Зробити пожертву
Укр / Eng
19.01.21

Як зменшити шанси виникнення надзвичайних ситуацій на сході України?

Про це знають у Консорціумі ЗР, який було створено у 2019 році.

До нього входять українські та міжнародні неурядові організації ACTED, IMPACT Initiatives, БФ «Право на захист», Товариств за підтримки Данського, Австрійського, та Українського Червоного Хреста, та фінансується в рамках проєкту Європейського Союзу «Зниження ризику стихійних лих у Східній Україні».

Настав час підвести підсумки роботи Консорціуму зменшення ризиків та оглянути основні досягнення!

Натисніть для завантаження інформаційного бюлетеня Консорціуму ЗР зі зниження ризиків у форматі .pdf українською

15.01.21

Сьогодні ми публікуємо моніторинговий звіт «Перетин лінії розмежування через КПВВ» за грудень 2020 року, підготовлений на основі даних, зібраних під час моніторингу ситуації на КПВВ БФ «Право на захист». 

Більше статистичних даних можна знайти за посиланням

ГОЛОВНЕ:   

  • Протягом місяця, перетин лінії розмежування можна було здійснити лише через два КПВВ: «Новотроїцьке» в Донецькій області та «Станиця Луганська» в Луганській області. Це призводить до зменшення кількості перетинів у порівнянні з періодом до введення карантинних обмежень.
  • У грудні через КПВВ «Новотроїцьке» перетин лінії розмежування у бік підконтрольної уряду України території (ПУТ) здійснили майже 443 особи. Ще близько 893 осіб перетнули лінію розмежування у бік непідконтрольної території (НПУТ). На КПВВ «Станиця Луганська» понад 21 000 осіб здійснили перетин лінії розмежування у бік ПУТ, та понад 25 000 осіб – у зворотному напрямку.
  • Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову від 25 листопада № 1161 для правового врегулювання порядку пропуску осіб через тимчасові закриті КПВВ за наявності підстав гуманітарного характеру. Такими підставами визнано: повернення до місця проживання; возз’єднання сім’ї; важка хвороба; смерть близьких родичів; необхідність забезпечення лікарськими засобами або проходження лікування; виїзд із НПУТ на постійне чи тимчасове проживання в іншій державі; перетин КПВВ дитиною у супроводі одного з батьків; перетин КПВВ з метою відвідування закладу освіти для навчання; необхідність забезпечення захисту національних інтересів або у зв’язку з виконанням міжнародних зобов’язань іноземними дипломатами; прийняття спадщини. Не було помічено жодних змін у процесі перетину лінії розмежування після опублікування постанови.
  • Протягом грудня 8 222 вразливих осіб похилого віку отримали допомогу в транспортуванні на КПВВ «Станиця Луганська» електромобілем від НУО «Проліска».

Документ можна завантажити українською та англійською.   

Звіт містить інформацію, зібрану БФ «Право на захист» в межах опитування, що регулярно проводиться з червня 2017 року. КПВВ розташовані в Донецькій («Майорське», «Мар’їнка», «Гнутове» та «Новотроїцьке») та Луганській («Станиця Луганська») областях. Опитування є частиною моніторингу порушення прав населення, що постраждало від конфлікту, та проводиться в межах проекту «Адвокація, захист та правова допомога внутрішньо переміщеним особам України», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR). Таке опитування має на меті з’ясувати причини, умови та ризики, які супроводжують перетин лінії зіткнення через КПВВ. Зібрана під час опитування інформація допоможе визначити потреби, прогалини та тенденції, а також забезпечити доказову базу для діяльності з адвокації.   

28.12.20

15 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила в другому читанні та в цілому проєкт Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік». У контексті захисту прав внутрішньо переміщених осіб і осіб, які постраждали від збройного конфлікту, цей закон є особливо цікавим, оскільки йдеться про фінансування важливих загальнодержавних програм, які їх так чи інакше стосуються.

Відтак буде доречно порівняти видаткові частини як Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» (Додаток 3), так і Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» (Додаток 3). Варто нагадати, що у зв’язку зі світовою пандемією COVID-19 у квітні й упродовж решти 2020 року до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» були внесені суттєві зміни, якими були перерозподілені кошти між державними програмами. Тому для порівняння треба брати саме зміни видаткової частини держбюджету на 2020 р. Окрім того, цікавими для порівняння також є тексти проєкту закону про державний бюджет на 2021 р. для першого читання й після опрацювання пропозицій до другого читання.

Отже, що нового в законі про державний бюджет на 2021 рік, як порівняти з аналогічним законом на 2020 рік у контексті внутрішньо переміщених осіб і збройного конфлікту?

Основними змінами є такі:

  • збільшено фінансування державної програми щодо виплати грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації до 114 млн грн.
  • збільшено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо підтримки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту на сході України до 125 млн грн.
  • запроваджено нову державну програму щодо забезпечення належних умов в’їзду та виїзду осіб на тимчасово окуповані території України — 267 млн грн.
  • запроваджено нову державну програму із забезпечення реінтеграції молоді з тимчасово окупованих територій Донецької й Луганської областей, тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя — 30 млн грн (щоправда, така програма з’явилася лише між першим і другим читанням законопроєкту).
  • немає фінансування державної програми «Доступне житло» (було скорочене ще квітневими змінами до держбюджету на 2020 рік і у 2021 році не поновлюватиметься).
  • немає фінансування субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проєкту «Житло для внутрішньо переміщених осіб».

Детальніше – дивіться в порівяльній табличці.

Ще однією зміною, яка може суттєво зачепити права та інтереси великої кількості осіб є відсутність фінансування заходів щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою. Згідно із проєктом Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», який був поданий на перше читання, на виконання цієї програми було передбачено 200 млн грн. Однак уже в бюджетних висновках Парламенту та за результатами розгляду проєкту закону в другому читанні та в цілому виділення коштів на виконання рішень судів було скасовано взагалі.

Проблема невиконання судових рішень в Україні — не поодинока. Понад половина рішень Європейського суду з прав людини проти України стосуються невиконання судових рішень, відповідальність за які несуть органи влади в Україні. Виконання тисяч таких рішень потребує мільярдів. Проте за останні роки фінансування було явно недостатнім. Наприклад, у 2016 р. — 144.757 тис. грн, у 2017 р. — 500 млн грн, у 2018 р. — 500 млн грн, у 2019 р. — 600 млн грн, у 2020 р. — 600 млн грн.

Відповідна тенденція, так само як і відсутність суттєвих кроків щодо системного розв’язання питання виконання судових рішень, не залишилася непоміченою Комітетом Міністрів Ради Європи, який 1 жовтня 2020 р. прийняв Проміжну Резолюцію із цього питання. Водночас необхідно зауважити, що в поточному році (за 10 місяців) лише щодо пенсійного забезпечення ВПО за судовими рішеннями нараховано понад 250 млн грн, з яких виплачено понад 35 млн грн. Минулого року відповідні показники були вищими майже втричі. Допомогти у виконанні таких рішень суду вартує багатьох місяців роботи юриста чи адвоката, зробити це самотужки — практично не реально. Треба наголосити, що переселенці та постраждалі особи є позивачами в багатьох категоріях спорів із вимогами матеріального характеру. А отже, у прийдешньому році вони не матимуть жодних сподівань на виконання рішень судів на їхню користь, ба більше — навіть на повернення судового збору.

Розглядаючи вже ухвалений Закон України «Про державний бюджет України на 2021 рік» можна зробити висновок про певні позитивні зрушення у сфері фінансування виплати компенсації за зруйноване житло, а також забезпечення належних умов в’їзду/виїзду на/з тимчасово окупованих територій. Водночас виглядає так, що питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, як і виконання судових рішень, відповідачем у яких виступає держава, не є пріоритетом уряду на найближчий рік.

24.12.20

5 листопада 2020 року Кабінет Міністрів України подав до Верховної Ради України проєкт закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування питань, пов’язаних із військовополоненими та інтернованими особами в особливий період» № 4327 від 05.11.2020.

Благодійний фонд «Право на захист» звертає увагу, що положення цього законопроєкту розповсюджуються не тільки на військовополонених, але й на цивільних осіб-іноземців, які знаходяться на території України, а тому вважає за необхідне зробити таку заяву.

Конвенція про захист цивільного населення під час війни (IV Женевська Конвенція), яка прийнята 12.08.1949р. у Женеві та надалі ратифікована Україною у 2006 році, застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, який може виникнути між двома чи більше державами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, а також до випадків часткової чи цілковитої окупації.

Конвенція встановлює положення про захист осіб, які в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Стаття 44 Конвенції закріплює, що застосовуючи заходи контролю, зазначені в цій Конвенції, держава, яка затримує, не повинна вороже поводитися з біженцями, які фактично не перебувають під захистом жодного уряду, лише на підставі їхньої юридичної належності до держави-супротивниці.

Разом з цим, проєкт Закону, на думку БФ «Право на захист», містить низку положень, які можуть  негативно вплинути на права шукачів захисту, біженців і осіб, які потребують додаткового захисту.

Проєктом запропоновано доповнити підстави для заборони виїзду з України іноземців або осіб без громадянства, передбачені частиною другою статті 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» абзацом «відносно нього прийнято рішення про інтернування — до відміни рішення про інтернування».

Проєкт суттєво розширює повноваження Служби безпеки України. Зокрема, покладає на цей орган під час особливого періоду здійснення заходів з виявлення на території України громадян держави, яка загрожує нападом чи здійснює агресію проти України, які становлять загрозу національній безпеці України (…) з метою розв’язання питання щодо інтернування таких осіб.   

Проєкт покладає на Генеральний штаб Збройних сил України право прийняти рішення про інтернування громадян держави, яка загрожує нападом чи здійснює агресію проти України, які, за даними Служби безпеки України, становлять загрозу національній безпеці України у зв’язку з таким нападом чи агресією.

У зв’язку з зазначеним БФ «Право на захист» вважає за необхідне заявити, що в разі ухвалення цього законопроєкту  є висока ймовірність, що права та свободи, гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, можуть бути порушені, а саме:

  • право на свободу та особисту недоторканність, передбачене статтею 5 Європейської Конвенції;
  • право на приватність, передбачене статтею 8 Європейської Конвенції; 
  • право на свободу пересування, передбачене статтею Протоколу № 4 до Європейської Конвенції.

Окрім того, наслідком ухвалення законопроєкту № 4327 може стати порушення  гарантій, що встановленні у статтях 35, 43 та 44 IV Женевської Конвенції. Проєкт Закону не містить будь-яких запобіжників від інтернування цивільних осіб-громадян Російської Федерації, що є біженцями або особами, які потребують додаткового захисту чи шукачами захисту, що прямо суперечить положенням Статті 44 IV Женевської Конвенції.

БФ «Право на захист» вважає, що проєкт має бути приведений у відповідність до міжнародних зобов’язань України за Женевською Конвенцією про захист цивільного населення під час війни, зокрема, біженці, особи, які потребують додаткового захисту, шукачі захисту мають бути виключені зі сфери регулювання цього законопроєкту. 

22.12.20

Під час бойових дій на сході України гинуть не тільки захисники-воїни, але і цивільні особи, які опинилися “не в тому місці і не в той час”. 

Станом на 31 липня 2020 року за більш ніж 6 років збройного конфлікту на сході України, загинуло щонайменше 3367 цивільні особи – це люди, які не брали участі у бойових діях (згідно з даними Управління Верховного Комісара ООН з прав людини, що наведені у Доповіді щодо ситуації з правами людини в Україні за період 16.02.2020-31.07.2020 р.).

Починаючи з 2017 року юридичною командою БФ «Право на захист» супроводжуються 36 судових справ щодо захисту прав поранених осіб або осіб, які втратили близьких родичів. З них 8 справ вже успішно пройшли стадію апеляційного розгляду і потрапили на розгляд до Верховного Суду, оскільки відповідач (держава Україна) всупереч нормам міжнародного і національного права не погоджується виплачувати таким особам компенсації. Чому в таких випадках Україна має нести відповідальність за життя своїх громадян, з наступним пред’явленням претензій до держави-агресора – читайте докладно в матеріалі.

Як ми писали раніше, одна з таких справ була виграна адвокатами БФ «Право на захист» в Харківському апеляційному суді. Відтепер ця справа розглядатиметься Великою Палатою Верховного Суду.

Обставини справи

12.03.2015 р. під час проведення антитерористичної операції в с-щі Красний Партизан Ясинуватського району Донецької області було вбито Аллу Д. Автомобіль, в якому їхала жінка разом із іншими пасажирами, підірвався на міні. В машині були лише цивільні особи, які їхали із зони активних бойових дій. Син жінки – Олександр Д. дізнався про смерть матері по телефону. Не зважаючи на ризики для особистої безпеки, він поїхав організовувати похорони матері.

На даний час пройшло вже більш ніж 5 років, проте втрата матері для Олександра є довічною та непоправною. Вона призвела до суттєвої негативної зміни його життя та глибоко травмувала його особистість. Жодної компенсації моральної шкоди від держави він не отримав. У зв’язку з цим Олександр, за допомогою юристів БФ «Право на захист», в судовому порядку вирішив стягнути з Держави Україна моральну шкоду, заподіяну терористичним актом, що призвів до загибелі його матері. 

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24.04.2019 р. стягнуто з Державного бюджету України на користь Олександра, на відшкодування моральної шкоди, 300 000 гривень.

Постановою Харківського апеляційного суду від 30.07.2019 р. рішення суду першої інстанції в частини розміру відшкодування моральної шкоди змінено – стягнуто на користь Олександра 500 000 грн, однак Уряд України очікувано подав касаційну скаргу, яка була прийнята до розгляду Верховним Судом.

Чому це важливо

Після змін до процесуального законодавства, які набрали сили у 2017 році, Верховний Суд має право передати деякі справи, що надійшли до нього, на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зокрема, для формування єдиної правозастосовчої практики. Це зазвичай відбувається у справах, які є складними і неоднозначними з огляду на суперечливе законодавство або його відсутність.

Якщо Велика Палата ухвалить рішення в такій справі, то її висновки будуть обов’язковими для розгляду в усіх подібних справах, тобто буде створено певний різновид правового прецеденту, що має застосовуватися всіма судами України. Це дозволить і позивачам, і державі розуміти перспективи таких справ, а судам – розуміти перспективи перегляду їх рішень у таких справах, що значно пришвидшить їх розгляд і мінімізує кількість судових помилок.

Ухвалою від 18.11.2020 року Верховний Суд скористався таким правом і передав справу №640/20038/19, про яку йдеться у статті, на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, яка своєю ухвалою від 25.11.2020 року погодилася розглянути справу. Судовий розгляд (на жаль, без виклику сторін) призначено на сьогодні, 22 грудня 2020 року. Про результати розгляду справи ми дізнаємось вже наступного року.

У БФ «Право на захист» сподіваються на швидкий розгляд справи і ухвалення Судом рішення, яке допоможе не тільки отримати постраждалим справедливу компенсацію, але й спонукатиме державу розробити адміністративний порядок отримання компенсацій без звернення до перевантажених судів. 

Олег Тарасенко, 

Адвокат, Старший стратегічний юрист БФ «Право на захист»

Олена Приходько,

Адвокат, Керівник харківського регіонального офісу БФ «Право на захист»

16.12.20

На основі даних, зібраних під час спостереження за ситуацією на КПВВ БФ «Право на захист» було підготовлено щомісячний моніторинговий звіт «Перетин лінії зіткнення через КПВВ» за листопад 2020 року.

Тенденції та динаміка

  • Після відновлення повноцінної роботи КПВВ «Станиця Луганська» з 10 листопада, кількість перетинів лінії розмежування підвищилася на 35% у листопаді, порівняно з жовтнем (29184 та 21373 відповідно), але в той же час це становить лише 2,25% від 1,2 мільйонів людей, що перетнули лінію розмежування листопаді 2019 року. Більшість перетинів були здійснені на КПВВ «Станиця Луганська» (95%), і лише 5% на КПВВ «Новотроїцьке». 
  • У листопаді 2020 року, близько 1 084 осіб здійснили перетин лінії розмежування у бік ПУТ, 494 людей перетнули лінію розмежування у бік НПУТ в Донецькій області через КПВВ «Новотроїцьке», який залишається залишається єдиним пунктом пропуску в Донецькій області, де існує можливість перетину за погодженими списками осіб. Перетин відбувається щопонеділка та щоп’ятниці. Умови перетину ті ж самі, що були у попередньому місяці: для того, щоб отримати дозвіл на в’їзд чи виїзд до НПУТ, потрібно потрапити в список за складною процедурою подання документів.
  • На початку листопада перетин лінії розмежування був можливий тільки на підставі спеціального дозволу від штабу ООС для людей з реєстрацією за місцем проживання на НПУТ Луганської області і які мають вагомі підстави для перетину. З 10 листопада штабом ООС було видано наказ про скасування цих обмежень і відновлення роботи КПВВ «Станиця Луганська». За цей місяць, 13981 осіб здійснили перетин лінії розмежування у бік підконтрольної території України, та 13595 осіб у напрямку непідконтрольної території України.
  • 65% громадян мали труднощі зі встановленням додатку «Вдома». Серед проблем, які були озвучені – довгий час встановлення програми, відсутність Інтернет-з’єднання на КПВВ або проблеми зі зв’язком, а також не надходження СМС повідомлення для підтвердження.
  • Як було з’ясовано у ході опитування, думки та занепокоєння людей стосовно ситуації навколо пандемії коронавірусу виявились різними, адже 55% громадян не занепокоєні COVID-19, а у 43% виникають питання щодо безпеки під час перетину. Згідно з даними, 65% з опитаних людей вважають, що дистанція у черзі на КПВВ є досить малою, ще 42% зауважили, що інші люди навколо неправильно одягають маски, а ще 7% мають питання щодо безпеки проїзду в громадському транспорті.
  • Близько 61% людей перетинають лінію розмежування через родичів, які проживають на підконтрольних та непідконтрольних територіях України. Третина громадян роблять це через потребу зняття коштів та/або проблеми з пенсійними/соціальними виплатами.

Детальніше – читайте та дивіться у звіті БФ «Право на захист» за посиланнями нижче: 

українською

англійською 

Більше статистичних даних можна знайти за посиланням на веб-сторінці УВКБ ООН в Україні

Звіт містить інформацію, зібрану БФ «Право на захист» в межах опитування, що регулярно проводиться з червня 2017 року. КПВВ розташовані в Донецькій («Майорське», «Мар’їнка», «Гнутове» та «Новотроїцьке») та Луганській («Станиця Луганська») областях та є частиною моніторингу порушення прав населення, що постраждало від конфлікту, який проводиться в межах проекту «Адвокація, захист та правова допомога внутрішньо переміщеним особам України», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR). Опитування має на меті з’ясувати причини, умови та ризики, які супроводжують людей під час перетину лінії зіткнення через КПВВ. Зібрана у ході опитування інформація допоможе визначити потреби, прогалини та тенденції, а також забезпечити доказову базу для діяльності з адвокації. 

16.12.20

БФ «Право на захист» презентує звіт, який детально розповідає про стан дотримання прав біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства. Попри зусилля держави, деякі виклики залишаються нерозв’язаними протягом багатьох років, і є предметом уваги під час перегляду Універсального періодичного огляду (УПО) у Раді ООН з прав людини.

Звіт «Дотримання прав біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства» є альтернативним поглядом неурядових організацій на стан виконання рекомендацій, отриманих та підтриманих Україною в межах Універсального періодичного огляду. Розробкою звіту займалися БФ «Право на захист», NEEKA Ukraine, Десяте Квітня, БФ «Рокада», Institute on Statelessness and Inclusion, та за експертної підтримки European Network on Statelessness.

«Підготовка національного проміжного звіту щодо стану виконання рекомендацій УПО  – це гарна ініціатива, якою розпочато діалог між громадськістю та Урядом щодо вирішення серйозних задач і поліпшення прав вразливих категорій осіб», – зазначає Ксенія Карагяур, правовий аналітик «Право на захист».

Переглянути звіт «Дотримання прав біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства» можна українською або англійською.

15.12.20

Починаючи з кінця 2018 року юридичною командою БФ «Право на Захист» було виграно 11 справ (у тому числі вже 4 – в апеляційній інстанції) щодо отримання компенсації за моральні страждання, спричинені пораненнями або загибеллю цивільної особи під час проведення АТО/ООС.

Останнім часом від суспільства все частіше лунає питання, чому за загибель наших співгромадян, яка була фактично  викликана агресією Російської Федерації, має платити Україна?

Ми спробуємо надати відповідь на нього, уникаючи формальних юридичних формулювань, які докладно викладені в нашій правовій позиції, яка була розроблена ще на початку 2017 року, і знаходить своє відображення у зростаючій кількості судових рішень, які ухвалюються судами України.

По-перше, варто розуміти, що звичайний українець не має можливостей, які б дозволили йому встановити винних осіб і притягти їх до кримінальної відповідальності, оскільки тільки уповноважені державою органи можуть здійснювати розслідування злочинів і притягнення винних осіб до відповідальності. Розслідування кримінальних справ щодо загибелі цивільних осіб фактично не проводиться, постраждалі залишені наодинці зі своїм горем і безпорадністю. І мова навіть не йде про загибель осіб на тимчасово окупованих територіях, де розслідування ускладюється об’єктивними факторами. Таким чином, батьки, що втратили своїх дітей, та сироти, що втратили своїх батьків, не можуть отримати компенсацію від злочинців, які безпосередньо обірвали життя їх рідних. Також не можна забувати, що підозрювані у вчиненні цих страшних злочинів інколи стають об’єктами обміну між урядами України і Росії, що позбавляє постраждалих права на справедливий суд і отримання якихось компенсацій від цих осіб.

По-друге, Російська Федерація непідсудна українським судам в силу норм міжнародного права і юрисдикційного імунітету, який з нього випливає. Постраждалі не можуть подати позов до уряду Російської Федерації в український суд, а спроби це робити, які інколи лунають в мережі інтернет, є не просто марними, але можуть бути шкідливими для постраждалих з точки зору перспектив отримати хоч якусь компенсацію.

По-третє, відповідно до норм Європейської Конвенції з прав людини і практики Європейського суду з прав людини, саме наша держава має забезпечувати безпеку своїх громадян і дотримання прав людини в межах своєї юрисдикції. І навіть в українському законодавстві є норма, передбачена статтею 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», яка прямо передбачає, що держава несе відповідальність, завдану терористичним актом, з наступним стягненням сплаченої постраждалим компенсації з винних осіб. Чому існує ця норма? Якщо відійти від «сухих» юридичних формулювань,  то можна сказати просто: всі ми дотримуємось законів України, у тому числі сплачуємо податки, а держава, створивши відповідні органи влади, у тому числі правоохоронні, зі свого боку, має забезпечити нам безпеку і захист прав людини. У випадку, якщо держава з цим не впоралася, вона має сплачувати компенсацію (у тому числі компенсацію моральної шкоди родичам загиблих).

Ми сподіваємось, що згадані судові рішення змусять державу нарешті звернути увагу до такої важливої проблеми як загибель невинних людей, і запровадити адміністративний порядок отримання відповідних компенсацій. Крім того, ці судові рішення можуть і мають бути використані Україною під час пред’явлення претензій до держави-агресора в міжнародних судах. Наша організація відкрита для співпраці з урядом України з цих питань.

Якщо ми хочемо жити в гідній європейській державі, то маємо пам’ятати про те, що в Україні, згідно Конституції, діє верховенство права. І держава має виконувати як зобов’язання, зафіксовані в міжнародних договорах, так і в національних законах. Вибіркове застосування законів (а також конвенцій) – це те, до чого вдаються автократичні недемократичні держави. Чи хочемо ми стати такою державою? Впевнений, що ні.

Олег Тарасенко,

Адвокат, Старший стратегічний юрист Благодійного Фонду «Право на Захист»

17.11.20

Пропонуємо до вашої уваги моніторинговий звіт «Перетин лінії зіткнення через КПВВ» за жовтень 2020 року, підготовлений БФ «Право на захист» на основі даних, зібраних під час моніторингу ситуації на КПВВ. Більше статистичних даних можна знайти за посиланням: https://www.unhcr.org/ua/en/eecp-monitoring-2020.

Тенденції та динаміка: 

  • Протягом місяця, перетин лінії розмежування можливо було здійснити лише через два КПВВ. Це призвело до значного зменшення кількості перетинів у порівнянні з періодом до введення карантинних обмежень. Кількість перетинів знизилася в жовтні у порівнянні з вереснем на ≈77 відсоткових пунктів, у зв’язку з закриттям КПВВ «Станиця Луганська»: ≈20 000 та 86 000 перетинів відповідно.
  • З 30 вересня по 4 жовтня перетин людей був тимчасово призупинено на КПВВ «Станиця Луганська» в Луганській області через масштабні пожежі в околицях. Внаслідок пожежі на КПВВ 30 вересня та 1 жовтня були частково пошкоджені пункт надання першої медичної допомоги, а також зони очікування на КПВВ. Всі бенефіціари, які очікували перетину лінії розмежування, були своєчасно евакуйовані
  • 13 жовтня штаб-квартира ООС оголосила, що вони тимчасово закриють КПВВ «Станиця Луганська» в період з 16 по 31 жовтня через дедалі стрімкіше поширення COVID-19 в Луганській області. З моменту закриття КПВВ «Станиця Луганська» та до кінця жовтня тільки близько 200 осіб отримали дозвіл від штабу ООС на перетин лінії розмежування у бік ПУТ.
  • Наступного дня після закриття КППВ «Станиця Луганська» зібралися люди, які прийшли перетнути лінію розмежування у бік НПУТ: у багатьох випадках люди стверджували, що не були проінформовані про закриття КПВВ. Деякі люди залишилися ночувати на КПВВ, очікуючи можливості перетнути лінію розмежування у бік НПУТ, бо вони не були забезпечені житлом. Крім того, було багато людей похилого віку у віці старше 80 років.
  • 28 жовтня штаб-квартира ООС оголосила, що закриття КПВВ «Станиця Луганська» триватиме до 15 листопада.
  • З 5 до 15 жовтня, 3 574 вразливих осіб похилого віку отримали допомогу в транспортуванні на КПВВ «Станиця Луганська» електромобілем від НУО «Проліска».

Документ можна завантажити англійською та українською

Звіт містить інформацію, зібрану БФ «Право на захист» в межах опитування, що регулярно проводиться з червня 2017 року. КПВВ розташовані в Донецькій («Майорське», «Мар’їнка», «Гнутове» та «Новотроїцьке») та Луганській («Станиця Луганська») областях. Опитування є частиною моніторингу порушення прав населення, що постраждало від конфлікту, та проводиться в межах проекту «Адвокація, захист та правова допомога внутрішньо переміщеним особам України», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR). Таке опитування має на меті з’ясувати причини, умови та ризики, які супроводжують перетин лінії зіткнення через КПВВ. Зібрана під час опитування інформація допоможе визначити потреби, прогалини та тенденції, а також забезпечити доказову базу для діяльності з адвокації.