Загрози для сходу України. Непомітні, але варті уваги.

Від початку конфлікту на сході, Україна і її громадяни стикнулися з низкою соціальних проблем: переселення; пенсії й соціальні виплати мешканцям непідконтрольних уряду України територій; доступ до житла, землі, власності; компенсації за пошкоджене й зруйноване майно або отримані поранення тощо. І якщо ці проблеми можна осягнути, адже вони дуже помітні і відчутні просто зараз, є інші, не менш значущі, але приховані.

«Ми звикли говорити про збройний конфлікт. Це реальна загроза, видима, визнана. Ми говоримо про осіб, що мали змінити місце проживання внаслідок конфлікту. Але чомусь досі ані суспільство, ані держава не приділяє достатньо уваги іншій загрозі – екологічній, – говорить правова аналітикиня БФ «Право на захист» Анастасія Бондаренко. –  Але природа вміє чекати. І наслідки такого недбалого ставлення до екологічних проблем можуть призвести до катастрофи, яка докорінно змінить стан навколишнього природного середовища України і, можливо, сусідніх країн».

У цьому матеріалі ми розповімо про три типи загроз для довкілля, адже вони стосуються життя та безпеки кожного з нас. Утім, список не є вичерпним.

Затоплення шахт як причина руйнації цілих містечок

Шахти, що працюють десятиліттями, не тільки забезпечують людей роботою. Вони є частиною цілісної інфраструктури. Тож їхнє затоплення становитиме загрозу для звичного функціонування шахтарських міст та селищ. Наприклад, забруднення шахтними водами водоймищ та річок унеможливить користування колодязною водою та водою з великих водозаборів. Через зміну фізико-механічних властивостей гірських пород під землею утворяться порожнини, що своєю чергою спричинить розмокання та деформацію породи, просідання земної поверхні, а отже і пошкодження будівель і споруд, розташованих над затопленими шахтами. Крім того, одним із найбільших ризиків є неконтрольований вихід шахтних газів, зокрема метану.

Вода – загроза життю?

Усім відомий вислів «вода — це життя». Відсутність доступу до питної води є однією з головних проблем, якими опікуються гуманітарні організації по всьому світу. Але в роботі фільтрувальних станцій, які забезпечують доступ до питної води, зокрема в зоні конфлікту, міститься прихована загроза. Це загроза витоку рідкого хлору, який переважна більшість фільтрувальних станцій в Україні використовують для очищення води.

Основним джерелом водопостачання в Донецькій та Луганській області є р. Сіверський Донець. А втім, у межах цих регіонів функціонують понад 20 фільтрувальних станцій, які забезпечують питною водою майже 5,5 млн людей.
У технологічному процесі очищення води використовується рідкий хлор, що зберігається у ємностях під тиском та є головним джерелом ризику виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру. Як це може статися та до чого призведе?
У разі пошкодження ємностей, у яких зберігається рідкий хлор (наприклад, унаслідок попадання снаряду) може статися викид хлору в атмосферне повітря. У такому разі в зоні зараження можуть опинитися до 90 тис. осіб. Хімічне отруєння хлором вважається важким отруєнням та може призвести до летальних випадків.

Коли можна доторкнутися до повітря

Наступна загроза належить до тих, які може побачити та відчути кожен, хто приїжджає у Донецьку та Луганську область. Це загроза забруднення атмосферного повітря, поверхневих вод та ґрунтів внаслідок роботи об’єктів хімічної промисловості. Подібним виробництвам  притаманна велика кількість відходів, які, в переважній більшості, не можна переробити. Найбільшу їхню кількість дають виробництва мінеральних добрив і сірчаної кислоти. Тож практично кожне підприємство хімічної промисловості є серйозним забруднювачем довкілля. Наприклад, нафтопереробний завод розсіює викиди основних забруднень – вуглеводнів у радіусі до 25 км.

Незважаючи на те, що внаслідок конфлікту Донецька та Луганська область втратили значну частину своїх промислових потужностей (відповідно до звіту «Соціально-економічний аналіз Луганської області. Аналітично-описова частина до стратегії розвитку», 75% потужностей залишилося на непідконтрольній територій) не можна казати, що Донбас повністю позбувся загроз виникнення надзвичайних ситуацій від підприємств хімічної промисловості. Тим більш, що близькість до зони бойових дій таких потужних хімічних підприємств як сєвєродонецький «Азот», Рубіжанський хімічний комбінат, Авдіївській коксохімічний завод, комбінат «Азовсталь» тощо, з огляду на відсутність у законодавстві системи захисту об’єктів критичної інфраструктури створюють у регіоні, на території якого вже шостий рік відбуваються активні бойові дії, загрози виникнення надзвичайних ситуацій, наслідки яких впливатиме на стан довкілля та можливість безпечного проживання у цьому регіоні ще не один десяток років.