Меню

Фото №9

September 8, 2026

Аліну добре знають у дніпровському центрі «Голосів дітей»: вона поспішає до осередку фонду щоразу, тільки-но випадає нагода. Дівчинка завжди в гущі подій: обіймає фахівчинь, швидко знаходить спільну мову з будь-ким із дітей. Коли вона бере до рук пензлі, кольори опиняються всюди — на папері, на сукні, на джинсах і навіть на носі. Саме таким і має бути дитинство — щирим і безтурботним.

Поруч — фахівчиня з психосоціальної роботи Євгенія, яка допомагає їй вибрати пензлі, попереду — нова картина, яку треба встигнути намалювати, поки ще відчувається літо, адже заняття називається «Лови літній настрій». Діти малюють, щоб залишити собі спогад про останні теплі дні.

Робота руками заспокоює: поки дитина змішує фарби й вимальовує деталі, тривога відступає. За столом також можна знайомитися, гратися, ділитися емоціями. Діти питають одне в одного, який колір узяти, показують свої малюнки, домовляються та беруться допомагати сусіду. Так поступово приходить відчуття, якого бракує багатьом: тут є свої, і я — серед них.

Поки діти малюють, Євгенія встигає побути біля кожного. У психосоціальну роботу вона прийшла з педагогіки й швидко зрозуміла, що їй близький саме такий формат: бути поруч із дитиною, помічати її потреби, допомагати розкриватися. На її заняттях поробки — нагода для дитини вийти на контакт, показати себе й відчути підтримку.

Найбільше їй подобаються моменти, коли дитина, яка довго сидить осторонь, нарешті придивляється, а потім сама підходить і питає: «А можна я теж?». Євгенія вміє чекати: дати дитині роздивитися, освоїтися та долучитися у свій час.