Зробити пожертву
Укр / Eng
09.06.21

«Інколи здається, що мене мало що може здивувати в роботі, та це не так. Дивлюся на наших бенефіціарів і не розумію, як їм вдається так наполегливо, зціпивши зуби та стиснувши кулаки, долати перепони, штучно створені державою . »

— розповідає юрист БФ «Право на захист» Руслан Беретелі.

Історія співпраці нашої організації з Марією розпочалася взимку 2020 року, коли жінка прийшла до курахівського офісу БФ «Право на захист» по допомогу. Майже годину вона, уродженка Донецька, розповідала, як навчалася і працювала в рідному місті, як одружилася й народила двох доньок. Здавалося би, усе, «як у всіх», але є одне але: увесь цей час її не існувало для держави — у свої 31 вона не мала ані паспорту, ані документів, що посвідчують особу. Ані отримати свідоцтва про народження дітей, ані офіційно працевлаштуватися, ані купити квитки на поїзд.

Руслан Беретелі про становище та права ромської спільноти в Україні

«Передусім ми мали підтвердити факт проживання Марії на території України станом на 1991 рік. Зізнаюся, такої мотивованої клієнтки в нашому офісі ще не було. Кожна вказівка щодо збирання доказів виконувалася практично миттєво: родичка нашої клієнтки в Донецьку перевернула і школу, де навчалася наша героїня, і лікарню, де та перебувала на обліку ще з дитинства; отримала довідки з підприємства, де працювала мати Марії. Їй вдалося знайти особисту справу учня, медичну карту, довідки й ще багато чого.» — розповідає Руслан Беретелі. —

Докази проживання Марії в Україні станом на 1991 рік були беззаперечними, а отже, жінка мала право на визнання громадянкою нашої держави. Утім у суді, попри очевидні докази, представниця відділу Державної міграційної служби (ДМС) була проти встановлення цього факту. Адвокат БФ «Право на захист» Леонід Серафимович аргументовано й наполегливо обстоював позицію бенефіціарки й суд задовольнив заяву нашої клієнтки.

Упродовж кількох місяців відповідач не виконував рішення суду: Марії не надавали бланк заяви-анкети, вимагали надання якихось надуманих доказів, пропонували дочекатися керівника тощо. Не вдалося розв’язати складне питання і юридичним супроводом до відділу ДМС, бо вкотре порадили «чекати керівника»…

Тож наші юристи звернулися до керівника Державної міграційної служби України. Справу одразу ж узяли на контроль, документи прийняли. Упродовж трьох місяців Марія отримала довідку про належність до громадянства України, а пізніше — й паспорт.

До цього часу жінці доводилося користуватися копіями нещодавно отриманих свідоцтв про народження дітей. Тепер вона змогла забрати й оригінали. Переоформила Марія і власний загублений реєстраційний номер облікової картки платника податків. Позаду багато роботи, та не менше попереду — тепер жінці доведеться зайнятися облаштуванням комфортного життя для себе та дітей: влаштуватися на офіційну роботу, оформити соціальні виплати тощо. Та вже зараз Марія каже: «Паспорт відчиняє всі двері».

Пропонуємо Вам переглянути розповідь Марії у відео:

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

08.06.21

Галина Михайлівна звернулася до БФ «Право на захист» за порадою співробітників міграційної служби. Працівники ДМС розпочали надавати жінці допомогу в отриманні паспорта, коли виявили цікавий факт — запис про народження жінки в Державному реєстрі актів цивільного стану був просто відсутній.

Відомо, що Галина Михайлівна народилася 1956 року в місті Куп’янськ, Української РСР. Жінка отримала свідоцтво про народження, на підставі якого закінчила школу та вступила до інституту. На своє 16-річчя вона отримала паспорт громадянки СРСР. У 1983 році жінка побралася законним шлюбом, про що є запис в Державному реєстрі актів цивільного стану.

Оскільки всі документи Галини Михайлівни було втрачено, постала необхідність отримати свідоцтво про народження повторно. У подальшому воно буде необхідне для оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки.

Галина Михайлівна звернулася по допомогу до БФ «Право на захист». Наш адвокат провів з жінкою детальну бесіду та зробив ряд запитів, але врешті-решт було отримано сумне підтвердження того, що даних про народження жінки взагалі немає. Ні актового запису в Державному реєстрі актів цивільного стану, ні інформації у Книгах реєстрації народжень — за документами жінки просто не існувало…

На підставі заздалегідь зібраних доказів адвокат БФ «Право на захист» подав до суду заяву в інтересах Галини Михайлівни. І лише судовим рішенням таки вдалося встановити факт народження жінки.

Навіть найдовший шлях починається з першого кроку. Історія Галини Михайлівни

Завдяки швидкій та злагодженій роботі співробітників Холодногірського відділу ДРАЦС, жінка вже наступного дня тримала в руках свідоцтво про народження. Це був перший і найважливіший крок на шляху до омріяного паспорта. Недаремно давня мудрість навчає: «Навіть найдовший шлях починається з першого кроку».

Дякуємо працівникам Холодногірського районного у м. Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) за високий професіоналізм та людяність у наданні допомоги!

Наші колеги продовжують працювати над оформленням паспорта для Галини Михайлівни. Сподіваємось, що найближчим часом повідомимо вас й про цю радісну новину!

UNHCR Ukraine

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

07.06.21

Фахрідін народився 1993 року в Таджикистані. У 15-річному віці хлопець разом з матір’ю переїхав до України. Його першим місцем проживання було село Пікузи (стара назва – Комінтернове, Новоазовського району. Наразі знаходиться на тимчасово окупованій території України). 

Саме там хлопець здобув освіту та успішно закінчив дев’ять класів. Пізніше він жив і навчався у Волновасі та Маріуполі, де у 2013 році закінчив Маріупольський професійний ліцей автотранспорту та отримав спеціальність машиніста автомобільного крана.

У Маріуполі Фахрідін завів сім’ю, а пізніше в його житті з’явилося двоє діточок – хлопчик і дівчинка. Увесь цей час, майже 15 років, він намагався отримати в Україні документ, що посвідчує особу і дає право легально працювати та бути повноцінним членом суспільства. 

Однак, через прогалини в законодавстві, такої можливості не було. Скільки б хлопець не звертався до міграційної службу, він завжди отримував відмови й погрози бути примусово депортованим…

У 2018 році Фахрідін звернувся до БФ «Право на захист» та до Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Україні з проханням допомогти отримати документи. 

Спеціалісти нашого Фонду здійснили всі необхідні юридичні дії задля захисту прав хлопця. Було ініційовано судовий процес і встановлено факт родинних відносин Фахрідіна з його сестрою, яка мешкає в Маріуполі та є громадянкою України.

Цьогоріч, завдяки змінам в законодавстві та отриманим судовим рішенням, з’явилася можливість звернутися до міграційної служби з заявою про визнання особою без громадянства. 

До того ж Фахрідін став першим заявником на нову процедуру визнання особою без громадянства в Донецькій області. Тепер він вірить і сподівається, що держава Україна стане на його бік, визнає його право на існування, що він зможе легально працювати, підписати декларацію з лікарем і більше ніколи в житті не боятися примусової депортації!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:


07.06.21

Михайло народився наприкінці 1960-х років у Курській області колишнього СРСР. В 1984 році чоловік переїхав на постійне місце проживання до Донецької області. 

Тут він здобув освіту та отримав свій перший паспорт громадянина СРСР. Пізніше почав працювати та уклав шлюб. 

Паспорт громадянина України Михайло своєчасно не отримав через відсутність необхідних бланків. Проте в паспорті зразка СРСР йому зробили відмітку «Громадянин України». З цим документом чоловік мешкав до 2000-х років, але потім паспорт було втрачено. 

Декілька років безрезультатно Михайло намагався отримати паспорт громадянина України. Через те, що чоловік не мав жодного документа, який би підтвердив його громадянство, ДМС відмовляло в документуванні паспортом громадянина України.

У серпні 2020 року Михайло звернувся до слов’янського офісу «Право на захист» по допомогу в отриманні паспорта. Адвокат зробив чисельні запити, аби отримати докази постійного проживання чоловіка станом на 24 серпня 1991 року на території України. Також були встановлені свідки, які надали згоду з’явитись до суду, аби підтвердити факт проживання Михайла на території України.

Після отримання достатньої кількості доказів адвокат спрямував до суду заяву про встановлення факту постійного проживання Михайла на території України станом на 24 серпня 1991 року. Суд задовольнив заяву, і вже з його рішенням Михайло звернувся до відділу ДМС, аби отримати довідки про реєстрацію громадянином України. 

На початку квітня чоловік отримав довгоочікуваний паспорт. З ним чоловік уже зможе пройти повноцінне медичне обстеження.

Немає паспорта? Немає медичної допомоги! Історія Михайла

«Життя перевернулося, коли мене збила машина і я отримав важкий перелом ноги. Без документів я не міг навіть пройти медичне обстеження, » – з надією сказав Михайло після отримання паспорту.

Але на цьому історія не закінчилася… 

Як ми наголошували, декілька років тому Михайла збив автомобіль на пішохідному переході і він отримав перелом ноги, який досі не може вилікувати. 

Без документів Михайло не мав можливості звернутись за медичною допомогою та вже кілька років пересувається за допомогою милиць, ризикуючи отримати гангрену через те, що кілька років нога зламана і не загоюється.

Після отримання паспорта Михайло пройшов медичне обстеження та сподівається зробити операцію.

Уклавши декларацію з сімейним лікарем, Михайло, нарешті, має можливість звернутись за хірургічною допомогою, без якої загоєння ноги неможливе і навіть є ризик втратити ногу. 

Проте, чоловік зіткнувся з новою проблемою. Операція коштує 20 000 гривень, а таких грошей в нього немає і, за станом здоров’я, заробити їх самостійно він не має можливості. Михайло звертався до банків з метою отримати кредит, проте йому всюди відмовляли, оскільки в нього відсутнє офіційне джерело доходу.

Немає паспорта? Немає медичної допомоги! Історія Михайла

Якщо Михайло вчасно зробить операцію, він може врятувати ногу, інакше, її доведеться ампутувати через гангрену.

Наші колеги Софія Кордонець та Наталія Іщенко оголосили збір коштів для допомоги Михайлу. Тож якщо ви маєте таку можливість — долучайтеся. Вартість чашки кави від кожного з нас може врятувати людину від ампутації.

Грошову допомогу ви можете перерахувати на банківську карту

4149 4393 1123 8285 (Кордонець Софiя).

За результатом проведеної операції буде надано звіт про використання коштів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

27.05.21

Із 16 квітня 2021 року в Україні введено в дію процедуру визнання особою без громадянства (далі — ОБГ). Поступово починають приймати відповідні заяви в населених пунктах, де працює БФ «Право на захист» і де можна отримати юридичну допомогу з підтвердження громадянства або отримання офіційного статусу ОБГ.

Упродовж місяця в місті Києві адвокати БФ «Право на захист» допомогли пятьом особам звернутися за визнанням особою без громадянства, а 26 травня Державна міграційна служба (далі — ДМС) прийняла заяви від іще двох наших бенефіціарів у Луганській та Сумській областях. На жаль, ще не всі управління та підрозділи ДМС приймають заяви, але поступово така можливість відкривається для всіх регіонів України.

Пропонуємо ознайомитись із непростим шляхом  до процедури визнання особою без громадянства чоловіка, заяву якого зараз розглядають у м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Валі народився в Таджикистані. У 1986 році приїхав на навчання в Луганську область, де, закінчивши профучилище, одружився, створив сім’ю та вирішив залишитися. До 1993 року він проживав із паспортом громадянина колишнього СРСР, який отримав ще в Таджикистані, але згодом його  загубив. У 1993 році замість втраченого паспорта через брак бланків паспортів Валі отримав довідку з фотокарткою. Це пояснювали тим, що в 1993 році паспорти громадян СРСР зразка 1974 року вже не видавались, а бланків паспортів громадян України ще не було. З цією довідкою Валі прожив майже 30 років, а отримати паспорт громадянина України так і не зміг. ДМС відмовляла у цьому через не підтвердження громадянства України. Підставою відмов було те, що чоловік кілька разів змінював місце реєстрації і станом на 24.08.1991 року не був ніде зареєстрований.

Для підтвердження факту проживання в Україні у цей час Валі вирішив звернутися до нашої організації. Адвокат БФ «Право на захист» допоміг зібрати необхідні документи про проживання чоловіка, залучив свідків і подав заяву до суду про встановлення факту проживання на території України станом на 24.08.1991 року. Але Сєвєродонецький міський суд у задоволені заяви відмовив через брак доказів для встановлення цього факту. Суд апеляційної інстанції залишив рішення Сєвєродонецького міського суду без змін.

Не маючи підтвердження ані громадянства Таджикистану, ані України, Валі залишився без громадянства взагалі, але не мав офіційного підтвердження свого статусу.

Із прийняттям 24.03.2021 р. Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства, з’явилася велика надія на отримання такого статусу. Це дозволить людям, як Валі, скористатися багатьма правами: офіційно працевлаштуватися та укласти шлюб, придбати нерухомість або авто, отримати соціальний захист та медичну допомогу, вільно пересуватися та виїжджати за кордон тощо.

«Завдяки плідній співпраці з керівництвом і технічним можливостям програмного забезпечення Сєвєродонецького відділу УДМС України в Луганській області звернення Валі прийняли разом із документами та трьома свідками. Працівникам знадобилося майже 7 годин для належного оформлення його звернення. Чоловік отримав довідку про звернення за визнанням особою без громадянства, що підтверджує його перебування на території України на законних підставах упродовж усього терміну розгляду заяви, а це 6 місяців із можливістю продовження до 12 місяців», — розповідає адвокат БФ «Право на захист» Сергій Михайлов, який працює в проєкті з надання правової допомоги особам без громадянства.

Софія Кордонець

«Ми вітаємо перших заявників, які скористалися правом звернення до ДМС для визнання статусу особи без громадянства. Ми чекали на цей момент уже багато років, і тепер із радістю можемо повідомляти нашим бенефіціарам, які довгі роки були невидимими, що вони – нарешті – можуть подати документи для розгляду та визначення свого статусу», — Софія Кордонець, проєктна менеджерка БФ «Право на захист».

Сподіваємося на швидкий та позитивний розгляд заяви Валі та всіх, хто потребуватиме визнання особою без громадянства!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

20.05.21

Дмитро Григорович народився в далекому 1951 році в місті Макіївка, яке наразі знаходиться на непідконтрольній території. За радянських часів чоловік проживав у різних куточках колишнього Радянського Союзу, зокрема, й в Грузії. 

У 1980 році Дмитро Григорович отримав паспорт громадянина колишнього СРСР. Однак даний паспорт був загублений в 90-х роках. Можливості відновити його не було, тому що радянський союз розпався, а колишні радянські республіки отримали кордони з власними міграційними структурами.

Попри те, що Дмитро Григорович проживав в Україні, куди б він не звертався всюди отримував відмову в оформленні паспорта і громадянства. Від нього вимагали оригінал втраченого документа, який він отримав ще в Грузії, а також рішення судів, які б підтверджували постійне проживання на території України в 1991 році. А ще нескінченну кількість довідок та іншого…

Кілька судових процесів розтягнулися на роки… Але Дмитро Григорович все одно продовжував отримувати відмови від міграційної служби в оформленні паспорта. Причин було багато.

Чоловік звернувся по допомогу до БФ «Право на захист», і спеціалісти Фонду вжили невідкладні заходи для оформлення паспорта. Були отримані множинні документи в Мін’юсті, судах і міграційній службі, також було отримано нове свідоцтво про народження, якого у чоловіка ніколи не було.

Майже рік знадобився нашим колегам, аби допомогти людині та виконати всі вимоги міграційної служби. Але результат був того вартий – Дмитро Григорович отримав свій довгоочікуваний паспорт громадянина України. У 70 років!

Історія Дмитра Григоровича. Отримав перший паспорт у 70 років 2

Тепер чоловік може нарешті реалізувати своє заповітне бажання – працювати офіційно і бути застрахованим, мати право на пенсію і медичне обслуговування, бути корисним для суспільства і допомагати людям!

UNHCR Ukraine

Читайте також:

14.05.21

Щонайменше 10 млн осіб у світі не мають громадянства, за інформацією Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН)[1]. За його ж оцінками, в Україні проживає приблизно 40000 осіб без громадянства та осіб під загрозою безгромадянства. Водночас, точні дані щодо кількості таких людей не збирає жодне відомство нашої країни. Хто вони й чому взагалі виникає проблема безгромадянства? Спробуємо розібратися. Та спершу розглянемо терміни, що допоможуть нам у цьому.

Проблема безгромадянства в Україні: причини виникнення та масштаби

СЛОВНИК

Особа без громадянства (ОБГ, апатрид) — особа, яку жодна країна світу не визнає громадянином[2].

Особа під загрозою безгромадянства — особи, у яких виникають складнощі із підтвердженням факту належності до громадянства України або іншої держави[3].

Особа з невизначеним громадянством — людина без документів, належність якої до громадянства якоїсь держави або держав невідома.

Недокументована особа — людина, яка через певні життєві обставини не має документа, що посвідчує особу.

Документ, який посвідчує особу — паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України; посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту[4].

Документ, який підтверджує громадянство України — паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України[5].

Натуралізація — надання іноземцю або ОБГ громадянства України[6].

Довідка про звернення за визнанням особою без громадянства — документ, що видається особі в день подання заяви про визнання особою без громадянства на весь час її розгляду. Довідка підтверджує наявність законних підстав для тимчасового перебування на території України й не є документом, який посвідчує особу заявника[7].

Процедура визнання особою без громадянства — процедура надання людині, яку жодна держава не визнає своїм громадянином, офіційного статусу особи без громадянства. Такий статус дає змогу документувати людину (надати документ, який посвідчує особу) та забезпечити її права в межах правового статусу ОБГ держави.

Порушення правил перебування на території України — правопорушення, визначені статтею 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Наприклад, проживання без документів на право проживання в Україні; за недійсними документами або документами, термін дії яких сплив, або працевлаштування без відповідного дозволу на це (якщо він потрібен) тощо.

Проблема безгромадянства в Україні: причини виникнення та масштаби

ПРОБЛЕМА БЕЗГРОМАДЯНСТВА В УКРАЇНІ: ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА МАСШТАБИ

Як ми писали вище, УВКБ ООН нараховує майже 40 000 ОБГ та осіб під загрозою безгромадянства в Україні. Водночас, на обліку Державної міграційної служби (ДМС) перебуває лише приблизно 5 000 осіб без громадянства. Однак у цьому переліку лише люди, які мають посвідку на проживання — вони визнані особами без громадянства та документовані іншими державами. Такі ж є і в Україні, однак за браком законодавчого механізму вони досі не мали шансів отримати офіційний статус.

Йдеться про людей, які не мають підстав для отримання громадянства України, а країни походження не визнають їх своїми громадянами (зокрема, і країни громадянської належності їхніх батьків). Вони живуть на території України роками, позбавлені можливості отримати документ, що посвідчує особу та дає змогу законно перебувати в країні. Люди залишаються невидимими для держави й не можуть реалізувати свої права на освіту й медичну допомогу, оформити спадщину, відкрити рахунок у банку, зареєструвати шлюб, вільно перетинати кордони тощо.

Серед причин, які призвели до втрати громадянства: розпад СРСР, втрата документів, міграція, втрата батьків, обмежена інформація про них, незнання порядку відновлення документів, інші особисті обставини. Більше половини осіб, які отримують юридичну допомогу БФ «Право на захист» із питань оформлення/підтвердження громадянства, народилися на території України або Української СРСР. Абсолютна більшість усіх, хто звернувся до БФ «Право на захист» (98,5 %), — народилися у країнах колишнього СРСР. Отже, безгромадянство в Україні насамперед пов’язане з наслідками розпаду СРСР та необхідністю оформлення громадянства країн-правонаступників СРСР.

Зазвичай недокументовані особи, які звертаються до БФ «Право на захист» щодо оформлення громадянства, є соціально незахищеними, це самотні люди похилого віку; роми; особи, звільнені з місць несвободи; внутрішньо переміщені особи. Здебільшого вони не мають відповідної освіти та коштів на юридичну допомогу, а тому не можуть розв’язати проблему свого офіційного статусу без безоплатної правової допомоги.

У складному становищі перебувають і представники ромської етнічної меншини, належність до громадянства яких складно підтвердити через брак документів про особу в їхніх батьків та неможливість довести зв’язок із ними.

Проблема безгромадянства в Україні: причини виникнення та масштаби

ВПЛИВ ВОЄННОГО КОНФЛІКТУ

Збройний конфлікт на сході України й утворення в Донецькій та Луганській областях самопроголошених «народних республік» у 2014 році спричинили низку проблем із документуванням людей, що проживають на цих територіях або до 2014 року отримували там документи, що посвідчують особу.

У визначених законодавством населених пунктах Донецької та Луганської областей територіальні підрозділи ДМС припинили діяльність. Відтак, для того, щоби звернутися до територіального підрозділу ДМС на підконтрольній Уряду території для оформлення паспорта особи, що проживають на непідконтрольній Уряду території (НПУТ), мають долати великі відстані та перетинати контрольні пункти в’їзду-виїзду (КПВВ). У свою чергу, процес перетину КПВВ може бути складним та фізично виснажливим, супроводжуватись декілька годинними чергами просто неба за різних погодних умов.

До 2017 року, коли почав функціонувати Єдиний державний демографічний реєстр, ДМС не мала єдиної електронної бази даних виданих паспортів. Відтак зараз немає інформації про паспорти громадянина України, видані до 2014 року на НПУТ. Водночас закон вимагає ідентифікувати кожну особу, яка оформлює паспорт.

Порядок оформлення документів для осіб із НПУТ є дискримінаційним у порівнянні з іншим населенням країни через складну та тривалу процедуру встановлення особи. Це часто перешкоджає оформленню паспорта громадянина України, залишаючи особу в невизначеному правовому статусі. Наприклад, для того, щоби просто вклеїти фото в паспорт при досягненні 25- та 45-річного віку людина зазвичай має проходити процедуру встановлення особи в територіальному підрозділі ДМС. Те ж саме стосується обміну паспорту в разі втрати або пошкодження паспорта, виданого до 2014 року на НПУТ.

За оцінками УВКБ ООН, майже 65,000 дітей, народжених на НПУТ, ще не отримали свідоцтва про народження в Україні. Через конфлікт на сході України та ізоляцію, спричинену пандемією COVID-19, вони можуть мати проблеми з отриманням паспорту, коли їм виповниться 14 років.

Свідоцтва про народження, які видаються органами на НПУТ з другої половини 2014 року, не вважаються дійсними. У 2018 році прийнято закон, згідно з яким документи, що підтверджують факт народження дитини на НПУТ, беруться до уваги при реєстрації народження на підконтрольній Уряду території.

Однак адміністративна процедура реєстрації народження щодо дитини, яка народилася на тимчасово окупованих територіях (ТОТ), досі не запроваджена. Порядок реєстрації такої дитини досить складний і вимагає: отримання письмової відмови відділу ДРАЦС на підконтрольній уряду України території; звернення до суду з заявою про встановлення факту народження дитини; повторного звернення до відділу ДРАЦС уже з рішенням суду для отримання свідоцтва про народження державного зразка.

З огляду на складність цієї процедури, треба її спростити, зокрема, запровадивши адміністративну процедуру реєстрації фактів народження дітей (подання документів до відділу ДРАЦС)[8].

Проблема безгромадянства в Україні: причини виникнення та масштаби

ЗАКОНОДАВСТВО, ЯКЕ ВИЗНАЧАЄ СТАТУС ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА

Конституція України визначає, що права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Також чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У 2013 році Україна приєдналася до Конвенції ООН 1954 року про статус осіб без громадянства, Конвенції ООН 1961 року про скорочення безгромадянства та прийняла закон «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», у якому закріпила міжнародне визначення ОБГ. Документи зобов’язують держав-підписантів забезпечувати визначені громадянські, економічні, майнові, соціальні та інші права осіб без громадянства на своїй територій, а також вимагають дотримуватися певних вимог для зменшення їхної кількості на своїй території.

16 червня 2020 року Парламент України прийняв Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства», який у липні того ж року набув чинності. Закон приводить визначення ОБГ у відповідність до Конвенції про статус осіб без громадянства 1954 року. А саме: «Особа без громадянства — особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону» (замість «відповідно до свого законодавства»). Таке уточнення визначення ОБГ запобігатиме виключенню з цієї категорії осіб, держава походження яких за законом має їх вважати своїми громадянами, проте на практиці відмовляє в громадянстві.

Окрім того, цей Закон визначає процедуру визнання людини особою без громадянства, яка надасть можливість тисячам ОБГ, які проживають в Україні багато років або все життя, нарешті отримати документ, який посвідчує особу, та стати повноцінними членами суспільства й реалізувати свої права і свободи, гарантовані всім без виключення Конституцією України.

Порядок розгляду заяв про визнання ОБГ визначено постановою Кабінету Міністрів України № 317 від 24.03.2021 року «Деякі питання визнання особою без громадянства».

status Інструкція Як звернутися з заявою про визнання особою без громадянства

ПОРЯДОК ВИЗНАННЯ ОСОБОЮ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА В УКРАЇНІ

Постанова Кабінету Міністрів України № 317, яка затверджує «Порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства» (далі — Порядок), набула чинності 16 квітня 2021 року. Відтепер люди, недокументовані через відсутність громадянства, мають можливість звернутися до територіальних підрозділів та територіальних органів ДМС із заявою про визнання особою без громадянства.

Закон захищає вразливу недокументовану людину від вимог, які виконати неможливо:

  1. звернутися про визнання ОБГ може особа, незалежно від наявності законних підстав для проживання в Україні;
  2. тягар доведення того, що особа не перебуває в громадянстві жодної з країн, покладений на ДМС, а не на людину (зібрати необхідні підтвердження людині, яка не має документу, що посвідчує її особу, майже неможливо);
  3. за необхідності заявнику надаватиметься перекладач, здійснюватиметься переклад його документів;
  4. людина, заява якої щодо визнання ОБГ розглядатиметься підрозділом ДМС, або яка оскаржуватиме відмову у визнанні ОБГ, зможе в цей час працювати офіційно, однак за умови дозволу центру зайнятості;
  5. під час процедури заявник має право на співбесіду з працівником ДМС.

Водночас, і закон, і Порядок встановлюють низку серйозних обов’язків для осіб, які звертаються по визнання ОБГ: заявник зобовязаний з’являтися на співбесіди або повідомити заздалегідь про необхідність перенесення дати співбесіди (їх може бути кілька); надавати докази, які в нього наявні, на підтвердження своїх слів; якщо під час процедури в заявника з’явився новий документ, що має суттєве значення для процедури визнання ОБГ, він зобов’язаний надати його ДМС упродовж 10 робочих днів із моменту отримання; після отримання рішення про визнання особою без громадянства, заявник зобов’язаний протягом десяти днів звернутися до ДМС за оформленням посвідки на тимчасове проживання; якщо людину було визнано ОБГ, а після цього вона оформила громадянство іноземної держави, така особа зобов’язана письмово повідомити про це ДМС упродовж 30 днів із моменту оформлення громадянства.

Порядок розподіляє повноваження ДМС щодо процедури визнання ОБГ між територіальними органами, територіальними підрозділами ДМС, відповідальним структурним підрозділом ДМС (у центральному апараті ДМС), їхніми працівниками та відповідальною уповноваженою особою ДМС.

Відповідно до Порядку, особа може звернутися за місцем проживання до територіального підрозділу ДМС або до територіального органу ДМС (обласні відділення, перелік яких є на офіційному сайті ДМСУ). У день прийняття заяви ДМС видає заявнику довідку про звернення за визнанням особою без громадянства, яка є чинною протягом 6 місяців із моменту подання заяви й підтверджує, що особа тимчасово перебуває на території України на законних підставах.

БФ «Право на захист» підготував детальну інструкцію про те, як звернутися по визнання особою без громадянства в Україні, де можна дізнатися про підготовку до подання заяви; що таке Акт впізнання й навіщо ДМС опитуватиме сусідів, родичів або знайомих заявника; що таке співбесіда; у якому випадку заявнику можуть відмовити в прийнятті заяви та як оскаржити незаконну відмову в прийнятті заяви про визнання ОБГ. Також можете ознайомитись із коротким відеороликом щодо порядку визнання особою без громадянства в Україні.

Оцінити точно скількох осіб в Україні торкнеться процедура неможливо. Однак, нею зможуть скористатися щонайменше 10% загальної кількості бенефіціарів БФ «Право на захист».

Проблема безгромадянства в Україні: причини виникнення та масштаби

ПРОБЛЕМАТИКА ТА ПОРЯДОК ПІДТВЕРДЖЕННЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

Стаття 3 Закону України «Про громадянство» визначає коло осіб, що автоматично визнаються громадянами України. Підтвердження належності до громадянства України регулюється «Порядком провадження за заявами й поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215.

Якщо в особи немає документів, достатніх для підтвердження належності до громадянства України, вона має звернутися до суду із заявою для встановлення факту (фактів), що мають юридичне значення. Зокрема, для встановлення факту проживання на території України станом на 1991 рік, встановлення особи заявника та/або належності до громадянства колишнього СРСР станом на 1991 рік.

Людина має зібрати інформацію про навчання в школі, технікумі, коледжі, університеті; про офіційне працевлаштування в певний період; проживання в певному населеному пункті в певний період; «Форма 1» — заява про видання паспорта громадянина колишнього СРСР; іншу інформацію, що може допомогти встановити факт (факти), що мають юридичне значення.

Збір документів для недокументованої особи є надзвичайно проблематичним: без документа, який посвідчує особу, органи та установи довідок не видають. Успіх такої справи залежить від наполегливості людини та наявності адвоката, який може витребувати необхідні відомості. Нерідко документи мають бути перекладені (наприклад, свідоцтво про народження, видане іноземною державою) українською мовою коштом заявника, і не один раз.

Надзвичайно складним є підтвердження громадянства України особою, яка проживала й отримала паспорт громадянина України на НПУТ. Оскільки внутрішні (не біометричні) паспорти громадян України, які видавалися до 2016 року, є тільки на паперових носіях, підтвердити їхню достовірність можна лише звіривши їх із даними архівної картки в архівах територіального органу, де вони видавалися. Проте паспорти, видані на окупованій території АР Крим та на НПУТ Донецької та Луганської областей,  звірити неможливо. У разі втрати такого паспорта особа має встановити не лише свою особу, але й належність до громадянства України.

Ідентифікація особи та встановлення належності до громадянства України в таких випадках здійснюється в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 289 від 4 червня 2014 року «Про затвердження Порядку оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території України» та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» № 302 від 25 березня 2015 року.

БФ «Право на захист» на основі досвіду адвокатів та юристів, які надають юридичну допомогу в таких складних справах, підготував брошюру про правовий захист ОБГ. У ній детально окреслені алгоритми підтвердження належності до громадянства України; встановлення особи; реєстрації народження дитини та інші. На жаль, деяким особам не вдається довести свою належність до громадянства України і вони стають особами без громадянства або підпадають під ризик безгромадянства.

паспорт щоб побачити рідних passport to see family

ЯК БФ «ПРАВО НА ЗАХИСТ» ДОПОМАГАЄ ОСОБАМ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА?

Адвокати та юристи БФ «Право на захист» із 2017 року надають безоплатну юридичну допомогу людям, які проживають у Київській, Харківській, Донецькій та Луганській областях, у підтвердженні належності до громадянства України або іноземної держави; проходженні ідентифікації; підтвердженні факту народження; зборі документів, необхідних для визнання особою без громадянства.

БФ «Право на захист» об’єднує зусилля партнерських організацій у розв’язанні системних проблем, які призводять до регулярних порушень прав осіб без громадянства. Зокрема, у 2020 році  для контролю за станом дотримання міжнародних зобов’язань України БФ «Право на захист», БФ «РОКАДА», ГО «ДЕСЯТЕ КВІТНЯ» та «Регіон Карпат» (NEEKA) підготували альтернативний проміжний звіт у межах УПО «Дотримання прав біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства». З коротким його оглядом можна ознайомитися за посиланням.

Коаліція партнерських організацій, які опікуються правами мігрантів та інших вразливих осіб,  підготувала та представила профільному комітету Верховної Ради України позицію щодо законопроєкту #3475 «Про адміністративну процедуру». Зауваження коаліції у 2021 році були частково враховані, що має лугуватис інтересам ОБГ після запровадження адміністративної процедури в Україні.

Команда БФ «Право на захист» активно підтримувала необхідність створення процедури визнання особою без громадянства в Україні після ратифікації Конвенції про статус осіб без громадянства 1954 року. Експерти фонду взяли безпосередню участь у процесі розроблення змін до низки законів України щодо визнання особою без громадянства в Україні. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства» був прийнятий 16 червня 2020 року та набув чинності 18 липня 2020 року. Детально про ці зміни – за посиланням.

У процесі впровадження процедури визнання особою без громадянства фонд сприяє роботі ДМС через поширення інформації про вимоги до процедури, надання юридичних консультацій та супроводу ОБГ. Водночас, команда фонду слідкує за станом дотримання законодавства України та законодавчих гарантій ОБГ. Ми захищаємо права осіб без громадянства там, де вони порушені або обмежені, зокрема, в судовому порядку.

БФ «Право на захист» здійснює огляд законодавства та надає органам влади рекомендації щодо вдосконалення законів України та підзаконних актів. Фонд був активно залучений під час розробки нової Стратегії у сфері прав людини та проєкту Плану дій до Стратегії. Нова Стратегія у сфері прав людини не оминає і проблему безгромадянства в Україні, у т. ч. в контексті створення нової процедури визнання особою без громадянства України. Огляд Стратегії – за посиланням.

3 талони в електронній черзі, рік випробувань, ціле життя без паспорту. Історія Галини 3 electronic queue coupons, a year of trials, a life without a passport. The story of Halyna

ІСТОРІЇ ЛЮДЕЙ

Як Світлана опинилася без громадянства України та РФ

Світлана народилася у м. Харків, з 1979 року до 1989 році мешкала в Російській Федерації, потім повернулася до України, м. Світлодарськ Донецької області, де познайомилася з майбутнім чоловіком. Від початку спільного життя жінка мешкала за адресою реєстрації майбутнього чоловіка — м. Світлодарську. У 2013 році Світлана втратила паспорт СРСР та для оформлення громадянства звернулася до Дебальцевського ГУ ДМС у Донецькій області.

Однак, у неї не було підтвердження реєстрації на території України станом на 24 серпня 1991 року, тож жінці відмовили в оформленні громадянства України — вона мала довести факт проживання на території України на момент проголошення незалежності. На жаль, через недостатність доказів суд також відмовив Світлані у встановленні факту проживання в м. Світлодарськ на момент проголошення незалежності України, 24 серпня 1991 року, та на момент прийняття Закону України «Про громадянство України», 13 листопада 1991 року.

Світлана звернулася до консульства РФ, однак і там їй повідомили, що громадянкою РФ вона не є. Так жінка залишилася без громадянства жодної з країн, до яких має відношення, і жодна з цих країн не бажала документувати  її паспортом. Вона вимушена проживати в Україні без документа, який посвідчує її особу, без правосуб’єктності, свободи пересування та нормального життя.

Жінка з нетерпінням чекає на можливість звернутися по визнання особою без громадянства в Україні, для того, щоб отримати офіційний статус ОБГ, офіційно працевлаштуватися та отримати соціальний захист.

Історія чоловіка, який хотів довести, що він українець

У 2019 році по допомогу в оформленні паспорта громадянина України до нашої організації звернувся чоловік, який за 32 роки ніколи не отримував цього документа.

Проблема полягала в тому, що він разом із батьками з 1989 року проживав в м.Антрацит Луганської області, а у зв’язку з життєвими обставинами не зміг вчасно отримати паспорт громадянина України в 16 років (у неповнолітньому віці був засуджений до позбавлення волі на тривалий термін). Після звільнення у 2014 році на підконтрольній території України чоловік не зміг повернутися додому.

Бенефіціар звертався до різних органів та підрозділів міграційної служби щодо оформлення паспорта громадянина України, але це закінчувалося відмовами, оскільки не було документального підтвердження його громадянства України. Чоловік спробував самостійно зібрати докази на підтвердження громадянства, однак місто Антрацит Луганської області залишилося на тимчасово окупованій території України й тому без правової допомоги адвоката не обійшлось.

Наш адвокат зібрав необхідні докази про належність бенефіціара до громадянства України та подав до суду заяву про встановлення факту проживання в неповнолітньому віці на території України станом на 24.08.1991 року та рішенням районного суду Луганської області заявлені вимоги задоволені.

Після набрання чинності рішення суду бенефіціар звернувся з заявою про належність до громадянства України до районного відділу міграційної служби України. Але, згодом отримав відмову, обґрунтовану тим, що чоловік разом із заявою не подав документів, які посвідчують його особу.

Встановити особу за таких умов можна тільки в судовому порядку. Адвокат знову подав до суду уже щодо встановлення особи чоловіка. Однак, суд відмовив у відкритті провадження у справі, зазначивши що суд не може розглядати справи про встановлення особи.

Це рішення є спірним і оскаржується наразі в апеляційний інстанції. Однак, прогноз адвоката позитивний — за допомогою рішення суду буде можливість ідентифікувати людину та перейти в позитивну стадію отримання громадянства.


[1] https://www.unhcr.org/ibelong/statelessness-around-the-world/

[2] У Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» наведене таке визначення: «особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону». Воно перейшло до українського законодавства з Конвенції про статус осіб без громадянства 1954 року (в Україні також відомої як Конвенція про статус апатридів).

[3] До таких передусім належать особи, що документувалися паспортом до 1991 року та не замінили паспорт після розпаду СРСР. Левову частку осіб без громадянства та під ризиком безгромадянства становить ромське населення, яке через прогалини у законодавстві поколіннями проживало в Україні без документів та можливості їх отримання.

[4] Відповідно до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»

[5] Там само

[6] Умови прийняття до громадянства України визначені статтею 9 Закону України «Про громадянство України», наприклад: визнання законів та Конституції України, знання державної мови, безперервне проживання в Україні протягом певного строку, припинення іноземного громадянство та інші.

[7] Довідка діє 6 місяців і її можна продовжити у випадку продовження строку розгляду заяви про визнання ОБГ.

[8] Проміжний звіт до УПО «Дотримання прав біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства»: https://cutt.ly/YbStYMQ

Читайте також:

06.05.21

Зульфія народилася 1990 року в Горлівці. Батьки залишили жінку ще змалечку. До 14 років її виховувала тітка. Отримати свідоцтво по народження і паспорт можливості не було, тому що Зульфія народилася поза пологового будинку. 

Після досягнення 14 років жінка почала жити самостійно, у неї навіть з’явилася своя сім’я. У Горлівці Зульфія народила двох дітей: хлопчика Раміра та дівчинку Камілу. Однак зареєструвати їхнє народження жінка не змогла, адже сама не мала жодних документів.

Після початку конфлікту на сході України Зульфія разом з дітьми переселилася в Маріуполь, де згодом народила ще двох дітей — Януша та Мілану. Зареєструвати їхнє народження також не вдалося — всюди від жінки вимагали паспорт.

2 Історія Зульфії Zulfiya Story birth certificates children family сім'я діти свідоцтво про народження
Через відсутність документів сім’ї доводиться жити в нелюдських умовах. На цьому знімку – болото, з якого сім’я бере воду

У 2019 році Зульфія звернулася по допомогу до БФ «Право на захист». Наші спеціалісти терміново почали займатися питанням реєстрації дітей та збирати необхідні документи, які б підтвердили факт їхнього народження в Маріуполі. 

Згодом для двох дітей вдалося отримали свідоцтва про народження. Однак інші двоє — Рамір та Каміла — наразі так і залишаються без свідоцтв. За їхніми справами потрібні судові процедури та рішення, без яких зареєструвати факт народження просто неможливо.

Для допомоги самій жінці в суд було подано заяву про встановлення факту її народження в Горлівці. Після року розгляду справи суд таки виніс рішення, за яким вдалося отримати свідоцтво про народження для жінки. Його Зульфія побачила вперше у 30 років, і була безмежно рада цьому. 

Тепер, отримавши свідоцтво про народження, жінка буде звертатися в міграційну службу для оформлення паспорта. Зульфія дуже хоче налагодити життя і зайняти гідне місце в суспільстві!

3 Історія Зульфії Zulfiya Story birth certificates children family сім'я діти свідоцтво про народження

UNHCR Ukraine

Читайте також:

30.04.21

Відповідно до статті 1 Конвенції про скорочення безгромадянства 1961 року, Договірна Держава надає своє громадянство народженій на її території особі, яка в іншому разі була б апатридом (особою без громадянства). Таке громадянство надається:

(а) при народженні, в силу закону або

(b) при порушенні перед належним органом влади клопотання відповідною особою або від її імені в порядку, встановленому національним законодавством. За умови дотримання положень частини 2 цієї статті жодне подібне клопотання не може бути відхилене.

Відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім’я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов’язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Україна приєдналася та ратифікувала обидва договори, однак сім’ї шукачів захисту, або навіть сім’ї, які отримали додатковий захист в Україні, не можуть оформити громадянство України своїм дітям, народженим на території України, що ставить їх під ризик безгромадянства. У сім’ях шукачів захисту, які отримують юридичну допомогу БФ “Право на захист”, на території України народились принаймні десятки дітей з невизначеним громадянством.

Як в Україні народжуються діти без громадянства?

Законодавство України та позиція Державної міграційної служби

Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Однак незважаючи на положення обох вищезгаданих Конвенцій, Закон України “Про громадянство України” не передбачає можливості набуття дитиною, народженою на території України від іноземців або осіб без громадянства (далі – ОБГ), громадянства України за народженням в тих випадках, коли батьки дитини не проживають на законних підставах в Україні. 

Тому проблема і зачепила всіх шукачів захисту, адже заява про звернення за захистом може розглядатись з подальшим оскарженням в суді роками. Увесь цей час люди перебувають на території України на законних підставах, що принципово відрізняє їх правовий статус від тих іноземців та ОБГ, які проживають в Україні на законних підставах та мають відповідні документи. 

Єдину юридичну можливість набути громадянство України дитині шукача захисту, яка народилась на території України, наразі залишає стаття 8 Закону (за територіальним походженням). Водночас, практика БФ “Право на захист” складається таким чином, що підрозділи Державної міграційної служби відмовляють шукачам захисту-батькам дитини, народженої в Україні,в набутті громадянства за статтею 8, посилаючись на формальні підстави. Відмову мотивують, наприклад, неподанням документа, який посвідчує особу заявника, хоча такий документ може зберігатися в іншому територіальному органі ДМС. 

Таким чином, замість зусиль, направлених на фактичне попередження безгромадянства серед дітей, ми спостерігаємо тенденцію до звуження можливості набуття громадянства України дитиною, коли існує загроза безгромадянства, на практиці, а також у законодавчій площині.

Так, наприклад, у Верховній Раді України зараз розглядається законопроект № 2590  про внесення змін до деяких законів України щодо питань громадянства, який пропонує внести аналогічну статті 7 Закону вимогу законності проживання батьків на території України ще й до порядку набуття громадянства за територіальним походженням дитиною, яка інакше лишиться без громадянства [1] (стаття 8 Закону). 

Як в Україні народжуються діти без громадянства?

Позиція Комітету ООН з прав дитини 

Комітет ООН з прав дитини ще у 2011 році рекомендував Україні внести зміни до законодавства з тим, щоб за законом та на практиці гарантувати право дитини на підданство (громадянство) і право не бути позбавленим його ні за яких підстав і безвідносно статусу батьків дитини. У 2020 році коаліція НУО за участі БФ “Право на захист” звітувала [2] до Комітету ООН з прав дитини щодо стану дотримання прав дитини в Україні з 2011 року. Вкотре була згадана проблема недокументованості шукачів захисту, неможливість набуття їх дітьми громадянства України через статус батьків.

У 2017 та 2020 роках за участі та координації БФ “Право на захист” підготовлено та подано звіти в рамках Універсального періодичного огляду (ще один з механізмів ООН), в яких вкотре надано аналіз становища дітей шукачів захисту в контексті загрози безгромадянства [3]

Під час консультацій експертів Комітету ООН з прав дитини з громадськістю у вересні 2020 року, питання загрози безгромадянства серед дітей шукачів захисту в України також було порушено. У Комітеті цікавились кількістю дітей шукачів захисту, народжених в Україні, які не мають громадянства. На це БФ “Право на захист” повідомив, що офіційні дані про таких дітей відсутні, зміни до законодавства не вносились, однак під юридичним супроводом БФ “Право на захист” є сім’ї з дітьми, громадянство яких не визначено або їм загрожує безгромадянство. 

У жовтні Комітет, базуючись зокрема на інформації громадськості та міжнародних організацій, поставив декілька питань Уряду України [4], в тому числі вкотре запитав яких вжито заходів з метою уникнення безгромадянства дітьми недокументованих осіб та з метою поліпшення становища шукачів захисту у зв’язку з відсутністю в них документів, які посвідчують особу. Отже діалог з цього питання наразі можна вважати відкритим, проблему не вирішеною.

Як в Україні народжуються діти без громадянства?

А як має бути?

Повернімось до конвенційних положень. Ними визначається, що Держава надає своє громадянство народженій на її території особі, яка в іншому разі була б особою без громадянства.

Відповідно до Зауваження загального порядку №17 Комітету ООН з прав людини [5]  держави зобов’язані вжити всіх відповідних заходів як у внутрішньому плані, так і у співпраці з іншими державами з метою забезпечення надання будь-якій дитині громадянства в момент його народження. 

А Керівництво Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) з питань безгромадянства №4 [6] зазначає, що термін “в іншому разі була б особою без громадянства” означає, що дитина стане ОБГ, якщо тільки держава, з якою вона має зв’язок через народження на її території або народження громадянином цієї держави, не надасть цій дитині своє громадянство.

Далі зазначається, що для того, щоб визначити, чи дитина в іншому разі була б ОБГ, потрібно визначити, чи не набула дитина громадянство іншої держави – громадянство держави батьків (принцип jus sanguinis), або держави, на території якої вона народилася (принцип jus soli). Не існує універсального стандарту для оцінки доказів того, що дитина інакше стане ОБГ, однак наслідком неправильного висновку про це може стати безгромадянство дитини. 

З одного боку, Конвенція про скорочення випадків безгромадянства 1961 року не зобов’язує Державу автоматично надавати громадянство всім дітям, народженим на її території. З іншого, в кожному окремому випадку, компетентний орган має встановити чи дитина лишиться без громадянства у випадку відмови надання їй громадянства відповідної держави. 

В цьому висновку міститься відповідь на питання чому в Україні народжуються діти без громадянства або під загрозою безгромадянства: тому що перш ніж відмовити заявнику (кам) в набутті громадянства дитиною, яка народилась від іноземців та ОБГ на території України, ризик безгромадянства щодо цієї дитини не досліджується компетентним органом. Облік дітей з невизначеним громадянством, народжених на території України від іноземців, ОБГ або недокументованих осіб, не ведеться. 

З метою зменшення кількості дітей в Україні, які не мають громадянства, доцільно також виключити залежність набуття громадянства за народженням дитиною, яка інакше лишиться без громадянства, від правового статусу її батьків на момент народження (стаття 7 Закону України “Про громадянство України”) і безумовно не допустити внесення такої вимоги до статті 8 Закону України “Про громадянство України”.


Як в Україні народжуються діти без громадянства?

Посилання:

  1. Хоча проект подано не Урядом і не готувався МВС та ДМС, ДМС надала офіційну позицію до профільного Комітету парламенту, в якій зауважень проти запропонованих до статті 8 змін, не надано
  2.  Пункти 59, 60 звіту. Звіт доступний на сайті УВКПЛ за посиланням https://tbinternet.ohchr.org/Treaties/CRC/Shared%20Documents/UKR/INT_CRC_NGO_UKR_43236_E.docx 
  3. Joint Submission to the Human Rights Council at the 28th Session of the Universal Periodic Review (Third Cycle, 6-17 November 2017)” – https://index.statelessness.eu/sites/default/files/Joint%20Submission%20to%20the%20Human%20Rights%20Council%20at%20UPR28%20-%20Ukraine%20%28Mar%202017%29.pdf ДОТРИМАННЯ ПРАВ БІЖЕНЦІВ, ШУКАЧІВ ПРИТУЛКУ ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА”  https://drive.google.com/file/d/10HrJK_R8FPD7pmLXYdrWn_Ngz5hGx21u/view 
  4. Перелік питань Комітету ООН з прав людини на офіційному сайті УВКПЛ, доступний https://docstore.ohchr.org/SelfServices/FilesHandler.ashx?enc=6QkG1d%2fPPRiCAqhKb7yhskqYO9zSBmqrbZ%2fIIWaof%2fzNUOu18KHiy9vURvq824l8QE9pdGuUTfjLxzP8rW3CE3oXSq4SqYeQrjAX5YTMW8pSkdK1Ot3W2yULNpL46jlD 
  5. Насправді ще й стаття 24 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права захищає право кожної дитини на громадянство, доступне за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text
  6. Доступне англійською за посиланням https://www.refworld.org/docid/50d460c72.html 

Читайте також: