«Не лише мить»

Ця зупинка соціального автобуса на засніженій дорозі — лише мить. За нею — робота команди Гуманітарної місії «Проліска»: визначення потреб жителів, планування маршруту й зупинок й організація та координація рейсу. Завдяки цьому жителі трьох віддалених сіл можуть дістатися до необхідних послуг, побачитися з рідними й не залишатися в ізоляції.

Ці розмови жителів віддалених сіл біля соціального автобуса Гуманітарної місії «Проліска» маршруту «Ульянівка — Петриківка» — лише мить. За нею — щоденні клопоти людей: потрапити до лікаря чи аптеки, придбати продукти, насіння чи розсаду й водночас постійна робота команди, яка враховує ці потреби й організовує регулярні рейси. Якщо транспортного сполучення немає, навіть прості справи стають складним завданням.

Ця пауза в роботі, розділена з «чотирилапими помічниками» — лише мить. За нею — робота команди Helping to Leave: обробка запитів, планування подальших маршрутів й інформаційний супровід. Ці песики живуть біля гуманітарного коридору «Мокрани — Доманове» й часто разом із командою зустрічають людей, які щойно повернулися на підконтрольну Україні територію.

Ця простягнута рука допомоги — лише мить. За нею — щоденна робота Степана. Уже два роки він працює в команді Helping to Leave на гуманітарному коридорі «Мокрани — Доманове», зустрічає людей після перетину кордону, допомагає їм зорієнтуватися й безпечно дістатися далі. Хтось у цей момент одразу телефонує рідним, хтось довго мовчить, а хтось плаче, усвідомивши, що вже в безпеці. Для Степана важливо бути поруч у ці перші моменти нового етапу дороги.

Ця усмішка, спокій і впевненість — лише мить. За нею — місяці роботи Яни разом із фахівчинями ГО «Дівчата». Жінка отримала психологічну підтримку, юридичні консультації, фінансову допомогу, а головне — безпечний простір, куди вона могла приходити разом із дітьми й відкрито говорити про свої труднощі. Сьогодні Яна має роботу, стабільний дохід, самостійно вирішує, куди рухатися далі й будує майбутнє своєї родини.

Цей затишок у домі, де Людмила і її мама живуть після вимушеного переїзду — лише мить. За нею — пережитий обстріл, поранення, пошук нового житла й комплексна робота фахівчинь ГО «Дівчата»: оцінювання потреб, допомога з документами, гуманітарна підтримка, медичне перенаправлення і розв’язання юридичних питань. Тепер родина поступово облаштовує життя на новому місці.

Ця щира усмішка Катерини, яка показує власноруч створену листівку, — лише мить. За нею — регулярні зустрічі в інклюзивному просторі Карітас, творчі заняття та підтримка команди. Відпочатку дівчина майже не розмовляла й трималася відсторонено. З часом стала відкритішою до спілкування, почала ділитися історіями, а творчість стала для неї способом висловлювати почуття й тепло до людей навколо.

Ця гра шестирічної Лізи з кольоровими фігурками — лише мить. За нею — регулярні заняття в інклюзивному просторі Карітас, робота з психологом, логопедом і фахівцем із фізичної реабілітації. Ліза має гіперактивність і затримку психомовного розвитку, але її мама Аліна вже помічає зміни: донька поступово стає спокійнішою й краще справляється з повсякденними ситуаціями.

Ці спогади про літо, які залишилися на дитячому малюнку Аліни, — лише мить заняття «Лови літній настрій» у дніпровському центрі «Голосів дітей». За нею — робота фахівчині з психосоціальної роботи Євгенії. Разом з нею діти не лише малюють, а й поступово знайомляться, спілкуються, допомагають одне одному. Так з’являється відчуття, якого багатьом бракує: тут є свої, і я — серед них.

Це очікування у коридорі регіонального центру «Голоси дітей» у Дніпрі, серед паперових метеликів із дитячими побажаннями й мріями, — лише мить. За нею — заняття, нові знайомства і розмови, на які складно наважитися. У центрі дітям, які пережили обстріли, евакуацію, втрату дому чи близьких, допомагають впоратися з наслідками війни й повернутися до звичайного дитинства: називати й проживати емоції, довіряти дорослим, робити крок назустріч іншим і знову радіти простим речам.

Це робоче спілкування крізь екран ноутбука — лише мить. За нею — десять років, протягом яких Ганна не могла повернутися до роботи. Більшість часу жінка присвячувала догляду за донькою, яка потребує постійної підтримки. Онлайн-курс із фандрейзингу від «Ліги Сильних» допоміг їй опанувати нову професію, пройти стажування і знайти роботу, яку можна поєднувати з турботою про дитину.

Ця зустріч учасників Національного форуму з прав людей з інвалідністю — лише мить. За нею — робота команди ГС «Ліга Сильних», правова підтримка людей, посилення організацій та громад й адвокація системних змін задля гідного життя кожної людини з інвалідністю. На форумі понад 150 учасників говорили про права людей з інвалідністю, зайнятість й інклюзивне відновлення України.

Ця розмова про безпеку — лише мить. За нею — знання, які можуть зберегти життя людей. Місцеві жителі отримують поранення та гинуть внаслідок мін й інших вибухонебезпечних предметів в Україні. Фахівці HALO Trust показують цивільним інформаційні матеріали й пояснюють, як розпізнати вибухонебезпечні предмети і правильно діяти в разі їх виявлення.

Це виїзне навчання на Харківщині біля місця дорожніх робіт — лише мить. За нею — знання, які допомагають безпечніше відновлювати дороги в громадах, які зазнали наслідків війни. Фахівці HALO Trust регулярно знайомлять дорожніх працівників із картою потенційно забруднених територій та навчають розпізнавати вибухонебезпечні предмети й правильно діяти в разі їх виявлення.

Ця розмова за чаєм з абрикосовим варенням у домі пані Любові — лише мить. За нею — регулярні допомога й турбота фахівчині «Право на захист» Вікторії в межах послуги догляду вдома. Колись пані Любов щоліта консервувала абрикосове варення, але через стан здоров’я вже п’ять років не могла повернутися до цієї звичної справи. Цього літа вони з Вікторією знову зварили його разом. Так у життя пані Любові повертаються маленькі звичні речі і відчуття, що вона не сама.

Ця прогулянка Олександра Павловича — лише мить. За нею — регулярна підтримка фахівчині із соціальних питань «Право на захист» Катерини, яка в межах послуги догляду вдома допомагає чоловікові в щоденних справах і супроводжує його поза домом. Після складної операції його світ надовго звузився до стін квартири. Тепер такі виходи дають йому можливість самому обрати потрібні речі, побути серед людей та знову відчути себе частиною життя міста. Олександр Павлович називає Катерину своєю «правою рукою».

PULSE — це не одна послуга, не одна організація і не одна мить. Це різний досвід, що складається в спільну комплексну відповідь, побудовану навколо потреб людини.