоджали проведенню процедур контролю. Через це люди були змушені подовгу очікувати в чергах, що призводило до скупчень у модулях та задухи, яка погіршувала самопочуття людей похилого віку. Через тривалі перебої на КПВВ «Майорське» не працювало опалення в модулях та палатках ДСНС.
  • Частка скарг на довгі черги на НКУУТ значно зросла на КПВВ «Гнутове», «Новотроїцьке» та «Майорське» (на 20% в середньому). Втім, причини зростання залишаються невідомими через брак інформації з непідконтрольної уряду України території.
  • Протягом місяця на КПВВ «Новотроїцьке» проводилися роботи з облаштування та укріплення двох бомбосховищ.

Звіт містить інформацію, зібрану БФ «Право на Захист» в межах опитування, що регулярно проводиться з червня 2017 року. КПВВ розташовані в Донецькій («Майорське», «Мар’їнка», «Гнутове» та «Новотроїцьке») та Луганській («Станиця Луганська») областях. Опитування є частиною моніторингу порушення прав населення, що постраждало від конфлікту, та проводиться в межах проєкту «Адвокація, захист та правова допомога внутрішньо переміщеним особам України», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR). Таке опитування має на меті з’ясувати причини, умови та ризики, які супроводжують перетин лінії зіткнення через КПВВ. Зібрана під час опитування інформація допоможе визначити потреби, прогалини та тенденції, а також забезпечити доказову базу для діяльності з адвокації.

13.12.19

2018 рік не був простим для українського суспільства через соціальну втому від політичної та економічної нестабільності. Крім того, так і не було запропоновано та впроваджено дієвих механізмів, які забезпечували б реалізацію прав, гарантованих Конституцією України громадянам, постраждалим від конфлікту на Донбасі. 

Тому головною метою БФ «Право на захист», як однієї з найбільших українських правозахисних організацій, було зробити все, щоб голос цих людей був почутим — як на рівні громади, так і на рівні відповідних державних органів та відомств. 

Завантажити річний звіт БФ “Право на захист” за 2018 рік

13.12.19

До вашої уваги – моніторинговий звіт «Перетин лінії розмежування через КПВВ». В основу звіту покладені дані, зібрані протягом 40 візитів на п’ять контрольних пунктів в’їзду-виїзду (КПВВ) в листопаді 2019 року. Більше статистичних даних можна знайти за посиланням.

  • Постанова КМУ №815 набрала чинності 28 листопада. Зміни, внесені до неї, частково спростили процедуру перетину (зокрема, для дітей до 14 років). Водночас, деякі зміни до постанови суттєво ускладнили її для дітей, старших за 14 років, які ще не отримали паспорт громадянина України. Коли постанову набула чинності, особам з такими дітьми почали відмовляти у перетині лінії розмежування.
  • Реконструкція мосту на КПВВ «Станиця Луганська» офіційно була завершена 20 листопада. Реконструйований міст залишається виключно пішохідним; утім стверджується, що автомобіль швидкої допомоги або малогабаритний автомобіль зможуть проїхати за потреби.
  • Стан модулів на КПВВ «Мар’їнка» погіршується: більшість обігрівачів не працює; майже всі дерев’яні лави зламані.
  • Перебої електропостачання на КПВВ «Мар’їнка» та «Майорське» перешкоджали проведенню процедур контролю. Через це люди були змушені подовгу очікувати в чергах, що призводило до скупчень у модулях та задухи, яка погіршувала самопочуття людей похилого віку. Через тривалі перебої на КПВВ «Майорське» не працювало опалення в модулях та палатках ДСНС.
  • Частка скарг на довгі черги на НКУУТ значно зросла на КПВВ «Гнутове», «Новотроїцьке» та «Майорське» (на 20% в середньому). Втім, причини зростання залишаються невідомими через брак інформації з непідконтрольної уряду України території.
  • Протягом місяця на КПВВ «Новотроїцьке» проводилися роботи з облаштування та укріплення двох бомбосховищ.

Звіт містить інформацію, зібрану БФ «Право на Захист» в межах опитування, що регулярно проводиться з червня 2017 року. КПВВ розташовані в Донецькій («Майорське», «Мар’їнка», «Гнутове» та «Новотроїцьке») та Луганській («Станиця Луганська») областях. Опитування є частиною моніторингу порушення прав населення, що постраждало від конфлікту, та проводиться в межах проєкту «Адвокація, захист та правова допомога внутрішньо переміщеним особам України», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR). Таке опитування має на меті з’ясувати причини, умови та ризики, які супроводжують перетин лінії зіткнення через КПВВ. Зібрана під час опитування інформація допоможе визначити потреби, прогалини та тенденції, а також забезпечити доказову базу для діяльності з адвокації.Today we present the report ‘Crossing the line of contact’. It is based on data collected during 40 visits to the five entry-exit checkpoints (EECPs) in November 2019. More statistical data can be found on the Eastern Ukraine Checkpoint Monitoring Online Dashboard.

  • The Cabinet of Ministers of Ukraine Resolution №815 came into force on November 28 with a significant number of amendments included. Although some of the amendments facilitated the crossing procedure for children under the age of 14, the other ones complicated it for those over the age of 14 who did not obtain an internal passport yet. Cases of civilians with such children being denied access to GCA* were observed since then.
  • The completion of the reconstruction of the bridge at Stanytsia Luhanska EECP was officially announced on November 20. The reconstructed bridge remains pedestrian-only, however it is claimed that an ambulance or small vehicle can drive through if necessary.
  • Conditions in waiting modules at Marinka EECP have worsened: most heaters do not operate; almost all of the wooden benches are broken.
  • Electricity disruptions were happening at Marinka and Maiorske EECPs, interrupting the operation of control procedures. Thus, people at Marinka EECP were crowding in the modules, which led to stuffiness and elderlies feeling unwell. Disruptions at Maiorske took up to a day, causing the temperature decrease in waiting modules, sanitation modules and SES tents
  • The share of complaints about long lines in NGCA considerably increased at Hnutove, Novotroitske and Maiorske EECP (by 20% in average). However, the reasons of such increase are unknown due to the lack of information from NGCA.
  • Two bomb shelters were in construction at Novotroitske EECP during the reporting period.

The report is based on the results of a survey conducted by R2P at the five EECPs to enter the NGCA and administered on a regular basis since June 2017. The survey is a part of the monitoring of violations of rights of conflict-affected populations within the framework of the project ‘Advocacy, Protection and Legal Assistance to IDPs’ implemented by R2P, with the support of UNHCR. The purpose of the survey is to explore reasons and concerns of those traveling from the NGCA to the GCA, as well as conditions and risks associated with crossing the line of contact through EECPs. The information collected in the survey helps identify protection needs, gaps and trends, and provides an evidentiary basis for advocacy efforts.

The document can be downloaded in English and Ukrainian.