Зробити пожертву
Укр / Eng
12.05.22

Ми підготували корисний матеріал про документи, що підтверджують спеціальні статуси іноземців та осіб без громадянства в Україні. Їх слід враховувати під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану.

Завантажити матеріал можете за посиланням:

06.04.22

Щоб допомогти вам розібратися, в чому різниця режимів «безвізового мандрівника» , тимчасового захисту, статусу біженця, юристи БФ «Право на захист» розробили порівняльну таблицю.

06.04.22

Інструкція для визнаних в Україні біженців та осіб, що потребують додаткового захисту.

31.03.22

Наші юристи розробили па’мятки для тих українців, хто зараз перебуває в Польщі, Німеччині, Словаччині, Румунії, Угорщині чи Молдові.

Інформація про тимчасовий захист є компіляцією даних, зібраних з офіційних сайтів відповідальних органів та організацій. Слідкуйте за оновленнями, адже інформація швидко змінюється.

ПОЛЬЩА

Завантажити па’мятку можете за посиланням:

НІМЕЧЧИНА

Завантажити па’мятку можете за посиланням:

СЛОВАЧЧИНА

Завантажити па’мятку можете за посиланням:

РУМУНІЯ

Завантажити па’мятку можете за посиланням:

УГОРЩИНА

Завантажити па’мятку можете за посиланням:

МОЛДОВА

Завантажити па’мятку можете за посиланням:

ШВЕЦІЯ

Завантажити па’мятку можете за посиланням: zmist-pravovogo-statusu-shvecziya.pdf

НОРВЕГІЯ

Завантажити па’мятку можете за посиланням: zmist-pravovogo-statusu-norvegiya.pdf

ФІНЛЯНДІЯ

Завантажити па’мятку можете за посиланням: zmist-pravovogo-statusu-finlyandiya-1.pdf

28.01.22

ЗМІСТ:

БФ «Право на захист» кожного дня консультує шукачів захисту, які прибули з різних країн через переслідування за їхні політичні погляди, належність до соціальної групи, етнічне походження, релігію тощо. Мови, якими спілкуються ці люди, надзвичайно різноманітні. Тож, для проведення інтерв’ю і надання правової допомоги ми залучаємо перекладачів.

Разом з тим, на всіх подальших етапах реалізації міграційної процедури забезпечення доступу до кваліфікованого перекладу покладається законом на державні органи влади.

Так, Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» вимагає від Державної прикордонної служби, Державної міграційної служби забезпечити для шукача захисту, який не володіє українською мовою, перекладача з мови, якою він може спілкуватися, а Кодекс адміністративного судочинства закріплює, що суди гарантують для такої особи право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вона володіє, користуючись при цьому послугами перекладача.

Відповідно до ст. 71 КАС України, перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу. Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

Доступ до кваліфікованого перекладу – це основа реалізації права шукача захисту на міжнародний захист, а незабезпечення кваліфікованого перекладу є порушенням Конвенції про захист прав людини i основоположних свобод. Про це нагадав Європейський суд з прав людини у рішенні «M.S. v. SLOVAKIA AND UKRAINE (Application no. 17189/11)», де встановив порушення Україною ст. 3, ч.2,4 ст. 5 згаданої Конвенції.

Де в Україні знайти перекладача з рідкісної мови

Відповідно до Порядку ведення Державною міграційною службою України Довідково-інформаційного реєстру перекладачів, затвердженого Наказом МВС України від 11.03.2013 року № 228,  відомості про перекладачів, які можуть залучатися органами державної влади, містяться в Реєстрі перекладачів, яким володіє Державна міграційна служби. Реєстр являє собою веб-сторінку офіційного веб-сайту Державної міграційної служби.

За повідомленням ДМС України на запит БФ «Право на Захист», станом на червень 2021 року у вказаному Реєстрі було зареєстровано 126 перекладачів, у тому числі тих, що володіють рідкісними мовами країн походження біженців в Україні. 

БФ «Право на захист» продовжує допомагати перекладачам, з якими співпрацює, реєструватися у вказаному Реєстрі, для чoго разом з ДМС України розробив інфографіку. Інфографіка містить перелік всіх документів, які має подати перекладач для реєстрації, а також надає можливість завантажити форми документів для заповнення (Дивись матеріал нижче).

https://r2p.org.ua/wp-content/uploads/2022/01/translate_register-1.pdf
Натисніть на зображення або на посилання
щоб відкрити файл інфографіки у повному розмірі

Доступ до Реєстру можуть отримати органи державної влади. На підставі оформлених відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про захист персональних даних» звернень органів державної влади уповноважена посадова особа реєструє користувача шляхом призначення йому логіна та пароля для доступа до відомостей Реєстру перекладачів протягом двох робочих днів з дня надходження таких звернень (листів), після чого інформує орган державної влади, який надіслав звернення, шляхом надсилання письмового повідомлення.

БФ «Право на захист» продовжує розповсюджувати інформацію про Реєстр серед органів державної влади, для чoго разом з ДМС України розробив інфографіку. Інфографіка містить порядок дій органу державної влади для отримання доступу до Реєстру і нагадування про переваги, які надає Реєстр.

https://r2p.org.ua/wp-content/uploads/2022/01/perekladach-dms-1.pdf
Інфографіка – клікабельна.
Натисніть на зображення або на посилання
щоб відкрити файл у повному розмірі

Хто і як оплачує послуги
перекладачів в Україні     

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України, витрати, пов’язані із залученням перекладачів, належать до витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Суд може зобов’язати учасника справи, який заявив клопотання про залучення перекладача, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов’язані з відповідною процесуальною дією, а у випадках, коли процесуальна дія здійснюється з ініціативи суду – покласти цей обов’язок на будь-якого учасника справи.

Частинами 4-7 ст. 137 КАС України передбачено, що у випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) перекладача повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь перекладача зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат. Розмір витрат на залучення перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Правила розподілу судових витрат встановлені ст. 139 КАС України. Цією ж статтею передбачені випадки компенсації витрат, у тому числі, пов’язаних із залученням перекладача, за рахунок Державного бюджету України.

Частино 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони також компенсуються за рахунок держави.

Порядок компенсації витрат на послуги перекладача за рахунок держави

1 липня 1996 року постановою КМУ України № 710 затверджено Інструкцію про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні  правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, а 27 квітня 2006 року КМУ України затверджено постанову  № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Остання постанова закріплює, що коли обидві сторони у цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави в їх фактичному розмірі, але не більше граничних розмірів компенсації таких витрат згідно з додатком; компенсація судових витрат особам, які їх зазнали, здійснюється шляхом перерахування коштів на їх поточні рахунки в банківських установах; підставою для компенсації судових витрат є судове рішення.

Відповідно до Типового положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України від 15.07.2015  № 104, основним завданням територіальних управлінь є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів та фінансове забезпечення місцевих загальних судів з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування.

Державна судова адміністрація у листі від 16.05.2019 року № 10-12882/19 на запит БФ «Право на захист» повідомила, що саме територіальне управління уповноважене здійснювати оплату за фактично надані послуги з перекладу на підставі та в порядку, визначеному інструкцією, наведеною вище.

Судова практика стягнення витрат
на послуги перекладача

Як підтверджує судова практика, витрати на послуги перекладу відносяться до витрат, пов’язаних з розглядом справи, і покладаються на відповідача у разі задоволення позову, про що зазначається суддею безпосередньо у рішенні.

Витрати, пов’язані з розглядом справи, у тому числі, на послуги перекладача, також може бути стягнуто на підставі додаткового рішення, винесеного на підставі заяви позивача, на користь якого винесене основне рішення.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень також зустрічаються ухвали, які виносяться судом на клопотання перекладачів про нарахування винагороди за участь у судових засіданнях. У таких ухвалах суд зобов’язує територіальне управління Державної судової адміністрації України провести оплату перекладачу за послуги з усного перекладу у судовому засіданні, надіславши кошти на його рахунок.

Більшість таких ухвал винесена під час розгляду судами кримінальних справ, оскільки ст. 122 КПК України закріплює, що витрати пов’язані з залученням перекладачів для перекладу показань   підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Що ж стосується адміністративного судочинства, випадки компенсації за рахунок Державного бюджету України обмежені у ст. 139 КАС України.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

25.01.22

З порушенням прав людини, які є основними та закріплені на міжнародному рівні, юристи «Право на захист» зустрічаються щодня. Так само, як і люди стикаються з такими порушеннями, незалежно від місця проживання, національності та релігії.

Сьогодні ми розповімо історію тендітної та замріяної Ліди (ім’я змінено), яка приїхала з Ірану до України на навчання.

Дівчина вперше побачила світ та зрозуміла, що європейський світогляд їй ближче, що вона не хоче бути «проданою» своєму майбутньому чоловіку, а хоче сама обирати свій шлях. Але що робити молодій дівчині з далекої ісламської країни, яка відреклася від свого Бога, адже за це на батьківщині карають смертю? Шукати захисту в тій країні, в якій вона бачить своє майбутнє.

Однак, як виявилося, віднайти захист та притулок в Україні не так просто.

Протягом року дівчина ходила до територіального органу Державної міграційної служби для оформлення статусу біженця або особи, що потребує додаткового захисту, але знову і знову зустрічалася з новою перешкодою. Не допомагала ні бездоганно заповнена заява, ні нотаріальний переклад паспорту та інших документів, ні її спроби отримати підтверджувальні  документи з університету.

Раз за разом вона отримувала нову рекомендацію щось виправити в її заяві, донести документи, переробити фото тощо. І щоразу, виходячи з міграційної служби, вона плакала та вже хотіла опустити руки і в розпачі звернулася до Благодійного Фонду «Право на захист».

Коли рідна країна не дозволяє вірити по іншому. Історія Ліди, шукачки захисту з Ірану

«Ми надали Ліді усі необхідні консультації та допомогли зібрати весь пакет документів. З нашою правовою та моральною підтримкою молодій іранській дівчині вдалося подати заяву. Тепер вона документована Довідкою про звернення за захистом в Україні. Перший крок зроблено. І для Ліди – це величезний крок уперед після року поневірянь. А ми зі свого боку готуємося продовжувати вести її справу, в тому числі, і в суді»,

– зазначила юристка Благодійного Фонду «Право на захист» Олена Ричко.

Проєкт «Правова допомога біженцям та шукачам захисту» реалізується БФ «Право на захист»
за фінансової підтримки Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН).

Якщо Вам необхідна правова допомога, звертайтеся до нашого Фонду за номерами гарячої лінії.
Всі послуги, які надає БФ «Право на захист» є безоплатними.

  • ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

    21.01.22

    30 вересня Європейський суд з прав людини виніс рішення за заявою пана Шойго, поданою у 2013 році. Обставини ж, що стали предметом розгляду, мали місце у 2011-2012 роках – 10 років тому. 

    1 листопада 2011 року 26-річного пана Шойго без документів затримано під час спроби перетину державного кордону між Україною та Молдовою. 4 листопада Державна прикордонна служба ініціювала в суді затримання чоловіка з метою його ідентифікації та видворення. 

    Пан Шойго народився у 1985 році в Якутській Автономній Радянській Соціалістичній Республіці в наметі з оленячої шкіри (чум) на території, розташованій приблизно за 400 км від міста Мирний, за Полярним колом. Його народження не було зафіксовано жодним документом, а тому спроби документуватись в РФ були марними.

    Видворення чоловіка за відсутності документа, що підтверджував громадянство, було неможливим. Однак, пан Шойго сприймався судом як громадянин РФ і 4 листопада 2011 року прийнято рішення про його затримання до 12 місяців з метою подальшого видворення до РФ. 

    11 листопада 2011 року пан Шойго був поміщений до Чернігівського Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства (далі – ПТПІ).  Однак, запит до консульства РФ з метою документування «громадянина РФ» паспортом зроблено тільки 25 вересня 2012 року – через 11 місяців після затримання чоловіка. 1 листопада 2012 року чоловіка було звільнено (12 місяців був максимальний строк тримання). 

    Рішення про затримання було оскаржене паном Шойго у 2012 році, однак, в апеляційній інстанції порушення права на свободу та особисту недоторканість не встановлено, касаційна інстанція ж відмовила у відкритті провадження з формальних підстав…. Відповідь від консульства РФ надійшла після звільнення чоловіка, в ній повідомлялось, що визначити чи є він громадянином РФ неможливо…

    ЯКІ ПОЛОЖЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ З ПРАВ ЛЮДИНИ ПОРУШЕНО?

    Частина перша статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає, що «нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:….f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в’їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.»

    Позиція ЄСПЛ щодо статті 5 Конвенції пункту f) міститься в рішенні у справі KHAMROEV AND OTHERS v. UKRAINE, зокрема Суд вважає, що пункт (f) частини першої статті 5 не вимагає, щоб необхідність тримання під вартою була доведеною, наприклад, щоб запобігти особі вчинити злочин або втекти. Однак, позбавлення волі згідно з другою частиною пункту (f) буде виправданим лише тоді, коли триває процедура видворення або екстрадиції. Якщо таке провадження не розпочато своєчасно, тримання під вартою перестає бути припустимим відповідно до пункту 1 (f) статті 5.

    Уряд стверджував, що в судовому порядку було встановлено наявність підстав для видворення пана Шойго, однак, не надав пояснень щодо причин несвоєчасної спроби ідентифікації пана Шойго. Із практики ЄСПЛ виходить, що якщо під час затримання процедура видворення не здійснюється органами влади з належною ретельністю, то така мета не виправдовує затримання, а тому позбавлення волі в цьому випадку стає свавільним. Тому Суд встановив порушення частини першої статті 5 Конвенції, пункт f).

    Частиною четвертою статті 5 Конвенції передбачено, що «кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.»

    Пан Шойго на момент затримання та суду в листопаді 2011 року не мав освіти, тим більше юридичної, і не міг самостійно оскаржити рішення про затримання на території України. З кваліфікованими адвокатами (БФ «Право на захист») він зустрівся тільки в липні 2012 року, після чого йому й було надано правову допомогу для оскарження рішення про затримання. Однак, в апеляційній інстанції суд не став на його сторону, а в розгляді касаційної скарги йому було відмовлено.

    Окрім того, до 2017 року в законодавстві України була відсутня будь-яка інша процедура, за якою би був можливий перегляд законності затримання на підставі обставин, які виникли після прийняття першочергового рішення про затримання. З цього приводу ЄСПЛ зазначав у справі Azimov v. Russia, що тримання під вартою відповідно до пункту 1 (f) статті 5 триває, як правило, протягом значного періоду і залежить від обставин, які можуть змінюватися з часом.

    Таким чином, пан Шойго не мав можливості своєчасно оскаржити рішення про своє затримання. Керуючись цими міркуваннями, Європейський суд з прав людини встановив порушення частини четвертої статті 5 Конвенції. 

    Частиною п’ятою статті 5 Конвенції передбачено, що «кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.» На жаль, як зазначалось вище, судова система у справі пана Шойго не продемонструвала свою ефективність. 

    Зокрема ЄСПЛ, вже не вперше відзначив, що в українському законодавстві відсутня реальна можливість отримати компенсацію у справах, коли Судом встановлено порушення статті 5 Конвенції. Рішенням ЄСПЛ встановлено порушення частини п’ятої статті 5 Конвенції і зобов’язано Державу сплатити пану Шойго 2000 євро для відшкодування моральної шкоди. 

    ЩО ЗМІНИЛОСЬ ЗА 10 РОКІВ? ВИПАДКИ ЗАТРИМАННЯ ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА 

    Пройшло 10 років з моменту затримання пана Шойго та поміщення його до ПТПІ. На жаль і нині команда БФ «Право на захист» спостерігає випадки затримання осіб, країни походження яких відмовляють в документуванні та не розглядають їх своїми громадянами.  

    У 2020 році БФ «Право на захист» надавав юридичну допомогу декільком особам з невизначеним громадянством, поміщеним до ПТПІ. Щодо цих людей було ініційовано продовження терміну затримання, незважаючи на наявність відомостей про відсутність в них громадянства, випадки описані у звіті коаліції неурядових організацій «Дотримання прав біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства». Двоє з них після звільнення звернулись за визнанням особою без громадянства відповідно до статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Цікаво, що обидва тривалий час живуть в Україні, мають сім’ї, дітей, однак не мали змоги документуватись через відсутність громадянства.

    Одна із ситуацій наразі є предметом розгляду ЄСПЛ у справі № 883/21 Vukolov v. Ukraine, заяву про порушення статей 5-1 (f), 8 Конвенції було подано в кінці 2020 року. Чоловік був затриманий в результаті операції «Мігрант» в жовтні 2019 року, поміщений до ПТПІ 7 листопада 2019 року, а звільнений 7 листопада 2020 року. Посольством Молдови надано відповідь ще в листопаді 2019 року (!) , що паспортом такий чоловік не був документований, інформація про наявність в нього відповідного громадянства відсутня. Після березня 2020 року міграційна служба не вживала зусиль з метою ідентифікації та видворення чоловіка до країни походження, зокрема через карантинні обмеження.

    В цьому контексті продовження строку тримання чоловіка з 5 травня 2020 року ще на півроку – до 7 листопада 2020 року, не зумовлено тим, що людину намагаються ідентифікувати та видворити. Справа ускладнена непослідовністю міграційної служби та подальшою спробою ініціювати реадмісію чоловіка, в той час як затриманий він був з іншою метою. 

    Дивує і те, що відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України є незначними, а тому не підлягають розгляду в касаційній інстанції, через що пану Вуколову і було відмовлено у відкритті касаційного провадження

    Незважаючи на те, що чинне законодавство передбачає перегляд наявності підстав для продовження затримання особи в ПТПІ кожні півроку, все ще допускається непропорційно тривале затримання осіб; відсутність в них громадянства піддається сумніву; порядок оскарження продовження строку затримання і досі не здатний забезпечити провадження, в ході якого суд без зволікання встановить законність затримання.

    ЧИ ЗАРАДИТЬ ПРОЦЕДУРА ВИЗНАННЯ ОСОБОЮ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА?

    До моменту створення процедури визначення безгромадянства в Україні відсутнім був алгоритм документування осіб, які не мають паспортного документа через те, що не розглядаються громадянами будь-якої країни. Такі особи сприймались правоохоронними органами як іноземці, які не мають підстав для перебування на території України та підлягають видворенню. 

    З прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства» 16.06.2020 року у недокументованих осіб без громадянства з’явилась можливість отримати офіційний статус ОБГ та документ, який посвідчує особу. За законом кожна особа, яка не може отримати паспортний документ через відсутність в неї громадянства, має право подати заяву про визнання її особою без громадянства (далі – ОБГ). За результатами розгляду заяви приймається рішення про визнання її ОБГ, або про відмову у визнання ОБГ. Визнану ОБГ документують посвідкою на тимчасове проживання в Україні.

    Процедура визначена «Порядком розгляду заяв про визнання особою без громадянства», затвердженим постановою Уряду «Деякі питання визнання особою без громадянства» №317 від 24.03.2021 року.  Під час процедури досліджуються та перевіряються факти життя людини, відсутність громадянства країн, до яких людина має відношення. Замість притягнення особи до адміністративної відповідальності і безрезультатного затримання ставиться питання про встановлення її безгромадянства. 

    Вже під час запровадження процедури навесні цього року чоловік без громадянства ризикував бути затриманим з метою ідентифікації і видворення.  Грузія не визнає його своїм громадянином, однак у січні 2021 року територіальним підрозділом ДМС щодо нього було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження. Суд в першій інстанції скасував це рішення, апеляційний ж суд підтримав сторону міграційної служби, лишивши в силі рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни «особи без громадянства Грузії».

    Оскільки повертатися чоловікові було нікуди і він не міг це зробити без документів, йому загрожувало затримання з метою ідентифікації та видворення за межі території України. Державна міграційна служба на звернення адвоката надала рекомендацію звернутися із заявою про визнання особою без громадянства, проте постанова Уряду «Про деякі питання визнання особою без громадянства» від 24 березня 2021 року набрала чинності аж у квітні 2021 року і стала ефективною аж у травні 2021 року. 

    На щастя, чоловік встиг подати заяву про визнання особою без громадянства, а позов щодо примусового видворення міграційною службою не був поданий. Чоловіка не затримали для ідентифікації, він не був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення правил перебування на території України, під час процедури він тимчасово перебуває на території України на законних підставах.

    Отже, процедура визнання особою без громадянства може бути реальною альтернативою затриманню ОБГ без паспортного документу. Однак, для попередження таких затримань, про порядок звернення за визнанням ОБГ мають бути поінформовані працівники відомств, уповноважених ініціювати рішення про затримання недокументованих осіб, таких як Державна міграційна служба України, Державна прикордонна служба України та Служба безпеки України. А для уникнення таких термінів як «особа без громадянства Грузії» і належної оцінки обставин людини, щодо якої порушене питання про примусове повернення або примусове видворення, з оновленим законодавством мають бути ознайомлені судді адміністративних судів. 

    ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

    19.01.22

    Що робити, якщо в рідній країні ти став чужаком і тобі погрожують політичною розправою? – Тікати. Саме так і вимушена була вчинити громадянка Білорусі пані Наталя (ім’я змінено), яка у серпні 2020 року прибула до України через політично обумовлений тиск з боку білоруських органів влади.

    Спасінням для неї було отримання статусу біженця в Україні. Жінка звернулася по допомогу до Благодійного фонду
    «Право на захист», де отримала правову консультацію. 

    Юристи організації допомогли Наталі заповнити всі необхідні документи та подати їх до міграційної служби.

    Олександра Журко

    «Заявниця отримала всю необхідну інформацію про процедуру визнання біженцем в Україні та допомогу у заповненні документів і долученні доказів. У зв’язку з карантинними обмеженнями їй не вдалося звернутися до міграційної служби у встановлений законом термін, але завдяки її наполегливості, а також консультаціям юристів Фонду міграційна служба прийняла заяву пані Наталі в останній день її законного перебування на території України»,

    – зазначила Олександра Журко, менеджерка проєкту «Правова допомога біженцям та шукачам захисту» БФ «Право на захист»

    Зрештою, заява пані Наталі була задоволена і міграційна служба приняла рішення про визнання її біженцем в Україні. 

    Це результат кропіткої праці пані Наталі та юристів БФ «Право на захист», які поруч із нею пройшли цей непростий шлях.


    Проєкт «Правова допомога біженцям та шукачам захисту» реалізується БФ «Право на захист»
    за фінансової підтримки Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН).

    Якщо Вам необхідна правова допомога, звертайтеся до нашого Фонду за номерами гарячої лінії.
    Всі послуги, які надає БФ «Право на захист» є безоплатними.

  • ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

    05.01.22

    Один з напрямів роботи благодійного фонду «Право на захист» – юридична допомога шукачам захисту та біженцям. 

    Ці люди залишають свою країну, дім, а іноді – і рідних, та не з власної волі, а через переслідування з політичних, релігійних та інших причин, закріплених у Конвенції про статус біженців.

    Вони сподіваються на допомогу, але шлях до визнання біженцем в Україні зазвичай довгий і тернистий.

    Фераз (ім’я змінено), громадянин Іраку, звернувся до міграційної служби за статусом біженця, але невдовзі отримавши відмову, вимушений був оскаржувати її у суді. За висновком міграційної служби, позивач просто прагнув легалізувати своє знаходження в Україні, а також не довів факт зміни віросповідання та загрози для його життя. 

    Ось, що сам Фераз розповідає про причини свого звернення: 

    «Я не можу повернутись в Ірак, оскільки там мені загрожує небезпека. В липні 2014 я пройшов обряд хрещення в Україні. Я прийняв християнство і сповідую християнство. Наразі я регулярно відвідую протестантську церкву в Києві. Кожної неділі я також проповідую у церкві іншим людям. У зв’язку з тим, що я змінив релігію з мусульманської на християнську, мої родичі та громада, серед якої я проживав, погрожували, що будуть мене переслідувати та вб’ють. За законами Ісламу людина, яка змінює релігію, має бути вбита в ім’я Ісламського Бога. Я не можу повернутися в Ірак, оскільки там мені загрожує смерть». 

    – розповів наш бенефіціар.

    За справу Фераза взялася Олена Калашник, старша юристка благодійного фонду «Право на захист»:

    Overview of the practice of the Supreme Court in disputes concerning the recognition of persons as refugees or in need of the complementary protection (2018-2021) Огляд практики Верховного Суду у спорах щодо визнання осіб біженцями або такими, що потребують додаткового захисту (за період з 2018 по 2021)

    «Шукач захисту звернувся до адміністративного суду. Юристи нашого Фонду допомогли зібрати необхідні докази: інформацію про країну походження з визнаних міжнародною спільнотою джерел, свідоцтво про хрещення та фотодокази, свідчення пастора його церкви, листи підтримки тощо. Суд першої інстанції відмовив у задоволені позову, але апеляційний суд скасував його рішення та виніс постанову на користь позивача».

    – розповідає наша колега.

    Наразі Фераз, нарешті, отримав статус біженця в Україні та може будувати плани на майбутнє, залишивши страхи у минулому.

    Більше про судову практику на користь шукачів захисту у спорах щодо вирішення питання про визннаня біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, читайте в огляді Національної асоціації адвокатів України та БФ «Право на захист».

    ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: