Меню

Фото №16

1 вересня 2026

Олександр Павлович багато років викладав історію та очолював Чернігівську школу №32. Він проводжав у доросле життя покоління учнів, залишаючись відданим професії навіть тоді, коли здоров’я почало погіршуватися.

Хвороба поступово прогресувала. Після складної операції Олександру Павловичу довелося залишити роботу й почати користуватися кріслом колісним. Разом із роботою зник і звичний ритм життя. Чоловік живе сам, тому навіть прості справи перетворилися на щоденні випробування: приготувати їжу, прибрати, вийти з квартири, купити продукти й ліки.

Спочатку допомагали сусіди й знайомі. Та щоразу просити когось про найнеобхідніше було непросто. Під час знайомства з командою БФ «Право на захист» Олександр Павлович отримав психологічну підтримку й дізнався про послугу догляду вдома.

Так у його житті з’явилася Катерина Маховка — фахівчиня із соціальних питань. Вона регулярно навідується до чоловіка, допомагає готувати, прибирати, купувати продукти і медикаменти, а коли потрібно, супроводжує його на прогулянках або до магазинів, щоб він міг сам обрати одяг і необхідні речі.

Ця підтримка не позбавляє Олександра Павловича самостійності, а, навпаки, повертає йому можливість вирішувати, куди піти, що придбати й чим наповнити свій день. Фонд також надав йому зимовий набір із речами, необхідними для комфортнішого побуту.

Із часом у їхніх зустрічах з’явилося більше розмов. Олександр Павлович ділиться спогадами про школу й історіями зі свого життя, а Катерину жартома називає своєю «правою рукою». Він познайомив її і зі своєю домашньою улюбленицею — кішкою Сонею, про яку тепер також легше піклуватися.

Одна прогулянка містом — лише мить. За нею — десятки домашніх візитів, допомога в щоденних справах і довіра, що зростає від зустрічі до зустрічі. Так місто, яке певний час залишалося десь за вікном, знову стає частиною життя Олександра Павловича.