Зробити пожертву
Укр / Eng
24.12.20

5 листопада 2020 року Кабінет Міністрів України подав до Верховної Ради України проєкт закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування питань, пов’язаних із військовополоненими та інтернованими особами в особливий період» № 4327 від 05.11.2020.

Благодійний фонд «Право на захист» звертає увагу, що положення цього законопроєкту розповсюджуються не тільки на військовополонених, але й на цивільних осіб-іноземців, які знаходяться на території України, а тому вважає за необхідне зробити таку заяву.

Конвенція про захист цивільного населення під час війни (IV Женевська Конвенція), яка прийнята 12.08.1949р. у Женеві та надалі ратифікована Україною у 2006 році, застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, який може виникнути між двома чи більше державами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, а також до випадків часткової чи цілковитої окупації.

Конвенція встановлює положення про захист осіб, які в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Стаття 44 Конвенції закріплює, що застосовуючи заходи контролю, зазначені в цій Конвенції, держава, яка затримує, не повинна вороже поводитися з біженцями, які фактично не перебувають під захистом жодного уряду, лише на підставі їхньої юридичної належності до держави-супротивниці.

Разом з цим, проєкт Закону, на думку БФ «Право на захист», містить низку положень, які можуть  негативно вплинути на права шукачів захисту, біженців і осіб, які потребують додаткового захисту.

Проєктом запропоновано доповнити підстави для заборони виїзду з України іноземців або осіб без громадянства, передбачені частиною другою статті 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» абзацом «відносно нього прийнято рішення про інтернування — до відміни рішення про інтернування».

Проєкт суттєво розширює повноваження Служби безпеки України. Зокрема, покладає на цей орган під час особливого періоду здійснення заходів з виявлення на території України громадян держави, яка загрожує нападом чи здійснює агресію проти України, які становлять загрозу національній безпеці України (…) з метою розв’язання питання щодо інтернування таких осіб.   

Проєкт покладає на Генеральний штаб Збройних сил України право прийняти рішення про інтернування громадян держави, яка загрожує нападом чи здійснює агресію проти України, які, за даними Служби безпеки України, становлять загрозу національній безпеці України у зв’язку з таким нападом чи агресією.

У зв’язку з зазначеним БФ «Право на захист» вважає за необхідне заявити, що в разі ухвалення цього законопроєкту  є висока ймовірність, що права та свободи, гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, можуть бути порушені, а саме:

  • право на свободу та особисту недоторканність, передбачене статтею 5 Європейської Конвенції;
  • право на приватність, передбачене статтею 8 Європейської Конвенції; 
  • право на свободу пересування, передбачене статтею Протоколу № 4 до Європейської Конвенції.

Окрім того, наслідком ухвалення законопроєкту № 4327 може стати порушення  гарантій, що встановленні у статтях 35, 43 та 44 IV Женевської Конвенції. Проєкт Закону не містить будь-яких запобіжників від інтернування цивільних осіб-громадян Російської Федерації, що є біженцями або особами, які потребують додаткового захисту чи шукачами захисту, що прямо суперечить положенням Статті 44 IV Женевської Конвенції.

БФ «Право на захист» вважає, що проєкт має бути приведений у відповідність до міжнародних зобов’язань України за Женевською Конвенцією про захист цивільного населення під час війни, зокрема, біженці, особи, які потребують додаткового захисту, шукачі захисту мають бути виключені зі сфери регулювання цього законопроєкту.