Меню

Фото №7

10 вересня 2026

Катерині 39 років. В Одесу вона переїхала наприкінці 2022 року, одразу після звільнення Херсону.

Під час окупації дівчина ховалася з батьками в своєму будинку. Сім’я навіть лягала спати разом, щоб залишатися поруч у разі влучання в їхню домівку. Це був дуже важкий час — без працюючих комунікацій та з постійною загрозою для життя. Мама Катерини, Ірина, згадує, як одного разу на їх дім направив зброю БТР. Це так налякало Катерину, що вона довго не могла спати.

Після звільнення міста виникли нові виклики — почалися сильні обстріли, тож родина зібрала речі й евакуювалася до Одеси. Стан Катерини помітно покращився, адже вона змогла знову гуляти, ходити в магазини й зустрічатися з друзями, які також евакуювалися до Одеси.

«Вона доросла і потребувала спілкування з однолітками, спільного часу разом, тому через рік, як ми приїхали в Одесу — наприкінці 2023 року — ми вперше прийшли до Карітасу. Тепер вона має тут друзів. Вони разом проводять час. І я бачу, як радо вона завжди відвідує заняття», — розповідає мама Ірина.

На перших заняттях Катерина майже не розмовляла й трималася дуже відсторонено. З часом вона неймовірно розкрилася: стала щирою, усміхненою та активною в спілкуванні. Тепер Катя залюбки реагує на розмови, а під час фасилітаційних читань намагається брати участь в обговореннях і ділитися своїм досвідом.

Особливо добре Катерині вдаються творчі роботи — нанизування намистин і розмальовування. Творчість стала для неї її власною мовою спілкування та способом виразити любов до світу й ближніх.