Зробити пожертву
Укр / Eng
29.02.20

Нурахан Егамбердієва: «У меня трое девчонок, и ради них я должна жить». Це історія біженки з Киргизстану, яка вражає сміливістю та відданістю своїй справі.

Нурахан Егамбердієва. Історія біженки з Киргизстану

Нурахан Егамбердієва: «У меня трое девчонок, и ради них я должна жить». Це історія біженки з Киргизстану, яка вражає сміливістю та відданістю своїй справі.

Опубліковано Право на захист Пʼятниця, 28 лютого 2020 р.
28.02.20

Навіщо дитині статус особи, яка постраждала внаслідок воєнних дій? Куди звертатися щодо надання статусу? Хто може звернутися від імені дитини? Читайте у листівці від юристів БФ «Право на захист» за посиланням.

26.02.20

Про всі особливості перетину лінії розмежування з дітьми до 16 років читайте у листівці за посиланням.

26.02.20

12 лютого 2020 року Верховний Суд підтвердив право на спадкування страхових виплат, які мешканець тимчасово окупованої території не отримав за життя (справа №642/6946/18).

КОНТЕКСТ ПРОБЛЕМИ

Влітку 2014 року уряд припинив всі бюджетні виплати на територіях, які перебували  під контролем незаконних збройних формувань в окремих районах Донецької та Луганської області.  07.11.2014 р. була прийнята відповідна Постанова КМУ №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», яка постфактум надала такому припиненню нормативне обґрунтування. Водночас мешканцям непідконтрольної території запропонували отримувати соціальні виплати й пенсії на підконтрольних уряду України територіях. У 2016 році Кабінет Міністрів України запровадив низку жорстких обмежень: постійне проживання отримувачів коштів на контрольованих територіях (з відповідними перевірками органами соцзахисту), можливість отримання їх виключно на рахунок в «Ощадбанку», фізична ідентифікація у відділеннях «Ощадбанку» тощо. Ці обмеження були запроваджені постановами №365 від 08.06.2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», №637 від 05.11.2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (зі змінами, внесеними  постановами №167 від 14.03.2016 р., №365 від 08.06.2016 р. тощо). Національні і міжнародні правозахисні організації, ООН, Рада Європи засудили ці обмеження, згодом частина їх була скасована в судах (зокрема, щодо необхідності проходити регулярні перевірки для отримання пенсії).
Однак і через майже 6 років з втрати Україною контролю над частиною території, влада не запропонувала механізмів отримання соціальних виплат і пенсій без здійснення внутрішнього переміщення. У владі не почули відповідних закликів представників громадянського суспільства, а парламент відхилив розроблені законопроєкти.
За підсумками 2016 року Пенсійний Фонд України (ПФУ) відзвітував про «економію коштів Пенсійного фонду на суму 13,5 млрд грн. Ця економія – кошти, які внаслідок спільних дій органів Фонду та правоохоронців не потрапили у вигляді безпідставних пенсійних виплат до терористів з так званих «ДНР/ЛНР». Водночас Управління ООН з захисту прав людини повідомило, що станом на початок 2017 року на неконтрольованих територіях без пенсійних виплат залишились близько 160 тисяч осіб, які не змогли жодного разу виїхати на контрольовані території для отримання належних їм пенсійних виплат. Очевидно, що так звана «економія», яку забезпечив ПФУ – це невиплачені кошти, які рано чи пізно треба буде виплатити згаданим мешканцям тимчасово окупованих територій.
Станом на початок 2020 року заборгованість держави перед пенсіонерами, які фізично не можуть переміститися на контрольовані території, а також внутрішньо переміщеними особами, становила майже  115,4 млрд грн
Статистика щодо стану заборгованості зі страхових виплат взагалі відсутня у відкритих джерелах.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Спадкодавець (померла особа) перебувала на обліку та отримувала щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області (надалі – відділення ФСС), розташованому на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Із 1 липня 2014 року спадкодавцю було припинено нарахування та відповідні виплати. На момент смерті у вересні 2016 року заборгованість ФСС перед спадкодавцем становила 58 249,12 грн (за текстом судового рішення сума дещо різниться, можливо, через технічні помилки).
19 вересня 2018 року спадкоємець отримала свідоцтво про право на спадщину, у тому числі на зазначені страхові виплати, після чого звернулася до УВДФСС України у Луганській області із заявою про перерахування на її рахунок недоотриманої страхової виплати на загальну суму 58 249,42 грн.
Відділення ФСС подало позов до суду з вимогою визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину в частині включення до нього зазначеної суми страхової виплати. Позиція відділення ФСС полягала в тому, що спадкодавець за життя із заявою за новим місцем знаходження відділення Фонду не зверталася, не скористалися своїм правом на отримання призначених страхових виплат, відтак страхові виплати на загальну суму 56 285 грн не можуть входити до складу спадщини, оскільки за життя у спадкодавця не виникло права на ці виплати. Законодавством не передбачено здійснення страхових виплат потерпілим, які не перемістилися з тимчасово окупованої території.

ПОЗИЦІЯ СУДІВ

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов з підстав, на які посилався позивач (відділення ФСС). Представник відповідача (спадкоємця) звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, який скасував попередні рішення судів і відмовив у задоволенні позову, ставши на бік спадоємця.

З-поміж підстав такого рішення Верховного Суду особливої уваги заслуговують такі аргументи:

1. До жодного із законів, що регулюють спірні правовідносини, не внесено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність в особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної.

2. Постановами Кабінету Міністрів України № 531, 637 та 595 встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення АТО, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам. Зазначені підзаконні нормативні акти не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної владиВказані підзаконні акти не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Вони не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади.

3. Ненадання особі, яка не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та не звернення цієї особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території з заявою про нарахування виплат, не є підставою для невиплати страхових платежів, оскільки таке право закріплене за особою положеннями відповідного закону, і може бути обмежене лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України.

4. Проаналізовані судом положення законодавства свідчать про те, що спадкодавець мала право на нарахування та виплату страхових виплат незалежно від звернення до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території, а тому спадкоємець, відповідно до положень статті 1227 ЦК України, має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом.

Крім того, Верховний Суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у схожій справі №243/3505/16-ц, яку ми аналізували раніше.

НАСЛІДКИ

Верховний Суд укотре став на захист незахищених мешканців тимчасово окупованих територій, які мають законне право на отримання страхових виплат. Хочеться сподіватися на те, що подібна судова практика призведе до відсутності спорів між отримувачами страхових виплат або їхніми спадкоємцями та фондом соціального страхування у майбутньому.
БФ «Право на захист» і десятки тисяч пенсіонерів, які не мають можливості переселитися на підконтрольну уряду України територію, очікують на аналогічну правову позицію у справах щодо отримання пенсій мешканцями тимчасово окупованих територій незалежно від того, чи реєструвалися вони у якості внутрішньо переміщених осіб.
Варто пам’ятати, що правова держава, якою себе декларує Україна, має запровадити дієвий законодавчий механізм відновлення прав своїх громадян на отримання належних їм виплат (як соціальних, так і пенсійних), як того вимагають Конституція і  закони України, а не направляти кожного постраждалого до суду заради миттєвої «економії».

Олег Тарасенко,
Адвокат, старший стратегічний юрист БФ «Право на захист»

26.02.20

Перш ніж відповідати на це питання, варто ґрунтовно розібратися у значенні цього поняття — як з правової, так і з політичної точки зору. Адже саме слово «амністія» певною мірою додає негативної конотації цьому словосполученню, але чи відображає воно саму суть процесу в міграційному контексті?

Державне регулювання міграційних процесів передбачає створення та впровадження багаторівневих процесів. В першу чергу вони враховують інтереси та потреби самої держави. На відміну від поширеної думки, протидія нелегальній міграції передбачає не тільки “відловлювання” нелегальних мігрантів (мігрантів з неврегульованим статусом), притягнення їх до відповідальності та видворення за межі країни, але й створення умов та доступних механізмів для врегулювання ними законності перебування на території України. Тож у цьому контексті «міграційна амністія» –  це інструмент, що дозволить врегулювати статус мігрантів за конкретних умов та із застосуванням чітких критеріїв до осіб, які зможуть скористатись такою можливістю.

Чому важливо впровадити міграційну регуляризацію?

  • Задля державної безпеки міграційні органи мають знати, хто і де проживає на території України, мати можливість контролювати, забезпечувати реалізацію прав і обов’язків таких осіб. Надаючи можливість мігрантам, які постійно проживають на території країни, врегулювати їхній статус, держава виводить таких людей із «тіні» та створює передумови для їхньої інтеграції в економічний та політичний простір.
  • Мігранти з неврегульованим статусом матимуть можливість законно перебувати на території країни та реалізувати власні права: на охорону здоров’я, освіту, роботу, власність, свободу пересування, платити податки тощо.
  • Протягом тривалого часу проживання на території України мігранти часто створюють сім’ї, народжують дітей, набувають майнових прав. Врегулювання статусу також забезпечить реалізацію прав членів їхніх сімей на приватне та сімейне життя, підтвердження батьківства, шлюбних відносин. Спроби видворення мігрантів, що мають сім’ї на території України, порушують права громадян України на сімейне та приватне життя.

І тут важливо наголосити на одному дуже важливому аспекті. Будь-яка амністія має відповідні чіткі вимоги та критерії, яким має відповідати особа, яка підпадає під її дію. Тобто оголошення міграційної амністії  не означає моментальну одночасну масову «легалізацію» всіх, хто до моменту її прийняття не зміг врегулювати свій правовий статус. Йдеться, швидше, про крок до гармонізації законодавства України із міжнародними зобов’язаннями, з можливістю подальшого посилення заходів протидії нелегальній міграції.

Трохи історії: Національна Стратегія з прав людини та міграція

Ще в далекому 2015 році Національна Стратегія з прав людини визначила пріоритети — зокрема, щодо питань міграційного законодавства. Тоді ж було затверджено план дій  її реалізації. Одним із пунктів плану було і питання міграційної амністії, яке на час затвердження плану оцінювалось як потрібний та позитивний крок, який відповідає національному та міжнародному законодавству. Його актуальність  на той момент підтверджувалася і значною кількістю відмов у наданні міжнародного захисту особам, які через побоювання не могли повернутися до країни походження, проте не могли бути повернені до неї. Тож вони продовжували знаходитися на території України з порушенням законодавства протягом тривалого часу. Однак за роки реалізації Стратегії саме цей пункт виявився найбільш дискусійним.

Міграційна амністія: перезавантаження?

Зважаючи на складність питання міграційної амністії, видається не досить виваженою ініціатива Державної міграційної служби провести електронне соціологічного опитування щодо цього питання за участю широкої громадськості. Адже, щоб дати відповідь на це, питання необхідно розуміти поточний стан речей, правові механізми регуляризації, які діють станом на сьогодні, їхню складності та проблемні місця, а також ситуації, у якій опиняються реальні люди.

19.02.20

“Рішеннями Європейського суду з прав людини вже давно було встановлено, що пенсійні виплати є власністю людини. Їх виплата не може припинятися за рішенням держави в будь-яких випадках, які не регулюються нормами міжнародного права”, — прокоментувала Дарина Толкач, координатор з адвокації БФ “Право на захист”, у статті від Новости Донбасса.

Про всю біль ситуації та маніпуляції із законопроєктом №2083-д, і головне — а що ж далі, читаємо за посиланням.

18.02.20

Пропонуємо до вашої уваги моніторинговий звіт «Перетин лінії розмежування через КПВВ». В основу звіту покладені дані, зібрані протягом 35 візитів на п’ять контрольних пунктів в’їзду-виїзду (КПВВ) в січні 2020 року. Більше статистичних даних можна знайти за посиланням.

Основні факти:

  • 84-річний чоловік помер на КПВВ «Станиця Луганська» вранці 21 січня. Попередня причина смерті невідома. За даними з відкритих джерел, 75-річна жінка померла на блокпосту «Горлівка» на НКУУТ 4 січня.
  • Проблема із забороною на виїзд на НКУУТ людям, яких включили у єдиний реєстр боржників стає дедалі більш поширеною. В деяких випадках люди залишаються в реєстрі навіть після сплати заборгованостей через бюрократичні затримки та неузгодженості. Це змушує людей залишатися на КУУТ, що спричиняє додаткові витрати, проблеми з працевлаштуванням (людей звільняють через тривалу відсутність), тимчасове роз’єднання сімей та інші труднощі. Працівники БФ «Право на захист» повідомляли, що середня кількість осіб, яким відмовляють у перетині лінії розмежування через наявну заборгованість, становила від 1 на тиждень до 5 на день на різних КПВВ.
  • У січні діти, старші за 14 років, які ще не отримали паспорт громадянина України мали труднощі з перетином лінії розмежування через постанову КМУ №815. Таких дітей разом із батьками або опікунами направляли до представників Національної поліції на КПВВ аби скласти заяву про зобов’язання подати документи для отримання паспорта із роз’ясненням причин, з яких дитина не отримала паспорт вчасно. Для повернення на НКУУТ таким дітям необхідно мати довідку про подання документів у ДМС.
  • Частка скарг на тривале очікування в чергах різко зменшилася (з 53% до 21%). Це, найімовірніше, було спричинено значним зниженням кількості перетинів у січні.
  • Протягом січня 25,550 вразливих осіб похилого віку отримали підтримку в транспортуванні на КПВВ «Станиця Луганська» електромобілем від НУО «Проліска». За даними моніторингу, приблизна кількість осіб, перевезених автобусом, що був наданий Луганською обласною адміністрацією, становила 125,000.

Документ доступний англійською та українською мовами.

18.02.20

Український уряд з 1 березня планує запустити телеканал для окупованих територій. Свою оцінку цій ініціативі дала наш правовий аналітик Еліна Шишкіна для Украина.Комментарии. Читаємо за посиланням.

17.02.20

17 лютого в Києві правозахисники презентували альтернативну доповідь щодо дотримання Україною Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права. У ній проаналізовано дотримання прав осіб, що постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні.

У ці дні в Женеві розпочинається 67 сесія Комітету ООН, який розглядатиме сьомий звіт держави України щодо виконання нею Пакту. Цикл звітування передбачав формування Комітетом списку питань до України у 2018 році та підготовку державою відповідей на поставлені питання у 2019 році. Паралельно Коаліція організацій, які займаються проблематикою конфлікту і захистом постраждалих від конфлікту, представила Комітету альтернативний звіт.

«Ми зосереджували свою увагу на постраждалих від конфлікту осіб, тим самим підкреслюючи, що ця група потребує окремої уваги і держави, і міжнародної спільноти. І намагалися надати конкретні рекомендації, виконання яких дозволить покращити життя людей і, врешті, вирішити системні проблеми», – зауважила Альона Луньова, менеджерка з адвокації Центру прав людини ZMINA.

За словами правової аналітикині благодійного фонду «Право на захист» Анастасії Одінцової, відсутність цілісного бачення та належного фінансування стратегічних напрямків – працевлаштування, задоволення житлових потреб внутрішньо переміщених осіб (ВПО), – призвели до того, що протягом майже шести років ці питання залишаються невирішеними.

«Завдяки активній діяльності громадських організацій на підставі рішення суду в 2018 році була скасована частина Постанови КМУ № 365, яка передбачала перевірки місця проживання переселенців для призначення їм соціальної допомоги чи пенсії. Утім, практика таких перевірок ще й досі збереглася. Також проблемою залишається невиконання численних судових рішень, якими були відновлені пенсії переселенцям після припинення на підставі перевірок місця проживання. Наразі борг по таких рішеннях складає не менше 600 млн гривень», – зазначила Анастасія Одінцова.

Інтеграція переселенців у місцеві громади – ще одне важливе питання. Попри прийняття Виборчого кодексу України наприкінці 2019 року, який передбачає можливість брати участь переселенцям у місцевих виборах, ВПО не вважаються членами територіальних громад за місцем свого проживання та не можуть користуватись повністю своїми політичними правами. Але саме політична участь переселенців може стати не тільки аспектом їхньої успішності інтеграції, а й врахування ВПО та їхніх потреб у розробці й реалізації місцевих програм. У цьому переконана  юристка Громадського Холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ» Марія Красненко.

Окрема увага у звіті приділена також мешканцям тимчасово окупованих територій України.

«Одним із принципів, закладених в Пакті, є прогресивність реалізації соціально-економічних прав. Це означає, що Україна має зобов‘язання здійснити всі необхідні кроки, щоб мешканці окупованих територій могли реалізувати свої права без дискримінації.Це і доступність документів, і пенсій, і працевлаштування, освіти, соціальних послуг та адміністративних послуг», – зауважила Ганна Дудінська, юристка благодійного фонду «Stabilization Support Services».

Актуальними залишаються проблеми, пов’язані із захистом дітей, а саме «декларативність» статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, та відсутність в державі документа стратегічного рівня.

Ольга Скрипник, голова правління Кримської правозахисної групи, зазначила: «Ми окремо звертаємо увагу на наслідки російської мілітаризації дітей у Криму – знищення української ідентичності, неможливість обирати громадянство, масштабна пропаганда служби у збройних силах РФ. Тільки на підконтрольній території діти з Криму можуть отримати українську освіту. Але для таких дітей і досі залишається низка невирішених проблем. Наприклад, отримати свідоцтва про базову середню освіту та повну загальну середню освіту вони можуть лише у тому разі, якщо дитина має намір вступити до університетів України. В інших випадках – ні, а значить, не можуть без цього працевлаштуватися або здобути професійну освіту».

В альтернативній доповіді Коаліція правозахисників звертається до Комітету ООН з проханням включити до його підсумкових зауважень, зокрема, такі рекомендації:

  • розпочати розробку нової Стратегії інтеграції ВПО на період 2021-2025 років та Плану заходів на її виконання;
  • розробити національну політику щодо реалізації житлових прав ВПО та план заходів з її виконання, яка б стала частиною національної політики інтеграції ВПО;
  • відокремити отримання пенсії та соціальних виплат, які не пов’язані з внутрішнім переміщенням, від необхідності отримувати довідку про взяття на облік ВПО;
  • запровадити механізм виплат пенсії мешканцям окупованих територій, в тому числі, маломобільним громадянам та людям з інвалідністю;
  • розробити концепцію освіти мешканців тимчасово окупованих територій, яка би врахувала особливості здобуття освіти та інше.

Завантажити звіт можна українською і англійською мовами.

Довідково: Авторами альтернативного звіту для ООН «Забезпечення реалізації соціально-економічних прав осіб, що постраждали внаслідок конфлікту в Україні» є експерти громадських організацій «Донбас СОС», «Крим СОС», Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ», Центру прав людини ZMINA, Кримської правозахисної групи та благодійних фондів «Право на Захист», «Восток-СОС» і «Stabilization Support Services».

17.02.20

17 лютого в Києві правозахисники презентували альтернативну доповідь щодо дотримання Україною Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права. У ній проаналізовано дотримання прав осіб, що постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні.

У ці дні в Женеві розпочинається 67 сесія Комітету ООН, який розглядатиме сьомий звіт держави України щодо виконання нею Пакту. Цикл звітування передбачав формування Комітетом списку питань до України у 2018 році та підготовку державою відповідей на поставлені питання у 2019 році. Паралельно Коаліція організацій, які займаються проблематикою конфлікту і захистом постраждалих від конфлікту, представила Комітету альтернативний звіт.

«Ми зосереджували свою увагу на постраждалих від конфлікту осіб, тим самим підкреслюючи, що ця група потребує окремої уваги і держави, і міжнародної спільноти. І намагалися надати конкретні рекомендації, виконання яких дозволить покращити життя людей і, врешті, вирішити системні проблеми», – зауважила Альона Луньова, менеджерка з адвокації Центру прав людини ZMINA.

За словами правової аналітикині благодійного фонду «Право на захист» Анастасії Одінцової, відсутність цілісного бачення та належного фінансування стратегічних напрямків – працевлаштування, задоволення житлових потреб внутрішньо переміщених осіб (ВПО), – призвели до того, що протягом майже шести років ці питання залишаються невирішеними.

«Завдяки активній діяльності громадських організацій на підставі рішення суду в 2018 році була скасована частина Постанови КМУ № 365, яка передбачала перевірки місця проживання переселенців для призначення їм соціальної допомоги чи пенсії. Утім, практика таких перевірок ще й досі збереглася. Також проблемою залишається невиконання численних судових рішень, якими були відновлені пенсії переселенцям після припинення на підставі перевірок місця проживання. Наразі борг по таких рішеннях складає не менше 600 млн гривень», – зазначила Анастасія Одінцова. 

Інтеграція переселенців у місцеві громади – ще одне важливе питання. Попри прийняття Виборчого кодексу України наприкінці 2019 року, який передбачає можливість брати участь переселенцям у місцевих виборах, ВПО не вважаються членами територіальних громад за місцем свого проживання та не можуть користуватись повністю своїми політичними правами. Але саме політична участь переселенців може стати не тільки аспектом їхньої успішності інтеграції, а й врахування ВПО та їхніх потреб у розробці й реалізації місцевих програм. У цьому переконана  юристка Громадського Холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ» Марія Красненко.

Окрема увага у звіті приділена також мешканцям тимчасово окупованих територій України.

 «Одним із принципів, закладених в Пакті, є прогресивність реалізації соціально-економічних прав. Це означає, що Україна має зобов‘язання здійснити всі необхідні кроки, щоб мешканці окупованих територій могли реалізувати свої права без дискримінації. Це і доступність документів, і пенсій, і працевлаштування, освіти, соціальних послуг та адміністративних послуг», – зауважила Ганна Дудінська, юристка благодійного фонду «Stabilization Support Services».

Актуальними залишаються проблеми, пов’язані із захистом дітей, а саме «декларативність» статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, та відсутність в державі документа стратегічного рівня.

Ольга Скрипник, голова правління Кримської правозахисної групи, зазначила: «Ми окремо звертаємо увагу на наслідки російської мілітаризації дітей у Криму – знищення української ідентичності, неможливість обирати громадянство, масштабна пропаганда служби у збройних силах РФ. Тільки на підконтрольній території діти з Криму можуть отримати українську освіту. Але для таких дітей і досі залишається низка невирішених проблем. Наприклад, отримати свідоцтва про базову середню освіту та повну загальну середню освіту вони можуть лише у тому разі, якщо дитина має намір вступити до університетів України. В інших випадках – ні, а значить, не можуть без цього працевлаштуватися або здобути професійну освіту».

В альтернативній доповіді Коаліція правозахисників звертається до Комітету ООН з проханням включити до його підсумкових зауважень, зокрема, такі рекомендації:

  • розпочати розробку нової Стратегії інтеграції ВПО на період 2021-2025 років та Плану заходів на її виконання;
  • розробити національну політику щодо реалізації житлових прав ВПО та план заходів з її виконання, яка б стала частиною національної політики інтеграції ВПО;
  • відокремити отримання пенсії та соціальних виплат, які не пов’язані з внутрішнім переміщенням, від необхідності отримувати довідку про взяття на облік ВПО; 
  • запровадити механізм виплат пенсії мешканцям окупованих територій, в тому числі, маломобільним громадянам та людям з інвалідністю
  • розробити концепцію освіти мешканців тимчасово окупованих територій, яка би врахувала особливості здобуття освіти та інше.

Довідково: Авторами альтернативного звіту для ООН «Забезпечення реалізації соціально-економічних прав осіб, що постраждали внаслідок конфлікту в Україні» є експерти громадських організацій «Донбас СОС», «Крим СОС», Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ», Центру прав людини ZMINA, Кримської правозахисної групи та благодійних фондів «Право на Захист», «Восток-СОС» і «Stabilization Support Services».

Завантажити звіт можна українською і англійською мовами.