Зробити пожертву
Укр / Eng
22.09.22

Ми не втомлюємось працювати для забезпечення потреб переселенців. Так, завдяки нашому партнеру УВКБ ООН ми організували роздачу гуманітарної допомоги в Мамализі, Чернівецької області. Зараз тут мешкає 390 людей, які були вимушені покинути свої оселі.

Раніше наші спеціалісти вже відвідували Мамалигівську громаду, спілкувалися з людьми, з місцевою владою та визначили головні потреби родин. Тому ми дуже раді, що їх вдалось задовольнити. Голова громади допоміг нам в організації та поінформував переселенців про наш приїзд.

Колективні центри в селах громади отримали 110 кухонних наборів, 110 лапм LED на сонячних батареях та 15 каністр для води. А також 15 ширм для відокремлення власного простору в МКП. Адже переселенці тут живуть у великих кімнатах, де практично неможливо усамітнитись. Жінки та чоловіки перебувають разом, що особливо дискомфортно. Тому для переселенців це було важливим придбанням. Ми й надалі плануємо підтримувати місцеві громади та очікуємо на вантаж із ковдрами, матрацами та подушками

29.08.22

Наші колеги з Вінницького офісу БФ «Право на захист» зустрілися з партнерами – представниками Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ). Разом вони відвідали один з найбільших гуртожитків у Вінниці, що з початку повномасштабного російського вторгнення прийняв понад 4000 людей.

Під час візиту колеги поспілкувалися з родинами переселенців, які вже тривалий час живуть в гуртожитку та намагаються адаптуватись до нових умов існування.

Родина пані Ольги евакуювалися з Харкова під час обстрілів у березні. Жінка згадує, як вибігали з дому вночі з невеликим пакунком речей та улюбленою собачкою. Важка дорога тривала чотири дні. Все через нестачу палива, затори та психологічний шок. Ольга була приватним нотаріусом, але наразі відновити професійну діяльність не має змоги через бюрократичні перепони:

«Завдяки грошовій допомозі, на яку мене зареєструвала мобільна бригада фонду, ми мали можливість придбати необхідні на перший час речі: їжу, одяг, медикаменти. Я дуже вдячна УВКБ ООН за цю першу необхідну грошову підтримку та швидкий відгук на проблеми переселенців» – Ольга, бенефіціар.

Інша родина харків’ян: мати, донька та 2 коти, також евакуювалися в час найзапекліших боїв. Вивозили з собою документи та двох котів, які пережили стрес, не менший людського. Зараз вже родина почувається в безпеці, турботі, постійній допомозі, завдяки турботі наших колег.

«Жінка звернулась до нас за роз’ясненням щодо процедури оформлення довідки ВПО, адресної допомоги, – розповідає старша юристка Ірина Ніколенко та пам’ятає важкий психологічний стан жінки під час першого звернення. – Продовжували супроводжувати родину й надалі, бо адресну допомогу вчасно родина не отримувала, а реєстрація на грошову допомогу від УВКБ ООН допомогла вижити. Зараз сім’я вже трохи адаптувалась, а коти насолоджуються сонячними промінцями в безпечному місці. Люди самі почали збирати гуманітарну допомогу для вразливих мешканців Харкова».

Раді зустрічі з партнерами та можливості спільно допомагати переселенцям вирішувати їх проблеми!

26.08.22

Наші колеги з Дніпровського офісу відвідали Зайцівську територіальну громаду, що на Дніпропетровщині. Фахівець з координаційної діяльності Євгенія Подобєдова та юрист Ілля Федін запропонували свої послуги з соціальної та юридичної допомоги місцю компактного поселення, де проживає значна кількість ВПО, здебільшого з Донецької та Луганської областей.

По допомогу до юриста звернулася Яна, двічі переселенка. Жінка у 2014 році евакуювалася з рідної Горлівки в Краматорськ, а на початку квітня 2022 знову вимушена була виїхати з донькою Альбіною. 

“Жінка дуже переймалася тим, що не встигла оформити документи та прописку дочці, а скоро навчальний рік і потрібно переводитись до місцевої школи. Ми повідомили, що наразі реєстри закриті й навчальні заклади не можуть вимагати реєстрацію до їх відкриття, також в довідці ВПО прописані дані про місце проживання, що і є основним документом переселенця на даний час”, – розказав Ілля Федін. 

Наші колеги допомогли розробити документацію для МКП, а також організували зустріч ініціативної групи з-поміж найактивніших мешканців та старости громади. 

“Усі внутрішньо переміщені особи в селищі дуже згуртовані та допомагають один одному. Мешканці ознайомились з типовим договором оренди житлового приміщення та інструкціями щодо проживання в гуртожитку, внесли свої побажання та правки”, – повідомила Євгенія Подобєдова. 

Протягом цього візиту наші колеги почули багато зворушливих розповідей від внутрішньо переміщених осіб. Будинки більшості людей зруйновані, тож юрист фонду повідомив, як правильно оформити заявку на компенсацію за зруйноване житло.

26.08.22

Нещодавно регіональні монітори Львівського офісу Наталія Зигула та Мирослава Курджило, а також регіональний юрист Євген Забродний відвідали місце компактного поселення (МКП) переселенців у Жовківській громаді. На базі табору “Росинка” там проживає 141 людина, серед них 50 дітей, а також є пенсіонери, діти з інвалідністю…

На жаль, дерев’яні будиночки не готові до осінньо-зимового періоду, але й альтернативного житла в громаді немає. Тож ВПО, які мешкають в таборі, опинилися на межі виселення. Директор табору шукає можливості, щоб поселити їх сім’ями хоча б в приватних будинках.

“Доступу до медичної допомоги практично немає, бо амбулаторія знаходиться в м.Жовква, а щоб туди доїхати, треба тільки до зупинки йти 2 км. Що є проблемою для людей похилого віку та жінок з дітьми. Аптеки поруч також немає, потрібно їхати в Жовкву. Доступу до освіти у дітей також немає, бо інтернет відсутній та є проблеми з транспортним сполученням. Є проблема навіть, щоб доїхати і купити продукти. Раніше, на першій хвилі, місцевий автобус заїжджав до табору, але зараз такого немає..” – розказала Наталія Зигула.

“Ми одразу поїхали до представників органів місцевого самоврядування. В установі повідомили, що житлового фонду немає, можливо, вони переселять людей в сільську школу…але місць на всіх не вистачить”, – повідомив Євген Забродний.

Ми сподіваємося, що в громаді знайдуть можливості для того, аби розселити всіх людей. Ми також будемо в курсі розвитку подій та за необхідності допоможемо юридично. Впевнені, що спільними зусиллями зможемо знайти вихід з цієї ситуації!

09.08.22

Повсякденна робота наших моніторів для багатьох може здатися буденністю. Кожного ранку вони починають свій робочий день майже однаково – йдуть туди, де проживають переселенці. Це слово для багатьох з нас стало таким звичним. Але кожного дня монітори зустрічаються з різними людьми, які приїхали з різних куточків України, і в кожного з них своя історія.

Ось і цього разу, під час візиту до місця компактного проживання в Чернівецькій області наша колега, регіональний монітор БФ “Право на захист” Інна Авраменко познайомилися зі Світланою. Жінка з Маріуполя, врятувати своє життя та евакуюватися їй допомогли колеги по роботі. Вони ж знайшли прихисток та забезпечили роботою.

Згодом Світлана змогла евакуювати й своїх батьків. На той час місто вже було окуповане. Дорога виявилася важким випробуванням для літніх людей. Батько Світлани переніс інсульт та не може пересуватися без сторонньої допомоги. Рідні доглядають за ним, але існувала потреба в інвалідному візочку.

Наша колега проконсультувала родину щодо статусу ВПО та оформлення соціальних виплат, а також почала підшукувати такий необхідний для батька Світлани візочок. Після тривалого пошуку, на щастя, на заклик про допомогу відгукнувся ще один благодійний фонд. Відтепер хоча б певна частина проблем родини вирішена!

“Щиро дякуємо БФ «Руки милості» за надання інвалідного візка. Завдяки йому прогулянки на свіжому повітрі для родини Світлани тепер стануть більш комфортними та регулярними”, – зазначила Інна Авраменко.

Ми раді, що маємо друзів та партнерів, які завжди можуть прийти на допомогу. Спільно ми можемо підтримати більшу кількість людей!

27.07.22

Розпочинаємо новий багатогалузевий проєкт допомоги переселенцям з-поміж вразливих категорій у трьох областях України завдяки підтримці Українського гуманітарного фонду!

«Ми плануємо охопити Вінницьку, Чернівецьку та Львівську області. Проєкт передбачає виявлення порушень прав людини та ризиків захисту вразливих категорій переселенців, надання базових соціальних послуг та супроводу таким родинам, а також психологічну допомогу. Крім того, передбачено декілька мінігрантів організаціям, які допомагають закладам соціального захисту або соціально незахищеним ВПО», – зазначила Іванна Герус, менеджерка проєкту БФ «Право на захист».

Моніторинг вже розпочався у Вінницькій області.

Так, наші колеги — регіональна координаторка Наталія Шевченко, кризова консультантка Ірина Бабошина та соціальні працівниці Марина Махницька та Христина Романашенко — зустрілися з директором Обласного пансіонату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку Сергієм Якубовським.

Під час зустрічі обговорили спільну подальшу співпрацю для підсилення спроможності закладу надавати соціальну допомогу. Також визначили перелік людей похилого віку та осіб з інвалідністю, яким психосоціальний супровід потрібен найбільше.

Зараз у геріатричному пансіонаті перебуває 52 переселенці, які перемістились у край важкому стані, як фізичному та психологічному. Ми вже писали про те, як надали юридичну допомогу цим людям у поновленні документів та отриманні соціальних виплат. Сподіваємося, що завдяки новому проєкту зможемо зробити ще більше!

Проєкт «Негайна багатогалузева гуманітарна допомога ВПО та постраждалому від конфлікту населенню в Україні» реалізується спільно з ACTED Ukraine та IMPACT Initiatives та фінансується Гуманітарним фондом для України.

22.07.22

Село Катерини (ім’я змінено) та її багатодітної родини знаходиться в окупації з березня. Ховаючись від обстрілів, родина майже жила в погребі. Але буденність окупації – це не тільки постійний страх за життя дітей та своє, а й страх перед візитами «непроханих гостей» у твою оселю…  

Виїхати родина не могла, бо не мала коштів на перевізника. Пішки теж не пішли – Катерина перебувала на останніх тижнях вагітності п’ятою дитиною… Після народження дочки, чоловік згадує, як віз Катерину з немовлям із пологового під обстрілами та молився, щоб тільки вибратися з цього пекла. 

🛥 Допомогли виїхати на територію, підконтрольну Україні, сусіди – доправили їх на берег річки, де чекав човен. Далі незнайомий чоловік безкоштовно перевіз батьків з малечею на інший берег району Дніпропетровської області. Родина нарешті була в безпеці.

Сім’ю зустріли та доправили до Кривого Рогу, де заселили в місце компактного проживання з харчуванням. Здавалось, що всі проблеми позаду, але… З’ясувалося, що у батьків не вклеєні вчасно фото в паспорт, не зареєстрований шлюб і мама дітей не має місця реєстрації (прописки). Також жінка не мала телефона й банківських рахунків, а молодша дитина не має свідоцтва про народження… Тож довідки переселенців та допомогу на проживання вони отримати не могли. 

Почався ще один довгий шлях цієї родини, щоб вирішити всі ці проблеми та не залишитися без засобів до існування. Проте вже разом з нашими колегами з Дніпровського офісу БФ “Право на захист” та працівниками соціальних служб. 

“Реєструючи народження немовляти у відділу ДРАЦСу, з’ясувалося, що в Катерини був національний паспорт зразка 1993 року, де не була вклеєна фотокартка по досягненню 25 років. Вказана обставина унеможливлювала отримання усіх державних послуг. Цю проблему вирішили в територіальному підрозділі ДМС. Тож батьки отримали свідоцтво державного зразка про народження їхньої доньки”, – розповів В’ячеслав Стасюк, регіональний адвокат фонду. 

Найскладнішим завданням було взяття родини Катерини на облік ВПО. Для цього необхідно було підтвердити проживання людей в селі, що знаходиться на окупованій території та навчання там старших дітей. Однак прописки у жінки не було.

“Оскільки в Катерини не було інформації з банку про отримання коштів (вона не мала рахунку, отримувала допомогу на дитину через Укрпошту) й не було інформації за останні місяці в довідці з Пенсійного фонду, то лишалося сподіватися на диво… І диво сталося! Під час моніторингового візиту в Кривому Розі ми зустріли односельця Катерини, який знав не тільки жінку, а і її маму з бабусею та погодився це письмово підтвердити”, –  ділиться регіональний монітор Олена Пазенко. Вона супроводжувала родину до всіх установ та консультувала на місці.

“Нами був розроблений проєкт бланка акта-опитування свідків, що використали для підтвердження свідчень односельця про фактичне проживання Катерини з родиною в цьому селі. Також планувалося направити адвокатський запит, щоб отримати підтвердження виплат соц.допомоги родині через відділення “Укрпошти” в селі”, – пояснив В’ячеслав Стасюк.

Проте комісія УСЗН розглянула всі докази та надала мамі й дітям довідки ВПО та прийняла заяву на допомогу на проживання.
“Виклики, з якими стикнулася ця родина та кількість запитів від них на надання правової допомоги були безпрецедентними. Ми безмежно вдячні партнерам, що в тісній співпраці з державними службами можемо допомагати людям з документуванням, отриманням довідок та соціальних виплат”, – наголосила тім-лідер Дніпровського офісу БФ «Право на захист» Мирослава Сущенко.  

22.07.22

19 липня Ірина Верещук, віцепрем’єр-міністерка, міністерка з питань з реінтеграції тимчасово окупованих територій, заявила, що добровільне отримання паспорта країни-агресора має розцінюватися як кримінальний злочин. Водночас, на думку віцепрем’єр-міністерки, виняток може бути тільки в тих ситуаціях, коли цей документ був виданий примусово.

Українці, які отримали паспорти РФ в окупації, не злочинці, а жертви

Ілюстративне фото / Reuters

Хоча така позиція, ймовірно, стосується всіх громадян/-ок України, які набудуть громадянства держави-агресора, втім такий підхід матиме непропорційний негативний вплив на громадян України, що мешкають на тимчасово окупованих територіях України через практики примусової паспортизації, які запроваджує держава-окупант ще з 2014 року. 

Цілком погоджуючись із тезою, що документування паспортами РФ є свідомою політикою країни-агресора і що це злочин, вважаємо, що теза про необхідність притягнення до кримінальної відповідальності людини, яка такий паспорт отримує, є небезпечною та може бути використана російською пропагандою для додаткового залякування мешканців окупованих територій. 

По-перше, встановлення відповідальності за отримання паспортних документів окупаційних органів суперечить відповідній політиці держави в цій сфері. 

Від початку збройної агресії Російської Федерації у 2014 році Україна послідовно відстоювала позицію невизнання громадянства країни-агресора, набутого на окупованих нею територіях України. Відповідну політику держави щодо невизнання будь-якого громадянства на окупованих територіях закріплено і в стратегічних документах, що визначають політики реінтеграції та деокупації. Та й сама логіка слідчої практики з 2014 року визначає таку паспортизацію як злочин країни-агресора, а наших громадян – як жертв такого злочину, а не злочинців.

11 липня 2022 року президент Російської Федерації видав указ, який передбачає спрощений порядок надання російського громадянства для всіх громадян України.

У відповідь на це МЗС України випустило заяву, відповідно до якої паспортизація українських громадян є юридично нікчемною та не матиме правових наслідків для України. “Натомість Росія використовує спрощену процедуру видачі паспортів для затягування зашморгу на шиях мешканців тимчасово окупованих територій нашої держави, змушуючи їх брати участь у злочинній діяльності окупаційних адміністрацій та російської загарбницької армії”, – йдеться в заяві МЗС України. Отже, можна стверджувати, що Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та Міністерство закордонних справ України мають діаметрально протилежні погляди на паспортизацію паспортами громадян РФ.

Крім цього, згідно зі статтею 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, будь-які органи, їхні посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їхня діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені в порядку, не передбаченому законом, а будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення кримінальної відповідальності за отримання паспортного документа держави-агресора або незаконних органів влади створює правові наслідки видавання такого документа – притягнення до відповідальності особи, яка його отримала. Це суперечить політиці невизнання створених на тимчасово окупованих територіях органів і руйнує один з основних принципів політики держави щодо правового режиму на окупованих територіях. 

По-друге, факт добровільності набуття громадянства РФ на окупованій території є більш ніж сумнівним. Російська Федерація вже тривалий час на тимчасово окупованій території провадить практики примусової паспортизації українських громадян, які там проживають. Втім, Кримінальний кодекс України містить доволі вузьке визначення того, що може вважатися примусом. Зокрема, Кримінальний кодекс передбачає фізичний та психічний примус і визначає, що в разі застосування фізичного примусу, який позбавляє особу, до якої він застосовується, фізичної можливості вчинити на власний розсуд, кримінальна відповідальність особи повністю унеможливлюється.

Відповідальність за діяння, вчинені під фізичним примусом, який не позбавляє особу фізичної можливості вчинити на власний розсуд, або ж під психічним примусом, вирішується за правилами крайньої необхідності, а саме – відповідальність за завдавання шкоди настає тільки в разі перевищення меж крайньої необхідності, тобто якщо заподіяна шкода є більшою, ніж відвернена шкода.

Громадянам України, що перебувають на окупованих територіях, відмовляють у видаванні гуманітарної допомоги та пенсії, у проведенні адміністративних послуг у разі відсутності російського паспорта, а також погрожують звільненням. Практика трактування крайньої необхідності доводить, що отримання російського паспорта громадянами України, щоб зберегти роботу або ж перереєструвати бізнес, який можуть “націоналізувати”, може вважатися перевищенням меж крайньої необхідності. 

Варто зазначити, що зміна громадянства у визначений законодавством спосіб не є суспільно небезпечним діянням і не може вважатися кримінальним правопорушенням, оскільки є реалізацією конституційного права, передбаченого статтею 25 Конституції України, яке не може бути обмежене навіть в умовах воєнного стану. Встановлення кримінальної відповідальності саме за набуття громадянства іншої держави, навіть якщо йдеться про громадянство держави-агресора, є обмеженням права змінити громадянство.

З огляду на вищенаведене вважаємо, що питання набуття громадянства держави-агресора потребує обережної та виваженої комунікації з урахуванням становища громадян України на територіях, що тимчасово контролюються державою-агресором. Водночас держава Україна, яку представляють, зокрема, міністерства, повинна мати злагоджену позицію стосовно ставлення до тих чи інших дій як до злочинних.

ПІДПИСАНТИ:

Центр прав людини ZMINA

Громадська організація “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

БФ “Право на захист”

Кримська правозахисна група 

Ukrainian Legal Advisory Group

ГО “Донбас СОС”

БО “БФ “Восток SOS”

ГО “КримSOS”

БО “БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля”

ГО “Регіональний центр прав людини”

ГО “Центр “Соціальна дія”

Харківський інститут соціальних досліджень

ГО “Правозахисний центр “Дія”

21.07.22

Продуктивна робота триває! Надаємо гуманітарну допомогу від партнерів та одночасно консультуємо переселенців з юридичних питань!

Консультуємо та допомагаємо переселенцям Вінниччини!

Марія з родиною були змушені шукати прихистку в Вороновицькій громаді, що на Вінниччині. Сім’я приїхала з Запорізької області. Саме біля їхнього рідного села зараз точаться запеклі бої. Як розповіла нам жінка, із собою вони взяли лише найнеобхідніші речі, тому в них є потреба в усьому, що робить життя більш-менш комфортним. Для родини Марії в нагоді стали матраци та кухонний набір посуду.

Цю гуманітарну допомогу для жінки та сотен переселенців, що знайшли прихисток в громадах Вінниччини, надало UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні, у партнерстві з яким від самого початку війни плідно працює Благодійний фонд “Право на захист” у задоволенні потреб переселенців.

“Монітори та юристи нашого офісу при роботі в громадах не лише надавали консультації, але й Ми збирали від представників громади різні потреби для ВПО. Всі заявки передавали нашим міжнародним партнерам, зокрема, і до УВКБ ООН. Зараз триває роздача. Вже понад 1000 людей отримали кухонні набори, постільну білизну, ковдри, рушники, гігієнічні набори. Все це – товари першої необхідності для людей, що вимушено залишили рідні домівки”, – зазначила керівниця Вінницького офісу БФ “Право на захист” Наталія Шевченко (@Natalia Shevchenko).

Монітори БФ “Право на захист” на цьому та минулому тижні займалися роздачею гуманітарної допомоги в Вороновицях, Гнівані, Хмільнику, Якушенцях, Тивриві та інших містах та селах Вінничини.

Юристи фонду також виїжджали до громад, щоб консультувати переселенців з питань внутрішнього переміщення: поновлення документів, фіксування зруйнованого або пошкодженого житла, отримання довідки ВПО та соціальних виплат.