Зробити пожертву
Укр / Eng
03.08.20

Якісна юридична – і маємо наголосити абсолютно безкоштовна допомога для внутрішньо переміщених осіб стане незабаром ще доступнішою. На початку серпня ми спільно з партнерами з Програми «Електронне урядування задля підзвітності влади та участі громади» (EGAP), що реалізується Фондом Східна Європа та Фондом Innovabridge у партнерстві з Міністерством цифрової трансформації України та фінансується Швейцарською агенцією розвитку і співробітництва, презентуємо новий інноваційний продукт чат-бот «Юридичний порадник для ВПО» (IDP adviser-bot) на найбільш популярних платформах  Viber та Telegram. 

Його основна мета акумулювати усі напрацювання юридичної команди БФ «Право на захист» у царині правової допомоги людям, що постраждали від конфлікту на сході України, та зробити кваліфіковану безоплатну юридичну допомогу максимально доступною. Чат-бот розроблено за підтримки експертів Програми EGAP.

Чому саме Viber та Telegram? 

Згідно з результатами дослідження Kantar, саме ці дві платформи входять в трійку лідерів  найпопулярніших мобільних месенджерів в Україні. Так, станом на березень 2020 року  Viber в українців користувався найбільшою популярністю – його встановлено більше ніж на 97,9% усіх смартфонів наших співвітчизників. На другому місці Facebook Messenger. Telegram з показником в 70,6% перебуває на третьому місці. Тож саме ці платформи можуть стати ефективними та зручними площадками для отримання юридичної допомоги, а також необхідної інформації й новин щодо змін у профільному законодавстві для тих, хто цього потребує. 

В чому переваги чат-бота? 

Зручність. Зважаючи на велику популярність самих платформ-месенджерів та наявності їх у смартфонах більшості українців очевидно, що великим плюсом саме цього рішення є відсутність потреби будь-яких додаткових дій. Користувачам не треба встановлювати застосунки, переходити на веб-сайти тощо. Достатньо просто «викликати» чат-бот в месенджері, яким люди вже послуговуються, знайти в ньому потрібний розділ і отримати відповідь на питання, яке цікавить. 

Простота використання. Користуватися ж самим чат-ботом дуже просто: варто просто  орієнтуватися на підказки мобільного юридичного порадника та виконувати їх. Крім того, ви завжди маєте змогу повернутися на стартову сторінку бота.

Доступність в будь-який момент. Поради та консультації чат-бота до послуг користувачів 24 години на добу сім днів на тиждень — з будь-якої точки земної кулі.

Актуальність та якість наданої інформації. Дані чат-бота системно оновлюються. Тож інформація перевіреною, правдивою та такою, яка відповідає реальному стану справ та містить посилання на чинну законодавчу базу.  

Яку інформацію можна отримати за допомогою чат-бота?

З 2014 року спеціалісти БФ «Право на захист» працюють в галузі захисту прав ВПО та населення, що постраждало від конфлікту на сході країни, тож мають, напевно, найбільшу експертизу з низки профільних питань. Крім того, юристи організації вже шість років представляють цих людей в судах — і роблять це успішно. Тож весь цей досвід і всі напрацювання щодо питань, з якими частіше за все звертаються до них, зібрано в чат-боті в максимально доступному форматі.

Тут користувачі зможуть отримати інформацію щодо:

  • оформлення паспорта, ідентифікаційного коду, довідки переселенця;
  • пенсійних та соціальних виплат (адресної допомоги, допомоги при народженні дитини, одиноким матерям, малозабезпеченим та багатодітним родинам);
  • поновлення пенсії та виплати заборгованості по ній, виконання рішень суду в пенсійних справах;
  • перетину лінії розмежування;
  • проходження фізичної ідентифікації;
  • виготовлення, обміну та поновлення пенсійного посвідчення;
  • відновлення документів (про освіту, техпаспорта, водійського посвідчення, паспорта громадянина тощо);
  • оформлення свідоцтв про народження та смерть;
  • спадкування;
  • виплати допомоги на поховання;
  • реалізації виборчих прав;
  • статусу дітей, які постраждали від конфлікту тощо.

Крім того, є можливість завантажити зразки необхідних документів – й заощадити власний час, кошти та, звісно, розв’язати проблему.   

Долучайтесь до тестування допоможіть Пораднику бути максимально ефективним! 

Зараз триває фінальний етап роботи над чат-ботом. І саме ви можете допомогти команді розробників зробити його максимально зручним та корисним! Якщо ви користуєтесь Viber або Telegram та маєте кілька вільних хвилин на те, щоб оцінити можливості чат-бота, долучайтеся до тестування.  

Для цього вам необхідно перейти за посиланням https://forms.gle/Z9sSt5ERiGqPYYzW9, вибрати зручний для вас месенджер, вказати адресу вашої електронної пошти. На неї ми надішлемо лінк для переходу у чат-бот. Разом з лінком ви отримаєте коротку анкету, в якій ми попросимо поділитися враженнями щодо цього інструмента. Усі коментарі будуть розглянуті та враховані. 

Заздалегідь вдячні всім! 

24.07.20

Ознайомтеся з оновленим переліком дозволених та заборонених речей при перетині лінії розмежування (відповідно до Наказу Мінреінтеграції №52 від 14.07.2020 року) за посиланням.

14.07.20

Історія Андрія Михайловича (ім’я змінене) досить типова для Донбасу. Чоловікові 72 роки, майже 30 з яких він провів у шахті на видобутку вугілля: щодня спускався в забій та працював із відбійним молотком. Тяжка праця під землею та постійне вдихання шахтного пилу мали для чоловіка тяжкі, але, на жаль, розповсюджені серед шахтарів наслідки – він захворів на силікоз. Хвороба призвела до втрати 25% працездатності, а отже пан Андрій мав право на страхові виплати від Фонду соціального страхування (далі – ФСС).

Чоловік мешкає в Антрацитівському районі Луганської області. Зараз це непідконтрольна уряду України територія, тож у серпні 2014 році виплати припинилися. Для їхнього переоформлення Андрій Михайлович мав виїхати на підконтрольну територію, оформити довідку внутрішньо переміщеної особи та звернутися до відповідного відділення ФСС. Проте такі поїздки через хворобу та скрутний фінансовий стан вкрай тяжкі для пенсіонерів і герої нашої історії – не виняток. Виїхати та звернутися то Фонду соціального страхування пан Андрій зміг лише в лютому 2018 року, після чого виплати відновилися. Однак виплачувати борг із виплат за 2014 – 2018 роки у ФСС відмовилися, мотивуючи це сумнозвісною «відсутністю окремого порядку».

Знайомі порадили Андрію Михайловичу звернутися до суду та оскаржити дії ФСС, що він і зробив із допомогою команди БФ «Право на захист». Наші адвокати отримали позитивне судове рішення у справі: суд зобов‘язав ФСС виплатити заборгованість у повному обсязі. Тепер пану Андрію мають нарешті повернути зароблені тяжкою працею страхові виплати.

07.07.20

Від квітня 2014 року схід України потерпає від терористичних актів. Від зброї і вибухових речовин гинуть або отримують поранення цивільні особи.

Терористичний акт – злочин, передбачений ст. 258 КК України. Одними з кваліфікованих видів терористичного акту, що містяться в ч. 2 ст. 258 КК України, є заподіяння інших тяжких наслідків (наприклад, поранення), та загибель людини.

У ч. 3 ст. 127 Кримінально-процесуального кодексу України йдеться про компенсації шкоди, завданої постраждалому внаслідок кримінального правопорушення, коштом держбюджету. Така ж норма є і в Цивільному кодексі України  (ч. 1 ст. 1177). Однак порядку надання такої компенсації, на жаль, немає, оскільки Україна не ратифікувала підписану ще в 2005 р. Європейську конвенцію про відшкодування збитку постраждалим від насильницьких злочинів. Тому у нас немає закону, який би врегулював відносини з надання державою компенсацій за тілесні ушкодження, а також фінансування лікування, поховання тощо постраждалим від злочину.

У 1977 р. Комітет міністрів Ради Європи ухвалив Резолюції (77) 27 щодо відшкодування шкоди постраждалим від злочинів. 24 листопада 1983 року була прийнята Концепція про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів, а 28 червня 1985 року – Рекомендація № R (85)11 про становище постраждалого у межах кримінального права і кримінального процесу. Директива Ради ЄС щодо відшкодування постраждалим від злочинів вийшла 29 квітня 2004 року, а 25 жовтня 2012 року – Директива Європейського парламенту і Ради ЄС про встановлення мінімальних стандартів щодо прав, підтримки та захисту постраждалих від злочину. На підставі цих документів у кожній країні ЄС діють закони, які дають змогу компенсували шкоду жертвам злочину. На жаль, в Україні це питання залишається відкритим.

У нашій державі єдиною законною підставою, яка дозволяє в судовому порядку розв’язувати питання, пов’язані з відшкодуванням шкоди, завданої терактом, є ст. 19 ЗУ «Про боротьбу з тероризмом». Відповідно до неї, відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом, провадиться коштом Державного бюджету України із наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, які заподіяли шкоду.

У практиці юристів БФ «Право на захист» майже всі судові справи за позовами про відшкодування моральної шкоди, завданої терористичним актом, завершені на користь позивачів. Обсяги моральної шкоди в таких справах визначає судово-психологічна експертиза.

Яким же чином можна визначити матеріальну шкоду в таких випадках і чи є сенс починати боротьбу в судах за відшкодування крім моральної, ще й матеріальної шкоди, завданої таким злочином як терористичний акт?

Треба зважати, що для визначення та стягнення шкоди здоров’ю необхідно всі витрати на медикаменти та медичні послуги підтвердити касовими і товарними чеками, а необхідність придбання саме таких медикаментів і отримання медичних послуг – рецептами або висновками лікаря. У разі проведення операцій, придбання медичних препаратів, – усі витрати мають бути підтверджені договорами, рахунками-фактурами або накладними, виписаними на ім’я потерпілого. 

Для пред’явлення вимог про відшкодування втраченого заробітку треба отримати за місцем роботи завірені копії закритого лікарняного листа і розрахунок середнього заробітку за період непрацездатності. 

Крім того, відповідні роз’яснення наведені в постанові Пленуму ВСУ від 27.03.1992 р. Згідно з правовими нормами, при визначенні обсягу шкоди враховується розмір майнової шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілого. Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють знешкодження або зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або приниження нематеріальних благ (життя, здоров’я тощо). 

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізична особа має право на відшкодування їй заробітку (доходу), втраченого «внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності», а також на відшкодування «додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо». Відтак, завдання шкоди породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов’язання. 

Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. 

Щодо матеріальної шкоди, завданої родичам загиблих від теракту.

Оскільки конкретної норми для визначення розміру заподіяної матеріальної шкоди в цих випадках не передбачено, це обставина, на мій погляд, є підставою для застосування правової аналогії.

Йдеться про застосування «Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. N 175 (далі – Методика), яка є чинною на сьогодні. В Розділі ІІІ Методики «Особливості проведення розрахунків основних видів збитків», в підрозділі 1 «Розрахунок збитків від втрати життя та здоров’я населення», в таблиці 2 містяться усереднені показники втрат від вибуття трудових ресурсів із виробництва.

Серед цих показників є розмір шкоди, заподіяної національній економіці, пов’язаної зі втратою життя та здоров’я населення. Зокрема, нещасний випадок, що призвів до загибелі дорослої людини віком до 60 років коштує 47000 грн, дитини віком до 16 років – 22000 грн. Такі показники можуть бути суттєво збільшеними, враховуючи індекси споживчих цін за всі роки, починаючи з дати затвердження Методики. В примітці до цієї таблиці зазначено, що збитки від загибелі працюючого не повинні бути менше ніж його п’ятирічний заробіток, тобто сума втрат від загибелі дорослої людини може бути більшою, ніж зазначена у таблиці. 

Таким чином, мова може йти про сотні тисяч гривень, якими може бути компенсована матеріальна шкода постраждалим.

Сергій Шкрамада, адвокат слов’янського офісу БФ «Право на захист»

02.07.20

Пандемія COVID-19 спричинила введення – з 12 березня – та поступове посилення карантинних заходів на території України. Обмежене або скасоване транспортне сполучення, тимчасове припинення пропуску через лінію розмежування, тимчасове закриття або скорочення спектру діяльності установ, підприємств і магазинів, перехід на дистанційне навчання та роботy, додаткові санітарні та епідеміологічні вимоги, – усе це вносило суттєві зміни та обмеження в життя людей, зокрема постраждалого населення у Донецькій та Луганській областях та внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

Для розуміння спектру складнощів, змін та потреб, які виникли через введення карантину, благодійний фонд «Право на захист» провів телефонне опитyвання бенефіціарів – ВПО та постраждалого населення, які зверталися до фонду у 2019 році. Вибірка мала метою охопити повнолітніх чоловіків та жінок усіх вікових груп із різноманітним місцем проживання для отримання якомога повнішої інформації. Також усім бенефіціарам пропонувалися та за необхідності надавалися консультації.

В опитуванні взяли участь 2 435 осіб (1465 жінок і 970 чоловіків). Його результати наведені у звіті, який БФ «Право на захист» пропонує до вашої уваги. Документ доступний українською та англійською мовами.

01.07.20

Село Зеленопілля Бахмутського району розташоване поблизу лінії розмежування. Без того складну ситуацію посилили чинні карантинні обмеження – комунальний транспорт тепер належним чином не функціонує, а більшість мешканців села – це люди похилого віку, які залишилися сам на сам зі своїми проблемами.

Зі слів місцевих жителів, останні два тижні в населеному пункті є серйозні проблеми з постачанням питної води. Воду їм подає Курдюмівський завод кислототривких виробів. Та через заборгованість постачання води до Зеленопілля тепер відбувається через день і по годинах (дві години вранці та ще дві – ввечері). Без води залишаються не тільки приватні будинки, а й дитсадок. Резервуарів необхідної ємності в дитячому садочку не мають, тож установа упродовж  карантину залишається майже без води, що критично впливає на санітарний стан.

У Зеленопіллі немає жодного магазину, навіть продовольчого, колишній орендар якого помер. Хліб до села не привозять, тож люди повинні пішки ходить до сусідньої Курдюмівкі. Та більшість людей сама дістатися Курдюмівки не може. У квітні в населеному пункті звільнився фельдшер, відтак фельдшерсько-акушерський пункт перестав працювати.  

Нещодавно юристи БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR) провели у Зеленопіллі консультації. І оскільки ситуація там дуже непроста, можливість звернутися по юридичну допомогу і отримати консультацію, не покидаючи рідного села, – була дуже доречною.

30.06.20

1 липня внутрішньо переміщені особи (далі – ВПО) зможуть подати заявку на зміну місця голосування. Чому це важливо? Бо вже понад 6 років вони проживають у нових громадах, однак не можуть впливати на їхнє життя, не можуть голосувати на місцевих виборах. Фактично ВПО прив’язані до тимчасово окупованих територій, поки не зареєструють нове місце проживання на підконтрольній території. При цьому у нових громадах ВПО живуть, працюють, сплачують податки.

Відтепер переселенці зможуть голосувати на місцевих виборах і обирати тих кандидатів, які представлятимуть їхні інтереси, допомагатимуть розв’язувати нагальні проблеми.

Представники БФ «Право на захист» разом із колегами з інших громадських організації упродовж понад двох років адвокували ці такі необхідні зміни, наприклад, був зареєстрований законопроєкт №6240, норми якого були внесені до оновленого Виборчого кодексу України.

Як змінити місце голосування читайте у нашій новій інфографіці ЗА ПОСИЛАННЯМ.

26.06.20

Процес виходу з карантину та зняття обмежень на перетин КПВВ має відбуватися продумано та помірковано, аби максимально знизити ризики спалаху захворюваності на COVID-19, та за обов’язкової умови якісного інформування населення по обидва боки лінії розмежування. Проте карантинні заходи не мають стати причиною жорсткого порушення прав людей і призводити до трагічних наслідків. Опікуватися ж людьми, які не зі своєї вини стали заручниками КПВВ, має держава. Інакше перша смерть, нещодавно зафіксована на КПВВ, може виявитися не останньою.

Таких висновків дійшли учасники онлайн-брифінгу «КПВВ, які перетворилися на пастки». Участь у ньому взяли Ноель Калхун, Заступниця Голови Представництва Управління комісара ООН у справах біженців, та представники БФ «Право на захист», які опікувалися питаннями надання допомоги людям на КПВВ Донецької та Луганської області, а також юристи організації, які представляли інтереси людей, які через бездіяльність влади перетворилися в заручників КПВВ.

Як наголосила на початку заходу Юлія Трало, координатор з питань надання правової допомоги БФ «Право на захист», карантинні обмеження перетину КПВВ вже діють понад три місяці. Проте протягом останніх кількох місяців спостерігається значне загострення ситуації. 

«Наша організація вже неодноразово повідомляла про події на КПВВ «Станиця Луганська», про людей, які застрягли там на тижні та навіть місяці, – розповідає вона. – На початку червня було оголошено про відновлення пропуску через лінію розмежування, але фактично цього не відбулося. Це призвело до того, що десятки людей опинилися просто неба – без можливості повернутися додому та без засобів до існування, оскільки все, що мали вони витратили на дорогу». 

Та найгірше, за оцінкою правозахисниці, що в цій ситуації опинилися люди з групи ризику: літні особи, люди з серйозними захворюваннями тощо – ті, для кого повернення додому було питанням життя чи смерті. Аби уникнути повторень трагедій на КПВВ варто врахувати помилки карантину на КПВВ та намагатися їх уникнути під час виходу з нього.

КПВВ в режимі карантинних обмежень

Правозахисники нагадали, що з перших днів введення карантинних обмежень повідомлялося, що люди, які мають вагомі гуманітарні причини та зможуть підтвердити це документально, матимуть можливість отримати дозвіл та перетнути КПВВ. Та за словами Володимира Олексенка, координатора з питань захисту БФ «Право на захист», в реальності мало хто зміг зробити це – передусім, через те, що з боку непідконтрольної території (НПУТ) КПВВ не здійснювали такий пропуск або здійснювали його за попередньо узгодженими списками, принцип формування яких, як і відповідальні особи, досі залишається незрозумілим. Не набагато прозорішим іноді був і механізм прийняття рішень щодо пропуску з боку підконтрольної уряду України території (ПУТ). 

Проте значне погіршення ситуації розпочалося 9 червня, коли Штаб ООС повідомив, що з 10 червня починають працювати два КПВВ на лінії розмежування – в Донецькій та Луганській областях. Реалізація цього процесу блокувалася з боку НПУТ – тож людей, які зібралися на КПВВ, нікуди не пропустили.

«Дехто з тих, хто очікував на відкриття КПВВ, витратив останні кошти, щоб до них доїхати – адже діставалися з усіх куточків України. Тому люди лишалися поблизу КПВВ, бо далі їм не було куди йти, – розповів Володимир Олексенко. – Вже вночі 11 червня біля КПВВ помер чоловік, який очікував на можливість повернутися додому в Донецьк. В нейтральній зоні між блок-постами люди залишалися на ніч в очікуванні на відкриття пунктів пропуску з боку НПУТ. 17 осіб і на цей час мешкають біля КПВВ «Мар’їнка» в очікуванні відкриття пунктів пропуску з іншого боку лінії розмежування». Як зауважив Володимир Олексенко, подібного ніколи не траплялося раніше – йдеться про реальну небезпеку життю та здоров’ю громадян.

На думку Володимира Олексенка, для запобігання виникнення подібних ситуацій у майбутньому влада має належним чином інформувати громадян про режим роботи КПВВ та застерігати від спроб передчасного перетину.

Рекомендації щодо відкриття КПВВ 

Загалом, як наголосила Ноель Калхун, Заступниця Голови Представництва Управління комісара ООН у справах біженців  та представниками, відкриття КПВВ є надважливою подією як для цивільного населення, так і для влади. «Я була на КПВВ як в Луганській, так і в Донецькій областях, мала можливість поспілкуватися з людьми, які зараз там на місцях очікують на повернення додому, возз’єднання з родиною, – сказала пані Калхун. – Переважна більшість їх – літні люди, пенсіонери, люди з захворюваннями, які понад усе прагнуть повернутися додому». Але саме тому, що люди, які належать до групи ризику становлять більш ніж половину загальної кількості тих, хто щодня перетинав КПВВ, владі необхідно дуже уважно поставитися до питання відкриття КПВВ. Всі зараз розуміють, наголосила пані Калхун, що КПВВ можуть перетворитися на осередок розповсюдження вірусу через велику кількість людей та неможливість на місці дотримуватися соціальної дистанції. Крім того, є певний ризик для здоров’я персоналу КПВВ та для громад населених пунктів поблизу лінії розмежування.

«Саме тому ми, спираючись на рекомендації ВООЗ розробили перелік конкретних рекомендацій, які враховують реалії України, – зазначила пані Калхун. – Йдеться і про базові заходи – забезпечення засобами індивідуального захисту та гігієни персоналу, і про системні рішення». Та одним з найважливіших моментів в процесі відкриття КПВВ, за словами Ноель Калхун, має стати сегментація людей, яким буде дозволено перетин КПВВ: спочатку дозвіл мають отримати особи не з групи ризику, а потім, коли алгоритм перетину лінії розмежування буде налагоджений, – із груп ризику, наприклад, літні люди, – зможуть перетнути лінію розмежування.

Заступниця Голови Представництва Управління комісара ООН у справах біженців  також акцентувала увагу на необхідності розроблення ефективного алгоритму надання невідкладної медичної допомоги на КПВВ, бо саме це завжди було слабким місцем усіх пунктів пропуску; на необхідності переглянути рішення щодо обов’язкового встановлення додатку «Дій вдома». Бо попри всю його ефективність є категорії населення, які не можуть виконати цю вимогу через невміння користуватися гаджетами або їхню відсутність. Крім того, сказала пані Калхун, варто продовжити й перехідний період, який зараз становить 30 днів із моменту закінчення карантину. Але цього строку буде замало, аби розв’язати питання соціального захисту, які накопичуються у людей протягом карантину.

Проте на думку Заступниці Голови Представництва Управління комісара ООН у справах біженців, зважаючи події останніх днів, окремим напрямом роботи має стати і посилення комунікацій та перегляд системи інформування населення щодо роботи КПВВ та інших процедур. 

Про брак належного та завчасного висвітлення рішень щодо питання відновлення роботи КПВВ органами державної влади України говорила і Ірина Пецко, правовий аналітик БФ “Право на захист”. На її думку, відсутність системної роботи щодо інформування людей  формує дуже обмежене уявлення у громадян про умови та порядок перетину КПВВ як на в’їзд до підконтрольної території, так і на виїзд. Це породжує різного роду втрати, спекуляції або маніпуляції.  

“До прикладу можна згадати події 10 червня та відсутність інформації про те, що на той час відкриття було організовано в односторонньому порядку КПВВ є одностороннім. Або прийняття урядового рішення про відміну пробного ЗНО 12 червня. В результаті відсутності інформаційного висвітлення цього факту 13 червня наші монітори фіксують прибуття дітей для його складання –  і лише протягом дня публікуються відповідні інформаційні повідомлення щодо відміни тестового ЗНО”, – прокоментувала Ірина Пецко.

У пастці КПВВ: що говорить суд

Але дії влади, які порушують права людини, не можуть залишитися поза увагою правозахисників. Тож протягом дії карантинних обмежень на КПВВ юристи БФ «Право на захист» консультували людей щодо перетину лінії розмежування, допомагали оформлювати заяви до Командувача Об’єднаних Сил та до Уповноваженого ВРУ з прав людини про надання дозволу на перетин КПВВ. Але відсутність чіткої процедури його отримання та політизація питання зрештою призводили до систематичних порушень прав людини. Тож у квітні 2020 року юристи організації підготували та спрямували до суду два позови щодо визнання протиправними дій, що полягали у забороні в’їзду на тимчасово окуповану територію.

По одній з цих справ наприкінці травня Луганський окружний апеляційний суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову юристів БФ «Право на захист» в інтересах пенсіонерки (лінк на опис справи на сайті). «Суд зазначив, що Станично-Луганська селищна рада мала допомогти жінці: надати харчі й приміщення для тимчасового проживання, попри те, що позивачка була зареєстрована як ВПО в іншій області», – прокоментував рішення Олег Тарасенко, старший стратегічний юрист БФ «Право на захист».

Та хоча суд частково задовольнив позов БФ «Право на захист» і поставив захист прав людини вище за формальні обмеження, встановлені підзаконними нормативними актами, юристи організації подали апеляційну скаргу на рішення у частині відмови в задоволенні вимог до органу прикордонної служби. Як наголосив Олег Тарасенко, суд зазначив, що цей відповідач керувався засекреченим наказом Командувача Об’єднаних Сил, не дослідивши ні змісту цього наказу, ні його відповідності Конституції і законам України.

В цілому ж, як наголосили правозахисники, обмеження, які запроваджують органи влади, мають перебувати у розумному балансі з правами людини, як цього вимагає Конвенція із захисту прав людини й основоположних свобод. Так само влада має допомагати особам, які застрягли на КПВВ без власної вини, та забезпечувати їх житлом і харчуванням.

25.06.20

Сергій Валентинович Іванов (ім’я змінено) – внутрішньо переміщена особа. Після досягнення пенсійного віку він звернувся до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області  (далі – ПФУ) із заявою про призначення пенсії. Пенсію заявнику призначили в мінімальному розмірі, тож він попросив ПФУ роз’яснити, яким чином здійснювався розрахунок. Так Сергій Валентинович дізнався, що ПФУ врахував його заробітну плату з липня 2000 року, а ту, що чоловік мав до липня 2000 року, – ні. Причина – він не надавав довідку про розмір заробітної плати за 60 календарних місяців поспіль до липня 2000 року.

Сергій Валентинович звернувся до архіву м. Донецька й отримав довідки про заробітну за період з 1 серпня 1990 року по 31 грудня 1993 року та з 1 січня 1994 року по 31 березня 1996 року. Ці документи разом із заявою він надіслав до ПФУ поштою. Протягом місяця після відправлення листа пан Сергій отримав відповідь, де йому відмовили в урахуванні заробітної плати, підтвердженої наданими довідками, через те, що вони видані архівною установою м. Донецька.

Сергій Валентинович звернувся по правову допомогу до офісу БФ «Право на захист». Після вивчення усіх документів юристи склали позов про зобов’язання ПФУ врахувати довідки про заробітну плату. Суд зобов’язав ПФУ повторно розглянути заяву Сергія Іванова від 30 жовтня 2018 року про призначення пенсії за віком з урахуванням  висновків суду та довідки від 20 вересня 2018 року № Ж-23/06-03 про розмір заробітної плати з 01.08.1990 по 31.12.1993 та довідки від 20.09.2018 № Ж-23/06-03 про розмір заробітної плати з 01.01.1994 по 31.03.1996. Та ПФУ не виконав рішення суду, посилаючись на те, що суд зобов’язав врахувати довідки про заробітну плату, однак довідок у пенсійній справі немає, бо після розгляду заяви їх повернули заявнику, отже виконати рішення суду неможливо.

ПФУ запропонували прийняти довідки повторно, однак там відмовили, посилаючись на те, що суд зобов’язав врахувати довідки, але не зобов’язував їх повторно прийняти.

Адвокат пана Сергія отримав виконавчий лист та подав до примусового виконання, але після відкриття виконавчого провадження, ПФУ звернувся до суду по роз’яснення судового рішення та в заяві зазначив, що позивач надав довідки, проте, відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян», довідки йому повернули. Тож їхнх оригіналів у ПФУ немає.

Суд відмовив у задоволенні заяви про роз’яснення, але водночас зазначив в ухвалі:

  • Як вбачається з копії відповіді Бахмутсько-Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 18.12.2018 № 19763/02, яка міститься в матеріалах адміністративної справи, наведені архівні довідки були розглянуті відповідачем при прийнятті рішення про призначення пенсії, після чого повернуті позивачеві.
  • Крім того, копії довідок за спірний період були додатками до позовної заяви у справі № 200/10546/19-а та направлялися відповідачеві разом із ухвалою про відкриття провадження у справі в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
  • Суд звертає увагу відповідача на приписи ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, відповідно до якої відповідач наділений повноваженнями самостійно витребувати необхідні йому документи для вирішення питання про призначення пенсії.

Отже, відмовляючи в задоволенні заяви про роз’яснення рішення суду, суд наголосив, що ПФУ, хоч і не має спірних довідок про заробітну плату, тим не менше, знає про їхнє існування, досліджувало ці довідки під час підготовки відзиву на позовну заяву і, більше того, має право витребувати оригінали таких довідок від осіб, у яких вони зберігаються, тобто у позивача.

Копія ухвали була додана до матеріалів виконавчого провадження і ПФУ виконав рішення суду – розмір пенсії Сергія Валентиновича перерахували з урахуванням заробітної плати і він почав отримувати пенсію в тому обсязі, на який заслуговує.