Зробити пожертву
Укр / Eng
13.08.21

У 2020 році діяльність Фонду була сфокусована не лише на питаннях надання безоплатної правової допомоги внутрішньо переміщеним особам, особам без громадянства, біженцям та людям, які постраждали внаслідок військових дій, а й на питаннях екології та зменшення наслідків екологічних ризиків на сході України, які є особливо актуальними в контексті сьогодення, співпраці з об’єднаними територіальними громадами (ОТГ) та військово-цивільними адміністраціями (ВЦА).

Наші колеги активно співпрацювали з місцевими громадами задля підвищення їхньої спроможності, полегшення доступу громадян до соціальних послуг, а також для пошуку житлових рішень для переселенців. Саме у 2020 році вступили в дію деякі важливі законодавчі акти, серед яких і Постанова КМУ № 767 про компенсації за зруйноване або пошкоджене житло. COVID-19 і досі поширюється світом. Водночас наші колеги активно працювали над тим, аби мінімізувати наслідки чисельних локдаунів для бенефіціарів та продовжили надавати безоплатні консультації в онлайн режимі.

12.08.21

Світлана народилась в Україні у 1960-х роках та мешкала тут майже все своє життя. Протягом кількох років, у 1980-х Світлана мешкала на території сучасної РФ, проте з 1990 року вона проживала виключно на території України. У жінки був паспорт колишнього СРСР. Нині його було втрачено. 

Після розпаду СРСР, Світлана неодноразово намагалась отримати паспорт, проте зробити це самотужки їй так і не вдалось, оскільки вона не могла підтвердити належність до громадянства України.

Жінка вирішила звернутися до офісу БФ «Право на захист» в м. Слов‘янськ наприкінці 2019 року. Адвокатка Наталія Іщенко спрямувала до суду заяву про встановлення факту постійного проживання Світлани в Україні станом на 24 серпня 1991 року. Жінка також мала свідків, які могли підтвердити у суді факт її проживання на території України з 1990 року. Проте, у листопаді 2020 року, суд відмовив у встановленні відповідного факту, попри наявність всіх необхідних доказів.

У зв’язку з тим, що в той період в Україні була відсутня процедура визнання особою без громадянства, Світлана залишилась особою з невизначеним громадянством, оскільки як РФ, так і Україна не визнають її своєю громадянкою. 

16 квітня 2021 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України про деякі питання визнання особою без громадянства: нарешті Світлана отримала можливість звернутися до територіального відділу ДМС та подати заяву про визнання її особою без громадянства. 

За участю адвоката БФ «Право на захист» та у супроводі спеціаліста з моніторингу, Світлана наприкінці липня отримала довідку про звернення за визнанням особою без громадянства. Відтепер, Світлана має право мешкати на території України на законних підставах. В майбутньому, у разі позитивного рішення, Світлана зможе отримати громадянство України.

To be born in Ukraine and become stateless.  The story of Svitlana Народитись в Україні та залишитися без громадянства. Історія Світлани

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

11.08.21

Нещодавно по допомогу до наших колег звернувся чоловік. Його звати Костянтин, він народився у 1968 році в Узбекистані. Там він закінчив школу, отримав паспорт громадянина СРСР та вперше одружився. Згодом, в Узбекистані у нього народився син, а у 1989 році родина переїхала до України, на Одещину.

Вже тут, ще на початку 2000-их, Костянтин втратив свій паспорт. На жаль, він вчасно не звернувся до відповідних органів для того, аби відновити документ. В майбутньому це, своєю чергою, призвело до серйозних наслідків. У 2012 році чоловік звернувся до Лозівського районного відділу Державної міграційної служби України у Харківській області, де з’ясувалося, що через втрату документів визначити його громадянство неможливо.

З того часу Костянтин разом зі своєю родиною постійно проживав в Україні, у Лозівському районі. Разом з дружиною він виховує сімох дітей, серед яких дитина з обмеженими можливостями.

У 2020 році, після довгих поневірянь та спроб розв’язати проблему з втраченими документами та громадянством, чоловіка було направлено до Харківського офісу БФ «Право на захист» за рекомендацією працівників Лозівського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (ЦСССДМ).  

Після ретельного опитування, адвокатка БФ «Право на захист» розпочала тривалу та кропітку роботу. До Міністерства внутрішніх справ Республіки Узбекистан було надіслано запит щодо можливої належності Костянтина до громадянства Узбекистану. Завдяки швидкій відповіді МВС Узбекистану вдалося підтвердити, що чоловік не є громадянином цієї країни.

Також було зібрано ряд документів з Одеської області, які підтверджували факт постійного проживання Костянтина там до 24 серпня 1991 року. Це дало можливість встановити зазначений факт у судовому порядку.

У жовтні 2020 року вищезазначене рішення суду набуло чинності, і Костянтин отримав юридичні підстави для набуття громадянства України. Залишилося тільки дочекатись змін до чинного законодавства, що дало б йому змогу отримати статус особи без громадянства та документ, який би це підтверджував.

І ось, нарешті, цей день настав. Заяву Костянтина про визнання особою без громадянства однією з перших було зареєстровано Лозівським районним відділом Державної міграційної служби України у Харківській області та з відповідним пакетом документів направлено до Головного управління ДМС України у Харківській області для подальшого опрацювання. На період поки заява Костянтина розглядається, йому було надано відповідну довідку – перший документ, що підтверджує його особу та певний статус в Україні.

Костянтин та його дружина добре розуміють, що це лише перший крок на непростому шляху здобуття громадянства України. Але вони посміхаються, бо отримали надію на те, що невдовзі Костянтин отримає паспорт громадянина України, зможе працевлаштуватися та приносити користь як своїй великій родині, так і Державі, громадянином якої давно себе вважає.

Дякуємо працівникам Лозівського ЦСССДМ, Лозівського міськрайонного суду Харківської області та співробітницям Лозівського районного відділу ДМС України у Харківській області Рахімі Красноруцькій та Євгенії Помніковій за високий професіоналізм, неймовірну чуйність та незмінну готовність до співпраці заради допомоги людям!

Перший крок до громадянства України. Історія Костянтина

Окрема подяка нашим колегам за цю довгу та дійсно важку роботу, яка дозволила Костянтинові стати на крок ближче до громадянства України.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

09.08.21

Контрольний пункт «Мілове» – з один тих пунктів, яким найчастіше користуються громадяни України з непідконтрольних територій (НКТУ) для того, аби потрапити на вільну українську територію.

Під час перетину кордону люди стикаються з низкою проблем, які суттєво ускладнюють реалізацію права на вільне пересування, серед яких відсутність адекватних умов та довжелезні черги з людей та автівок. Тож віднедавна співробітники БФ «Право на захист» розпочали моніторинг ситуації на цьому контрольному пункті (КП), фіксацію порушень прав людини та надання подорожнім юридичних консультацій.

Так склалося, що для багатьох мешканців НКТУ єдиною дорогою до підконтрольної території України стала дорога через РФ та КП «Мілове». У період, коли на окупованих територіях не здійснюється пропуск через КПВВ, люди змушені витрачати неабиякі кошти, купу часу та здоров`я та долати втричі довшу відстань, аніж могли б.

Історія цього пункту пропуску сама по собі трагічна. «Мілове» – це міждержавний пункт пропуску, який від початку мав пропускну спроможність 500 пішоходів та 200 легкових автівок на добу. Враховуючи інфраструктурні особливості населених пунктів поблизу, КП «Мілове» розташований між російським містом Чертково та українським Міловим, просто на дорозі, до того ж ще й на російській території. У 2018 році прикордонники РФ почали встановлювати залізний паркан посередині вулиці Дружби народів, де знаходиться цей пункт пропуску. Після цього було прийнято рішення про його перенесення та облаштування за тимчасовою схемою.

Модулі для прикордонників та митників встановлені прямо на проїжджій частині. Це означає, що ніяких умов для людей, які перетинають кордон немає: ані місця, де можна сховатися від непогоди, ані лавок, щоб посидіти та перепочити.Таким цей контрольний пункт був завжди. 

Вперше, БФ «Право на захист» підняв питання стосовно умов перетину через «Мілове» ще у 2016 році, коли КПВВ «Станиця Луганська» ще не був облаштований так, як сьогодні. Люди обирали довгий шлях через Мілове, проводячи до 16 годин на пункті пропуску. Кількість людей, що здійснювали перетин сягала до 2500 осіб. Сьогодні цифри не зменшилися суттєво – близько 2000.  Умови залишилися ті ж, що і у 2016 році.

З того часу БФ «Право на захист» періодично здійснювали моніторинг ситуації на «Міловому». Здебільшого, нашими бенефіціарами ставали люди, на яких було накладено штраф згідно зі статтею 204, а потім і 204-1 КУпАП. Лише у 2021 на користь бенефіціарів в судах було розглянуто близько 50 справ, які супроводжували співробітники Сєвєродонецького офісу Фонду.

Всі 5 років наші колеги готували звіти, здійснювали адвокаційні кампанії, проводили моніторингові візити. Цей процес дійсно дуже затягнувся, але цього року нарешті ситуація почала змінюватися у бік поліпшення умов перетину пункту для громадян України. Активно цьому сприяє Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН). Наразі організація домовляється про встановлення модулів очікування для людей, які перетинають кордон через «Мілове». 

БФ «Право на захист» надає допомогу під час перетину КП «Мілове» Charitable Fund "Right to Protection" (R2P) begins to provide free legal aid at the "Milove" Checkpoint

Доки буде побудовано новий пункт пропуску, завдяки УВКБ ООН  люди з окупованих територій вже зможуть комфортно здійснювати перетин кордону, а БФ «Право на захист», як партнерська організація, розпочинає роботу на ПП «Мілове» на щоденній основі. Всі, хто потребують захисту та безоплатної правової допомоги відтепер можуть звертатися до фахівців Фонду безпосередньо на пункті пропуску.

04.08.21

Про такі історії розповідати завжди приємно: в них і надія на те, що завтрашній день буде кращим за вчорашній, і усвідомлення того, що працюємо ми недарма.

Нещодавно одна з наших клієнток, пані Світлана, переселенка з Авдіївки, отримала житло, а з ним – забуте відчуття безпеки й затишку. Жінка, як і більшість внутрішньо переміщених осіб, має свою сумну та непросту історію.

З 2014 року вона переїздила з міста до міста, сподіваючись на краще, жила в Дніпрі та Кривому розі, працювала, в прямому сенсі цього слова, за дах над головою.

Зрештою опинилась в модульному містечку Нікополя, де у 2015 пані Світлана отримала таке жадане окреме помешкання. Проте і це рішення було тимчасовим, адже у лютому 2021 року завершився строк експлуатації цього гуртожитку. Здавалося б, сподіватися більше немає на що.

Проте, саме тоді – взимку, до модульного містечка завітала наша колега Олена Пазенко, монітор регіонального офісу Фонду. Вона приїхала розповісти про Житлові програми для ВПО та можливі варіанти переселення в Дніпропетровській області, зокрема, про соціальне житло в м. Кам’янське.

Саме тоді про цю можливість і дізналась пані Світлана. Вона без вагань вирішила їхати до Кам’янського. Олена Суха, монітор БФ «Право на захист», зустріла жінку, надала їй супровід та допомогу в оформленні документів, а через декілька тижнів пані Світлана вже тримала в руках ключі від чудової однокімнатної квартири.

«Емоції просто переповнюють! Таке відчуття, що це я сьогодні отримую ключі від омріяної квартири»,

– схвильовано та не приховуючи своєї радості розповідала наша колега Олена Суха.

Начальниця відділу розподілу житла Кам’янської міської ради Дніпропетровської області Скала Альона Сергіївна зазначила що навіть сьогодні, через сім років після початку військових дій на Донбасі, житлове питання залишається актуальним для переселенців. До міської влади постійно звертаються громадяни, в тому числі пільгова категорія внутрішньо переміщених осіб.

«Міська влада завжди підтримує громадян, які потребують захисту та намагається допомагати розв’язувати їхні проблеми»,

– говорить Альона Сергіївна.
Історії переселення. Спільними зусиллями - житло для ВПО

Команда БФ «Право на захист» бажає Світлані тепла у новому домі та вітає колег з таким приємним результатом важливої роботи

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

04.08.21

В рамках програми «Правова підтримка ВПО та органів місцевого самоврядування» Проєкту «Сприяння розвитку соціальної інфраструктури, УФСІ VI», який БФ «Право на захист» реалізує спільно з Українським фондом соціальних інвестицій (УФСІ), оголошується набір на участь у тренінгу «Основи адвокації для вирішення проблем ВПО».

До участі запрошуються представники територіальних громад, громадські активісти та представники місцевих ГО, які зацікавлені в отриманні знань і навичок з адвокації проблемних питань внутрішньо переміщених осіб.

Набір проводиться серед зацікавлених аплікантів з наступних громад:

  • Дніпропетровська область – міста Кривий Ріг, Першотравенськ;
  • Запорізька область – Комиш-Зорянська ОТГ, міста Мелітополь, місто Гуляй Поле;
  • Харківська область – Ізюмська ОТГ, місто Чугуїв;
  • Луганська область – Новоайдарська ОТГ, міста Сєвєродонецьк та Кремінна;
  • Донецька область – місто Маріуполь.

Під час тренінгу учасники ознайомляться з успішними прикладами національної та місцевої адвокації у сфері захисту прав внутрішньо переміщених осіб, основами проведення місцевих адвокаційних та комунікаційних кампаній, дізнаються як взаємодіяти з органами місцевої влади та місцевого самоврядування щодо вирішення проблем переселенців, а також отримають практичні навички з аналізу проблем та побудови адвокаційної стратегії.

Тренінг відбуватиметься 6-7 вересня 2021 року. Місце проведення – м. Дніпро. Учасники будуть забезпечені роздатковими матеріалами. Учасникам покриваються витрати на проїзд до місця проведення тренінгу. Проживання та харчування учасників здійснюється коштом організаторів.

Для участі в тренінгу

необхідно заповнити реєстраційну форму:

https://forms.gle/gedz97HLHvyL3p4Q7

Учасники обиратимуться на конкурсній основі.

Дедлайн для подачі заявок – 15 серпня 2021 року. Про результати відбору буде повідомлено до 20 серпня 2021. 

З технічних питань звертатися до Ірини Куліковської за ел. поштою: i.kulikovska@r2p.org.ua або тел:  +38 050 020 40 14


ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

02.08.21

Василь Артемович – ВПО з інвалідністю 1-ї групи, він майже нічого не бачить. У своєму рідному місті Луганськ він відчував все на дотик, знав кількість кроків до улюбленого парку, аптеки, лікарні. Але 7 років тому, 5 серпня 2014 року, йому довелося виїхати з Луганська, залишивши свій дім. Виїхати без надії на швидке повернення, виїхати та вчитися жити на новому місці, звикати до нових вулиць, до нового помешкання. 

Спочатку пан Василь проживав протягом року в Павлограді. В листопаді 2015 року він оселився в модульному містечку у Нікополі, згодом поселившись у гуртожиток. Але прийшов лютий 2021 року і цей гуртожиток було виведено з експлуатації в лютому 2021 року. Знову невідомість та передчуття нової втрати, адже помешкання в гуртожитку за п’ять років вже встигло стати чимось дуже схожим на дім, рідний дім.

Дізнавшись від Олени Пазенко, монітора Дніпровського офісу БФ «Право на захист» про можливість переселення до м.Кам’янське, де Український фонд соціальних інвестицій (УФСІ) та місцева влада реконструювали будинок під комфортабельні квартири для внутрішньо переміщених осіб, Василь Артемович отримав надію на нове житло, яке могло б стати йому домівкою. 

Завдячуючи Євгену Романію, директору Комунального підприємства «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради, який надав транспорт, Василь Артемович та ще троє переселенців поїхали до Кам’янського, щоб побачити помешкання, бо якось не вірилося, що його десь може чекати новий дім. 

Переїзд до Кам’янського був досить довготривалим, передували місяці очікування і переживань, але на щастя, то вже все позаду. Попереду довге життя в новій квартирі.

The story of resettlement. He finally found his new home in Kamyanske

Олена Суха, монітор БФ «Право на захист», яка супроводжувала пана Василя в Кам’янському відзначає:

«Кам’янська громада – приклад небайдужого та людяного ставлення до людей. Адже в перший день, як тільки Василь Артемович отримав ключі від однокімнатної квартири, до нього вже завітали соціальні працівниці Кам’янського територіального центру соціального обслуговування, щоб з перших кроків в новій громаді людина відчувала, що про неї  турбуються.»

Василь Артемович віруюча людина, тому в своїх словах подяки, завжди повторює, що  монітори Дніпровського офісу «Право на захист» його янголи-охоронці, які в скрутну годину перенаправляли його на гуманітарну допомогу від УВКБ ООН, взимку поштою надсилали теплі речі від волонтерів, а коли він залишився без житла, скерували його до Кам’янського, де він знайшов свою нову домівку і людей, поруч з якими почуває себе впевнено та затишно.

The story of resettlement. He finally found his new home in Kamyanske

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: