Зробити пожертву
Укр / Eng
02.07.20

В середині 2018 року під час візиту до центру сім’ї, дітей та молоді (Далі – ЦСДМ) м. Запоріжжя до монітора БФ «Право на захист» Сергія Чечеля звернулася дівчина Марія (ім’я змінене), яка мала проблеми з отриманням не тільки паспорта, а ще і свідоцтва про народження. Задокументувавши всі обставини та зібравши копії документів, наш колега скерував заяву на правовий супровід до проєкту із допомоги особам без громадянства, який ми реалізовуємо за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

Колеги з’ясували, що дівчина від народження не отримувала свідоцтва (а їй вже було 24 роки!). Також виявилося, що батько Марії не мав паспорта громадянина України, адже після проголошення незалежності та подальшої заміни чинних на той момент паспортів СРСР на українські, чоловік не обміняв паспорт та продовжував жити з документом країни, якої вже давно нема. Щодо матері дівчини, вона також не змінила паспорт СРСР на український. Згодом жінка все ж почала процедуру заміни, проте до логічного завершення – отримання паспорта громадянина України – так і не дійшло. 

Марія – середня дитина в сім’ї – одна з трьох сестер. Для найстаршої з дівчат батьки встигли отримати свідоцтво про народження, але згодом через те, що самі не мали паспортів, не змогли подати документи на отримання паспорта громадянки України для старшої дитини. Наймолодша дівчинка народилася вже в Запоріжжі та під контролем ЦСДМ отримала і свідоцтво про народження, і український паспорт. Ці обставини змусили Марію почати діяти.

Наші колеги активно включилися в роботу. Вони з’ясували, в якому пологовому будинку дівчина народилася, проте на адвокатські запити надати дублікат медичного свідоцтва про народження в установі не змогли. Відтак, ми не могли звернутися до відділу реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) за отриманням свідоцтва про народження в позасудовому порядку. Під час підготування документів для подання в суд з’ясувалося, що і навчалася Марія без свідоцтва про народження – батьки не надали ані його оригіналу, ані копії при зарахуванні до школи, тож дівчина мала проблеми при отриманні атестату після завершення навчання. Дівчинка отримала довідку з фотокарткою про закінчення школи, яка тривалий час фактично заміняла Марії будь-який документ, який посвідчував би особу.  

Після підготування матеріалів заяву про встановлення факту народження було направлено до Заводського районного суду м. Запоріжжя, а супровід справи здійснював адвокат запорізького офісу БФ «Право на захист» Сергій Щеголь. Під час судових засідань за клопотанням представника заявниці, суд двічі направляв до пологового будинку ухвалу про витребування доказів – медичного свідоцтва про народження. Також проблема полягала і в тому, що матір дівчини не хотіла співпрацювати, відмовлялася приходити на судові засідання та сприяти більш швидкому розв’язанню проблеми.

Окремо суд хвилювало, чому дівчина майже до 24 років не зверталася та не намагалася отримати паспорт? Відповідь на нього дуже проста відповідь: відповідно до чинного законодавства, повнолітня особа не може самостійно звертатися до державних органів без паспорта, оскільки тільки цей документ  може підтвердити особу заявника. 

Заслухавши свідків, зокрема і молодшу сестру Марії, яка за підтримки соціальних служб отримала паспорт громадянки України, суд задовольнив вимоги, викладені в заяві про встановлення факту народження. 

Після набуття законної сили рішення подали до відділу РАЦС за місцем фактичного проживання Марії і вона змогла отримати свідоцтво про народження. Маючи оригінал документу, Марія звернулася до відділу Державної міграційної служби (ДМС) для отримання паспорту в формі ІD-картки. ДМС усіляко сприяли дівчині та без будь-яких перепон після проведення необхідних, передбачених законодавством, видали довгоочікуваний паспорт громадянки України. 

«Будь-які справи з отримання паспорта замість втраченого або видача нового документа – це дуже тривалі в часі справи. Від звернення до нашої організації до фактичного отримання документа минуло майже півтора роки. – Розповідає Сергій Щеголь. – На мою думку, це неприпустимо та певною мірою є порушенням прав тих, хто залишився в скрутних обставинах без документів, які би встановили  особу. Відсутність чіткого алгоритму дій та інформування населення  призводять до того, що люди не можуть вчасно та повною мірою відреагувати та виклики, з якими їм доведеться стикнутися під час відновлення/отримання паспорта».

02.07.20

УВКБ ООН в Україні запрошує долучитися до проєкту Ініціативи з підтримки громад (CSI). Якщо ви шукач притулку чи біженець та маєте ідею проєкту, який принесе користь вашій громаді, – тоді ця інформація для вас.

УВКБ ООН в Україні та його партнери у регіонах оголошують про початок проєкту Ініціативи з підтримки громад (CSI). Ініціативи з підтримки громад – це ідеї проєктів, які пропонують члени громад з метою сприяння поінформованості про їхні права, та пропозиції громад щодо вдосконалення/зміни їхнього становища.

Старт прийому заявок вже сьогодні – 1 липня! Дедлайн – 15 вересня 2020 року.

Зверніть увагу! Чим раніше ваша група подасть проєкт, тим швидше ви отримаєте відгук та зможете розпочати його реалізацію! Чому? Бо реальні зміни починаються з кожного з нас; і якщо ми об’єднаємо свої зусилля, ми зробимо зміни швидшими та ефективнішими.

Ви можете обговорити свою ідею та процес подання заявки з партнерами УВКБ ООН у різних містах:

Київ: Благодійний фонд “Рокада”. Адреса: вул. Чумака, 7 Тел.: 044 501 56 96.
Одеса: Десяте Квітня. Адреса: вул. Героїв Крут, 15, офіс 511. Тел.: 093 662 85 24.
Харків: Право на захист. Адреса: вул. Чернишевська, 85 Тел.: 099 507 90.
Львів та Закарпаття: NEEKA Ukraine. Адреса: вул. Мічуріна 3, Мукачево, Тел.: 03131 321 22.

Будь ласка, запитайте деталі у вищезазначених організаціях залежно від вашого місцезнаходження. Вони пояснять вимоги та процес відбору, а також допоможуть розробити свою ідею проєкту.

02.07.20

Пандемія COVID-19 спричинила введення – з 12 березня – та поступове посилення карантинних заходів на території України. Обмежене або скасоване транспортне сполучення, тимчасове припинення пропуску через лінію розмежування, тимчасове закриття або скорочення спектру діяльності установ, підприємств і магазинів, перехід на дистанційне навчання та роботy, додаткові санітарні та епідеміологічні вимоги, – усе це вносило суттєві зміни та обмеження в життя людей, зокрема постраждалого населення у Донецькій та Луганській областях та внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

Для розуміння спектру складнощів, змін та потреб, які виникли через введення карантину, благодійний фонд «Право на захист» провів телефонне опитyвання бенефіціарів – ВПО та постраждалого населення, які зверталися до фонду у 2019 році. Вибірка мала метою охопити повнолітніх чоловіків та жінок усіх вікових груп із різноманітним місцем проживання для отримання якомога повнішої інформації. Також усім бенефіціарам пропонувалися та за необхідності надавалися консультації.

В опитуванні взяли участь 2 435 осіб (1465 жінок і 970 чоловіків). Його результати наведені у звіті, який БФ «Право на захист» пропонує до вашої уваги. Документ доступний українською та англійською мовами.

01.07.20

Карантин висвітлив “темні кути” нашого життя — ті моменти, на які ми воліємо не зважати. Зокрема, він вкотре нам нагадав про те, наскільки незахищеними та безпомічними за критичних обставин є самотні та літні люди, а також ті, хто з різних причин змушений жити на вулицях — ті, кого називають безхатченками. Наші колеги як волонтери — за власної ініціативи та власним коштом — протягом усього періоду дії жорстких карантинних обмежень намагалися підтримати їх. А зараз — завдяки нашим партнерам та співпраці з ними — ми маємо можливість надати масштабнішу допомогу цим людям.

Тож в межах спільного проєкту, який реалізовується Міжнародним Фондом «Відродження» та European Union in Ukraine в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога» ми передали набори з харчами та засобами особистої гігієни ГО «Дім Милосердя Київ», в якому нараз мешкає близько 40 осіб — самотніх літніх людей, яким немає де жити, інвалідів… Наші колеги з ГО «Дім Милосердя Київ» допомагають їм, забезпечують дахом над головою, лікуванням, харчами та психологічною підтримкою на постійній основі. Проте під час карантину і їхніх ресурсів було замало. Тож ми сподіваємося, що ці набори від нас та партнерів допоможуть принаймні на деякий час забезпечити цих людей найнеобхіднішим.

Гуманітарна ініціатива в рамках проєкту «Людяність і взаємодопомога»

Карантин висвітлив “темні кути” нашого життя — ті моменти, на які ми воліємо не зважати. Зокрема, він вкотре нам нагадав про те, наскільки незахищеними та безпомічними за критичних обставин є самотні та літні люди, а також ті, хто з різних причин змушений жити на вулицях — ті, кого називають безхатченками. Наші колеги як волонтери — за власної ініціативи та власним коштом — протягом усього періоду дії жорстких карантинних обмежень намагалися підтримати їх. А зараз — завдяки нашим партнерам та співпраці з ними — ми маємо можливість надати масштабнішу допомогу цим людям.Тож в межах спільного проєкту, який реалізовується Міжнародний фонд "Відродження" та European Union in Ukraine в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога» ми передали набори з харчами та засобами особистої гігієни ГО Дім Милосердя Київ, в якому нараз мешкає близько 40 осіб — самотніх літніх людей, яким немає де жити, інвалідів… Наші колеги з ГО "Дім Милосердя Київ" допомагають їм, забезпечують дахом над головою, лікуванням, харчами та психологічною підтримкою на постійній основі. Проте під час карантину і їхніх ресурсів було замало. Тож ми сподіваємося, що ці набори від нас та партнерів допоможуть принаймні на деякий час забезпечити цих людей найнеобхіднішим

Опубліковано Право на захист Середа, 1 липня 2020 р.
01.07.20

Село Зеленопілля Бахмутського району розташоване поблизу лінії розмежування. Без того складну ситуацію посилили чинні карантинні обмеження – комунальний транспорт тепер належним чином не функціонує, а більшість мешканців села – це люди похилого віку, які залишилися сам на сам зі своїми проблемами.

Зі слів місцевих жителів, останні два тижні в населеному пункті є серйозні проблеми з постачанням питної води. Воду їм подає Курдюмівський завод кислототривких виробів. Та через заборгованість постачання води до Зеленопілля тепер відбувається через день і по годинах (дві години вранці та ще дві – ввечері). Без води залишаються не тільки приватні будинки, а й дитсадок. Резервуарів необхідної ємності в дитячому садочку не мають, тож установа упродовж  карантину залишається майже без води, що критично впливає на санітарний стан.

У Зеленопіллі немає жодного магазину, навіть продовольчого, колишній орендар якого помер. Хліб до села не привозять, тож люди повинні пішки ходить до сусідньої Курдюмівкі. Та більшість людей сама дістатися Курдюмівки не може. У квітні в населеному пункті звільнився фельдшер, відтак фельдшерсько-акушерський пункт перестав працювати.  

Нещодавно юристи БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR) провели у Зеленопіллі консультації. І оскільки ситуація там дуже непроста, можливість звернутися по юридичну допомогу і отримати консультацію, не покидаючи рідного села, – була дуже доречною.

30.06.20

«Благодійний фонд “Право на захист” вже більше 10 років займається проблемами біженців та шукачів захисту в Україні. Щодня до нас звертається декілька людей, які шукають притулок в Україні», — зазначає Олександра Журко, проєктний менеджер БФ “Право на захист».

Як отримати статус біженця та шукача притулку в Україні? Куди звертатись та які документи надавати? Що робити у випадку коли Державна міграційна служба відмовляє в наданні статусу?

На ці та інші питання у відео відповідають директор Лівобережного київського місцевого центру з надання БВПД Леся Бурчак та наша колега — Олександра Журко.

30.06.20

1 липня внутрішньо переміщені особи (далі – ВПО) зможуть подати заявку на зміну місця голосування. Чому це важливо? Бо вже понад 6 років вони проживають у нових громадах, однак не можуть впливати на їхнє життя, не можуть голосувати на місцевих виборах. Фактично ВПО прив’язані до тимчасово окупованих територій, поки не зареєструють нове місце проживання на підконтрольній території. При цьому у нових громадах ВПО живуть, працюють, сплачують податки.

Відтепер переселенці зможуть голосувати на місцевих виборах і обирати тих кандидатів, які представлятимуть їхні інтереси, допомагатимуть розв’язувати нагальні проблеми.

Представники БФ «Право на захист» разом із колегами з інших громадських організації упродовж понад двох років адвокували ці такі необхідні зміни, наприклад, був зареєстрований законопроєкт №6240, норми якого були внесені до оновленого Виборчого кодексу України.

Як змінити місце голосування читайте у нашій новій інфографіці ЗА ПОСИЛАННЯМ.

26.06.20

Процес виходу з карантину та зняття обмежень на перетин КПВВ має відбуватися продумано та помірковано, аби максимально знизити ризики спалаху захворюваності на COVID-19, та за обов’язкової умови якісного інформування населення по обидва боки лінії розмежування. Проте карантинні заходи не мають стати причиною жорсткого порушення прав людей і призводити до трагічних наслідків. Опікуватися ж людьми, які не зі своєї вини стали заручниками КПВВ, має держава. Інакше перша смерть, нещодавно зафіксована на КПВВ, може виявитися не останньою.

Таких висновків дійшли учасники онлайн-брифінгу «КПВВ, які перетворилися на пастки». Участь у ньому взяли Ноель Калхун, Заступниця Голови Представництва Управління комісара ООН у справах біженців, та представники БФ «Право на захист», які опікувалися питаннями надання допомоги людям на КПВВ Донецької та Луганської області, а також юристи організації, які представляли інтереси людей, які через бездіяльність влади перетворилися в заручників КПВВ.

Як наголосила на початку заходу Юлія Трало, координатор з питань надання правової допомоги БФ «Право на захист», карантинні обмеження перетину КПВВ вже діють понад три місяці. Проте протягом останніх кількох місяців спостерігається значне загострення ситуації. 

«Наша організація вже неодноразово повідомляла про події на КПВВ «Станиця Луганська», про людей, які застрягли там на тижні та навіть місяці, – розповідає вона. – На початку червня було оголошено про відновлення пропуску через лінію розмежування, але фактично цього не відбулося. Це призвело до того, що десятки людей опинилися просто неба – без можливості повернутися додому та без засобів до існування, оскільки все, що мали вони витратили на дорогу». 

Та найгірше, за оцінкою правозахисниці, що в цій ситуації опинилися люди з групи ризику: літні особи, люди з серйозними захворюваннями тощо – ті, для кого повернення додому було питанням життя чи смерті. Аби уникнути повторень трагедій на КПВВ варто врахувати помилки карантину на КПВВ та намагатися їх уникнути під час виходу з нього.

КПВВ в режимі карантинних обмежень

Правозахисники нагадали, що з перших днів введення карантинних обмежень повідомлялося, що люди, які мають вагомі гуманітарні причини та зможуть підтвердити це документально, матимуть можливість отримати дозвіл та перетнути КПВВ. Та за словами Володимира Олексенка, координатора з питань захисту БФ «Право на захист», в реальності мало хто зміг зробити це – передусім, через те, що з боку непідконтрольної території (НПУТ) КПВВ не здійснювали такий пропуск або здійснювали його за попередньо узгодженими списками, принцип формування яких, як і відповідальні особи, досі залишається незрозумілим. Не набагато прозорішим іноді був і механізм прийняття рішень щодо пропуску з боку підконтрольної уряду України території (ПУТ). 

Проте значне погіршення ситуації розпочалося 9 червня, коли Штаб ООС повідомив, що з 10 червня починають працювати два КПВВ на лінії розмежування – в Донецькій та Луганській областях. Реалізація цього процесу блокувалася з боку НПУТ – тож людей, які зібралися на КПВВ, нікуди не пропустили.

«Дехто з тих, хто очікував на відкриття КПВВ, витратив останні кошти, щоб до них доїхати – адже діставалися з усіх куточків України. Тому люди лишалися поблизу КПВВ, бо далі їм не було куди йти, – розповів Володимир Олексенко. – Вже вночі 11 червня біля КПВВ помер чоловік, який очікував на можливість повернутися додому в Донецьк. В нейтральній зоні між блок-постами люди залишалися на ніч в очікуванні на відкриття пунктів пропуску з боку НПУТ. 17 осіб і на цей час мешкають біля КПВВ «Мар’їнка» в очікуванні відкриття пунктів пропуску з іншого боку лінії розмежування». Як зауважив Володимир Олексенко, подібного ніколи не траплялося раніше – йдеться про реальну небезпеку життю та здоров’ю громадян.

На думку Володимира Олексенка, для запобігання виникнення подібних ситуацій у майбутньому влада має належним чином інформувати громадян про режим роботи КПВВ та застерігати від спроб передчасного перетину.

Рекомендації щодо відкриття КПВВ 

Загалом, як наголосила Ноель Калхун, Заступниця Голови Представництва Управління комісара ООН у справах біженців  та представниками, відкриття КПВВ є надважливою подією як для цивільного населення, так і для влади. «Я була на КПВВ як в Луганській, так і в Донецькій областях, мала можливість поспілкуватися з людьми, які зараз там на місцях очікують на повернення додому, возз’єднання з родиною, – сказала пані Калхун. – Переважна більшість їх – літні люди, пенсіонери, люди з захворюваннями, які понад усе прагнуть повернутися додому». Але саме тому, що люди, які належать до групи ризику становлять більш ніж половину загальної кількості тих, хто щодня перетинав КПВВ, владі необхідно дуже уважно поставитися до питання відкриття КПВВ. Всі зараз розуміють, наголосила пані Калхун, що КПВВ можуть перетворитися на осередок розповсюдження вірусу через велику кількість людей та неможливість на місці дотримуватися соціальної дистанції. Крім того, є певний ризик для здоров’я персоналу КПВВ та для громад населених пунктів поблизу лінії розмежування.

«Саме тому ми, спираючись на рекомендації ВООЗ розробили перелік конкретних рекомендацій, які враховують реалії України, – зазначила пані Калхун. – Йдеться і про базові заходи – забезпечення засобами індивідуального захисту та гігієни персоналу, і про системні рішення». Та одним з найважливіших моментів в процесі відкриття КПВВ, за словами Ноель Калхун, має стати сегментація людей, яким буде дозволено перетин КПВВ: спочатку дозвіл мають отримати особи не з групи ризику, а потім, коли алгоритм перетину лінії розмежування буде налагоджений, – із груп ризику, наприклад, літні люди, – зможуть перетнути лінію розмежування.

Заступниця Голови Представництва Управління комісара ООН у справах біженців  також акцентувала увагу на необхідності розроблення ефективного алгоритму надання невідкладної медичної допомоги на КПВВ, бо саме це завжди було слабким місцем усіх пунктів пропуску; на необхідності переглянути рішення щодо обов’язкового встановлення додатку «Дій вдома». Бо попри всю його ефективність є категорії населення, які не можуть виконати цю вимогу через невміння користуватися гаджетами або їхню відсутність. Крім того, сказала пані Калхун, варто продовжити й перехідний період, який зараз становить 30 днів із моменту закінчення карантину. Але цього строку буде замало, аби розв’язати питання соціального захисту, які накопичуються у людей протягом карантину.

Проте на думку Заступниці Голови Представництва Управління комісара ООН у справах біженців, зважаючи події останніх днів, окремим напрямом роботи має стати і посилення комунікацій та перегляд системи інформування населення щодо роботи КПВВ та інших процедур. 

Про брак належного та завчасного висвітлення рішень щодо питання відновлення роботи КПВВ органами державної влади України говорила і Ірина Пецко, правовий аналітик БФ “Право на захист”. На її думку, відсутність системної роботи щодо інформування людей  формує дуже обмежене уявлення у громадян про умови та порядок перетину КПВВ як на в’їзд до підконтрольної території, так і на виїзд. Це породжує різного роду втрати, спекуляції або маніпуляції.  

“До прикладу можна згадати події 10 червня та відсутність інформації про те, що на той час відкриття було організовано в односторонньому порядку КПВВ є одностороннім. Або прийняття урядового рішення про відміну пробного ЗНО 12 червня. В результаті відсутності інформаційного висвітлення цього факту 13 червня наші монітори фіксують прибуття дітей для його складання –  і лише протягом дня публікуються відповідні інформаційні повідомлення щодо відміни тестового ЗНО”, – прокоментувала Ірина Пецко.

У пастці КПВВ: що говорить суд

Але дії влади, які порушують права людини, не можуть залишитися поза увагою правозахисників. Тож протягом дії карантинних обмежень на КПВВ юристи БФ «Право на захист» консультували людей щодо перетину лінії розмежування, допомагали оформлювати заяви до Командувача Об’єднаних Сил та до Уповноваженого ВРУ з прав людини про надання дозволу на перетин КПВВ. Але відсутність чіткої процедури його отримання та політизація питання зрештою призводили до систематичних порушень прав людини. Тож у квітні 2020 року юристи організації підготували та спрямували до суду два позови щодо визнання протиправними дій, що полягали у забороні в’їзду на тимчасово окуповану територію.

По одній з цих справ наприкінці травня Луганський окружний апеляційний суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову юристів БФ «Право на захист» в інтересах пенсіонерки (лінк на опис справи на сайті). «Суд зазначив, що Станично-Луганська селищна рада мала допомогти жінці: надати харчі й приміщення для тимчасового проживання, попри те, що позивачка була зареєстрована як ВПО в іншій області», – прокоментував рішення Олег Тарасенко, старший стратегічний юрист БФ «Право на захист».

Та хоча суд частково задовольнив позов БФ «Право на захист» і поставив захист прав людини вище за формальні обмеження, встановлені підзаконними нормативними актами, юристи організації подали апеляційну скаргу на рішення у частині відмови в задоволенні вимог до органу прикордонної служби. Як наголосив Олег Тарасенко, суд зазначив, що цей відповідач керувався засекреченим наказом Командувача Об’єднаних Сил, не дослідивши ні змісту цього наказу, ні його відповідності Конституції і законам України.

В цілому ж, як наголосили правозахисники, обмеження, які запроваджують органи влади, мають перебувати у розумному балансі з правами людини, як цього вимагає Конвенція із захисту прав людини й основоположних свобод. Так само влада має допомагати особам, які застрягли на КПВВ без власної вини, та забезпечувати їх житлом і харчуванням.

26.06.20

Фото: UNHCR Ukraine

16 червня Верховна Рада України ухвалила у другому читанні та в цілому законопроєкт №2335 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства».

Ми раді з тих, для кого цей законопроєкт стане рішенням реальних проблем. Та пишаємося нашими колегами, які довго та наполегливо працювали над створенням цього документа.

Сподіваємося, він зовсім скоро полегшить життя осіб без громадянства в Україні.

Детальніше про нову процедуру визнання особою без громадянства читайте у нашій інфографіці за посиланням.

25.06.20

Сергій Валентинович Іванов (ім’я змінено) – внутрішньо переміщена особа. Після досягнення пенсійного віку він звернувся до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області  (далі – ПФУ) із заявою про призначення пенсії. Пенсію заявнику призначили в мінімальному розмірі, тож він попросив ПФУ роз’яснити, яким чином здійснювався розрахунок. Так Сергій Валентинович дізнався, що ПФУ врахував його заробітну плату з липня 2000 року, а ту, що чоловік мав до липня 2000 року, – ні. Причина – він не надавав довідку про розмір заробітної плати за 60 календарних місяців поспіль до липня 2000 року.

Сергій Валентинович звернувся до архіву м. Донецька й отримав довідки про заробітну за період з 1 серпня 1990 року по 31 грудня 1993 року та з 1 січня 1994 року по 31 березня 1996 року. Ці документи разом із заявою він надіслав до ПФУ поштою. Протягом місяця після відправлення листа пан Сергій отримав відповідь, де йому відмовили в урахуванні заробітної плати, підтвердженої наданими довідками, через те, що вони видані архівною установою м. Донецька.

Сергій Валентинович звернувся по правову допомогу до офісу БФ «Право на захист». Після вивчення усіх документів юристи склали позов про зобов’язання ПФУ врахувати довідки про заробітну плату. Суд зобов’язав ПФУ повторно розглянути заяву Сергія Іванова від 30 жовтня 2018 року про призначення пенсії за віком з урахуванням  висновків суду та довідки від 20 вересня 2018 року № Ж-23/06-03 про розмір заробітної плати з 01.08.1990 по 31.12.1993 та довідки від 20.09.2018 № Ж-23/06-03 про розмір заробітної плати з 01.01.1994 по 31.03.1996. Та ПФУ не виконав рішення суду, посилаючись на те, що суд зобов’язав врахувати довідки про заробітну плату, однак довідок у пенсійній справі немає, бо після розгляду заяви їх повернули заявнику, отже виконати рішення суду неможливо.

ПФУ запропонували прийняти довідки повторно, однак там відмовили, посилаючись на те, що суд зобов’язав врахувати довідки, але не зобов’язував їх повторно прийняти.

Адвокат пана Сергія отримав виконавчий лист та подав до примусового виконання, але після відкриття виконавчого провадження, ПФУ звернувся до суду по роз’яснення судового рішення та в заяві зазначив, що позивач надав довідки, проте, відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян», довідки йому повернули. Тож їхнх оригіналів у ПФУ немає.

Суд відмовив у задоволенні заяви про роз’яснення, але водночас зазначив в ухвалі:

  • Як вбачається з копії відповіді Бахмутсько-Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 18.12.2018 № 19763/02, яка міститься в матеріалах адміністративної справи, наведені архівні довідки були розглянуті відповідачем при прийнятті рішення про призначення пенсії, після чого повернуті позивачеві.
  • Крім того, копії довідок за спірний період були додатками до позовної заяви у справі № 200/10546/19-а та направлялися відповідачеві разом із ухвалою про відкриття провадження у справі в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
  • Суд звертає увагу відповідача на приписи ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, відповідно до якої відповідач наділений повноваженнями самостійно витребувати необхідні йому документи для вирішення питання про призначення пенсії.

Отже, відмовляючи в задоволенні заяви про роз’яснення рішення суду, суд наголосив, що ПФУ, хоч і не має спірних довідок про заробітну плату, тим не менше, знає про їхнє існування, досліджувало ці довідки під час підготовки відзиву на позовну заяву і, більше того, має право витребувати оригінали таких довідок від осіб, у яких вони зберігаються, тобто у позивача.

Копія ухвали була додана до матеріалів виконавчого провадження і ПФУ виконав рішення суду – розмір пенсії Сергія Валентиновича перерахували з урахуванням заробітної плати і він почав отримувати пенсію в тому обсязі, на який заслуговує.