Зробити пожертву
Укр / Eng
26.10.20



2 вересня 2020 року Верховною Радою у першому читанні було прийнято проєкт Закону про адміністративну процедуру № 3475 від 14.05.2020 року. БФ “Право на захист” вважає за доцільне надати Комітету свій аналіз законопроєкту та рекомендації щодо підготовки проєкту до другого читання.

Загальні застереження

На думку БФ “Право на захист”, окремі пропозиції проєкту є слушними і здатними покращити реалізацію прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у відносинах із державою. До таких пропозицій варто віднести закріплення презумпції правомірності дій та вимог особи у ст. 15 проєкту, зобов’язання адміністративного органу самостійно збирати докази і не перекладати цей обов’язок на заявника у ст. 16 проєкту, деталізацію вимог до адміністративного акту у ст. 67 проєкту, закріплення можливості визнати адміністративний акт недійсним у ст. 85 проєкту тощо.

В цілому, створення уніфікованої процедури розгляду звернень та прийняття рішень за ними здатне гарантувати можливість захисту особою своїх прав та своєчасної їх реалізації. Однак БФ “Право на захист” погоджується з позицією Головного науково-експертного управління і вважає, що у разі прийняття проєкту як закону можуть мати місце негативні наслідки для значної кількості існуючих порядків, процедур та адміністративних послуг, які за своєю специфікою не можуть бути імплементовані у рамках загальної адміністративної процедури.

Ризики для процедури розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

1. Актуальна нормативно-правова база, у тому числі, низка міжнародних договорів, закріплює особливу вразливість такої категорії іноземців та осіб без громадянства як шукачі захисту, зокрема, через вимушеність їхнього переміщення, ускладненість доступу до документів, що підтверджують їхню особу, низький рівень освіти, відсутність достатніх коштів задля забезпечення гідного рівня життя, досвід пережитих фізичних та психологічних страждань, не володіння мовою країни, до якої вони звертаються за захистом.

Тож, для забезпечення прав цих осіб і недопущення дискримінації законодавчими актами встановлені певні гарантії, якими користуються шукачі захисту під час адміністративного провадження. Серед найважливіших гарантій доступу до міжнародного захисту, закріплених у діючому законодавстві, слід виділити:

  • порядок подання заяви особою, яка є неписьменною або має фізичні вади;
  • право подати заяву та документи, що обґрунтовують необхідність надання захисту, рідною мовою та обов’язок органів ДМС та інших державних органів залучити перекладача;
  •  порядок подання заяви особою, яка незаконно перетнула державний кордон України;
  • порядок дій органів ДМС та інших державних органів у випадку звернення за захистом дитини, розлученої із сім’єю;
  • право подати заяву особою, у якої відсутні документи, що посвідчують особу, або такі документи є фальшивими, та порядок подальшого розгляду такої заяви;
  • вичерпний перелік підстав для прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту тощо.

Разом з тим вказаний законопроект не враховує особливу вразливість шукачів захисту.Так, у статті 7 проєкту передбачено, що іноземці та особи без громадянства під час здійснення адміністративного провадження користуються гарантіями, однак ці гарантії окремо не закріплені і не перераховані, що вказує на їх декларативний характер.

2. Проєкт суттєво розширює коло можливостей для захисту особою своїх прав під час адміністративного провадження, зокрема, право на подання клопотань,  невичерпний перелік яких прямо закріплений у проєкті, доступ до матеріалів справи, право подавати пояснення і зауваження, право бути вислуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, право ініціювати та брати участь у слуханнях у справі, тощо, однак через особливу вразливість шукачів захисту для більшості з них реалізація цих прав не є можливою без представництва.

При цьому, слід звернути увагу, що проєкт не передбачає внесення змін до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», а за чинного регулювання доступ до правової допомоги шукачів захисту є ускладненим: 1) коло шукачів захисту, які мають право на таку допомогу, є суттєво звуженим; 2) чітка процедура та порядок залучення чи то призначення адвоката з центру безоплатної правової допомоги не визначені; 3) обов’язок органів державної міграційної служби повідомити відповідний центр з надання безоплатної правової допомоги про необхідність такої допомоги шукачеві захисту не передбачений; 4) строк розгляду звернення про надання безоплатної правової допомоги в два рази перевищує строк оскарження рішень ДМС тощо.

Зважаючи на це, у разі прийняття проєкту, шукачі захисту будуть позбавлені можливості реалізувати свої права під час здійснення адміністративного провадження.

3. Однією з гарантій доступу до міжнародного захисту, як зазначалося вище, є закріплення у законі вичерпного переліку підстав для ухвалення рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У противагу, за проєктом, можливості адміністративного органу для відмови у розгляді заяви суттєво розширюються. Так, наприклад, стаття 42 передбачає перелік заяв, що не підлягають розгляду, а стаття 40 – залишення заяви без руху. Вказане може позбавити шукачів захисту можливості звернутися за захистом, порушуючи таким чином міжнародні зобов’язання України.

4. Особлива вразливість шукачів захисту вимагає особливого підходу до доказування та оцінки заяви про захист. Цей підхід розтлумачений у п.п. 196, 197 Керівництва з процедур і критеріїв визначення статусу біженця за Конвенцією про статус біженців 1951 року та Протоколу до неї 1967 року. Натомість вимоги до доказів та доказування, викладені у проєкті, не враховують зазначених рекомендацій, що може призвести до порушення прав шукачів захисту.

Ризики для процедури розгляду заяв про визнання особою без громадянства (ОБГ)

Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” визначено, що порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства, встановлюються Кабінетом Міністрів України (протягом трьох місяців з дня набуття чинності законом). Проєкт суперечить цьому положенню закону, оскільки намагається врегулювати зокрема порядок розгляду заяв про визнання ОБГ, не зазначаючи цей порядок у списку виключень зі сфери дії проєкту. Натомість значна кількість положень проєкту не узгоджується з процедурою визнання особою без громадянства, деякі прямо суперечать їй:

1. Частина третя статті 19 законопроєкту вимагає від заявника перекладу документів, які ним надаються на іноземній мові, що суперечить статті 6-1 вказаного закону, який зобов’язує державний орган перекладати документи, що надаються заявником під час звернення за визнання ОБГ.

2.    Хоча статтею 36 проєкту передбачено форму подання заяви, яка включає усну (в тому числі подану при особистому зверненні, що фіксується в матеріалах справи шляхом переведення її посадовою особою в письмову форму), не врахована можливість подання заяви неписьменною особою або особою з фізичними вадами. Натомість абзац другий частини першої статті 6-1 вказаного Закону зазначає порядок подання заяви такою особою. Окрім того, практика БФ “Право на захист” показує, що серед недокументованих осіб з невизначеним громадянством, які відповідають критеріям визначення ОБГ, часто є неписьменні люди, які не отримували освіти.

3.  Вказаний Закон передбачає, що у разі відсутності в особи, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, визначених законом документів за її письмовою згодою проводиться опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві (абзац третій частини першої статті 6-1 Закону). Проєктом передбачений статус «осіб, які сприяють розгляду справи», однак не може бути враховано, що опитування проводиться виключно за письмовою згодою заявника. Окрім того, сам порядок опитування осіб під час розгляду заяви про визнання особою без громадянства буде встановлено Кабінетом Міністрів України.

4.  Стаття 33 проєкту передбачає можливість ініціювання адміністративного провадження адміністративним органом, що потенційно здатне позитивно вплинути на процес виявлення недокументованих осіб, які не мають громадянства. Однак, розгляд заяви про визнання ОБГ не передбачений вищезазначеним законом в якийсь інший спосіб, ніж за заявою особи.

5.     Порядок тимчасового зупинення та поновлення адміністративного провадження, передбачений в статті 60 проєкту, також не узгоджується з процедурою визнання ОБГ, визначеною законом. Проєкт вводить можливість зупиняти розгляд заяви за клопотанням заявника, натомість він не здатний врахувати порядок припинення та поновлення розгляду заяви про визнання ОБГ (зокрема на час розгляду заяви про звернення за захистом в Україні та заяви про встановлення належності до громадянства України, абзаци четвертий і пятий частини другої статті 6-1 вказаного Закону).

6.     Адміністративне оскарження, запропоноване проєктом (статті 74-81 проєкту), не буде доступним для заявника про визнання ОБГ, оскільки Закон передбачає лише можливість судового оскарження. Тільки на час судового оскарження передбачено продовження дії довідки про звернення за визнанням особою без громадянства.

Висновки та рекомендації

Таким чином, особлива вразливість шукачів захисту та осіб, які подають заяву про визнання особою без громадянства, в процесі здійснення адміністративного провадження проєктом не врахована. Окремі гарантії для цих категорій не закріплені. В процесі реалізації прав під час адміністративного провадження, запропонованих проєктом, як шукачі захисту, так і особи, які подають заяву про визнання особою без громадянства, очевидно, зіштовхнуться із суттєвими складнощами, тож, вказані права залишиться для них декларативними.

На підставі викладеного, рекомендуємо до частини 2 статті 1 законопроєкту додати пункти 6 та 7 такого змісту:

6) подання та розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, прийняття рішення за цією заявою та його оскарження, прийняття та оскарження рішення про втрату  і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

7) розгляду заяви про визнання особою без громадянства відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства”.

22.10.20

Для більшості постраждалих внаслідок збройного конфлікту на Сході України, питання даху над головою лишається одним з найактуальніших. Його вдається вирішити далеко не всім — попри всі діючі для цієї категорії громадян державні програми. Тож не дивно, що дуже часто саме с цією проблемою звертаються люди до наших спеціалістів.

З цією проблемою на початку вересня до нас на гарячу лінію БФ «Право на захист» звернувся чоловік та розповів свою історію. Вже 6 років поспіль він, разом зі своєю сім’єю, намагається стати на соціальний квартирний облік як внутрішньо переміщені особи (ВПО).
Чоловіка звуть Федір Богданович (ім’я змінене).

Відразу після початку конфлікту у 2014 році разом зі своєю сім’єю він переїхав з Волноваського району Донецької області до Івано-Франківська.

Пан Федір розповів, що він, його мати та сестра неодноразовов зверталися до органів місцевого самоврядування та надавали документи для взяття їх на соціальний квартирний облік, адже їхнє житло залишилось на тимчасово окупованій території (далі — ТОТ). Іншого вони не мають. Не зважаючи на ці факти, вони постійно отримували відмову з різною аргументацією. Підставою для відмови останнього разу була відсутність наявності у членів сім’ї документу, який підтверджував, що житло на Донеччині, власниками якого вони є, було зруйноване – і вже непридатне для проживання.

04.09.2020 року набрала законної сили постанова Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2020 р. № 776 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. № 682». Зокрема, постановою було передбачено виключний перелік документів, які мають надати внутрішньо переміщені особи для взяття їх на соціальний квартирний облік. Важливим нововведенням законодавчого акту стало те, що переселенці, які мають у власності житло в ТОТ не мають надавати жодних актів щодо стану відповідного майна, адже цей стан неможливо підтвердити.
Також раніше, до внесення змін до вищезазначеної постанови, внутрішньо переміщені особи (далі – ВПО) для взяття на соціальний квартирний облік були зобов’язані надавати довідку про місце проживання та склад сім’ї, яка надавалась лише у разі реєстрації місця проживання таких осіб за відповідною адресою, що підтверджувалось відміткою про реєстрацію місця проживання у паспорті громадянина України.

Такі вимоги були серйозною перешкодою для ВПО, оскільки здійснити реєстрацію місця проживання за законом можливо лише за згодою власника нерухомості, на що переселенці розраховувати не могли.
Ураховуючи той факт, що будинок, який належить членам сім’ї Федора Богдановича, знаходиться у с. Пікузи Волноваського району, а село з 2014 року знаходиться під окупацією, потреби про надання акту щодо технічного стану житла не було.
Пан Федір звернувся по допомогу до юристів благодійного фонду «Право на захист». Результати спільної роботи не забарились — люди були взяті на соціальний квартирний облік.

«Дуже радий, що звернувся до вас за допомогою, — зазначив Федор Богданович. – Я думав, що нас з мамою та сестрою вже ніколи не поставлять на облік, щоб отримати принаймні якесь житло на заміну рідній хаті в Пікузах, яку вже, напевне, обжили «асвабадітєлі»…»

Сьогодні сім’я мешкає у рідних. Сподіваємося, що згодом вони отримають соціальне житло від держави.

20.10.20

Цієї осені Департамент з питань виконання рішень ЄСПЛ Комітету Міністрів Ради Європи у своєму останньому інформаційному бюлетені по Україні окремо зазначив про повторюване порушення Україною прав шукачів захисту. Та попри своє негативне забарвлення ця новина має позитивні моменти. Як зазначають юристи БФ “Право на захист”, така оцінка має спонукати відповідні державні органи та структури до перегляду підходу щодо низки міграційних процесів та сприяти покращенню ситуації з дотриманням прав людини в Україні.

Зазначений Департамент вказав на відсутність в Україні ефективного засобу правового захисту з автоматичним призупиняючим ефектом для оскарження рішення про відмову шукачу захисту в перетинанні державного кордону.

Відмови в перетинанні кордону мають місце навіть щодо тих шукачів захисту, які можуть бути підданими катуванням, нелюдському і такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню, а тому відсутність такого ефективного засобу правового захисту порушує ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у поєднанні зі ст. 13.

Такого висновку Департамент дійшов в результаті аналізу тих рішень, які знаходяться у процесі виконання.

Серед цих рішень – три ініційовані та підтримувані БФ «Право на захист»:

  • M.S. V. SLOVAKIA AND UKRAINE (17189/11, остаточне рішення винесено 11/09/2020);
  • NUR AHMED AND OTHERS v. Ukraine (42779/12, остаточне рішення винесено 18/06/2020);
  • NUR AND OTHERS v. Ukraine (77647/11, остаточне рішення винесено 16/07/2020).

Про що ці справи?

У цих справах ЄСПЛ констатував з боку України незаконне позбавлення свободи шукачів захисту, неналежне дослідження ризиків бути підданим катуванню, такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню у країні їх походження.

У справі «NUR AHMED AND OTHERS v. Ukraine (42779/12)» йшлося про затримання 9 громадян Сомалі. Щодо 8 з них затримання було не задокументоване взагалі. Перебування ще 4 громадян в Пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства не мало законних правових підстав, а процедура оскарження факту позбавлення свободи щодо 5 з них тривала неспіврозмірно довго.

“Правову допомогу, у тому числі оскарження незаконних дій міліції (ситуація мала місце ще до її реформування), органів Державної міграційної служби, судів у цій справі надавали юристи представництва міжнародної організації HIAS в Україні. На той момент БФ “Право на захист” ще працювало як складова цієї організації. Коли всі національні засоби правового захисту були вичерпані, адвокат Галина Бочева звернулася в інтересах шукачів захисту до ЄСПЛ.

Через велику завантаженість ЄСПЛ розглядав цю справу близько 8 років, а рішення виніс у 2020 році, де визнав порушення Україною ч.1 та ч.4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, тобто права на свободу та особисту недоторканність шукачів захисту”, – коментує Світлана Бутенко, старший юрист з питань стратегічного судочинства БФ “Право на захист”.

Що позитивного ми бачимо в цій новині?

Констатація конкретної проблеми Департаментом з питань виконання рішень ЄСПЛ – це конкретна вказівка органам державної влади про необхідність її вирішення, у тому числі в ході виконання вказаних рішень.

Слід зазначити, що виконання рішень ЄСПЛ вимагає від держави не лише вжити заходів індивідуального характеру, як-то виплати справедливої сатисфакції, присудженої судом, однак також виконання заходів загального характеру через зміни законодавства, судової практики тощо.

“Проблема доступу до міжнародного захисту в Україні залишається актуальною й сьогодні. Шукачі захисту стикаються з численними перепонами на шляху до біженської процедури. Як і 8 років тому у випадку, якщо шукач захисту отримує на кордоні рішення про відмову в перетинанні, захистити таку людину національними засобами фактично неможливо, оскільки попри всі оскарження, її повертають додому. У ситуації пошуку притулку це найстрашніший розвиток подій, оскільки в країні походження на неї можуть чекати катування, загальнопоширене насильство, нелюдське і таке, що принижує гідність поводження чи покарання”, – зазначає Світлана Бутенко, старший юрист з питань стратегічного судочинства БФ “Право на захист”.

Тож, БФ “Право на захист” закликає органи державної влади України прислухатися до рекомендацій Департаменту і якомога швидше запустити ефективний засіб правового захисту, який надавав би можливість оскаржити рішення про відмову шукачу захисту в перетинанні кордону та одночасно призупиняв дію цієї відмови.

16.10.20

З 19 по 23 жовтня 2020 року київський офіс БФ «Право на захист» буде працювати в обмеженому режимі.

Юридичні консультації будуть надаватися клієнтам у повному обсязі в режимі онлайн за допомогою сервісів ZOOM, Viber, Skype. Для відвідувачів офіс буде закритий. Призначені на цей тиждень інтерв’ю та консультації будуть проведені в режимі онлайн.

Ви можете зв’язатися з нами за наступними номерами:

  • Для шукачів захисту: +38 093 049 52 18, +38 094 905 67 62, +38 044 337 17 62 (пишіть нам на Viber, WhatsApp: +38 093 038 95 62)
  • Для осіб без громадянства: +38 093 039 00 71, +38 093 038 90 31

Слідкуйте за оновленнями та будьте здорові!

12.10.20

Уважаемые клиенты!

С 12.10.2020 года киевский офис БФ «Право на защиту» прекращает прием клиентов до 16.10.2020 года включительно по причине случаев подтвержденного COVID-2019 у сотрудников офиса.

ОФИС ЗАКРЫТ ДЛЯ ПОСЕТИТЕЛЕЙ!Назначенные на эту неделю интервью и консультации будут переведены в режим онлайн с помощью ZOOM, Viber, Skype.

Связаться с нами можно по телефонам: +38 093 049 52 18, +38 094 905 67 62, +38 044 337 17 62

Пишите нам в Viber, WhatsApp: +38 093 038 95 62

Контактные номера для лиц без гражданства: 093 039 00 71; 093 038 90 31. Следите за объявлениями и будьте здоровы!

Dear Clients!

From 12.10.2020, Right to Protection office in Kyiv forced to be closed until 16.10.2020 inclusive in connection with cases of confirmed COVID-2019 among office staff. OFFICE IS CLOSED TO VISITORS! Interviews and consultations scheduled for this week will be transferred online using the ZOOM, Viber, Skype service.

You can contact us at the following phones: +38 093 049 52 18, +38 094 905 67 62, +38 044 337 17 62

Write to us on Viber, WhatsApp: +38 093 038 95 62Stay tuned for ads and be healthy

اعتبارًا من 12/10/2020 ، تم إغلاق مكتب  “الحق في الدفاع”  في كييف حتى 16/10/2020 بسبب حالات مؤكدة 

بين موظفي المكتب COVID-2019  

المكتب مغلق أمام الزوار

سيتم المقابلات والاستشارات المقررة عبر الإنترنت لهذا الأسبوع 

يمكنك الاتصال بنا عن طريق الهواتف التالية

                                                                                                                                             +38 093 049 52 18, +38 094 905 67 62, +38 044 337 17 62

اكتب إلينا على 

Viber ، WhatsApp:  38 093038 95 62

25.08.20

На початку червня 2020 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) ухвалив рішення у справі «М.С. проти Словаччини й України» (no. 17189/11). Суд визнав порушення Україною ст.3, ч.2,4 ст. 5 Конвенції з прав людини: заборона катування та право на свободу та особисту недоторканність. Справа стосувалася скарги громадянина Афганістану, пана М.С., щодо його тримання під вартою в Словаччині та Україні, а після – повернення в Афганістан, де йому загрожувало катування або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження або покарання.  

Заявник та держава не дійшли згоди щодо дати його народження. Пан М.С. стверджував, що народився у 1993 або 1994 роках, тобто на момент затримання був неповнолітнім, тоді як представники Словаччини та України записали дату «січень 1992 року». 

Пан М.С. покинув Афганістан у травні 2010 року після того, як його батька, колишнього працівника Департаменту нацбезпеки Афганістану, було вбито у 2005 році, а його родина почала отримувати листи з погрозами. Чоловік в’їхав в Україну на початку липня 2010 року, а 23 вересня 2010 року був затриманий словацькими прикордонниками під час незаконного перетину кордону Словаччини. Словаччина прийняла рішення про вислання його назад в Україну, де його було поміщено до Пункту тимчасового тримання. 

У 13 жовтні 2010 року суд ухвалив рішення про його видворення та затримання для подальшого видворення. Пан M.C. не був присутній під час судового засідання, не мав юридичного представництва та не зміг ознайомитися з рішенням суду, оскільки не володів мовою. 14 жовтня 2010 року пана М.С. перевели в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (ПТПІ), де він перебував до березня 2011 року. Вже перебуваючи в ПТПІ, пан М.С. подав заяву про визнання його біженцем через побоювання переслідування в Афганістані. Через 7 днів після проведення інтерв’ю з заявником, Державна міграційна служба (ДМС) прийняла рішення про відмову в оформленні документів для надання статусу біженця (визнала заяву очевидно необгрунтованою), після чого його було вислано до Афганістану.

За допомогою адвоката тоді ще представництва міжнародної організації HIAS в Україні (наступницею якої у 2013 став БФ «Право на захист») Антона Максимова пан М.С. подав кілька скарг про порушення Конвенції з прав людини: статті 3 (заборона катування), пунктів 2 та 4 статті 5 (право бути негайно поінформованим зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту/право ініціювати перевірку затримання судом та бути звільненим у разі незаконності затримання). Він стверджував, що його вислали в Афганістан без належної перевірки заяви про надання захисту та оцінювання ризиків, з якими він міг стикнутися після вислання, що він не володів мовою, не був забезпечений перекладачем, тому не знав підстав свого затримання і був позбавлений можливості якось впливати на судовий розгляд.

ЄСПЛ визнав зазначені порушення і встановив, що ДМС не проявила достатньої ретельності у дослідженні заяви пана М.С. про визнання його біженцем, чим наразила його на небезпеку для життя і здоров’я в Афганістані. Ані під час затримання, ані під час тримання під вартою, ані під час судового розгляду заявнику не забезпечили перекладу на мову дарі, якою він володів. Відповідальними за це мали б бути Державна прикордонна служба та судові органи. 

За словами Світлани Бутенко, юристки БФ «Право на захист», ЄСПЛ у цій справі підтвердив наявність порушень, з якими шукачі захисту стикаються і сьогодні. Зокрема, це ускладненість доступу до  перекладачів, правової допомоги, міграційної процедури в ув’язненні.  Як і на момент подій, описаних у рішенні, судові рішення про затримання, як і рішення ДМС по заяві про визнання біженцем, не перекладаються мовою, якою володіє заявник. У судах є проблема з залученням кваліфікованих перекладачів з рідкісних мов (урду, пушту, дарі, тамільська, панджабі, сомалійська тощо). Не розуміючи мову та не знаючи законів держави, в умовах позбавлення свободи шукачам притулку дуже важко захистити свої права. Вони фактично знаходяться «у володінні» державних органів, відтак саме держоргани зобов’язані опікуватися дотриманням їхніх прав. У протилежній ситуації – ЄСПЛ вимушений вказувати державі на такі порушення і призначати справедливу сатисфакцію. У цій справі вона становила 2300 євро.

18.08.20

Вы боитесь пострадать по возвращении в свою страну? Не можете получить защиту от своего государства? Вы имеете право подать заявление о признании вас (вашей семьи) беженцем или лицом, требующем дополнительной защиты (далее – Заявление).

СТАТУС БЕЖЕНЦА ИЛИ ЛИЦА, ТРЕБУЮЩЕГО ДОПОЛНИТЕЛЬНОЙ ЗАЩИТЫ

Вы можете получить статус беженца или лица, требующего дополнительной защиты в Украине, если:

  • вы покинули свою страну происхождения из-за серьезной угрозы несоблюдения ваших основных прав и свобод;
  • вы ранее подверглись преследованиям;
  • существует угроза подвергнуться преследованиям по возвращении в страну происхождения по причине вашей расы, религии, национальности, политических взглядов или принадлежности к определенной социальной группе;
  • ваше государство (правительство) не в состоянии или не желает защитить вас. Статус лица, требующего дополнительной защиты, предоставляется беженцам, которым угрожает серьезная опасность вследствие международного или внутреннего вооруженного конфликта.

ПОМНИТЕ! Каждый человек имеет право искать убежище. Каждый человек имеет право на защиту от выдворения в соответствии с международным законодательством.

ЧТО НУЖНО СДЕЛАТЬ, ЧТОБЫ ПОДАТЬ ЗАЯВЛЕНИЕ?

Если вы только приехали в Украину, вам следует сразу же подать Заявление в письменной форме. Это можно сделать в аэропорту/ морском порту, куда вы прибыли, или в любом другом пункте пересечения границы. Вы также можете подать Заявление, если пребываете в стране на протяжении какого-то времени. Для этого обратитесь в любое территориальное подразделение Государственной миграционной службы Украины по месту вашего нахождения

РИСКИ НЕЛЕГАЛЬНОГО ПРЕБЫВАНИЯ

За нелегальное пребывание предусмотрена административная ответственность. Если Государственная миграционная служба обнаружит нарушение сроков пребывания в Украине, вам выдадут административный протокол и наложат штраф. Размеры штрафа определяются Кодексом Украины об административных правонарушениях: от 1 700 до 8 500 грн (Ст. 203-204 КУпАП). Вас также могут задержать, принудительно депортировать или выдворить из Украины!

ПОМНИТЕ! Вы имеете право на получение информации на всех этапах процедуры получения убежища. Государственные должностные лица обязаны вам ее предоставить. Пожалуйста, просите у них пояснений.

ЧТО ПРОИЗОЙДЕТ ПОСЛЕ ПОДАЧИ ЗАЯВЛЕНИЯ?

В день подачи Заявления сотрудник миграционной службы уточнит ваши личные данные, вас сфотографируют, возьмут отпечатки пальцев. После этого в течение 15 дней вам назначат первое интервью. Сотрудник миграционной службы также задаст ряд вопросов для установления других ваших личных обстоятельств. Вы должны будете предоставить все имеющиеся у вас документы, которые могут подтвердить вашу личность и гражданство. Второе интервью будет проведено в течение нескольких месяцев. Всего процедура занимает от 7 месяцев с момента подачи документов. В ваших интересах не уничтожать свои личные документы!

ПОМНИТЕ! Вы имеете право общаться и получать ответы на языке, который вы понимаете, а также просить предоставить услуги переводчика. Если вы не понимаете переводчика, или вам кажется, что переводчик не переводит именно то, что вы говорите, сообщите об этом сотруднику миграционной службы, проводящему интервью. Вы также можете просить замены переводчика.

ВЫ ПОЛУЧИЛИ РЕШЕНИЕ ГОСУДАРСТВЕННОЙ МИГРАЦИОННОЙ СЛУЖБЫ УКРАИНЫ РЕШЕНИЕ МОЖЕТ БЫТЬ:

Положительным (ваше Заявление рассмотрено и утверждено)

Теперь вы можете остаться в Украине со статусом беженца или лица, требующего дополнительной защиты. В зависимости от статуса, который вы получили (беженца или лица, требующего дополнительной защиты), вам выдадут удостоверение личности, которое действительно в течение 5 лет.

Отрицательным (ваше Заявление рассмотрено и отклонено)

Если вы по-прежнему считаете, что вам опасно возвращаться домой, вы можете обратиться в суд с иском о пересмотре решения Государственной миграционной службы Украины

ПОМНИТЕ! Решение Государственной миграционной службы не является окончательным. Его можно обжаловать в окружных административных судах в течение 5 рабочих дней.

ЮРИДИЧЕСКАЯ ПОМОЩЬ

Согласно украинскому законодательству, вы, как искатель убежища, имеете право на получение бесплатной правовой помощи во время процедуры получения статуса беженца или лица, требующего дополнительной защиты, а также во время процедуры обжалования негативного решения по вашему делу (смотрите ниже). За бесплатной правовой помощью вы можете обратиться:

  • к государственным юристам и адвокатам в специальных центрах, которые расположены по всей территории Украины;
  • в Агентство ООН по делам беженцев (UNHCR);
  • к юридическим партнерам Агентства ООН в тех городах, где расположены их офисы.

Вы также можете обратиться за помощью к платному адвокату и юристу за свой счет, если у вас есть такая возможность.

ЧТО ДЕЛАТЬ, ЕСЛИ ВАС НЕ ПРОПУСКАЮТ НА ГРАНИЦЕ?

Если вы находитесь в транзитной зоне аэропорта или в другой приграничной зоне –  подойдите к сотруднику пограничной службы и скажите, что вы хотите обратиться за международной защитой в Украине. Требуйте, чтобы у вас приняли заявление о предоставлении статуса беженца.

Если сотрудник пограничной службы отказывает вам, срочно собирайте доказательства об этом: сфотографируйтесь на фоне плакатов “Помогите мне! Я беженец!” “Я обращаюсь за международной защитой ”, запишите видеозапись попыток обращения. Эту информацию в срочном порядке отправьте на экстренный номер БФ «ПРАВО НА ЗАЩИТУ» : +38 093 038 95 62. Если есть возможность, свяжитесь по этому номеру с нашими адвокатами!

ОСОБЕННОСТИ ПЕРЕСЕЧЕНИЯ ГРАНИЦЫ В СВЯЗИ С COVID-19

В связи с карантинными ограничениями в Украине и мире, при паспортном контроле на границе, кроме обычного перечня документов, вам необходим полис (свидетельство, сертификат) страхования. Этот полис должен быть выдан компанией, которая зарегистрирована в Украине, или иностранной страховой компанией, которая имеет представительство в Украине. Полис необходим для покрытия затрат на лечение на случай заболевания COVID-19 в период пребывания в Украине.

Что делать, если такого полиса нет и нет возможности его приобрести?

Согласно Закону Украины «О пограничном контроле» искателям защиты в порядке исключения могут разрешить пересечь границу даже при отсутствии такого полиса. Для этого нужно заявить на границе о своем намерении обратиться за защитой и объяснить, почему нет/не было возможности приобрести полис.

ОБРАТИТЬСЯ ЗА БЕЗОПЛАТНОЙ ПОМОЩЬЮ ВЫ МОЖЕТЕ В БФ «ПРАВО НА ЗАЩИТУ»:

г. КИЕВ, ул. Щекавицкая, 57; +38 044 337 17 62 ; r2p@r2p.org.ua

г. ХАРЬКОВ, ул. Малая Гончаровская, 28/30 (2 этаж); +38 057 751 17 64; +38 094 811 17 63; (9:00 – 18:00)

г. ЛЬВОВ, ул. Шота Руставели, 13, офис, 10; +38 093 023 08 55; +38 032 276 19 21; (9:00 – 18:00)

02.07.20

УВКБ ООН в Україні запрошує долучитися до проєкту Ініціативи з підтримки громад (CSI). Якщо ви шукач притулку чи біженець та маєте ідею проєкту, який принесе користь вашій громаді, – тоді ця інформація для вас.

УВКБ ООН в Україні та його партнери у регіонах оголошують про початок проєкту Ініціативи з підтримки громад (CSI). Ініціативи з підтримки громад – це ідеї проєктів, які пропонують члени громад з метою сприяння поінформованості про їхні права, та пропозиції громад щодо вдосконалення/зміни їхнього становища.

Старт прийому заявок вже сьогодні – 1 липня! Дедлайн – 15 вересня 2020 року.

Зверніть увагу! Чим раніше ваша група подасть проєкт, тим швидше ви отримаєте відгук та зможете розпочати його реалізацію! Чому? Бо реальні зміни починаються з кожного з нас; і якщо ми об’єднаємо свої зусилля, ми зробимо зміни швидшими та ефективнішими.

Ви можете обговорити свою ідею та процес подання заявки з партнерами УВКБ ООН у різних містах:

Київ: Благодійний фонд “Рокада”. Адреса: вул. Чумака, 7 Тел.: 044 501 56 96.
Одеса: Десяте Квітня. Адреса: вул. Героїв Крут, 15, офіс 511. Тел.: 093 662 85 24.
Харків: Право на захист. Адреса: вул. Чернишевська, 85 Тел.: 099 507 90.
Львів та Закарпаття: NEEKA Ukraine. Адреса: вул. Мічуріна 3, Мукачево, Тел.: 03131 321 22.

Будь ласка, запитайте деталі у вищезазначених організаціях залежно від вашого місцезнаходження. Вони пояснять вимоги та процес відбору, а також допоможуть розробити свою ідею проєкту.

Матеріал підготовлений в межах проєкту «Правова допомога допомога біженцям та шукачам захисту в Україні», що реалізується за підтримки агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

30.06.20

«Благодійний фонд “Право на захист” вже більше 10 років займається проблемами біженців та шукачів захисту в Україні. Щодня до нас звертається декілька людей, які шукають притулок в Україні», — зазначає Олександра Журко, проєктний менеджер БФ “Право на захист».

Як отримати статус біженця та шукача притулку в Україні? Куди звертатись та які документи надавати? Що робити у випадку коли Державна міграційна служба відмовляє в наданні статусу?

На ці та інші питання у відео відповідають директор Лівобережного київського місцевого центру з надання БВПД Леся Бурчак та наша колега — Олександра Журко.

Матеріал підготовлений в межах проєкту «Правова допомога допомога біженцям та шукачам захисту в Україні», що реалізується за підтримки агентства ООН у справах біженців (UNHCR).