Зробити пожертву
Укр / Eng
25.05.22

Напередодні повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року представниками БФ “Право на захист” спільно із профільними технічними експертами, в рамках Консорціуму зменшення ризиків (ЗР) (ACTED, IMPACT Initiatives, БФ «Право на захист», Червоний Хрест Данії та України), було підготовано аналітичний звіт щодо процесу декарбонізації у Східній Україні. 

У документі представлені результати дослідження та аналіз сценаріїв реструктуризації вугільної промисловості (ліквідації, консервації або переорієнтації на інші види економічної діяльності вугледобувних та вуглепереробних підприємств) у Донецькій та Луганській областях у контексті декарбонізації та справедливого переходу (Just Transition). Документ містить відповідні рекомендації для органів державної влади та уповноважених структур щодо процесу декарбонізації та справедливого переходу на Сході України, які були актуальними напередодні вторгнення країни-агресора.   

У звіті міститься важлива та детальна інформація, адресована Кабінету Міністрів України, Верховній Раді України, Раді національної безпеки і оборони України, обласним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування вугледобувних регіонів, а також суб’єктам господарювання вугільної галузі, зокрема щодо вдосконалення нормативно-правової бази для зменшення основних ризиків, пов’язнаних із реструктуризацією вугільної промисловості на Сході України. 

Зважаючи на активні бойові дії, які відбуваються на території України від початку повномасштабного вторгнення РФ, і одним із епіцентрів яких стали території Донецької і Луганської областей, де сконцентровані об’єкти вугільної промисловості та інфраструктури, саме дослідження, а також висновки і прогнози зроблені у ньому набувають нового значення. 

Пропонуємо Вам завантажити документ у форматі .pdf:

1) Аналітичний звіт щодо дослідження процесу декарбонізації у Східній Україні (повна версія)

2) Аналітичний звіт щодо дослідження процесу декарбонізації у Східній Україні. Ключові результати та рекомендації

3) Analytical Report on Decarbonization Process in Eastern Ukraine. Key results and Recommendations

Консорціум ЗР був створений у 2019 році групою міжнародних та українських НУО з метою зменшення ризиків стихійних лих у Східній Україні. Члени Консорціуму ЗР об’єднані спільною метою підготувати та захистити цивільне населення та стратегічно важливі системи та служби на Сході Україні до ризиків природних, екологічних та промислових катаклізмів.

Видання цього звіту стало можливим завдяки фінансовій підтримці Уряду Великої Британії в рамках проекту «Підвищення стійкості до ризику катастроф на Сході України», який виконує Благодійний фонд «Право на захист». До розробки були безпосередньо залучені фахівці Українського наукового інституту технічної екології (УНІТЕ): керівник дослідження Плющакова Л. А., експерти Черненко Р. О., Нефьодова Н. А., асистенти Труфанов І. О., Чорноуз Ю. І.

Погляди, висловлені в цій публікації, належать авторам і можуть не збігатися з офіційною позицією Уряду Великої Британії.


23.05.22

У квітні цього року Урядом було внесено зміни до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для збільшення статутного капіталу Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” з подальшим спрямуванням на виконання Державної програми забезпечення молоді житлом на 2013 – 2023 роки (далі – «Порядок»), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 р. № 488

Як і вбачається з його назви, Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті для збільшення статутного капіталу Держмолодьжитла, з їх подальшим використанням на реалізацію Державної програми забезпечення молоді житлом. Такі кошти можуть використовуватись, зокрема, для надання молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам довгострокових пільгових кредитів для будівництва (реконструкції) та придбання житла.

Наразі низка положень Порядку зазнали суттєвих змін. Нижче ми розглянемо основні з них: 

1. Згідно з новими положеннями п. 5 Порядку, кошти, за рахунок яких відбувається збільшення статутного капіталу Держмолодьжитла, використовуються для:

  • будівництва або придбання житла з метою подальшої передачі такого житла в оренду (найм), оренду із правом викупу, продажу на умовах пільгового кредитування. Замовником будівництва та покупцем житла в цьому випадку виступатиме Держмолодьжитло або його структурні підрозділи;
  • пільгового кредитування юридичних та фізичних осіб для здійснення будівництва житла;
  • надання молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам довгострокових пільгових кредитів для будівництва (реконструкції) та придбання житла.

Внесення до Порядку перших двох з перерахованих вище напрямків використання коштів може загалом свідчити про закладання на рівні законодавства основ для створення механізмів, що в майбутньому використовуватимуться для вирішення житлових проблем населення, спричинених військовою агресією Російської Федерації і руйнуваннями, до яких вона призвела. 

Відповідні зміни також знайшли своє відображення і в оновлених у квітні 2022 р. положеннях Державної програми забезпечення молоді житлом на 2013 – 2023 роки. Наразі, до основних завдань Програми, окрім розвитку пільгового молодіжного житлового кредитування і т.п., належить і виконання інших заходів, які передбачені Порядком. Щоправда, це має  здійснюватися в межах коштів, передбачених на збільшення статутного капіталу Держмолодьжитла в 2021 та 2022 роках, та які фактично не були використані на надання пільгових довгострокових кредитів молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла, з огляду на що цей напрямок загалом може  вважатись пріоритетним.

2. Порядком встановлюється, що будівництво житла може здійснюватися за типовими проектами будівництва житла та із застосуванням сучасних технологій швидкого будівництва.

3. Порядок більше не передбачає переліку осіб, які мають першочергове право на отримання довгострокових пільгових кредитів згідно з його умовами!  

4. Відповідно до нових положень Порядку, відсоткова ставка за користування (і) кредитами, що надаються як пільгове кредитування юридичних та фізичних осіб для здійснення будівництва житла, та (іі) довгостроковими пільговими кредитами молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам для будівництва (реконструкції) та придбання житла, не може перевищувати облікову ставку Національного банку України. Раніше відсоткова ставка за користування кредитами встановлювалась у розмірі облікової ставки Національного банку, що діяла на момент прийняття рішення про надання кредиту.

Строк надання таких кредитів становить до 20 років.

5. Певних змін також зазнали умови визначення граничної вартості. Згідно з Порядком, вартість будівництва або придбання 1 кв. метра загальної площі житла (з урахуванням оздоблювальних робіт) не повинна перевищувати граничну вартість.

Відповідно до нових положень його п. 5, гранична вартість є вартістю 1 кв. метра загальної площі житла, що викуповується або будується, яка не може перевищувати опосередковану вартість спорудження житла за регіонами України, визначену Мінрегіоном та збільшену для:

  • міст – обласних центрів, міст обласного значення із чисельністю населення понад 300 тис. осіб і населених пунктів, які розташовані в районах, прилеглих до меж міст – обласних центрів, – у 1,75 рази;
  • інших населених пунктів – у 1,5 рази.

Зазначимо, що вказані вище коефіцієнти  – у 1,75 рази, у 1,5 рази – змінилися в сторону збільшення. 

6. З Порядку було виключено низку положень, зокрема: 

  • визначення віку молодої сім’ї, одиноких молодих громадян, яким можуть надаватися довгострокові пільгові кредити для будівництва (реконструкції) та придбання житла. Попередньою редакцією Порядку було чітко визначено, що однією з умов надання таких кредитів був вік позичальників: вік кожного з членів молодої сім’ї (чоловік та дружина) або одинокого молодого громадянина мав становити до 35 років включно. 

При цьому Порядок продовжує використовувати терміни «молода сім’я» та «одинокий молодий громадянин», не наводячи їх визначення. У зв’язку з цим слід пам’ятати, що у випадках, коли йдеться про молодь, відповідні визначення можна знайти в Законі України «Про основні засади молодіжної політики». Він визначає молодь/молодих осіб як осіб віком від 14 до 35 років, які є громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Молода сім’я, згідно з його положеннями, є сім’єю у значенні, наведеному в Сімейному кодексі України, вік кожного члена якої не перевищує 35 років. 

Таким чином, не зважаючи на виключення з Порядку умов щодо віку молодої сім’ї, одиноких молодих громадян, можна вважати, що загальний підхід у цьому випадку залишається незмінним.

  • вимоги щодо платоспроможності молодої сім’ї, одинокого молодого громадянина;
  • вимоги щодо перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або відсутності у них у власності житла, або незначної площі такого житла (володіння кожним з членів сім’ї на праві власності житловою площею, що не перевищує 13,65 кв. метра);
  • вимоги до осіб, внесених до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, щодо відсутності в них у власності іншої житлової нерухомості, ніж та, що розташована на території, визначеній тимчасово окупованою територією відповідно до законодавства України, та території населених пунктів, зазначених у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та у переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення; 
  • умови щодо реєстрації громадян для одержання кредиту, подання заяв про надання кредиту. 

7. За новими положеннями Порядку, правила виконання напрямків, визначених у п. 1 вище, затверджуються правлінням Держмолодьжитла за погодженням із Мінрегіоном. Тож, низка умов, що стосуватимуться їх, будуть встановлені додатково! 

При цьому можна припустити, що під час встановлення нових правил виконання такого напрямку, як надання молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам довгострокових пільгових кредитів для будівництва (реконструкції) та придбання житла, на рівні правління Держмолодьжитла, за погодженням із Мінрегіоном, будуть врегульовані деякі з наведених вище питань, положення щодо яких наразі були виключені з Порядку. 

Також ми очікуємо оновлення матеріалів щодо кредитування згідно з Порядком на сайті Держмолодьжитла, який зараз у багатьох випадках наводить інформацію на підставі положень його попередньої редакції. 

8. Нові положення Порядку також встановлюють, що розподіл коштів здійснюється Мінрегіоном.

Висновки

Таким чином, з огляду на внесені до Порядку зміни, можна дійти висновку про адаптацію передбачених ним механізмів до реалій сьогодення. Як убачається з положень Порядку, на рівні законодавства починають закладатись певні основи для формування механізмів, що в майбутньому використовуватимуться для вирішення житлових проблем, спричинених військовою агресією Російської Федерації й масовим руйнуваннями житлових об’єктів, до яких вона призвела. Водночас, оскільки певні правила, як зазначено вище, затверджуються правлінням Держмолодьжитла за погодженням із Мінрегіоном, наразі повна картина подальшого функціонування цих механізмів відсутня.

03.05.22

26 квітня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 “Деякі питання організації роботи працівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки на період воєнного стану” (надалі – Постанова).

Кого стосується Постанова?

Постанова стосується працівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки, членів їх виконавчих органів та керівників.

Перелік суб’єктів господарювання державного сектору економіки можна знайти на сайті Фонду Державного майна України.

Разом з цим, залишається відкритим питання, чи відносяться, наприклад, державні вищі навчальні заклади до суб’єктів господарювання державного сектору економіки, які не є господарськими товариствами, однак здійснюють у деяких випадках господарську діяльність.

У разі виникнення сумнівів, чи є ваш заклад, підприємство чи установа таким суб’єктом, рекомендуємо звернутися за роз’ясненням до відповідного профільного міністерства.

Що передбачає Постанова?

Постановою передбачено, що для працівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки, членів їх виконавчих органів та керівників може запроваджуватися дистанційна робота за наявності організаційної і технічної можливості для виконання їх обов’язків, а також забезпечення належної (безперервної) роботи відповідного суб’єкта господарювання.

Рішення про запровадження дистанційної роботи приймається керівниками або виконавчими органами, а для самих керівників і членів виконавчих органів –  суб’єктами управління об’єктами державної власності, загальними зборами акціонерів (учасників) господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 відсотків акцій (часток) належать державі, а також наглядовими радами суб’єктів господарювання

При цьому дистанційна робота дозволяється виключно у межах території України. Дистанційна робота за межами території України допускається тільки у випадку направлення особи у службове відрядження в установленому порядку.

Відповідальність

Постановою передбачено, що визначені особи, які перебувають у робочий час поза межами робочого місця в Україні (за винятком належним чином оформленого перебування у відрядженні), або продовжують працювати дистанційно без відповідного рішення, можуть бути притягнуті до відповідальності із застосуванням до них дисциплінарних стягнень (крім того, повноваження керівників і членів виконавчих органів можуть бути припинені).

Дія Постанови

Постанова діє з моменту опублікування (28 квітня 2022 року), окрім пункту, який стосується відповідальності порушників, який діє з 3 травня 2022 року.

03.05.22

27 квітня 2022 року Парламентська асамблея Ради Європи (далі – ПАРЄ) оголосила Резолюцію №2433, якою окреслила роль Ради Європи та її відповідь на російську агресію проти України. Цього разу Рада Європи не обмежилась лише засудженням агресії Росії проти України, але і визначила конкретний перелік дій, до яких мають вдатись держави-члени організації, як з метою припинення військової агресії проти України, так і для подолання її наслідків.

ПАРЄ визнала, що агресія Російської Федерації проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за своїми далекосяжними наслідками: вона провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі, з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім та зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни. ПАРЄ констатувала, що наслідки агресії Російської Федерації виходять за межі України та відчуваються у всьому світі. Більше того, ПАРЄ вважає, що не можна виключати ризик ескалації або розширення конфлікту, адже європейські країни вже зараз опинились у ворожому середовищі через дії та риторику Росії.

У Резолюції зазначено, що міжнародне співтовариство має вжити рішучих дій для захисту демократичного світового порядку у відповідь на напад, здійснений проти нього Російською Федерацією та Білоруссю, і що Європейський Союз, усі країни Ради Європи та Сполучені Штати Америки несуть особливу відповідальність за безпеку Європи, включаючи майбутнє України. Більше того, відповідь Ради Європи та її держав-членів на російську агресію проти України визначать майбутнє європейської історії. У світлі цих міркувань ПАРЄ закликає держави-члени Ради Європи, серед іншого:

–  збільшити фінансову допомогу Україні;

– розглянути можливість збільшення допомоги Україні щодо посилення захисту своєї території, включаючи повітряний простір, щоб зменшити людські жертви, напади на цивільне населення та цивільні об’єкти;

– припинити будь-яке постачання зброї, компонентів для російської військової промисловості та товарів подвійного призначення, а також запровадити санкції проти всіх третіх держав, які намагаються обійти ембарго;

–  уникати дискримінації осіб, які тікають  з України у зв’язку з агресією Російської Федерації;

– гарантувати переміщеним особам та жертвам військових злочинів доступ до адекватного консультування та медичного обслуговування, включаючи аборт для жертв зґвалтування;

– забезпечити польові шпиталі та медичне обладнання для надання допомоги всім пораненим українцям та заохочувати медичний персонал добровільно працювати в Україні;

– вжити заходів щодо надання допомоги Україні в постачанні морськими шляхами вже накопиченого зерна та іншої сільськогосподарської продукції з українських портів, заблокованих та зруйнованих російськими збройними силами, до кінцевого пункту призначення з метою забезпечення продовольчої безпеки для всіх регіонів світу та уникнення кризи цін на продовольство у світі;

– продовжувати чинити тиск на Російську Федерацію з метою припинення військових дій, виведення своїх військ з усієї території суверенної України та дотримання міжнародного права;

– тією мірою, якою суди мають таку юрисдикцію, використовувати свою універсальну юрисдикцію для розслідування та судового переслідування порушень міжнародного права в галузі прав людини, гуманітарного права та інших міжнародних злочинів, скоєних на території України політичним та військовим керівництвом Росії в контексті війни Російської Федерації в Україні;

– підтримувати розслідування та розгляд, започатковані Міжнародним кримінальним судом, Міжнародним судом та Комісією з розслідування в Україні, створеною Радою з прав людини, а також роботу Генерального прокурора України, спрямовану на забезпечення відповідальності за порушення міжнародного права прав людини, гуманітарного права та інших міжнародних злочинів;

– підтримувати збір доказів на місцях для використання в розслідуваннях, зокрема щодо сексуального насильства, що вимагає швидких і конкретних дій (фотографічні докази, збереження ДНК тощо);

– терміново створити ad hoc міжнародний кримінальний суд для розслідування та переслідування злочину агресії, вчиненого політичним та військовим керівництвом Російської Федерації, та надати необхідну фінансову підтримку;

ПАРЄ підтримала зусилля щодо створення Цільового фонду солідарності України для відновлення України після війни, початку широкомасштабної інвестиційної програми та відновлення потенціалу зростання країни. 

У Резолюції також окреслено звернення до Європейського Союзу із закликами, серед іншого, “прагнути усунення енергетичної залежності від Російської Федерації, прискорюючи енергетичний перехід і водночас вивчаючи альтернативи імпорту енергії з Російської Федерації”, а також “активізувати зусилля боротьби з пропагандою та дезінформацією, протидіяти кампаніям з дестабілізації в Європейському Союзі та запобігти їх можливим негативним наслідкам”.

Крім закликів до Росії припинити військову агресію та вивести свої війська з території України, ПАРЄ також підтвердила своє засудження участі Білорусі в агресії та визнала повну відповідальність “нелегітимного Лукашенка та його режиму” за створення умов, що дозволили Російській Федерації використати білоруську територію та її інфраструктуру для вчинення акту агресії проти України. 

Отже, Рада Європи, яка завжди є дипломатично обережною у своїх висловлюваннях, цього разу використала більш жорстку риторику по відношенню до Росії, і, фактично, закликає весь цивілізований Захід об’єднатись проти цієї загрози. Власне, єдність Європи в питаннях протистояння військовій агресії Росії проти України, її спільна безапеляційна політика щодо Росії в дипломатичній, енергетичній та економічній сферах є фундаментальною передумовою для надання Україною відсічі агресору.

З повним текстом Резолюції ПАРЄ можна ознайомитись тут.

Ярослава Зволінська,

стратегічний юрист БФ “Право на захист”

02.05.22

Уряд України запровадив спеціальний механізм подання інформаційного повідомлення про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією РФ (далі – «інформаційне повідомлення»).

1.Який документ регулює механізм подання інформаційного повідомлення? 

Порядок подання інформаційного повідомлення про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації (далі – «Порядок»), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2022 р. № 380.

2. На кого поширюється дія Порядку? 

На громадян України, які є власниками пошкодженого або знищеного нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією РФ (далі – «особа»), з моменту введення воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні”. 

3. Щодо якого нерухомого майна може подаватись інформаційне повідомлення? 

Інформаційне повідомлення може подаватись тільки щодо певних типів нерухомого майна, а саме:

  • квартир
  • інших житлових приміщень у будівлі (як зазначається на сайті Міністерства та Комітету цифрової трансформації, йдеться про інші житлові приміщення, на які зареєстровано окреме право власності)
  • приватних житлових будинків
  • садових та дачних будинків

що були: 

  • знищені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією РФ, та відновлення яких шляхом ремонту чи реконструкції не є можливим або є економічно недоцільним; або 
  • пошкоджені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією РФ, та можуть бути відновлені шляхом ремонту чи реконструкції.

УВАГА!  Подання інформаційного повідомлення щодо знищення або пошкодження інших об’єктів нерухомого майна, крім наведених вище, Порядком не передбачено! 

4. Як подається інформаційне повідомлення? 

Інформаційне повідомлення подається: 

1.самостійно особою:

  • засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі – «Портал Дія»);
  • з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) у разі наявності у особи реєстраційного номера облікової картки платника податків;

2. через адміністратора центру надання адміністративних послуг (далі – «ЦНАП») або нотаріуса.

УВАГА! У разі подання через адміністратора ЦНАПу або нотаріуса, інформаційне повідомлення може бути подано представником особи. 

Подача інформаційного повідомлення здійснюється незалежно від місця проживання або перебування особи!

5. Як подати інформаційне повідомлення через Портал Дія? 

Для цього необхідно:

1.встановити мобільний додаток Порталу Дія (Дія) на електронному носії, що підтримує використання такого додатку, або створити особистий електронний кабінет користувача на Порталі Дія

2.пройти необхідну електронну ідентифікацію та автентифікацію;

3.заповнити інформаційне повідомлення, яке формується засобами Порталу Дія, перевірити наведену в ньому інформацію та подати його.

Особа автоматично отримує повідомлення засобами Порталу Дія про реєстрацію поданого нею інформаційного повідомлення!

УВАГА! З інформацією про подання такого повідомлення також можна ознайомитись на Порталі Дія.  

6. Як подати повідомлення через адміністратора ЦНАПу або нотаріуса? 

Для цього необхідно: 

1.звернутись до адміністратора ЦНАПу або нотаріуса; 

2.адміністратор ЦНАПу або нотаріус у день звернення особи з метою подання інформаційного повідомлення:

  • встановлює особу та повноваження її представника (у разі подання інформаційного повідомлення представником);
  • заповнює інформаційне повідомлення, яке формується з використанням Порталу Дія;
  • роздруковує зареєстроване інформаційне повідомлення (за бажанням особи).

7. Коли інформаційне повідомлення вважається отриманим? 

Сформоване інформаційне повідомлення вважається отриманим у день його подання і підлягає реєстрації та зберіганню на Порталі Дія.

8. Які відомості повинно містити інформаційне повідомлення?  

Інформаційне повідомлення повинно містити: 

1.прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) особи;

2.реєстраційний номер облікової картки платника податків особи – у разі подання повідомлення з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).  

У  разі подання через Портал Дія – реєстраційний номер облікової картки платника податків особи або серію та номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від його прийняття та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті;

3. контактні дані особи (номер телефону, адреса електронної пошти, інші засоби зв’язку (за наявності);

4. відомості про нерухоме майно:

  • тип об’єкта нерухомого майна (квартира, інші житлові приміщення в будівлі, приватний житловий будинок, садовий та дачний будинок);
  • реєстраційний номер нерухомого майна згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (за наявності);
  • загальна площа нерухомого майна. У разі відсутності точної інформації щодо загальної площі нерухомого майна зазначається орієнтовна площа;
  • адреса (місцезнаходження) нерухомого майна;
  • інформація про те, що нерухоме майно є об’єктом культурної спадщини (у разі потреби). 

Інформація, зазначена у п. 4, отримується/підтверджується з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (у разі наявності)!

УВАГА!  До об’єктів культурної спадщини можуть належати, зокрема, будівлі, архітектурні споруди, що повністю / частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів. Об’єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Перевірити, чи включено до нього ваш будинок, можна тут.  

5. відомості про кількість осіб, що проживали в нерухомому майні;

6. відомості про пошкодження або знищення нерухомого майна (дата та орієнтовний час настання події, опис пошкодження, фото-, відеофіксація (за наявності).

УВАГА! Пам’ятайте, що особа є відповідальною за достовірність наданих у інформаційному повідомленні даних! 

9. Якими будуть наступні кроки? 

Згідно з п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2022 р. № 380, якою затверджено Порядок, після набрання чинності відповідним Законом України про врегулювання відносин щодо компенсації за пошкодження та знищення об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією РФ, подане відповідно до її положень інформаційне повідомлення прирівнюється до заяви про надання компенсації за пошкоджені та знищені об’єкти нерухомого майна.  На сьогодні такий закон ще не було прийнято!

УВАГА! За інформацією Міністерства юстиції України, подання інформаційного повідомлення не звільняє від необхідності подачі заяви до поліції про кримінальне правопорушення! 

15.04.22

01 квітня 2022 р. Верховною Радою України було прийнято за основу проєкт Закону про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, реєстр. № 7198 від 24 березня 2022 р. (далі – законопроєкт), який наразі готується до другого читання.

Як зазначено в Пояснювальній записці до законопроєкту, його розроблено з метою визначення правових та організаційних засад надання державою компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації (далі – РФ) з дня набрання чинності Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні». 

З огляду на високу актуальність цих питань, необхідність забезпечення справедливої компенсації постраждалим та відбудови пошкоджених і зруйнованих об’єктів, розглянемо більш детально його положення. 

Основні правила: компенсація та механізм її надання 

Ураховуючи мету законопроєкту, його центральним поняттям є компенсація. Положення ст. 1 проєкту визначають її як відшкодування майнової шкоди за пошкоджений та/або знищений об’єкт нерухомого майна, завданої внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією РФ у спосіб, передбачений ним. Оскільки збройна агресія РФ проти України загалом триває вже довгий час – починаючи з 2014 р., то одразу слід підкреслити, що передбачені законопроєктом механізми планується застосовувати до випадків пошкодження / знищення об’єктів нерухомого майна тільки в період з дня набрання чинності Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні». 

Законопроєкт передбачає декілька способів надання компенсації: 

  1. грошова компенсація шляхом перерахування коштів на рахунок отримувача компенсації. У такий спосіб компенсація надається за: 
  • пошкоджений об’єкт нерухомого майна (у тому числі за пошкоджене спільне майно багатоквартирного будинку, крім випадку коли отримувач компенсації висловив бажання отримати компенсацію у вигляді фінансування виконання будівельних робіт з відновлення пошкодженого спільного майна такого багатоквартирного будинку);
  • знищений об’єкт нерухомого майна – приватний житловий будинок, садовий та дачний будинки (за бажанням отримувача компенсації).

2. компенсація у вигляді об’єкта нерухомого майна, що здійснюється шляхом фінансування будівництва нового об’єкта нерухомого майна з рівноцінною площею (у тому числі житловою), типом (квартира, інше житлове приміщення в будівлі, приватний житловий будинок, садовий та дачний будинок) та функціональним призначенням. 

У такий спосіб компенсація надаватиметься за знищений об’єкт нерухомого майна, крім випадків, коли отримувач компенсації висловив бажання отримати грошову компенсацію. 

Отримувач компенсації не матиме права відчужувати нерухомість, отриману в якості компенсації, протягом трьох років з дня державної реєстрації права власності на відповідний об’єкт, для чого на нього накладається обтяження згідно з законом!

У цьому контексті слід визнати, що сам факт того, що законопроєкт передбачає можливість надання компенсації у способи інші, ніж виплата грошової компенсації, вже є кроком вперед порівняно з існуючим на сьогодні регулюванням. Виходячи з реалій сьогоднішнього дня, виключно грошова компенсація може бути недостатньою для розв’язання проблем, з якими стикаються постраждалі внаслідок збройної агресії РФ. З іншого ж боку, положення щодо надання такої негрошової компенсації також потребують наступного доопрацювання, про що йтиметься нижче. 

3. компенсація у вигляді фінансування виконання будівельних робіт з відновлення пошкодженого спільного майна багатоквартирного будинку. 

Рішення про надання компенсації прийматимуть Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені та знищені об’єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації (далі – Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації або Комісія). За ст. 9 законопроєкту, така Комісія є тимчасовим колегіальним органом і створюється виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради (далі – виконавчий орган ради) за місцем знаходження знищених та пошкоджених об’єктів нерухомого майна. 

Заява про надання компенсації подається до Комісії під час дії воєнного стану та протягом 90 календарних днів з дати його закінчення на території, на якій знаходиться (знаходився) пошкоджений або знищений об’єкт нерухомого майна, а механізм її отримання, відповідно до ст. 10 законопроєкту, передбачає такі кроки: 

  1. подання отримувачем компенсації заяви про надання компенсації; 
  2. розгляд поданої заяви Комісією, що включатиме: 
  • встановлення наявності/відсутності підстав для отримання компенсації; 
  • встановлення наявності/відсутності пріоритетного права на отримання компенсації; 
  • збір документів та інформації, необхідної для прийняття рішення про надання компенсації, зокрема, шляхом витребування від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій документів та/або інформації, необхідних для прийняття рішення про надання компенсації, у т. ч. з метою поновлення втрачених документів, необхідних для прийняття рішення про надання компенсації (у разі необхідності); 
  • забезпечення проведення обстеження можливості/неможливості відновлення об’єкта нерухомого майна (крім випадків, коли його забезпечує отримувач компенсації), яке проводиться щодо будівлі в цілому; 
  • прийняття рішення про включення отримувача компенсації до черги отримувачів компенсації з використанням Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, створення якого також передбачено законопроєктом; 
  • забезпечення проведення оцінки вартості відновлення пошкодженого об’єкта нерухомого майна або оцінки відновлення пошкодженого спільного майна багатоквартирного будинку – у разі розгляду заяви про надання компенсації за пошкоджений об’єкт нерухомого майна (крім випадків, якщо це здійснено отримувачем компенсації). Якщо в Комісії виникають сумніви щодо достовірності поданої отримувачем компенсації оцінки, вона може провести повторну оцінку вартості відновлення пошкодженого об’єкта нерухомого майна; 
  • визначення розміру компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна – у разі розгляду заяви про надання компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна;
  • прийняття рішення про надання компенсації; 

3. забезпечення виконавчим органом ради надання компенсації.  

Водночас, багато аспектів цього процесу не були чітко визначені законопроєктом і мають бути додатково врегульовані Кабінетом Міністрів України, який, згідно з ч. 4 ст. 4 проєкту, встановлює порядок надання компенсації. При цьому, багато питань виникають навіть щодо такого, окресленого в загальних рисах механізму. Тож, далі ми розглянемо деякі з них. 

Проблемні питання 

  1. Співвідношення положень законопроєкту та існуючого механізму надання компенсації

Як визначено в преамбулі законопроєкту, він визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією РФ з дня набрання чинності Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні”. Виходячи з цього, надання компенсації за майно, пошкоджене або зруйноване до вказаної дати, має регулюватись іншими актами законодавства. Відповідні положення були передбачені Порядком надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації (далі – Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 р. № 947, та ефективно застосовувались на практиці тільки в частині надання грошової компенсації власникам зруйнованого житла. 

Положення Порядку щодо надання грошової допомоги постраждалим, чиє житло було лише пошкоджено, але не зруйновано, хоча і могло внаслідок цього стати непридатним для проживання, так і не були доопрацьовані та не почали застосовуватись на практиці. Так, наприклад, вони досі містять обмеження щодо надання грошової допомоги тільки тим постраждалим, які відмовились від евакуації, відселення та залишилися на попередньому місці проживання та/або в межах відповідного населеного пункту. Тож, усі, хто не лишився на попередньому місці, були позбавлені можливості отримати таку допомогу. Більше того, в Державному бюджеті так і не з’явилась окрема програма для її виплати постраждалим. 

Таким чином, у разі прийняття законопроєкту залишається ризик того, що існуюча законодавча прогалина буде “законсервована” і особи, чиє житло було пошкоджено внаслідок збройної агресії РФ до 24 лютого 2022 р. і надалі не зможуть отримати компенсацію. У цій площині залишаються також й інші питання, наприклад, щодо раніше пошкоджених об’єктів, які надалі могли зазнати повторного пошкодження вже після 24 лютого 2022 р., їх обстеження, а також постраждалих, якими могло бути не подано заяви на отримання грошової компенсації за Порядком до 24 лютого 2022 р. тощо.

Тому, аби забезпечити дотримання прав усіх постраждалих від збройної агресії РФ, яка розпочалась ще 2014 року, буде необхідно відповідним чином доопрацювати положення законопроєкту або забезпечити відповідне врегулювання цих питань на рівні постанов Уряду. 

2. Перелік об’єктів нерухомого майна, у разі пошкодження та/або знищення яких може надаватись компенсація 

Згідно з ч. 1 ст. 2 законопроєкту, на отримання компенсації мають право, зокрема,  фізичні особи – громадяни України, які є: 

а)   власниками пошкоджених та/або знищених об’єктів нерухомого майна

б) особами, які здійснили інвестування та фінансування будівництва об’єктів житлового будівництва, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт та які не прийнято в експлуатацію; 

в)  членами житлово-будівельних (житлових) кооперативів, які викупили квартиру, інше житлове приміщення кооперативу, але не оформили право власності на нього; 

г)  спадкоємцями осіб, визначених підпунктами “а”–“в” вище. 

Законопроєкт також передбачає визначення термінів “пошкоджені об’єкти нерухомого майна” та “знищені об’єкти нерухомого майна”, що означають об’єкти нерухомого майна, які, відповідно, пошкоджені або знищені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією РФ, та для пошкоджених об’єктів – можуть бути відновлені шляхом поточного або капітального ремонту чи реконструкції, або у випадку знищених – відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту чи реконструкції або є економічно недоцільним.

Такими об’єктами нерухомого майна є:

а) квартири, інші житлові приміщення в будівлі, приватні житлові будинки, садові та дачні будинки; 

б) об’єкти будівництва, у яких були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції та щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт; 

в) складові частини об’єктів, визначених підпунктом “б” вище, які після прийняття в експлуатацію є самостійними об’єктами нерухомого майна.

При цьому, об’єкти, зазначені в підпункті “а” явно охоплюють лише житлову нерухомість:  квартири, житлові будинки тощо, одночасно оминаючи при цьому складові домоволодінь (гаражі і т.п.). Натомість формулювання підпункту “б” не містять вказівки, що в цьому випадку йдеться виключно про об’єкти житлового будівництва, охоплюючи, з огляду на це, і нежитлові, комерційні та промислові об’єкти. 

Підстави саме такого розподілу об’єктів викликають питання щодо їх обґрунтованості. Коли йдеться не про згаданих вище власників об’єктів будівництва (нагадаємо, законодавство передбачає можливість державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва), а про постраждалих осіб, які здійснили інвестування та фінансування будівництва, – обмеження “фінансування будівництва об’єктів житлового будівництва” законопроєктом все ж таки передбачено. 

Тож, видається, що наведені положення визначень термінів “пошкоджені об’єкти нерухомого майна” та  “знищені об’єкти нерухомого майна” потребують доопрацювання за-для забезпечення узгодженого підходу до того, стосовно яких об’єктів може надаватись компенсація. 

3. Особи, які мають право на отримання компенсації 

Як зазначено в ч. 1 ст. 2 законопроєкту, на отримання компенсації мають право фізичні особи – громадяни України. З огляду на такі положення законопроєкту, іноземні громадяни, а також особи без громадянства будуть позбавлені можливості отримати передбачену ним компенсацію. 

Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” № 64/2022 від 24 лютого 2022 року обмеження прав і свобод, передбачених ст. 26 Конституції України, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану також не передбачене. Більше того, за згаданим вище Порядком, згідно з яким здійснювалось надання грошової компенсації особам, чиє житло було зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією РФ, постраждалими визнавались не тільки громадяни України, але також і іноземці та особи без громадянства.    

Крім цього, як і раніше, залишається відкритим питання щодо осіб, які, отримавши житло, не встигли приватизувати його і стати його власниками. Наразі отримати передбачену законопроєктом компенсацію вони не зможуть. 

Так само залишається питання по власникам житла – юридичним особам, які також, виходячи із норм законопроєкту, не матимуть можливості звертатися за компенсацією зруйнованого або пошкодженого житла. Наприклад, подібне питання виникне у мешканців гуртожитків, які за відсутності власного житла на правових підставах мешкають в них. Виходячи з норм законопроєкту, вони не зможуть отримати компенсацію, оскільки не є власниками цієї нерухомості, крім випадків, коли такі особи приватизували свої кімнати у гуртожитку і отримали право власності на них в передбаченому законодавством порядку. При цьому власники, часто – юридичні особи, не зможуть звернутися за компенсацією.

4. Строк подання заяви про надання компенсації 

Відповідно до ч. 1 ст. 3 законопроєкту, заява про надання компенсації подається під час дії воєнного стану та протягом 90 календарних днів з дати його закінчення на території, на якій знаходиться (знаходився) пошкоджений або знищений об’єкт нерухомого майна. При цьому, не можна повністю виключити ризик того, що в окремих регіонах воєнний стан може закінчитись раніше, ніж їхня тимчасова окупація, що фактично унеможливить доступ до відповідного пошкодженого або зруйнованого майна, проведення його обстеження тощо. 

Крім цього, загалом виходячи з обставин, що склались на цей момент (у т. ч. внутрішнє переміщення, виїзд за кордон, неможливість доступу до пошкоджених/знищених об’єктів з міркувань безпеки, потенційна відсутність доступу до документів тощо), видається, що зазначений строк – 90 календарних днів – підлягає збільшенню. Для тимчасово окупованих територій України можна також передбачити початок відліку строку для подання заяв з моменту встановлення факту їх деокупації в порядку, визначеному законодавством. 

5. Подання заяви одним із співвласників 

Згідно з ч. 3 ст. 3 законопроєкту, у разі якщо пошкоджений або знищений об’єкт нерухомого майна перебуває у спільній власності, заява про надання компенсації може бути подана одним із співвласників такого об’єкту. Заява подана одним зі співвласників вважається поданою всіма співвласниками.  

Такі положення видаються достатньо дискусійними. З одного боку, легко зрозуміти спроби законодавців максимально спростити процес подання заяв постраждалими, частина яких може знаходитись за межами України або з різних причин не мати можливості подати відповідну заяву самостійно. З іншого ж боку, є вірогідність, що такий підхід може призвести до наступних конфліктів між співвласниками об’єкту щодо якого надається компенсація. Зокрема, виходячи з положень ч. 1 ст. 5 та ч. 1 ст. 6 законопроєкту, за знищений об’єкт нерухомого майна компенсація надається у вигляді об’єкта нерухомого майна, але, за бажанням отримувача компенсації, йому може бути надана грошова компенсація. З огляду на це, щонайменше, існує ризик розходжень між співвласниками щодо бажаного способу отримання компенсації. Крім цього, залишаються й інші питання, наприклад, у разі перерахування всієї суми грошової компенсації на рахунок тільки одного зі співвласників, який подав заяву, якщо ним буде затримано надання відповідних частин компенсації іншим співвласникам. 

Тож, ці питання вимагають додаткового аналізу та ретельного врегулювання, аби відповідні процеси отримання компенсації дійсно були швидкими і легкими для всіх постраждалих. 

6. Рахунок для отримання грошової допомоги 

Частина 1 статті 4 законопроєкту передбачає, що грошова компенсація надається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок отримувача компенсації із спеціальним режимом використання для цих цілей. Порядок відкриття та ведення таких рахунків визначається Національним банком України. 

У цьому випадку залишається не зовсім зрозумілим, яким саме буде спеціальний режим використання для таких цілей, а саме: чи зможуть такі кошти бути використані виключно на придбання нерухомості, оплату матеріалів та будівельних робіт або інших витрат тощо. Тож, видається, що відповідні цілі мали би бути більш чітко окреслені законопроєктом.  

7. Припинення права власності на знищений об’єкт нерухомого майна та питання оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки

Згідно з ч. 12 ст. 6 законопроєкту, право власності отримувача компенсації на знищений об’єкт нерухомого майна припиняється у зв’язку з його знищенням; державна реєстрація припинення такого права здійснюється відповідно до закону після отримання компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна. Водночас, отримання компенсації у вигляді об’єкта нерухомого майна (саме ці питання регулює згадана ст. 6 законопроєкту) може виявитись тривалим процесом, протягом якого особа може бути змушена сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. 

Згідно з п. 266.3.2. Податкового кодексу України, база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Тож, до моменту державної реєстрації припинення права власності на зруйнований об’єкт в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, фактично існують підстави та база оподаткування для сплати зазначеного податку. 

Нещодавніми законодавчими змінами це питання було врегульовано щодо нарахування та сплати такого податку за 2021 – 2022 роки. Так, згідно з новими положеннями, внесеними до Податкового кодексу України, за 2021 та 2022 податкові (звітні) роки не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об’єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями РФ, та за об’єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв’язку з військовою агресією РФ проти України.

Водночас, оскільки будівництво нового житла може тривати довше, доцільною може стати можливість реєстрації припинення права власності на зруйнований об’єкт, наприклад, після прийняття рішення про надання особі компенсації, але не обмежуючи її при цьому певним строком для здійснення цього. Або ж законопроєкт може взагалі не встановлювати конкретно цей момент, в такому разі рішення щодо цього прийматиметься власником після отримання ним рішення про надання компенсації.  

8. Компенсація у вигляді об’єкта нерухомого майна

Згідно з ч. 1 ст. 6 законопроєкту, компенсація у вигляді об’єкта нерухомого майна здійснюється шляхом фінансування будівництва нового об’єкта нерухомого майна з рівноцінною площею (у тому числі житловою), типом (квартира, інше житлове приміщення в будівлі, приватний житловий будинок, садовий та дачний будинок) та функціональним призначенням. 

Актуальним є питання доцільності запровадження заявницького принципу компенсації у вигляді об’єкта нерухомого майна у випадку, коли відбувається відновлення багатоквартирного житлового будинку. Якщо приймається рішення про відновлення, недоцільним є очікування подачі заяв від всіх власників житла. В такому випадку варто презюмувати пріоритет відновлення житла над грошовою компенсацією його вартості. У разі, якщо власник житла відмовиться від компенсації у вигляді нерухомого майна, це житло може бути передане у власність місцевої громади, або бути продане.

Положення ч. 6 ст. 6 законопроєкту передбачають, що приватні житлові будинки, садові та дачні будинки зводяться на земельній ділянці, на якій вони розміщувались. Водночас, у зв’язку з цим виникає питання щодо отримання на це згоди власника землі, якщо земельна ділянка належить іншій особі, адже, за ч. 1 ст. 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. 

Крім цього, законопроєктом встановлюється, що граничний розмір компенсації у вигляді об’єкта нерухомого майна не може перевищувати вартості 150 м2 за один об’єкт нерухомого майна (ч. 2 ст. 6 законопроєкту). Таким чином, якщо вартість нової квартири з площею, що є рівноцінною площі зруйнованої квартири, перевищуватиме граничний розмір компенсації, визначений законопроєктом, особа не зможе отримати нову квартиру такої ж площі. Щоправда, законопроєкт передбачає можливість особи отримати об’єкт нерухомого майна, вартість якого перевищує граничний розмір компенсації, самостійно оплативши різницю між фактичною вартістю об’єкта нерухомого майна та сумою компенсації за ринковою вартістю.

Згідно з ч. 3 ст. 2 законопроєкту, обрахунок вартості 1 м2 площі об’єкта нерухомого майна здійснюється за методикою, визначеною Кабінетом Міністрів України. Тож, оскільки така методика ще має бути розроблена, на даний момент незрозуміло, наскільки вона відображатиме реальну ринкову вартість нерухомості і наскільки значні суми отримувачі компенсації матимуть доплачувати, аби отримати житло, що є рівноцінним за площею зруйнованому. 

9. Необхідність додаткового врегулювання низки питань Кабінетом Міністрів України 

Як вже зазначалось вище, обрахунок вартості 1 м2 площі об’єкта нерухомого майна здійснюватиметься за методикою, визначеною Кабінетом Міністрів України. Так само, Уряд має врегулювати ще велике коло питань стосовно  надання компенсації, у тому числі і порядок надання компенсації, який на сьогодні залишається неповністю зрозумілим.

Також, наприклад, ч. 1 ст. 8 законопроєкту визначає, що надання компенсації здійснюватиметься в порядку черговості надходження заяв про надання компенсації у розрізі, зокрема способу компенсації у межах відповідного населеного пункту (території відповідної територіальної громади). При цьому, якою буде така черговість (наприклад, спочатку – грошова компенсація, а після цього надання компенсації в інший спосіб) законопроєкт не визначає, вказуючи натомість, що черговість компенсації також визначатиметься Урядом. Так само, законопроєкт не надає чіткого розуміння процедур розгляду документів та надання компенсації, окреслюючи тільки загальні кроки, та не наводить підстав, з яких в наданні компенсації може бути відмовлено (до яких слід віднести, наприклад, встановлення фактів надання недостовірної інформації заявником). Тож, за відсутності такого чіткого регулювання окремих питань, на сьогоднішній день важко спрогнозувати всі аспекти функціонування встановлених законопроєктом механізмів та їх можливі недоліки.

***

Таким чином, можна дійти висновку, що законопроєкт потребує значного доопрацювання до другого читання – як в суто технічних питаннях, так і більш концептуально. Зважаючи на важливість регульованих ним питань, ми сподіваємось, що законодавець приділить достатню увагу його положенням, аби забезпечити дієвий та справедливий механізм захисту прав осіб, які постраждали від збройної агресії РФ.

Аналіз підготовлено експертами громадських правозахисних та благодійних організацій: 

ГО «Донбас СОС»,

ГО «Крим СОС»,

БФ «Право на Захист»,

БФ «Восток-СОС»,

ГО «Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ»,

БФ «Stabilization Support Services»,

ГО «Центр прав людини ZMINA»,

ГО «Кримська правозахисна група».

06.04.22

В рамках проєкту «Зменшення вразливості до ризиків катастроф в Східній Україні (Фаза II)» ми представляємо вам п’ятий лонгрід із серії, в якому аналізується, що слід робити вже зараз на політичному та управлінському рівнях, щоб організувати процес відбудови держави на засадах сталого розвитку та за принципом “відбудувати краще, ніж було”. А ще – зміцнити організаційну, безпекову та економічну стійкість держави до ризиків в майбутньому та зменшити кількість збитків та смертей. 

Від знання про ризики – до сталого відновлення України. Софія Шутяк

Війна – це завжди великий стрес для країни. Це перевірка усіх державних інституцій на ефективність щодо гарантування безпеки. І хоча війна не піддається повному контролю, проте вона виявляє зони розвитку в сфері державного управління, а також є поштовхом до пошуку нових рішень політичного та практичного характеру, які матимуть на меті захист країни та людей від руйнівних наслідків війни. І більшість цих рішень буде закладатись в процесі відбудови країни. 

Що стане основою для відбудови та відновлення?

Який основний принцип має бути покладений в основу відбудови держави? Якою має бути нова інфраструктура (в тому числі критична)? Що обов’язково має бути враховано?

В цій короткій статті міститься спроба дати хоча б загальну відповідь на ці питання – більш точні та конкретні відповіді ще потребуватимуть додаткової роботи в цьому напрямку. Проте деякі загальні висновки вже можуть бути окреслені.

Погляд на нормативну базу – до яких ризиків ми були готові?

Наведемо декілька прикладів нормативних актів, які вказують на те, що Україна загрози війни мала у порядку денному, враховувала і оцінювала потенційні ризики війни для визначення об’єктів підвищеної небезпеки. Відповідно до цього порядку денного вживаються заходи щодо максимального захисту цивільного населення та економіки країни від негативних наслідків війни.

Так, Класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій визначають серед ознак надзвичайних ситуацій (НС) техногенного характеру наступні: 

  • руйнування, пожежі та вибухи арсеналів баз та складів, на яких зберігаються засоби військового ураження, у тому числі застарілі; 
  • отруєння людей хімічними або токсичними речовинами військового походження. 

До ознак НС соціального характеру віднесено:

– збройний напад, скоєний на об’єкти військового призначення.

Методика ідентифікації потенційно небезпечних об’єктів згадує під номером 30700 «аварії на арсеналах, складах боєприпасів та інших об’єктах військового призначення з викиданням уламків, реактивних та звичайних снарядів». Із ризиком пов’язані також виробництво та зберігання вибухових матеріалів, що застосовуються у виробничих процесах, а також безпосередньо засоби військового призначення, що містять вибухові матеріали, які виготовляються, знаходяться на зберіганні або утилізуються.

Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки серед орієнтованого переліку зовнішніх впливів, здатних призвести до виникнення небезпечних подій, вказує за номером 36 «Саботаж, війна, повстання, що може привести до руйнування, що створюють загрозу аварій чи створюють таку аварію». Під номером 37 вказується «Диверсія, терористичний акт, що може проводитись як випадково, так і за замовленням конкурентів, здирників, злочинних угрупувань тощо». Отже, як бачимо, основні ризики, з якими держава стикнулася в лютому 2022-го року, були сформульовані та перелічені в нормативних документах. 

Погляд на стратегічні документи – чи згадано в них ризики?

Приміром, у Стратегічних документах національного рівня часто можна зустріти під час опису Донецької та Луганської областей інформацію про негативні наслідки війни та відповідні ризики для економічного та іншого розвитку цих регіонів. Стратегії зменшення ризиків лих місцевого рівня, що розроблялися громадами за допомогою міжнародних партнерів, теж брали до уваги ризики військового конфлікту та його наслідки. Проте чи можливо управляти ризиками воєнних загроз? Ймовірно, відповідь на це питання лежить більше в військово-політичній площині і виходить за межі предмету даної статті.

Втім, на думку UNDRR, управління ризиками стає що раз складнішим завданням, з огляду на складність задіяних причинно наслідкових зв’язків. Війна та конфлікти є невід’ємною складовою такої оцінки та життя людства.

Поточний контекст
Здатність екосистем на самовідновлення повільно зменшується (наприклад, зростання населення сприяє розвитку агропомисловості)
Забруднення довкілля та зміна кліматуЗбільшення населення в одних місцях та депопуляція в іншихЗростання агропрослового комплексу та послаблення вимог до нихНерівномірний дохідВідображення складних кореляції та петель зворотного зв’язку
Стресори для довкілля що супроводжують будівництвоВтрата біорізноманіття

Посухи

Теплові хвилі
Складність міжнародної торгівлі
Ринкові спекуляції
Раптові та поступові переломні моментиПодія великого масштабу або кілька збоїв одночасно можуть раптово перевищити всю ємність, що залишиласяПереміщення (виробництв)



Нестабільність ринку
Скачки цін
НеврожаїПроблеми із доступом до води
Багаторазовий збій хлібного кошика
Системний збій
Дестабілізація валюти

Міграція
Політична дестабілізація
Громадянські заворушення
Війна
Продовольча безпека
Харчові бунти

Таблиця складена на основі матеріалів UNDRR

Починаючи з 1946 по 2001 рік в світі відбулося близько 220 збройних конфліктів (Panić, 2008) в результаті яких загинули понад 20 млн осіб, а 67 млн. осіб стали біженцями. Згідно з даними УВКБ ООН, станом на 30 березня 2022 року більш ніж 4 млн. людей виїхало за межі України з 24 лютого 2022 року, і ця цифра зростає. 

Згідно з аналітичним звітом ООН про післявоєнне відновлення можна виділити чотири фактори ризику, що сприяють виникненню конфлікту.

  1. Низький дохід на душу населення.
  2. Слабке економічне зростання, 
  3. Наявність соціально-економічної горизонтальної нерівності.
  4. Велика кількість цінних природних ресурсів. 

Ці фактори ризику є ще більш гострими за наявності високого рівня безробіття, особливо серед молоді. Вважаємо за доцільне враховувати їх при розробці Програми відбудови країни, а також стратегічних документів всіх рівнів (місцевого, регіонального, національного), які закладатимуть шляхи післявоєнного розвитку держави.

То як трансформувати обізнаність про ризики в сталу відбудову?

Як відбудовувати країну? Що слід робити вже зараз на політичному та управлінському рівні, щоб зміцнити організаційну, безпекову та економічну стійкість держави до ризиків в майбутньому та зменшити кількість збитків та смертей?

Відповіді на ці питання вже поступово з’являються в нормативних документах. Зокрема, 20 березня 2022 року Президент повернув із підписом Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності у сфері довкілля та щодо цивільного захисту на період дії воєнного стану». Цей закон прийнято на виконання статті 64 Конституції України, статей 12-1, 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні». Аналіз норм цього закону свідчить про намагання якомога швидкої відбудови країни. Зокрема, змінами до Кодексу цивільного захисту України (статті 8) завдання єдиної державної системи цивільного захисту (ЄДСЦЗ) розширено з метою:

– відбудови країни після війни на здійснення цільової мобілізації для ліквідації наслідків ведення воєнних дій та надзвичайних ситуацій; 

– ліквідації наслідків воєнних дій в населених пунктах та на територіях, що зазнали впливу засобів ураження; 

– відновлення об’єктів критичної інфраструктури сфери життєзабезпечення населення; 

– визначення населених пунктів та районів, що потребують проведення гуманітарного розмінування, маркування небезпечних ділянок, проведення очищення (розмінування) територій; 

– залучення до ліквідації наслідків ведення воєнних дій та надзвичайних ситуацій міжнародної допомоги.

Слід відмітити, що такі дії дозволять привести територію країни у стан, придатний для подальшого проживання на ній та ведення господарської діяльності, проте не зможуть гарантувати впровадження четвертого пріоритету Сендайської Рамкової Програми зниження ризиків лих (СРП) – «відбудувати краще, ніж було», оскільки ці питання виходять за межі питань цивільного захисту та компетенції ДСНС. Варто відмітити, що з грудня 2022 року в Україні діє Програма з відновлення України (фінансова угода між Україною та Європейським інвестиційним банком), проте ця програма не поширюється на дії, необхідні для відновлення України після війни {1}.

Крім того, наразі вже є зміни й в 16 березня 2022 року постановою КМУ було внесено зміни в інституційну складову. Так, у структуру Секретаріату Кабінету Міністрів України «Урядового уповноваженого з питань інвестицій» замінено на «Урядовий уповноважений з питань інвестицій, залучення фінансової допомоги в умовах воєнного стану, формування фонду відновлення та трансформації економіки, фонду підтримки малого та середнього бізнесу, фонду відновлення майна та зруйнованої інфраструктури, фонду обслуговування та погашення державного боргу, фонду підтримки армії, гуманітарного фонду». Новоствореному Уповноваженому спільно із Директоратом координації державних політик та стратегічного планування доцільно доручити створення державної програми із відбудови України «Україна 2050». Для створення дієвої та реалістичної Програми необхідна чітка координація та співпраця усіх членів та структурних одиниць Уряду України. Необхідність такої програми зумовлюється створенням фондів відновлення України (що цілком підтримуємо): 

Проте вважаємо, що в цьому контексті ще є зона розвитку, ще є простір для більшого. Вже зараз варто думати про Програму відбудови України після війни, причому із врахуванням усіх попередніх планів щодо впровадження в Україні принципів сталого розвитку, а також враховуючи уроки цієї війни. Зокрема, потрібно думати про порядок використання коштів з цих фондів, джерел їхнього наповнення тощо.

Ключовим у цій стратегії повинне бути визначення критеріїв поняття «краще ніж було». Адже досвід війни показує велику кількість логістичних питань – транспортна система потребує докорінного покращення. Збільшення кількості маршрутів, доріг, у тому числі залізничних, деколи підземних. Великі міста, які стали пастками для великої кількості людей, можливо відновлювати частково. Поставити акцент на відновленні та розширенні невеликих сіл та містечок. Особливе питання – це подальший економічний розвиток. Наразі в медіа-просторі обговорюється ідея «Плану Маршала» для України – проте на додачу до нього Україні потрібні нові погляди на реформи, відбудову та сталий розвиток. Фінансова допомога сприятиме швидкому розвитку лише за наявності розробленої Програми відбудови та чіткого плану дій. Наразі такої Програми та плану Україна не має, проте саме зараз потреба в його розробці актуалізувалася найгостріше.

Як ми писали раніше, урахування питань цивільного захисту, техногенної безпеки, екологічної безпеки як складових національної безпеки можливо за умови суворого дотримання усіма учасниками стандартів з всіх видів безпеки. Більше того – саме системи цивільної, техногенної, екологічної безпеки сприяють постійному пошуку кращих рішень досягнення поставлених цілей, а одним із інструментів гарантування безпеки є контроль (в тому числі екологічний контроль).

Нагадаємо, що у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”. Як бачимо, ст. 66, 50, 16 Конституції України змін не зазнали. Відповідно, забезпечення права на безпечне для життя та довкілля не втратило своєї актуальності, а навпаки, має стати наріжним камінням, так само, як і обов’язок щодо не заподіяння шкоди довкіллю. 

Тому така ініціатива, як припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” може бути прийнятною лише як тимчасовий захід, що є необхідним в умовах надзвичайної ситуації. Адже саме результати планового контролю є інструментом виявлення болючих точок та пошуком кращих рішень. Крім того, саме контрольні дії уповноважених органів влади зможуть належним чином створити докази для фіксування порушень воєнних злочинів, фіксування втрат та заподіяної шкоди. В свою чергу, інформація та дані зібрані під час заходів контролю, буде братись до уваги при плануванні діяльності з відбудови.

На жаль, ми не маємо досвіду планування відбудови країни. Але не викликає сумніву той факт, що держава повинна очолити цей процес, забезпечивши належну координацію. І тут вже є перші кроки. Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Аналіз змісту цієї постанови підтверджує, що без розуміння та усвідомлення масштабів відновлення та потреб у відновленні – порахувати збитки буде важко, а відповідно, виникнуть й складнощі в плануванні відбудови, в визначенні підходу до цього процесу та його принципів.

Який основний принцип має бути покладений в основу відбудови держави? Ми пропонуємо взяти за основу принцип, що закладений в Сендайській Рамковій Програмі зниження ризиків лих – «відбудувати краще, ніж було». Саме такий принцип найбільш повно відображає ідею сталого розвитку та ризик-орієнтованого підходу в процесі відбудови. Він має слугувати головним ціннісним та методологічним орієнтиром при розробці Програми відбудови України та відповідного плану дій. Розробку цих документів доцільно починати вже зараз на рівні Кабінету Міністрів України із широким залученням усіх зацікавлених сторін. Відмітимо, що обов’язковим етапом створення таких документів має бути проведення їх стратегічної екологічної оцінки.

Отже, загальний алгоритм дій, що пропонується:

  1. Створення національної системи фіксації та документування фактів руйнувань (передусім – об’єктів критичної інфраструктури), переміщень бізнесу та людей тощо. Таку фіксацію доцільно забезпечити шляхом створення а) організаційно-правового компоненту такої системи – підсилення ролі контролюючих органів, надання їм гарантій безпеки, коригування форм перевірок та способів фіксації порушень, та б) інформаційно-технічного компоненту – створення онлайн бази даних, яка мала б бути під адмініструванням ДСНС, але до якої мали б доступ інші органи державної влади (передусім, Міністерство розвитку громад і територій та Міндовкілля) та міжнародні партнери;
  2. Прийняття та нормативна фіксація принципу відбудови «відбудувати краще, ніж було» як ключового принципу відбудови;
  3. Проведення оцінки заподіяної шкоди та прийняття рішень про доцільність відбудови об’єктів;
  4. Визначення джерел фінансових та матеріальних ресурсів для відбудови за принципом «краще, ніж було».
  5. Узгодження та уніфікація вимог цивільної, техногенної та екологічної безпеки для врахування принципів сталого розвитку під час прийняття рішень.
  6. Розроблення на науковій основі державних програм щодо застосування найкращих доступних технологій з огляду на доступні місцеві ресурси (має бути залучена НАНУ спільно із українськими науковцями).

Наостаннє, доцільно відмітити, що процес відбудови доречно реалізувати із широким обговоренням та залученням міжнародної спільноти та громадськості.

«Принцип «відбудувати краще, ніж було» має слугувати головним ціннісним та методологічним орієнтиром при розробці Програми відбудови України та відповідного плану дій».

Софія Шутяк, стратегічний аналітик проєкту«Зменшення вразливості до ризиків катастроф в Східній Україні (Фаза ІІ)».

Це дослідження стало можливим при остаточній підтримці Європейського Союзу через його Департамент цивільного захисту і операцій з гуманітарної допомоги.

 У цьому документі висвітлюється діяльність з надання гуманітарної допомоги, що здійснюється за фінансової підтримки Європейського союзу. Думки, висловлені в цьому документі, жодним чином не повинні розглядатися як офіційна позиція Європейського Союзу, і Європейська комісія не несе відповідальності за будь-яке використання інформації, що  міститься в ньому).

{1} Проект спрямований на підтримку багатогалузевих інвестиційних субпроектів у сфері комунальної та соціальної інфраструктури, метою яких є подолання наслідків конфлікту на Сході України, який спустошив частини цього регіону в період з березня до початку вересня 2014 року і продовжується до цих пір.

#RiskReduction #Resilience #PreparePreventProtect #3PConsortium #ACTED #ECHO EU Civil Protection & Humanitarian Aid – ECHO

06.04.22

Щоб допомогти вам розібратися, в чому різниця режимів «безвізового мандрівника» , тимчасового захисту, статусу біженця, юристи БФ «Право на захист» розробили порівняльну таблицю.

06.04.22

Інструкція для визнаних в Україні біженців та осіб, що потребують додаткового захисту.