На жаль, за вашим запитом нічого не знайдено, ви можете пошукати інше ключове слово, або звернутись до нас із вашим запитанням через форму зворотнього зв’язку
10 липня 2016
Чи може бути щось страшніше, ніж самотня та бідна старість? Мабуть, тільки старість, яка забарвлена кольором війни. У селі Андріївка, що за декілька кілометрів від лінії зіткнення, переселенців не багато, адже від вибухів щоночі тут дуже голосно. Баба Рая переїхала сюди ще у 2015 році. Будиночок, який лишився після рідні покійного чоловіка, хоч був старий, яка і сама бабуся, але саме він дав їй прихисток. «У Горлівці я дуже боялася вибухів, там стільки будинків зруйновано, стільки людей вже загинуло! А в мене хворе серце, тому я такі навантаження не витримаю, – розповідає бабуся. – Син з онуками їхати не захотів: сказав, що від дому нікуди не поїде. Так майже два роки ми і не бачимось: рідні не мають грошей, щоб переїхати через КПВВ, адже треба більше двох тисяч гривень!». Самій бабі Раї, щоб поїхати до рідні, не вистачить ані здоров’я, ані грошей: через призупинення виплат вона не отримувала пенсію майже п’ять місяців. Якщо б не допомога місцевої сусідки, то старенька померла б з голоду та без ліків. Наразі пенсію бабусі відновили. Але зараз інша біда: гроші не можна отримати через листоношу – тільки через банк. Але як дістатися до банку, коли баба Рая ледь по ходить двору з палицею! Чи замислювались можновладці, що часто в селах немає не тільки відділень Ощадбанку, але й банкоматів? Зараз багато сільських пенсіонерів-ВПО опиняться перед вибором: з неймовірними зусиллями добиратися до найближчих відділеннь банку у містах або довіряти чужим людям отримувати пенсію.[/vc_column_text][boc_img_gallery fixed_size="yes" img_hover_effect="2" image_ids="3649,3650,3651"]
[/vc_column_text]