Зробити пожертву
Укр / Eng
24.09.21

Сьогодні, 24 вересня вже другий день поспіль у Страсбурзі проходить міжнародна конференція на тему «Безгромадянство та право на громадянство в Європі: прогрес, виклики та можливості», яка організується УВКБ ООН та Радою Європи. У конференції беруть участь більш ніж 120 осіб, серед яких представники державних установ, міжнародних та громадських організацій, науковці, а також особи без громадянства.

Під час конференції учасниками були обговорені питання щодо впровадження, реалізації та доступу до процедури визнання особою без громадянства, доступу до громадянства та перешкоди, що виникають при підтвердженні/ набутті громадянства. Також увагу приділили й питанню безгромадянства серед дітей та уникненню нових випадків безгромадянства. Кожен мав змогу виступити, поділитися своїм досвідом, викликами з якими довелося зіткнутися, а також рекомендаціями із подолання перешкод під час роботи з особами без громадянства.

Міжнародна конференція: «Безгромадянство та право на громадянство в Європі: прогрес, виклики та можливості»

Україну на цій конференції представляє менеджерка проєкту з надання правової допомоги особам без громадянства БФ «Право на захист» Софія Кордонець. Сьогодні наша колега розповість про досвід команди Фонду, про співпрацю з Державною міграційною службою України та іншими державними органами у контексті допомоги недокументованим особам, а також про перші досягнення та виклики під час впровадження та реалізації процедури визнання особою без громадянства (ОБГ) в Україні.

Нашу країну неодноразово згадували у позитивному контексті як країну, яка нещодавно запровадила процедуру із визнання особою без громадянства – експерти відзначають, що саме українське законодавство в цій сфері є одним з найкращих в Європі.

Україна є підписантом двох конвенції ООН щодо безгромадянства «Про статус осіб без громадянства» 1954 року, «Про скорочення безгромадянства» 1961 року, а також взяла на себе зобов’язання щодо реалізації цілей сталого розвитку до 2030 року, до яких також входять і цілі, пов‘язані з подоланням безгромадянства. В Україні Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) реалізує Всесвітній план із подолання безгромадянства #IBelong.

Безгромадянство – це проблема, яка є актуальною для кожної країни світу, хоча право на громадянство передбачено у декількох міжнародних актах та договорах, громадянство ж розглядається як перша умова доступу до соціальних та економічних прав людини.

Причини безгромадянства різноманітні, серед яких, наприклад: конфлікти та прогалини у законах про громадянство, правонаступництво держав при розпаді, вимушене переміщення, історичну та сучасну міграцію, структурні проблеми реєстрації народження, доступ до громадянства та пов’язану з ним адміністративну практику.

Statelessness: Ukraine became the 21st country in the world and the 15th in Europe to establish a separate Stateless Determination Procedure (SDP) Без громадянства: Україна cтала 21-ю країною в світі і 15-ю — в Європі, яка має окрему процедуру визнання ОБГ

«Ця конференція – унікальний шанс зустрітися найкращими експертами та колегами у сфері подолання безгромадянства в Європі, а також отримати можливість обмінятися досвідом щодо шляхів вирішення проблемних ситуацій та впливу на подальше скорочення безгромадянства. Така дискусія неймовірно надихає, дає безліч ідей та корисної інформації для подальшої роботи. Одна з учасниць конференції, яка є особою без громадянства, сказала дуже важливі слова: «Для того, щоб досягти своєї мети, я мушу постійно бігти, в той час коли всі інші люди – йдуть до неї». Я ж вважаю, що ми повинні бігти всі разом, і тільки так зможемо досягти спільної мети.»

– розповідає Софія Кордонець, менеджерка проєкту БФ «Право на захист»

Учасники підсумували результати конференції та визначили подальші кроки та пріоритети у питанні подолання безгромадянства в Європі:

  • розповсюдження інформації щодо осіб без громадянства (ОБГ), їх статусу та можливостей вирішення ситуації;
  • подальша робота з органами державної влади задля доступу до процедури визнання ОБГ;
  • подальша робота з органами державної влади та законодавством задля усунення перешкод у доступі до громадянства;
  • робота із законодавством задля кращого доступу ОБГ до базових соціальних та економічних прав.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

17.08.21

Ілля народився у 1955 році в селі Красні Четаї. Там чоловік провів все своє дитинство, навчався у школі, закінчив 10 класів. Після закінчення школи, Ілля 2 роки проходив службу в армії в м. Североморськ. Чоловік отримав середню спеціальну освіту, закінчивши сільськогосподарське професійне училище в м. Ядрин, Чуваська Республіка. 

У 1976 році Ілля вперше отримав паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року. Його повернення з армії чекала дівчина, яка в майбутньому стала його дружиною. У сім‘ї народилося двоє хлопців. Все своє життя чоловік тяжко працював та ніколи не соромився своєї роботи, оскільки майже 17 років офіційно працював вальником лісу на сезонних роботах протягом 4-6 місяців в м. Яйва, Пермської області, аби мати можливість прогодувати сім’ю.  

У 1988 році родина виїхала в Республіку Молдову, де вони проживали до 1998 року. Вирішуючи приїхати в Україну, де у чоловіка мешкають його рідні сестри, в дорозі у них викрадають всі документи, які були в сумці. В результаті, в Іллі залишилося лише свідоцтво про народження.

Відтак, приїхавши до України у 1998 році, Ілля мав при собі лише свідоцтво про народження, яке зберігає до теперішнього часу, оскільки крім цього документу в нього нічого не має. Більше ніж 20 років чоловік мешкає в Дніпропетровській області у селі Зеленодольськ Апостолівського району. Він неодноразово намагався відновити втрачені документи, оскільки через їх відсутність не мав змоги офіційно працювати, отримувати належну медичну допомогу та заробляти собі на пенсію. На превеликий жаль, свого житла у чоловіка немає, йому доводиться мешкати у підвальному приміщенні будинку, де йому допомагають сусіди, а він, в знак поваги та подяки, використовує свої майстерні навички для ремонту або відновлення побутових предметів.

Завдяки допомозі Зеленодольської міської ради та за участі спеціалістки з соціальних питань І категорії Фандюшиної Тетяни Григорівни, в лютому 2021 року цей чоловік нарешті отримав шанс на нове життя: наша колега Олена Пазенко, монітор БФ «Право на захист» розповіла про його історію та, зібравши швидко інформацію, передала справу до Харківського офісу БФ «Право на захист». Після цього над справою почав працювати юрист Фонду з питань громадянства Дмитро Ганич.

Вже у серпні 2021 року, завдяки спільним зусиллям благодійного фонду «Право на захист», Зеленодольської міської ради та Апостолівського районного сектору ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, Ілля нарешті зміг звернутися із заявою про визнання особою без громадянства.

Not just the stolen documents, but a stolen normal life. Story of Ilya Вкрали документи, а разом з ними й звичне життя. Історія Іллі

На час розгляду заяви він отримав довідку про звернення за визнанням особою без громадянства: те, наскільки щасливим він був в той момент складно передати текстом, адже ця довідка надавала йому право на тимчасове перебування на території України на законних підставах. Але його мрією насправді є не просто право законно перебувати на українській землі, але й стати громадянином, оскільки він понад 20 років свого життя віддав саме Україні.

Так, це лише перші кроки та перший документ. Після двадцятирічного очікування, Ілля все ж з оптимізмом дивиться у майбутнє та сподівається, що українська держава нарешті визнає його.

БФ «Право на захист» висловлює свою щиру вдячність за співпрацю задля допомоги цьому самотньому чоловіку співробітникам Апостолівського районного сектору ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, Зеленодольській міській раді та Спеціалістці з соціальних питань І категорії Фандюшиній Тетяні.

Not just the stolen documents, but a stolen normal life. Story of Ilya Вкрали документи, а разом з ними й звичне життя. Історія Іллі

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

12.08.21

Світлана народилась в Україні у 1960-х роках та мешкала тут майже все своє життя. Протягом кількох років, у 1980-х Світлана мешкала на території сучасної РФ, проте з 1990 року вона проживала виключно на території України. У жінки був паспорт колишнього СРСР. Нині його було втрачено. 

Після розпаду СРСР, Світлана неодноразово намагалась отримати паспорт, проте зробити це самотужки їй так і не вдалось, оскільки вона не могла підтвердити належність до громадянства України.

Жінка вирішила звернутися до офісу БФ «Право на захист» в м. Слов‘янськ наприкінці 2019 року. Адвокатка Наталія Іщенко спрямувала до суду заяву про встановлення факту постійного проживання Світлани в Україні станом на 24 серпня 1991 року. Жінка також мала свідків, які могли підтвердити у суді факт її проживання на території України з 1990 року. Проте, у листопаді 2020 року, суд відмовив у встановленні відповідного факту, попри наявність всіх необхідних доказів.

У зв’язку з тим, що в той період в Україні була відсутня процедура визнання особою без громадянства, Світлана залишилась особою з невизначеним громадянством, оскільки як РФ, так і Україна не визнають її своєю громадянкою. 

16 квітня 2021 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України про деякі питання визнання особою без громадянства: нарешті Світлана отримала можливість звернутися до територіального відділу ДМС та подати заяву про визнання її особою без громадянства. 

За участю адвоката БФ «Право на захист» та у супроводі спеціаліста з моніторингу, Світлана наприкінці липня отримала довідку про звернення за визнанням особою без громадянства. Відтепер, Світлана має право мешкати на території України на законних підставах. В майбутньому, у разі позитивного рішення, Світлана зможе отримати громадянство України.

To be born in Ukraine and become stateless.  The story of Svitlana Народитись в Україні та залишитися без громадянства. Історія Світлани

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

11.08.21

Нещодавно по допомогу до наших колег звернувся чоловік. Його звати Костянтин, він народився у 1968 році в Узбекистані. Там він закінчив школу, отримав паспорт громадянина СРСР та вперше одружився. Згодом, в Узбекистані у нього народився син, а у 1989 році родина переїхала до України, на Одещину.

Вже тут, ще на початку 2000-их, Костянтин втратив свій паспорт. На жаль, він вчасно не звернувся до відповідних органів для того, аби відновити документ. В майбутньому це, своєю чергою, призвело до серйозних наслідків. У 2012 році чоловік звернувся до Лозівського районного відділу Державної міграційної служби України у Харківській області, де з’ясувалося, що через втрату документів визначити його громадянство неможливо.

З того часу Костянтин разом зі своєю родиною постійно проживав в Україні, у Лозівському районі. Разом з дружиною він виховує сімох дітей, серед яких дитина з обмеженими можливостями.

У 2020 році, після довгих поневірянь та спроб розв’язати проблему з втраченими документами та громадянством, чоловіка було направлено до Харківського офісу БФ «Право на захист» за рекомендацією працівників Лозівського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (ЦСССДМ).  

Після ретельного опитування, адвокатка БФ «Право на захист» розпочала тривалу та кропітку роботу. До Міністерства внутрішніх справ Республіки Узбекистан було надіслано запит щодо можливої належності Костянтина до громадянства Узбекистану. Завдяки швидкій відповіді МВС Узбекистану вдалося підтвердити, що чоловік не є громадянином цієї країни.

Також було зібрано ряд документів з Одеської області, які підтверджували факт постійного проживання Костянтина там до 24 серпня 1991 року. Це дало можливість встановити зазначений факт у судовому порядку.

У жовтні 2020 року вищезазначене рішення суду набуло чинності, і Костянтин отримав юридичні підстави для набуття громадянства України. Залишилося тільки дочекатись змін до чинного законодавства, що дало б йому змогу отримати статус особи без громадянства та документ, який би це підтверджував.

І ось, нарешті, цей день настав. Заяву Костянтина про визнання особою без громадянства однією з перших було зареєстровано Лозівським районним відділом Державної міграційної служби України у Харківській області та з відповідним пакетом документів направлено до Головного управління ДМС України у Харківській області для подальшого опрацювання. На період поки заява Костянтина розглядається, йому було надано відповідну довідку – перший документ, що підтверджує його особу та певний статус в Україні.

Костянтин та його дружина добре розуміють, що це лише перший крок на непростому шляху здобуття громадянства України. Але вони посміхаються, бо отримали надію на те, що невдовзі Костянтин отримає паспорт громадянина України, зможе працевлаштуватися та приносити користь як своїй великій родині, так і Державі, громадянином якої давно себе вважає.

Дякуємо працівникам Лозівського ЦСССДМ, Лозівського міськрайонного суду Харківської області та співробітницям Лозівського районного відділу ДМС України у Харківській області Рахімі Красноруцькій та Євгенії Помніковій за високий професіоналізм, неймовірну чуйність та незмінну готовність до співпраці заради допомоги людям!

Перший крок до громадянства України. Історія Костянтина

Окрема подяка нашим колегам за цю довгу та дійсно важку роботу, яка дозволила Костянтинові стати на крок ближче до громадянства України.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

27.07.21

Ця історія почалася у травні 2021. Спершу цей випадок здався настільки складним, що надати необхідну допомогу просто неможливо…

Але ми вистояли та змогли допомогти цій маленькій родині впоратися з труднощами, з якими їм довелося зіткнутися!      

До БФ «Право на захист» звернулась Наталія, 27-ми річна вагітна жінка, яка перебувала у складних життєвих обставинах у зв’язку з тим, що в неї були відсутні будь-які документи, які посвідчують її особу.

Історія жінки дуже тяжка. Наталія – сирота, має інвалідність. Її батьки померли ще коли вона була маленькою. Під опіку її разом з сестрою взяла тітка. Всі вони разом проживали в одному з населених пунктів біля міста Волноваха.

Зі слів жінки, тітка часто ображала її. Одного дня, Наталії увірвався терпець: вона зібрала всі свої документи та пішла з дому. Декілька днів та ночей вона ночувала на зупинках, де у неї вкрали документи. Прихистив дівчину місцевий житель Волновахи, який проживав вдвох зі своєю матір’ю.

На обліку у жіночій консультації вагітна не перебувала. Жінка розуміла, що строк вже дуже великий й скоро народжувати, але через відсутність документів вона не в змозі буде зареєструвати свою дитинку та оформити необхідну соціальну допомогу… 

Хвилюючись за долю своєї майбутньої дитини, жінка почала шукати всі можливі способи, аби відновити документи. Одного дня, Наталія звернулася по допомогу до працівників благодійного фонду «Право на захист».

Зробити все можливе і неможливе заради власної дитинки. Історія Наталії Trying to do everything possible and impossible for a child. Natalia's story

У травні вона народила донечку. Співробітники Фонду допомогли жінці відновити втрачені документи. На свій день народження вона отримала новий паспорт, а через декілька днів – дублікат картки платника податків (ІПН). 

Не гаючи часу, було оформлене свідоцтво про народження донечки у Волноваському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану. 

У Центрі надання адміністративних послуг при Волноваській районній державній адміністрації було оформлено державну допомогу при народженні дитини, допомогу матері-одиначці, сім’ям з дітьми, а також отримано «пакунок малюка» – одноразову натуральну допомогу. 

Для отримання державної допомоги також були відкриті рахунки в відділенні банку. Від центру соціальних служб мати з дитинкою отримала підгузки та дитячу ковдру, засоби гігієни, постільну білизну, одяг для матері та дитини, харчі.

​Соціальні працівники допомогли матері з дитиною укласти договір з сімейним лікарем, й відтепер маленька дитинка перебуває під наглядом педіатра.

​Під час одного з відвідувань родини з’ясувалося, що літня жінка, яка проживає в будинку разом із родиною, має серйозне захворювання й потребує  лікування. Працівниками БФ «Право на захист»  терміново було перенаправлено жінку до лікарні, де її негайно оформили у хірургічне відділення. На даний час жінка почувається краще, отримує кваліфіковану медичну допомогу.

Ми дуже раді, що змогли допомогти цій родині. Наталії та її донечці ми бажаємо більше ніколи не потрапляти в таку складну життєву ситуацію!

БФ «Право на захист» висловлює свою щиру вдячність за співпрацю у розв’язанні проблем цієї сім’ї співробітникам Волноваського районного відділу державної міграційної служби, Центру надання адміністративних послуг, Відділу реєстрації актів цивільного стану, Центру соціальних служб.

#InvestInHumanity #UkraineHumanitarianFund

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

15.07.21

Остап народився на теренах України у Луганській області у 1986 році. Ще в дитинстві з родиною переїхав до міста Дебальцеве, Донецької області. Там же він ріс, навчався, познайомився з майбутньою дружиною. За сімейними обставинами, він зміг подати документи на отримання паспорта громадянина України лише у 2014 році. В той момент, коли потрібно було йти за готовим документом почалась війна

Остап з сім‘єю в буквальному сенсі цього слова тікали, залишивши у Донецькій області майже все, що мали – майно, гроші, документи. Згодом він з дружиною переїхав до Тернопільської області. У 2017 році в них народився син. Через відсутність документів Остап не мав змоги офіційно стати чоловіком та засвідчити батьківство. Це, в додаток, суттєво ускладнювало можливості для заробітку гроші на потреби сім‘ї.

Увесь цей час Остап намагався отримати паспорт громадянина України. Після лічених відмов, у 2020 році він звернувся до БФ «Право на захист». З того часу почалися нескінченні дзвінки, поїздки в Державну міграційну службу, звернення, заяви та, на жаль, скарги. 

У лютому 2021 року, міграційна служба нарешті погодилась провести ідентифікацію та підтвердити особу нашого бенефіціара. Проте, громадянство так і залишилося не визнаним. У травні 2021 року, після двох днів переговорів з органами ДМС, було подано документи на визнання особою без громадянства. 

Не дивлячись на три офіційні та десятки неофіційних відмов у видачі паспорту громадянина України, під час подачі документів на статус ОБГ, представники ДМС наполегливо стверджували, що ці дії не мають сенсу, адже особа є громадянином України. 

Що ж, результати цих тверджень ми дізнаємося лише з часом. Водночас, незалежно від результатів розгляду, Остап тепер нарешті зможе отримати документ, що посвідчує особу та відкриває двері до нового життя. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

14.07.21

Світлана народилася в Росії у 1991 році під час розпаду СРСР. Події того часу ще довго впливали на життя дівчини. Коли їй було два рочки, мати перевезла дівчину до України та покинула тут на самоті. Світланою опікувалася чужа жінка, яка змогла стати для неї рідною бабусею. На жаль, опікунство офіційно вона не оформила. Це стало однією із причин початку пекла, до якого потрапила Світлана по досягненню шістнадцятирічного віку. 

У видачі паспорта громадянина України Світлані відмовили. Протягом майже 15 років дівчина виборювала своє право бути частиною цього світу, право мати освіту, працювати, право бути дружиною, мамою. За цей час вона неодноразово зверталася до органів міграційної служби, аби отримати громадянство України. Натомість були лише одні відмови, усні та письмові, або прохання почекати, прийти пізніше, або не до них… За ці роки Світлана вийшла заміж (неофіційно) та народила двох чудових діточок. Через брак документів у Світлани вони з чоловіком були змушені через суд доводити батьківство.

У 2020 році Світлана звернулася по допомогу до БФ «Право на захист». На жінку та адвоката чекали декілька місяців звернень, скарг, постійних переговорів… І ось, навесні 2021 року, Світлана змогла подати заяву на отримання статусу особи без громадянства після того як в Україні нарешті запрацювала процедура визнання особою без громадянства.

Тим не менш, це тільки початок — попереду пояснення, виклики, запити. Проте, це вже великий крок до майбутнього. Майбутнього для світлої, доброї дівчини та її родини, майбутнього в країні, яка стала для неї рідною майже з народження. Країні, яка нарешті помітила Світлану та інших осіб без громадянства!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

01.07.21

30 червня благодійний фонд «Право на захист» (далі — Фонд) провів пресконференцію «Перші результати впровадження процедури визнання особою без громадянства». Під час заходу учасники обговорили стан впровадження нової процедури визнання особою без громадянства (ОБГ); досвід адвокатів Фонду в наданні безоплатної правової допомоги; проблеми осіб без громадянства, які проживають в Україні без документів; а також способи розв’язання цих проблем за допомогою нової процедури.

Захід відбувся за підтримки Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН). Кароліна Ліндхольм Біллінг, Представниця УВКБ ООН в Україні, зазначила:

«Ми щасливі бути частиною великої команди, яка працювала над впровадженням процедури визнання особою без громадянства в Україні, цінуємо й пишаємося цим. Наші з партнерами колективні зусилля дозволили Україні стати двадцять першою країною у світі і п’ятнадцятою — у Європі, яка має чітко визначену процедуру визнання особою без громадянства».

Без громадянства: Україна cтала 21-ю країною в світі і 15-ю — в Європі, яка має окрему процедуру визнання ОБГ

Пані Ліндхольм Біллінг привітала активну роботу України щодо поліпшення натуралізації осіб без громадянства. І наголосила, що законопроєкт 5630 разом із процедурою є одним із визначних кроків нашої держави, здійснених, щоби відповідати цілям сталого розвитку ООН (Ціль 16.9: Надання документів, що посвідчують особу, усім особам, що проживають на території України до 2030 року) та Глобального плану ООН із подолання безгромадянства (Дія 6: Надання документів і статусу мігрантам, які не мають громадянства, та допомога їм у натуралізації).

«УВКБ допомагало й допомагатиме Державній міграційній службі й іншим держорганам, надаючи досвід інших країн у сфері подолання безгромадянства. І тепер ми горді сказати, що Україна стала одним із позитивних прикладів для інших держав у сфері подолання безгромдянства, ідентифікації та захисту осіб без громадянства й тепер ми з офісами в інших країнах ділимося досвідом України. Це — хороший старт для подолання безгромадянства до 2024 року, як це передбачено кампанією #ЯІсную (#IBelong),»

— наголосила Кароліна Ліндхольм Біллінг.

За словами заступниці президента БФ «Право на захист» Надії Ковальчук, дуже важливо, що Фонду вдалося на одній платформі зібрати всіх, хто дотичний до запровадження в Україні процедури визнання особою без громадянства:

«Для нашої організації як представника громадянського суспільства цінно, що в цьому процесі були залучені і ДМС, й УВКБ ООН, і Комітет із прав людини. Спільними зусиллями нам вдалося запровадити цю процедуру, яка може припинити страждання і проблеми окремих верств людей, які проживають в Україні.

Уже 8 років ми системно займаємося розв’язанням проблем осіб без громадянства, біженців і ВПО. Ми активно підтримували необхідність створення процедури після того, як у 2013 році було ратифіковано Конвенцію про статус апатридів. Фонд не просто підтримував, а і вніс значний експертний внесок у процес розроблення законодавства. Ми розуміємо, що нормативи і процедура перевіряються практикою, але переконані, що в такій коаліції із партнерами матимемо можливість зробити її максимально ефективною».

Ковальчук

Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства» 16 червня 2020 року. У липні того ж року він набув чинності. Пізніше, у березні 2021 Постановою № 317 КМУ були визначені документи й механізми, необхідні для запровадження процедури.

За інформацією Державної міграційної служби (ДМС), першу заяву про визнання особою без громадянства було прийнято на початку травня 2021 року. На сьогодні ж прийнято майже 200 таких заяв, за якими проводяться визначені законодавством перевірки.

Наталія Науменко, перша заступниця Голови ДМС України сказала, що шлях до врегулювання питання безгромадянства був непростим:

«Ми мали багато дискусій, тому що світова практика є неоднозначною і її є не так багато. Усе, що ми маємо сьогодні в роботі з особами без громадянства — результат титанічної роботи представників законодавчої та виконавчої гілок влади. Нещодавно в Україні було вперше видано посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон із безконтактним електронним носієм. Тобто особи без громадянства в Україні отримують абсолютно захищений документ світового зразка й можуть спокійно перетинати кордон у будь-якому напрямку».

Науменко

Пані Науменко висловила сподівання, що тепер ДМС і партнерам вдасться допомогти щонайбільшій кількості осіб дізнатися про процедуру визнання ОБГ та скористатися нею:

«Наше завдання — донести до осіб без громадянства інформацію про те, як вони можуть бути ідентифіковані в нашій країні, а потім — отримати документи, які нададуть їм як права, так і обов’язки. Старт заданий, він є дуже потужним, і спільними зусиллями ми зможемо досягти мети — виконання конвенції 1954 року щодо скорочення кількості осіб без громадянства».

Особливу актуальність проблеми безгромадянства підкреслив голова Комітету Верховної Ради України з прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин Дмитро Лубінець:

«Ставши у 2019 році головою комітету з прав людини, я зрозумів, наскільки нагальною є проблема безгромадянства для України. Ми з колегами розробили законопроєкт 2335, який напрацьовувався спільно з УВКБ ООН, які знають досвід інших країн, із ДМС, які будуть безпосередньо користуватися цим законом. Законопроєкт був зареєстрований і проголосований 16 червня 2020 року. Ми створили Процедуру, відповідно до якої ОБГ може отримувати документ, що посвідчує особу й підтверджує законність перебування на території України. Крім того, будь-яка особа могла отримати посвідку на тимчасове проживання й посвідчення про визнання особою без громадянства. Ну, і найголовніше для нас — що після отримання цих документів і за умови проживання на території України, за два роки така особа отримує дозвіл на імміграцію та посвідку на постійне проживання».

Без громадянства: Україна cтала 21-ю країною в світі і 15-ю — в Європі, яка має окрему процедуру визнання ОБГ

«Особи без громадянства в Україні – це люди, які у більшості випадків проживають без будь-яких дійсних документів, що посвідчують особу та належність до громадянства тієї чи іншої держави, та ніколи не отримували таких документів»,

– пояснює керівниця проєкту з надання допомоги особам без громадянства Софія Кордонець.
Без громадянства: Україна cтала 21-ю країною в світі і 15-ю — в Європі, яка має окрему процедуру визнання ОБГ

За весь час роботи проєкту БФ «Право на захист» надав допомогу більш ніж 1200 особам, з них 305 осіб вже підтвердили громадянство, а 415 осіб отримали свідоцтва про народження (84 з них – уперше). 

«З 700 осіб, із якими зараз працює команда БФ «Право на захист» 202 були визначені як такі, що можуть стати заявниками на визнання їх особою без громадянства. Майже половина народилася на території України, але через різні обставини вони не є громадянами України, біля чверті осіб є народженими на території РФ, інші розподілені між країнами колишнього Радянського Союзу, але через міграцію, різні законодавство та практику, вони не є громадянами країни походження та країни довготривалого перебування». 

додає правова аналітикиня Ксенія Карагяур.
Без громадянства: Україна cтала 21-ю країною в світі і 15-ю — в Європі, яка має окрему процедуру визнання ОБГ

За понад місяць із дня подання першої заяви, бенефіціари з допомогою адвокатів проєкту із допомоги особам без громадянства подали 23 заяви.

Доступний запис конференції:

Пресконференція «Перші результати впровадження процедури визнання особою без громадянства»

Пресконференція «Перші результати впровадження процедури визнання особою без громадянства»

Posted by Право на захист on Wednesday, June 30, 2021

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

24.06.21

Індіра — багатодітна мама. Жінка звернулася по допомогу до БФ «Право на захист» ще у 2018 році. У її старшого сина Роми не було свідоцтва про народження. Завагітніла Індіра ще в юному віці, дітей народжувала вдома. Як отримати свідоцтво про народження, жінка не знала ані в далекому 2005, коли народила Рому, ані при народженні іншої дитини — у 2018-ому.

Адвокат БФ «Право на захист» зробив ряд запитів, після чого було підготовлено заяву до суду про встановлення факту народження дитини. Однак, суд відмовив у відкритті справи, вважаючи, що Індіра має інші шляхи для отримання свідоцтва про народження сина. Харківський апеляційний суд взагалі рекомендував примусити органи реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт народження 13-річного Роми, ігноруючи норми чинного законодавства щодо необхідного переліку документів. 

У 2020 році Верховний суд своєю Постановою зобов’язав Орджонікідзевський районний суд відкрити справу та розглянути заяву про встановлення факту народження Роми. За клопотанням нашого адвоката було призначено вартісну генетичну експертизу, кошти на яку виділив БФ «Право на захист». Експертним висновком було встановлено, що Роман справді є сином Індіри.

Завдяки високому професіоналізму Холодногірського районного у м. Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), у день звернення було зареєстровано народження Роми та видано свідоцтво.

Але радість нашого адвоката раптом трохи затьмарилась — телефонний зв’язок з Індірою втратився, жоден з наявних номерів телефона не обслуговувався. Адвокат знав лише те, що Індіра з дітьми нещодавно переїхала до Кривого Рогу… Відтак розпочалася справжня розшукова робота.

відділу соціальних гарантій та виплат УСЗН виконкому Тернівської

На межі відчаю адвокат звернувся до контакт-центру міста Кривий Ріг — і це спрацювало! Уже наступного дня зателефонувала начальниця відділу соціальних гарантій та виплат УПСЗН виконкому Тернівської районної ради Наталія Рябушенко, і зголосилася допомогти. Вона не лише надала наявну в неї інформацію, але й дізналась інформацію по інших районах міста, сама перетелефонувала та повідомила адвокатові адресу, за якою зареєстрована Індіра. Пізніше для допомоги Ромі до справи долучилась й монітор нашого Фонду Олена Пазенко. Саме вона завершила створення дива для хлопця. Тож хлопець врешті решт отримав довгоочікуваний документ — юридичне підтвердження свого існування.

Свідоцтво про народження для сина. Історія Індіри

Попереду Рому чекають візити до міграційної служби для отримання паспорта громадянина України.

Залишається додати, що дуже важко надавати повноцінну правову допомогу на відстані, враховуючи вразливість та незахищеність наших клієнтів… Але чуйність і людяність долають кілометри, створюючи справжні дива та даруючи віру в краще майбутнє! Дякуємо колегам та всім, хто допоміг у цій справі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: