Меню

Алгоритм дій фахівця в разі виявлення ознак насильства щодо дитини

4 жовтня 2026

Що має зробити фахівець, якщо помітив ознаки насильства щодо дитини? Чи потрібно чекати підтвердження інформації? Хто має повідомити про випадок? Що може завадити вчасно відреагувати?

Фахівці, які щодня контактують із дітьми, часто першими помічають сигнали небезпеки. Це можуть бути:

• працівники закладів освіти;
• медики;
• соціальні працівники;
• психологи, юристи;
• інші спеціалісти.

Відповідно до Порядку про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 року № 585 суб’єкти під час своєї роботи мають забезпечувати виявлення дітей, щодо яких стало відомо про те, що вони перебувають у складних життєвих обставинах, зазнали жорстокого поводження або існує загроза життю чи здоров’ю. Навіть якщо є ймовірність таких ситуацій, усі служби мають діяти скоординовано в інтересах дитини.

Чи потрібно чекати підтвердження?

Ні.

Якщо фахівцю стало відомо про ймовірне насильство щодо дитини, не потрібно чекати, поки інформація буде підтверджена.

У такому випадку необхідно:

• за потреби надати дитині домедичну допомогу;
• викликати екстрену медичну допомогу або звернутися до поліції;
• повідомити керівника закладу;
• негайно зареєструвати звернення або повідомлення в журналі обліку;
• передати повідомлення до служби у справах дітей та поліції невідкладно, але не пізніше ніж через добу.

Важливо пам’ятати: завдання фахівця — не встановлювати факт насильства самостійно, а вчасно відреагувати на інформацію навіть про його ймовірність. Оцінювання рівня безпеки дитини проводитиме служба у справах дітей, а оцінювання потреб — центр надання соціальних послуг (ЦНАП) або центр соціальних служб.

Що робити, якщо насильство сталося в закладі?

Якщо насильство або булінг відбулися в приміщенні, на території закладу або під час заходу, організованого закладом, працівники мають вжити невідкладних заходів для припинення насильства або жорстокого поводження з дитиною.

Керівник закладу має невідкладно, але не пізніше трьох годин, повідомити:

• батьків або інших законних представників дитини;
• поліцію;
• службу у справах дітей за місцем розташування закладу.

Також скликається комісія не пізніше трьох робочих днів із дня отримання повідомлення.

Якщо ймовірним кривдником є батько, мати або інший законний представник дитини, інформацію про виявлене домашнє насильство щодо дитини передають тільки до поліції та служби у справах дітей.

Отже, для реагування на насильство щодо дитини, важливо невідкладно або не пізніше ніж через добу передати інформацію в службу у справах дітей та поліцію.

Якщо дитині потрібна допомога, але вона не знає, до кого звернутися, варто зателефонувати за номером 116 111 або 116123, де можна поспілкуватися з фахівцями навіть анонімно. Завжди можна звернутися до поліції або виконавчого комітету місцевої ради, де обов’язково є служба у справах дітей, завданням якої є захист і допомога дітям.

Якщо державні органи проявляють бездіяльність, можна звернутися на гарячу лінію Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини — 1678

Як говорити з дитиною?

Дитина може боятися, соромитися, не довіряти дорослому або не бути готовою одразу розповісти про пережите. Її розповідь може бути короткою, фрагментарною або суперечливою. Тому перша розмова має відбуватися так, щоб не посилювати страх або відчуття провини.

Важливо:

• створювати безпечний простір для дитини;
• запевнити її в тому, що вона може отримати підтримку;
• говорити спокійно й без осуду;
• не нав’язувати уявлення про те, як «правильно» поводитися;
• не звинувачувати її;
• не ставити під сумнів її слова;
• не вимагати детальної розповіді.

Гендерно чутлива комунікація також є частиною безпечного підходу. Слід уникати висловлювань про те, що «хлопці мають бути сильними і не скаржитися», або що «дівчина сама спровокувала» насильство. Це може стати додатковими бар’єрами для звернення по допомогу й перепоною для побудови довірливих стосунків.

Тому важливо сприймати дитину передусім як людину, яка має право на безпеку, повагу й допомогу незалежно від її статі, поведінки, зовнішності й сімейного контексту.

Що може завадити ефективному реагуванню?

Навіть коли загальний алгоритм відомий, на практиці можуть виникати бар’єри:

1. Невчасне повідомлення.

Фахівець може чекати додаткових підтверджень або згоди дитини й через це втрачати важливий час.

2. Нерозуміння ролей.

Не завжди кожен учасник системи знає, що саме він має зробити й кому передати інформацію. Вчителі, медики, соцпрацівники й інші мають виявляти і реагувати на насильство щодо дітей.

3. Проблеми у взаємодії між службами.

Якщо різні суб’єкти не мають налагодженого механізму співпраці, реагування може затягуватися або бути неефективним.

4. Гендерні стереотипи.

Стереотипні уявлення можуть впливати на те, як дорослі сприймають поведінку дитини й ситуацію насильства.

5. Невдала комунікація з дитиною.

Недовіра, осуд або повторне розпитування можуть стати додатковим травмуванням і бар’єром для отримання допомоги.

Саме тому ефективний захист дитини потребує не лише знання нормативних документів, а й:

• системного навчання фахівців;
• чіткого виконання повноважень;
• налагодженої взаємодія між службами;
• безпечної комунікації з дитиною.

Великого значення набувають потерпілоорієнтований та травмочутливий підходи, які ґрунтуються на:

• повазі;
• урахуванні думки дитини;
• недопущенні тиску й примусу.

Щоб запобігти вторинній травматизації дитини, постраждалої від сексуального насильства, опитування проводяться за методикою «Зелена кімната» або в спеціально призначеній установі «Барнахус».

Для унеможливлення та раннього виявлення випадків насильства важливо не лише знати механізм реагування, а й вживати заходів для запобігання насильству і системного навчання всіх дотичних фахівців, а саме:

• мати розроблені Положення про запобігання та протидію насильству й жорстокому поводженню з дітьми в кожному суб’єкті роботи з дітьми й молоддю.
• ознайомлювати фахівців з Положенням й інформацією про захист дітей від усіх форм насильства, зокрема домашнього насильства, експлуатації, булінгу, найгірших форм дитячої праці або інших проявів жорстокого поводження з дитиною — проводити початкове і періодичне інформування про захист дітей від усіх форм насильства й жорстокого поводження з фіксацією в особовій справі;
• розвінчувати стереотипи;
• проводити інформаційну роботу, зокрема інформаційні зустрічі, тренінги, інші форми просвітницької роботи для дітей, батьків і персоналу закладів;
• поширювати матеріали доступною для дітей мовою;
• проводити системне навчання фахівців
• вчитися впроваджувати гендерно чутливу комунікацію та потерпілоорієнтований підхід у роботу з дітьми.

З чого почати у своїй громаді?

Варто почати з п’яти запитань:

1. Чи кожен працівник знає що робити, якщо він помітив ознаки насильства щодо дитини, зокрема кому і в який строк повідомляти про це?
2. Чи зрозумілий механізм взаємодії між службами — суб’єктами реагування на насильство?
3. Чи діти й батьки знають, куди звертатися по допомогу?
4. Чи фахівці готові діяти, навіть якщо ситуація ще не має однозначного підтвердження?

Завдання системи захисту дітей — не чекати, поки насильство стане очевидним для всіх. Важливо вчасно:

• помітити сигнал;
• відреагувати на нього;
• зробити необхідне для безпеки дитини.

Якщо ви працюєте з дітьми, важливо знати відповідь на просте запитання: «Що я маю зробити прямо зараз?»

Також ви можете скористатися можливостями від БФ «Право на захист»:

• долучитися до інформаційної кампанії Фонду #змінюємо_стереотипи;
• подати запит на проведення тренінгу або вебінару для фахівців;
• записатися на супервізії для фахівців;
• звернутися по психологічну допомогу;
• подати заявку на участь у вебінарі або тренінгу з питань реагування на гендерно зумовлене насильство;
• відправити запит на юридичні, соціальні або психологічні послуги від Фонду на сайті https://r2p.org.ua/ натиснувши кнопку «Зворотний зв’язок», обиравши вид послуг і подавши заявку;
• звернутися на безоплатну лінію юридичної допомоги Фонду за номерами (099) 507 50 90, (068) 507 50 90, (093) 507 50 90

Корисні матеріали від БФ «Право на захист»:

1. Брошура «Довідник координатора/ки заходів щодо запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству». 
2. Брошура «Матеріали для просвітництва з питань запобігання насильству: ідеї, ресурси, можливості».
3. Брошура «Гендерно зумовлене насильство: як розпізнати й куди звернутися по допомогу?».