Зробити пожертву
Укр / Eng
23.04.20

Пропонуємо до вашої уваги моніторинговий звіт «Дослідження умов доступу до медичної допомоги на КПВВ». В основу звіту покладено результати комплексного дослідження ситуації з доступом до медичної допомоги, актуальні потреби та виклики, з якими стикаються ті, хто перетинає КПВВ, а також медичні служби та державні органи, задіяні в процесі надання первинної медичної допомоги.

  • Дослідження охоплювало весь 2018 та дев’ять місяців 2019 року. 
  • В межах дослідження було проведено порівняльний аналіз статистичних даних щодо частоти звернень за екстреною медичною допомогою (надалі – ЕМД) на КПВВ та МКПП, порядку надання такої допомоги на КПВВ і МКПП та чинників, які впливають на частоту звернень за медичною допомогою. 
  • Об’єктом дослідження є вивчення доступу до медичної допомоги на КПВВ «Станиця Луганська», «Майорське», «Мар’їнка», «Новотроїцьке» та «Гнутове». 
  • Метою дослідження є визначення доцільності застосування єдиних процедур надання ЕМД на КПВВ та МКПП, а також окреслення заходів, які можуть зменшити кількість летальних випадків на КПВВ. 

Звіт доступний українською та англійською мовами.

Дослідження здійснювалося в рамках проекту «Надання багатогалузевої гуманітарної допомоги постраждалому від конфлікту населенню Східної України», який реалізується БФ «Право на захист» за фінансової підтримки Європейської комісії в рамках цивільного захисту та гуманітарної допомоги Європейського союзу в межах консорціуму ACCESS.

22.04.20

Потреба у первинній медичній допомозі на КПВВ є стабільно гострою. Це підтверджують і окремі історії, які час від часу з’являються в медіа, і статистичні дані.

Проблема в цифрах

Так, протягом 2018 року на КПВВ на Сході України карети екстреної медичної допомоги виїздили 559 разів та 201 раз — протягом трьох кварталів 2019 року. Вражають і кількість випадків надання первинної медичної допомоги на КПВВ – 65 869 випадків. На жаль, не обійшлось і без летальних випадків. У 2018 році під час перетину лінії розмежування через КПВВ в результаті обстрілів чи загострень проблем зі здоров’ям загинуло понад 50 осіб. Протягом січня-вересня 2019 року на пунктах перетину з обох сторін лінії розмежування померло 38 людей та ще 6 осіб — до кінця 2019. Більшість із цих людей були особами літнього віку. Ці офіційні статистичні дані не включають кількість випадків надання екстреної медичної допомоги силами військових медиків та волонтерів.

Водночас, лише на одному із п’яти КПВВ вздовж лінії розмежування участь у наданні медичної допомоги цивільному населенню беруть комунальні та державні служби беруть. На решті пунктів ці питання опинилися у зовні відповідальності неурядових та міжнародних організацій, волонтерів.

І ця ситуація триває вже понад шість років — з моменту початку збройного конфлікту на сході України. Системних рішень щодо організації медичних служб для цивільного населення на КПВВ узгоджено не було через низку причин. Зокрема:

– Первинна структура КПВВ формувалася із максимальним наближенням до форми й вигляду контрольних пунктів на кордоні України, які не передбачають наявності пунктів медичної допомоги. Окрім того, потреби осіб, які перетинають пункти пропуску на кордоні, та осіб, які перетинають КПВВ, є дуже різними. Саме тому час комплексно врегулювати питання діяльності КПВВ із врахуванням потреб людей, які користуються КПВВ. Йдеться не тільки про аспекти безпекового характеру, а й про можливість доступу до медичної допомоги та базових адміністративних послуг.

– Реформа первинної ланки медичної допомоги та процеси децентралізації не спроможні задовольнити потребу в первинній медичній допомозі на КПВВ. Разом з тим відсутня альтернатива надання первинної медичної допомоги за державний кошт.

Основні загрози та шляхи розв’язання 

Криза на сході України набула тривалого характеру — і довгострокові наслідки стають усе більше серйозними та поглиблюють сегрегацію та розрив між рівнем якості життя та доступу до базових державних сервісів між територіями людей, які живуть поблизу лінії розмежування та на інших контрольованих урядом України територіями. В перспективі це призведе нас до росту смертність від не смертельних захворювань, які просто були запущені та не лікувалися. Це, безумовно, стане на заваді процесам відновлення і розвитку регіону, а також може вплинути на життя наступних поколінь.

Для врегулювання питання надання медичної допомоги на КПВВ, за рахунок державних коштів (відповідно до ст. 49 Конституції України саме «Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування») та запобіганню смертей у майбутньому необхідно:

– врегулювати статус КПВВ, уніфікувати перелік послуг та сервісів, які надаються на КПВВ (в тому числі питання доступу до медичної допомоги), чітко визначити балансоутримувачів КПВВ та порядок фінансування утримання/забезпечення КПВВ;

– розробити альтернативний порядок доступу до первинної медичної допомоги на КПВВ коштом державних програм, але поза межами алгоритму запровадженого медичною реформою: “пацієнт — декларація про медичну допомогу — терапевт — медичний заклад”;

– посилити технічні спроможності та кадровий потенціал мережі станцій екстреної медичної допомоги поблизу КПВВ.

Більше про цю проблему доступу до медичної допомоги на КПВВ, чинники, які їх зумовлюють та кроки до покращення ситуації із доступом до медичної допомоги на КПВВ можна буде дізнатися 23 квітня о 14:00 під час онлайн-презентації результатів звіту “Дослідження умов доступу до медичної допомоги на КПВВ”.  

Детальніше: https://www.facebook.com/events/219171146085409/

21.04.20

Фото: УНІАН

До БФ «Право на захист» звернувся пан О. Згідно з документами – записами в трудовій книжці, випискою з наказу підприємства про проведення атестації на трудовому місці – він мав право на призначення пенсії на пільгових умовах. Однак, у районному управлінні Пенсійного фонду (ПФУ), посилаючись на відсутність первинних документів, що підтверджують спуски в шахту, в призначенні пенсії на пільгових умовах чоловіку відмовили.

Юристи БФ «Право на захист» допомогли йому зі складанням адміністративного позову до суду, в якому просили визнати протиправною бездіяльність ПФУ та зобов’язати призначити пенсію на пільгових умовах. Наші колеги посилалися на те, що основним документом на підтвердження пільгового стажу є трудова книжка за умови її заповнення відповідно до вимог чинного законодавства. 

Суд задовольнив позовні вимоги частково: посилаючись на варіативність обрання способів захисту при зверненні до суду, він своїм рішенням зобов’язав ПФУ повторно розглянути документи, надані паном О. та вирішити питання щодо призначення йому пенсії з урахуванням висновків суду.

Після того, як рішення набуло законної сили, Пенсійний фонд  призначив пенсію на пільгових умовах. Здавалося би, можна було би вважати, що справа вирішена успішно, а мета досягнута, однак пана О. попереду очікували нові випробування.

Через 5 місяців після виконання рішення суду та призначення пенсії на пільгових умовах ПФУ за результатами додаткової перевірки документів виніс нове рішення, яким скасував попереднє та відмовив у продовженні виплати пенсії. Пан О. за допомогою юристів знов змушений був звертатися до суду із адміністративним позовом про визнання такого рішення неправомірним та залишення за собою права на отримання пенсії на пільгових умовах. 

І знову суд підтвердив право чоловіка на отримання пенсії на пільгових умовах, відповідно до  наданих документів, а дії Пенсійного фонду щодо припинення виплати пенсії визнав неправомірними. ПФУ зобов’язали поновити виплати раніше призначеної пенсії. Тож ми, разом із паном О. чекаємо на виконання рішення суду а цій справі.

Опис подібної ситуації може свідчити про те, що під час звернення до суду із заявою про призначення пенсії або здійсненні перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням додаткових документів, слід обов’язково брати до уваги таке:

1. Звернення має подаватися виключно за визначеною формою. Така форма передбачена Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005 р (Далі – Порядок). У разі подання документів разом із заявою у довільній формі, такі документи будуть розглянуті в порядку ЗУ «Про звернення громадян», а всі висновки за результатами розгляду документів носитимуть рекомендаційний характер та не матимуть правових наслідків у вигляді призначення пенсії або зазначення підстав її непризначення.

2. За результатами розгляду заяви, поданої відповідно до Порядку, має бути прийняте обґрунтоване рішення із посиланням на норми чинного законодавства.

3. Незважаючи на всі переконання працівників Пенсійного фонду в тому, що вони нібито не мають підстав для прийняття, розгляду документів, слід вимагати саме додержання форми під час звернення та винесення рішення. У разі неправомірності відмови, саме таке рішення може бути оскаржене в судовому порядку, а пенсія відновлена з моменту фактичного звернення за її призначенням.

4. У разі сумнівів, виникнення додаткових питань, слід звертатися на «гарячу лінію» Пенсійного фонду України або на Урядову «гарячу лінію».

17.04.20

Перебування осіб на самоізоляції (в обсервації) регулюють зміни до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» і Постанова КМУ №211 від 11.03.2020 р. у редакції від 08.04.2020 р. 

Команда аналітиків БФ «Право на захист» підготувала огляд таких змін. Передусім вони стосуватимуться тих, хто, у зв’язку з пандемією, спричиненою вірусом CoVID-19, має перебувати на самоізоляції (в обсервації). Відповідно до Постанови КМУ №211 від 11.03.2020 р. такими є особи, які:

  • заявили про добровільну госпіталізацію до обсерватора (ізолятора) у зв’язку з неможливістю дотримання вимог самоізоляції;
  • двічі порушили умови самоізоляції;
  • мали контакт із хворими або мають ознаки інфікування COVID-19 та відмовляються від медичного обстеження за направленням лікаря;
  • здійснюють перетин державного кордону;
  • в’їжджають з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим і м. Севастополя через КПВВ.

Тож хто і за що відповідає в умовах карантину? Чи треба платити за перебування в обсерваторі? Та як держава порушує конституційні права, дозволивши обробку персональних даних без згоди особи – читайте в матеріалі «Самоізоляція в умовах карантину. Аналіз законодавчих змін»

17.04.20

Кожен громадянин має право на безоплатне отримання медичної допомоги, в тому числі первинної медичної допомоги, у державних та комунальних закладах охорони здоров’я.

Це право визначено Законом України «Про основи законодавства України про охорону здоров’я», і жоден інший закон або підзаконний акт його не звужує і не обумовлює, зокрема, і через відсутність обраного сімейного лікаря.

Це також стосується іноземців, осіб без громадянства, які постійно проживають на території України, та осіб, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту: Україна гарантує їм повну оплату необхідних медичних послуг та лікарських засобів коштом державного бюджету.

Тож навіщо обирати лікаря та як це зробити в умовах карантину? Що робити, якщо ви не маєте документа, що посвідчує особу? Та які закони захищають ваше право на отримання медичної допомоги? Відповіді на ці запитання ви знайдете у нашому новому звіті «Порядок отримання медичної допомоги за наявності симптомів CoVID-19 особами, які не мають документів, що посвідчують особу, або не обрали сімейного лікаря».

16.04.20

Огляд практики Верховного Суду у справах про стягнення моральної шкоди: докази, обсяг, вина відповідача.

Збройний конфлікт завжди спричиняє цивільному населенню тяжкі душевні страждання. При цьому чинне українське законодавство надає людям, що зазнали моральних страждань, право вимагати відшкодування. Для того, щоб розібратися, як визначити відповідача, чим підтвердити наявність шкоди, а також як визначити її обсяг наш колега Євген Жифарський підготував цей огляд. Для огляду використані майже 300 рішень Верховного Суду за 2016-2020 роки у справах, де однією з вимог було стягнення моральної шкоди.

Категорії справ, за якими позивачі вимагають стягнення моральної шкоди, дволі різноманітні, проте найчастіше зустрічаються справи про стягнення з Фонду соціального страхування шкоди, заподіяної внаслідок втрати працездатності; шкоди здоров‘ю внаслідок ДТП із фізичних осіб (або юридичних осіб, якщо ДТП сталося під час виконання службових обов‘язків); шкоди, спричиненої незаконним звільненням із роботи.

У більшості випадків (близько 90%) суди першої, апеляційної або касаційної інстанцій відмовляють позивачам у задоволенні таких вимог або закривають провадження у справі в цій частині вимог. Найрозповсюдженіші підстави для відмов: відсутність доказів моральної шкоди; недоведеність причинно-наслідкового зв‘язку між діями (бездіяльністю) відповідача та завданої позивачу моральної шкоди; звернення до суду в порядку адміністративного судочинства замість цивільного. Водночас, значна частина справ, за якими суд відмовляв у задоволенні вимог про стягнення матеріальної шкоди, дійсно не містила жодного обґрунтування шкоди, крім твердження позивача.

Відтак, за наявності документально підтвердження моральної шкоди та обґрунтування зв‘язку між нею та діями (бездіяльністю) відповідача, вірогідність задоволення вимог досить висока.

Наводимо приклади рішень Верховного Суду у справах, в яких вимоги щодо стягнення моральної шкоди задоволено (із посиланнями на відповідні судові рішення):

1. Стягнуто 19 200 грн моральної шкоди з ДКС України (коштом Державного бюджету України) на користь позивача за незаконні дії органів досудового слідства. Див. посилання.

Позивачка незаконно перебувала під слідством 90 діб. Її моральні страждання підтверджені власними поясненнями та матеріалами кримінального провадження. Суд встановив, що тримання під вартою негативно вплинуло на психологічний стан позивачки та її соціальне функціонування як особистості, її репутацію, ускладнилися відносини між знайомими, а ставлення працівників поліції до позивачки як до злочиниці принижувало її людську гідність.

2. Стягнуто 20 000 грн із фізичної особи за спричинені в результаті побутового конфлікту тілесні ушкодження середньої тяжкості (позивач просив стягнути 100 000 грн). Постанова Верховного Суду. Рішення суду першої інстанції.

Позивач підтвердив, що для усунення наслідків тілесних ушкоджень, отриманих від відповідача, він проходив медичний огляд, амбулаторне (стаціонарне) лікування, отримував лікарські консультації та призначення, проходив томографію та магнітно-резонансну томографію (МРТ). Наведені обставини підтверджуються оригіналами документів: зворотного повідомлення міської лікарні; виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого; висновком МРТ; довідки Казанківської центральної районної лікарні від 17.08.2015 року; квитанцією медичного центру про проходження МРТ.

Враховуючи фізичний біль та моральні переживання позивача, виходячи із засад розумності, поміркованості, виваженості та справедливості, суд визначив позивачу суму відшкодування моральної шкоди в обсязі 20 000 грн. В іншій частині вимог позивача суд відмовив через недоведеність обсягу заявленої суми.

3. Стягнуто 20 000 грн із Чернігівського управління Пенсійного фонду України за невиконання рішення суду щодо виплати пенсії. Див. посилання.

Позивач стверджував, що внаслідок порушення пенсійних прав він двічі переніс інфаркт міокарда, був змушений витрачати кошти на лікування, чим у сукупності йому завдано моральної шкоди, яку просив відшкодувати коштом відповідача.

Суд не встановив зв‘язку між діями відповідача та інфарктом, проте погодився із тим, що внаслідок порушення відповідачем пенсійних прав позивача, останньому завдано значних душевних страждань.

Враховуючи зухвалий характер і тривалість вчиненого правопорушення, а також глибину завданих позивачеві душевних страждань, при цьому виходячи із засад розумності та виваженості суд вирішив, що достатньою сатисфакцію відшкодування моральної шкоди стягнення на користь позивача буде 20 000 грн.

4. Стягнуто 75 000 грн із підприємства за те, що їхньому співробітнику спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості внаслідок ДТП (позивач просив стягнути 100 000 грн). Див. посилання.

Позивач тривалий час перебував на лікуванні в різних медичних закладах, йому була встановлена інвалідність. Після отриманих травм він переніс дві операції, понад рік мав у тілі металоконструкції, що заважали йому вести звичний спосіб життя. Позивач працював водієм, після ДТП заробітну плату не отримував, що значно вплинуло на його матеріальне становище.

Доказами у справі були довідка медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про інвалідність, висновок експерта та вирок суду у кримінальній справі. Виходячи з наданих доказів, суд оцінив моральну шкоду у 75 000 грн.

5. Стягнуто по 10 000 грн кожному з позивачів із ПАТ «Дніпрогаз» за вибух газу в квартирі (просили по 300 000 грн). Див. посилання.

Позивачі фактично проживали у квартирі на момент вибуху газу. Це призвело до порушення їхніх нормальних життєвих зав’язків, а також вимагало додаткових зусиль для організації свого життя.

Спричинена відповідачем моральна шкода виразилася у стресовому стані в момент вибуху, коли життю та здоров’ю позивачів загрожувала реальна небезпека; у непоправній втраті часу, пов’язаного як із відновленням нормального ритму життя, так і з налагодженням всіх необхідних формальностей та оформленням (відновленням) всіх необхідних документів, пошуком нового житла.

Вирок суду у кримінальній справі довів вину посадових осіб відповідача (порушення правил безпеки).

6. Стягнуто 200 000 грн із підприємства на користь неповнолітньої дитини за смерті її батька, спричинену ДТП за участю співробітників відповідача. Див. посилання.

Вина посадових осіб відповідача встановлена вироком суду у кримінальній справі.

Позивачам завдано моральних страждань у зв’язку зі смертю чоловіка та батька: переживання, що позбавили спокою, нервове напруження, дитина загиблого перенесла безповоротну втрату близької людини та на все життя позбавлена батьківської опіки та піклування, а також матеріального забезпечення.

7. Стягнуто 1 000 грн із Управління праці та соціального захисту населення за невидачу довідки внутрішньо переміщеної особи (ВПО) (просила 10 000 грн). Див. посилання.

Відповідач незаконно відмовив позивачу у видачі довідки ВПО через відсутність реєстрації на тимчасово окупованій території, що було встановлено рішенням суду в адміністративній справі.

Після цього позивачка звернулася до суду в порядку цивільного провадження із вимогою про стягнення моральної шкоди, обґрунтовуючи вимогу тим, що внаслідок протиправної поведінки відповідача вона зазнала фізичних, психічних та душевних страждань, які призвели до зміни звичайного способу життя.

Суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволенні позову через відсутність доказів, які підтверджують моральні страждання позивача, проте Верховний Суд скасував їхні рішення та частково задовольнив позовні вимоги.

15.04.20

Пропонуємо до вашої уваги моніторинговий звіт «Перетин лінії розмежування через КПВВ». В основу звіту покладені дані, зібрані протягом візитів наших колег на п’ять контрольних пунктів в’їзду-виїзду (КПВВ) в березні 2020 року. Більше статистичних даних можна знайти за посиланням.

ГОЛОВНЕ:

  • У межах заходів, спрямованих на припинення поширення COVID-19, Штаб ООС призупинив діяльність КПВВ в два етапи: з 17 березня люди мали можливість перетину лінії розмежування тільки у напрямку своєї прописки: особи з реєстрацією на НКУУТ/КУУТ могли потрапити тільки на НКУУТ/КУУТ відповідно. Також, працівники ДПСУ могли надати дозвіл на перетин лінії розмежування у термінових випадках (розлука з сім’єю, критичний стан здоров’я тощо). Починаючи з 22 березня, КПВВ (КУУТ) повністю призупинили роботу, в той час як влада НКУУТ зробила це днем раніше. Тому деякі люди пройшли КПВВ на боці КУУТ, але їм довелося повернутися, тому що їм не надали дозвіл на перетин на боці НКУУТ.
  • Через ці обмеження деякі люди не могли перетнути лінію розмежування, незважаючи на наявність достатніх підстав для перетину  і відповідної реєстрації за місцем проживання. В результаті цього, на всіх КПВВ наприкінці місяця спостерігалася ситуація, під час якої люди опинилися в скрутному становищі, подекуди не маючи навіть фінансової можливості для тимчасового розміщення. Найбільш гостра ситуація склалася на КПВВ «Станиця Луганська»: понад 40 осіб на боці КУУТ очікували можливості перетину лінії розмежування. Тим часом люди, які очікували на КПВВ «Майорське», були забезпечені житлом і харчуванням завдяки місцевій владі і неурядовим організаціям.
  • Через загрозу поширення COVID-19 протягом березня продовжувався температурний скринінг осіб військовослужбовцями ДПСУ на всіх КПВВ до їх закриття. Всі випадки виявлення температури 37,9 і вище, і важких симптомів гострої респіраторної вірусної інфекції були зафіксовані військовослужбовцями ДПСУ, люди отримували пам’ятку про необхідність самоізоляції.
  • У період з 1 по 17 березня 18 077 вразливих осіб похилого віку отримали підтримку в транспортуванні на КПВВ «Станиця Луганська» електромобілем від НУО «Проліска». Станом на 17 березня транспортні послуги були припинені у зв’язку з введенням карантинних заходів. З 17 по 20 березня більшість служб призупинили свою роботу на всіх КПВВ: представники Координаційної групи, медичні представники, транспорт, в тому числі соціальний автобус на КПВВ «Станиця Луганська».

Більше знайдете у документі. Він доступний українською та англійською мовами.

Звіт містить інформацію, зібрану БФ «Право на Захист» в межах опитування, що регулярно проводиться з червня 2017 року. КПВВ розташовані в Донецькій («Майорське», «Мар’їнка», «Гнутове» та «Новотроїцьке») та Луганській («Станиця Луганська») областях. Опитування є частиною моніторингу порушення прав населення, що постраждало від конфлікту, та проводиться в межах проекту «Адвокація, захист та правова допомога внутрішньо переміщеним особам України», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR). Таке опитування має на меті з’ясувати причини, умови та ризики, які супроводжують перетин лінії зіткнення через КПВВ. Зібрана під час опитування інформація допоможе визначити потреби, прогалини та тенденції, а також забезпечити доказову базу для діяльності з адвокації.

14.04.20

Місто Маріуполь стало одним із 5 міст України, відібраних до участі у напрямку консультування Проекту “Консультації юридичних клінік для споживачів фінансових послуг”, що впроваджує Асоціація юридичних клінік України.

З березня 2020 року юридична клініка «Феміда» Донецького державного університету управління м. Маріуполь розпочинає напрям консультування клієнтів з питань фінансових послуг для захисту їхніх прав.

Зокрема, отримати безоплатну кваліфіковану правову допомогу можна із питань:

  • залучення вкладів (депозитів);
  • видачі кредитів;
  • ведення поточних рахунків, випуск платіжних карток та їхнього обслуговування;
  • переказу коштів;
  • страхових послуг;
  • діяльності торговців цінними паперами, депозитарних установ, інвестиційних фондів;
  • фінансового лізингу;
  • діяльності недержавних пенсійних фондів.

Окрім цього, юридична клініка безкоштовно надає правові консультації з питань господарського, земельного, трудового, адміністративного та цивільного сфер права.

УВАГА! На період карантину прийом звернень та правова допомога надаються дистанційно. Звернення приймаються телефоном, на електронну скриньку або на сторінки юрклініки у соц.мережах.

Контакти юридичної клініки «Феміда» Донецького державного університету управління м. Маріуполь:

адреса: м. Маріуполь, вул. Аеродромна 7, 2-й поверх, каб. 205 (на час карантину особистий прийом не ведеться)

графік прийому громадян: понеділок, середа, п’ятниця з 12:00 до 14:00

телефон: (096) 388-62-11

e-mail: mgalla@ukr.net

сторінка у соціальних мережах: https://www.facebook.com/groups/693646997438065/

За детальнішою інформацією звертайтеся:

Михайло Галла, координатор напряму консультування з питань фінансових послуг

тел.: (096) 388-62-11

e-mail: mgalla@ukr.net

Довідково:*

Юридична клініка «Феміда» є структурним підрозділом Донецького державного університету управління м. Маріуполь, що здійснює підготовку фахівців за напрямом «Право», і створена як база для практичного навчання та проведення навчальної практики студентів старших курсів.

Цю публікацію підготовлено за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку за умовами Договору з Асоціацією юридичних клінік України в рамках гранта, наданого Проектом USAID «Трансформація фінансового сектору».

14.04.20

На початку лютого 2020 року на «гарячу лінію» БФ «Право на захист» звернувся 68-річний пенсіонер, Василь Федорович, який потрапив у неприємну ситуацію. Напередодні чоловік приїхав до Маріуполя для врегулювання важливих питань та загубив усі документи: паспорт, пенсійне посвідчення, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (ВПО). Він відразу звернувся до поліції та отримав документ на підтвердження події.

Чоловік постійно мешкає у м. Шахтарську Донецької області, тож мав намір повернутися додому, але, на превеликий жаль, без документів це було би неможливо. Тож наші спеціалісти надали пану Василю юридичну консультацію і розповіли про те, що треба зробити для отримання нового паспорта замість втраченого.

Василь Федорович перебуває на обліку як ВПО в Центральному районі м. Маріуполя. Відповідно до чинного законодавства, він може звернутися з документами для оформлення паспорта лише до Державної міграційної служби (ДМС) Центрального району, де прийом громадян здійснюється лише за попереднім записом через офіційний сайт відомства. Пенсіонер зареєструвався в електронній черзі, але отримав талон лише на 4 березня 2020 року. Тобто оформлення паспорта йому довелося би чекати аж цілий місяць! Такий період виявився задовгим, бо ж жити у Маріуполі герою нашої історії було ніде. Гроші у Василя Федоровича вже закінчувалися, постійно нагадували про себе хвороби. Тож потрібно було терміново допомогти йому потрапити на прийом до спеціаліста ДМС, де можна було б отримати довідку для перетину лінії розмежування та повернення додому. Ситуацію ускладнювало те, що підтвердити особу Василя Федоровича було нікому, – всі родичі та сусіди мешкають на непідконтрольній уряду України території (а оригінали документів, нагадаємо, чоловік загубив).

Наші колеги вирішили супроводити чоловіка до ДМС та допомогти якнайшвидше розв’язати проблему. На місці з’ясували: охочих потрапити на прийом до спеціаліста дуже багато! Але вдалося поговорити із начальницею та розповісти непросту історію. Їм запропонували почекати упродовж кількох днів – якщо хтось із раніше зареєстрованих в електронній черзі не прийде на прийом.  Василю Федоровичу пощастило того ж дня! Він надав копії наявних в нього документів та отримав довідку, із якою зміг перетнути лінію розмежування та потрапити додому.

Чоловік був дуже вдячний, адже немає нічого більш бажаного для людей, які вскочили в таку халепу, ніж просто опинитися у рідному домі, де не страшні жодні негаразди.

09.04.20

Верховний Суд вперше в історії підтвердив право на отримання пенсії мешканцю тимчасово окупованої території (ТОТ), який не є внутрішньо переміщеною особою (ВПО).

17 березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду нарешті розглянув справу № 227/2158/17, яку супроводжували правозахисники БФ «Право на захист» ще з 2017 року.

Правові висновки, наведені в рішенні у справі, дають підстави називати його революційним в питаннях пенсійного забезпечення мешканців тимчасово окупованих територій. Дехто з них із літа 2014 року не отримував пенсійних виплат та через свій тяжкий стан здоров’я не мог їх відновити за механізмом, впровадженим українським урядом, тобто, здійснивши внутрішнє переміщення на підконтрольну уряду України територію (ПУТ).

Позивач Марія Михайлівна (ім’я змінено з міркувань безпеки), якій вже 83 років, пенсіонерка, має статус дитини війни. Стан її здоров’я є важким через хвороби та похилий вік. З 1993 року Марія Михайлівна перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька. Пенсійні виплати вона отримувала за місцем свого фактичного проживання у м. Донецьку через місцеве відділення поштового зв’язку. Але після початку бойових дій на тимчасово окупованих територіях виплату пенсії було припинено у липні 2014 року. Як встановили юристи, нарахування пенсійних виплат також припинилося – з жовтня 2014 року.

Як відомо, ще влітку 2014 року уряд припинив всі бюджетні виплати на територіях, які вибули з-під його контролю та перебували під контролем незаконних збройних формувань в окремих районах Донецької та Луганської області.

НБУ своєю Постановою від 23.07.2014 р. № 436 на території Донецької та Луганської областей, починаючи з 24.07.2014 р. запровадив надзвичайний режим роботи банківської системи, а постановою від 06.08.2014 р. № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» зобов’язав всі банки України, небанківські установи та національного оператора поштового зв`язку, які є платіжними організаціями внутрішньодержавних/міжнародних платіжних систем та/або їхніми учасниками, призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролювалася урядом.

07.11.2014 р. була прийнята Постанова КМУ № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», яка постфактум надала такому припиненню нормативне обґрунтування.

Водночас, уряд розробив такий механізм виплати пенсій особам, що проживали та продовжують проживати на ТОТ, згідно з яким єдиною можливістю їх отримання є переміщення і постійне (переважне) проживання на підконтрольній уряду України території. Але для пенсіонерів, які не можуть через стан здоров’я переїхати з місць свого проживання на ПУТ, держава не розробила жодного механізму поновлення пенсійних виплат. Отже, після початку збройного конфлікту позивач у нашій справі, як і інші громадяни України, що через суттєві проблеми зі здоров’ям залишилися проживати на ТОТ, була позбавлена можливості отримувати свою пенсію.

У 2016 році Кабінет Міністрів України запровадив низку жорстких обмежень: постійне проживання отримувачів коштів на підконтрольних територіях (з відповідними перевірками органами соцзахисту), можливість отримання їх виключно на рахунок в «Ощадбанку», фізична ідентифікація у відділеннях «Ощадбанку» тощо. Ці обмеження були запроваджені постановами № 365 від 08.06.2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», № 637 від 05.11.2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (зі змінами, внесеними постановами № 167 від 14.03.2016 р., № 365 від 08.06.2016 р. тощо).

Національні і міжнародні правозахисні організації, ООН, Рада Європи засудили ці обмеження, згодом частина їх була скасована в судах (зокрема, щодо необхідності проходити регулярні перевірки для отримання пенсії).

Однак і через майже 6 років зі втрати Україною контролю над частиною території, влада не запропонувала механізмів отримання соціальних виплат і пенсій без здійснення внутрішнього переміщення. Влада навіть після оновлення не почула закликів представників громадянського суспільства, а парламент відхилив розроблені законопроєкти.

За підсумками 2016 року Пенсійний Фонд України (ПФУ) відзвітував про «економію коштів Пенсійного фонду на суму 13,5 млрд грн. Ця економія – кошти, які внаслідок спільних дій органів Фонду та правоохоронців не потрапили у вигляді безпідставних пенсійних виплат до терористів з так званих «ДНР/ЛНР». Водночас Управління ООН з захисту прав людини повідомило, що станом на початок 2017 року на непідконтрольних  територіях без пенсійних виплат залишилися близько 160 тисяч осіб, які не змогли жодного разу виїхати на ПУТ для отримання належних їм пенсійних виплат.

Очевидно, що так звана «економія», яку забезпечив ПФУ, – це невиплачені кошти, які рано чи пізно треба буде виплатити згаданим мешканцям тимчасово окупованих територій.

Станом на початок 2020 року заборгованість держави перед пенсіонерами, які фізично не можуть переміститися на підконтрольні  території, а також ВПО, становила майже 115,4 млрд грн.

У липні 2017 року Марія Михайлівна зв’язалася з юристами БФ «Право на захист» через своїх знайомих, зневірившись у тому, що українська влада повернеться до Донецька.  Регіональний адвокат дніпропетровського офісу БФ «Право на захист» В’ячеслав Стасюк та старший стратегічний юрист Олег Тарасенко склали та подали унікальний на той час позов про захист прав Марії Михайлівни. У позові юристи просили суд визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька щодо невиплати їй пенсії з 1 серпня 2014 року і не нарахуванні та невиплаті пенсії з 1 листопада 2014 року, зобов’язати поновити виплату пенсії з 1 серпня 2014 року і нарахування та виплату пенсії з 1 листопада 2014 року.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30.08.2017 р. позов був задоволений. Суд визнав протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька щодо невиплати пенсії з 1 серпня 2014 року і не нарахуванні та невиплаті пенсії з 1 листопада 2014 року, зобов’язав управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька поновити позивачу виплату пенсії з 1 серпня 2014 року і нарахування та виплату пенсії з 1 листопада 2014 року.

31 жовтня 2017 року Донецький апеляційний адміністративний суд своєю постановою скасував постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області та відмовив у задоволені позову.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що особи з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, мають право на одержання пенсійних виплат за умови переміщення в населенні пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, і звернення до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту та взяття на облік, що має бути підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Водночас, позивач до будь-якого органу Пенсійного фонду України на території, підконтрольній українській владі, із заявою про виплату щомісячних пенсійних виплат не зверталася, на облік як ВПО не ставала, у зв`язку з чим, на думку суду апеляційної інстанції, жодних підстав для задоволення позовних вимог немає.

Водночас, суд дійшов висновку, що позивач не позбавлена права на отримання пенсії на підконтрольній органам державної влади України території у разі факту її реєстрації як ВПО. При цьому апеляційний суд посилався на висновки Верховного Суду України у постанові від 12.04.2017 р. у справі № 6-51цс17.

Рішення суду апеляційної інстанції приголомшило як позивачку, так і адвокатів, але вони не втратили віру у справедливість і прийняли рішення подати касаційну скаргу, незважаючи на твердження суддів і скепсис деяких інших правозахисників. У касаційній скарзі юристи послалися на те, що Конституцією України не передбачено обмеження конституційного права на отримання пенсії під час проведення АТО, не містить такої норми і Закон України «Про боротьбу з тероризмом», на який послався суд апеляційної інстанції. Крім того, юристи зазначали, що всі нормативно-правові акти, застосовані апеляційним судом під час вирішення даної справи регулюють отримання пенсій та соціальних виплат виключно особами, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, а суди першої та апеляційної інстанцій  встановили, що позивач не є і ніколи не була ВПО.

Ми стверджували, що ненадання позивачем, яка не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, не може бути підставою для непоновлення та невиплати позивачу пенсійних виплат.

Розглядаючи нашу справу, Верховний Суд зазначив, що неможливо посилатися на правові висновки Верховного Суду України у постанові від 12.04.2017р. у справі № 6-51цс17, та скасував постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017 р., зазначивши, що відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи не може впливати на реалізацію її права на пенсійне забезпечення.

Верховний Суд вчергове довів, що стоїть на сторожі прав знедолених осіб, що постраждали від конфлікту, і, обираючи між якісним і швидким розглядом справи, обирає якісний, бо люди хочуть швидкого рішення, але не аби якого. Ми всі хочемо справедливого, обґрунтованого, виваженого рішення, яке у випадку з нашим бенефіціаром матиме  наслідком зміни на найкраще для всіх пенсіонерів, які залишилися на тимчасово окупованих територіях та не мають можливості захисти своє фундаментальне право на соціальний захист, складовою якого є право на забезпечення у старості.

Сподіваємося, що це рішення стане першим у черзі рішень в аналогічних справах, і держава нарешті зверне увагу на своїх найбільш незахищених громадян, покинутих на тимчасово окупованих територіях.

Регіональний адвокат БФ “Право на захист”,

Вячеслав Стасюк