Чи може Україна видати (екстрадувати) шукача захисту?

Україна є державою-підписантом Конвенції про статус біженців ООН. Стаття 33 цього документа забороняє висилати або повертати біженців до кордонів країни, де їхньому життю чи свободі загрожуватиме небезпека через їхню расу, релігію, громадянство, належність до певної соціальної групи або політичні переконання. Цей принцип також відображений і в національному законодавстві України, зокрема, в Кримінальному процесуальному кодексі в розділі щодо екстрадиції.

 В Україні заборонено:

  • висилати;
  • екстрадувати;
  • примусово повертати не тільки визнаних біженців, а й осіб, які звернулися за міжнародним захистом.

Якщо інша держава звертається до України з офіційним запитом на видачу, то обов'язково проводиться екстрадиційна перевірка.  Повинно бути встановлено чи немає обставин, що перешкоджають видачі людини.

Якщо людина звернулася в Україні в міграційну службу із заявою на підтвердження статусу біженця або оскарженням негативного рішення за цією заявою, то цей факт повинен бути встановлений під час екстрадиційної перевірки. В такому випадку міграційна процедура буде основним аргументом для того, щоб не здійснювати екстрадицію.

Процедура екстрадиції складається з декількох етапів:

  • офіційне звернення до України іншої держави;
  • екстрадиційна перевірка;
  • прийняття рішення за запитом про видачу (яке може бути оскаржене в суді);
  • екстрадиція/видача особи іншій державі.

Складність процедури вимагає кваліфікованої правової допомоги.

Якщо ви є шукачем захисту і маєте  обґрунтовані побоювання, що вас можуть видати іншій країні, обов'язково повідомте про це своєму юристу. У разі початку процедури екстрадиції, правова допомога є вкрай необхідною.