Зробити пожертву
Укр / Eng
23.12.20

18 грудня 2020 року співробітники БФ «Право на захист» провели онлайн семінар-практикум «Взаємодія органів державної влади, центрів надання правової допомоги та громадського сектору у справах шукачів захисту в Україні» 

До практикуму долучилися представники Державної міграційної служби України, Управління ДМС у Волинській області, Волинського Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, Луцького прикордонного загону, Луцького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, Ківерцівського бюро правової допомоги, а також колеги з Представництва УВКБ ООН в Україні.

Під час семінару було обговорено особливості роботи Волинського Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства під час карантину, а також порядок звернення іноземців чи осіб без громадянства із заявами про визнання біженцями або особами які потребують додаткового захисту, під час перебування у Волинському Пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства. Крім того, учасники заходу мали можливість поставити питання один одному, а також надати рекомендації та висловити побажання щодо покращення взаємної співпраці у наступному році.

Щиро дякуємо всім, хто мали нагоду долучитися до заходу за активну та продуктивну роботу!

22.12.20

Під час бойових дій на сході України гинуть не тільки захисники-воїни, але і цивільні особи, які опинилися “не в тому місці і не в той час”. 

Станом на 31 липня 2020 року за більш ніж 6 років збройного конфлікту на сході України, загинуло щонайменше 3367 цивільні особи – це люди, які не брали участі у бойових діях (згідно з даними Управління Верховного Комісара ООН з прав людини, що наведені у Доповіді щодо ситуації з правами людини в Україні за період 16.02.2020-31.07.2020 р.).

Починаючи з 2017 року юридичною командою БФ «Право на захист» супроводжуються 36 судових справ щодо захисту прав поранених осіб або осіб, які втратили близьких родичів. З них 8 справ вже успішно пройшли стадію апеляційного розгляду і потрапили на розгляд до Верховного Суду, оскільки відповідач (держава Україна) всупереч нормам міжнародного і національного права не погоджується виплачувати таким особам компенсації. Чому в таких випадках Україна має нести відповідальність за життя своїх громадян, з наступним пред’явленням претензій до держави-агресора – читайте докладно в матеріалі.

Як ми писали раніше, одна з таких справ була виграна адвокатами БФ «Право на захист» в Харківському апеляційному суді. Відтепер ця справа розглядатиметься Великою Палатою Верховного Суду.

Обставини справи

12.03.2015 р. під час проведення антитерористичної операції в с-щі Красний Партизан Ясинуватського району Донецької області було вбито Аллу Д. Автомобіль, в якому їхала жінка разом із іншими пасажирами, підірвався на міні. В машині були лише цивільні особи, які їхали із зони активних бойових дій. Син жінки – Олександр Д. дізнався про смерть матері по телефону. Не зважаючи на ризики для особистої безпеки, він поїхав організовувати похорони матері.

На даний час пройшло вже більш ніж 5 років, проте втрата матері для Олександра є довічною та непоправною. Вона призвела до суттєвої негативної зміни його життя та глибоко травмувала його особистість. Жодної компенсації моральної шкоди від держави він не отримав. У зв’язку з цим Олександр, за допомогою юристів БФ «Право на захист», в судовому порядку вирішив стягнути з Держави Україна моральну шкоду, заподіяну терористичним актом, що призвів до загибелі його матері. 

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24.04.2019 р. стягнуто з Державного бюджету України на користь Олександра, на відшкодування моральної шкоди, 300 000 гривень.

Постановою Харківського апеляційного суду від 30.07.2019 р. рішення суду першої інстанції в частини розміру відшкодування моральної шкоди змінено – стягнуто на користь Олександра 500 000 грн, однак Уряд України очікувано подав касаційну скаргу, яка була прийнята до розгляду Верховним Судом.

Чому це важливо

Після змін до процесуального законодавства, які набрали сили у 2017 році, Верховний Суд має право передати деякі справи, що надійшли до нього, на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зокрема, для формування єдиної правозастосовчої практики. Це зазвичай відбувається у справах, які є складними і неоднозначними з огляду на суперечливе законодавство або його відсутність.

Якщо Велика Палата ухвалить рішення в такій справі, то її висновки будуть обов’язковими для розгляду в усіх подібних справах, тобто буде створено певний різновид правового прецеденту, що має застосовуватися всіма судами України. Це дозволить і позивачам, і державі розуміти перспективи таких справ, а судам – розуміти перспективи перегляду їх рішень у таких справах, що значно пришвидшить їх розгляд і мінімізує кількість судових помилок.

Ухвалою від 18.11.2020 року Верховний Суд скористався таким правом і передав справу №640/20038/19, про яку йдеться у статті, на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, яка своєю ухвалою від 25.11.2020 року погодилася розглянути справу. Судовий розгляд (на жаль, без виклику сторін) призначено на сьогодні, 22 грудня 2020 року. Про результати розгляду справи ми дізнаємось вже наступного року.

У БФ «Право на захист» сподіваються на швидкий розгляд справи і ухвалення Судом рішення, яке допоможе не тільки отримати постраждалим справедливу компенсацію, але й спонукатиме державу розробити адміністративний порядок отримання компенсацій без звернення до перевантажених судів. 

Олег Тарасенко, 

Адвокат, Старший стратегічний юрист БФ «Право на захист»

Олена Приходько,

Адвокат, Керівник харківського регіонального офісу БФ «Право на захист»

19.12.20

БФ «Право на захист» продовжує підвищувати обізнаність об’єднаних територіальних громад (ОТГ) щодо можливостей забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб. За підтримки Програми «U-LEAD з Європою» спеціалісти Фонду організовують консультаційні заходи в онлайн форматі, під час яких представники ОТГ дізнаються про особливості отримання грошової допомоги (субвенції) від держави на придбання житла для ВПО. 15 та 17 грудня отримати корисну інформацію змогли й громади Донецької та Луганської областей.

«Для БФ «Право на захист» пошук довготривалих житлових рішень для ВПО є у пріоритеті. Саме тому, починаючи з наступного року, ми розпочнемо впроваджувати в цьому напрямку ряд активностей в Донецькій та Луганській областях. Наразі ж ми хочемо звернути увагу громад на можливість отримання грошової допомоги з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку територій»,

– зазначила Мирослава Сущенко, керівниця офісів БФ «Право на захист» у Дніпрі та Запоріжжі.

Консультаційний захід для представників громад Донецької області

До консультаційного заходу, який відбувся 15 грудня, долучилися близько 30 представників об’єднаних територіальних громад Донецької області.

На заході було розглянуто порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, що дозволить громадам створити фонд тимчасового житла для проживання ВПО. Про це учасникам заходу розповів Максим Алексєєнко-Лемовський, головний спеціаліст відділу з питань формування та реалізації житлової політики Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Про структуру, особливості розроблення та затвердження Місцевої цільової програми забезпечення житлом ВПО учасникам заходу детально розповіла Мирослава Сущенко, керівниця офісів БФ «Право на захист» у Дніпрі та Запоріжжі. Наша колега не оминула й питання порядку створення фонду тимчасового житла, надання такого житла в користування ВПО, а також придбання квартир на вторинному ринку.

Під кінець свого виступу Мирослава Сущенко закликала громади розглянути можливість участі в конкурсі на отримання державної субвенції для соціально-економічного розвитку територій.

«Створюючи житлові можливості, ви маєте змогу залучати до своїх громад нових мешканців. А якщо цими мешканцями будуть представники професій, які вам цікаві, то це і розширення професійних кадрів у громаді, і, відповідно, додаткові надходження з податків до місцевого бюджету»,

– наголосила Мирослава Сущенко.

Окрім ОТГ Донецької області в заході взяли участь й представники міжнародних організацій, аби розповісти про свою діяльність та про можливості отримання міжнародної технічної допомоги для соціально-економічного розвитку громад.

Так, Ірина Бистрицька, радниця з питань правового захисту офісу Агентства ООН у справах біженців у Маріуполі, розповіла про діяльність УВКБ ООН. Своєю чергою Олександр Радіонов, провідний експерт із фінансових питань Надзвичайної кредитної програми для відновлення України Програми розвитку ООН, детально розповів про досягнення проєктів у Донецькій області та про майбутні потенційні проєкти НКПВУ ПРОООН. Крім того, із проєктами та активностями Українського фонду соціальних інвестицій учасників ознайомила Галина Єль Хатрі, головна консультантка з розвитку громад Південно-Східного регіонального представництва Українського фонду соціальних інвестицій.

Онлайн-зустріч спроможних та дієвих територіальних громад Луганської області

громад

17 грудня відбувся ще один консультаційний захід, але тепер уже для громад Луганської області. Загалом до участі долучилися близько 20 представників громад цієї області. Головною темою, як і раніше, було питання отримання субвенції для створення фонду тимчасового житла для проживання ВПО. Учасники змогли дізнатися про нюанси та найбільш поширені помилки, які потрібно враховувати під час підготовки документів для отримання субвенції.

Допомагали розбиратися в питанні житла для ВПО спікери заходу:

  • Кристоф Бо, старший радник з питань захисту Східного офісу УВКБ ООН. 

Розповів про напрямки діяльності Управління Верховного комісара ООН у справах біженців щодо допомоги внутрішньо переміщеним особам в Україні, а також про досягнення у 2020 році та пріоритети на 2021 рік.

  • Максим Алексєєнко-Лемовський, головний спеціаліст відділу з питань формування та реалізації житлової політики Департаменту соціально-гуманітарної політики та внутрішньо переміщених осіб Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. 

Детально розкрив питання механізму надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

  • Олена Приходько, керівниця Харківського регіонального офісу БФ «Право на захист».

Обговорила з учасниками специфіку надання в тимчасове користування житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання ВПО.

  • Бабченко Олексій, керівник ВЦА м. Золоте та с. Катеринівка Попаснянського району Луганської області.

Поділився своїм досвідом отримання та реалізації субвенції. 

Консультаційний захід було організовано Луганським регіональним офісом БФ «Право на захист» спільно з Луганським регіональним офісом Програми «U-LEAD з Європою».

«У Луганській області є лише 2 приклади ОТГ, які успішно отримали субвенцію. Це Старобільськ та Золоте. Сподіваємося, що їх досвід надихне й інші громади. Особливо приємно про Золоте. Місто, яке знаходиться біля лінії розмежування, – зруйноване, і дотепер ще має проблеми, зумовлені воєнними діями. Але була знайдена мотивація та ресурс для отримання субвенції, щоб забезпечити ВПО житлом. Приємно, що в громадах вже є розуміння: ВПО – не тягар, а потужний ресурс, який може бути залучений до розбудови громади»,

– зазначила Олена Грекова, керівниця Луганського регіонального офісу БФ «Право на захист».

Читайте також:

16.12.20

На основі даних, зібраних під час спостереження за ситуацією на КПВВ БФ «Право на захист» було підготовлено щомісячний моніторинговий звіт «Перетин лінії зіткнення через КПВВ» за листопад 2020 року.

Тенденції та динаміка

  • Після відновлення повноцінної роботи КПВВ «Станиця Луганська» з 10 листопада, кількість перетинів лінії розмежування підвищилася на 35% у листопаді, порівняно з жовтнем (29184 та 21373 відповідно), але в той же час це становить лише 2,25% від 1,2 мільйонів людей, що перетнули лінію розмежування листопаді 2019 року. Більшість перетинів були здійснені на КПВВ «Станиця Луганська» (95%), і лише 5% на КПВВ «Новотроїцьке». 
  • У листопаді 2020 року, близько 1 084 осіб здійснили перетин лінії розмежування у бік ПУТ, 494 людей перетнули лінію розмежування у бік НПУТ в Донецькій області через КПВВ «Новотроїцьке», який залишається залишається єдиним пунктом пропуску в Донецькій області, де існує можливість перетину за погодженими списками осіб. Перетин відбувається щопонеділка та щоп’ятниці. Умови перетину ті ж самі, що були у попередньому місяці: для того, щоб отримати дозвіл на в’їзд чи виїзд до НПУТ, потрібно потрапити в список за складною процедурою подання документів.
  • На початку листопада перетин лінії розмежування був можливий тільки на підставі спеціального дозволу від штабу ООС для людей з реєстрацією за місцем проживання на НПУТ Луганської області і які мають вагомі підстави для перетину. З 10 листопада штабом ООС було видано наказ про скасування цих обмежень і відновлення роботи КПВВ «Станиця Луганська». За цей місяць, 13981 осіб здійснили перетин лінії розмежування у бік підконтрольної території України, та 13595 осіб у напрямку непідконтрольної території України.
  • 65% громадян мали труднощі зі встановленням додатку «Вдома». Серед проблем, які були озвучені – довгий час встановлення програми, відсутність Інтернет-з’єднання на КПВВ або проблеми зі зв’язком, а також не надходження СМС повідомлення для підтвердження.
  • Як було з’ясовано у ході опитування, думки та занепокоєння людей стосовно ситуації навколо пандемії коронавірусу виявились різними, адже 55% громадян не занепокоєні COVID-19, а у 43% виникають питання щодо безпеки під час перетину. Згідно з даними, 65% з опитаних людей вважають, що дистанція у черзі на КПВВ є досить малою, ще 42% зауважили, що інші люди навколо неправильно одягають маски, а ще 7% мають питання щодо безпеки проїзду в громадському транспорті.
  • Близько 61% людей перетинають лінію розмежування через родичів, які проживають на підконтрольних та непідконтрольних територіях України. Третина громадян роблять це через потребу зняття коштів та/або проблеми з пенсійними/соціальними виплатами.

Детальніше – читайте та дивіться у звіті БФ «Право на захист» за посиланнями нижче: 

українською

англійською 

Більше статистичних даних можна знайти за посиланням на веб-сторінці УВКБ ООН в Україні

Звіт містить інформацію, зібрану БФ «Право на захист» в межах опитування, що регулярно проводиться з червня 2017 року. КПВВ розташовані в Донецькій («Майорське», «Мар’їнка», «Гнутове» та «Новотроїцьке») та Луганській («Станиця Луганська») областях та є частиною моніторингу порушення прав населення, що постраждало від конфлікту, який проводиться в межах проекту «Адвокація, захист та правова допомога внутрішньо переміщеним особам України», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR). Опитування має на меті з’ясувати причини, умови та ризики, які супроводжують людей під час перетину лінії зіткнення через КПВВ. Зібрана у ході опитування інформація допоможе визначити потреби, прогалини та тенденції, а також забезпечити доказову базу для діяльності з адвокації. 

16.12.20

БФ «Право на захист» презентує звіт, який детально розповідає про стан дотримання прав біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства. Попри зусилля держави, деякі виклики залишаються нерозв’язаними протягом багатьох років, і є предметом уваги під час перегляду Універсального періодичного огляду (УПО) у Раді ООН з прав людини.

Звіт «Дотримання прав біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства» є альтернативним поглядом неурядових організацій на стан виконання рекомендацій, отриманих та підтриманих Україною в межах Універсального періодичного огляду. Розробкою звіту займалися БФ «Право на захист», NEEKA Ukraine, Десяте Квітня, БФ «Рокада», Institute on Statelessness and Inclusion, та за експертної підтримки European Network on Statelessness.

«Підготовка національного проміжного звіту щодо стану виконання рекомендацій УПО  – це гарна ініціатива, якою розпочато діалог між громадськістю та Урядом щодо вирішення серйозних задач і поліпшення прав вразливих категорій осіб», – зазначає Ксенія Карагяур, правовий аналітик «Право на захист».

Переглянути звіт «Дотримання прав біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства» можна українською або англійською.

15.12.20

Починаючи з кінця 2018 року юридичною командою БФ «Право на Захист» було виграно 11 справ (у тому числі вже 4 – в апеляційній інстанції) щодо отримання компенсації за моральні страждання, спричинені пораненнями або загибеллю цивільної особи під час проведення АТО/ООС.

Останнім часом від суспільства все частіше лунає питання, чому за загибель наших співгромадян, яка була фактично  викликана агресією Російської Федерації, має платити Україна?

Ми спробуємо надати відповідь на нього, уникаючи формальних юридичних формулювань, які докладно викладені в нашій правовій позиції, яка була розроблена ще на початку 2017 року, і знаходить своє відображення у зростаючій кількості судових рішень, які ухвалюються судами України.

По-перше, варто розуміти, що звичайний українець не має можливостей, які б дозволили йому встановити винних осіб і притягти їх до кримінальної відповідальності, оскільки тільки уповноважені державою органи можуть здійснювати розслідування злочинів і притягнення винних осіб до відповідальності. Розслідування кримінальних справ щодо загибелі цивільних осіб фактично не проводиться, постраждалі залишені наодинці зі своїм горем і безпорадністю. І мова навіть не йде про загибель осіб на тимчасово окупованих територіях, де розслідування ускладюється об’єктивними факторами. Таким чином, батьки, що втратили своїх дітей, та сироти, що втратили своїх батьків, не можуть отримати компенсацію від злочинців, які безпосередньо обірвали життя їх рідних. Також не можна забувати, що підозрювані у вчиненні цих страшних злочинів інколи стають об’єктами обміну між урядами України і Росії, що позбавляє постраждалих права на справедливий суд і отримання якихось компенсацій від цих осіб.

По-друге, Російська Федерація непідсудна українським судам в силу норм міжнародного права і юрисдикційного імунітету, який з нього випливає. Постраждалі не можуть подати позов до уряду Російської Федерації в український суд, а спроби це робити, які інколи лунають в мережі інтернет, є не просто марними, але можуть бути шкідливими для постраждалих з точки зору перспектив отримати хоч якусь компенсацію.

По-третє, відповідно до норм Європейської Конвенції з прав людини і практики Європейського суду з прав людини, саме наша держава має забезпечувати безпеку своїх громадян і дотримання прав людини в межах своєї юрисдикції. І навіть в українському законодавстві є норма, передбачена статтею 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», яка прямо передбачає, що держава несе відповідальність, завдану терористичним актом, з наступним стягненням сплаченої постраждалим компенсації з винних осіб. Чому існує ця норма? Якщо відійти від «сухих» юридичних формулювань,  то можна сказати просто: всі ми дотримуємось законів України, у тому числі сплачуємо податки, а держава, створивши відповідні органи влади, у тому числі правоохоронні, зі свого боку, має забезпечити нам безпеку і захист прав людини. У випадку, якщо держава з цим не впоралася, вона має сплачувати компенсацію (у тому числі компенсацію моральної шкоди родичам загиблих).

Ми сподіваємось, що згадані судові рішення змусять державу нарешті звернути увагу до такої важливої проблеми як загибель невинних людей, і запровадити адміністративний порядок отримання відповідних компенсацій. Крім того, ці судові рішення можуть і мають бути використані Україною під час пред’явлення претензій до держави-агресора в міжнародних судах. Наша організація відкрита для співпраці з урядом України з цих питань.

Якщо ми хочемо жити в гідній європейській державі, то маємо пам’ятати про те, що в Україні, згідно Конституції, діє верховенство права. І держава має виконувати як зобов’язання, зафіксовані в міжнародних договорах, так і в національних законах. Вибіркове застосування законів (а також конвенцій) – це те, до чого вдаються автократичні недемократичні держави. Чи хочемо ми стати такою державою? Впевнений, що ні.

Олег Тарасенко,

Адвокат, Старший стратегічний юрист Благодійного Фонду «Право на Захист»

15.12.20
Відкрите звернення до Президента України НУО щодо питання сфери дії Національної стратегії з прав людини

Президенту України

Шановний Володимире Олександровичу!

Громадські організації, що опікуються питаннями захисту прав осіб, які постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні, висловлюють Вам свою повагу та звертаються з вимогою недопущення звуження сфери дії Національної стратегії в сфері прав людини.

Прийнята Указом Президента України у 2015 році, Національна стратегія в сфері прав людини потребувала оновлення. Влітку 2020 року Міністерство юстиції України розпочало роботу над розробкою змін до Стратегії і формуванням відповідного Плану заходів на її реалізацію. До роботи були залучені представники громадських правозахисних організацій, міжнародні партнери.

Протягом жовтня Директорат стратегічного планування та євроінтеграції Міністерства юстиції України провів серію засідань тематичних груп щодо розробки Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на 2021-2023 роки.

Коаліцією громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав осіб, які постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні, були надані пропозиції до Плану дій, які включають близько 90 заходів у сферах забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб, захисту прав мешканців окупованих територій, жителів населених пунктів, що розташовані у безпосередній близькості до лінії розмежування у Донецькій та Луганській областях; звільнення осіб, які були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, забезпечення прав осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та членів їхніх сімей; подолання негативних наслідків збройного конфлікту, спричиненого збройною агресією Російської Федерації.

Пропозиції, які були направлені експертами, що працюють в сфері подолання негативних наслідків збройного конфлікту, були враховані частково.

Зокрема, Міністерство юстиції пропонує об’єднати питання захисту внутрішньо переміщених осіб, жителів тимчасово окупованих територій і жителів так званої “сірої зони” в одну сферу – забезпечення та захист прав осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації в Україні. При цьому категорії осіб, зниклих безвісти під час конфлікту, чи тих, хто був позбавлений особистої свободи внаслідок збройного конфлікту, за логікою Міністерства юстиції, не є постраждалими особами.

Втім, хоча текст проєкту змін до Національної стратегії в сфері прав людини включає деякі пропозиції, надані громадськими організаціями, то проєкт Плану заходів на виконання Національної Стратегії, ці пропозиції ігнорує.

Зважаючи на те, що не всі заплановані до 2020 року заходи було реалізовано, громадськими організаціями було запропоновано актуалізувати окремі заходи та додати нові, які б спростили доступ до отримання освітніх, адміністративних послуг, пенсійних та соціальних виплат, активізували процес розмінування земель, запровадили механізм оцінки потреб внутрішньо переміщених осіб та процес постійного фінансування житлових програм, тощо.

На жаль, замість напрацювання якісних та результативних заходів, Міністерство юстиції обрало своєю тактикою зосередитися на тих пунктах, які є простішими для виконання та менш конфліктними для погодження з іншими міністерствами. Зокрема, більшість запропонованих міністерством заходів стосуються розробки та подання на розгляд проєктів нормативно-правовових актів, хоча лише написання нормативних актів не впливає на ситуацію із дотриманням прав людини в Україні.

Такий план, навіть у разі його повного виконання, не призведе до досягнення цілей, визначених Стратегією, яка є вектором руху України в бік демократичної правової країни. Натомість проєкт оновленого Плану дій, який зосереджується на нормативній діяльності, перетворює документ в формальний та технічний, орієнтований виключно на кількісні показники і не запроваджує системних змін.

Ми ще раз звертаємо увагу на те, що прийняття окремих нормативно-правових актів не забезпечує реалізацію прав і свобод людини у повній мірі та більше – рішення про їх прийняття є повноваженням Парламенту. Національна стратегія є загальнодержавним документом, який показує наміри та конкретні дії органів державної влади у окремих напрямах діяльності.

Ми, організації, що опікуються питаннями захисту прав осіб, які постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні, закликаємо врахувати надані пропозиції та розробити зміни до Національної стратегії в сфері прав людини і Плану дій з її реалізації, з урахуванням реальних потреб усіх категорій осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Ми наголошуємо на тому, що при підготовці пропозиції до Плану дій ми спиралися на наш досвід у сфері захисту зазначених вище осіб і вказували на конкретні їх потреби, тому запропонована Міністерством юстиції широка рамка дії Національної стратегії не враховує особливості захисту вказаної категорій громадян.

Додаток – пропозиції щодо змін до Національної стратегії з прав людини.

Громадська організація “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ” Громадська організація “КРИМСОС
Центр прав людини ZMINA
Благодійний фонд “Право на захист

Благодійний фонд “Стабілізейшен Суппорт Сервісез

ГО “Донбас СОС
Благодійний фонд “Восток SOS
Громадська організація “Кримська правозахисна група


Читайте також:

14.12.20

Спеціалісти БФ «Право на захист» розробили та презентували рекомендації щодо необхідних заходів, які сприятимуть відновленню контролю над екологічною ситуацією на Донбасі та запобіганню виникненню надзвичайних ситуацій у регіоні. Зазначені рекомендації були напрацьовані в процесі реалізації діалогового проєкту, участь у якому взяли експерти по обидва боки лінії розмежування.

Діалогові проєкти реалізуються БФ «Право на захист» уже другий рік поспіль. У 2020-му темою діалогів зовсім не випадково стала екологічна ситуація на Донбасі та пошук способів її поліпшення. Донбас є індустріальним регіоном — і питання екології завжди були актуальні для нього. Проте з початком конфлікту деякі екологічні проблеми набули загрозливих масштабів. Фактично, Донбас опинився на порозі екологічної катастрофи.

Як наголошують експерти фонду, сьогодні вже неможливо ігнорувати проблеми непідконтрольних територій, адже шахти — це взаємопов’язана структура. Об’єкти, розташовані на непідконтрольній території, впливають на стан шахт, розташованих на підконтрольній території. Але відсутність інформації про зміни в режимі функціонування шахт, наприклад затоплення, позбавляє можливості підготувати обладнання на підконтрольній території належним чином. Унаслідок цього й шахти, і території, які над ними розташовані, зазнають негативного впливу, а екологічна ситуація з обох боків невідворотньо погіршується.

У 2020 році за ініціативи БФ «Право на захист» було проведено 10 експертних зустрічей, участь у яких узяли спеціалісти у сфері екологічної безпеки, охорони довкілля, гідрогеології, екологічного моніторингу, перероблення відходів та інформаційних технологій. За результатами спільної роботи експертів була підготовлена резолюція. У ній — крім стислого опису проблем — містяться пропозиції до органів влади на центральному рівні щодо запобігання екологічній катастрофі.

Цей документ, текст якого погоджено всіма учасниками проєкту, буде передано у відповідні органи влади для подальшої реалізації в державній політиці. Основними питаннями, які потребують швидких рішень від органів влади, є налагодження спільного екологічного моніторингу та оперативного інформування населення щодо стану об’єктів вугільної промисловості. Експерти вважають, що порядок проведення такого моніторингу та обсяг обміну інформацією мають бути закріплені у Мінських угодах. Лише у такий спосіб можна забезпечити їх реалізацію. Як зазначають спеціали Фонду, саме зараз важливо розширювати діалог і залучати до нього державу й міжнародних партнерів, адже обговорення проблем і прагнення до їхнього розв’язання можуть втілитися в пропозиції до програми регіонального розвитку і використання їх урозробленні Національної програми трансформації вугільних регіонів України до 2027 року.

«В основу планування заходів із запобігання природним і техногенним надзвичайним ситуаціям покладена інформація, яку отримують під час моніторингу, — говорить менеджерка проєкту «Побудова миру та налагодження діалогу щодо екологічних проблем на Сході України» Наталія Проскуренко. — Проте станом на сьогодні Україна не має можливості контролювати ситуацію на небезпечних об»єктах, а отже і вживати своєчасних заходів, які б дали змогу запобігти екологічній катастрофі в регіоні. Саме тому обмін інформацією — навіть на рівні діалогів між фахівцями — зараз є вкрай необхідним та важливим кроком. Ми вдячні всім, хто долучився до проєкту, та сподіваємося, що представники влади дослухаються до думки спеціалістів».

09.12.20

У 2019 році БФ «Право на захист» запустили складний і водночас важливий проєкт – «Діалоги». Його головною метою стала актуалізація питань, з якими щодня впродовж майже семи років конфлікту стикаються мешканці підконтрольної та непідконтрольної уряду України території Донецької та Луганської областей.

«Світова практика визнає діалоги між учасниками конфлікту як найефективніший спосіб їх розв’язання. Мова йде про три комунікаційних рівні: переговори за участю політичних лідерів; представників громадськості, експертів, а також менш формальні діалоги на рівні звичайних громадян. Останні, на нашу думку, допомагають включати нагальні проблеми людей у політичну повістку денну та, відповідно, ефективно їх вирішувати»,

– розповідає Наталія Проскуренко, менеджерка проєктів БФ «Право на захист».

Для того, щоб такі зустрічі були безпечними, комфортними й конструктивними, ми долучили до проєкту фасилітаторів  – незаангажованих модераторів, що слідкують за дотриманням правил і не дають можливості перевести комунікацію в деструктивне русло. Діалоги третього рівня були проведені у 2019 році. Тоді учасники обговорювали гострі проблеми, способи досягнення компромісу, а також бачення спільного майбутнього і можливості примирення.

У 2020 році відбулося 10 зустрічей на експертному рівні, до яких долучилися 8 спеціалістів у сфері екології. Учасники обговорювали екологічну ситуацію в Донецькій і Луганській областях та найбільш актуальні питання, а саме: затоплення шахт, просідання ґрунтів, викиди небезпечного газу з шахт.

«Екологічні проблеми не завжди помітно одразу, але завжди мають катастрофічні наслідки. Наприклад, закриття та затоплення шахт на підконтрольній і непідконтрольній території України негативно вплинули на стан ґрунту, води, повітря, а найбільше – на здоров’я людей. Саме тому, аби запобігти катастрофічним наслідкам потрібно діяти негайно»,

– додала пані Наталія.

Результатом другого етапу діалогового проєкту стала розробка спільної резолюції з рекомендаціями щодо дій з обох боків лінії розмежування для запобігання екологічній катастрофі. Спільно вироблений в межах проєкту БФ «Право на захист» документ використовуватиметься в адвокаційній діяльності і буде відправлений в усі державні структури та інстанції, сфера діяльності яких включає екологічні питання.