На жаль, за вашим запитом нічого не знайдено, ви можете пошукати інше ключове слово, або звернутись до нас із вашим запитанням через форму зворотнього зв’язку
22 жовтня 2026
22 жовтня набув чинності новий Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Він формує комплексний підхід до підтримки людей після переміщення — від оцінювання потреб і доступу до житла до інтеграції та добровільного повернення.
Водночас для реалізації передбачених Законом гарантій необхідно оновити окремі підзаконні нормативні акти, які не узгоджені з його положеннями та допрацювати технічні рішення. Адже наразі це створює ризик, що люди стикнуться з труднощами під час взяття на облік і доступу до допомоги та інших гарантій.
Міністерство у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України та Міністерством соціальної політики, сім'ї та єдності України вже почалась робота над приведенням підзаконних актів у відповідність до Закону.
Новий Закон України № 4924-IX від 1 липня 2026 року визначає внутрішнє переміщення як окремий напрям державної соціальної політики. Він передбачає узгоджену роботу відповідальних органів влади та підтримку ВПО на різних етапах переміщення: під час адаптації, інтеграції, добровільного повернення та реінтеграції.
Важливі гарантії для внутрішньо переміщених осіб, які закріплює новий Закон:
Раніше законодавство не передбачало обов’язкового комплексного оцінювання потреб внутрішньо переміщених осіб, рівня їх задоволення та інтеграції. Органам місцевого самоврядування рекомендували проводити таке оцінювання щонайменше раз на рік, однак ця норма не була обов’язковою.
Новий Закон закріплює обов’язкове оцінювання потреб ВПО, ступеня їх задоволення та інтеграції за місцем проживання.
Раніше поняття адаптації, інтеграції, реінтеграції, покинутого місця проживання та місця тимчасового проживання не були визначені на законодавчому рівні, хоча використовувалися в окремих нормативних актах. Відсутність таких термінів значно ускладнював єдиний підхід до розуміння та застосування відповідних норм.
Новий Закон визначає ці поняття та формує спільну правову основу для підтримки ВПО відповідно до потреб на різних етапах переміщення.
Раніше під час повторного переміщення для взяття на облік потрібно було підтверджувати факт проживання на відповідній території за допомогою відомостей про зареєстроване місце проживання або інших документів і доказів. Закон прямо не визначав, що повторно підтверджувати цей факт не потрібно.
Згідно з новим Законом, для людей, які вже перебували на обліку як ВПО, цей факт не потрібно доводити повторно. Він підтверджуватиметься відомостями Єдиної інформаційної бази даних про ВПО.
Раніше факт внутрішнього переміщення та взяття на облік підтверджувався довідкою про взяття на облік ВПО.
Новий Закон передбачає можливість отримати витяг з Єдиної інформаційної бази даних про ВПО в паперовій або електронній формі. Він підтверджуватиме факт взяття на облік, внутрішнього переміщення та місце проживання. За повідомленням Мінсоцполітики: «Перехід до нової системи відбуватиметься поетапно, а люди, які вперше звертатимуться за взяттям на облік ВПО після 22 жовтня, як і раніше, зможуть отримати довідку через застосунок «Дія», у ЦНАПі або органі соціального захисту населення».Звертаємо увагу, що раніше видані довідки залишаються чинними й не потребують заміни.
Попереднє законодавство передбачало право ВПО на тимчасове проживання в житлових приміщеннях або соціальному житлі та визначало повноваження органів влади щодо їх надання. Водночас цілісна система загальних і спеціальних механізмів державної житлової підтримки з урахуванням наслідків внутрішнього переміщення не була закріплена на законодавчому рівні.
Новий Закон визначає засади реалізації права ВПО на житло через механізми державної підтримки, зокрема передбачає додаткові гарантії доступу до таких механізмів та надання житла для тимчасового проживання з державного й комунального житлового фонду.
Раніше законодавство не містило прямої заборони встановлювати для ВПО додаткові або відмінні від загального порядку вимоги щодо призначення, виплати, перерахунку чи переведення на інший вид пенсії.
Новий Закон закріплює таку заборону. Крім того, для одержувачів пенсійних виплат, які під час тимчасової окупації виїхали на підконтрольну Україні територію, скасовується обов’язок подавати заяву про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення рф. Крім того, було внести відповідні зміни до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
У тому числі, новий Закон закріплює обов’язок держави вживати всіх можливих заходів для своєчасної виплати пенсій ВПО та погашення заборгованості, зокрема за рішеннями судів.
Попереднє законодавство передбачало загальне право ВПО влаштовувати дітей до закладів дошкільної та загальної середньої освіти.
Новий Закон окремо закріплює право дітей ВПО здобувати дошкільну та повну загальну середню освіту за місцем взяття на облік одного з батьків або законних представників.
Раніше ВПО мали право на достовірну інформацію про загрози життю і здоров’ю, стан інфраструктури та довкілля на території, яку вони покинули. Водночас право на всебічну й актуальну інформацію саме для ухвалення усвідомленого рішення про повернення окремо не закріплювалося.
Новий Закон передбачає право ВПО отримувати актуальну інформацію, необхідну для самостійного й усвідомленого рішення про добровільне, безпечне та гідне повернення до покинутого місця проживання.
Раніше діяльність рад з питань ВПО регулювалася підзаконними актами, а обов’язковість розгляду їхніх пропозицій визначалася на цьому рівні та не була закріплена законодавчо.
Новий Закон змінює ситуацію — рекомендації та пропозиції рад з питань ВПО мають розглядати органи влади, при яких ці ради утворені.
Набуття Законом чинності — важливий крок, однак його положення мають бути належно впроваджені.
Закон передбачає, що Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців з дня, наступного за днем його опублікування, має привести свої нормативно-правові акти у відповідність до нових вимог.
Зокрема, потребують оновлення урядові постанови № 509 від 1 жовтня 2014 року, яка регулює облік ВПО та видачу відповідних довідок, і № 646 від 22 вересня 2016 року, що визначає порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про ВПО.
Наразі передбачені Законом зміни не повністю узгоджені з чинним підзаконним регулюванням. Наприклад, Закон запроваджує витяг з Єдиної інформаційної бази даних про ВПО, тоді як відповідний урядовий порядок продовжує передбачати оформлення та видачу довідки.
Якщо нормативні акти й технічні процедури не будуть своєчасно узгоджені, це може ускладнити або тимчасово унеможливити взяття людей на облік. У результаті ВПО можуть зіткнутися із затримками в отриманні допомоги на проживання, доступі до тимчасового житла, місцевих і гуманітарних програм підтримки та інших прав і гарантій, які залежать від перебування на обліку.
Тому важливо не лише оновити нормативну базу, а й завершити технічну підготовку державних інформаційних систем, забезпечити безперервність обліку ВПО та належну координацію між відповідальними органами влади. Зокрема, про важливість таких кроків зазначила й Коаліція організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, до якої входить БФ «Право на захист». Правозахисники закликали Кабінет Міністрів України гарантувати безперервність обліку внутрішньо переміщених осіб та їхнього доступу до державної підтримки.
Протягом трьох років команда адвокації БФ «Право на захист» системно працювала над підготовкою законопроєкту № 12301 спільно з представниками органів державної влади, міжнародних організацій і громадянського суспільства. Команда готувала пропозиції до тексту, надавала правову експертизу та порушувала питання, з якими внутрішньо переміщені особи стикаються на практиці.
Керівниця напряму адвокації соціального захисту БФ «Право на захист» Галина Усова:
«Ухвалення нового Закону — важливий етап переходу від реагування на окремі наслідки внутрішнього переміщення до формування послідовної державної політики, орієнтованої на довгострокові рішення.
Наступне завдання — забезпечити належне впровадження його положень. Для цього потрібно вчасно привести підзаконні акти у відповідність до його вимог, підготувати державні інформаційні системи до роботи за новими правилами та забезпечити безперервний облік ВПО».
Фото на обкладинці ілюстративне. Джерело: Magnific, katemangostar