Меню

Перша українська конференція з супервізії MHPSS у гуманітарному секторі: професійний діалог практиків, менеджерів та системних лідерів

6 жовтня 2026

Захід відбувся 22 вересня 2026 року.

Супервізія в гуманітарному секторі сьогодні перебуває на етапі активного формування професійного поля. Тому конференцію задумували не лише як простір для обміну досвідом, а і як можливість подивитися на супервізію з точки зору різних рівнів — організаційного, професійного й практичного.

Для організаторів було важливо почути три сторони щодо того:

• що організації очікують від супервізії та супервізорів;
• із якими запитами приходять самі фахівці;
• які особливості супервізійної роботи формуються саме в гуманітарному контексті.

Участь представників різних організацій і професійних середовищ показала, що підходи до супервізії можуть суттєво відрізнятися — за функціями, форматами, роллю внутрішніх і зовнішніх супервізорів та способом інтеграції супервізії в систему підтримки персоналу.

Водночас під час дискусій учасники окреслили спільні потреби й питання, які виходять за межі окремих організацій.

Кілька фактів:

1. 255 учасників зареєструвалися на захід.
2. До конференції долучилися колеги з України, Німеччини, Угорщини, Польщі, Данії та Канади.
3. 168 учасників перебували безпосередньо на конференції.
4. Представлено 181 організацію з усіх областей України.
5. Конференція відбувалася повністю в онлайн-форматі.
6. Організатор — БФ «Право на захист».

Ключові висновки конференції:

1. Супервізія має бути зрозумілою всім учасникам процесу.

Одне з наскрізних питань конференції — «Що саме ми називаємо супервізією і яких функцій ми від неї очікуємо?»

Учасники описували супервізію як простір:

• професійної рефлексії;
• роботи зі складними випадками;
• пошуку нових стратегій;
• професійної підтримки;
• розвитку.

Водночас серед очікувань — запит на:

• експертну консультацію;
• готове рішення проблеми;
• емоційне розвантаження.

Це підкреслює важливість чіткого контрактування: мета, роль супервізора, формат роботи, межі відповідальності та відмінність супервізії від психотерапії, консультування, навчання чи менеджменту мають бути зрозумілими учасникам.

2. Запити супервізантів виходять за межі роботи з окремим випадком.

Серед ключових запитів, які звучали під час конференції:

• складні й неоднозначні випадки;
• професійні «глухі кути»;
• пошук нових стратегій та інструментів;
• професійні межі й відповідальність;
• етичні дилеми;
• потреба в альтернативному погляді;
• професійний зворотний зв'язок;
• емоційне розвантаження;
• відновлення професійної впевненості й опори.

Таким чином, супервізія може бути простором не лише для аналізу того, що відбувається з отримувачем допомоги, а й для осмислення професійної позиції фахівця і його способу діяти в складній ситуації.

3. Гуманітарний контекст потребує окремої професійної оптики.

Учасники звертали увагу на специфіку роботи MHPSS-фахівців у гуманітарних організаціях в умовах:

• високого навантаження;
• тривалих криз;
• складних командних й організаційних процесів;
• взаємодії з різними професійними ролями.

Тому окремим питанням залишається:

1. Які компетентності й контекстуальні знання потрібні супервізору?
2. Який працює саме в гуманітарному секторі, і як адаптувати супервізійні формати до реалій такої роботи.

4. Супервізія є частиною ширшої системи підтримки та якості

З організаційної перспективи супервізія розглядається не ізольовано, а у зв'язку з іншими компонентами підтримки фахівців та забезпечення якості MHPSS.

Важливим є питання її місця в організаційній системі: хто відповідає за організацію супервізії, як поєднуються внутрішня та зовнішня супервізія, як забезпечується конфіденційність, як результати супервізійного процесу співвідносяться з управлінськими рішеннями та як уникнути змішування підтримувальної й контрольної функцій.

Саме на перетині різних професійних оптик учасники конференції побачили нове поле для подальшого діалогу.

«Ми побачили нове професійне поле — різне за підходами, але спільне у потребі діалогу та пошуку власної моделі супервізії для гуманітарного сектору», — підсумовує Катерина Зайцева.

5. Групові формати створюють додаткову цінність

Окремо учасники відзначали цінність групової супервізії та професійного обміну. Різні погляди на одну ситуацію дозволяють розширити професійну перспективу, побачити альтернативні способи дії та вийти за межі власної інтерпретації.

Водночас це потребує безпечного простору, чітких правил взаємодії та професійної культури, у якій відмінність поглядів може бути ресурсом, а не перешкодою для діалогу.

Юлія Горбачова, сертифікована супервізорка за стандартами УССК/ANSE, експертка з організаційної супервізії та систем психологічної підтримки, яка працювала у складі рефлексивної команди конференції, також звернула увагу на різноманіття професійних середовищ, з яких формувалося супервізійне поле в Україні.

За її словами, професійне ядро може бути спільним, але контекст суттєво змінює практику. Відрізняються швидкість рішень, ресурси, нормативність, структура влади та можливості самої системи.

Водночас супервізія може бути своєрідним «сенсором організації»: якщо в різних фахівців повторюються однакові труднощі, варто дивитися не лише на людей, а й на систему.

Що далі?

Конференція показала, що в українському гуманітарному секторі вже накопичено значний практичний досвід супервізії, але водночас залишається багато питань, які потребують подальшого професійного обговорення.

Серед них — функції супервізії, межі та контрактування, компетентності супервізора, особливості гуманітарного контексту, моделі внутрішньої та зовнішньої супервізії, групові формати та інтеграція супервізії в організаційні системи підтримки персоналу.

«Мала можливість працювати у складі рефлексивної команди Першої української конференції з супервізії MHPSS у гуманітарному секторі. Дивлюся на карту учасників із різних областей України і думаю про влучну метафору, яка сьогодні прозвучала: українські супервізори ніби “росли на різних грядках”. Різні школи, організації, професійні середовища. Сьогодні ці досвіди зустрічаються і формують спільне поле супервізії в Україні», — говорить Юлія Горбачова.

БФ «Право на захист» планує продовжувати цей професійний діалог — через регулярні тематичні події, експертні консультації, обмін практиками та підтримку організацій у розвитку систем супервізії та інших компонентів MHPSS.

Дізнатися більше про діяльність Програми психологічної допомоги та протидії насильству, скористатися сервісами: linktr.ee/psyintouch.r2p.