Зробити пожертву
Укр / Eng
27.01.23

Задля посилення спроможності громад до зменшення ризиків техногенних та екологічних катастроф, які значно загострилися внаслідок російського повномасштабного вторгнення на територію України, а також для практичного сприяння процесам відбудови, реконструкції та відновлення громад БФ “Право на захист” розробив Методичні рекомендації щодо розроблення програми комплексного відновлення території громад.

Документ є частиною серії аналітичних та методичних матеріалів, що напрацьовані експертною командою Фонду в межах проєкту «Зменшення вразливості до ризиків катастроф в Україні (Фаза ІІ)», який реалізується БФ “Право на захист” за підтримки Європейського Союзу та у співпраці із Консорціумом зменшення ризику (3Р).

Методичні рекомендації пропонують алгоритм із 10 кроків щодо розроблення програми комплексного відновлення громади (її частини) та роз’яснення їхньої реалізації. Документ спирається на попередньо проведену дослідницьку роботу з аналізу місцевих стратегічних документів зі зменшення ризиків лих на відповідність національним, регіональним документам, чинній нормативно-правовій базі, а також відповідність Сендайській рамковій програмі зі зниження ризику катастроф на 2015-2030 рр. Особлива увага приділена відбудові за принципом “краще, ніж було”. Рекомендації доповнені спеціально складеними зразками документів, які стануть в нагоді громадам на різних етапах розробки програми відновлення.

Розроблені матеріали носять універсальний характер для всіх територіальних громад України, а також усіх причетних до процесів відновлення та відбудови. Водночас окреме практичне значення вони мають, зокрема, для територій та громад, які постраждали внаслідок військових дій, знаходилися під тимчасовою окупацією країни-агресора і були деокуповані, або ж перебувають під ризиком ураження через розташування на їх території та/або знаходження на сусідніх територіях об’єктів, які несуть техногенні та екологічні ризики внаслідок порушення їхнього звичайного функціонування (у тому числі внаслідок військових дій).

Методичні матеріали будуть корисними для:

  • голів громад, старостам, їх заступникам, працівникам виконавчих органів громад;
  • працівникам ОДА (на час війни – військові адміністрації), які погоджують програми відновлення (департаменти з екології та природних ресурсів, цивільного захисту, громадського здоров’я, архітектури та містобудування тощо);
  • територіальним представництвам державних органів влади: управління водного господарства, лісового-мисливського господарства, ДСНС, центри громадського здоров’я тощо.
  • громадськості – фізичним та юридичним особам, які проживають та/або здійснюють діяльність в межах ТГ, чи планують її здійснювати, та на яких програма відновлення матиме вплив.

Консорціум ЗР був створений у 2019 році групою міжнародних та українських НУО з метою зменшення ризиків стихійних лих в Україні. Члени Консорціуму об’єднані спільною метою підготувати та захистити цивільне населення та стратегічно важливі системи та служби України до ризиків природних, екологічних та промислових катаклізмів.

Видання матеріалу стало можливим завдяки фінансовій підтримці Європейського Союзу через його Департамент цивільного захисту і гуманітарної допомоги (ЕСНО).

Виконавець:

Софія Шутяк – правовий аналітик проєкту «Зменшення вразливості до ризиків катастроф в Україні (Фаза ІІ)», БФ “Право на захист”

Проте висловлені погляди та думки належать лише автору і не обов’язково відображають погляди Європейського Союзу чи Департаменту цивільного захисту і гуманітарної допомоги Європейського Союзу. Ні Європейський Союз, ні орган, що надає гранти, не несуть за них відповідальності.

Додатково до Вашої уваги пропонуємо аналітичні матеріали стосовно сталого відновлення України через призму Сендайської рамкової програми й принципу “відбудувати краще, ніж було”

#RiskReduction #Resilience #PreparePreventProtect #3PConsortium #ACTED #ECHO

EU Civil Protection & Humanitarian Aid – ECHO

27.01.23

Близько 5 тис. біженців і шукачів захисту проживали в Україні до початку повномасштабного вторгнення. Такі дані надає UNHCR. Це люди, які раніше потерпали від конфліктів у рідних країнах чи зазнавали переслідувань, вони можуть не мати документів чи навіть громадянства, їм небезпечно повертатися додому. Після 24 лютого багато з таких людей були змушені тікати за кордон. І хоча Європа надала безпрецедентний рівень підтримки та забезпечення прав українцям, шукачі захисту та біженці, що втекли з України, зіткнулися зі значними перешкодами в доступі до такого захисту.

Наш фонд спільно з партнером HIAS провели дослідження, щоб краще зрозуміти, яких труднощів зазнали ті, хто був  змушений повторно в пошуку безпеки. Ми опитали 300 осіб, які зверталися або отримали захист в Україні, але тепер виїхали до європейських країн. Багато з них продовжують отримувати правову допомогу фонду.  На основі цього дослідження БФ “Право на захист” та HIAS розробили рекомендації для органів ЄС та країн-членів, які допоможуть вирішити виявлені проблеми.

Ознайомитись з дослідженням та розробленими рекомендаціями ви може нижче.

Звіт українською мовою:

Звіт англійською мовою:

13.01.23

Раніше слово «переміщення» означало лише звичайний процес руху. Студенти переїжджали у великі міста, люди вирушали у відрядження, змінювали місце проживання за власним бажанням. 

З 2014 року слово «переміщення» в Україні асоціюється з війною, втратою дому, болем і тривогою. Внутрішньо переміщені особи живуть у постійному дисбалансі між адаптацією та надією повернутись додому.

Проблема стигматизації переселенців існує ще з початку війни 2014 року, коли на підконтрольну Україні територію приїхало багато внутрішньо переміщених осіб із Донецької та Луганської областей і Криму. 

Стигматизація – це перевага стереотипів над реальністю, а відтак, накладання негативних рис на певну верству населення й звинувачення її в наявності таких. 

Насправді стигматизувати можна будь-кого, хто має певні спільні характеристики. В нашому випадку, це довідка ВПО. Повномасштабна війна змінила багато аспектів як у розумінні цієї проблеми, так і у відносинах між переселенцями й приймаючими громадами. В першу чергу, через різке збільшення кількості переміщених осіб. По всій Україні їх налічується 5,9 мільйона*.

Дуже важливо пам’ятати, що абсолютно кожному українцю є що сказати про цю війну. Ми ніколи заздалегідь не знаємо, який саме досвід пережила людина, але маємо безумовно його поважати, для цього не обов’язково знати всі деталі історій. Страхи, втрати, тривоги й трагедії супроводжують кожного українця. 

Благодійний фонд «Право на захист» та агенція Info Sapiens провели дослідження, де проаналізували різновиди конфліктів і тригерних тем в Українському суспільстві. Фокус-групи складались із внутрішньо переміщених осіб, представників приймаючих громад і репатріантів. Усього було проведено понад 1200 інтерв’ю. 

Дослідники з’ясували, що досить частими є конфлікти щодо побутових питань. Проте зазвичай, за словами респондентів, їх вирішити легше за інші. Особливо після ближчого знайомства з переселенцями й відчуття емоцій від їхніх історій порятунку.

«Навчилися цінувати мінімальне – життя, можу плакати від радості, що всі живі, коли немає тривог, сирен. Раніше ми цього не цінували й не знали».

(Приймаюча громада)

Конфлікти на емоціях виникають між переселенцями й приймаючими громадами, між репатріантами й рідними громадами. Люди звинувачують один одного в недовірі, неналежній поведінці та нестачі патріотизму, часто роблячи це упереджено. Такий конфлікт зазвичай не є причиною взаємної неповаги в суспільстві, а відбувається через втому і стрес. 

«Я оптиміст – негативні емоції нам не допоможуть. Одне переживання в мене є, щоб війна закінчилася. Переживаю, що рідне місто бомблять і можу лишитися без житла. У мене зараз нова робота, нове житло, нові друзі – стресу сильного немає. Є надія на повернення додому».

(ВПО)

Утім, всі заходи, спрямовані на уникнення стигматизації й полегшення становища ВПО у суспільстві мають бути корисними не лише для переселенців, а й для місцевих громад. Саме це допоможе досягти рівності всередині суспільства й суттєво знизити кількість конфліктів.  

Також не останню роль грають громадські проєкти й соціальна реклама та інформаційний простір загалом, де мають використовуватись вірні меседжі, а не розпалюватись ворожнеча. Ідея об’єднання та компромісів, культивація взаємодопомоги як інструменту боротьби за свободу – це те, що громадяни мають бачити насамперед.

«Ми багато працюємо на місцях, розмовляємо з нашими бенефіціарами. Серед них і ВПО, й приймаючі громади. Знаємо, що є конфлікти. Але більше історій саме про позитивний досвід: як переміщені діти знайшли собі друзів у новому місті, як зовсім незнайома людина допомогла вивезти бабусю з зони бойових дій, як нові сусіди забезпечили багатодітну мати-переселенку всім необхідним для її новонародженого маля, як ВПО хочуть бути корисними на новому місці та починають допомагати іншим постраждалим від війни. Врешті-решт таких зворушливих і людяних історій, значно більше. Це результат взаємодії звичайних людей – переселенців і тих, хто приймає їх та розділяє їхні втрати!»

програмна директорка БФ «Право на захист» Надія Ковальчук.
програмна директорка
БФ «Право на захист»
Надія Ковальчук

Як показало дослідження, в українському суспільстві є багато факторів, які допомагають громадянам об’єднуватись. Фокус на спільних інтересах, проблемах і усвідомленні культурного різноманіття як позитивної риси нації, може покращити атмосферу в громадах і зменшити ризик стигматизації переселенців. 

«Є гордість за наш народ, що ми згуртувалися, допомагаємо одне одному… Діти позитивно впливають на стан, співають патріотичні пісні, посміхаються, грають».

(ВПО)

Попри те, що всі люди різні, громадян об’єднують одні й ті ж самі почуття, переживання за своє життя, за дітей, за воїнів, за країну в цілому. А ще – усвідомлення причетності до чогось надважливого.  Ми всі розуміємо, що від взаємодопомоги, чуйності та готовності об’єднатися, залежить спільна перемога.

*За даними дослідження Міжнародної організації з міграції (МОМ) за листопад 2022 року.