Зробити пожертву
Укр / Eng
14.08.20

Пропонуємо до вашої уваги моніторинговий звіт «Перетин лінії розмежування через КПВВ» за липень. В основі звіту – дані, зібрані протягом візитів наших колег на контрольні пункти в’їзду-виїзду (КПВВ).

ГОЛОВНЕ:

  • 7 липня де-факто влада НПУТ передала на КПВВ «Новотроїцьке» (ПУТ) список осіб, які отримали дозвіл на перетин лінії розмежування у бік НПУТ. Людям дозволили перетнути лінію розмежування з боку ПУТ, але попередили, що тих, кого немає в списку, не пропустять на стороні НПУТ. Відтак, 83 особи, яких не було в списку, застрягли на «0» блокпості. Військові та поліцейські з боку НПУТ розігнали цих людей – 15 осіб зазнали жорсткого поводження. Пізніше 37 осіб повернулися до ПУТ, інші 46 людей ще деякий час перебували на «0» блокпості НПУТ.
  • 14 липня на КПВВ «Станиця Луганська» від тромбоемболії легеневої артерії помер 62-річний чоловік. Представники швидкої допомоги, НУО та ДСНС проводили реанімаційні заходи, але врятувати його не вдалося.
  • Станом на кінець липня три з чотирьох КПВВ у Донецькій області залишаються закритими. КПВВ «Новотроїцьке» відновлює роботу у деяких випадках: у липні за заздалегідь погодженими списками осіб, яким дозволений перетин, було сім так званих «коридорів». Загальна кількість людей, які здійснили перетин лінії розмежування в Донецькій області, становила 1 194 осіб у напрямку ПУТ та 1 017 у напрямку НПУТ.
  • Загальна кількість людей, які здійснили перетин лінії розмежування в липні на КПВВ «Станиця Луганська» в Луганській області, становила 12 560 осіб у напрямку ПУТ та 10 274 – у напрямку НПУТ.

Документ доступний англійською та українською мовами. 

12.08.20

За оцінкою УВКБ ООН, станом на 2020 рік в Україні проживають близько 35 тисяч осіб, які не є громадянами, чи громадянство яких не визначено. Особи без громадянства — це люди, яких жодна держава світу не вважає своїми громадянами в силу дії її закону.

Фактично ці люди позбавлені таких базових прав, як реєстрація народження, освіта, охорона здоров’я, реєстрація шлюбу та працевлаштування. А в разі смерті такої особи не видається навіть свідоцтво про смерть і не відбувається офіційне поховання. Головна проблема цих людей, яка затьмарює доступ до нормального життя, — це відсутність паспорта та документів.

Чому так сталося?

Розпад СРСР. Проблема безгромадянства в Україні в першу чергу пов’язана з розпадом Радянського Союзу. Люди, які прибували до України з інших колишніх радянських республік після розпаду СРСР, не отримали свій паспорт через суперечливі закони про громадянство та пробіли у законодавстві.

«Після розпаду Радянського Союзу кожна новоутворена держава приймала свій окремий закон про громадянство. І загальним правилом було те, що на території новоствореної держави особа могла визнаватися громадянином тільки на момент, коли приймався закон. Траплялося так, що людина, наприклад, проживала в Казахстані в той момент, коли в Україні було прийнято закон про громадянство. Згодом людина повернулася в Україну, але довести свій зв’язок ані з Казахстаном, ані з Україною вже не змогла», — зазначає Ірина Алексєєва, проєктна менеджерка БФ «Право на захист».

Ризик без громадянства. Крім того, в Україні існує також й така категорія людей як особи під ризиком безгромадянства. Це члени ромських меншин, бездомні, люди похилого віку з радянськими паспортами, засуджені особи та діти, народжені на непідконтрольній уряду території Донецької та Луганської областей (НПУТ).

Як наслідок конфлікту на сході, 57% дітей, які народилися без належного українського свідоцтва про народження на території НПУТ, можуть не отримати український паспорт у 14 років. Це пов’язано з тим, що свідоцтва, видані владою окупованих територій, визнаються лише Росією. Водночас в Україні такі документи не мають юридичної сили, а тому дитина не зможе підтвердити своє громадянство України. Ця проблема вже загрожує понад 40 тисяч дітям з НПУТ.

Детальніше про цю проблему читайте в матеріалі Анни Бабко, правової аналітикині БФ «Право на захист» за посиланням.

Вихід із правової невизначеності

У 2013 році Україна приєдналася до Конвенції про статус осіб без громадянства 1954 року та Конвенції 1961 року про скорочення безгромадянства, а відтак взяла на себе міжнародні зобов’язання щодо врегулювання та поліпшення статусу осіб без громадянства, які проживають на території нашої держави. Однак протягом багатьох років в Україні не існувало дієвої процедури для встановлення та надання захисту особам без громадянства.

18 липня 2020 року в Україні таки набув чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства», до розробки якого долучилися спеціалісти БФ «Право на захист». Ця подія є важливим кроком до подолання безгромадянства в Україні. 

«Безгромадянство принижує людину та робить її невидимою для держави. Так, нова процедура встановлення особою без громадянства — це не прийняття до громадянства, навпаки — людину визнають такою, яка не має громадянства жодної з країн. Однак цей статус надасть шанс людині на повноцінне життя: спочатку тимчасово проживати на території України на законних підставах, згодом отримати дозвіл на імміграцію, с часом — бути прийнятим до громадянства України. Цей шлях надзвичайно довгий, однак люди на цей шанс чекали десятки років або все життя», — коментує Ксенія Карагяур, правовий аналітик БФ «Право на захист».

Як сьогодні живуть особи без громадянства в Україні?

Щороку до БФ «Право на захист» за правовою допомогою звертаються тисячі осіб без громадянства. Ми допомагаємо їм відновити документи та підтвердити або набути громадянство. Деякі справи юристів можуть тривати навіть декілька років, допоки людина не отримує свій заповітний паспорт. Як ось історія Надії, яка протягом 17 років була особою без громадянства. В інтерв’ю жінка розповідає чому так сталося, і що взагалі означає — бути особою без громадянства в Україні. Дивіться інтерв’ю за посиланням.

10.08.20

Президенту України

Володимиру Зеленському

Прем’єр-міністру України

Денису Шмигалю

Відкрита заява громадських організацій щодо необґрунтованого обмеження перетину КПВВ 

8 серпня 2020 року на позачерговому засіданні Уряду було прийнято Розпорядження № 979-р, яким на термін з 9 по 30 серпня фактично були відновлені березневі обмеження щодо перетину адміністративного кордону з тимчасово окупованою територією Криму. Згідно з рішенням Уряду, дозвіл чи заборона перетину адмінкордону надається відповідно до зареєстрованого місця проживання. Тобто повернутися на підконтрольну українському Уряду територію мають можливість тільки ті особи, які можуть підтвердити реєстрацію місця проживання на контрольованій території. Відповідно, в’їжджати на тимчасово окуповану територію можуть лише громадяни, в паспортах яких місце реєстрації зазначено саме на цій території. 

Відповідно до інформації, вказаної на офіційному сайті Кабінету Міністрів України, таке рішення було ухвалене на виконання доручення Президента України.

При цьому не було надано жодного публічного переконливого обґрунтування необхідності повернення обмежень перетину КПВВ з Кримом. Необхідність прийняття таких заходів пояснюється  “зростанням кількості випадків діагностування інфікування COVID-19”, що по всій території України відбувається від початку пандемії і не стає приводом для закриття кордонів навіть з Російською Федерацією. При цьому, офіційна статистика МОЗ України свідчить, що найбільша кількість активних хворих на 100 тис. населення зареєстрована у Львівській, Закарпатській та Івано-Франківській областях, які не межують з окупованою територією. Крім того, Уряд  жодним чином не пояснив, чому прийняті заходи будуть більш ефективними ніж, наприклад, повернення самоізоляції громадян України із застосуванням додатку “Дій вдома”.

Обмеження були відновленні раптово та неочікувано, рівно через тиждень після того, які всі карантинні обмеження на перетин КПВВ з окупованим Кримом були зняті (зокрема, вимога проходити самоізоляцію протягом 14 днів з використанням електронного сервісу “Дій вдома”). Люди, які знаходяться на території півострова, мали менше доби на виїзд, що призвело до значних черг на КПВВ в ніч з 8 на 9 серпня. Не визначений перелік підстав гуманітарного характеру, за наявності яких дозволений  в’їзд/виїзд з окупованої території. На практиці це вже неодноразово призводило до конфліктів на КПВВ, суб’єктивної оцінки одних і тих самих обставин працівниками ДПСУ, і як результат – відмов у пропуску громадян України або тривалих очікувань на рішення щодо пропуску на території КПВВ або просто неба. Додатково процедура пропуску осіб через КПВВ ускладнюється тим, що здійснюється за рішенням Голови Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій – чиновників, які не можуть ухвалити рішення оперативно, мають обмежений по тривалості робочий день, вихідні, коли отримати це рішення просто неможливо. Окрім цього, такий порядок практично унеможливлює терміновий виїзд громадян з окупованої території.  Через невизначеність законодавства запроваджені обмеження несуть ризик для проведення вступної кампанії для дітей та молоді з окупованого Криму, в рамках якої строк подачі документів для вступу закінчується 20 серпня.  

 В умовах обмежень для в’їзду/виїзду на територію Криму, встановлених окупаційною адміністрацією Російської Федерації ще 18 березня, до 8 серпня Україна демонструвала зовсім інший підхід. Але наразі необгрунтоване, раптове рішення Уряду про обмеження можливості перетину КПВВ з тимчасово окупованою територією Криму створило ситуацію, коли громадяни України були ізольовані не лише державою-окупантом, але й власною державою попри заяви про реінтеграцію та  підтримку зв’язків з мешканцями окупованих територій

Ми, представники організацій, які опікуються захистом прав постраждалих від конфлікту осіб, підтримуючи впровадження ефективних заходів недопущення поширення коронавірусної інфекції в Україні, вважаємо, що обмежувальні заходи на перетин КПВВ з окупованим Кримом у такий спосіб є необґрунтованим та непропорційним обмеженням свободи пересування. Припинення роботи КПВВ позбавило громадян України, які проживають в окупованому Криму, доступу до освіти та медичної допомоги, призводить до роз’єднання сімей та інших значних негативних наслідків. 

Ми звертаємося до Президента України і Прем’єр-міністра України із закликом:

  • публічно пояснити причини надання доручення Кабінету Міністрів України щодо ухвалення рішення про відновлення обмежень щодо перетину адміністративного кордону з тимчасово окупованою територією Криму громадянами України;
  • невідкладно ухвалити зміни до нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України задля визначення підстав гуманітарного характеру, наявність яких надає дозвіл на перетин межі з тимчасово окупованої територією АР Крим та м.Севастополь.

Кримська правозахисна група

Центр прав людини ZMINA

ГО “Донбас СОС

Благодійний фонд “Восток SOS”

ГО “КРИМСОС”

ГО Регіональний центр прав людини

ЦГП “Альменда”

БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

БФ “Право на захист”

ГО “Десяте квітня”

06.08.20

Героїня нашої історії, Олена (ім’я змінено), незважаючи на свавілля працівників одного з управлінь Пенсійного фонду України в Луганській області (далі — УПФУ), обстояла своє право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком 1. Рішуче та оптимістично налаштована жінка із допомогою юристів БФ «Право на захист» проходила цей важкий шлях близько двох років.

А почалося все з того, що після досягнення пенсійного віку Олена звернулася до спеціалістів УПФУ щодо призначення пенсії на пільгових умовах. Їй відмовили в усній формі, мотивуючи відмову бракомдовідок від роботодавця з непідконтрольної уряду території України. Спочатку спеціалісти навмисно не повідомляли, що необхідно написати заяву встановленого зразка, а потім взагалі не допускали жінку до приймальні. Тобто вона не могла подати заяву та необхідні документи. Тільки після звернень на урядову «гарячу лінію» спеціалісти прийняли заяву, однак пізніше в УПФУ відмовили Олені в призначенні пенсії, обґрунтовуючи це браком відомостей, що підтверджують стаж роботи. Треба зазначити, що загальний трудовий стаж нашої бенефіціарки — 34 роки, з них 8 років та 5 місяців — пільговий стаж за Списком 1, оскільки вона працювала палатною медичною сестрою у відділені променевої терапії в Луганському обласному клінічному онкологічному диспансері.

Олена мешкає в селі на лінії розмежування, де війна постійно нагадує про себе обстрілами. Саме через збройний конфлікт жінка втратила роботу, дохід. Залишилися лише переживання, страх, невпевненість у майбутньому, а ще — хвора літня мати. Коли Олена звернулася до БФ «Право на захист» було видно, що вона змучена байдужістю та беззаконням чиновників, які мали б допомагати, а не користуватися безпорадністю людей та чинити перепони в отриманні законної пенсії.

Юристи нашої організації подали позов до суду про скасування рішення УПФУ, визнання дій протиправними та зобов’язання зарахувати до пільгового стажу періоди роботи в Луганському обласному клінічному онкодиспансері.

Суд позовні вимоги задовольнив частково та зобов’язав УПФУ повторно розглянути заяву Олени. У рішенні суду зазначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнювальні довідки підприємств необхідні, якщо таких даних у трудовій книжці немає.

Незважаючи на висновки суду, УПФУ не врахувало стаж роботи на підставі трудової книжки та відмовило в призначенні пенсії з таких самих підстав. Олена була змушена звертатися до суду за захистом прав вдруге. Однак, суд знову обрав інший спосіб обстоювання порушеного права позивачки: зобов`язав УПФУ повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні. Не погодившись із рішенням, наша юридична команда подала апеляційну скаргу на рішення суду.

Постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року задовольнила апеляційну скаргу. Суд зазначив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття протиправного рішення УПФУ: незважаючи на висновки судових рішень, відповідач неодноразово приймав рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з аналогічних підстав, протиправно не зараховуючи спірний період роботи позивачки до пільгового стажу. На думку суду, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде саме зобов’язання відповідача зарахувати до пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 періоди роботи з 1 вересня 2005 року до 30 вересня 2014 року та зобов’язати відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 з дати звернення.

Зараз Олена одержує пільгову пенсію. Однак, тільки завдяки витримці та рішучості вона обстояла своє право на отримання пільгової пенсії та тепер має на кошти на придбання продуктів харчування та ліків.

06.08.20

Командувачу об’єднаних сил,

генерал-лейтенанту 

Кравченку Володимиру Анатолійовичу

Копія: Прем’єр-міністру України 

Денису Шмигалю

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ 

щодо порушення прав людини при перетині лінії розмежування 

у Донецькій та Луганській областях

22 липня 2020 р. Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 641, якою з 1 серпня 2020 р. скасовується необхідність встановлення застосунку “Дій вдома” при перетині КПВВ, а також проходження обов’язкової самоізоляції особам, які виїжджають з тимчасово окупованих територій через КПВВ. 

Однак незважаючи на норми зазначених актів, 31 липня 2020 р. на офіційній Фейсбук-сторінці Операції об’єднаних сил (ООС) було “уточнено” порядок пропуску осіб та транспортних засобів через лінію розмежування. У цьому повідомленні зазначено, що “громадяни України (крім тих, хто прибуває для участі в ЗНО) будуть пропущені лише за умови згоди на проходження самоізоляції, з використанням єдиного електронного сервісу «Дій вдома», або обсервації”. Окрім наведеного допису на офіційній сторінці ООС у соціальній мережі Фейсбук інших офіційних повідомлень з цього приводу не було. Згідно з моніторинговими даними БФ “Право на захист”, з початку серпня, виконуючи дане розпорядження Командувача ООС, представники Державної прикордонної служби відмовили у праві на в’їзд на підконтрольну Уряду України територію понад 300 громадянам України. 

При цьому з 1 серпня не вимагається встановлення застосунку “Дій вдома”, а також проходження обов’язкової самоізоляції особам, які виїжджають з тимчасово окупованої території Криму.

Ситуація, в якій Командувач ООС “уточнює” нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України таким чином, що вони припиняють працювати в окремих частинах, суперечить Конституції та законам України.  Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання. Статтею 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” визначаються виключні повноваження Кабінету Міністрів України у встановленні та припиненні карантину, визначенні необхідних заходів та їх виконавців, тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб тощо. При цьому, за своєю сутністю самоізоляція/обсервація як явища відносяться до правовідносин у сфері захисту населення від інфекційних хвороб та є протиепідемічними заходами. На даний час це питання регулюється вищезазначеною Постановою КМУ  № 641, якою передбачено, що вимога щодо проходження самоізоляції при виїзді з тимчасово окупованої території може встановлюватися Кабінетом Міністрів України. Ані зазначеною Постановою, ані іншими актами Кабінету Міністрів України на даний час такої вимоги не встановлено. Командувач ООС не наділений повноваженнями на встановлення будь-яких обмежень прав фізичних і юридичних осіб та покладення на них додаткових обов’язків, пов’язаних з профілактичними чи протиепідемічний заходами, оскільки їх встановлення віднесено до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, та всупереч Закону, перебирає на себе повноваження Кабінету Міністрів України у встановленні таких заходів. 

Крім цього, жодних публічних пояснень, обгрунтування рішення Командувача ООС не було надано ні до, ні після прийнятого рішення. Більш того – навіть саме рішення не було оприлюднено. Інформація про продовження дії обмежень для перетину КПВВ  із запізненням та у недостатньо ефективний спосіб була доведена до осіб, які виїжджають з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областей. В результаті багато хто з них виявився необізнаним із ситуацією, що склалася і дезорієнтованим щодо того чи потрібно чи ні встановлювати застосунок “Дій вдома”. Зважаючи на те, що текст наказу Командувача ООС не було опубліковано для ознайомлення, підстави прийняття такого рішення, а також строк, на який діють такі обмеження залишається невизначеним.

Виходячи з наведеного ми, представники організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих від конфлікту осіб, закликаємо: 

  1. Оприлюднити текст наказу Командувача ООС щодо уточнення порядку пропуску осіб та транспортних засобів через лінію розмежування, а також надати обгрунтування підстав такого рішення, умови та строки такого обмеження.
  2. Врегулювати порядок перетину лінії розмежування в Донецькій і Луганській областях, в умовах карантину, без застосування дискримінаційних норм стосовно громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях. 

Благодійний фонд “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

Благодійний фонд “Восток SOS”

Кримська правозахисна група

Центр прав людини ZMINA

Громадська організація “Донбас СОС”

Громадська організація «Громадський холдинг «Група впливу»» 

Благодійний фонд “Право на захист”

03.08.20

Якісна юридична – і маємо наголосити абсолютно безкоштовна допомога для внутрішньо переміщених осіб стане незабаром ще доступнішою. На початку серпня ми спільно з партнерами з Програми «Електронне урядування задля підзвітності влади та участі громади» (EGAP), що реалізується Фондом Східна Європа та Фондом Innovabridge у партнерстві з Міністерством цифрової трансформації України та фінансується Швейцарською агенцією розвитку і співробітництва, презентуємо новий інноваційний продукт чат-бот «Юридичний порадник для ВПО» (IDP adviser-bot) на найбільш популярних платформах  Viber та Telegram. 

Його основна мета акумулювати усі напрацювання юридичної команди БФ «Право на захист» у царині правової допомоги людям, що постраждали від конфлікту на сході України, та зробити кваліфіковану безоплатну юридичну допомогу максимально доступною. Чат-бот розроблено за підтримки експертів Програми EGAP.

Чому саме Viber та Telegram? 

Згідно з результатами дослідження Kantar, саме ці дві платформи входять в трійку лідерів  найпопулярніших мобільних месенджерів в Україні. Так, станом на березень 2020 року  Viber в українців користувався найбільшою популярністю – його встановлено більше ніж на 97,9% усіх смартфонів наших співвітчизників. На другому місці Facebook Messenger. Telegram з показником в 70,6% перебуває на третьому місці. Тож саме ці платформи можуть стати ефективними та зручними площадками для отримання юридичної допомоги, а також необхідної інформації й новин щодо змін у профільному законодавстві для тих, хто цього потребує. 

В чому переваги чат-бота? 

Зручність. Зважаючи на велику популярність самих платформ-месенджерів та наявності їх у смартфонах більшості українців очевидно, що великим плюсом саме цього рішення є відсутність потреби будь-яких додаткових дій. Користувачам не треба встановлювати застосунки, переходити на веб-сайти тощо. Достатньо просто «викликати» чат-бот в месенджері, яким люди вже послуговуються, знайти в ньому потрібний розділ і отримати відповідь на питання, яке цікавить. 

Простота використання. Користуватися ж самим чат-ботом дуже просто: варто просто  орієнтуватися на підказки мобільного юридичного порадника та виконувати їх. Крім того, ви завжди маєте змогу повернутися на стартову сторінку бота.

Доступність в будь-який момент. Поради та консультації чат-бота до послуг користувачів 24 години на добу сім днів на тиждень — з будь-якої точки земної кулі.

Актуальність та якість наданої інформації. Дані чат-бота системно оновлюються. Тож інформація перевіреною, правдивою та такою, яка відповідає реальному стану справ та містить посилання на чинну законодавчу базу.  

Яку інформацію можна отримати за допомогою чат-бота?

З 2014 року спеціалісти БФ «Право на захист» працюють в галузі захисту прав ВПО та населення, що постраждало від конфлікту на сході країни, тож мають, напевно, найбільшу експертизу з низки профільних питань. Крім того, юристи організації вже шість років представляють цих людей в судах — і роблять це успішно. Тож весь цей досвід і всі напрацювання щодо питань, з якими частіше за все звертаються до них, зібрано в чат-боті в максимально доступному форматі.

Тут користувачі зможуть отримати інформацію щодо:

  • оформлення паспорта, ідентифікаційного коду, довідки переселенця;
  • пенсійних та соціальних виплат (адресної допомоги, допомоги при народженні дитини, одиноким матерям, малозабезпеченим та багатодітним родинам);
  • поновлення пенсії та виплати заборгованості по ній, виконання рішень суду в пенсійних справах;
  • перетину лінії розмежування;
  • проходження фізичної ідентифікації;
  • виготовлення, обміну та поновлення пенсійного посвідчення;
  • відновлення документів (про освіту, техпаспорта, водійського посвідчення, паспорта громадянина тощо);
  • оформлення свідоцтв про народження та смерть;
  • спадкування;
  • виплати допомоги на поховання;
  • реалізації виборчих прав;
  • статусу дітей, які постраждали від конфлікту тощо.

Крім того, є можливість завантажити зразки необхідних документів – й заощадити власний час, кошти та, звісно, розв’язати проблему.   

Долучайтесь до тестування допоможіть Пораднику бути максимально ефективним! 

Зараз триває фінальний етап роботи над чат-ботом. І саме ви можете допомогти команді розробників зробити його максимально зручним та корисним! Якщо ви користуєтесь Viber або Telegram та маєте кілька вільних хвилин на те, щоб оцінити можливості чат-бота, долучайтеся до тестування.  

Для цього вам необхідно перейти за посиланням https://forms.gle/Z9sSt5ERiGqPYYzW9, вибрати зручний для вас месенджер, вказати адресу вашої електронної пошти. На неї ми надішлемо лінк для переходу у чат-бот. Разом з лінком ви отримаєте коротку анкету, в якій ми попросимо поділитися враженнями щодо цього інструмента. Усі коментарі будуть розглянуті та враховані. 

Заздалегідь вдячні всім! 

24.07.20

Ознайомтеся з оновленим переліком дозволених та заборонених речей при перетині лінії розмежування (відповідно до Наказу Мінреінтеграції №52 від 14.07.2020 року) за посиланням.

17.07.20

Фото: UNHCR Ukraine

Завтра, 18 липня, набирає чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства». 16 червня 2020 року закон прийнято Верховною Радою України, 15 липня він підписаний Президентом України.

Мета Закону — створення процедури визнання особою без громадянства, оскільки у 2013 році Україна приєдналася до Конвенції про статус осіб без громадянства 1954 року та Конвенції 1961 року про скорочення безгромадянства (ратифікована також у 2013 році) і взяла на себе міжнародні зобов’язання щодо урегулювання та поліпшення статусу осіб без громадянства, які перебувають на території нашої держави.

До цього часу процедури визначення статусу особи без громадянства (далі — ОБГ) в Україні не було.

Про що Закон?

Закон приводить визначення особи без громадянства у відповідність до Конвенції про статус осіб без громадянства 1954 року (далі — Конвенція). А саме: «Особа без громадянства — особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону» (замість «відповідно до свого законодавства»). Таке уточнення визначення ОБГ запобігатиме виключенню з цієї категорії осіб, держава походження яких за законом має їх вважати своїми громадянами, проте на практиці відмовляє в громадянстві.

Закон вводить процедуру визнання людини особою без громадянства: передбачає можливість звернення про визнання ОБГ, зокрема заявником, який не перебуває на території України на законних підставах; встановлює строк розгляду заяви у 6 місяців, але не довше 12 місяців; передбачає документування заявника довідкою про звернення за визнанням ОБГ на час розгляду; визначає вичерпний перелік підстав для відмови та порядок оскарження у випадку відмови. Процедура надасть можливість тисячам ОБГ, які проживають в Україні багато років або все життя, нарешті отримати документ, який посвідчує особу, та стати повноцінними членами суспільства і реалізувати свої права і свободи, гарантовані всім без виключення Конституцією України.

Закон надає право особам, які звернулись із заявою про визнання ОБГ, на всі види безоплатної правової допомоги до прийняття остаточного рішення за їх заявою. Зазвичай не документовані особи, які звертаються до Благодійного Фонду «Право на захист» з приводу оформлення громадянства, є соціально незахищеними людьми, це самотні люди похилого віку; роми; особи, звільнені з місць позбавлення волі; внутрішньо переміщені особи. Більшість з них не мають відповідної освіти та коштів на юридичну допомогу, а тому розв’язати проблему свого офіційного статусу майже неможливо без безоплатної правової допомоги.

Щонайменше 12 країн світу запровадили процедуру. Це Франція, Грузія, Угорщина, Італія, Латвія, Косово, Мексика, Молдова, Філіппіни, Іспанія, Туреччина, Великобританія[1]. Найпершими були Франція та Італія (1950-1970), у 2000-х роках ще чотири країни впровадили свою процедуру, інші шість – після 2011 року.

Чинні процедури діляться на ті, що регулюються конкретними нормами права, чітким або відносно чітким порядком; які направлені на захист, вони чітко не врегульовані законодавством, однак механізм функціонує; ті, що одночасно гарантують захист та мають чітко визначену процедуру[2]. Проте єдиним вірним критерієм оцінки ефективності функціонування процедури є стан імплементації положень Конвенції про статус осіб без громадянства 1954 року.

Наприклад, право працювати за наймом або на власному підприємстві; придбавати/орендувати житло; отримувати освіту; на соціальне забезпечення; свобода пересування та інші. Держави мають широку свободу розсуду щодо розробки та функціонування процедури визначення ОБГ, оскільки це прямо не вимагається Конвенцією[3]. Водночас процедура створить можливість забезпечити реалізацію вказаних прав ОБГ.

Досвід Киргизької Республіки у подоланні безгромадянства є найбільш вражаючим на сьогоднішній день. В рамках кампанії IBelong, розпочатої УВКБ ООН у 2014 році з метою припинення безгромадянства, уряд та партнери виявили 13 700 осіб без громадянства в країні, серед яких понад 2000 дітей[4]. Виявлених людей документовано свідоцтвами про народження або оформлено/прийнято до громадянства, чим покладено крапку в національній проблемі безгромадянства. Слід зазначити, що Киргизстан ще не приєднався до Конвенції про статус осіб без громадянства 1954 року і не запровадив процедуру визнання ОБГ[5], однак до кінця 2020 року має на меті врегулювати порядок визнання ОБГ[6]. Цей приклад демонструє, що чітка ціль та послідовне виконання запланованих заходів, призводять до відмінного результату.

Україна, як Грузія та Молдова, націлена розв’язати проблему безгромадянства шляхом врегулювання механізму визнання ОБГ. Процедури визнання ОБГ Грузії та Молдови дещо відрізняються від процедури, передбаченої новим законом в Україні. Наприклад, законодавством Молдови передбачено, що ініціатором визнання ОБГ може виступати не тільки заявник, але й державний орган. У Грузії вказаними категоріями справ займається відомство, підзвітне Міністерству юстиції, а не Міністерству внутрішніх справ, як в Молдові та Україні. Як у Молдові, так і у Грузії строк розгляду заяви про визнання ОБГ складає 6 місяців з можливістю продовжити його на 1-3 місяці і не більше. Натомість в українській моделі, як передбачено тільки-но прийнятим законом, надана можливість продовжувати розгляд заяви до 12 місяців. Проте у прикладах Грузії і Молдови перелік підстав для відмови у визнанні ОБГ та відхиленні заяви значно ширше ніж той, що встановлено новим законом в Україні[7].

Позитивними сторонами української моделі, що наразі впроваджуватиметься є:

  • можливість звернення до процедури визнання ОБГ незалежно від наявності законних підстав проживати на території України;
  • Тягар доведення того, що особа не перебуває в громадянстві жодної з країн, покладений на державний орган, а не на людину (зібрати необхідні підтвердження людині, яка не має документу, що посвідчує її особу, майже неможливо);
  • За необхідності заявнику надаватиметься перекладач, здійснюватиметься переклад його документів;
  • Якщо обставини справи свідчитимуть про можливу належність людини до громадянства України, розгляд справи зупинятиметься, натомість здійснюватиметься перевірка належності до громадянства України. Якщо належність не буде встановлена – розгляд поновлюватиметься. Якщо належність до громадянства буде встановлена, розгляд справи припинятиметься, натомість особі оформлятимуть паспорт громадянина України;
  • Якщо під час розгляду заяви з’ясуються обставини, що можуть свідчити про наявність умов для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, розгляд заяви про визнання ОБГ зупинятиметься до завершення іншої процедури. Залежно від результатів останньої розгляд заяви про визнання ОБГ поновлюватиметься або припинятиметься;
  • Людина, заява якої щодо визнання ОБГ розглядатиметься підрозділом ДМС, або яка оскаржуватиме відмову у визнанні ОБГ, зможе в цей час працювати офіційно з дозволу центру зайнятості;
  • Чітко передбачений порядок оскарження рішення про відмову або про скасування вже прийнятого позитивного рішення.
  • Державна міграційна служба України буде вести облік осіб: звернулися із заявою про визнання ОБГ; щодо яких прийнято рішення про визнання ОБГ або про відмову у визнанні ОБГ; ОБГ, яким видані посвідки на постійне проживання; ОБГ, яким видані посвідки на тимчасове проживання; ОБГ, яким видані проїзний документ (посвідчення ОБГ для виїзду за кордон). 

Як звернутись? Куди? Коли?

Порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства, зразки заяви про визнання особою без громадянства, довідки про звернення за визнанням особою без громадянства будуть затверджені відповідним актом Кабінету Міністрів України. Однак в інфографіці нижче – коротко про те, як людина може звернутись із заявою про визнання ОБГ та як проходить розгляд заяви.


Чи будуть витрачені бюджетні кошти під час виконання Закону?

Реалізація положень Закону не потребує додаткових фінансових витрат з Державного бюджету України. Хіба що оформлення посвідок на тимчасове та постійне проживання ОБГ буде коштом Держави. Слід зазначити, що автори законопроєкту пропонували звільнити від судового збору осіб, які оскаржують відмову у визнанні ОБГ або скасування вже прийнятого рішення про визнання ОБГ. Однак, цю пропозицію було відхилено.

Навпаки, ОБГ після успішного проходження процедури зможуть офіційно працевлаштуватись та стати на облік у фіскальних органах, бути платниками податків. Отже, ці зміни в законодавстві потенційно збільшать кількість платників податків, а тому й наповнення бюджету.

[1] Establishing statelessness determination procedures to protect stateless persons, UNHCR, access address: https://www.refworld.org/pdfid/57836cff4.pdf

[2] Statelessness determination and the protection status, ENS, access address: https://www.refworld.org/pdfid/53162a2f4.pdf?__cf_chl_jschl_tk__=38421593d616c57173c89d40c6c096c695eca1f2-1592750950-0-ATGhxCXMPpc727i__07dAavCzeH4gJZQZxr1UrIQULqqdXYc4WstQWxwNvRG3Z0_DQsK1DLGd_7Umry6wZEEiPO_-x_UPJoN08hLit0xvyumGiaeIaPZYS4f30x1rNDcmr5cRxTEvJB3Tc5ktG1LlacG_u1l55TVD5k35RKQdSibrJqNkEE7zYvpGUG7zmYXDE8vER1gyibTRdTcoZU0oSoYQZbndK3nu0x3oERI7g6hw3guKTbkrLnrWzrys23b1bGcf5IirVHwQP0MMm6x2tTi0IVIjq_sRf2ZUH1iolc7

[3] UNHCR, Handbook on Protection of Stateless Persons, 30 June 2014, available at: http://www.refworld.org/docid/53b676aa4.html

[4] https://www.unhcr.org/news/press/2019/7/5d1da90d4/kyrgyzstan-ends-statelessness-historic-first.html

[5] https://treaties.un.org/Pages/ViewDetailsII.aspx?src=TREATY&mtdsg_no=V-3&chapter=5&Temp=mtdsg2&clang=_en

[6] https://www.unhcr.org/ibelong/results-of-the-high-level-segment-on-statelessness/

[7] Досвід Грузії та Молдови щодо імплементації Конвенцій ООН про статус апатридів та скорочення безгромадянства, ВГО «Комітет виборців України», адреса доступу: http://cvu.od.ua/ua/likbez/dosvid-gruziyi-ta-moldovi-schodo-implementatsiyi-konventsiy-oon-pro-status-apatridiv-ta-skorochennya-bezgromadyanstva_265/

14.07.20

Історія Андрія Михайловича (ім’я змінене) досить типова для Донбасу. Чоловікові 72 роки, майже 30 з яких він провів у шахті на видобутку вугілля: щодня спускався в забій та працював із відбійним молотком. Тяжка праця під землею та постійне вдихання шахтного пилу мали для чоловіка тяжкі, але, на жаль, розповсюджені серед шахтарів наслідки – він захворів на силікоз. Хвороба призвела до втрати 25% працездатності, а отже пан Андрій мав право на страхові виплати від Фонду соціального страхування (далі – ФСС).

Чоловік мешкає в Антрацитівському районі Луганської області. Зараз це непідконтрольна уряду України територія, тож у серпні 2014 році виплати припинилися. Для їхнього переоформлення Андрій Михайлович мав виїхати на підконтрольну територію, оформити довідку внутрішньо переміщеної особи та звернутися до відповідного відділення ФСС. Проте такі поїздки через хворобу та скрутний фінансовий стан вкрай тяжкі для пенсіонерів і герої нашої історії – не виняток. Виїхати та звернутися то Фонду соціального страхування пан Андрій зміг лише в лютому 2018 року, після чого виплати відновилися. Однак виплачувати борг із виплат за 2014 – 2018 роки у ФСС відмовилися, мотивуючи це сумнозвісною «відсутністю окремого порядку».

Знайомі порадили Андрію Михайловичу звернутися до суду та оскаржити дії ФСС, що він і зробив із допомогою команди БФ «Право на захист». Наші адвокати отримали позитивне судове рішення у справі: суд зобов‘язав ФСС виплатити заборгованість у повному обсязі. Тепер пану Андрію мають нарешті повернути зароблені тяжкою працею страхові виплати.