Зробити пожертву
Укр / Eng
31.03.21

До БФ «Право на захист» звернувся чоловік, країна походження якого – Грузія, яка не визнає його своїм громадянином. Цей чоловік чекає на процедуру визнання особою без громадянства. Йому загрожує затримання та поміщення до Пункту тимчасового перебування іноземців та ОБГ (ПТПІ).

georgia citizen stateless in Ukraine особа без громадянства з Грузії в Україні

У січні 2021 року територіальним підрозділом ДМС щодо нього було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження. На жаль, вчора апеляційний суд підтримав сторону міграційної служби та постановив виконання цього рішення. Разом з цим, факт відсутності в людини громадянства його країни походження не є таємницею, Міграційна служба зазначила про це у рішенні. Цей факт також було враховано судом. 

Оскільки повертатися чоловікові нікуди і він не може це зробити без документів, йому загрожує затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України. Чоловік звернеться із заявою про визнання особою без громадянства щойно постанова Уряду «Про деякі питання визнання особою без громадянства» від 24 березня 2021 року набере чинності. Однак, чи вбереже це його від обов’язку виконання рішення про примусове повернення та подальше поміщення до ПТПІ? Адже він змушений порушувати правила перебування на території України і, попри бажання, просто не здатний виконати рішення про примусове повернення.

2 ПТПІ Migrant Accommodation Centre (MAC) in Ukraine

У чоловіка є дружина, донька і сестра, всі мають громадянство України. Родина очікує на отримання ним офіційного статусу особи без громадянства. Процедура стане доступною зовсім скоро, що з високою долею ймовірності станеться в найближчі декілька тижнів. 

Детальніше про процедуру визнання особою без громадянства можна ознайомитись у відео та матеріалі.

Вже неодноразово юристи БФ «Право на захист» наголошували на тому, що затримання ОБГ та продовження строків тримання таких осіб в ПТПІ має відбуватися лише в крайньому випадку, коли це є необхідним, після того як усі альтернативи (починаючи з найменш обмежувальних) вичерпані. Для того, аби визначити, чи є затримання необхідним і пропорційним, безгромадянство слід виявляти в момент прийняття рішення про затримання та на постійній основі переглядати строк затримання.

Іншими словами, якщо вже відомо, що людина не має громадянства і її затримання не призведе до ідентифікації та видворення, то у такому затриманні немає жодного сенсу. Натомість людину позбавлено волі тоді, коли від неї нічого не залежить.Більше про випадки непропорційного затримання ОБГ та продовження строків затримання, коли це не було необхідним, можна знайти на сторінці 26 звіту НУО «Дотримання прав біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства»

30.03.21
R2P logo Ukrainian

Комітет Верховної Ради

України з правоохоронної

діяльності
вул. Грушевського, 5, м. Київ,

01008

drapyatyi@v.rada.gov.ua

shportko@v.rada.gov.ua

Baranets@v.rada.gov.ua

Вих. № 134

від  05.03.2021

Пропозиції БФ «Право на захист» до проекту Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо вдосконалення законодавства у сфері міграції

Вступ

20.11.2020р. Кабінет Міністрів України подав до Верховної Ради України Проект Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо вдосконалення законодавства у сфері міграції.

Благодійний фонд «Право на захист» звертає увагу суб’єкта законодавчої ініціативи та законодавців на той факт, що положення цього законопроекту впливають на становище шукачів захисту в Україні, а тому вважає за необхідне надати аналіз законопроекту в цьому аспекті.

Суть законопроекту

Законопроект розроблений Міністерством внутрішніх справ України для підвищення рівня запобігання та протидії нелегальній міграції в Україні, забезпечення безпеки держави та наближення українського законодавства до міжнародних стандартів.

Він передбачає вдосконалення норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, що встановлюють відповідальність за порушення міграційного законодавства.

Так, зокрема, стаття 203 КУпАП пропонується у складі восьми частин, кожна з яких передбачає різні санкції.

Щодо накладення адміністративного стягнення на шукачів захисту

Відповідно до проекту закону, ч.2 ст. 203 КУпАП України передбачає відповідальність за перебування в Україні без довідки про звернення за захистом в Україні у вигляді накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 1700 до 3400 гривень).

Таким чином, проектом вперше окремо виділяється спеціальний суб’єкт правопорушення  – шукач захисту (особа, яка звернулися за захистом в Україні).

Порядок звернення за захистом та правовий статус шукачів захисту в Україні регламентований Законом України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”. Цим же законом встановлено, що довідка про звернення за захистом в Україні – документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України. Довідка про звернення за захистом не є документом, що посвідчує особу. 

Порядок поводження з біженцями, які перебувають у країні незаконно, врегульовано  статтею 31 Конвенції про статус біженців. Агентство ООН у справах біженців, посилаючись на цю статтю зазначає, що заходи, що застосовуються державою у цих випадках мають бути пропорційними законній мети і застосовуватися індивідуально в кожному конкретному випадку.

Як зазначено в Стратегії державної міграційної політики України на період до 2025 року, політика щодо шукачів захисту має враховувати “гуманітарний компонент, що передбачає співчуття представників органів державної влади та інших заінтересованих сторін, а також більшою мірою суспільства”.

Особи, законність перебування яких в Україні засвідчена довідкою про звернення за захистом, зазвичай, не володіють українською мовою, не мають законних способів для самозабезпечення, не знайомі з вимогами законодавства України щодо правил перебування в Україні  та, відповідно, потребують суттєвого проміжку часу на інтеграцію в українське суспільство. Ефективність правового впливу на цих осіб залежить, в першу чергу, від урахування вказаних особливостей.

Однією з альтернативних санкцій за ст. 203 проекту ініціатор законопроекту передбачає попередження. Попередження фактично поєднує у собі офіційний осуд протиправної поведінки особи (адміністративного правопорушення із незначним ступенем суспільної шкідливості, в тому числі малозначного) й інформування особи про неприпустимість такої поведінки у майбутньому. Враховуючи вищезазначене, саме така реакція держави на порушення, допущене шукачем захисту, є оптимальною і пропорційною законній меті в контексті подальшої інтеграції цієї особи в українське суспільство. 

Щодо доступу до процедури визнання особою без громадянства

16 червня 2020 року прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства”, яким передбачено процедуру визнання особою без громадянства в Україні. 

Відповідно до абзацу другого частини двадцять другої статті 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” особа, яка не може отримати паспортний документ у зв’язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, має право звернутися до Державної міграційної служби із заявою про визнання особою без громадянства, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України.

Керівництво Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН) з питань захисту осіб без громадянства зазначає у пп. 68-69, що держави, які запроваджують процедуру визнання особою без громадянства, мають забезпечити фактичний доступ осіб до процедури з метою її ефективності та справедливості. Наголошується, що доступ до процедури визнання особою без громадянства має бути забезпечений для кожної особи. 

Досягнення цієї мети неможливе, якщо недокументована особа, яка відповідає критеріям особи без громадянства та має намір звернутися про визнання особою без громадянства, боїться адміністративної відповідальності за вимушене порушення порядку перебування на території України. Маємо зауважити, що особи з невизначеним громадянством, які звертаються за юридичною допомогою до БФ “Право на захист” з метою оформлення громадянства та отримання паспорту, повідомляють про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 203 Кодексу. 

В практиці європейських країн, таких як Франція, Молдова, Швейцарія, Іспанія, Болгарія, штрафи/збори для заявників щодо визнання особою без громадянства, не передбачені. 

Пропозиції

З метою приведення статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення у відповідність до положень статей 4 та 6-1 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” вважаємо за необхідне доповнити частину третю статті 203 Кодексу, передбачивши, що дія цієї статті не поширюється на випадки відсутності вказаних документів в особи, яка звертається в установленому порядку із заявою про визнання особою без громадянства на момент звернення.

З метою забезпечення ефективності правового впливу на шукачів захисту з урахуванням гуманітарного компоненту вважаємо за необхідне доповнити частину другу статті 203 Кодексу альтернативною санкцією – попередження.

Додаток на 4 арк.: Порівняльна таблиця з пропозиціями БФ «Право на захист» 

З повагою,

Президент БФ «Право на Захист»

Олександр Галкін



29.03.21

У середу, 24 березня набрала чинності Національна стратегія у сфері прав людини, затверджена Указом Президента України від 24 березня 2021 року № 119/2021.

Це стратегічний документ Держави, основна мета якого забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні. Ця мета має досягатись зокрема шляхом розв’язання основних системних проблем у сфері забезпечення, реалізації та захисту прав і свобод людини в умовах нових викликів. Документ затверджено на заміну попередньої Стратегії, яка втратила свою актуальність разом з завершенням реалізації Плану дій до неї в кінці минулого року. Досягнення поставлених Стратегією цілей має відбуватись шляхом виконання конкретних кроків, затверджений Планом дій, який прийматиметься кожні три роки. 

Стратегію у сфері прав людини підготовлено за координації Міністерства юстиції України із залученням громадськості у 2020 році. Участь неурядових національних та міжнародних організацій, активістів, експертів та науковців в процесі розробки Стратегії має надзвичайно важливе значення, обумовлене можливістю ведення конструктивного діалогу між Урядом з однієї сторони та громадськістю  — з іншої. 

Нова Стратегія у сфері прав людини не оминає і проблему безгромадянства в Україні. Зокрема, в контексті створення нової процедури визнання особою без громадянства України, вона ставить завдання та висуває відповідні очікування:

  • забезпечити можливість реалізації особами, які подали заяву про визнання особою без громадянства, права на працю, охорону здоров’я та соціальний захист;
  • забезпечити доступ до механізму визнання особою без громадянства незалежно від факту перебування особи в Україні на законних підставах.

З метою збереження громадянства України населенням тимчасово окупованих територій (ТОТ) поставлені завдання: 

  • забезпечити видачу документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство осіб, які проживають на ТОТ, в установленому законодавством порядку за місцем звернення;
  • розробити та впровадити єдиний позасудовий механізм підтвердження та державної реєстрації актів цивільного стану громадян, які проживають на ТОТ.

Отже, склалося спільне розуміння шляхів розв’язання проблеми безгромадянства в Україні та уникнення загрози безгромадянства для мешканців ТОТ. Це безумовно є позитивним результатом роботи державного та громадського сектору. Наступним кроком є затвердження Плану заходів, який визначить точні дії органів влади та інших суб’єктів, вжиття яких призведе або наблизить нас до досягнення цих завдань. 

Водночас центральні органи виконавчої влади відмовляються запланувати у проєкті Кабінету Міністрів України «Про затвердження Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на 2021-2023 роки» заходи щодо виявлення недокументованих осіб, навіть у певних регіонах країни, а також проведення інформаційної кампанії для недокументованих осіб. Виконання цих заходів було заплановано попереднім Планом дій ще на 2016 рік (!), однак за відсутності процедури визнання ОБГ в Україні як такої вони вважались недоречними. 

Позиція органів влади виглядає тим більш непослідовною, що Державна міграційна служба України планує проводити роз’яснювальну роботу щодо вимог законодавства в частині нової процедури визнання ОБГ після набуття чинності постановою Уряду про деякі питання визнання особою без громадянства. 

«Активні дії з боку Уряду в питанні документування осіб без громадянства, як і заохочення документування інших верств населення, що не мають документів, які посвідчують особу, а також належне інформування населення про чинні процедури та адміністративні послуги з цього питання, мають здійснюватися незалежно від планів та стратегій, а особливо при запровадженні процедури визнання ОБГ. Виконання Державою зобов’язань за Конвенцією про статус осіб без громадянства 1954 року є неможливим, якщо самі ОБГ в межах великої країни не виявлені.»

– прокоментувала ухвалення стратегії правовий аналітик БФ «Право на захист» Ксенія Карагяур

Читайте також:

15.03.21

Наступна наша історія стосується роботи з особливою категорією бенефіціарів. За даними наших колег, які постійно моніторять ситуацію на лінії зіткнення, кількість людей на КПВВ, які звільнилися з місць позбавлення волі, суттєво збільшилася останнім часом. У багатьох з них немає жодних документів, а ті, що є – недійсні. І навіть якщо людина дуже хоче повернутися до звичного життя, без документів така людина – ніхто.

Історія Олександра починається у місті Хрустальний (стара назва – Красний Луч, нині знаходиться на непідконтрольній території), що на Луганщині. 

У 1994 році чоловік отримав паспорт громадянина України. У 2012 році Олександр виїхав на заробітки до Росії, де у нього вкрали всі документи, у тому числі й паспорт. Але біда не приходить одна… Чоловік потрапив до виправної колонії у місті Клінчі, Брянської області. 

1 Поїздка на заробітки, втрата документів та позбавлення волі. Історія Олександра

Звільнившись з колонії у грудні 2020 року, співробітники ФМС РФ видали Олександру посвідчення особи на повернення в Україну. Відтак його було депортовано з Російської Федерації. 

Поїздка на заробітки, втрата документів та позбавлення волі. Історія Олександра

Чоловік опинився в Станиці Луганській без грошей та документів. На руках він мав лише посвідчення особи на повернення в Україну зі строком дії до 21 січня 2021 року. Олександр залишився один — без сім’ї, без домівки, без надії на майбутнє…

Будучи у такому скрутному становищі, Олександр не розумів до кого має звернутися за допомогою. Якось, йдучи містом Станиця Луганська, він побачив оголошення БФ «Право на захист», про те, що фонд надає безоплатну правову допомогу у оформленні та відновленні документів. 

Олександр звернувся до наших спеціалістів для отримання нового паспорта громадянина України. Юрист сєвєродонецького офісу БФ «Право на захист» допоміг Олександру скласти та заповнити необхідні документи, оскільки чоловік не міг вільно писати українською мовою. 

У черговій частині національної поліції міста Новоайдар було зроблено дактилоскопічну експертизу для розширеного запиту на перевірку особи в державній міграційній службі, а також сплачено внесок на виготовлення паспорта та пройдено ідентифікацію особи.

Завдяки високопрофесійній та оперативній роботі міграційної служби, зокрема начальника Новоайдарського районного відділу ДМС, Олександра вдалося зареєструвати громадянином України в позасудовому порядку. 

Станом на сьогодні відомо, що чоловік уже одружився і знаходиться в пошуках роботи.


UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні

Читайте також:

12.03.21

Ще у 2013 році в Управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців поставили мету подолати явище безгромадянства у світі до 2024 року.

85% бенефіціарів, які звертаються до БФ «Право на захист» – це працездатні люди, які могли б робити свій внесок у розбудову держави, сплачувати податки, бути забезпеченими та впевненими у своєму майбутньому. Сьогодні ж, згідно з чинним законодавством, для того, аби офіційно влаштувати на роботу заявника про визнання особою без громадянства або шукача захисту потрібно виплачувати такій людині суму, яка дорівнює щонайменше 10 мінімальних заробітних плат, тобто 60000 гривень. Саме по собі існування такої норми є нелогічним та незрозумілим.

Вчора, 11 березня до ефіру програми «Ціна питання» на UA:Українське Радіо Голос Донбасу долучилися двоє наших колег – менеджерка проєкту Софія Кордонець та правова аналітикиня Ксенія Карагяур. 

У прямому ефірі було обговорено такі питання:

  • Що зміниться після введення у законодавство офіційного статусу особи без громадянства (ОБГ)?
  • Як сьогодні живуть в Україні особи без документів та яким буде їхнє життя після початку імплементації відповідного закону?
  • Чи можуть ОБГ отримати освіту в Україні?
  • Які соціальні права матимуть ОБГ? Чи матимуть такі особи право на соціальні виплати (пенсії, допомога, субсидії тощо)?

Пропонуємо Вам прослухати свіжий запис ефіру програми «Ціна питання» з нашими колегами!

Дякуємо Сергію Бондарчуку та колективу радіо за цікаву дискусію та внесок у змінцення правової культури в Україні!

UNHCR Ukraine – Агентство ООН у справах біженців в Україні


Нагадуємо, що співробітники нашого Фонду щочетверга о 10:00 долучаються до прямого ефіру на UA:Українське Радіо Голос Донбасу. Слухайте наживо!

Частоти:

Луганська область

Сватове 103,5 МГц

Лисичанськ 105,9 МГц

Білолуцьк 101,9 МГц

Марківка 102,9 МГц

Зоринівка 100,1 МГц

Біловодськ 102,1 МГц

Широкий 99,5 МГц

Станиця Луганська 89,3 МГц

Бахмутівка 104 МГц

Троїцьке 102,1 МГц

Донецька область

Бахмут 87,9 МГц

Краматорськ 90,4 МГц

Гірник 95,7 МГц

Єлизаветівка 95,3 МГц

Волноваха 100,3 МГц

Маріуполь 88 МГц


Читайте також:

10.03.21

Іван народився наприкінці 1960-х років у Донецькій області (в той час — Українська РСР). Там він навчався у школі-інтернаті. Після закінчення школи Іван вступив до професійно-технічного училища.

Досягнувши 16 років, Іван отримав паспорт зразка СРСР, виданий за місцем проживання. Все життя чоловік мешкав на території України разом зі своєю родиною, працював в одному з селищ Донецької області та не виїжджав з України аж до 2002 року.

Саме тоді стала актуальною потреба у заміні паспорту, адже коли Іван повернувся потрібно було оформити паспорт громадянина України, оскільки паспорти  громадян України, оформлені з використанням бланків колишнього Радянського Союзу були дійсними лише до 1 січня 2005 року.

Коли чоловік звернувся до відділу Державної міграційної служби для отримання паспорта громадянина України йому було відмовлено у зв’язку з тим, що не було встановлено його належності до громадянства України. Крім того, Іван втратив оригінал свідоцтва про народження та не міг його самостійно отримати через відсутність дійсних документів.

Згодом, Іван втратив і свій єдиний радянський паспорт.

У серпні 2019 року Іван звернувся до Слов’янського офісу БФ «Право на захист». Після детального вивчення справи, адвокатом було поновлено свідоцтво про народження та спрямовано до суду заяву про встановлення факту постійного проживання Івана на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року.

Влітку 2020 року, після отримання рішення суду, що встановлює вищевказаний факт Іван звернувся до відділу ДМС для реєстрації його громадянином України. Через карантин це зайняло більше часу, ніж зазвичай. В період очікування на рішення суду Іван отримав травму руки, а через відсутність паспорта він мав труднощі з отриманням доступу до медичної допомоги.

Одразу після отримання довідки про реєстрацію громадянином України, Іван нарешті мав можливість звернувся за оформленням паспорта громадянина України в січні 2021 року. 3 березня 2021 року він вже тримав у руках довгоочікуваний паспорт.

З 16-ти років з радянським паспортом. Історія Івана

UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні


Читайте також:

04.03.21

Тисячі людей живуть в Україні й мріють аби стати громадянами. Вони як і всі інші працюють, створюють сім‘ї, будують майбутнє. Особи без громадянства такі ж як і звичайні громадяни. Вони не відрізняються ані своєю мовою, ані акцентом. Єдине чого в них немає паспорту.

Така історія була і у нашої бенефіціарки Ольги. Жінка народилася в Пермській області. Ще неповнолітньою вона переїхала до України, де проживала нелегке життя. У жінки був паспорт громадянина СРСР, за яким вона вийшла заміж та народила сина. 

Обставини склалися так, що Ольга втратила всі документи та не змогла їх відновити. Декілька разів вона намагалася отримати паспорт громадянина України, однак це так і не вдалося зробити через ряд причин. Ольга продовжувала мріяти, що колись таки отримає паспорт громадянина країни, якій віддала немалий шмат свого життя, де народила сина та якій продовжує дарувати свою сумлінну працю.

За рекомендацією органу Державної міграційної служби України, з надією отримати бодай свідоцтво про народження, жінка звернулася до харківського офісу БФ «Право на захист». Після детальної бесіди з Ольгою наші колеги почали кропітку та тривалу роботу.

Завдяки допомозі Холодногірського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства Юстиції у м. Харків за кілька місяців з РФ було отримано свідоцтво про народження Ольги.

У ході розмови виявилося, що Ольга вже зверталася до суду для встановлення належності до громадянства України. Але жінка сформулювала своє прохання до суду не точно через необізнаність. В результаті Державна міграційна служба не змогла прийняти судове рішення до виконання. 

Наш адвокат направив до суду відповідну заяву та згодом отримав рішення з належним формулюванням резолютивної частини. Це допомогло Ользі нарешті подати до міграційної служби заяву про встановлення її належності до громадянства України. 

За декілька місяців Ольга отримала довідку про реєстрацію її громадянином України. Жінка одразу ж звернулася до ДМС за паспортом. Нарешті мрія Ольги здійснилася — вона отримала паспорт громадянина України!

Мрія стати громадянкою України. Історія Ольги

Зараз життя жінки повністю налагодилося. Вона зареєструвала місце проживання, офіційно працевлаштувалася та вже починає приймати привітання з нагоди майбутнього одруження в березні.

Приєднуємось до привітань! Бажаємо Ользі подальших успіхів та щасливого життя!

UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні


Читайте також:

03.03.21

Восени 2019 року Євген приїхав у Бахмут для того, аби вклеїти фото до паспорта по досягненню 45 років. Але у чоловіка стався інсульт і він потрапив до лікарні. 

Лікування тривало довгий час, а після виписки на Євгена чекали ще декілька місяців реабілітації. Усе це вплинуло на те, що він пропустив строк звернення до ДМС з заявою про вклеювання фото. До того ж чоловік випадково пошкодив свій паспорт, заливши його під водою.

В ДМС Євгену відмовили у прийнятті заяви на вклеювання фото до паспорта, оскільки документ мав суттєві пошкодження. Для підтвердження особи чоловіка потрібні були свідки. Співробітники Міграційної служби також повідомили його, що необхідно звертатися за оформленням та видачею паспорта до підрозділу ДМС за місцем реєстрації. У Євгена були й інші документи для підтвердження особи, але він не знав про те, що ними також можна було скористатися. Внаслідок перенесеного захворювання чоловіку було важко давати пояснення, що певною мірою також вплинуло на ситуацію.

Відтак чоловік вирішив, що потрібно їхати до відділу ДМС за місцем своєї реєстрації. Грошей на таку подорож у Євгена не було. Термін дії його картки для виплат закінчився, а отримати нову з недійсним паспортом було неможливо. Уся його пенсія залишалася на картці без можливості користування коштами…

У січні 2021 року чоловік звернувся до офісу БФ «Право на захист». Юрист Євген Федорінов та адвокат Катерина Демченко здійснили супровід чоловіка до ДМС. Працівникам служби запропонували разом з пошкодженим паспортом Євгена оглянути й інші документи, що підтверджують його особу. Наші колеги наголосили на тому, що змінами в законодавстві передбачено можливість звертатися з заявою про видачу паспорта до будь-якого відділу ДМС. Це право діє під час карантину. Відтак заяву на оформлення паспорта було прийнято.

інсульт stroke Історія Євгена Yevhen story

23 лютого Євген отримав новий паспорт! Нарешті чоловік зможе переоформити картку та користуватися своїми пенсійними коштами!


UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні

Читайте також:

24.02.21

Безгромадянство це проблема багатогранна. Навіть люди, які де-юре є громадянами України без паспорту не мають можливості практично реалізувати більшу частину своїх прав.

Ми неодноразово розповідали історії людей, яким не вдалося замінити радянські паспорти, або ж їм просто не видали нові з якоїсь іншої причини. Історія нижче – про важливість своєчасного оновлення документів, адже документ з неактуальною інформацією вважається недійсним. Щоправда, в таких ситуаціях, іноді, своєчасне оновлення документів просто не є можливим.

Наша бенефіціарка Наталія народилася в м. Шахтарськ Донецької області. Там вона одружилася та народила дитину. Після вступу у шлюб вона змінила прізвище, але їй так і не вдалося отримати на руки паспорт з новим прізвищем. Конфлікт на сході України, який почався незадовго після цього, вніс до життя свої корективи. Не дивлячись на молодий вік (на той момент Наталі було лише 22 роки), їй довелося виїхати до РФ.

У 2020 році дівчина нарешті змогла повернутися до України. Вона дуже хотіла побачити своїх рідних. Однак, для в’їзду на непідконтрольну територію потрібно було привести у відповідність паспорт.

Звернувшись до Державної міграційної служби України для обміну паспорта у зв’язку зі зміною прізвища, Наталія отримала відмову через брак документів. Єдиний паспорт, який був в неї – з відміткою «підлягає обміну». 

Не маючи вже впевненості та розуміння як вирішити таке складне питання Наталія звернулася по допомогу до БФ «Право на захист». Часу було обмаль. На той момент дівчина проживала в людей, які виявилися не байдужими до її становища і впустили з жалю до себе. Але це було ненадовго — будь-якої миті її могли попросити виїхати з будинку, де вона тимчасово проживала. Був ризик взагалі залишитися без житла та засобів до існування.

«Понад усе я мрію побачити рідних!»

– сказала Наталія.

Юристи фонду проаналізували документи, які були у бенефіціарки, зробили відповідні запити для отримання додаткових відомостей. Згодом було отримано свідоцтво про народження та свідоцтво про шлюб. Врешті-решт Наталія замінила паспорт. Мрія побачити рідних нарешті здійснилася! 

паспорт щоб побачити рідних passport to see relatives

UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні


Читайте також: