Зробити пожертву
Укр / Eng
01.04.22

17 березня 2022 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 р. (далі – «Закон № 2120»). Його положення переважно регулюють питання оподаткування, але низка його норм стосується питань кредитування та іпотеки, встановлюючи нові правила, що підлягають застосуванню під час дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Тож, розглянемо більш детально, які саме правила впроваджено Законом № 2120.

  1. Кредит (позика): загальні питання звільнення позичальника від відповідальності

Законом № 2120 було внесено зміни до розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов’язань.

Відтепер, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється:

  • від відповідальності, визначеної ст. 625 Цивільного кодексу України (нагадаємо, що ч. 2 ст. 625 ЦКУ говорить, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), а також
  • від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім цього, було встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зверніть увагу! Звільнення позичальника від виконання своїх зобов’язань з повернення кредиту (позики), сплати процентів за користування ним або відтермінування таких платежів Законом № 2120 не передбачено!  

2. Звільнення від відповідальності за договором про споживчий кредит

Законом № 2120 також внесено зміни до розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про споживче кредитування” і доповнено його п. 61, який встановлює нові правила звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання ним своїх зобов’язань за договором про споживчий кредит.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов’язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов’язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов’язань за таким договором.

Також, нові правила забороняють збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 10561 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит у вказаний вище період.

Нагадаємо, що положення ч. 4 ст. 10561 Цивільного кодексу України регулюють питання застосування змінюваної процентної ставки, порядок розрахунку якої із застосуванням погодженого сторонами індексу встановлюється у кредитному договорі. При застосуванні такої ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов’язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Тож, в усіх інших випадках у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування збільшення процентної ставки за користування кредитом у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит забороняється!

При цьому, норми вказаного п. 6 поширюються, у тому числі, і на кредити, визначені в ч. 2 ст. 3 Закону України “Про споживче кредитування”, тобто кредити, на які такий закон загалом не поширюється за винятком окремих, прямо визначених ним положень (до яких тепер належать і положення п. 6 розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про споживче кредитування”). Такі кредити включають, зокрема:

  • договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця;
  • кредити, що надаються за договорами, укладеними в результаті врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди, затвердженої судом;
  • кредити, що надаються виключно в рамках відповідних державних програм або програм органів місцевого самоврядування визначеному колу фізичних осіб і передбачають окремі, визначені такими програмами, умови кредитування, у тому числі виплату процентів за користування кредитом;
  • несанкціонований овердрафт, що є перевищенням суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого кредитного ліміту, що обумовлений договором між кредитодавцем та споживачем і не є прогнозованим за розміром та часом виникнення;
  • кредити, що надаються ломбардами у разі передання предмета застави на збереження ломбарду, за умови що зобов’язання споживача обмежуються вартістю предмета застави, тощо.

Крім цього, також установлюється, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Зверніть увагу! Звільнення позичальника від виконання своїх зобов’язань з повернення споживчого кредиту, сплати процентів за користування ним або відтермінування таких платежів Законом № 2120 не передбачено!  

3. Іпотека

Окрім врегулювання питань відповідальності позичальників за прострочення виконання взятих на себе зобов’язань, Законом № 2120 також було внесено зміни в розділ VI  “Прикінцеві положення” Закону України “Про іпотеку” та тимчасово зупинено дію окремих його положень.

Згідно з положеннями нового п. 5 розділу VI  “Прикінцеві положення” Закону України “Про іпотеку”, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія таких статей Закону України «Про іпотеку»:

  • ст. 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки);
  • ст. 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки);
  • ст. 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об’єкти);
  • ст. 41 та ст. 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах).

Однак зазначені положення не поширюються на нерухоме майно (нерухомість), оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов’язань:

  • за договорами, укладеними після дня набрання чинності Законом № 2120  (нагадуємо, він набув чинності 17 березня 2022 р.), або
  • за договорами, до яких після дня набрання чинності Законом № 2120  за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов’язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.

Тож, Закон № 2120 безперечно змінив на краще ситуацію для позичальників на час дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, а також на короткий період –  тридцятиденний строк – після його припинення або скасування. Проте його положення не передбачають звільнення позичальників від виконання взятих ними на себе зобов’язань щодо повернення кредиту, виплати передбачених кредитним договором процентів або відтермінування такої сплати. Водночас, відтермінування таких виплат (кредитні канікули) на сьогодні могли би стати найбільшим полегшенням для багатьох позичальників. Проте на законодавчому рівні це питання врегульовано не було, а, як підкреслює сам Національний банк України, кредитні канікули є правом, але не обов’язком кредитора, тому позичальникам рекомендується домовлятись про них з кредитором самостійно[1].

[1] Нові правила роботи банків і небанківських фінансових установ, що займаються кредитуванням, під час війни.


16.03.22

25 лютого 2022 року Міністерство освіти та науки України (МОН) направило листа керівникам департаментів (управлінь) освіти і науки обласних, Київської міської державних адміністрацій і керівникам закладів професійної, фахової передвищої та вищої освіти з рекомендацією щодо припинення освітнього процесу в усіх закладах освіти та оголошення канікул на 2 тижні.

Оплата праці працівників закладів освіти під час оголошених канікул здійснюється у відповідності до норм чинного законодавства.

Після закінчення канікул можливі наступні варіанти для працівників освіти:

  • за бажанням відпустка (зі збереженням або без збереження заробітної плати) відповідно до вимог трудового законодавства або заява про звільнення;
  • традиційний (очний) режим навчання;
  • дистанційне навчання. У випадку, якщо для працівників проїзд до робочого місця неможливий у зв’язку з об’єктивними причинами (небезпека, зупинений транспорт тощо), проте вони можуть виконувати роботу дистанційно (у тому числі з використанням доступних засобів зв’язку) – МОН рекомендує видати наказ про запровадження у закладі освіти або науковій установі дистанційного режиму роботи.  

Дистанційна робота – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. В умовах дистанційного режиму роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому (ст. 60-2 КЗпП).

  • Зупинення роботи з оформленням та оплатою простою. Якщо зупинення роботи викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами, має розглядатися як простій (стаття 34 Кодексу законів про працю України). Таке зупинення можливе лише у разі, якщо з об’єктивних причин неможливо організувати роботу у дистанційному режимі.

Відповідно до частини першої статті 34 КЗпП простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Відповідно до частини другої статті 34 КЗпП, у разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Листом від 28 лютого 2022 року N 1/3292-22 МОН наголошувало про заборону керівникам органів управління освітою та/або керівникам закладів освіти примушувати працівників (педагогічних, наукових, науково-педагогічних, інших) до написання заяв про відпустку без збереження заробітної плати. Працівникам виключно за добровільним бажанням може бути надана відпустка (із збереженням або без збереження заробітної плати) відповідно до вимог трудового законодавства. Також виключно за добровільним бажанням працівника його може бути звільнено за власним бажанням відповідно до вимог трудового законодавства.

Також згідно змін до Закону України «Про світу» (ст. 57-1) передбачено Державні гарантії в умовах воєнного стан, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану.

Здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану вимушені були змінити місце проживання, залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від їхнього поточного місця перебування, на час особливого періоду, гарантується:

  • організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників;
  • збереження місця роботи, середнього заробітку, виплата стипендії та інших виплат, передбачених законодавством;
  • місце проживання (пансіон, гуртожиток тощо) та забезпечення харчуванням (у разі потреби).

Забезпечення вказаних гарантій покладено на:

  • органи виконавчої влади, органи військового командування, військові, військово-цивільні адміністації та органи місцевого самоврядування, їхні представники, посадові особи (керівники, голови, начальники), органи управління (структурніпідроділ) у сфері освіти;
  • заклади освіти, установи освіти, наукові установи, їх засновники;
  • громадській об’єднання, благодійні організації та фізичні особи, які здійснюють благодійну (влонтерську) діяльність.

Для реалізації гарантій вказані органи мають право видавати рішення, розпорядження, накази і директиви, в тому числі і спільні.

Оплата праці:

Згідно з пунктами 78 та 89 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 N 102, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 травня 1993 р. за N 56, у випадку, коли в окремі дні заняття не проводяться з незалежних від учителя (викладача) причин, оплата його праці здійснюється з розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, за умови, що вчитель (викладач) виконує іншу організаційно-педагогічну роботу. За відсутності такої роботи час простою оплачується в порядку і розмірах, визначених Кодексом законів про працю.

Відповідно до пункту 8.3.3 Галузевої Угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2021 – 2025 роки (Мінекономіки зареєстровано Галузеву угоду 18 червня 2021 за N 12) сторони рекомендують керівникам установ та закладів освіти забезпечити:

– оплату простою працівникам, включаючи непедагогічних та тих, які працюють за сумісництвом, не з їх вини в розмірі середньої заробітної плати;

– оплату праці вчителів, вихователів, включаючи вихователів груп продовженого дня, музичних керівників, викладачів, інших педагогічних працівників закладів освіти у випадках, коли в окремі дні (місяці) заняття не проводяться з незалежних від них причин (епідемії, метеорологічні умови, карантин тощо), із розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, з дотриманням при цьому умов чинного законодавства;

– збереження заробітної плати при дистанційній формі підвищення кваліфікації вчителів, зокрема без відриву від освітнього процесу, та, на період оголошеного карантину і здійснення освітнього процесу у дистанційному режимі, оплати праці за фактично виконаний ними обсяг навчального навантаження.

Отже, оплата праці усім працівникам (педагогічним, науково-педагогічним та іншим працівникам) закладів і установ освіти, навчання у яких призупинено, здійснюються в розмірі середньої заробітної плати, а тих педагогічних працівників, оплата праці яких здійснюється за тарифікацією, із розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, з дотриманням при цьому умов чинного законодавства.

Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 р. N 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» надано право керівникам державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).

14.03.22

Ми, представники українських громадських організацій, звертаємося до міжнародної спільноти в зв’язку з випадками викрадень і страт українських активістів, правозахисників, волонтерів, журналістів, працівників органів місцевого самоврядування, які проживають, зокрема, на територіях Донецької, Запорізької, Київської, Луганської та Херсонської областей, частково зайнятих російською армією.

24 лютого 2022 року почалася повномасштабна війна Російської Федерації проти України. Це вже призвело до тисяч жертв серед мирного цивільного населення, масового внутрішнього переміщення та виїзду за межі України мільйонів її мешканців. Внаслідок бойових дій частина населених пунктів півдня та сходу України опинилися під тимчасовим контролем військ Російської Федерації. На цих територіях окупаційні сили прагнуть встановити контроль, а відтак проводять акти залякування місцевого населення.

Протягом останнього тижня ми фіксуємо факти проведення “арештів”, а насправді – викрадень українських активістів, волонтерів, журналістів, представників органів місцевого самоврядування в Гостомелі, Херсоні, Бердянську, Мелітополі, Волновасі, Новій Каховці та інших населених пунктах, що окуповані російською армією. Відомі також випадки вбивств українських активістів.

7 березня стало відомо, що російські військові застрелили мера Гостомеля (Київська область) Юрія Прилипка та ще двох волонтерів, Руслана Карпенка та Івана Зорю, коли вони роздавали людям гуманітарну допомогу.

У Мелітополі (Запорізька область) викрадено щонайменше шістьох осіб, зокрема, 11 березня викрали міського голову Івана Федорова, 12 березня – активістку Ольгу Гайсумову, 13 березня – голову районної ради Сергія Прийму.

У Новій Каховці (Херсонська область) 12 березня зник активіст Сергій Цигіпа, а у сусідній Каховці ввечері того ж дня зник місцевий журналіст Олег Батурін.

У місті Дніпрорудному (Запорізька область) 13 березня стало відомо про викрадення міського голови Євгенія Матвєєва. 

Зв’язку з ними наразі немає, але є перевірені свідчення того, що вони були затримані російськими військовими. Є обґрунтовані підозри, що викрадені активісти, представники місцевого самоврядування піддаються залякуванням та катуванням. 

Крім того, за інформацією народного депутата України Дмитра Лубінця, у Волновасі російські військові “заарештували” понад 20 українських активістів. Також за його інформацією, всі ці активісти були в списках, про які в лютому повідомляли чисельні західні медіа – списках активістів, які мають бути “вбиті чи відправлені до таборів” після вторгнення Російської Федерації на територію України. 

13 березня стало відомо про вбивство волонтера, українського активіста Олександра Кононова, якого російські військові розстріляли у власному будинку в селі Борівському під Сєвєродонецьком Луганської області. Олександр Кононов у 2014 році  провів 98 днів у полоні в бойовиків так званої “ЛНР”, він був людиною з інвалідністю, не мав руки та ноги.  

Такі дії російської армії, що тимчасово контролює окремі населені пункти півночі, півдня та сходу України, свідчать про бажання залякати місцевих жителів, які чинять спротив окупації, схилити їх до співпраці, а також про намір помститися українським активістам, правозахисникам, місцевим головам за їхню принципову проукраїнську позицію. 

Ігнорування та пасивна реакція міжнародної спільноти на прояви російської агресії призведе до масштабування порушень прав людини, воєнних злочинів та злочинів проти людяності, зокрема збільшення кількості насильницьких зникнень та вбивств. Крім того, під ризик потраплять також громадяни інших країн, зокрема білоруські активісти, іноземні журналісти, інші особи, які на законних підставах перебувають на території України. 

Вимагаємо в рамках всіх можливих повноважень та мандатів від міжнародної спільноти, зокрема, від Міжнародного Комітету Червоного Хреста, Робочої групи ООН з питань насильницьких або недобровільних зникнень, Спеціального доповідача ООН з питань позасудових страт, страт без належного судового розгляду або довільних страт, Робочої групи ООН з питань свавільних затримань, Спеціального доповідача ООН з питання про становище правозахисників, Офісу Верховного Комісара ООН з прав людини, Генерального секретаря Ради Європи, Комісара Ради Європи з прав людини, Керівного комітету Ради Європи з питань медіа та інформаційного суспільства, Комітету ПАРЄ з правових питань і прав людини, Головного доповідача ПАРЄ з питань становища правозахисників, представників ЄС, Європейської служби зовнішніх справ, Представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ,  Конгресу місцевих та регіональних влад Європи:

  1. Вчинити дії задля захисту цивільних громадян України, які знаходяться під додатковим ризиком у зв’язку з їхньою публічною, волонтерською, громадською діяльністю, роботою в органах місцевого самоврядування чи державною службою.
  2. Змусити Російську Федерацію дотримуватися положень (IV) Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни, Додаткового протоколу (I) до Женевських конвенцій, (IV) Гаазької конвенції про закони й звичаї війни на суходолі та додатку до неї, а також припинити порушення прав людини. 
  3. Закликати Російську Федерацію терміново звільнити усіх незаконно затриманих осіб на тимчасово окупованих російською армією територіях України, включаючи активістів, журналістів, представників органів місцевого самоврядування.
  4. Максимально поширювати інформацію про викрадення, залякування, примусове утримання російською армією цивільних осіб, включаючи активістів, журналістів, представників органів місцевого самоврядування України. 

Центр прав людини ZMINA

ГО “ГРУПА ВПЛИВУ”

Благодійний фонд “Восток SOS”

БО БФ “Стабілізейшен СуппортСервісез

ГО “Донбас СОС”

ГО “КримСОС”

Кримська правозахисна група

Центр громадянських свобод

ВБО “Українська фундація правової допомоги”

ГО ‘Платформа прав людини’  

БО БФ “Право на захист”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Українська гільдія режисерів

Національна спілка журналістів України

ГО “СІМП”

ГО “ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ ПОТРІБНІ ЛЮДИ”

БФ “НАЗУСТРІЧ ЛЮДЯМ СУМЩИНИ “

ГО “АГРУ”

ГО “Правозахисний центр “ДІЯ”

ГО МАРТ

Рух ЧЕСНО

ВГО “Громадянська мережа ОПОРА””

ГО Кременчуцький інформаційно-просвітницький центр ”Європейський клуб

ГО “Інформаційний прес-центр”

ГО “Медіа-центр IPC-Херсон”

ГО “Точка доступу”

ГО “Волинський Інститут Права”

ВОГМО “Волинський Інститут Підтримки та розвитку Громадських Ініціатив”

ВОГО “Асоціація підтримки та розвитку ОСББ та ОСН”

БФ “Фундація суспільних інновацій”

ГО “Волинська палата молодих підприємців та професіоналів”

ГС “Громадські ініціативи України”

ГО “Наше Поділля”

ГО “Центр спільних дій”

ГО “Егіда-Центр” (Кривий Ріг)

Го “Час Збирати Українців”, Миколаїв

ГО “Сосницькі горизонти”, смт Сосниця

Освітній дім прав людини – Чернігів

БФ ЛАСКА, Миколаїв

Харківська правозахисна група

ГО Спільно ХАБ (Запоріжжя)
ГО “Донбаська Ініціатива “Міст”

ІСАР Єднання

Об’єднання родичів політв’язнів Кремля

Міжнародна громадська організація “Фонд досліджень та підтримки корінних народів Криму”

ГР “Віра, Надія, Любов”

Міжнародний благодійний фонд “СНІД Фонд Схід-Захід” (AFEW-Україна)

ГО “Регіональний центр прав людини”

ГО “Вектор прав людини”

ГО “Україна без тортур”

ГО “Блакитний птах”

ГО “Центр “Жіночі перспективи” 

ГО “Театр змін”

Всеукраїнська асоціація органів місцевого самоврядування “Асоціація міст України”

Медіаклуб Запорізької області (Приморськ, Запоріжжя, Мелітополь)

Ромське радіо Chiriklo (Україна)

Дім прав людини “Крим”

ГО “НЕВИДИМА”

Медійна ініціатива за права людини

ГО “ Кримськотатарський Ресурсний Центр”

ГО “Черкаський правозахисний центр”

ГО Правозахисне об’єднання “Праве діло”

Ініціатива “Хто замовив Катю Гандзюк?”

ВГО КЦ Правозахисник

БО Інша

Фундація Відкритий Діалог

10.03.22

Законом передбачається, що: 

  • фізичні особи, фізичні особи-підприємці, юридичні особи подають податкові, облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства, через 90 календарних днів після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов’язку подати документи
  • в період дії воєнного стану або стану війни, а також протягом трьох місяців після його завершення, не застосовується адміністративна та (або) кримінальна відповідальність за неподання чи несвоєчасне подання звітності
  • особи, які не мають фізичної можливості протягом зазначеного строку подати вищевказані документи  у зв’язку з безпосередніми наслідками їх участі у бойових діях, звільняються від адміністративної та (або) кримінальної відповідальності та подають звітність чи документи не пізніше 30 календарних днів з дня закінчення наслідків, які унеможливлювали їх подання
  • у період дії воєнного стану або стану війни будь-які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь-яких звітів чи документів звітового характеру уповноваженими органами не здійснюються.

Крім того, прийнято Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану”, яким передбачається ряд пільг щодо виконання податкових обов’язків в умовах воєнного стану в Україні. Зокрема, згідно вказаних змін передбачено звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату податків, подання звітності із обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом трьох місяців після припинення або скасування військового стану. 

Також листом від 4 березня 2022 року Державна податкова служба повідомила, що до платників податків, у тому числі ФОП, не застосовуються штрафні санкції за відсутність можливості своєчасно сплатити податки та збори до бюджету. 

11.10.21

Екологічні та промислові катастрофи щорічно вражають мільйони людей у всьому світі, але більшість їх наслідків можна зменшити за допомогою проактивних заходів та планування. Міжнародний день зі зменшення небезпеки лих, який проводиться щорічно 13 жовтня, спрямований сприяти розвитку глобальної культури зменшення ризику лих, включаючи запобігання, пом’якшення та готовність до стихійних лих. Це також можливість згадати людські втрати, втрату засобів до існування та шкоди здоров’ю, а також відзначити досягнутий прогрес в усуненні загрози та ризиків від природніх та антропогенних лих.

Вирішення проблеми ризиків стихійних лих, таких як погіршення стану навколишнього середовища є надзвичайно актуальним для України. Щоденні обстріли на сході України відбуваються в безпосередній близькості від хімічних підприємств, критичних систем водопостачання, комунальних та інших небезпечних об’єктів інфраструктури. Затоплення вугільних шахт або пожежі можуть спровокувати масштабну екологічну катастрофу, наражаючи на ризик населення та економіку регіону. Тому для підвищення стійкості до катастроф важливе значення має нарощування потенціалу за допомогою проведення спеціальних тренінгів, планування і забезпечення обладнанням місцевих громад, місцевих органів влади, служб швидкого реагування та інших зацікавлених сторін.

Консорціум 3меншення Ризиків під керівництвом ACTED за участі партнерів Ініціативи ІМПАКТ, БФ «Право на захист», Товариства Червоного Хреста України і Данського Червоного Хреста, працює над зниженням вразливості до цих ризиків на сході України з 2019 року. За підтримки Бюро з гуманітарної допомоги (BHA), Європейського Союзу та уряду Великої Британії (UK aid), Консорціум підвищив стійкість до ризиків стихійних лих більше 180 000 людей.

Керівник офісу ЄС з питань гуманітарної допомоги в Україні Срджан Стоянович зазначив: «Європейська Комісія є лідером у сфері зменшення ризику стихійних лих та прийняття запобіжних заходів. ЄС інвестує у системи раннього попередження та моніторингу і допомагає країнам зміцнити свої національні та місцеві системи готовності, щоб реагувати раніше та краще».

Відповідно до Сендайської рамкової програми зі зниження ризику стихійних лих на 2015-2030 роки, партнери Консорціуму працюють над трьома ключовими аспектами управління ризиками лих:

Ризики: Національні і місцеві стратегії щодо зниження ризику стихійних лих є ключовими для зменшення смертності та числа людей, які постраждали від стихійних лих. Консорціум 3меншення Ризиків спільно з місцевими органами влади розробив плани і стратегії щодо зниження ризику стихійних лих для 5 районів на сході України на випадок аварій, надзвичайних ситуацій, пандемій, екологічних та техногенних катастроф. Крім того, Консорціум надає місцевим органам влади і службам швидкого реагування обладнання для нарощування їх потенціалу для організованого, поінформованого і швидкого реагування на надзвичайні ситуації. До того ж тривалий конфлікт на сході України ще більше посилив вразливість людей і систем, і місцеве планування та реагування на основі фактичних даних сьогодні є важливими, як ніколи. Саме тому, для покращення розуміння Для негайного розповсюдження 11/10/2021 місцевої влади та громад про наявні ризики та підвищення їх готовності, Консорціум 3меншення Ризиків розробив 5 зональних оцінок ризиків, які використовувалися владою в якості основи для визначення пріоритетності ризиків. Крім того, вони були розроблені та передані громадам та місцевим органам влади як основа для розробки планів управління ризиками.

Люди: Консорціум 3меншення Ризиків співпрацює з громадами на сході України, щоб підвищити їх стійкість, готовність та і здатність протистояти відповідним небезпекам за допомогою сесій з планування та моделювання дій в надзвичайних ситуаціях. В результаті 37 громад Луганської та Донецької областей за участю 400 людей стали більш підготовленими до промислових та екологічних ризиків.

Нещодавнім прикладом роботи Консорціуму є розробка освітньої онлайн-гри щодо готовності сімей до надзвичайних ситуацій, покликаної підвищити готовність жителів сходу України до надзвичайних ситуацій. Мета гри – сформувати запас необхідних сімейних речей для 2-тижневого карантину, а також 3-денну особисту сумку на випадок надзвичайної ситуації і підготувати автомобіль на випадок, якщо доведеться покинути будинок. Ця симуляція спрямована інформативно та цікаво навчити необхідним практичним навичкам.

Законодавство: Беручи до уваги поточний процес децентралізації по всій Україні, в результаті якого більше ресурсів та відповідальності покладається на місцеві органи влади, важливо продовжувати проводити аналітичні дослідження, щоб адаптувати готовність та планування реагування до прогнозованих нових адміністративних кордонів та обов’язків. Ось чому Консорціум проводить дослідження стратегічних документів щодо аспектів зменшення ризиків катастроф на національному, регіональному та місцевому рівнях. В результаті партнери Консорціуму розроблять стратегії на всіх рівнях з відповідним плануванням, складанням бюджету та визначенням пріоритетів.

«Консорціум Зменшення Ризиків продовжує надавати технічну та планувальну підтримку для населених пунктів та адміністративних утворень сходу України, як це було розпочато 3 роки тому. Тим часом нещодавні лісові пожежі викликають дуже важливу стурбованість місцевих жителів і мають надзвичайно серйозні наслідки, які посилюються через зміни клімату та зменшення природних ресурсів. Це пріоритети, які не вирішуються протягом багатьох років і з високою ймовірністю можуть мати серйозні наслідки», – наголосив Бенуа Герфолт, координатор Консорціуму Зменшення Ризиків.

Зменшуючи вразливість та збільшуючи можливості різних зацікавлених сторін – таких як місцева влада, громади та служби швидкого реагування виявляти, планувати, справлятися з ризиками та пом’якшувати їх наслідки, партнери Консорціуму Зменшення Ризиків знаходяться на правильному шляху для досягнення своєї спільної мети: підвищити трансформаційну спроможність місцевих громад до змін, а також покращити здатність місцевої влади розуміти, регулювати та управляти ризиками стихійних лих на сході України.

Примітки:

Консорціум Зменшення Ризиків був створений у 2019 році та складається з групи міжнародних та національних неурядових організацій, які працюють в Україні – ACTED, Ініціативи ІМПАКТ, БФ «Право на захист», Данський Червоний Хрест та Товариство Червоного Хреста України. Під керівництвом ACTED, Консорціум Зменшення Ризиків працює для зменшення вразливості населення до ризику лих на сході України. Партнерів об’єднує спільне бажання попередити, підготувати та захистити цивільне населення та критичні системи надання послуг від ризиків природних, екологічних та промислових небезпек на сході України.

Партнери Консорціуму Зменшення Ризиків:

ACTED http://www.acted.org – це французька гуманітарна організація, яка діє у 39 країнах світу та підтримує понад 16 мільйонів бенефіціарів у всьому світі. Основна діяльність АКТЕД – рятувати життя та підтримувати людей у задоволенні їх потреб у важкодоступних районах. АКТЕД разом зі своїм партнером ІМПАКТ через ініціативу REACH вперше відреагувала на кризу в Україні в 2015 році. У 2017 році ACTED також розпочала спільне впровадження заходів щодо готовності до надзвичайних ситуацій та планування дій на випадок надзвичайних ситуацій з місцевими органами влади в районах, постраждалих від конфлікту. Сьогодні ACTED надає різноманітну гуманітарну допомогу та допомогу в цілях розвитку в Україні, включаючи надання грошової допомоги для забезпечення основних продовольчих та побутових потреб найбільш уразливих категорій населення; заходи щодо раннього попередження та економічної стабільності, такі як гранти на забезпечення основних послуг та покращення економічної можливості жінок; покращення спроможності громадських організацій та місцевих органів влади в рамках децентралізації.

Ініціативи ІМПАКТ https://www.impact-initiatives.org є провідним аналітичним центром, що базується в Женеві. Разом із дочірніми організаціями АКТЕД та УНОСАТ, ІМПАКТ у 2010 році запустила Ініціативу REACH, яка надає детальні дані, своєчасну інформацію та глибокий аналіз у контексті кризи, лих та переміщень для надання допомоги на основі фактів та прийняття рішень. Починаючи з 2016 року, ініціатива REACH проводить щорічні міжвідомчі оцінки гуманітарних потреб для інформування та планів реагування в Україні. ІМПАКТ – в тому числі через ініціативу REACH – також забезпечує постійне управління інформацією, підтримку геоінформаційних систем та нарощування потенціалу гуманітарних установ та кластерів. ІМПАКТ розширює потенціал та надає технічну підтримку місцевим органам влади на сході України з 2016 року.

«Право на захист» (R2P) – це українська неприбуткова організація. R2P займається захистом біженців, які опинилися в Україні через тяжкі обставини. R2P забезпечує захист та права людини інших вразливих мігрантів – постраждалих від конфлікту, внутрішньо переміщених осіб (ВПО), осіб без громадянства, без документів та осіб, яким загрожує втрата громадянства. Основними програмними перевагами R2P є юридична допомога, моніторинг, Для негайного розповсюдження 11/10/2021 захист, а також розбудова потенціалу уряду та громадянського суспільства. R2P має приблизно 150 співробітників, які працюють по всій Україні.

Данський Червоний Хрест (ДЧХ) https://www.rodekors.dk є частиною Руху Червоного Хреста, який діє у понад 190 країнах світу та налічує понад 11 мільйонів волонтерів. ДЧХ надає допомогу, особливо у районах з дуже обмеженим доступом та складними умовами більш ніж у 30 країнах світу. Присутній з 2014 року в Україні, ДЧХ працює у тісному партнерстві з Товариством Червоного Хреста України (ТЧХУ) і разом вирішує гуманітарні та соціальні потреби у більш ніж 15 регіонах України шляхом психосоціальної підтримки, грошової допомоги, заходи з підготовки до зими, спрямовані на збільшення соціальної згуртованості. ДЧХ підтримує галузевий, волонтерський та молодіжний розвиток ТЧХУ, а також сприяє готовності та здатності реагувати.

Товариство Червоного Хреста України (ТЧХУ) https://redcross.org.ua/en/ є найбільшою національною гуманітарною організацією в Україні. Основна діяльність ТЧХУ вже понад 100 років полягає у забезпеченні захисту, запобігання та пом’якшення людських страждань під час збройних конфліктів, стихійних лих, катастроф та нещасних випадків, підтримки послуг громадського здоров’я та допомоги державним органам України у їх діяльності в гуманітарній сфері. Це досягається неупереджено, без будь-якої дискримінації щодо національності, раси, статі, релігії, мови, класових чи політичних переконань. ТЧХУ постійно присутнє на Лінії розмежування, підтримуючи населення різними видами діяльності, у тому числі шляхом розповсюдження гуманітарної допомоги, тренінгів з надання першої допомоги, психосоціальної підтримки та допоміжних заходів із залученням місцевих громад. ТЧХУ також активно залучене до операцій Міжнародного Комітету Червоного Хреста на сході України.

Цивільний захист та гуманітарна допомога ЄС (ECHO) https://ec.europa.eu/echo/index_en Європейський Союз та його держави-члени є провідним донором гуманітарної допомоги у світі. Допомога є виразом європейської солідарності з людьми, які потребують допомоги у всьому світі. Вона спрямована на порятунок життів, запобігання і полегшення людських страждань, а також на захист цілісності і людської гідності населення, яке постраждало від катастроф і криз. Через свій Департамент цивільного захисту і гуманітарної допомоги, Європейський Союз щороку допомагає мільйонам жертв конфліктів та катастроф. Маючи штаб-квартиру в Брюсселі і глобальну мережу офісів на місцях, ЄС надає допомогу найбільш вразливим людям на основі гуманітарних потреб.

UK Aid https://www.ukaiddirect.org/ Фінансується Управлінням закордонних справ, і справах співдружності націй та розвитку Великої Британії. UK Aid Direct підтримує малі та середні організації громадянського суспільства у досягненні Глобальних цілей. Фонд запобігання конфліктів, сприяння стабільності та безпеки (CSSF), який підтримує роботу Консорціуму 3меншення Pизиків, був створений урядом Великобританії в 2015 році і використовує загальнодержавний підхід для пошуку творчих рішень найбільш складних проблем національної безпеки і сприяння міжнародному миру і стабільності. CSSF працює у більш ніж 80 країнах та територіях, реалізуючи понад 90 програм та поєднує Офіційну допомогу у розвитку та інші джерела фінансування. Це забезпечує фонду широкий географічний та тематичний охват. CSSF працює над зміцненням миру та стабільності в країнах, яким загрожує нестабільність, а також в регіонах, які потерпають від тривалих конфліктів.

Бюро гуманітарної допомоги USAID (BHA) https://www.usaid.gov надає гуманітарну допомогу, що рятує життя, включаючи їжу, воду, притулок, екстрену медичну допомогу, санітарію та гігієну, а також послуги з критичної продовольчої допомоги – для найвразливіших спільнот, які проживають у важкодоступних регіонах світу. BHA є провідним координатором з надання міжнародної допомоги в умовах стихійних лих, який використовує досвід та унікальні можливості інших державних установ США для ефективного реагування на стихійні лиха та складні кризи у всьому світі. BHA цілісно аналізує гуманітарну допомогу, надаючи допомогу до, підчас та після криз – від готовності та реагування, до надання надзвичайної допомоги та відновлення. Це включає програми, не пов’язані з надзвичайними ситуаціями, які лежать в основі пов’язання гуманітарної допомоги з довгостроковим розвитком і переходом до самостійності.

16.04.21

Пропонуємо до вашої уваги – моніторинговий звіт «Перетин лінії розмежування через КПВВ» за березень 2021 року, підготовлений БФ «Право на захист» на основі даних, зібраних під час моніторингу ситуації на КПВВ. Більше статистичних даних можна знайти за посиланням: https://www.unhcr.org/ua/en/eecp-monitoring-2021.   

ГОЛОВНЕ:  

  • Протягом місяця перетин лінії розмежування можливо було здійснити лише через два КПВВ: «Новотроїцьке» в Донецькій області та «Станиця Луганська» в Луганській. Це призвело до зменшення кількості перетинів у порівнянні з періодом до введення карантинних обмежень. У порівнянні з лютим, загальна кількість перетинів лінії розмежування збільшилась на 37%: 52 823 та 33 000 відповідно.
  • 18 березня на КПВВ «Станиця Луганська» нарешті були запроваджені безоплатні експрес-тести на COVID-19 та встановлений Державний лабораторний пункт. Великий потік людей перевищував наявні можливості, що призводило до великих черг. Тому багато людей надавали перевагу платним ПЛР-тестам в будь-який з п’яти приватних лабораторій.
  • В Луганській області все ще були відсутні місця для обсервації. Тим часом в Донецькій області 40 людей були відправлені на обсервацію в березні, у яких була невідповідна модель телефону, або його взагалі не було. В Донецької області 771 (87%) людей, які перетнули лінію розмежування на КПВВ «Новотроїцьке» здали експрес-тест на COVID-19 та 754 людей (1%) – на КПВВ «Станиця Луганська».
  • Завдяки відділу адвокації БФ «Право на захст» 22 березня до Постанови №1236 щодо протидії COVID-19 були внесені поправки, які значно полегшили процедуру перетину для іноземців. Тому, тим з них, хто має постійне місце проживання в Україні, поліс страхування при перетині лінії розмежування до підконтролної уряду України території не потрібен.
  • Протягом березня 3 657 вразливих осіб похилого віку отримали допомогу в транспортуванні на КПВВ «Станиця Луганська» електромобілем від НУО «Проліска».
Звіт «Перетин лінії розмежування через КПВВ», березень 2021 року

Документ можна завантажити 

українською та англійською 

мовами.


Звіт містить інформацію, зібрану БФ «Право на захист» в межах опитування, що регулярно проводиться з червня 2017 року. КПВВ розташовані в Донецькій («Майорське», «Мар’їнка», «Гнутове» та «Новотроїцьке») та Луганській («Станиця Луганська») областях. Опитування є частиною моніторингу порушення прав населення, що постраждало від конфлікту, та проводиться в межах проекту «Адвокація, захист та правова допомога внутрішньо переміщеним особам України», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR). Таке опитування має на меті з’ясувати причини, умови та ризики, які супроводжують перетин лінії зіткнення через КПВВ. Зібрана під час опитування інформація допоможе визначити потреби, прогалини та тенденції, а також забезпечити доказову базу для діяльності з адвокації.

Звіт «Перетин лінії розмежування через КПВВ», березень 2021 року

Читайте також:

15.04.21

Наприкінці червня 2020 року був відновлений виїзд із тимчасово окупованої території України на підконтрольну уряду територію через КПВВ «Новотроїцьке». Сталося це після трьох місяців карантинних обмежень, протягом яких КПВВ не працювали. Для людей, які хотіли здійснити перетин, були запроваджені обмеження, зокрема, кожен мав встановити на смартфон додаток «Дій вдома» для проходження самоізоляції. Однак інформування населення про такі обмеження, ба більше — їхнього належного нормативного закріплення тоді не відбулося, що призвело до критичної ситуації на КПВВ уже 24 червня.

Кілька десятків людей, діставшись до КПВВ, дізнавалися про необхідність встановлення додатку, але зробити цього не могли через відсутність смартфонів сучасних моделей або відсутність телефонів взагалі. Люди просили направити їх на обсервацію до медичних закладів, адже саме такий механізм був запроваджений для наших громадян, які перетинали державний кордон. Однак представники Держприкордонслужби (ДПСУ) пояснювали: оскільки лінія розмежування не є державним кордоном, відповідно до наказу Командувача об’єднаних сил, особи, які не мають технічної можливості встановити додаток «Дій вдома», не можуть бути пропущені через КПВВ навіть за наявності згоди на проходження обсервації.

Суд оцінив події на КПВВ «Новотроїцьке» в червні 2020 року

Водночас представники незаконних збройних формувань заборонили нашим громадянам повертатися на окуповану територію під час їх виїзду.

Отже, кілька десятків наших громадян, які хотіли потрапити на рідну землю, опинилися в пастці: представники ДПСУ заборонили їм дістатися до контрольованої урядом території, а представники незаконних збройних формувань — повернутися на окуповану територію. Люди були змушені сидіти й чекати своєї долі в так званій «сірій зоні» просто неба під пекучим сонцем. На жаль, їм не забезпечили  ані укриття, ані доступу до їжі, води й туалетів. Важливо зазначити, що територія між КПВВ і окупованою територією є замінованою і єдиною вільною від мін зоною є асфальтована дорога.

Увечері 24 червня всіх людей доставили на територію КПВВ, де їх розмістили в наметах Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), що, безперечно, покращило їхній стан (водночас, про дотримання карантинних заходів у наметі на кілька десятків людей не могло бути й мови). Але зранку 25 червня всіх знову відвезли в «сіру зону» за кілька кілометрів від КПВВ в аналогічні умови. Увечері 25 червня і зранку 26 червня жахлива ситуація повторилася.

Лише ввечері 26 червня всіх, хто чекав, направили на обсервацію (як згодом виявилось — на підставі нового наказу Командувача об’єднаних сил).

Фактично людей піддавали нелюдському й небезпечному поводженню протягом майже трьох діб лише на підставі того, що Кабінет Міністрів України не передбачив можливості обсервації для осіб, які перетинають лінію розмежування й не можуть встановити додаток «Дій вдома» в постанові № 815, Командувач об’єднаних сил встановив заборону для перетину такими особами КПВВ, а працівники ДПСУ «просто виконували наказ». Про те, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, ніхто з посадовців не згадав.

На жаль, в Україні не передбачено термінового розгляду судових справ у випадку, коли дії або бездіяльність органів державної влади загрожують життю і здоров’ю, тому кілька позовів, які ми подали в інтересах постраждалих, досі розглядаються в судах України.

Однак 13 квітня 2021 року одну зі справ було успішно завершено. Апеляційний суд підтримав рішення суду першої інстанції, ухвалене в грудні минулого року, яким було визнано протиправною заборону прикордонного загону пропустити позивачку на контрольовану урядом територію.  Крім того, на користь позивача було стягнуто компенсацію моральної шкоди в розмірі 10 тисяч гривень. Прикордонний загін подав апеляційну скаргу, яку й було відхилено на цьому тижні, тому рішення суду вже набрало законної сили. З текстом рішення суду першої інстанції можна ознайомитися за посиланням (рішення апеляційного суду буде опубліковано трохи згодом).

1 Суд оцінив події на КПВВ «Новотроїцьке» в червні 2020 року

На черзі розгляд ще кількох справ, кожна з яких унікальна по-своєму, але всі вони стосуються ігнорування й байдужості до фундаментальних прав людини з боку представників влади в критичній ситуації, яка сталася спекотного червня минулого року.

Хочеться сподіватися, що органи державної влади почнуть поважати права українців не тільки після вказівки суду, і не допускатимуть повторення подібних ситуацій у майбутньому, адже збереження життя і здоров’я людей є важливішим за накази керівництва.

Ми вітаємо минулорічні зміни до законодавства, які дозволяють особам, що перетинають лінію розмежування, обрати обсервацію у випадку неможливості встановити додаток «Дій вдома», а також запровадження процедури перетину лінії розмежування з гуманітарних підстав, що допоможе не допустити повторення ситуації, яка сталася в березні минулого року на КПВВ «Станиця Луганська».

Oleh Tarasenko Олег Тарасенко

Олег Тарасенко,

Адвокат,

Старший стратегічний юрист БФ «Право на захист»


Читайте також:


24.11.20

13 жовтня 2020 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі за скаргою №33137/16 (Lyudmyla Mykolayivna KANDYBA and Others against Ukraine), яке було опубліковано 19 листопада і спричинило вир суперечливої інформації як у ЗМІ, так і в середовищі правозахисників.

Наразі офіційного перекладу цього рішення українською мовою ще немає, однак, для прояснення ситуації та усунення хибного сприйняття змісту рішення, публікуємо його аналіз вже зараз. Оцінки та висновки є точкою зору автора статті, а не Суду, крім випадків, коли прямо зазначене протилежне.

Згадана справа стосувалася скарги 7 заявників з Луганська на порушення їх прав на отримання різних «соціальних виплат, наприклад, пенсій або допомоги на дітей» на тимчасово окупованій території, а саме на порушення Україною статей 6 і 13 Конвенції, а також статті 1 Першого Протоколу  до Конвенції (надалі – Заявники).

Обставини справи

Справа за обставинами була пов’язана з Постановою КМУ №595 від 07.11.2014 року «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» (надалі – Постанова №595). Нагадаємо, що згідно з деякими положеннями цієї постанови, було заборонено здійснювати фінансування бюджетних виплат на територіях, що не контролювалися органами влади України. Відновлення цих виплат мало здійснюватися тільки після повернення цих територій під контроль офіційних органів влади.

Наприкінці 2014 року Заявники подали позов до національного суду про визнання Постанови №595 недійсною, визнання протиправною бездіяльності КМУ щодо незабезпечення соціальних виплат на ТОТ, а також зобов’язання КМУ забезпечити виплату соціальних і пенсійних виплат, починаючи з липня 2014 року. Хоча Суд не вказує номер справи, можна зробити висновок, що мова йде про загальновідому справу №826/18826/14.

Рішенням суду першої інстанції від 11.02.2015 року позов було задоволено частково, скасовано п. 2 Постанови №595 (решта Постанови не зачіпала безпосередньо права позивачів, тому суд обґрунтовано відмовив в позові в цій частині). Крім того, суд відмовив у решті позовних вимог, виходячи з того, що КМУ не є належним відповідачем у цьому спорі, що також є обґрунтованим і законним, виходячи з норм національного права, оскільки соціальні та пенсійні виплати здійснюють органи соцзахисту і територіальні органи ПФУ відповідно. 

Суд апеляційної інстанції рішенням від 02.04.2015 року залишив рішення суду першої інстанції без змін, відхиливши апеляційні скарги як заявників, так і відповідача і третіх осіб (деяких міністерств і ПФУ). 22 травня 2015 року згадане рішення було опубліковано в Офіційному Віснику України, як складова процесу оскарження нормативно-правових актів.

У червні Вищий адміністративний суд України (на той час – суд касаційної інстанції в адміністративних справах) зупинив виконання оскаржуваних рішень за клопотаннями касаторів (КМУ і Мінфіну), що є звичною практикою у таких спорах, але вже 16 жовтня 2015 року закінчив розгляд справи, залишивши рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заявники зверталися з численними скаргами з вимогою виконати рішення суду, що, на їх думку, мало призвести до продовження виплат ним соціальних і пенсійних виплат. ЄСПЛ перелічує адресатів звернень Заявників і їх відповіді, які зводяться до наступного: відповідальні органи не виплачували соціальні та пенсійні виплати Заявникам, хоча рішення суду про скасування п. 2 Постанови №595 набрало сили. Варто відзначити, що скасування нормативного акту або його частини не призводить до автоматичного продовження виплат або іншої, бажаної для заявників, поведінки відповідачів. Однак в згаданій справі Заявники не зверталися з позовами безпосередньо до тих органів влади, в компетенцію яких входить здійснення відповідних виплат, зосередивши зусилля на доведенні обов’язку різноманітних органів влади здійснювати ці виплати саме на виконання рішення суду у справі  №826/18826/14.

Крім того, 3 з 7 Заявників зверталися з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва з вимогою визнати незаконним невиконання Кабінетом Міністрів України рішення суду у вищезгаданій справі. На їх думку, саме продовження їм соціальних і пенсійних виплат мало бути результатом виконання рішення суду.

У цьому позові їм було (очікувано) відмовлено, суд апеляційної інстанції наприкінці 2019 року залишив рішення суду без змін (як зазначає Суд, рішення не було оскаржене у суді касаційної інстанції – п. 28 Рішення).

Європейський суд, розглядаючи справу, приділив увагу також судовій практиці захисту прав ВПО і мешканців ТОТ на отримання пенсійних виплат, навівши до прикладу рішення у судовій справі №227/2158/17, яку безпосередньо супроводжували адвокати БФ «Право на Захист» – перше рішення Верховного Суду, у якому було встановлено право мешканки ТОТ, яка ніколи не була ВПО, на отримання пенсії.

Позиція Суду

Суд наголосив, що Заявники не зверталися до національних судів з позовами про поновлення виплат, разом з цим, подача таких позовів могла призвести до «обґрунтованого шансу на успіх» (див. п. 53 Рішення). Суд прийняв аргументи Уряду, що часткове скасування Постанови №595 не мало привести до автоматичного поновлення виплат Заявникам (див. п. 54 Рішення) і потребувало додаткових заходів з боку Заявників (звернення в національні суди до належних відповідачів), що не було зроблено, а Заявники не стверджували, що такі звернення були б для них занадто обтяжливими (див. п. 55 Рішення). 

Таким чином, Суд визнав заяви 6 із 7 Заявників неприйнятними.

Ще один із заявників, як випливає з Рішення Суду, перемістився на контрольовану територію, отримав належні йому виплати у повному обсязі та втратив зв’язок із Судом (відповідно, його скаргу було виключено зі списку справ).

Висновки

Таким чином, Європейський суд з прав людини не зазначив, що Україна не має сплачувати соціальні та пенсійні виплати. Рішення у справі не є рішенням по суті спору, але вже в котрий раз ЄСПЛ звертає увагу на те, що перш ніж звернутися до нього, заявники мають використати наявні засоби захисту на національному рівні. Відповідальність за правильний вибір цих засобів і їх вичерпання лежить, безсумнівно, на заявниках і їх юристах, а поспіх у зверненні до ЄСПЛ ніколи не є виправданим.

БФ «Право на Захист» захищає права громадян не тільки в національних судах, але і в ЄСПЛ, однак подання скарг до Страсбурга без використання національних засобів захисту є поодинокими винятками, оскільки, як показує наша успішна судова практика, більшість порушень прав можна відновити в українських судах. 

Звичайно, питання невиконання державою судових рішень є відкритим і болючим, однак це не звільняє потенціальних заявників від обов’язку подання позовів в національні суди, перш ніж подати до ЄСПЛ. Крім того, у згаданій справі Суд не наводить аргументів Заявників про те, що подача відповідних позовів була б неефективним засобом захисту, що свідчить, скоріш за все, на відсутність таких аргументів.

Ми впевнені, що незабаром Європейський суд висловить свою позицію щодо права мешканців ТОТ на отримання соціальних і пенсійних виплат й відповідного обов’язку держави створити ефективні та доступні механізми здійснення таких виплат. Очікуємо, що ця позиція буде позитивною для заявників. Багато в чому результат розгляду справи, як ми бачимо, залежить від правильності вибору як правової стратегії, так і юристів, які будуть її реалізовувати.

Автор статті:

Олег Тарасенко, адвокат, старший стратегічний юрист БФ «Право на захист»

06.11.20

На цьому тижні в передачі «Суботнє інтерв’ю» на Радіо Свобода було опубліковане інтерв’ю Міністра юстиції Дениса Малюськи. За його матеріалами низка видань поширила інформаційні повідомлення із красномовними заголовками: «Малюська заявив про фальсифікацію даних щодо смертей та народжень на окупованих територіях» («Новое время»), «Міністр заявив про фальсифікації даних щодо народжень і смертей в ОРДЛО» («Українська правда»), «Малюська заявив про фальсифікацію даних щодо народження і смертей в ОРДЛО» («Інтерфакс Україна») тощо.

Про що ж саме говорив Міністр юстиції та про що він не сказав? Щодо відповіді на друге запитання можна лише здогадуватися та робити припущення щодо варіантів розвитку подій.

Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачає, що реєстрація таких актів цивільного стану як народження чи смерть особи здійснюється — зазвичай — на підставі відповідних документів, виданих закладами охорони здоров’я. Проте в законодавстві є і низка винятків.

Зважаючи на той факт, що жодні документи, видані на тимчасово окупованій території, не визнаються, підставою для реєстрації актів народження та смерті, які відбулися на такій території, органами РАЦСу є рішення суду.

У 2016 році Цивільний процесуальний кодекс був доповнений нормами саме щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, які збереглися і в новій редакції Кодексу.

Варто зазначити, що саме суд ухвалює рішення на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Отже, виключно суд досліджує докази, покази свідків та приймає рішення про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України або відмову в задоволенні відповідної заяви, якщо вона не обґрунтована належним чином. Тож єдиною підставою для реєстрації таких актів цивільного стану органами РАЦСу є рішення суду.

Міністр зауважує: «В нас немає можливості детально й так із надійністю перевірити документи, які подаються на реєстрацію і відповідно, відповідні процеси….». То що саме має на увазі Міністр? Що система органів юстиції не має технічної можливості перевірити наявність і достовірність рішення суду, яке подається заявником для реєстрації? (запитання номер раз) Адже подання жодних інших документів не передбачено, усі докази надаються саме до суду.

Водночас Міністр говорить про виявлення великої кількості фальсифікацій. Слова про необхідність «… сплатити мито, при чому мова йде про кілька мільйонів», очевидно, вказують на те, що йдеться про тисячі справ (з огляду на розмір судового збору).

Зважаючи на сказане, чи свідчать слова Міністра про те, що було сфальсифіковано тисячі судових рішень, на підставі яких внесені тисячі записів до Реєстру, (запитання два) або ж піддається сумніву законність тисяч судових рішень? (запитання три)

Якщо так, то чи розслідуються ці факти? (запитання чотири)

Також наголошуємо на тому, що нечіткість заяв Міністра дозволяє їхнє вільне трактування, що особливо має негативний вплив на ті незначні інтеграційні процеси, одним із засобів якого є саме можливість доступу до документів державного зразка людям, які проживають на окупованих територіях.

БФ «Право на захист» звертається до Міністра юстиції Дениса Малюськи, Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та Голови Верховного Суду Валентини Данішевської із закликом прокоментувати ситуацію.