Зробити пожертву
Укр / Eng
16.09.22

Герой нашого посту, Руслан, у 33 роки дізнався що його…не існує, юридично. Річ у тому, що він народився в сім’ї, де діти росли самостійно. Батьки не переймались утриманням і вихованням малечі. Як наслідок – діти не ходили до садочка та школи, вели ізольований спосіб життя, вільний час проводили на вулиці, їх часто підгодовували сусіди.

 «Мати пішла з родини, коли нам ще не було 12 років. Потім помер батько. Нам довелося будувати своє життя наново. Потім я дізнався, що в мене немає свідоцтва про народження, я ніде не зареєстрований, навіть у лікарні. Ніде немає підтвердження, що я народився», – згадує ті часи Руслан.

Через те, що юридично чоловік не існував – навіть не зміг поховати батька. Він шукав допомоги в держави та правозахисників, так і познайомився з нашим фондом кілька років тому.

«Справа дійсно унікальна. Підтримку в проблемі документування надали сусіди Руслана, які пам’ятають його з дитинства, гарно про нього говорять та яким не байдуже його майбутнє. Також впевненості Руслану надала його родина. Разом з дівчиною вони очікували малюка. Це додало Руслану сил та віри, що все-таки, не дивлячись на сумніви та складнощі в документуванні, він колись отримає документ, що посвідчує його особу», – розповідає Вікторія Волинська, адвокат БФ «Право на захист». Саме вона пройшла з чоловіком всі етапи надання правової допомоги – від «юридичного народження» до документування паспортом громадянина України.

У 2020 році в судовому порядку було встановлено факт народження Руслана, що надало можливість провести державну реєстрацію у відділі РАЦС.

«Цей день запам’ятався, оскільки вперше в моїй практиці на державну реєстрацію народження мого клієнта супроводжував його шестимісячний син. І на той час це був перший в його житті документ», – згадує Вікторія Волинська, адвокат БФ «Право на захист».

Надалі для отримання паспорта громадянина України Руслану довелось пройти процедуру визнання особою без громадянства, отримати посвідку на тимчасове проживання на території України, отримати ідентифікаційний податковий номер, зареєструвати місце проживання, набути громадянства України. За кожним етапом – складний шлях написання та подання заяв, збору інформації, очікування результату тощо.

Весь цей час пліч-о-пліч з Русланом були наші колеги. А в серпні 2022 року чоловік нарешті отримав такий довгоочікуваний паспорт. Відтепер для Руслана доступні такі прості та важливі речі, які для кожного з нас майже не помітні.

«Коли я отримав паспорт, найперше, що зробив – записав дитину на себе. Нарешті я можу влаштуватися на офіційну роботу, звернутися до лікарні, отримати медичну допомогу. Хочу подякувати юристам “Право на захист” за те, що вони допомогли мені отримати довгоочікуваний паспорт!».

Цей позитивний результат надихає нас в роботі, адже для людини це не просто документ, а можливість на гідне майбутнє!

Переглянути історію Руслана ви можете в нашому сюжеті.

25.08.22

Героїня нашої сьогоднішньої історії – Катерина (ім’я змінено) з Маріуполя. Рано вранці 9 березня в пологовому будинку вона народила дівчинку. А вже через кілька годин приміщення медзакладу було знищено внаслідок прямого попадання авіаційної бомби… Сталося диво, Катерина та її новонароджена дитина вижили в той страшний день.

Весь персонал закладу, вагітні та породіллі були евакуйовані з приміщення, а вся паперова документація була знищена або зникла. Звісно, що в таких умовах медичне свідоцтво про народження дитини ніхто Катерині не оформлював. Усі речі та документи жінки також залишилися в палаті закладу.

Фото з відкритих джерел

Маріуполь постійно обстрілювали, породілля з сім’єю ховалися в бомбосховищі, тож не могли звернутись до лікаря для оформлення довідки про народження дитини. Молода мама мала лише бирку, що була прикріплена до руки її доньки.

Катерина згадує, що на околицях Маріуполя та в деяких його районах в той час вже велись вуличні бої. Війська росії свідомо блокували виїзд цивільного населення в напрямку територій, підконтрольних українській владі та обстрілювали дорогу. Проте родина понад усе хотіла вирватися з того пекла, а безпеку. Тож знайшли автобус, що мав їхати в сторону Запоріжжя. Проте вже в дорозі виявилося, що автобус везе їх зовсім в іншу сторону. Так сім’я опинилася в росії.

Катерина з родиною одразу вирішили повернутись до України. Проте, через відсутність у жінки свідоцтва про народження дитини, встановленого законодавством України зразка, її не випускали з території росії.

В розпачі жінка звернулась по допомогу до нашого фонду. За справу взявся регіональний адвокат з Чернівецького офісу БФ «Право на захист» Отарі Какулія. Він зібрав необхідні дані, допоміг Катерині подати всі заяви та представляв родину в суді.

«Через те, що схожої практики встановлення факту народження дитини в Чернівцях ще не було, справа тривала три місяці. Для нас важливо було довести працівникам державних структур, що ця родина стала заручником ситуації. Добре, що ми знайшли спільну мову», – розповів Отарі Какулія.

У результаті рішення суду було позитивним – народження донечки Катерини зареєстрували у відділі державної реєстрації актів цивільного стану. Через деякий час Катерина отримала довгоочікуване українське свідоцтво про народження своєї дитини. Маючи цей документ, родина нарешті змогла виїхати з росії.

04.08.22

Колектив Благодійного фонду «Право на захист» – це не просто команда однодумців. Це велика родина, спільнота небайдужих людей, що хочуть і можуть допомагати іншим, розуміючи, що таке бути переселенцем, адже більшість наших співробітників також переселенці, а деяких така доля спіткала двічі.

«Те, що ми робимо зараз, це неймовірно, як і те, наскільки ми зросли та збільшили наші можливості. Я дуже вдячний команді, на яку я можу покластися. А також вдячний нашим міжнародним партнерам та друзям за їхню підтримку. Разом ми можемо робити більше – допомагати українцям, що постраждали від війни, покинули свої домівки», – сказав Олександр Галкін, президент благодійного фонду «Право на захист» під час зустрічі з колективом Вінницького регіонального офісу фонду.

Зараз тут працює понад 40 людей – юристів, моніторів, психологів, соціальних працівників, водіїв, які допомагають переселенцями Вінниччини та Хмельниччини. За 5 місяців війни тут вже надали понад 15 000 консультацій внутрішньо переміщеним особам. А починалося все з трьох співробітниць, які перемістилися сюди з Донеччини разом з родинами та одразу ж почали працювати з нуля.

З кінця лютого працює й офіс БФ «Право на захист» у Чернівцях. Наразі він схожий на вулик, а починалась його робота з кількох працівників фонду з Харківщини та Донеччини. Зараз на новому місці працює потужна команда спеціалістів, що допомагає вирішити будь-які проблеми переселенців Буковини та Франківщини.

”Коли ти приїжджаєш “в поля”, ти можеш краще відчувати, яка тут динаміка, які потреби, поспілкуватися з партнерами і, звісно, перше, за чим ми сюди їдемо – до нашої команди. Все, чим є фонд – це заслуга людей, як залучені в роботу команди. Тим паче більшість з них знають, що таке біль переміщення”, – зазначила Надія Ковальчук, заступниця президента фонду.

Під час спілкування з колективами обговорили нагальні потреби переселенців в цих регіонах та можливості організації їх вирішити. Керівництво фонду також зустрілося з представниками регіональних партнерських організацій – Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), ACTED та відвідали місця компактного проживання переселенців.

22.07.22

Село Катерини (ім’я змінено) та її багатодітної родини знаходиться в окупації з березня. Ховаючись від обстрілів, родина майже жила в погребі. Але буденність окупації – це не тільки постійний страх за життя дітей та своє, а й страх перед візитами «непроханих гостей» у твою оселю…  

Виїхати родина не могла, бо не мала коштів на перевізника. Пішки теж не пішли – Катерина перебувала на останніх тижнях вагітності п’ятою дитиною… Після народження дочки, чоловік згадує, як віз Катерину з немовлям із пологового під обстрілами та молився, щоб тільки вибратися з цього пекла. 

🛥 Допомогли виїхати на територію, підконтрольну Україні, сусіди – доправили їх на берег річки, де чекав човен. Далі незнайомий чоловік безкоштовно перевіз батьків з малечею на інший берег району Дніпропетровської області. Родина нарешті була в безпеці.

Сім’ю зустріли та доправили до Кривого Рогу, де заселили в місце компактного проживання з харчуванням. Здавалось, що всі проблеми позаду, але… З’ясувалося, що у батьків не вклеєні вчасно фото в паспорт, не зареєстрований шлюб і мама дітей не має місця реєстрації (прописки). Також жінка не мала телефона й банківських рахунків, а молодша дитина не має свідоцтва про народження… Тож довідки переселенців та допомогу на проживання вони отримати не могли. 

Почався ще один довгий шлях цієї родини, щоб вирішити всі ці проблеми та не залишитися без засобів до існування. Проте вже разом з нашими колегами з Дніпровського офісу БФ “Право на захист” та працівниками соціальних служб. 

“Реєструючи народження немовляти у відділу ДРАЦСу, з’ясувалося, що в Катерини був національний паспорт зразка 1993 року, де не була вклеєна фотокартка по досягненню 25 років. Вказана обставина унеможливлювала отримання усіх державних послуг. Цю проблему вирішили в територіальному підрозділі ДМС. Тож батьки отримали свідоцтво державного зразка про народження їхньої доньки”, – розповів В’ячеслав Стасюк, регіональний адвокат фонду. 

Найскладнішим завданням було взяття родини Катерини на облік ВПО. Для цього необхідно було підтвердити проживання людей в селі, що знаходиться на окупованій території та навчання там старших дітей. Однак прописки у жінки не було.

“Оскільки в Катерини не було інформації з банку про отримання коштів (вона не мала рахунку, отримувала допомогу на дитину через Укрпошту) й не було інформації за останні місяці в довідці з Пенсійного фонду, то лишалося сподіватися на диво… І диво сталося! Під час моніторингового візиту в Кривому Розі ми зустріли односельця Катерини, який знав не тільки жінку, а і її маму з бабусею та погодився це письмово підтвердити”, –  ділиться регіональний монітор Олена Пазенко. Вона супроводжувала родину до всіх установ та консультувала на місці.

“Нами був розроблений проєкт бланка акта-опитування свідків, що використали для підтвердження свідчень односельця про фактичне проживання Катерини з родиною в цьому селі. Також планувалося направити адвокатський запит, щоб отримати підтвердження виплат соц.допомоги родині через відділення “Укрпошти” в селі”, – пояснив В’ячеслав Стасюк.

Проте комісія УСЗН розглянула всі докази та надала мамі й дітям довідки ВПО та прийняла заяву на допомогу на проживання.
“Виклики, з якими стикнулася ця родина та кількість запитів від них на надання правової допомоги були безпрецедентними. Ми безмежно вдячні партнерам, що в тісній співпраці з державними службами можемо допомагати людям з документуванням, отриманням довідок та соціальних виплат”, – наголосила тім-лідер Дніпровського офісу БФ «Право на захист» Мирослава Сущенко.  

20.07.22

Тамара Іванівна та Катерина Олександрівна зі Слов’янська. Жінкам 79 та 73 роки. Життя познайомило їх в найскладніший період – під час евакуації з рідного краю. Родичів, які надали б підтримку у стареньких немає, тож вирішили в усьому допомагати одна одній.

Подруги опинилися в Петриківському обласному геріатричному пансіонаті, що на Тернопільщині. Там одразу стали активістками серед мешканців та переймалися дотриманням їх прав як ВПО. Тож не дивно, що наші колеги – регіональний юрист Львівського офісу Ілля Федотов та регіональний монітор Ольга Яшина – під час візиту до пансіонату найпершими познайомилися саме з ними.

“Жінки мали питання щодо відрахування 75% пенсії за проживання в геріатричному пансіонаті. Ми роз’яснили порядок проживання та утримання людей в подібних установах, перевірили документи та запевнили, що все гаразд”, – розповів Ілля Федотов.

У пансіонаті наразі проживають 22 переселенці. Серед них і Тетяна Миколаївна, яку евакуювали до закладу з Харкова. Жінці 65 років. Мала житло в сумнозвісному районі Північна Салтівка. Зараз воно пошкоджене та непридатне до проживання. Жінку хвилювало, як правильно оформити заявку на компенсацію.

“Ми рекомендували зафіксувати факт зруйнування житла та написати заяву до поліції. А також звернутись до ЦНАПу із заявою щодо пошкодженого житла”, – зазначив наш колега.

Люди також питали про надання грошової допомоги на проживання ВПО. Багато переселенців не мали сучасних телефонів, тож наші колеги допомогли всім охочим подати заяви на отримання допомоги від міжнародних організацій через портал єДопомога.

Якщо ви маєте питання, що стосуються перетину кордону, відновлення втрачених документів, соціальних виплат, житла для тих, хто змушений був покинути власну оселю тощо, телефонуйте щодня з 7.00 до 22.00 за номерами гарячої лінії:

VODAFONE: +380995075090

KYIVSTAR: +380685075090

LIFECELL: +380935075090

12.07.22

Бабуся Ірини померла в червні в Маріуполі. Через окупацію міста жінка не змогла приїхати на похорони особисто та попрощатися з рідною людиною. Про організацію поховання старенької родина домовилася телефоном. 

Отримати свідоцтво про смерть бабусі жінка, звісно, не змогла. Оскільки зараз на території Маріуполя органи української влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Вона була в розпачі й не знала, що робити, ситуація здавалася безвихідною. Аж поки знайомі не порадили Ірині звернутися до нашого фонду за юридичною допомогою.

Наші колеги Львівського офісу БФ “Право на захист”- регіональна юристка Вікторія Клокол та адвокат Катерина Демченко пояснили жінці, що законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 р. за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є:

  • лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми;
  • фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми;
  • лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
  • рішення суду про оголошення особи померлою;
  • рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
  • повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
  • повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Поїхати в Маріуполь та зібрати необхідні документи Ірина, звісно, не могла. За допомогою знайомих та інтернету вдалося отримати фото місця поховання та мінімальні копії документів із лікарні.  Наші колеги склали та подали до суду відповідну заяву. Все вдалося зробити через підсистему Електронний суд, не залишаючи офіс “Право на захист”.

Саму справу розглянули без особистої участі Ірини. Це зекономило жінці час та кошти. Завдяки злагодженим та професійним діям фахівців, питання з встановлення факту смерті бабусі Ірини було вирішено судом невідкладно та у найкоротші строки. 

Наразі Ірина вже отримала свідоцтво про смерть бабусі встановленого державного зразка. Сподіваємося, що Ірина зовсім скоро зможе без перепон та безпечно відвідати місце поховання бабусі та попрощатися з дорогою людиною.

11.07.22

Ліні 33 роки. До лютого жінка щасливо мешкала на Харківщині, поки там не почалися активні бойові дії. Аби почувати себе в безпеці, вона змушена була евакуюватися на Львівщину.

Оформлюючи заяву про надання статусу ВПО, жінка вирішила покластися на цифрові технології та подала її через портал Дія. Довгий час заява була в обробці, а потім зовсім зникла з додатка. Жінка знову сформувала аналогічну заяву. На початку червня довідка так і не з’явилася, а в додатку писало, що статус ВПО жінці наданий. Без довідки жінка не могла отримати ні гуманітарну, ні грошову допомогу від міжнародних організацій.

Знайомі порадили звернутися Ліні до юриста, тому вона зателефонувала до нашого фонду. Регіональна юристка Львівського офісу БФ “Право на захист” Ірина Федотова вирішила звернутися до місцевого Управління праці та соціального захисту населення з запитом щодо того, чи перебуває Ліна на обліку ВПО.

Письмова відповідь здивувала. Там зазначалося, що жінка на обліку не перебуває. Далі наша колега склала запит до Міністерства цифрової трансформації з питанням чи передавалася заява Ліни, сформована через Дію, до єдиної системи Міністерства соціальної політики. Жінку запевнили, що її заява передана.

Одразу після письмової відповіді від Міністерства цифрової трансформації Ліна отримала в додатку Дія довідку ВПО. Через деякий час щаслива жінка зателефонувала нам та повідомила про отримання виплат за всі 4 місяці! Ми раді, що змогли допомогти, адже наразі таких звернень до нашого фонду дуже багато.

Якщо ви маєте питання, що стосуються перетину кордону, відновлення втрачених документів, соціальних виплат, житла для тих, хто змушений був покинути власну оселю тощо, телефонуйте щодня з 7.00 до 22.00 за номерами гарячої лінії:

VODAFONE: +380995075090

KYIVSTAR: +380685075090

LIFECELL: +380935075090 або пишіть нам в Телеграм: https://t.me/pravonazahyst

05.07.22

Наші герої – надзвичайно смілива родина з Херсонської області. Мати Ірина, рятуючи трьох дітей від війни, самотужки привезла їх до міста Кіцмань, що в Чернівецькій області. Тут їх прихистком став місцевий гуртожиток фахового коледжу.

17-річний Олександр – старший син Ірини – дитина з інвалідністю: хлопець пересувається в колісному кріслі. Вдома він завжди був під наглядом лікаря та отримував підтримуючу терапію. 

На жаль, війна внесла свої корективи в життя юнака: починаючи з березня, Саша залишився без лікування. Вимушений переїзд, незнайоме місто та люди, відсутність коштів – дорогоцінний час минав, а знайти профільного лікаря все не вдавалося. До того ж, маломобільність виявилася неабияким бар’єром на шляху в сім’ї: непристосований громадський транспорт, відмови від водіїв, не готових транспортувати людину у візку, адже це спричинює додатковий клопіт, – це і не тільки викликало в рідних Олександра розпач.

На щастя, на допомогу прийшла наша мобільна група в Чернівцях.

“Познайомилися з Іриною під час візиту до гуртожитку в Кіцмані. Тендітна, витончена жінка з рішучим характером та досвідом переміщення. Дуже хотілося підтримати її, адже така дитина, як Сашко, потребує особливої уваги та допомоги. На жаль, у нашому суспільстві поки що залишається дуже багато проблем, які цілком і повністю лягають на плечі батьків дітей із порушеннями розвитку”, – розповідає наша соціальна працівниця Наталя.

Команда фахівців мобільної групи відшукала для Олександра фахового лікаря в Чернівцях, який зміг би надати хлопцеві консультацію, призначити необхідні обстеження та лікування. Наступною задачею стало транспортування хлопця до медичного закладу, із чим наші колеги разом з водієм впоралися на відмінно.

“Сподіваємося, Ірині наша допомога стала в нагоді. Зараз вже можемо сказати, що одразу після консультації Сашка кладуть до стаціонару обласної лікарні, а далі відправляють на реабілітацію, яка йому так необхідна зараз”, – додає Наталя.

Нагадаємо, що мобільні групи діють в рамках проєкту БФ “Право на захист” у партнерстві з ACTED Ukraine «Підвищення стійкості та спроможності до подолання труднощів найбільш вразливими домогосподарствами, що постраждали від конфлікту на Сході України».

23.06.22

Анастасії Григорівні – 72 роки. Війна застала її сім’ю у Запоріжжі, тож було прийнято рішення евакуюватися: Анастасія Григорівна разом із чоловіком, донькою та онуком знайшли прихисток у Чернівцях. Розгублена, налякана, стривожена – попри це, літня жінка мужньо тримається та підбадьорює своїх близьких, ставши для них справжньою опорою.

На жаль, незабаром після переїзду Анастасії Григорівні й самій стала потрібна допомога: у нашої героїні з’явилася необхідність у терміновій медичній підтримці. Річ у тім, що жінка має захворювання суглобів та пересувається за допомогою ходунків, відтак, потребує постійного спостереження та своєчасної підтримки здоров’я. Без цього людина з подібним діагнозом ризикує повністю втратити можливість самостійно рухатися.

До того ж жінка стикнулася також із неабиякими додатковими проблемами: у новому місті пошук лікаря, який міг би допомогти, став справжнім викликом, а поїздка до лікарні – серйознішою задачею, ніж могло б здатися на перший погляд. Водії таксі відмовили в транспортуванні через те, що в їхньому авто не було достатньо місця для перевезення ходунків.

Саме тому питання якнайшвидшого призначення візиту до лікаря надзвичайно гостро стало для близьких Анастасії Григорівни: на щастя, на допомогу прийшла мобільна група психосоціальної підтримки у Чернівцях.

Наші колеги терміново розпочали пошук фахових лікарів для Анастасії Григорівни: отримавши позитивний результат – надали послугу з транспортування та супроводу жінки до консультаційного відділення лікарні. Після огляду пацієнтці було призначено обстеження, за результатами якого лікар матиме змогу скласти для неї дієву схему лікування.

“Рух – це незалежність та важлива складова нашого життя. Анастасія Григорівна – дуже життєрадісна та активна жінка, і ми сподіваємося, що наша допомога стала в нагоді та буде вагомим внеском на шляху до її здоров’я”, – каже Наталія Ікім, соціальна працівниця БФ “Право на захист”.

Нагадаємо, що мобільні групи діють в рамках проєкту БФ “Право на захист” у партнерстві з ACTED Ukraine «Підвищення cтійкості та спроможності до подолання труднощів найбільш вразливими домогосподарствами, що постраждали від конфлікту на Сході України».