Зробити пожертву
Укр / Eng
02.04.20

Карантин змінив наше розуміння обмежень та дистанцій — вони з’явилися там, де їх не було, а кордони між країнами перетворилися на глухі стіни. В нових умовах надзвичайної ситуації змінилися й правила перетину лінії розмежування між непідконтрольною (НПУТ) та підконтрольною уряду України територіями (ПУТ) — для декого з українців КПВВ перетворилися на пастки. Люди стали заручниками ситуації — між двома світами, зі своїми болями, переживаннями. Як-от ті, хто намагався перетнути лінію розмежування на Луганщині — та просто застряг на КПВВ «Станиця Луганська» на декілька днів. Без даху над головою, без їжі, а дехто — і без грошей.

Заручники карантину

Перші дзвінки з питаннями щодо умов перетину КПВВ та інформацією щодо ситуації на «Станиці Луганській» посипалися на безкоштовну «гарячу лінію» БФ «Право на захист» ще 27 березня. Люди дзвонили та питали, що їм робити — адже вони хочуть(або змушені) повернутися на НПУТ, проте зробити цього не можуть. Наші експерти надавали юридичні консультації та супровід всім, хто до нас звернувся. Але, як дізнавалися колеги, дозвіл на перетин протягом кількох днів ніхто так і не отримав.

Тож монітори БФ «Право на захист» 30 березня відвідали КПВВ «Станиця Луганська» та на місці поспілкувалися з громадянами. На той момент там перебувало близько 40 осіб, які хотіли перетнути КПВВ, подавали відповідні запити працівникам Держприкордонслужби (ДПСУ), але отримували негативне рішення від Штабу Операції Об’єднаних Сил (ООС). У переважної більшості тих, хто опинився в цій пастці карантинних обмежень, були вагомі причини для проїзду на НПУТ, наявні необхідні документи та відповідна реєстрація. Але дозволів так і не було.

Люди приходили на КПВВ вже не перший день: дехто на ніч знаходив притулок у місцевих жителів — звісно, не безкоштовно. Дехто через відсутність коштів змушений ночувати прямо там. Харчі купували в місцевому магазині, води не було — тож дехто приносив із собою. 

Стіна по ту сторону КПВВ 

Найбільшою проблемою та однією з причин, чому не видавалися дозволи в тих випадках, коли громадяни мали необхідні підтверджувальні документи та право на перетин, була ситуація з КПВВ на НПУТ. Там, як стало відомо нашим колегам, людей просто не пропускали. Так, за інформацією наших моніторів, 27 березня, особи з реєстрацією на НПУТ, які отримали дозвіл та перетнули КПВВ з боку ПУТ, змушені були в кінці дня повернутися. З боку так званої «ЛНР» їх не пустили — тих, хто розраховував на дотримання власних прав та розуміння ситуації, в якій вони опинилися. Тож рішення однієї сторони – без узгодженості дій з іншої –  мало чим могли допомогти людям, які очікувати на розв’язання своєї проблеми та кількість яких на «Станиці Луганській» з кожним днем тільки збільшувалась. 

 І в кожного з тих, хто стояв під навісом на КПВВ та чекав на рішення, були свої вагомі (а  іноді страшні) причини опинитися на НПУТ. Ось історії цих людей, розказані нашим моніторам. 

Сім’я з хворою дитиною

Ганні і Миколі (тут і далі – імена героїв змінені) 34 роки. Дитині Ганни, Марійці, – 10 і вона має захворювання очей. Дівчинка потребувала операції в Києві, тож 11-14 березня родина перебувала в столиці. Потім затрималися ще на 2 тижні, адже Марічиним очам було протипоказане денне світло, і вона мала постійно перебувати в приміщенні. 

27 березня родина приїхала на КПВВ «Станиця Луганська» і на НПУТ їх не пропустили. З того часу люди живуть в однойменному селищі міського типу в орендованому житлі, сплачують 200 грн на добу, і гроші у них закінчуються. Ситуація ускладнюється тим, що дитині потрібно купувати ліки. Крім того, в Луганську зараз перебувають ще двоє дітей Ганни – 5 і 13 років. Зараз за ними доглядають родичі.

Родина має документи, які підтверджують факт лікування, а також свідоцтва про народження всіх трьох дітей.

Поїхали на лікування і не можуть повернутися додому

Родина Дмитра Петровича і Ольги Ростиславівни постійно мешкає на НПУТ, в Луганську. Жінка серйозно хворіє, має проблеми з тиском і щитоподібною залозою (в неї є медичні документи, що це підтверджують), утім інвалідність вона не оформлювала, оскільки в тому не було потреби.

Подружжя має доньку, яка мешкає в Житомирі. Оскільки в Луганську немає необхідного медичного обладнання і спеціалістів, донька оплатила пані Ользі прийом у приватного лікаря. Тож 14 березня батьки виїхали до доньки в Житомир.

Після того, як Ольга пройшла всі необхідні лікарняні процедури, родина поїхала додому, в Луганськ, але їх не пропустили на КПВВ через карантинні заходи. Днями на НПУТ помер дід пані Ольги. Поховали його 29 березня, утім жінка не змогла бути присутня на похороні. 

29 березня жінка втратила свідомість на КПВВ, їй викликали «швидку», але від госпіталізації вона відмовилася, бо не має грошей на лікування.  В Станиці Луганській подружжя винаймає ліжка за 100 грн особи. Люди не можуть перебувати на орендованому житлі вдень.

Планова операція завдовжки в місяць

Зінаїді Романівні 72 роки, вона постійно мешкає в Луганську. 

7 березня жінка поїхала до Києва для проведення планової операції на очах. В столиці в орендованій квартирі мешкає її онука. Операцію ж скасували через карантин. Дізнавшись про це, пані Зінаїда хотіла повернутися додому, в Луганськ, але 27 березня її не пропустили через КПВВ.

Зараз жінка орендує ліжко за 130 грн на добу в смт Станиця Луганська.

Їхала за карткою – залишилася на КПВВ

Ірина Євгенівна 1952 року народження, мешкає на НПУТ. 13 березня вона приїхала на підконтрольну уряду України територію (ПУТ), щоб замінити картку для отримання пенсійних виплат. Картку замовила 10 лютого, в банку сказали прийти за два тижні. Утім, коли за два тижні пані Ірина звернулася до банку,  картка виявилася не готова. 

Жінка планувала повертатися, але в той самий час у її зятя стався інсульт, тож вона поїхала допомогти родині. Перебувала у сестри і зятя в Марковському районі в селі, де немає телевізора, а відтак – і можливості відстежувати новини.

Пані Ірина не може потрапити додому з 28 березня і вже чотири дні перебуває на КПВВ. Вона не думала, що карантин затягнеться так надовго. Про обмеження перетину нічого не знала і думала, якщо має прописку на НПУТ, проблем не буде.

До сьогодні жінка ночує в хостелі у Станиці Луганській. Ціна ліжка – 130 грн за ніч. Гроші у неї закінчилися – на дорогу до КПВВ із Марківського району вона витратила 1200 грн. Продукти купити собі не може, адже решту грошей віддала за нічліг.

Гострої потреби в ліках у неї немає – залишилися свої запаси. Є потреба у продуктах харчування і засобах гігієни (маски і антисептики, вологі серветки, мило і зубна паста). Жінка не розуміє, чому дорогою з Марківського району до КПВВ «Станиця Луганська» ніхто на блокпостах не повідомив їх про про те, що КПВВ закритий і не пропускає людей.

Карантин перервав поїздку до санаторію 

Олена Володимирівна народилася в 1943 році, мешкає на НПУТ.  Приїхала на підконтрольну територію з кількох причин. По-перше, їй прийшло СМС повідомлення, що з банку треба забрати нову пенсійну картку. По-друге, діти подарували путівку в Трускавець, у санаторій, з 15 по 26 березня. Санаторій прийняв людей без жодних проблем, але 22 березня повідомив про карантин – всіх попросили покинути територію. Навіть організували автобуси, але в напрямку сходу України не було жодного, жінка вирішила поїхати в Київ, навідати родичів і перечекати карантин. 

Коли пані Олена зрозуміла, що ситуацію з карантином швидко не розв’яжуть, вирішила їхати додому приватним транспортом. 28 березня її привезли до Сєвєродонецька, де вона переночувала в хостелі, а потім поїхала на КПВВ. Там і перебуває з 29 березня. Потрапити додому не може. Проте що є обмеження в перетині не знала. Із новин розуміла, що у людей з пропискою на НПУТ проблеми з перетином не буде.

Коли звернулася до прикордонників, їй відповіли, що потрібно чекати на особливе розпорядження. Жінка ночує в хостелі. Ліжко коштує 130 грн, але тільки нічліг. Вдень там перебувати забороняють. Жінка має проблеми зі слухом і артеріальним тиском. Запасу продуктів у неї немає, – лише близько 700 грн з собою. Жінка має проблеми зі слухом і артеріальним тиском. Гостро потребує засобів гігієни (масок, антисептиків, вологих серветок, мила та зубної пасти).

Доглядала маму, а тепер не може повернутися до хворого чоловіка

Тетяна Миколаївна народилася у 1950 році, мешкає на непідконтрольній українському уряду території. 

19 березня приїхала на підконтрольну територію, на Сумщину, для догляду за літньою мамою 1931 року народження. Сестра, яка доглядала її раніше, екстрено потрапила до лікарні і була прооперована. Щойно вона трохи одужала, Тетяна Миколаївна вирішила повертатися додому – там залишився чоловік, який так само потребує догляду через проблеми з опорно-руховим апаратом. Про обмеження перетину чула, але матір покинути не могла. Також чула про те, що люди з пропискою на НПУТ проблеми з перетином не матимуть. При спілкуванні з прикордонниками отримала стандартну відповідь – чекайте на особливе розпорядження.

Ночує в хостелі, де ліжко коштує 130 грн. Вдень там перебувати забороняють – лише вночі. Запасів продуктів харчування не має. Грошей майже не залишилося. Потребує парацетамолу і ліків для звуження судин. Гостро потребує засобів гігієни (масок і антисептиків, вологих серветок, мила і зубної пасти).

Жінка дуже переживає за чоловіка – він потребує постійного догляду. Документи, які підтверджують хворобу, у неї із собою.

Поїхала до дітей і не може повернутися до мами

47-річна Оксана Петрівна мешкає на НПУТ. 14 березня приїхала на підконтрольну територію, аби під час відпустки навідати доньку й онуку, і вже наступного дня була в Києві. Із новин розуміла, що люди з реєстрацією на НПУТ проблем із перетином не матимуть. 

Через скасування залізничного сполучення пані Оксана вирішила терміново повертатися додому, адже 6 квітня їй потрібно було виходити на роботу. Не без проблем, але знайшла приватного перевізника.

Від 28 березня перебуває на КПВВ. Ночує в хостелі – винаймає ліжко за 130 грн/ніч. У денну пору доби там бути не дозволяють. Запасів продуктів не має – купує все власним коштом у магазині, утім гроші закінчуються – лишилося орієнтовно 600 грн. Що робити далі жінка не знає. Потребує найпростіших знеболювальних і засобів гігієни.

Оксана Петрівна дуже переживає – на НПУТ залишилася мати 1948 року народження, яка потребує догляду, адже має інвалідність, гіпертонію і є інсулінозалежною.

Їхала до хворого брата і сама хвора лишається на КПВВ

71-річна Ганна Сергіївна мешкає на НПУТ. 12 березня вимушено приїхала на підконтрольну українському уряду територію. Її одинокий брат із ментальною інвалідністю був прооперований, а 10 березня, одразу після медичного втручання, в нього стався інсульт. Усі підтверджувальні документи вона мала із собою.  Щойно пані Ганна знайшла доглядальницю для брата, поїхала додому приватним транспортом. Приїхавши на КПВВ, дізналася, що нікого не пропускають. 

Від 28 березня не може повернутися додому. Жінка не розуміє, чому дорогою із Марківського району до КПВВ ніхто на блокпостах не попередив її, що перетин лінії розмежування обмежений. Доглядаючи за братом, вона не слідкувала за новинами. Зверталася до прикордонників із документами брата, але отримала відмову. Всім рекомендують чекати на особливе розпорядження.  

До сьогодні жінка ночує в хостелі у Станиці Луганській за 130 грн/ніч за ліжко. Оскільки вдень там перебувати не дозволяють, пані Ганна змушена сидіти на КПВВ. Сил вона майже не має, організм виснажений. Через те, що мала операцію з приводу онкологічного захворювання, Ганна Сергіївна потребує повноцінного харчування. Ліків не має. Потребує ліків для підтримки роботи серцево-судинної системи. Дуже потребує засобів гігієни (масок, антисептиків, вологих серветок, мила і зубної пасти).

«Поважних причин повернутися додому немає»

41-річний Сергій Максимович мешкає в Луганську з дружиною і 4-річною донькою. Доглядає батьків 1937 і 1940 року народження. Мама має інвалідність. Батько минулого року переніс інфаркт. 14 березня мав супроводити сестру з Одеси на непідконтрольну територію, аби вона навідала батьків. Їхати мали поїздом Одеса – Костянтинівка. Зворотні квитки були придбані на 29 березня на той самий поїзд. Через те, що в Україні скасували залізничне сполучення і ввели обмеження на перетин КПВВ, поїздка сестри не відбулася. Чоловік повертався додому сам. Шлях «попутками» з Одеси до КПВВ зайняв три доби.

25 березня о 10:00 пан Сергій таки дістався КПВВ. Він чув, що тим, хто має надзвичайні обставини, дозволяють перетнути лінію розмежування. У нього з собою всі документи, що підтверджують захворювання батьків, і реєстрацію на НПУТ, – тож чоловік був впевнений, що перетне КПВВ без жодних проблем. Він звернувся до прикордонників і отримав відмову через відсутність поважних підстав для повернення додому.

Ночує в хостелі за 130 грн/ніч, вдень там бути заборонено. Харчів із собою не має. Гроші закінчуються. Потребує засобів гігієни (маски, антисептики, вологі серветки, мило, зубна паста).

Що робити далі Сергій Максимович не знає. Дуже переживає за батьків, які потребують його допомоги. 

Ночував під навісом на КПВВ

39-річний Григорій постійно мешкає на НПУТ, у Попаснянському районі. Але від січня 2020 року працював у Києві. Через карантин мав звільнитися. Вдома на нього чекає 62-річна мати із хронічними захворюваннями. За останні 2 місяці їхній будинок зазнавав пошкоджень через обстріли.

28 березня чоловік приїхав у Станицю Луганську. Перед поїздкою звертався на гарячу лінію громадських організацій, до кол-центру Операції Об’єднаних Сил, моніторив соцмережі. Був впевнений, що з реєстрацією на НПУТ не матиме проблем із перетином лінії розмежування. Чекає на перевід грошей від колишнього роботодавця. Ночував під навісом на КПВВ.

Дорога з санаторію додому. Одна на двох

Ніна Олександрівна (56 років) і Ніна Ігорівна (63 роки) постійно проживають на НПУТ, звідки виїхали 12 березня. Із 16 по 27 березня перебували  в санаторії в Хмельницькому на амбулаторному лікуванні. До Станиці Луганської приїхали 28 березня. Дорога з Хмельницького коштувала 2500 грн. Грошей при собі залишили мінімум (300 і 400 грн). У Станиці Луганській винаймають ліжка за 100 грн/ніч. Перед поїздкою консультувалися з перевізниками щодо можливості перетину лінії розмежування. Були впевнені, що з реєстрацією на НПУТ проблем не буде.

Вдома чекає дружина, що потребує догляду

Петро Тимофійович – 64-річний мешканець Луганська. 10 березня виїхав до Києва для отримання картки «Ощадбанку». Гостював у дітей і планував повертатися 18 березня. Після зупинки залізничного сполучення 22 березня зміг виїхати з Києва із автоперевізником. 

У Станиці Луганській винаймає ліжко за 100 грн. В Луганську на нього чекає 61-річна дружина. Вона перенесла два інсульти і має інвалідність. Потребує догляду. Інформації про закриття КПВВ чоловік не мав.

Завершення терміну дії перепустки

Дарина Іванівна 29.11.1960 року народження, мешкає і зареєстрована у Краснодоні на непідконтрольній території. На підконтрольну територію потрапила 11 березня для проходження фізичної ідентифікації в «Ощадбанку». Наступного дня поверталася додому, але перетнути КПВВ не змогла – завершився термін дії перепустки. Увесь час, поки нова перепустка була в обробці, жінка була змушена винаймати житло. 

Грошей на ліки, їжу та засоби гігієни не має.

Поки перебував на ПУТ у дружини стався інсульт

Анатолій Володимирович – 62-річний мешканець Лутугінського району (НПУТ), там має реєстрацію. На підконтрольну уряду України територію поїхав 15 березня – відвідував родичів у Житомирській області. Чоловіку необхідно було звернутися за місцем тимчасової реєстрації як ВПО для подання заяви щодо нарахування та отримання виплат «регрес». 

28 березня потрапив на КПВВ «Станиця Луганська». Раніше здійснити перетин КПВВ не встиг, – мав інформацію з «гарячої лінії» (точно назвати не може), що з реєстрацією на НПУТ потрапить додому без проблем. 

У період відсутності пана Анатолія вдома у дружини на НПУТ стався інсульт. Підтверджувальні виписки про необхідний догляд чоловік має. Документи до штабу ООС не подавав, тому що отримав роз’яснення від Державної прикордонної служби України (ДПСУ) про неможливість потрапляння на НПУТ. Чоловік зараз орендує ліжко на ніч за 130 грн. 

Харчується один раз на день, економить кошти, засобів гігієни не має.

Загубила паспорт і не може повернутися додому

49-річна Лідія – мешканка Луганська. 1 березня перетнула лінію розмежування через Ізварине – планувала відвідати родичів. 5 березня перебувала у Дніпрі, де подала заяву на отримання закордонного паспорту. 

11 березня жінка втратила паспорт громадянина України, тож звернулася до Державної Міграційної служби (ДМС) для оформлення паспорту у вигляді ID-картки. Тривалий час перевіряли особистість Лідії. 24 березня їй видали додаток №4, з яким вона того ж дня прибула на КПВВ. Там подала документи на розгляд до штабу ООС. Чоловік приходив за нею на вхід до КПВВ з боку НПУТ, чекав 2 дні. Жінка все ще на підконтрольній території. Винаймає ліжко за ціною 100 грн/ніч. Потребує допомоги з продуктами харчування, засобами гігієни.

Мав інформацію про можливість перетину із соціальних мереж 

Валентин Дмитрович, 53 роки, зареєстрований на НПУТ. Із 1 до 26 березня перебував на санітарно-курортному лікуванні в м. Одеса. 30 березня потрапив на КПВВ «Станиця Луганська». До представників ДПСУ не звертався. Мав інформацію із соціальних мереж щодо можливості перетину КПВВ з реєстрацією на НПУТ.

Гостювала в Кременчуці і застрягла на КПВВ

Вікторія має 3 групу інвалідності загального захворювання. Прописана на НПУТ у м. Краснодоні.  Зареєстрована як внутрішньо переміщена особа на КУТ у м. Кременчці, де й перебувала деякий час у родичів. 

Жінка мала необхідність пройти фізичну ідентифікацію в «Ощадбанку». На КПВВ «Станиця Луганська» потрапила 27 березня. Вирушаючи в дорогу, мала інформацію з «гарячої лінії», що потрапити додому можна, якщо є прописка на НПУТ.  

Тепер пані Вікторія має винаймати ліжко в смт Станиця Луганська, щоб переночувати. Одна ніч коштує 130 грн. Грошей залишилось обмаль – до 300 грн. Засобів гігієни немає. Харчування – вермишель швидкого приготування.  29 березня ночувала під навісом на території КПВВ через брак коштів. Через відсутність грошей не може і виїхати до родичів.

Із Канади повернулася… на КПВВ

Ольга Володимирівна має некроз і початкову стадію діабету. Жінка зареєстрована в Луганську. 27 березня повернулася в Україну з Канади, де гостювала у дітей та онуків. Підписала розписку про самоізоляцію за місцем проживання. З 28 березня перебуває на КПВВ «Станиця Луганська». Про обмежений перетин КПВВ знала, утім була поінформована, що з пропискою на НПУТ зможе пройти. 

Документи на розгляд до ООС не подавала, – лише інформацію, що прописана на НПУТ. Зараз винаймає ліжко на ніч за ціною 150 грн. Потребує продуктів харчування, засобів гігієни. Необхідні ліки має з собою.

Шукав корекційну школу для дитини з аутизмом

Владислав Олексійович, 36 років, фактично мешкає на НПУТ. 10 березня потрапив на підконтрольну територію – перебував в Одесі, де шукав корекційну школу для своєї дитини з аутизмом. Квитки на повернення додому придбав на 19 березня, змінити їх на найближчий час можливо неможливо.  17 березня в України припинили залізничне сполучення між містами. Чоловік планував залишитися у родичів до закінчення карантину – 3 квітня, проте 27 березня померла його бабуся. Наступного дня він приїхав до Станиці Луганської для перетину КПВВ, щоб потрапити на похорон. Документи на розгляд до штабу ООС надав, але дозволу не отримав.

Проблема виникла через те, що в паспорті у Владислава взагалі не було прописки. Чоловік у 2015 році був виписаний на КУТ з Київської області, та ніде не прописався. Зараз винаймає ліжко у Станиці Луганській за 130 грн/ніч. Родина перебуває на НПУТ. 

Потребує продуктів харчування та засобів гігієни. Гроші витратив на вимушене подовження терміну візиту до родичів та на дорогу з Одеси до Станиці Луганської.

Шукав роботу в Києві, повернутися додому не може

Віталій Олегович, 31 рік, зареєстрований та фактично мешкає на НПУТ у м. Лутугиному. Зі слів чоловіка мав інвалідність із зору з дитинства – ліве око не бачить. Групу інвалідності не оформлював, підтверджувальних документів не має. 24 лютого потрапив на ПУТ. Перебував у м. Києві, де шукав роботу та оформлював документи для виїзду за кордон. 17 березня, отримавши інформацію про обмежений перетин лінії розмежування, прибув на КПВВ «Станиця Луганська». 

Здійснити перетин КПВВ не зміг через відсутність електронної перепустки. Протягом цього часу винаймав кімнату на ніч за 120 грн. Потребує гігієнічних засобів, продуктів харчування.

Виїхала на ПУТ для обстеження. Має онкологічне захворювання

Вікторія, 45 років, має 3 групу інвалідності загального захворювання. Фактично та відповідно до прописки мешкає на НПУТ, у м. Луганську. 

13 березня виїхала на ПУТ, де проходила обстеження. Жінка має онкологічну хворобу. Для лікування необхідні препарати які важко знайти, а придбати їх можна тільки на підконтрольній території.  Протягом 5 діб, із 25 березня, перебуває на КПВВ «Станиця Луганська». Документи про хворобу надала на розгляд до штабу ООС. Зі слів жінки, отримала дозвіл на перетин. Утім, від представників ДПСУ надійшло роз’яснення про неможливість перетину лінії розмежування у зв’язку з непропуском на вході у КПП до НПУТ. Засоби гігієни та необхідні медикаменти має з собою.

Дружину пропустили, а його – ні

Андрій Валентинович, 72 роки, проживає в м. Красний Луч на НПУТ. Зараз перебуває у смт Станиця-Луганська та мешкає у знайомих. 

15 березня в’їхав на ПУТ для купівлі ліків. Має прописку на підконтрольній території України (прописався у знайомих для отримання пенсії). Має онкологічне захворювання в стадії загострення. 

16 березня разом із дружиною намагався повернутися додому, але її пропустили, в його – ні. Причина – його прописка в паспорті на ПУТ. Родичів на підконтрольній території немає. Є знайомі в смт Станиця-Луганська. Ночує у них. Гроші у пана Андрія закінчуються, оскільки оплачує за оренду житла та витратив кошти на ліки.

Оновлення

Як інформують колеги, станом на 2 квітня декому з людей надали дозвіл на перетин КПВВ, дехто поїхав з місця, сподіваючись розв’язати ситуацію в інший спосіб. Але зрозуміло, що ця проблема потребує іншого, системного, підходу та нагального розв’язання. Бо посилення обмежень перетину КПВВ, як ми бачимо,  призводить іноді до жахливих наслідків. А зважаючи на анонсоване посилення карантинних заходів, марно сподіватися на те, що ситуація зміниться на краще сама по собі.

27.03.20

Ознайомитися із механізмом виявлення та влаштування дітей відповідно до Постанови КМУ № 832 від 16.11.2016 можна за посиланням.

04.03.20

Україна – країна підписант Конвенції про статус біженців з відповідною державною процедурою надання такого статусу.

Що необхідно взяти з собою до приїзду в Україну?

Зберіть необхідні речі і оригінали документів:

  • паспортний документ;
  • водійське посвідчення;
  • свідоцтво про народження.

Ці документи полегшать процедуру вашої ідентифікації в Україні.

Що важливо?

Візьміть з собою якомога більше доказів, які підтверджують переслідування і неможливість повернення в країну походження. Це можуть бути документи, аудіо та відеозаписи. Саме вони значно підвищать ваші шанси на отримання статусу біженця або додаткового захисту в Україні.
“Якщо у вас виникають будь-які запитання щодо процедури надання статусу біженця, зверніться до нашого Благодійному фонду. Наші юристи і адвокати проконсультують вас щодо деталей процедури і будуть супроводжувати протягом всієї процедури надання захисту в Україні”, – зазначає адвокат БФ “Право на захист” Олександра Журко.

18.12.19

Від сьогодні під хештегом #покажиблизьким ми будемо публікувати матеріали, що можуть стати в нагоді вам та близьким під час перетину КПВВ.

Ви зможете роздрукувати їх та передати родичам та знайомим, які не можуть скористатися ними онлайн через відсутність доступу до мережі Інтернет або з інших причин. Сподіваємося, ці підказки допоможуть їм в тій або іншій ситуації та пропонуємо відео та листівки для перегляду і поширення. Відео зі схемою кожного КПВВ віднині будуть транслюватися на кожному з них.

Нагадуємо, якщо ви маєте питання, можете звернутися за телефонами гарячої лінії БФ “Право на захист“:
(099) 507 50 90
(094) 905 67 64
(098) 597 64 72
(063) 496 80 88

Або на гарячу лінію UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні для внутрішньо переміщених осіб:
0 800 30 77 11

18.12.19

Від 28 березня електронні дозволи, тобто перепустки до зони проведення Операції об’єднаних сил для перетину лінії зіткнення, стають безстроковими. Правовий аналітик благодійного фонду «Право на захист» Дар’я Дмитренко в ефірі Громадського радіо пояснила, що це означає на практиці.

«Це не нове рішення, перепустки мали б стати безстроковими досить давно. Нарешті ми таки дочекалися цих змін саме до реєстру і до бази даних, вони дозволяють оформлювати нові дозволи та подовжувати старі з необмеженим терміном дії. Всі дозволи, які будуть оформлені після цієї дати, набувають статусу безстрокових. Перепустки, які були дійсні протягом року, можна переоформити за 2 місяці до завершення строку дії, нова перепустка так само матиме статус безстрокової», — розповіла Дар’я Дмитренко.

Повний запис слухайте у прикріпленому посиланні.

09.06.16

БФ «Право на захист» підписав меморандум про спільну діяльність щодо надання безоплатної правової допомоги ВПО з Регіональний центром та центрами надання  безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровської області.

Співробітники проекту «Адвокація та правова допомога внутрішньо переміщеним особам», який реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR), Координатор Служби правової допомоги Юлія Трало, керівник Дніпропетровського офісу Сергій Чаговець та юрисконсульт Олексій Капінус представили присутнім проект та зазначили, що його метою є  захист внутрішньо переміщених осіб (ВПО) шляхом надання правової допомоги, матеріальної підтримки найбільш вразливим категоріям ВПО, та сприяння законодавчим та політичним змінам для вдосконалення державної політики для захисту ВПО.

На заході були присутні керівники Регіональних та місцевих центрів:

Людмила Яцуба, директор Регіонального центру з надання БВПД у Дніпропетровській області

Ліна Сергієва, Перший дніпропетровський місцевий центр

Віталій Оліфер, виконуючий обов’язки директора Другого дніпропетровського місцевого центру

Андрій Прокопенко, Третій дніпропетровський місцевий центр

Олександр Юрчук, Перший криворізький місцевий центр

Микола Касьян, Другий криворізький місцевий центр

Оксана Косоног, Павлоградський місцевий центр

Сергій Лисак, Дніпродзержинський місцевий центр

Володимир Федоров, Нікопольський місцевий центр

Участники заходу домовилися про спільну координацію зусиль задля досягнення високих результатів роботи в системи надання  безоплатної вторинної правової допомоги ВПО у Дніпропетровської області .

Нагадаємо, станом на червень 2016 року у Дніпропетровській області діє 9 центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.[/vc_column_text]

[/vc_column_text]

09.06.16

БФ «Право на захист» підписав меморандум про спільну діяльність щодо надання безоплатної правової допомоги ВПО з Регіональний центром та центрами надання  безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровської області.

Співробітники проекту «Адвокація та правова допомога внутрішньо переміщеним особам», який реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR), Координатор Служби правової допомоги Юлія Трало, керівник Дніпропетровського офісу Сергій Чаговець та юрисконсульт Олексій Капінус представили присутнім проект та зазначили, що його метою є  захист внутрішньо переміщених осіб (ВПО) шляхом надання правової допомоги, матеріальної підтримки найбільш вразливим категоріям ВПО, та сприяння законодавчим та політичним змінам для вдосконалення державної політики для захисту ВПО.

На заході були присутні керівники Регіональних та місцевих центрів:

Людмила Яцуба, директор Регіонального центру з надання БВПД у Дніпропетровській області

Ліна Сергієва, Перший дніпропетровський місцевий центр

Віталій Оліфер, виконуючий обов’язки директора Другого дніпропетровського місцевого центру

Андрій Прокопенко, Третій дніпропетровський місцевий центр

Олександр Юрчук, Перший криворізький місцевий центр

Микола Касьян, Другий криворізький місцевий центр

Оксана Косоног, Павлоградський місцевий центр

Сергій Лисак, Дніпродзержинський місцевий центр

Володимир Федоров, Нікопольський місцевий центр

Участники заходу домовилися про спільну координацію зусиль задля досягнення високих результатів роботи в системи надання  безоплатної вторинної правової допомоги ВПО у Дніпропетровської області .

Нагадаємо, станом на червень 2016 року у Дніпропетровській області діє 9 центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.[/vc_column_text]

[/vc_column_text]