Зробити пожертву
Укр / Eng
21.01.20

До юристів харківського офісу БФ «Право на захист» звернулися дві сім’ї внутрішньо переміщених осіб. Деталі трагічних історій кожної з них різняться, проте об’єднує їх одне — в обох унаслідок обстрілу загинули рідні.

Родина Ф. втратила двох найдорожчих людей: у результаті обстрілу одного з населених пунктів Лутугинського району, що тепер розташований на непідконтрольній території Луганської області, 20 липня 2014 року загинули Микола Ф., 1957 р. н., та Дмитро Ф., 1991 р. н. Трагедія сталася на очах Олени, дружини й матері загиблих. Оскільки обстріл продовжувався, жінці ніхто не міг допомогти. Вона перебувала поряд із понівеченими тілами своїх рідних, а поряд у полум’ї палав їхній будинок. Сусіди лише через кілька годин змогли забрати Олену до себе. Жінка була в розпачі — в одну мить втратила найдорожчих людей. У неї залишилася донька.

Друга історія не менш трагічна — внаслідок обстрілу населеного пункту в передмісті Дебальцевого Донецької області, яке нині також перебуває на непідконтрольній території, 22 cічня 2015 року поранено чоловіка — Віталія К. Його родина боролася за його життя, не шкодуючи ані сил, ані коштів. Однак поранення були надто тяжкими. 9 лютого 2015 року Віталій К. помер у лікарні. Його дружина, донька та батьки дуже тяжко переживали втрату, переживають її й до нині. Смерть Віталія кардинально змінила їхні життя. Батьки через погіршення стану здоров’я після смерті сина не мали сил для обстоювання права на отримання компенсації в судовому порядку. Захист інтересів родини в суді взяли на себе дружина та донька Віталія.

Втрати родин К. та Ф. є довічними та непоправними. І хоча жодними коштами їх компенсувати неможливо, проте сім’ям було необхідно обстояти право на компенсацію від Держави Україна, адже вони залишилися без годувальників. Тож фахівці юридичної команди БФ «Право на захист» розпочали роботу із захисту прав і законних інтересів родин у суді.

  • Орджонікідзевський районний суд м. Харкова рішенням від 3 жовтня 2019 р. у справі родини К. частково задовольнив позов — з державного бюджету України на користь двох позивачок стягнуто по 200 000 грн кожній на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок терористичного акту.
  • Комінтернівський районний суд м. Харкова рішенням від 28 жовтня 2019 р. також частково задовольнив позов родини Ф. — на користь двох позивачок із державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто по 500 000 грн кожній.

Але боротьба за права для жінок обидвох родин на цьому не завершилася. Представник Кабінету Міністрів України подав апеляційні скарги на рішення судів першої інстанції. Апеляційні скарги подали й позивачки — щодо зміни розміру відшкодування.

14 січня 2020 р. Харківський апеляційний суд за участі представниці позивачок, адвокатки БФ «Право на захист» Олени Приходько, розглянув апеляційні скарги та ухвалив позитивне рішення на користь жінок:

  • рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 3 жовтня 2019 року змінено в частині розміру моральної шкоди — на користь позивачок із державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок терористичного акту, стягнуто по 500 000 грн кожній;
  • рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2019 року — залишене без змін, а апеляційна скарга Кабінету Міністрів України — без задоволення.
20.12.19

16 грудня було нарешті опубліковано рішення Великої Палати Верховного Суду (далі – ВП ВС) у справі №265/6582/16-ц щодо отримання відшкодування за зруйноване під час проведення АТО майно. Це рішення було ухвалене ще 4 вересня, однак всі зацікавлені (як юристи, так і громадяни) з нетерпінням чекали саме повного тексту рішення і правових позицій, які будуть обов’язковими для застосування судами України під час розгляду подібних позовів.
Довгоочікуваною постановою скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які були ухвалені на користь позивача, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Однак при цьому ВП ВС сформулювала правові позиції, які вже зараз можуть використовувати як суди, так і позивачі у подібних справах.
Відразу хочу відзначити, що я не поділяю поширеного враження песимізму від опублікованого рішення, яке, мовляв, ставить хрест на численних справах, у яких позивачі намагаються отримати компенсацію від держави за житло, яке було зруйноване під час артилерійських обстрілів у Донецькій і Луганській областях. Нижче представлений аналіз судового рішення, у якому я спробую аргументувати, чому це рішення не може зумовлювати ухвалення «автоматичних» судових рішень, якими позивачам буде відмовлено в задоволенні їхніх позовів.
Отже, однією з найголовніших відмінностей сотень справ, чий розгляд був зупинений до ухвалення ВП ВС рішення, що аналізується, є те, що у справі №265/6582/16-ц позивач намагався отримати компенсацію за нежитлове приміщення, а саме комерційну нерухомість (будівля магазину непродовольчих товарів). Справи, які супроводжують правозахисники, у тому числі адвокати БФ «Право на захист», зазвичай стосуються житлових приміщень. Таким чином, правовідносини, щодо яких ВП ВС зробила правові висновки, є схожими, але не аналогічними.

У чому ж полягає суттєва відмінність, на яку треба звернути увагу під час судового розгляду справ щодо отримання компенсації за зруйноване житло?
Як зазначила ВП ВС (а також сторони у справі), законодавство України не містить спеціального порядку відшкодування шкоди за пошкоджене внаслідок терористичного акта нежитлове приміщення, а тому стаття 19 ЗУ «Про боротьбу з тероризмом» не створює для позивача легітимних очікувань щодо отримання компенсації отриманої шкоди від держави. При цьому, застосування судом апеляційної інстанції статті 86 Кодексу цивільного захисту за аналогією закону Велика Палата назвала помилковим, оскільки ця стаття «регулює правовідносини, які не є подібними до тих, що розглядалися у справі» (п. 38 Постанови).
Питання щодо того, як тоді ж має застосовуватись аналогія закону, передбачена статтею 10 ЦПК України, залишимо відкритим. Ключовим є той факт, що дійсно у справах про отримання відшкодування за шкоду, завдану нежитловому приміщенню, стаття 85 Кодексу цивільного захисту була застосована за аналогією закону. Однак у справах щодо отримання відшкодування за житлове приміщення про аналогію закону не йдеться – ця стаття застосовується безпосередньо як норма права, що регулює спірні правовідносини, оскільки в ній достатньо детально розписано механізм отримання відшкодування, у тому числі спосіб визначення його розміру.
Розміру відшкодування у постанові, що аналізується, Судом приділено багато уваги. Неодноразово згадується про те, що сума була визначена звітом про оцінку реальної вартості відшкодування, що було критично оцінено Судом. Згідно правового висновку, вказаному у п. 71 Постанови, «держава може бути зобов’язана відшкодувати шкоду, завдану майну, у повному обсязі… за порушення негативного обов’язку не втручатися» у право на мирне володіння майном, передбаченим статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції, тоді як «у разі встановлення факту порушення державою позитивних обов’язків розробити компенсаційні механізми за втручання, зокрема, у право мирного володіння майном і провести об’єктивне й ефективне розслідування факту втручання у це право, відсутні підстави для висновку про те, що така компенсація має передбачати відшкодування реальної вартості пошкодженого (знищеного) майна».
У п. 38.2 Постанови Суд звернув увагу, що припис частини 10 ст. 86 Кодексу цивільного захисту України «не можна застосувати до визначення розміру відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням внаслідок терористичного акта торговельного об’єкта з огляду на відмінність значення для життя людини об’єкта нежитлової та житлової нерухомості». З цим не можна не погодитись, оскільки нежитлова нерухомість і за визначенням, а часто і за значенням дійсно відмінна від житлової, особливо коли зруйнований об’єкт був єдиним житлом особи.

Таким чином, у випадку, якщо внаслідок бойових дій було зруйноване житло фізичної особи, то є всі підстави для використання порядку визначення розміру шкоди, передбаченого ч. 10 ст. 86 Кодексу цивільного захисту, а саме за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна.
По-перше, цей спосіб відповідає вимогам закону (який, як було вже зазначено, використовується не за аналогією, а безпосередньо). По-друге, це позбавляє позивачів зайвих витрат на проведення оцінки. По-третє, стає можливим визначити розмір відшкодування об’єктів, які знаходяться у населених пунктах, куди заборонено або ускладнений доступ відповідних фахівців. І, по-четверте, цей спосіб відповідає озвученій Судом концепції обмеженої (у кількісному виразі) відповідальності держави за порушення своїх позитивних зобов’язань.

Наостанок хочеться звернути увагу на згадану щойно концепцію і не погодитись з її застосуванням вельмишановними суддями.

У пункті 17 Постанови Суд говорить про те, що справа стосується захисту позивачкою не права власності на торгівельний об’єкт і земельну ділянку, на якій він розташований, від посягань з боку держави, а права на отримання за рахунок держави відшкодування шкоди, заподіяної у період проведення антитерористичної операції внаслідок пошкодження під час терористичного акта належного позивачці на праві власності торгівельного об’єкта».
Далі. у пункті 47, Суд визначив дві складові позитивних зобов’язань України у розрізі права на мирне володіння майном у правовідносинах, що розглядалися, а саме:

  1. Щодо права, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, такі позитивні обов’язки згідно з практикою ЄСПЛ можуть передбачати певні заходи, необхідні для захисту права власності, а саме:

47.1.    У матеріальному аспекті: держава має забезпечити у своїй правовій системі юридичні гарантії реалізації права власності (превентивні обов’язки) та засоби правового захисту, за допомогою яких потерпілий від втручання у це право може його захистити, зокрема, вимагаючи відшкодування збитків за будь-яку втрату (компенсаційні обов’язки) (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 3 квітня 2012 року у справі «Котов проти Росії» (Kotov v. Russia), заява № 54522/00, § 113).
47.2.    У процесуальному аспекті: хоча стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює чітких процедурних вимог, існування позитивних обов’язків процесуального характеру відповідно до цього положення визнані ЄСПЛ як у справах, що стосуються державних органів, так і у спорах між приватними особами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Котов проти Росії», § 114).
Саме цими обов’язками й оперує Суд у подальшому тексті Постанови, говорячи про те, що потерпілий (позивач) не має легітимних очікувань щодо отримання компенсації, однак «не позбавлений права вимагати від держави компенсації за це невиконання [неприйняття відповідного законодавства] на підставі статті 1 Першого протоколу до Конвенції» (п. 51 Постанови). Важко уявити у якій саме формі та на підставі яких норм законодавства потерпілі можуть звертатися до національних судів щодо реалізації цього права, зазначеного Судом, у тому числі хто буде представляти державу під час судового розгляду (адже на думку спадає тільки Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України).

Водночас, дозволю собі зазначити, що поряд з обов’язком розробити відповідні компенсаційні механізми, держава зобов’язана гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені Конвенцією (у тому числі на мирне володіння майном). Чи не мав позивач у справі №265/6582/16-ц легітимних очікувань на забезпечення його безпеки і безпеки його майна з боку держави від протиправних посягань з боку третіх осіб? Адже безпека людини та недоторканість власності недвозначно гарантована як Конституцією України, так і Цивільним кодексом України та низкою інших законів.
Як відомо, всі права, гарантовані Конвенцією, розглядаються як рівнозначні, і серед них не може бути більш або менш важливих прав.
У справі Аль-Скейні та інші проти Сполученого Королівства Суд не вперше зазначав, що процесуальне зобов’язання за статтею 2 (право на життя) залишається чинним і в складних, з точки зору безпеки, умовах, у тому числі й в контексті збройного конфлікту. І мова йде не тільки про розслідування і компенсаційні виплати, але й про недопущення порушень прав людини в умовах збройного конфлікту. Обставини цієї справи відрізняються від обставин справи, що розглядалася Судом, однак так само і зобов’язання за статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції мають залишатися чинними в контексті збройного конфлікту.

Також Судом критично оцінено посилання позивача на рішення ЄСПЛ у справі «Айдер та інші проти Туреччини». Так, у п. 55.1 Постанови, Суд зазначив, що “ЄСПЛ встановив порушення статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки агенти держави-відповідача зруйнували домівки і знищили майно заявників, змусивши їх та їхні сім`ї залишити місто, що становить особливо значне та невиправдане втручання у право на повагу до приватного і сімейного життя та житла, а також у право на мирне володіння майном (§ 116-121)”.

Однак при цьому Судом не надано оцінки п. 71 зазначеного рішення. У цьому пункті, який стосується аналізу національного законодавства Туреччини, зазначено, що відповідно до  статті 125 Конституції, «органи влади зобов’язані здійснити відшкодування за всю шкоду, завдану їхніми діями і заходами». У розумінні ЄСПЛ, це означає, що відповідальність держави носить абсолютний характер і має об’єктивну природу, засновану на теорії соціального ризику (social risk). Таким чином, держава може бути притягнута до відповідальності з метою компенсації шкоди тим, хто постраждав від дій невстановлених осіб або терористів, коли держава визнає свою нездатність підтримувати громадський порядок і безпеку або захищати життя людей і власність (п. 71 Рішення ЄСПЛ  «Айдер та інші проти Туреччини).

Формулювання статті 125 Конституції Туреччини є дуже близьким за змістом до статті 56 Конституції України: «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень». Однак чому Велика Палата Верховного Суду не звернула уваги на відповідний висновок з рішення ЄСПЛ, залишається незрозумілим.

Підсумовуючи все вищесказане, можна сформулювати таке:

  1. Негативні для позивачів висновки ВП ВС у справі №265/6582/16-ц не можуть бути застосовані у справах щодо отримання відшкодування за зруйноване житло, оскільки зазначена справа стосується нежитлового приміщення.
  2. Спосіб визначення розміру шкоди, який мають використовувати позивачі у справах про зруйноване житло, зазначено у ч. 10 ст. 86 Кодексу цивільного захисту України, що цілком відповідає висновкам ВП ВС, у тому числі щодо обмеженої відповідальності держави за шкоду, яку завдали не її агенти, а терористи або невстановлені особи.
  3. Під час розгляду справи позивачі мають звертати увагу судів (в контексті статті 1 Протоколу Першого до Конвенції) не стільки на порушення державою обов’язку створити компенсаційний механізм, скільки на те, що держава не забезпечила мирне володіння майном і допустила руйнування житла позивача внаслідок здійснення терористичного акту.
  4. Позивачі у справі мають передати зруйноване житло органам державної влади або місцевого самоврядування як передумову отримання грошової компенсації, хоча цій спірній і важкій у практичному застосуванні нормі Судом не надано детальної оцінки. У будь-якому разі, на мій погляд, позивачі мають довести, що зробили все, що від них залежить, щоб виконати цей обов’язок.
  5. Зазначене рішення не можна вважати таким, що робить засоби національного захисту у справах щодо зруйнованого житла, звідома неефективними.

У вересні я брав участь у публічному заході, присвяченому питанню отримання компенсації матеріальної шкоди за зруйноване майно, під час якого вельмишановна суддя Верховного Суду Ольга Ступак зауважила, що некоректно використовувати термін «негативне рішення», адже кожне рішення ухвалюється на користь якоїсь сторони. Цілком і повністю можна погодитися з цим твердженням і підсумувати, що зазначене рішення Великої Палати Верховного Суду хоч і не ухвалене на користь позивача, однак може бути з користю використане позивачами у низці справ щодо отримання відшкодування за зруйноване житло.

Олег Тарасенко,
Старший стратегічний юрист БФ «Право на захист»,
Адвокат

14.12.19

Раїсі Андріївні – 82. Вона мешкає у с. Тарамчук і не з чуток знає про труднощі долі та жахи життя на лінії розмежування. Утім, незважаючи на хронічні хвороби (жінка майже не пересувається), розлуку з сином, мізерну пенсію та вщент зруйноване житло, героїня нашої історії завжди знаходить сили посміхатися і сподіватися на краще майбутнє.

Розповідає Руслан Беретелі, юрист БФ «Право на захист»: «Вже котрий рік я працюю в сфері захисту прав людей, що опинилися сам-на-сам зі своїми проблемами на сході України, тож вразити мене дуже важко. Та я не перестаю дивуватися тим, хто не маючи можливості виїхати з зони конфлікту, протистоїть долі та обставинам. Особливо тяжко мешканцям населених пунктів, розташованих далеко на лінії розмежування, до кого не доїжджає гуманітарна допомога. Раїса Андріївна – серед них».

У 2014 році в її будинок поцілив снаряд і зруйнував його. Відтоді жінка змушена не жити – виживати. Магазину в Тарамчуці немає, як і питної води, про медичну допомогу годі і мріяти! В їхньому майже покинутому селі залишилося близько 40 жителів. Прихистили Раїсу Андріївну сусіди по вулиці – дозволили жити в їхньому будинку, та і він напівзруйнований.

«Тарамчук належить до Степненської селищної ради. В Степному багато садиб привели до ладу коштом міжнародних організацій, але, на жаль, дім пані Раїси таке щастя оминуло», ділиться наш колега.

У 2018 році монітори БФ «Право на захист» допомогли Раїсі Андріївні зібрати необхідний пакет документів для отримання грошової допомоги від Агентства ООН у справах біженців (UNHCR). А вже цьогоріч, озброївшись постановою КМУ №947[1], за справу взялися юристи курахівського офісу.  За їхніми словами, ситуацію суттєво ускладнює те, що в Степнянській селищній раді неможливо отримати акт про зруйнування будинку, необхідний  для  подання документів на отримання допомоги. Селищний голова пов’язує це з відсутню фахівців та з тим, що Степне разом із Тарамчуком вже «однією ногою» у Вугледарській ОТГ. Та Раїса Андріївна все ж не лишилася без підтримки. Після спілкування з нашими колегами селищний голова на власному авто відвіз жінку до районного відділу управління соціального захисту населення. На них там уже чекали, тож за один візит пані Раїсі оформили субсидію, довідку ВПО, та прийняли пакет документів на одноразову допомогу. Крім того, розглядається питання призначення їй адресної допомоги.

Не залишилась осторонь і районна рада. Виконувачка обов’язків голови Мар’їнської  РДА Тетяна Збицька допомагає юристам нашої організації розв’язати питання створення комісії для проведення обстеження та видачі актів. Адже отримати акт про зруйнування будинку, окрім Раїси Андріївни, не можуть ще кілька сімей с. Тарамчук.

«Маю надію, що наша праця принесе свої плоди і вже зовсім скоро ця історія матиме позитивне продовження. Ми обов’язково розповідатимемо про майбутні перемоги, а поки ж вирішили не залишати пані Раїсу без уваги і вже готуємо для неї приємний сюрприз до дня Святого Миколая», – підсумовує Руслан Беретелі.

[1] «Порядок надання та визначення розміру грошової допомоги або компенсації постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання»

13.12.19

До вашої уваги – моніторинговий звіт «Перетин лінії розмежування через КПВВ». В основу звіту покладені дані, зібрані протягом 40 візитів на п’ять контрольних пунктів в’їзду-виїзду (КПВВ) в листопаді 2019 року. Більше статистичних даних можна знайти за посиланням.

  • Постанова КМУ №815 набрала чинності 28 листопада. Зміни, внесені до неї, частково спростили процедуру перетину (зокрема, для дітей до 14 років). Водночас, деякі зміни до постанови суттєво ускладнили її для дітей, старших за 14 років, які ще не отримали паспорт громадянина України. Коли постанову набула чинності, особам з такими дітьми почали відмовляти у перетині лінії розмежування.
  • Реконструкція мосту на КПВВ «Станиця Луганська» офіційно була завершена 20 листопада. Реконструйований міст залишається виключно пішохідним; утім стверджується, що автомобіль швидкої допомоги або малогабаритний автомобіль зможуть проїхати за потреби.
  • Стан модулів на КПВВ «Мар’їнка» погіршується: більшість обігрівачів не працює; майже всі дерев’яні лави зламані.
  • Перебої електропостачання на КПВВ «Мар’їнка» та «Майорське» перешкоджали проведенню процедур контролю. Через це люди були змушені подовгу очікувати в чергах, що призводило до скупчень у модулях та задухи, яка погіршувала самопочуття людей похилого віку. Через тривалі перебої на КПВВ «Майорське» не працювало опалення в модулях та палатках ДСНС.
  • Частка скарг на довгі черги на НКУУТ значно зросла на КПВВ «Гнутове», «Новотроїцьке» та «Майорське» (на 20% в середньому). Втім, причини зростання залишаються невідомими через брак інформації з непідконтрольної уряду України території.
  • Протягом місяця на КПВВ «Новотроїцьке» проводилися роботи з облаштування та укріплення двох бомбосховищ.

Звіт містить інформацію, зібрану БФ «Право на Захист» в межах опитування, що регулярно проводиться з червня 2017 року. КПВВ розташовані в Донецькій («Майорське», «Мар’їнка», «Гнутове» та «Новотроїцьке») та Луганській («Станиця Луганська») областях. Опитування є частиною моніторингу порушення прав населення, що постраждало від конфлікту, та проводиться в межах проєкту «Адвокація, захист та правова допомога внутрішньо переміщеним особам України», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR). Таке опитування має на меті з’ясувати причини, умови та ризики, які супроводжують перетин лінії зіткнення через КПВВ. Зібрана під час опитування інформація допоможе визначити потреби, прогалини та тенденції, а також забезпечити доказову базу для діяльності з адвокації.Today we present the report ‘Crossing the line of contact’. It is based on data collected during 40 visits to the five entry-exit checkpoints (EECPs) in November 2019. More statistical data can be found on the Eastern Ukraine Checkpoint Monitoring Online Dashboard.

  • The Cabinet of Ministers of Ukraine Resolution №815 came into force on November 28 with a significant number of amendments included. Although some of the amendments facilitated the crossing procedure for children under the age of 14, the other ones complicated it for those over the age of 14 who did not obtain an internal passport yet. Cases of civilians with such children being denied access to GCA* were observed since then.
  • The completion of the reconstruction of the bridge at Stanytsia Luhanska EECP was officially announced on November 20. The reconstructed bridge remains pedestrian-only, however it is claimed that an ambulance or small vehicle can drive through if necessary.
  • Conditions in waiting modules at Marinka EECP have worsened: most heaters do not operate; almost all of the wooden benches are broken.
  • Electricity disruptions were happening at Marinka and Maiorske EECPs, interrupting the operation of control procedures. Thus, people at Marinka EECP were crowding in the modules, which led to stuffiness and elderlies feeling unwell. Disruptions at Maiorske took up to a day, causing the temperature decrease in waiting modules, sanitation modules and SES tents
  • The share of complaints about long lines in NGCA considerably increased at Hnutove, Novotroitske and Maiorske EECP (by 20% in average). However, the reasons of such increase are unknown due to the lack of information from NGCA.
  • Two bomb shelters were in construction at Novotroitske EECP during the reporting period.

The report is based on the results of a survey conducted by R2P at the five EECPs to enter the NGCA and administered on a regular basis since June 2017. The survey is a part of the monitoring of violations of rights of conflict-affected populations within the framework of the project ‘Advocacy, Protection and Legal Assistance to IDPs’ implemented by R2P, with the support of UNHCR. The purpose of the survey is to explore reasons and concerns of those traveling from the NGCA to the GCA, as well as conditions and risks associated with crossing the line of contact through EECPs. The information collected in the survey helps identify protection needs, gaps and trends, and provides an evidentiary basis for advocacy efforts.

The document can be downloaded in English and Ukrainian.

28.11.19

Сьогодні, 28 листопада, набуває чинності новий Порядок перетину лінії розмежування на сході України, затверджений Постановою КМУ № 815 (детальний аналіз нормативного акту та інформацію про ризики, які він несе, ми опублікуємо згодом). Сталося це на місяць пізніше, аніж було заплановано, через суспільний резонанс у питанні перетину лінії розмежування дітьми – в минулій редакції документу вони мали право на перетин лише за наявності закордонного паспорта.

🙍‍♂🙍‍♀Натомість у поточній редакції свідоцтво про народження залишається документом, який надає право перетинати контрольні пункти в’їзду-виїзду (КПВВ) дітям до 14 років.

🧰 Водночас суттєво спрощується процедура переміщення товарів через лінію розмежування фізичними особами (раніше існував чітко визначений перелік дозволених товарів, а зараз можна перевозити будь-які товари, за винятком обмежених або заборонених). Скасоване також визначення «ручна поклажа».

То які ж товари заборонені, а які дозволені? Що таке «особисті речі»? І який допустимий обсяг обмежених товарів?

Натискайте на зображення для збільшення або завантажуйте файл за посиланням.

26.11.19

Щойно у Верховній Раді зареєстрували Законопроєкт 2083-д «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації права на пенсію». Він має розв’язати одну з найболючіших та найчутливіших проблем — питання виплати пенсії громадянам, які мешкають на тимчасово окупованих територіях (ТОТ).

 
Цей законопроєкт підготували громадські організації, які опікуються правами осіб, що постраждали внаслідок конфлікту на сході України, спільно з Комітетом Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів з урахуванням судової практики і зауважень Пенсійного Фонду України. Крім цього, Законопроєкт підтримав і профільний Комітет з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та АР Крим, м. Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин. 
 
Законопроєкт 2083-д передбачає скасування терміну виплати заборгованості із пенсій, який зараз становить 3 роки. Чітко прописується механізм повернення «пенсійного» боргу держави пенсіонерам. Зокрема, йдеться про те, що частина недоотриманої пенсії за більше ніж 12 місяців буде виплачуватися одночасно, а решта суми буде повертатися щомісяця рівними частинами, але вони мають не перевищувати місячного розміру пенсії.

Крім того, значно спрощується процедура підтвердження необхідних для отримання пенсії даних. Так, якщо внаслідок окупації були втрачені чи пошкоджені документи, на підставі яких мала призначатися пенсія, розраховується вона буде на підставі інформації з реєстру застрахованих осіб і призначатися на основі даних, наявних у ПФУ.

Тобто наші громадяни не будуть змушені повертатися на ТОТ для отримання архівних довідок чи довідок незаконних формувань.

Та один з найголовніших моментів — скасування такої вимоги як обов’язкова реєстрація пенсіонера як ВПО для отримання власної пенсії. Ідентифікація пенсіонерів з ТОТ буде відбуватись раз на 6 місяців (зараз пенсіонери змушені перетинати лінію розмежування щодва місяці, аби їм не скасували довідку ВПО і не припинили виплачувати пенсію).

“Крім того, в законопроєкт 2083-д прописані норми, які дозволяють докупити страховий стаж без застосування штрафних санкцій. Це дозволить отримати пенсію тим особам, хто досягнув пенсійного віку, але у зв’язку з окупацією не мають достатнього страхового стажу, – коментує Анастасія Одінцова. – Також з’являється окрема стаття щодо виплати пенсій громадянам з ТОТ. Це означає, що пенсіонери, які залишаються жити на окупованих територіях, зможуть отримувати пенсію без оформлення довідки ВПО. Будьмо відвертими: переселенців, які фактично проживають за межами ТОТ, в реальності значно менше, ніж зареєстровано. Просто чинні норми змушують деяких громадян оформлювати цю довідку, аби мати можливість отримати чесно зароблено пенсію. А вона гарантована їм законодавством, оскільки пенсія – це майно”.

Як зауважує наша експертка, попри все зазначене, не йдеться про доставку пенсій на ТОТ: пенсії будуть отримуватись на підконтрольних українському Уряду територіях.

Представники БФ «Право на захист», як і наші колеги з інших громадських організацій, сподіваються, що цей законопроєкт буде найближчим часом прийнятий — і наші громадяни зможуть реалізувати своє право на пенсії без зайвих обмежень і перепон.

Проте варто нагадати, що цей документ  далеко не перша спроба вирішити це непросте питання. Ще влітку 2017 року громадські організації, які опікуються питаннями осіб, що постраждали внаслідок конфлікту на сході країни,  подали та зареєстровали проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо права на отримання пенсій окремим категоріям громадян. В ньому було запропоновано низку норм, які б мали забезпечити дотримання прав пенсіонерів-переселенців та мешканців ТОТ. Але Верховна Рада минулого скликання його так і не розглянула.

 

18.11.19

Пропонуємо до вашої уваги моніторинговий звіт «Перетин лінії зіткнення через КПВВ» за жовтень 2019 року. В основу звіту покладені дані, зібрані  моніторами нашої організації протягом 49 візитів на п’ять контрольних пунктів в’їзду-виїзду (КПВВ) у жовтні. Більше статистичних даних можна знайти за посиланням.

  • Роботу КПВВ «Станиця Луганська» було призупинено 11 жовтня близько 12:00 через повідомлення про замінування. Працівники поліції та ДПСУ евакуювали цивільних осіб з КПВВ та сервісних зон. Повідомлення не підтвердилося. Вибухонебезпечних предметів знайдено не було. КПВВ відновив роботу після 15:00.
  • 28 жовтня дату набуття чинності Постановою КМУ №815 відклали на 30 днів через занепокоєння, викликане деякими положеннями. Згідно з Постановою, дітям до 14 років необхідно буде мати паспорт громадянина України для виїзду за кордон, аби перетнути лінію розмежування.
  • Особи, які зверталися до представників КГ на КПВВ «Мар’їнка» скаржилися, що оформлювали дозвіл на перетин лінії розмежування на початку літа, втім ці дозволи не можуть знайти в базі даних ДПСУ. Повідомляється, що у базі виникла помилка, що пошкодила дані за червень та липень. В результаті деякі дозволи не відображаються у базі даних ДПСУ. Таким особам доводиться знову звертатися до представників КГ.
  • Співвідношення чинників занепокоєності респондентів залишилося незмінним. Втім, частка респондентів, які не відчували занепокоєння щодо перетину лінії розмежування, різко зросла на всіх КПВВ, окрім КПВВ «Новотроїцьке».
  • 17 жовтня другий електрокар, наданий УВКБ ООН у партнерстві з ГМ «Проліска», почав безкоштовне перевезення найбільш вразливих категорій населення між «нульовим» блокпостом та КПВВ «Станиця Луганська». Протягом звітного періоду 18214 бенефіціарів отримали допомогу у транспортуванні. З них 94% це особи похилого віку з обмеженою мобільністю або інвалідністю; 3% – особи з дітьми до 3 років; 2% та 1% супроводжували осіб з інвалідністю та вагітних жінок.

Звіт містить інформацію, зібрану БФ «Право на Захист» в межах опитування, що регулярно проводиться з червня 2017 року. КПВВ розташовані в Донецькій («Майорське», «Мар’їнка», «Гнутове» та «Новотроїцьке») та Луганській («Станиця Луганська») областях. Опитування є частиною моніторингу порушення прав населення, що постраждало від конфлікту, та проводиться в межах проекту «Адвокація, захист та правова допомога внутрішньо переміщеним особам України», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR). Таке опитування має на меті з’ясувати причини, умови та ризики, які супроводжують перетин лінії зіткнення через КПВВ. Зібрана під час опитування інформація допоможе визначити потреби, прогалини та тенденції, а також забезпечити доказову базу для діяльності з адвокації.

Документ можна завантажити англійською та українською мовами.

15.11.19

12 листопада в Сєвєродонецьку відбувся семінар для представників Центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, бюро, що їм підпорядковані, а також адвокатів цієї системи в Луганській області.

Семінар було присвячено практикам Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Розглядалися наступні теми:
– скарга до ЄСПЛ: основні помилки та поради в заповненні;
– підхід ЄСПЛ до юрисдикції держав над територіями, які було охоплено збройним конфліктом. Теорія соціального ризику;
– прецедентна практика ЄСПЛ щодо питань пенсійного та соціального забезпечення.

Сесія Ганни Букрєєвої, спеціалістки з питань координації та перенаправлень, була присвячена особливостям заповнення формуляра скарги та найтиповішим помилкам, які допускають заявники при поданні скарги. Крім того, Ганна порадила де та як шукати дані при підготовці документа в Страсбург. Наприкінці сесії учасники переглянули та обговорили відеоролик про подання скарги до ЄСПЛ.

Під час сесії Юлії Трало, координаторки служби правової допомоги, учасники відчули себе в ролі заявника, який подав скаргу до ЄСПЛ та Держави-відповідача. Такий підхід допоміг учасникам розібратись з основними статями Європейської Конвенції з прав людини (далі – Конвенція), на порушення яких скаржаться пенсіонери. Найбільш розповсюджені позови у практиці стосуються захисту порушених прав на отримання своєї власності-пенсії.

Пізніше Олег Тарасенко, старший стратегічний юрист та адвокат, навів приклади конфліктів, а також рішення, які раніше приймав ЄСПЛ. Саме на них можна спиратися при підготовці процесуальних документів на національному рівні та при підготовці скарг.

Учасники встигли розглянути й такі питання: що таке презумпція компетенції, позитивні зобов’язання держав, екстериторіальна юрисдикція та теорія соціального ризику.

Не обійшлося й без практичного завдання для кращого засвоєння інформації. Отримавши фабули справ, які були розглянуті Судом, учасники спробували попрацювати з Конвенцією та розібратись в тому, що є «житлом» в контексті ст. 8 Конвенції. Крім того, вдалося розібратися й у чому полягає втручання у право заявника на повагу до приватного життя і житла, а також чи має заявник ефективні засоби правового захисту відповідно до Конвенції. Під кінець заходу усі учасники отримали сертифікати!

11.11.19

17 липня цього року Урядом України була прийнята Постанова №815, яка затвердила новий Порядок перетину лінії розмежування з окупованими територіями Донбасу. Він мав набрати чинності 29 жовтня 2019. Утім через суспільний резонанс, який викликали деякі норми постанови, початок її дії був відтермінований до 29 листопада. Очікується, що протягом цього часу до неї будуть внесені зміни, які дозволять покращити ситуацію з перетином КПВВ, а також сприятимуть зміцненню зв’язків із мешканцями тимчасово окупованих територій (ТОТ). Окрім цього, Указом Президента України від 07 жовтня 2019 року відповідним державним органам поставлено завдання опрацювати питання спрощення переміщення осіб та товарів з та до ТОТ, та здійснити заходи для покращення ситуації на КПВВ. Які кроки вживатиме держава та що необхідно зробити для забезпечення гуманітарних потреб на КПВВ обговорили під час пресконференції 11 листопада 2019 року, що відбулася в Києві.

Участь в заході взяли Сергій Сівохо, радник Секретаря РНБО з питань реінтеграції та відновлення Донбасу; Артем Саліхов, радник Міністра у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб; Дарина Толкач, адвокаційна менеджерка БФ “Право на захист”; Тетяна Дурнєва, виконавча директорка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ”; Альона Луньова, адвокаційна менеджерка “ZMINA. Центр прав людини”.

За словами Сергія Сівохо, позаштатного радника Секретаря РНБО, вирішення всіх питань, пов’язаних із перетином лінії розмежування, має відповідати загальній державній політиці забезпечення збереження зв’язків із мешканцями окупованих територій. “Близько 40 тисяч наших громадян кожного дня проходять 9 кіл пекла на КПВВ. Необхідність отримання дозволу на проїзд, черги, ретельний огляд речей і відбирання тих, яких немає в списку дозволених, – все це не тільки не сприяє збереженню зв’язків, а навпаки – віддаляє наших співгромадян. Нам давно вже час повернутися обличчям до цих людей. Вони – наші громадяни. І вони мають відчувати себе громадянами України! Ми повинні були ще вчора почати гуманізацію режиму проходження КПВВ”, – зазначив Сергій Сівохо.

Одним з положень, яке наразі міститься у Порядку, є необхідність отримання дозволу на перетин лінії розмежування. Проте, за словами Тетяни Дурнєвої, виконавчої директорки Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ», дозвільний порядок перетину лінії зіткнення має бути переглянутий. Він був встановлений у 2015 році, коли дійсно безпекова ситуація цього вимагала, проте наразі ця система більше призводить до стимулювання корупції та збільшення тривалості проходження КПВВ. “Наразі всі п’ять КПВВ обладнані відповідними системами прикордонного контролю. Це означає, що особу можуть перевірити безпосередньо під час перетину нею КПВВ і не потрібно мати її дані заздалегідь. Натомість дозвільна система сприяє виникненню черг, має численні корупційні ризики. Крім того, в її роботі часто стаються збої, що призводить до колапсу на КПВВ. Саме тому, на наш погляд, актуальним є перегляд підходу до організації перетину лінії розмежування та скасування дозвільної системи. Це також прибере штучні перешкоди для підтримки зв’язків, не впливаючи при цьому на рівень безпеки”.

Однією з найвагоміших причин відтермінування початку дії нового Порядку стало питання перетину лінії розмежування дітьми. Новий Порядок передбачає, що єдиним документом для в’їзду та виїзду дітей у віці до 14 років з окупованих територій має бути закордонний паспорт. “Це нововведення було вкрай негативно сприйнято жителями окупованих територій, тому що тепер для виїзду дитини сім’я мала оформити паспорт, який коштує майже 700 гривень. До того ж, у зв’язку з ажіотажем, подати документи для оформлення паспорту в Донецькій та Луганській областях практично неможливо”, – зазначає Альона Луньова, адвокаційна менеджерка Зміни. “Ми пропонуємо повернути свідоцтво про народження у список документів, на підставі яких дитина може перетинати лінію розмежування. Це дозволить знизити соціальну напругу, при цьому не вплине на безпекову ситуацію. Така позиція знайшла підтримку всіх зацікавлених органів влади, тож, сподіваємося, що відповідні зміни будуть прийняті Урядом”, – зауважила Луньова.

Позитивним нововведенням Постанови №815 є зміна підходів до врегулювання питання перевезення через лінію розмежування товарів та речей. Постанова передбачає перехід від переліку дозволених товарів до переліку таких, перевезення яких забороняється чи обмежується, який затверджується Мінветеранів. Проєкт відповідного наказу оприлюднений на офіційному сайті міністерства, до 12 листопада триває його громадське обговорення. “Принцип, яким керувалась команда Міністерства, працюючи над Наказом та Постановою – максимальне спрощення життя громадян України, які змушені проживати на тимчасово окупованій території, та забезпечення їхніх конституційних прав,  розповів радник Міністра у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Артем Саліхов. Він також зазначив, що і зміни до Постанови, і Наказ зі списком товарів  є результатом спільної партнерської роботи та певним компромісом між позицією зацікавлених органів влади та громадських організацій. Він пообіцяв, що Мінветеранів і надалі буде контролювати ситуацію з практичним запровадженням Постанови та Наказу, за необхідності вдаючись до додаткових роз’яснень та подальшого вдосконалення порядку перетину лінії розмежування.

ЗАХІД ПРОВОДИТЬСЯ В МЕЖАХ ПРОЄКТУ “НАДАННЯ БАГАТОГАЛУЗЕВОЇ ГУМАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛОМУ ВІД КОНФЛІКТУ НАСЕЛЕННЮ СХІДНОЇ УКРАЇНИ, ЯКИЙ РЕАЛІЗУЄТЬСЯ ЗА ФІНАНСОВОЇ ПІДТРИМКИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОМІСІЇ В РАМКАХ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА ГУМАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В МЕЖАХ КОНСОРЦІУМУ ACCESS.
08.11.19

БФ «Право на захист» запрошує громадські та благодійні організації на тренінг із локального фандрайзингу та комунікації.

Для кого: для комунікаційників, менеджерів, керівників невеликих неурядових організацій, які зареєстровані та працюють із питаннями ВПО та приймаючих громад на територіях Запорізької, Дніпропетровської, Харківської, Донецької, Луганської (підконтрольні українському уряду території) областей.

Коли: 7–8 грудня (Початок о 10:00 7 грудня, закінчення о 16:00 8 грудня)

Де: м. Київ (точна адреса буде надіслана відібраним учасникам та учасницям)

Відбір учасників відбуватиметься на конкурсних засадах. Кількість місць вкрай обмежена, тому організатори чекають на дуже обґрунтовану відповідь щодо мотивації участі в тренінгу.

Для участі в конкурсі необхідно до 24:00 22 листопада 2019 року заповнити АНКЕТУ. Результати будуть повідомлені після 24.11.2019.

Детальнішу інформацію щодо тренінгів отримають учасники, які пройдуть конкурсний відбір. Участь у тренінгах безоплатна. Організатори забезпечують проживання та харчування учасників протягом тренінгу, а також відшкодовують транспортні витрати (автобус/потяг: вагон типу плацкарт чи купе/вагон Інтерсіті 2-го класу) за наявності оригіналів квитків та заздалегідь підготовленої ксерокопії зворотнього квитка та за умови участі у всіх тренінгових блоках.

У разі виникнення запитань, будь ласка, звертайтеся: n.novykova@r2p.in.ua

Тренінг проводиться в межах проекту «Підвищення спроможності коаліцій внутрішньо переміщених осіб» у межах статутної та проектної діяльності БФ «Право на Захист» за підтримки Національного фонду підтримки демократії (NED). Даний проект включає в себе посилення громадських організацій завдяки профільним практичним тренінгам, наданню міні-грантової підтримки та подальшому менторству організацій-переможниць конкурсу міні-грантів.