Зробити пожертву
Укр / Eng
03.04.20

17 березня 2020 р. Верховна Рада прийняла Закон № 530-IX, який вносить зміни до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Змін зазнало регулювання трудових відносин, зокрема, у частині відпусток:

термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається до загального терміну, встановленого законодавством.

Що про це говорить законодавство? Частина 2 ст.84 КЗпП та ч.1 ст.26  Закону України «Про відпустки» передбачають, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Таким чином, відпустка без збереження заробітної плати на період карантину є відпусткою, термін якої не включається до терміну відпустки у 15 календарних днів на рік, на яку має право працівник за сімейними обставинами та з інших причин.

на період карантину роботодавець може доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, протягом певного періоду виконувати роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, відпустку за його згодою.

Таким чином, обов’язок отримання згоди працівника на надання відпустки залишився і примусити працівника «піти у відпустку» роботодавець не має право. 

02.04.20

Карантин змінив наше розуміння обмежень та дистанцій — вони з’явилися там, де їх не було, а кордони між країнами перетворилися на глухі стіни. В нових умовах надзвичайної ситуації змінилися й правила перетину лінії розмежування між непідконтрольною (НПУТ) та підконтрольною уряду України територіями (ПУТ) — для декого з українців КПВВ перетворилися на пастки. Люди стали заручниками ситуації — між двома світами, зі своїми болями, переживаннями. Як-от ті, хто намагався перетнути лінію розмежування на Луганщині — та просто застряг на КПВВ «Станиця Луганська» на декілька днів. Без даху над головою, без їжі, а дехто — і без грошей.

Заручники карантину

Перші дзвінки з питаннями щодо умов перетину КПВВ та інформацією щодо ситуації на «Станиці Луганській» посипалися на безкоштовну «гарячу лінію» БФ «Право на захист» ще 27 березня. Люди дзвонили та питали, що їм робити — адже вони хочуть(або змушені) повернутися на НПУТ, проте зробити цього не можуть. Наші експерти надавали юридичні консультації та супровід всім, хто до нас звернувся. Але, як дізнавалися колеги, дозвіл на перетин протягом кількох днів ніхто так і не отримав.

Тож монітори БФ «Право на захист» 30 березня відвідали КПВВ «Станиця Луганська» та на місці поспілкувалися з громадянами. На той момент там перебувало близько 40 осіб, які хотіли перетнути КПВВ, подавали відповідні запити працівникам Держприкордонслужби (ДПСУ), але отримували негативне рішення від Штабу Операції Об’єднаних Сил (ООС). У переважної більшості тих, хто опинився в цій пастці карантинних обмежень, були вагомі причини для проїзду на НПУТ, наявні необхідні документи та відповідна реєстрація. Але дозволів так і не було.

Люди приходили на КПВВ вже не перший день: дехто на ніч знаходив притулок у місцевих жителів — звісно, не безкоштовно. Дехто через відсутність коштів змушений ночувати прямо там. Харчі купували в місцевому магазині, води не було — тож дехто приносив із собою. 

Стіна по ту сторону КПВВ 

Найбільшою проблемою та однією з причин, чому не видавалися дозволи в тих випадках, коли громадяни мали необхідні підтверджувальні документи та право на перетин, була ситуація з КПВВ на НПУТ. Там, як стало відомо нашим колегам, людей просто не пропускали. Так, за інформацією наших моніторів, 27 березня, особи з реєстрацією на НПУТ, які отримали дозвіл та перетнули КПВВ з боку ПУТ, змушені були в кінці дня повернутися. З боку так званої «ЛНР» їх не пустили — тих, хто розраховував на дотримання власних прав та розуміння ситуації, в якій вони опинилися. Тож рішення однієї сторони – без узгодженості дій з іншої –  мало чим могли допомогти людям, які очікувати на розв’язання своєї проблеми та кількість яких на «Станиці Луганській» з кожним днем тільки збільшувалась. 

 І в кожного з тих, хто стояв під навісом на КПВВ та чекав на рішення, були свої вагомі (а  іноді страшні) причини опинитися на НПУТ. Ось історії цих людей, розказані нашим моніторам. 

Сім’я з хворою дитиною

Ганні і Миколі (тут і далі – імена героїв змінені) 34 роки. Дитині Ганни, Марійці, – 10 і вона має захворювання очей. Дівчинка потребувала операції в Києві, тож 11-14 березня родина перебувала в столиці. Потім затрималися ще на 2 тижні, адже Марічиним очам було протипоказане денне світло, і вона мала постійно перебувати в приміщенні. 

27 березня родина приїхала на КПВВ «Станиця Луганська» і на НПУТ їх не пропустили. З того часу люди живуть в однойменному селищі міського типу в орендованому житлі, сплачують 200 грн на добу, і гроші у них закінчуються. Ситуація ускладнюється тим, що дитині потрібно купувати ліки. Крім того, в Луганську зараз перебувають ще двоє дітей Ганни – 5 і 13 років. Зараз за ними доглядають родичі.

Родина має документи, які підтверджують факт лікування, а також свідоцтва про народження всіх трьох дітей.

Поїхали на лікування і не можуть повернутися додому

Родина Дмитра Петровича і Ольги Ростиславівни постійно мешкає на НПУТ, в Луганську. Жінка серйозно хворіє, має проблеми з тиском і щитоподібною залозою (в неї є медичні документи, що це підтверджують), утім інвалідність вона не оформлювала, оскільки в тому не було потреби.

Подружжя має доньку, яка мешкає в Житомирі. Оскільки в Луганську немає необхідного медичного обладнання і спеціалістів, донька оплатила пані Ользі прийом у приватного лікаря. Тож 14 березня батьки виїхали до доньки в Житомир.

Після того, як Ольга пройшла всі необхідні лікарняні процедури, родина поїхала додому, в Луганськ, але їх не пропустили на КПВВ через карантинні заходи. Днями на НПУТ помер дід пані Ольги. Поховали його 29 березня, утім жінка не змогла бути присутня на похороні. 

29 березня жінка втратила свідомість на КПВВ, їй викликали «швидку», але від госпіталізації вона відмовилася, бо не має грошей на лікування.  В Станиці Луганській подружжя винаймає ліжка за 100 грн особи. Люди не можуть перебувати на орендованому житлі вдень.

Планова операція завдовжки в місяць

Зінаїді Романівні 72 роки, вона постійно мешкає в Луганську. 

7 березня жінка поїхала до Києва для проведення планової операції на очах. В столиці в орендованій квартирі мешкає її онука. Операцію ж скасували через карантин. Дізнавшись про це, пані Зінаїда хотіла повернутися додому, в Луганськ, але 27 березня її не пропустили через КПВВ.

Зараз жінка орендує ліжко за 130 грн на добу в смт Станиця Луганська.

Їхала за карткою – залишилася на КПВВ

Ірина Євгенівна 1952 року народження, мешкає на НПУТ. 13 березня вона приїхала на підконтрольну уряду України територію (ПУТ), щоб замінити картку для отримання пенсійних виплат. Картку замовила 10 лютого, в банку сказали прийти за два тижні. Утім, коли за два тижні пані Ірина звернулася до банку,  картка виявилася не готова. 

Жінка планувала повертатися, але в той самий час у її зятя стався інсульт, тож вона поїхала допомогти родині. Перебувала у сестри і зятя в Марковському районі в селі, де немає телевізора, а відтак – і можливості відстежувати новини.

Пані Ірина не може потрапити додому з 28 березня і вже чотири дні перебуває на КПВВ. Вона не думала, що карантин затягнеться так надовго. Про обмеження перетину нічого не знала і думала, якщо має прописку на НПУТ, проблем не буде.

До сьогодні жінка ночує в хостелі у Станиці Луганській. Ціна ліжка – 130 грн за ніч. Гроші у неї закінчилися – на дорогу до КПВВ із Марківського району вона витратила 1200 грн. Продукти купити собі не може, адже решту грошей віддала за нічліг.

Гострої потреби в ліках у неї немає – залишилися свої запаси. Є потреба у продуктах харчування і засобах гігієни (маски і антисептики, вологі серветки, мило і зубна паста). Жінка не розуміє, чому дорогою з Марківського району до КПВВ «Станиця Луганська» ніхто на блокпостах не повідомив їх про про те, що КПВВ закритий і не пропускає людей.

Карантин перервав поїздку до санаторію 

Олена Володимирівна народилася в 1943 році, мешкає на НПУТ.  Приїхала на підконтрольну територію з кількох причин. По-перше, їй прийшло СМС повідомлення, що з банку треба забрати нову пенсійну картку. По-друге, діти подарували путівку в Трускавець, у санаторій, з 15 по 26 березня. Санаторій прийняв людей без жодних проблем, але 22 березня повідомив про карантин – всіх попросили покинути територію. Навіть організували автобуси, але в напрямку сходу України не було жодного, жінка вирішила поїхати в Київ, навідати родичів і перечекати карантин. 

Коли пані Олена зрозуміла, що ситуацію з карантином швидко не розв’яжуть, вирішила їхати додому приватним транспортом. 28 березня її привезли до Сєвєродонецька, де вона переночувала в хостелі, а потім поїхала на КПВВ. Там і перебуває з 29 березня. Потрапити додому не може. Проте що є обмеження в перетині не знала. Із новин розуміла, що у людей з пропискою на НПУТ проблеми з перетином не буде.

Коли звернулася до прикордонників, їй відповіли, що потрібно чекати на особливе розпорядження. Жінка ночує в хостелі. Ліжко коштує 130 грн, але тільки нічліг. Вдень там перебувати забороняють. Жінка має проблеми зі слухом і артеріальним тиском. Запасу продуктів у неї немає, – лише близько 700 грн з собою. Жінка має проблеми зі слухом і артеріальним тиском. Гостро потребує засобів гігієни (масок, антисептиків, вологих серветок, мила та зубної пасти).

Доглядала маму, а тепер не може повернутися до хворого чоловіка

Тетяна Миколаївна народилася у 1950 році, мешкає на непідконтрольній українському уряду території. 

19 березня приїхала на підконтрольну територію, на Сумщину, для догляду за літньою мамою 1931 року народження. Сестра, яка доглядала її раніше, екстрено потрапила до лікарні і була прооперована. Щойно вона трохи одужала, Тетяна Миколаївна вирішила повертатися додому – там залишився чоловік, який так само потребує догляду через проблеми з опорно-руховим апаратом. Про обмеження перетину чула, але матір покинути не могла. Також чула про те, що люди з пропискою на НПУТ проблеми з перетином не матимуть. При спілкуванні з прикордонниками отримала стандартну відповідь – чекайте на особливе розпорядження.

Ночує в хостелі, де ліжко коштує 130 грн. Вдень там перебувати забороняють – лише вночі. Запасів продуктів харчування не має. Грошей майже не залишилося. Потребує парацетамолу і ліків для звуження судин. Гостро потребує засобів гігієни (масок і антисептиків, вологих серветок, мила і зубної пасти).

Жінка дуже переживає за чоловіка – він потребує постійного догляду. Документи, які підтверджують хворобу, у неї із собою.

Поїхала до дітей і не може повернутися до мами

47-річна Оксана Петрівна мешкає на НПУТ. 14 березня приїхала на підконтрольну територію, аби під час відпустки навідати доньку й онуку, і вже наступного дня була в Києві. Із новин розуміла, що люди з реєстрацією на НПУТ проблем із перетином не матимуть. 

Через скасування залізничного сполучення пані Оксана вирішила терміново повертатися додому, адже 6 квітня їй потрібно було виходити на роботу. Не без проблем, але знайшла приватного перевізника.

Від 28 березня перебуває на КПВВ. Ночує в хостелі – винаймає ліжко за 130 грн/ніч. У денну пору доби там бути не дозволяють. Запасів продуктів не має – купує все власним коштом у магазині, утім гроші закінчуються – лишилося орієнтовно 600 грн. Що робити далі жінка не знає. Потребує найпростіших знеболювальних і засобів гігієни.

Оксана Петрівна дуже переживає – на НПУТ залишилася мати 1948 року народження, яка потребує догляду, адже має інвалідність, гіпертонію і є інсулінозалежною.

Їхала до хворого брата і сама хвора лишається на КПВВ

71-річна Ганна Сергіївна мешкає на НПУТ. 12 березня вимушено приїхала на підконтрольну українському уряду територію. Її одинокий брат із ментальною інвалідністю був прооперований, а 10 березня, одразу після медичного втручання, в нього стався інсульт. Усі підтверджувальні документи вона мала із собою.  Щойно пані Ганна знайшла доглядальницю для брата, поїхала додому приватним транспортом. Приїхавши на КПВВ, дізналася, що нікого не пропускають. 

Від 28 березня не може повернутися додому. Жінка не розуміє, чому дорогою із Марківського району до КПВВ ніхто на блокпостах не попередив її, що перетин лінії розмежування обмежений. Доглядаючи за братом, вона не слідкувала за новинами. Зверталася до прикордонників із документами брата, але отримала відмову. Всім рекомендують чекати на особливе розпорядження.  

До сьогодні жінка ночує в хостелі у Станиці Луганській за 130 грн/ніч за ліжко. Оскільки вдень там перебувати не дозволяють, пані Ганна змушена сидіти на КПВВ. Сил вона майже не має, організм виснажений. Через те, що мала операцію з приводу онкологічного захворювання, Ганна Сергіївна потребує повноцінного харчування. Ліків не має. Потребує ліків для підтримки роботи серцево-судинної системи. Дуже потребує засобів гігієни (масок, антисептиків, вологих серветок, мила і зубної пасти).

«Поважних причин повернутися додому немає»

41-річний Сергій Максимович мешкає в Луганську з дружиною і 4-річною донькою. Доглядає батьків 1937 і 1940 року народження. Мама має інвалідність. Батько минулого року переніс інфаркт. 14 березня мав супроводити сестру з Одеси на непідконтрольну територію, аби вона навідала батьків. Їхати мали поїздом Одеса – Костянтинівка. Зворотні квитки були придбані на 29 березня на той самий поїзд. Через те, що в Україні скасували залізничне сполучення і ввели обмеження на перетин КПВВ, поїздка сестри не відбулася. Чоловік повертався додому сам. Шлях «попутками» з Одеси до КПВВ зайняв три доби.

25 березня о 10:00 пан Сергій таки дістався КПВВ. Він чув, що тим, хто має надзвичайні обставини, дозволяють перетнути лінію розмежування. У нього з собою всі документи, що підтверджують захворювання батьків, і реєстрацію на НПУТ, – тож чоловік був впевнений, що перетне КПВВ без жодних проблем. Він звернувся до прикордонників і отримав відмову через відсутність поважних підстав для повернення додому.

Ночує в хостелі за 130 грн/ніч, вдень там бути заборонено. Харчів із собою не має. Гроші закінчуються. Потребує засобів гігієни (маски, антисептики, вологі серветки, мило, зубна паста).

Що робити далі Сергій Максимович не знає. Дуже переживає за батьків, які потребують його допомоги. 

Ночував під навісом на КПВВ

39-річний Григорій постійно мешкає на НПУТ, у Попаснянському районі. Але від січня 2020 року працював у Києві. Через карантин мав звільнитися. Вдома на нього чекає 62-річна мати із хронічними захворюваннями. За останні 2 місяці їхній будинок зазнавав пошкоджень через обстріли.

28 березня чоловік приїхав у Станицю Луганську. Перед поїздкою звертався на гарячу лінію громадських організацій, до кол-центру Операції Об’єднаних Сил, моніторив соцмережі. Був впевнений, що з реєстрацією на НПУТ не матиме проблем із перетином лінії розмежування. Чекає на перевід грошей від колишнього роботодавця. Ночував під навісом на КПВВ.

Дорога з санаторію додому. Одна на двох

Ніна Олександрівна (56 років) і Ніна Ігорівна (63 роки) постійно проживають на НПУТ, звідки виїхали 12 березня. Із 16 по 27 березня перебували  в санаторії в Хмельницькому на амбулаторному лікуванні. До Станиці Луганської приїхали 28 березня. Дорога з Хмельницького коштувала 2500 грн. Грошей при собі залишили мінімум (300 і 400 грн). У Станиці Луганській винаймають ліжка за 100 грн/ніч. Перед поїздкою консультувалися з перевізниками щодо можливості перетину лінії розмежування. Були впевнені, що з реєстрацією на НПУТ проблем не буде.

Вдома чекає дружина, що потребує догляду

Петро Тимофійович – 64-річний мешканець Луганська. 10 березня виїхав до Києва для отримання картки «Ощадбанку». Гостював у дітей і планував повертатися 18 березня. Після зупинки залізничного сполучення 22 березня зміг виїхати з Києва із автоперевізником. 

У Станиці Луганській винаймає ліжко за 100 грн. В Луганську на нього чекає 61-річна дружина. Вона перенесла два інсульти і має інвалідність. Потребує догляду. Інформації про закриття КПВВ чоловік не мав.

Завершення терміну дії перепустки

Дарина Іванівна 29.11.1960 року народження, мешкає і зареєстрована у Краснодоні на непідконтрольній території. На підконтрольну територію потрапила 11 березня для проходження фізичної ідентифікації в «Ощадбанку». Наступного дня поверталася додому, але перетнути КПВВ не змогла – завершився термін дії перепустки. Увесь час, поки нова перепустка була в обробці, жінка була змушена винаймати житло. 

Грошей на ліки, їжу та засоби гігієни не має.

Поки перебував на ПУТ у дружини стався інсульт

Анатолій Володимирович – 62-річний мешканець Лутугінського району (НПУТ), там має реєстрацію. На підконтрольну уряду України територію поїхав 15 березня – відвідував родичів у Житомирській області. Чоловіку необхідно було звернутися за місцем тимчасової реєстрації як ВПО для подання заяви щодо нарахування та отримання виплат «регрес». 

28 березня потрапив на КПВВ «Станиця Луганська». Раніше здійснити перетин КПВВ не встиг, – мав інформацію з «гарячої лінії» (точно назвати не може), що з реєстрацією на НПУТ потрапить додому без проблем. 

У період відсутності пана Анатолія вдома у дружини на НПУТ стався інсульт. Підтверджувальні виписки про необхідний догляд чоловік має. Документи до штабу ООС не подавав, тому що отримав роз’яснення від Державної прикордонної служби України (ДПСУ) про неможливість потрапляння на НПУТ. Чоловік зараз орендує ліжко на ніч за 130 грн. 

Харчується один раз на день, економить кошти, засобів гігієни не має.

Загубила паспорт і не може повернутися додому

49-річна Лідія – мешканка Луганська. 1 березня перетнула лінію розмежування через Ізварине – планувала відвідати родичів. 5 березня перебувала у Дніпрі, де подала заяву на отримання закордонного паспорту. 

11 березня жінка втратила паспорт громадянина України, тож звернулася до Державної Міграційної служби (ДМС) для оформлення паспорту у вигляді ID-картки. Тривалий час перевіряли особистість Лідії. 24 березня їй видали додаток №4, з яким вона того ж дня прибула на КПВВ. Там подала документи на розгляд до штабу ООС. Чоловік приходив за нею на вхід до КПВВ з боку НПУТ, чекав 2 дні. Жінка все ще на підконтрольній території. Винаймає ліжко за ціною 100 грн/ніч. Потребує допомоги з продуктами харчування, засобами гігієни.

Мав інформацію про можливість перетину із соціальних мереж 

Валентин Дмитрович, 53 роки, зареєстрований на НПУТ. Із 1 до 26 березня перебував на санітарно-курортному лікуванні в м. Одеса. 30 березня потрапив на КПВВ «Станиця Луганська». До представників ДПСУ не звертався. Мав інформацію із соціальних мереж щодо можливості перетину КПВВ з реєстрацією на НПУТ.

Гостювала в Кременчуці і застрягла на КПВВ

Вікторія має 3 групу інвалідності загального захворювання. Прописана на НПУТ у м. Краснодоні.  Зареєстрована як внутрішньо переміщена особа на КУТ у м. Кременчці, де й перебувала деякий час у родичів. 

Жінка мала необхідність пройти фізичну ідентифікацію в «Ощадбанку». На КПВВ «Станиця Луганська» потрапила 27 березня. Вирушаючи в дорогу, мала інформацію з «гарячої лінії», що потрапити додому можна, якщо є прописка на НПУТ.  

Тепер пані Вікторія має винаймати ліжко в смт Станиця Луганська, щоб переночувати. Одна ніч коштує 130 грн. Грошей залишилось обмаль – до 300 грн. Засобів гігієни немає. Харчування – вермишель швидкого приготування.  29 березня ночувала під навісом на території КПВВ через брак коштів. Через відсутність грошей не може і виїхати до родичів.

Із Канади повернулася… на КПВВ

Ольга Володимирівна має некроз і початкову стадію діабету. Жінка зареєстрована в Луганську. 27 березня повернулася в Україну з Канади, де гостювала у дітей та онуків. Підписала розписку про самоізоляцію за місцем проживання. З 28 березня перебуває на КПВВ «Станиця Луганська». Про обмежений перетин КПВВ знала, утім була поінформована, що з пропискою на НПУТ зможе пройти. 

Документи на розгляд до ООС не подавала, – лише інформацію, що прописана на НПУТ. Зараз винаймає ліжко на ніч за ціною 150 грн. Потребує продуктів харчування, засобів гігієни. Необхідні ліки має з собою.

Шукав корекційну школу для дитини з аутизмом

Владислав Олексійович, 36 років, фактично мешкає на НПУТ. 10 березня потрапив на підконтрольну територію – перебував в Одесі, де шукав корекційну школу для своєї дитини з аутизмом. Квитки на повернення додому придбав на 19 березня, змінити їх на найближчий час можливо неможливо.  17 березня в України припинили залізничне сполучення між містами. Чоловік планував залишитися у родичів до закінчення карантину – 3 квітня, проте 27 березня померла його бабуся. Наступного дня він приїхав до Станиці Луганської для перетину КПВВ, щоб потрапити на похорон. Документи на розгляд до штабу ООС надав, але дозволу не отримав.

Проблема виникла через те, що в паспорті у Владислава взагалі не було прописки. Чоловік у 2015 році був виписаний на КУТ з Київської області, та ніде не прописався. Зараз винаймає ліжко у Станиці Луганській за 130 грн/ніч. Родина перебуває на НПУТ. 

Потребує продуктів харчування та засобів гігієни. Гроші витратив на вимушене подовження терміну візиту до родичів та на дорогу з Одеси до Станиці Луганської.

Шукав роботу в Києві, повернутися додому не може

Віталій Олегович, 31 рік, зареєстрований та фактично мешкає на НПУТ у м. Лутугиному. Зі слів чоловіка мав інвалідність із зору з дитинства – ліве око не бачить. Групу інвалідності не оформлював, підтверджувальних документів не має. 24 лютого потрапив на ПУТ. Перебував у м. Києві, де шукав роботу та оформлював документи для виїзду за кордон. 17 березня, отримавши інформацію про обмежений перетин лінії розмежування, прибув на КПВВ «Станиця Луганська». 

Здійснити перетин КПВВ не зміг через відсутність електронної перепустки. Протягом цього часу винаймав кімнату на ніч за 120 грн. Потребує гігієнічних засобів, продуктів харчування.

Виїхала на ПУТ для обстеження. Має онкологічне захворювання

Вікторія, 45 років, має 3 групу інвалідності загального захворювання. Фактично та відповідно до прописки мешкає на НПУТ, у м. Луганську. 

13 березня виїхала на ПУТ, де проходила обстеження. Жінка має онкологічну хворобу. Для лікування необхідні препарати які важко знайти, а придбати їх можна тільки на підконтрольній території.  Протягом 5 діб, із 25 березня, перебуває на КПВВ «Станиця Луганська». Документи про хворобу надала на розгляд до штабу ООС. Зі слів жінки, отримала дозвіл на перетин. Утім, від представників ДПСУ надійшло роз’яснення про неможливість перетину лінії розмежування у зв’язку з непропуском на вході у КПП до НПУТ. Засоби гігієни та необхідні медикаменти має з собою.

Дружину пропустили, а його – ні

Андрій Валентинович, 72 роки, проживає в м. Красний Луч на НПУТ. Зараз перебуває у смт Станиця-Луганська та мешкає у знайомих. 

15 березня в’їхав на ПУТ для купівлі ліків. Має прописку на підконтрольній території України (прописався у знайомих для отримання пенсії). Має онкологічне захворювання в стадії загострення. 

16 березня разом із дружиною намагався повернутися додому, але її пропустили, в його – ні. Причина – його прописка в паспорті на ПУТ. Родичів на підконтрольній території немає. Є знайомі в смт Станиця-Луганська. Ночує у них. Гроші у пана Андрія закінчуються, оскільки оплачує за оренду житла та витратив кошти на ліки.

Оновлення

Як інформують колеги, станом на 2 квітня декому з людей надали дозвіл на перетин КПВВ, дехто поїхав з місця, сподіваючись розв’язати ситуацію в інший спосіб. Але зрозуміло, що ця проблема потребує іншого, системного, підходу та нагального розв’язання. Бо посилення обмежень перетину КПВВ, як ми бачимо,  призводить іноді до жахливих наслідків. А зважаючи на анонсоване посилення карантинних заходів, марно сподіватися на те, що ситуація зміниться на краще сама по собі.

01.04.20

30 березня Верховна Рада України ухвалила Проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID19)» #3275. Наші аналітики підготували огляд цього документу. 

Законопроєкт №3275 і трудові відносини

 1. У ст. 21 Кодексу законів про працю (КЗпП) із визначення поняття «трудового договору» виключено умову про зобов’язання виконання роботи працівником із підляганням внутрішньому трудовому розпорядку. Це відбулося у зв’язку зі внесеними змінами до ст. 60 КЗпП, – про можливість встановлення режиму роботи, який є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку.

2. У ст. 24 КЗпП – додано новий пункт 7, яким передбачена необхідність додержання письмової форми при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу;

3. Ст. 60 КЗпП доповнена багатьма новими частинами. Насамперед, введено нові поняття, такі як:

  ▪ дистанційна (надомна робота) – це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця. При такій формі організації роботи працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку (якщо це не передбачено договором) та його трудові права не обмежуються. Тривалість робочого часу не може перевищувати норм встановлених КЗпП (не більше 40 годин на тиждень). Також передбачено, що якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені чинним трудовим договором.

▪ гнучкий режим робочого часу -– це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу. Такий режим робочого часу може встановлюватися на визначений строк або безстроково між працівником та роботодавцем за їхнім погодженням. Гнучкий режим робочого часу може встановлюватися як при прийнятті на роботу, так і через певний термін. Також гнучкий режим може передбачати як фіксований час, протягом якого працівник обов’язково має бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки, так і змінний час, упродовж якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу. Крім цього, гнучкий режим роботи може передбачати час перерви для відпочинку та харчування. Облік робочого часу забезпечується роботодавцем.

Гнучкий режим робочого часу в більшості випадків не буде застосовуватися на підприємствах, що діють безперервно та на таких, де є необхідність присутності в чітко визначені години роботи (торгівля, побутове обслуговування населення, вантажно-розвантажувальні роботи, робота транспорту тощо) або коли такий режим є несумісним з вимогами до безпечних умов праці. В разі необхідності або для виконання невідкладних чи непередбачуваних завдань роботодавець тимчасово може змінити гнучкий режим робочого часу на загальновстановлений.

У разі відрядження на працівника поширюється режим робочого часу того підприємства (установи, організації), до якого (якої) його відряджено.

Якщо особа працює за гнучким режимом робочого часу, це ніяк не впливає на нормування, оплату праці та обсяг його трудових прав.

До ст. 60 КЗпП додано, що на час загрози поширенню епідемії, пандемії та (або) на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.

4. У ст.113 КЗпП додано, що період оголошеного карантину, встановлений Кабінетом Міністрів України (КМУ), вноситься до часу простою не з вини працівника, та оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

5. У Прикінцеві положення КЗпП додано, що під час карантину, встановленого КМУ, строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, визначених ст. 233 КЗпП, продовжуються на строк дії такого карантину.

6. У ст. 47 ЗУ «Зайнятість населення» додано підставу для надання допомоги з часткового безробіття застрахованим особам у разі втрати частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення, передбаченої законодавством тривалості робочого часу, у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції без припинення трудових відносин. Йдеться про випадки, коли зупинення (скорочення) виробництва та тривалості робочого часу працівників є вимушеним, оскільки роботодавець вживає заходи щодо профілактики та запобігання поширенню епідемії на виконання відповідного рішення місцевої державної адміністрації.

До ч.2 ст 47 цього ж Закону додано, що у разі, коли роботодавець вживає заходи із профілактики та запобігання поширенню епідемії на виконання відповідного рішення обласної державної адміністрації, право на допомогу із часткового безробіття мають усі застраховані особи, з якими роботодавець оформив трудові відносини.

7. Додано нову статтю, 47.1, якою передбачили допомогу із часткового безробіття застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва через, за зверненням роботодавця для її виплати працівникам. 

Ч.7 ст. 47.1 ЗУ Роботодавець може звернутися за отриманням коштів для виплати працівникам допомоги із часткового безробіття протягом 30 календарних днів із дня зупинення (скорочення) виробництва.

Період виплати допомоги із часткового безробіття у разі, коли роботодавець вживав заходи, передбачені карантином, не враховується при розгляді звернення за наступним одержанням допомоги із часткового безробіття з причин виробничого характеру. 

8. Прикінцеві положення ЗУ передбачили можливість КМУ вирішувати питання щодо тимчасового призупинення видачі дозволів на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, в тому числі в окремих регіонах чи на окремі види діяльності. Крім цього, передбачено, що статус безробітного надається особам з першого дня реєстрації в Центрах зайнятості за особистою заявою. Центрам зайнятості надане право визначати особливості реєстрації, перереєстрації, надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги з безробіття, відмінні від встановленого порядку.

9. Встановлені додаткові доплати до заробітної плати працівникам сфери соціального захисту населення, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування отримувача соціальних послуг (вдома), в обсязі до 100 % заробітної плати на період карантину.

 Збільшений обсяг доплат до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах із ліквідації серед людей захворювання на коронавірусну хворобу, від 200 % до 300 % відсотків заробітної плати на період карантину.

У разі порушення ваших прав звертайтеся за номерами «гарячої лінії» БФ «Право на захист»: на гарячу лінію: (099) 507-50-90; (068) 507-50-90; (093) 507-50-90

31.03.20

25 березня Кабінет Міністрів запровадив режим надзвичайної ситуації на всій території України до 24 квітня та подовжив карантин на той самий період. Усе – для запобігання розповсюдженню коронавірусу.

Що це означає для нас із вами – у новій інфографіці БФ «Право на захист» за посиланням.

25.03.20

БФ “Право на захист” розпочинає новий проєкт, спрямований на інтеграцію біженців та шукачів захисту в українське суспільство. На сьогодні одна зі складових проблем інтеграції для цієї категорії населення — це труднощі із працевлаштуванням. Саме тому в березні 2020 року стартував наш проєкт під назвою “Інноваційні шляхи інтеграції біженців та шукачів притулку в Україні”.

Зі свого боку, БФ «Право на захист», пропонує та забезпечує:

  • підтримка в підготовці пакету документів, необхідних для офіційного працевлаштування;
  • пошук потенційних працівників для роботодавців згідно з вимогами до кандидатів;
  • координація комунікації між потенційним роботодавцем та особами, які шукають роботу.

Відтак звертайтеся до нас, якщо:

  • ви шукаєте роботу;
  • вам потрібна допомога у складанні резюме, підготовці до співбесіди, засобах пошуку роботи;
  • ви бажаєте отримати ІПН (індивідуальний податковий номер);
  • вам потрібна допомога у супроводженні власного приватного підприємництва;
  • ви маєте дійсний паспорт/посвідчення особи.

Пишіть нам на електронну пошту v.mykhalko@r2p.in.ua або у Viber за номером: 063 411 72 92.

Опис проєкту та історія реалізації

Щохвилини 20 людей у ​​всьому світі вимушені кидати все, що мають, і бігти від насильства. Відповідно до даних УВКБ ООН, у 2019 році налічувалось 26 мільйонів біженців, які були змушені покинути свої домівки. Деякі з цих людей отримують статус осіб, що користуються захистом в Україні. Відповідно до інформації, наданої Державною міграційною службою, станом на 1 січня 2019 року в країні налічувалось 2 620 біженців та понад 5 500 шукачів захисту.

Однак, попри те, що насильство, від якого втекли ці люди, більше не загрожує їм, чимало труднощів досі зустрічається на їхньому шляху до нового життя. Зокрема, їм може бути надзвичайно важко знайти офіційну та прибуткову роботу у зв’язку з тим, що роботодавці часто є необізнаними у сфері своїх правових обставин щодо права на працевлаштування.

З метою розв’язання цієї проблеми у березні 2018 року стартував проєкт Благодійного Фонду «Право на захист» – «Інноваційні шляхи інтеграції біженців». Загальна мета проєкту – віднайти шляхи інтеграції біженців та шукачів захисту на території України. Зокрема, проєкт має на меті допомогти біженцям та шукачам захисту знайти роботу та впоратися із викликами, що виникають у повсякденні (реєстрація народження та шлюбу тощо), щоб сприяти можливості розпочати нормальне життя, ставши часткою суспільства.

Співробітники БФ «Право на Захист» створили й наразі керують базою даних, що містить понад 500 резюме біженців, осіб, яким надано додатковий захист, та шукачів захисту в Україні. Ми також створили мережу соціально відповідальних роботодавців, які знаходять робітників за допомогою наших послуг. Цей обмін є вигідним для всіх сторін, оскільки українські компанії часто стикаються з плинністю та нестачею кадрів персоналу.

Проте у нас ще безліч роботи попереду! Наразі чимало людей потребують працевлаштування, й існує ще більше посад, які потрібно заповнити. Саме на подолання проблеми із доступом до працевлаштуванням і буде націлений новий етап проєкту, починаючи з березня 2020 року.

БФ «Право на захист» продовжує свою роботу та регулярно контактує зі спільнотами біженців і потенційними роботодавцями. Ми постійно поповнюємо наші бази даних кваліфікованим кадрами, які шукають роботу, і продовжуємо проводити інформативні та навчальні семінари, з метою ознайомлення представників українського бізнесу з вимогами до офіційного працевлаштування біженців.

23.03.20

Ми змушені призупинити прийом громадян у наших офісах, а також моніторингові візити через карантин. Проте ми залишаємося на зв’язку та продовжуємо надавати юридичну допомогу всім, хто цього потребує.

Нагадуємо про способи зв’язку з нами:

Гаряча лінія для ВПО:

(099) 507 50 90
(068) 507 50 90
(093) 507 50 90

Онлайн чат-бот:

Заходьте на facebook-сторінку Юридичний порадник для переселенців, натискайте “Надіслати повідомлення”, обирайте категорію вашого запитання.
_____
Електронна пошта: vpl.pravo@r2p.org.ua
_____
Повідомлення у Facebook:

Заходьте на сторінку Право на захистта натискайте “Надіслати повідомлення”.

19.03.20

Пропонуємо до вашої уваги моніторинговий звіт «Перетин лінії розмежування через КПВВ». В основу звіту покладені дані, зібрані протягом 38 візитів на п’ять контрольних пунктів в’їзду-виїзду (КПВВ) в лютому 2020 року. Більше статистичних даних можна знайти за посиланням.

Головне:

  • Респонденти почали частіше скаржилися на довгі черги на НКУУТ: частка зросла з 20% (дані за січень) до 46% у лютому. Це може бути пов’язано з меншою пропускною здатністю контрольно-пропускних пунктів на НКУУТ.
  • Погодні умови суттєво вплинули на стан дорожнього покриття на КПВВ «Гнутове», «Мар’їнка» та «Новотроїцьке», як на КУУТ, так і на НКУУТ. Частина респондентів, які зазначили це серед своїх побоювань, збільшилася з 3% в січні до 22% у лютому.
  • Умови в новозбудованому бомбосховищі на КПВВ «Мар’їнка» незадовільні: стеля протікає, немає дверей та місць для сидіння. Працівники «Право на захист» повідомили про це керівнику КП «АТП».
  • Згідно з поправками до Постанови КМУ №815, діти віком від 14 до 16 років, які не мають паспорта громадянина України, можуть перетнути лінію розмежування з НКУУТ за наявності свідоцтва про народження. До цього вони повинні були пройти процедуру встановлення особи в поліції і надати акт прийому-передачі. Незважаючи на те, що перетин кордону в протилежному напрямку не регулюється Постановою, таким дітям також дозволяється перетинати лінію розмежування зі свідоцтвом про народження.
  • Протягом лютого 23 507 вразливих осіб похилого віку отримали підтримку в транспортуванні на КПВВ «Станиця Луганська» електромобілем від НУО «Проліска». За даними моніторингу, приблизна кількість осіб, перевезених автобусом, що був наданий Луганською обласною адміністрацією, становила 125 000.

Документ доступний англійською та українською мовами.

19.03.20

Цими днями події навколо нас розвивалися занадто стрімко. Новини переставали бути новинами вже за п’ять хвилин. У наші життя увійшли нечувані раніше обмеження. Торкнулися вони і КПВВ. Зокрема, введено додаткові тимчасові обмеження на перетин лінії розмежування.

З 00:00 16 березня 2020 року до 3 квітня 2020 було припинено пропуск з тимчасово окупованих територій осіб, які не мають постійної реєстрації місця проживання на підконтрольній уряду України території (ПУТ). Проте жоден наказ чи розпорядження не може передбачити обставини, в яких опиняються люди. Історії наших моніторів, які цими днями, як і завжди, працювали на КПВВ та допомагали людям, – підтвердження тому.

КПВВ «СТАНИЦЯ ЛУГАНСЬКА»
16.03.2020 жінка з онкологічним захворюванням 4 стадії, яку виписали вмирати з луганської лікарні, намагалася потрапити додому — на ПУТ. Її супроводжувала донька. Обидві жінки мали реєстрацію на підконтрольній уряду України території (ПУТ) – тож проблем не мало бути. Проте виявилося, що у хворої жінки, яка фактично стікала кров’ю на КПВВ, не було електронного дозволу на перетин. На КПВВ їй посприяли та допомогли прискорити процес оформлення та видачі перепустки.
Але як бути далі в таких випадках – ніхто не знає. Адже цю ситуацію вдалось розв’язати тільки завдяки тому, що відповідна служба (йдеться про Координаційну групу (КГ), в зоні відповідальності якої є і оформлення перепусток, працювала на місці. Тобто могла оперативно реагувати. Проте станом на сьогодні через карантин для зв’язку з КГ лишається тільки електронна пошта…

КПВВ «НОВОТРОЇЦЬКЕ»
16.03.2020 Жінка-ВПО прямувала у бік НПУТ із малолітньою правнукою без довіреності від батьків. Мати привезла доньку до бабусі на тиждень, а сама поїхала додому, на непідконтрольну територію. Проте на КПВВ бабусю не пропустили, через відсутність документа. Мати ж не могла забрати дитину, бо її не випускали з НПУТ через відкритий карантин. Співробітники ДПСУ за згодою начальника штабу пішли на поступки та з розумінням поставилися до людей: бабуся зв’язалася з матір’ю та батьком дитини, яким дозволили виїхати за дитиною на КПВВ і забрати її на НПУТ.

Дякуємо колегам за роботу – попри всі обставини.

19.03.20

На засіданні Верховної Ради України 17 березня 2020 року проголосували за основу й у цілому за законопроєкти №3219 і №3220 щодо заходів із запобігання виникненню й поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Прийняті законодавчі зміни передбачають посилення відповідальності за порушення санітарно-протиепідемічних правил і норм, а також посилюють захист соціальних, трудових та економічних прав у зв’язку із запровадженням карантину. Команда правових аналітиків відділу адвокації БФ «Право на захист» підготувала аналіз положень цих законів та їхнього впливу на реалізацію прав, гарантованих Конституцією й законами України.

Переглянути його можна за посиланням.

14.03.20
 ДО РАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ УКРАЇНИ
ДО ВІЦЕ-ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА УКРАЇНИ –
МІНІСТРА З ПИТАНЬ РЕІНТЕГРАЦІЇ
ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ

РЕЗНІКОВА О.Ю.

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ

Ми, громадські організації, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих від конфлікту осіб, звертаємося до Вас з приводу ситуації з обмеженнями перетину контрольно-пропускних пунктів з тимчасово окупованими територіями України, які вводяться в рамках попередження розповсюдження коронавірусної інфекції (COVID-19).

13 березня в ході виїзного засідання Кабінету Міністрів України міністр внутрішніх справ  Арсен Аваков озвучив намір ввести обмеження перетину лінії зіткнення громадянами України, які не мають зареєстрованого місця проживання на підконтрольній Уряду України території. Такі обмеження в будь-який момент можуть бути введені Командувачем ОСС і почати діяти негайно.

Зважаючи на те, що вжиття превентивних тимчасових заходів в умовах попередження розповсюдження коронавірусу на території України, є необхідним, все ж обмеження перетину лінії зіткнення особами, чиє місце проживання зареєстроване на тимчасово окупованих територіях України, є дискримінаційним. За умов відсутності інформації про належний рівень охорони здоров’я на тимчасово окупованих територіях і здатність надати медичну допомогу українським громадянам, заборона в’їзду з окупованих територій України на підконтрольні є залишенням громадян України в подвійній небезпеці – через збройний конфлікт та загрозу епідемії.

Крім того, обмеження свободи пересування, які ґрунтуються  на даних “прописки”, в сучасних умовах високої мобільності населення в Україні є неефективним. Реєстрація, визначена в паспорті, давно перестала відповідати реальному стану речей: за даними досліджень, щонайменше 12% дорослого  населення України проживає не за місцем реєстрації. Більше того – в Україні зареєстровано більше 1,4 млн внутрішньо переміщених осіб, більшість з яких не мають реєстрації місця проживання на підконтрольній Уряду України території.

Вірус не знає кордонів і переноситься незалежно від “прописки”. Утім за даними  ВООЗ до групи ризику відносяться особи похилого віку, які наразі складають 60% від загальної кількості людей, які регулярно перетинають КПВВ для проходження верифікації та отримання пенсії. На сьогоднішній день мешканці окупованих територій є заручниками ситуації, оскільки всі соціальні виплати обумовлені наявністю в них довідки про взяття на облік ВПО, яка може бути скасована у разі, якщо особа перебуває на непідконтрольній території понад 60 днів.  Отже люди похилого віку, які проживають на окупованих територіях, будуть намагатися потрапити на підконтрольну територію, щоб отримати доступ до єдиного джерела свого існування – пенсії. Але за умов епідемії це є небезпечним для їхнього життя і може створити додаткові ризики для загострення ситуації в цілому.

Ми вважаємо, що введення повної заборони перетину КПВВ з тимчасово окупованими територіями для громадян України, які не мають зареєстрованого місця проживання на підконтрольній Уряду України території, є  небезпечним рішенням, яке тягне за собою ризики для життя та здоров’я наших громадян в окупації та суперечить політиці реінтеграції.

Крім того, ми вважаємо необхідним з метою зниження рівня розповсюдження коронавірусу та захисту громадян України, які проживають на окупованих територія (зокрема, осіб похилого віку), вжити наступних заходів:

  • сприяти тимчасовому припиненню дії абзацу восьмого частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб” (щодо скасування довідки про взяття на облік ВПО у разі відсутності особи на підконтрольній території понад 60 днів);
  • тимчасово призупинити дію положень Постанови Кабінету міністрів України №637 від 5 листопада 2014 року щодо проходження періодичної верифікації пенсіонерам з числа ВПО;
  • посилити спроможність медичних закладів на межі тимчасово окупованих територій виконувати свої повноваження із стримування розповсюдження вірусної інфекції та надання необхідної допомоги населенню;
  • забезпечити ізолювання осіб, в яких виявлені симптоми захворювання на коронавірус, на території підконтрольній уряду України;
  • посилити заходи дезінфекції на КПВВ на межі тимчасово окупованих територій;
  • звернутися до міжнародних організацій, щодо надання додаткових засобів дезінфекції.

У разі прийняття відповідних рішень, необхідно оперативно провести інформаційну кампанію та повідомити громадян України, органи державної влади, місцевого самоврядування про запроваджені зміни.

ЦЕНТР ПРАВ ЛЮДИНИ ZMINA
ОФІС З РОЗРОБКИ ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
БФ “ПРАВО НА ЗАХИСТ”
ГРОМАДСЬКИЙ ХОЛДИНГ “ГРУПА ВПЛИВУ”
БО БФ “СТАБІЛІЗЕЙШЕН СУППОРТ СЕРВІСЕЗ”
КРИМСЬКА ПРАВОЗАХИСНА ГРУПА
ГО “ДОНБАС СОС”
ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСИНСЬКА СПІЛКА З ПРАВ ЛЮДИНИ